Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Загальні засади системи та структури
• 1.1 Поняття системи та структури органів прокуратури
• 1.2 Прокурорське самоврядування
• Розділ 2. Організація засад системи органів прокуратури
• 2.1 Нормативне закріплення принципів побудови система органів прокуратури
• 2.2 Розмежування компетенції між органами прокуратури
• 2.3 Організація правових засад структури органів прокуратури
• 2.4 Структура міських, районних, міжрайонних, та прирівняних до них прокуратур
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі актуальність даної теми є очевидна, так як Україна нагально потребує вдосконалення механізму сучасного керування держави і всіх його елементів, передусім інститутів державної влади. Не підлягає сумніву необхідність проведення конституційної, виборчої, парламентської, адміністративно-правової та адміністративно-територіальної і муніципальної реформ. Але всі вони зазнають невдачі у разі нехтування реформою прокуратури. Прокуратура має розгалужений апарат прокурорського нагляду. І дослідивши систему та структуру органів прокуратури ми зможемо з прогнозувати подальшу реформацію прокуратури України.

За час дії чинного Закону України "Про прокуратуру" було прийнято більше тридцяти законів про зміни до нього. Це пов'язано з перманентним реформуванням прокурорської системи, пошуком шляхів удосконалення організаційного устрою, форм і методів здійснення функцій прокуратури, а в останні роки - посиленим інтересом до її діяльності з боку європейських структур, а також очікуванням результатів роботи Конституційної Асамблеї. Вагомими причинами змін до Закону України "Про прокуратуру" були новації у судоустрійному, процесуальному та іншому законодавстві, які так чи інакше відображено в Законі. Паралельно в пришвидшеному темпі змінювались галузеві накази Генерального прокурора України.

На сьогодні в українській науці сформувалась система відповідних концепцій і теорії, які заслуговують на увагу й видаються перспективними для використання. Зокрема, проблемі визначення місця органів прокуратури присвячено ряд досліджень таких авторів, як В.Б. Авер'янов, В.М. Бесчастний, І.П. Голосніченко, І.О. Кресіна, М.В. Косюлта, М.І. Мичко, А.О. Пінаєв, В. Погорілко, О.В. Скрипнюк, О. Толочко, О. Туртовский, О.В. Філов, Ю.С. Шемшученко Е.С., Шумеський П.В, та інших. Слід відзначити наукові доробки таких вчених, як О.В. Анпілогов, Л.Р. Грицаєнко, П.М. Каркач, М.В. Косюта, М.І. Мичко, Г.О. Мурашин, В.Ф. Погорілко, В.І. Чичерський та інших, а серед фахівців з державного управління - Н.Р. Нижник, Н.Т .Гончарук, В.М. Олуйко, В.Д. Бакуменко і ін. Однак, у сучасних умовах комплексного дослідження органів прокуратури в системі правоохоронних органів та їх становище в системі поділу гілок влади не проводилося, що обумовлює актуальність даного дослідження. Очевидно, що останні події в країні оголили проблеми прокуратури в контексті механізмів державного управління досліджуються переважно з точки зору пошуку нових управлінських рішень для розв'язання традиційних і нових проблем суспільного та державного життя, віднесених Конституцією та законами України до відання прокуратури. Разом з тим потребує дослідження реформа прокуратури, яка вже сьогодні на нормопроектному та експертно-правовому рівнях здійснюється Міністерством юстиції України і комітетом з реформи кримінальної юстиції Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права. Ці питання, на нашу думку, зберігають свою актуальність, новизну та практичну значущість.

Мета і завдання дослідження. даної роботи є аналіз діючої практики система і структур органів прокуратури України. У відповідності з метою роботи перед нами стоять такі завдання:

1. Вивчити основні поняття системи та структури органів прокуратури.

2. Дослідити нормативне закріплення системи та структури органів прокуратури в Україні.

3. Визначити принципи побудови системи органів прокуратури України, їх нормативне закріплення.

4 Визначити територіальні прокуратури та розмежування компетенції між вищестоящими і нижчестоящими прокуратурами

5. Проаналізувати структуру Генеральної прокуратури України, прокуратур обласного рівня та прирівняних до них, прокуратур міст, районів, міжрайонних та прирівняних до них прокуратур.

Об'єктом дослідження є вивчення діючої практики функціонування такого інституту прокуратури.

Предметом курсової роботи - важливий елемент інституту прокуратури в Україні - система і структура, порядок організації (формування) органів прокуратури.

Методологічну основу курсової роботи становить система загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечили об'єктивний аналіз досліджуваного предмета. Методи дослідження були обрані відповідно до об'єкта та предмета, а також мети і задач наукового пошуку, задля їх всебічного виявлення та розкриття. Методологічне підґрунтя становить комплекс філософських, загальнонаукових та власне юридичних принципів, підходів, методів та прийомів.

Робота структурована відповідно до поставлених мети та завдань і складається з вступу, двох розділів, які розбити на підрозділи, висновку, списку використаних джерел.

Розділ 1. Загальні засади системи та структури

1.1 Поняття системи та структури органів прокуратури

Прокуратура України становить єдину централізовану систему, органів державної влади, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Яка в порядку, передбаченому Законом України "Про прокуратуру", прийнятого 14 жовтня 2014 року, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Поняття "система" означає цілісну, функціонально обумовлену множину взаємодіючих структуризованих (тобто таких, що мають власну структуру, будову) елементів, органів.

Система органів прокуратури будується згідно з державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом України, а також за функціональними ознаками і визначається ст. 13 Закону.

Діяльність органів прокуратури організовується на трьох ланках, які характеризуються різними категоріями складності. Вищою ланкою системи є Генеральна прокуратура, яка під керівництвом Генерального прокурора визначає стратегію й тактику діяльності прокуратури, здійснює нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів юридичними та фізичними особами. Наступною ланкою системи є регіональні прокуратури, які підпорядковуються Генеральному прокурору України і здійснюють керівництво прокуратурами нижчої інстанції.

До прокуратур нижчої ланки належать місцеві прокуратури.

З метою усунення дублювання повноважень та підвищення ефективності діяльності органів прокуратури новим Законом передбачається трирівнева система органів прокуратури. При цьому було скорочено три тисячі посад у Генеральній прокуратурі України, ліквідовані спеціалізовані прокуратури (транспортні, природоохоронні), а також міські або районні в містах, районні або міжрайонні прокуратури там, де вони діють одночасно.

Отже систему органів прокуратури становлять:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур.

Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури. Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та чотирьох заступників.

У структурі Генеральної прокуратури України утворюються департаменти та відділи.

Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор України має право давати вказівки будь-якому прокурору.

У Генеральній прокуратурі України утворюється Головна військова прокуратура, яку очолює заступник Генерального прокурора України (на правах самостійного структурного підрозділу) Головний військовий прокурор.

А також утворюється Спеціалізована антикорупційна прокуратура(на правах самостійного структурного підрозділу).

Регіональні прокуратури діють у системі прокуратури України. До них належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, які забезпечують виконання завдань прокуратури та здійснення покладених на неї функцій на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратур. У структурі регіональної прокуратури також утворюються підрозділи - управління та відділи.

Управління - структурний підрозділ регіональної прокуратури одногалузевого або однофункціонального спрямування.

Відділи - структурний підрозділ регіональної прокуратури, що утворюється за одним напрямом діяльності прокуратури з чисельністю працівників не менше ніж шість одиниць (самостійний відділ) або п'ять одиниць (відділ у складі управління).

Місцеві прокуратури виступають, як структурний елемент системи прокуратури України. Місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в додатку до Закону України "Про прокуратуру". Місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та трьох заступників.

Військові прокуратур у своєму складі мають: Головну військову прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих). Перелік військових прокуратур визначається в додатку до Закону України "Про прокуратуру".

У разі якщо в силу виключних обставин у певних адміністративно-територіальних одиницях не діють органи прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд, за рішенням Генерального прокурора України виконання їх функцій може покладатися на військові прокуратури.

Утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюються Генеральним прокурором України. Про особливості діяльності військових прокуратур: Наказ Генеральної прокуратури України від 29 серпня 2014 р.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура утворюється у Генеральній прокуратурі України (на правах структурного підрозділу).

Особливості організації і діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визначені статтею 8-1 Закону. Утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, визначення її структури і штату здійснюються Генеральним прокурором України за погодженням з Директором Національного антикорупційного бюро України.

У межах реалізації своїх функцій Спеціалізована антикорупційна прокуратура здійснює міжнародне співробітництво.

Призначення прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури за результатами відкритого конкурсу.

1.2 Прокурорське самоврядування

Прокурорське самоврядування - це самостійне колективне вирішення прокурорами питань внутрішньої діяльності прокуратури. Слугує гарантією забезпечення єдності системи прокуратури України, незалежності прокурорів, а також реалізації інших засад діяльності прокуратури.

Згідно із п. 9 Керівних принципів ООН щодо ролі осіб, які здійснюють судове переслідування, прокурори мають право створювати або приєднуватись до професійних асоціацій або інших організацій, які представляють їх інтереси, підвищують їх професійну підготовку та захищають їх статус.

До питань внутрішньої діяльності прокуратури належать питання організаційного забезпечення прокуратури та діяльності прокурорів, соціального захисту прокурорів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані з виконанням повноважень прокурорів.

Організаційні форми прокурорського самоврядування здійснюються через всеукраїнську конференцію працівників прокуратури та Раду прокурорів України.

Всеукраїнська конференція працівників прокуратури є найвищим органом прокурорського самоврядування (ст. 67 Закону). Делегатів на всеукраїнську конференцію працівників прокуратури обирають:

1) збори прокурорів Генеральної прокуратури України - шість прокурорів Генеральної прокуратури України;

2) збори прокурорів регіональних прокуратур - по три прокурори від кожної регіональної прокуратури;

3) збори прокурорів місцевих прокуратур - по два прокурори від кожної місцевої прокуратури.

Всеукраїнська конференція працівників прокуратури скликається Радою прокурорів України один раз на два роки. Також може скликатися позачергова всеукраїнська конференція працівників прокуратури за рішенням Ради прокурорів України.

Прийняті рішення всеукраїнської конференції працівників прокуратури з питань, що належать до її компетенції, є обов'язковими для Ради прокурорів України та будь-яких прокурорів.

Рада прокурорів України у період між всеукраїнськими конференціями працівників прокуратури є вищим органом прокурорського самоврядування, до складу якої входять тринадцять осіб, з яких:

1) два представники (прокурори) від Генеральної прокуратури України;

2) чотири представники (прокурори) від регіональних прокуратур;

3) п'ять представників (прокурорів) від місцевих прокуратур;

4) два представники (вчені), призначені з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

Строк повноважень члена Ради прокурорів України становить п'ять років без права повторного обрання.

До органів, що забезпечують діяльність прокуратури можна віднести Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів та Національну академію прокуратури України.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є колегіальним органом, який відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України.

До складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів входять одинадцять членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше десяти років.

Національна академія прокуратури України - є державним вищим навчально-науковим закладом, який забезпечує підготовку фахівців з вищою освітою, здійснює спеціальну підготовку кандидатів на посаду прокурора, підвищення кваліфікації прокурорів, а також науково-дослідну діяльність.

Національна академія прокуратури України функціонує при Генеральній прокуратурі України і діє на підставі законодавства України та статуту, який затверджується Радою прокурорів України.

Отже можемо побачити, що діяльність прокурорського самоврядування покращило забезпечення гарантії незалежності прокурорів у свої діяльності, і зменшило можливості втручання керівників прокуратур (у тому числі, у генерального прокурора) втручатися у діяльність її працівників.

Розділ 2. Організація засад системи органів прокуратури

2.1 Нормативне закріплення принципів побудови система органів прокурати

Стаття 4 Закону "Про прокуратуру" встановлює, що правові основи організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статті 121-123 розділу 7 Конституції України визначають загальні питання прокурорської системи, її функції, порядок призначення і звільнення та строк повноважень Генерального прокурора, і встановлюють, що прокуратура - це єдина централізована система.

Безпосереднім і основним джерелом права про прокурорський нагляд є Закон "Про прокуратуру", який прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 2014 року.

У цьому законі нормативно закріплюється принципи побудови органів прокуратури України, систему прокуратури, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему і загальний порядок забезпечення діяльності прокуратури. Зокрема, до основних нововведень у порівнянні із редакцією Закону України "Про прокуратуру" у редакції від 12 липня 2001 року можна віднести:

1) скасування функції прокуратури щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів (так званий "загальний нагляд");

2) запровадження особливого порядку призначення прокурорів на посаду та звільнення їх з посади (крім Генерального прокурора України);

3) визначення підстав та порядку здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів;

4) вдосконалена організаційна структура органів прокуратури;

5) запровадження системи органів прокурорського самоврядування (всеукраїнська конференція працівників прокуратури та Рада прокурорів України) тощо.

Норми, що визначають ті чи інші аспекти правової основи діяльності української прокуратури містяться також у багатьох галузевих законах, у тому числі кодифікованих: Кримінальний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Законах "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про Національне антикорупційне бюро України" та багато інших.

У більшій чи меншій мірі названі законодавчі акти містять норми, що регламентують процесуальний статус прокурора, його повноваження, правові засоби їх реалізації у різних судових і судочинних інстанціях.

Є багато актів Генеральної прокуратури України та юридичних установ зарубіжних держав (меморандумів, угод, спільних протоколів про наміри), що стосуються прокуратури, наприклад:

1. Меморандум про порозуміння між Департаментом Генерального Аторнея і Генеральною прокуратурою України з приводу співробітництва в переслідуванні воєнних злочинців (від 20 серпня 1992 р.).

2. Меморандум взаємопорозуміння між Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції Канади (від 25 вересня 1992 р.).

3. Угода про правову допомогу та співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Литовської Республіки (від 8 грудня 1992 р.).

4. Спільний протокол українсько-німецьких переговорів про співробітництво в галузі правової допомоги у кримінальних справах 22-24 січня 1996 р. в Генеральній прокуратурі України в м. Київ (від 5 квітня 1996 р.).

5. Протокол про наміри між Генеральним прокурором України і Генеральною прокуратурою Литовської республіки (від 1 березня 2000 р.) та ін.

Міжвідомчі та відомчі акти з питань міжнародного співробітництва у вигляді наказів, інструкцій, листів Генерального прокурора, наприклад:

1. Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародно-правового співробітництва (Наказ Генеральної прокуратури України (Із змінами, внесеними наказом Генерального прокурора України від 18.09.2013 №3гн-2- 8гн-1, від 30.01.2014 №8гн-2) від 11 лютого 2013 р. №8 гн.

2. Інструкція про організаційно-протокольне забезпечення заходів міжнародного співробітництва, які здійснюються органами прокуратури України (із змінами відповідно до наказу Генерального прокурора України від 30.01.2014 №8гн-2) від 11 лютого 2013 р. №8 гн.

3. Про затвердження інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів (Наказ МВСУ, СБУ, Державної митної служби, Генеральної прокуратури України, Державного комітету у справах охорони державного кордону, ДПАУ від 9 січня 1997 р. №3/1/2/5/2/2).

4. Про додержання вимог міжнародно-правових актів при розслідуванні кримінальних справ (Лист Генеральної прокуратури від 20 серпня 1999 року номер 14-2-136-99), та інші, які містять норми, що передбачають повноваження Генерального прокурора у вирішенні питань про передачу на час допитів закордонним правоохоронним органам осіб, котрі перебувають під вартою на території України, а також правила стосунків органів прокуратури з цими органами у зв'язку з виконанням різноманітних процесуальних та інших дій.

Правову основу організації і діяльності прокуратури України доповнюють постанови Верховної Ради України, укази Президента і постанови Кабінету Міністрів України. Цими підзаконними актами також регулюються різноманітні питання прокурорської діяльності. Так Указом Президента від 12.02.2000 р. "Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю" визначається комплекс повноважень прокурорів у ході реалізації ними цієї (координаційної) функції та її зміст.

Не менш важливе значення для впорядкування й удосконалення організації й діяльності прокурорських органів мають нормативні акти Генеральної прокуратури України. У відповідності із Законом "Про прокуратуру" (ч.2 ст.9; ч. 2 ст. 17) Генеральний прокурор України має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов'язковими до виконання всіма прокурорами.

Генеральний прокурор відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності (п. 9 ч.1 ст. 9).

2.2 Розмежування компетенції між органами прокуратури

Розроблено і сформульовано теоретичні положення розмежування компетенції між органами прокуратури по вертикалі і горизонталі. В основі вертикального розмежування лежить принцип делегування повноважень від Генерального прокурора до нижчестоящих прокурорів. Розмежування компетенції по горизонталі - це розподіл функціональних обов'язків між територіальними і спеціалізованими прокуратурами, структурними підрозділами в межах одного органу, прокурорськими працівниками в одному підрозділі. Ця проблема вирішується на практичному рівні згідно з Законом прокуратуру, наказами Генерального прокурора й підлеглих йому прокурорів, положеннями та іншими актами організаційно-управлінського характеру.

Ефективне функціонування прокурорської системи передбачає розмежування компетенції між вищестоящими і нижчестоящими прокуратурами. Важливе практичне значення в розглядуваному аспекті має розмежування компетенції між прокурорами різних рівнів у сфері управління органами прокуратури.

Відправним моментом у розв'язанні цього питання є те, що основним суб'єктом управління органами прокуратури є Генеральний прокурор України, який згідно з Законом про прокуратуру спрямовує роботу органів прокуратури, здійснює контроль за їх діяльністю, призначає працівників прокуратури на посаду, затверджує штати і структуру Генеральної прокуратури, виконує інші організаційно-управлінські функції.

З урахуванням того, що при розв'язанні кадрових та організаційних питань велику роль відіграє суб'єктивний чинник, науковці вносять низку пропозицій, спрямованих на попередження суб'єктивізму в цій справі. Зокрема, пропонується змінити порядок затвердження штатів і структури Генеральної прокуратури, повернувши це право Верховній Раді України; змінити порядок призначення заступників Генерального прокурора, передбачивши обов'язок Генерального прокурора погоджувати ці питання з парламентом.

Розглядаючи співвідношення управлінської діяльності Генерального прокурора і прокурорів обласних і прирівняних до них прокуратур, положення про розмежування компетенції між органами прокуратури по вертикалі вказують на те, що прокурор області на обслуговуваній ним території, є представником Генерального прокурора і в цій якості організує виконання його наказів, розпоряджень і завдань. З іншого боку, прокурор області сам є керівником підлеглих йому органів і вже в цій якості він спрямовує і контролює роботу підлеглих йому прокуратур.

Значне місце на сучасному етапі відводиться питанням розмежування компетенції прокуратур різних рівнів у межах основних напрямів прокурорської діяльності: при підтримці державного обвинувачення в суді; в межах функції прокурорського представництва в суді; стосовно нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, дізнання й досудове слідство; щодо нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах та ін.

Також для збільшення ефективності органів прокуратури застосовують метод, горизонтального розмежування компетенції органів і структурних підрозділів прокуратури зазначається, що необхідність у цього методу зумовлена тим, що у деяких випадках відбувається не правильний розподіл функціональних обов'язків між структурними підрозділами органів прокуратури.

2.3 Організація правових засад структури органів прокуратури

Органи прокуратури є невід'ємною частиною держави і діють на базі вироблених практикою та узагальнених теорією основних правил або принципів управлінської діяльності. Принципи (лат. рrincipium - початок, основа) - це основні вихідні положення наукової системи, теорії, ідеологічного напряму, те первинне, що лежить в основі сукупності фактів, теорії, науки і характеризує її призначення. Принципи синтезують і відбивають об'єктивність законів суспільного розвитку, характерні риси практики управління. На відміну від об'єктивних законів принципи залежать від свідомості людей, від пізнання ними діючих законів природи і суспільства. Принципи як продукт логічного мислення лише відбивають об'єктивні закони у свідомості. Визначення наглядових пріоритетів, що диктуються конкретною обстановкою в суспільстві й інші обставини можуть впливати на організаційний статус органів прокуратури, відповідно і принципи управління піддаються певним змінам внаслідок динамічних процесів державотворення та переходу до утвердження в державі демократичних цінностей.

Нормативне закріплення принципів державного управління вносить велику конкретність і стійкість в управлінські відносини, дозволяє об'єктивніше судити про те, хто і що конкретно повинен робити для реалізації даних принципів, гарантує суворе їх додержання. Принципи управління забезпечують інтеграцію окремих видів управлінської діяльності в різних підрозділах системи, взаємну їхню погодженість і загальну спрямованість на реалізацію намічених цілей. У принципах управління знаходять своє вираження основні вимоги, поставлені до побудови систем управління і методів здійснення функцій управління, доцільний характер взаємин між суб'єктами й об'єктами управління.

Отже, якщо погоджуватись із тим, що принципи відбивають характер системи управління в цілому, об'єктивний зміст усіх явищ і реальних процесів управління, то слід визнати, що принципи управління відповідно детерміновані місцем даних явищ, їх роллю в системі управління в органах прокуратури, що є підставою для їх систематизації. Проблематика принципів організації та діяльності прокуратури в України висвітлювалася багатьма науковцями, однак, у правовій науці так і не склалося єдиного розуміння їх системи.

Більшість принципів управління виявляються в діяльності різних державних органів аналогічно, оскільки вони є загальними для всього державного апарату. Окремі принципи застосовуються з урахуванням особливостей кожної підсистеми державних органів, тих чи інших особливостей її об'єктів і суб'єктів управління або груп елементів процесу управління.

Тому першою підставою систематизації принципів управління в системі органів прокуратури є виділення загальносистемних принципів - загальних закономірностей, відносин і процесів, що властиві всій системі державного управління, створюють вихідні, типові закономірності відносин і взаємозв'язків різних груп її елементів.

Наступна підстава систематизації пов'язана з аналізом і науковою характеристикою тих закономірностей, відносин і взаємозв'язків, що організовують групи елементів, які характеризують власне специфіку системи управління в органах прокуратури. Це такі групи елементів державного управління, як цілі, структура, процес.

Як наслідок принципи управління в системі органів прокуратури можна виділити у наступні групи: 1) загальносистемні принципи управління в системі органів прокуратури; 2) спеціальні принципи управління в системі органів прокуратури.

Точне віднесення принципів управління до однієї з груп є досить складним завданням, оскільки будь-який з них може застосовуватись в інших державних структурах та бути передумовою як структури, так власне і управління як виду діяльності.

Важлива роль загальносистемних принципів обумовлена тим, що вони є основними правилами (положеннями), загальними для усіх видів, сфер і галузей управління в нашій державі - обов'язкові і для управління в системі органів прокуратури. На мою думку, серед даних принципів варто відзначити основні.

Принцип законності. Принцип законності - це головна загальноправова основа діяльності всіх суб'єктів правозастосування, у тому числі й прокуратури. Зазначена засада основа державного керівництва суспільством в цілому, важливий засіб зміцнення і розвитку державності, зміцнення охорони та розвитку економічної бази держави, необхідна умова демократичної системи держави. Професійна діяльність працівника прокуратури має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності

Правової впорядкованості. Даний принцип об'єктивно обумовлює необхідність головним чином законодавчого визначення, причому в "правових" законах, основних аспектів цілей, функцій, структур, процесу, самих принципів організацій та діяльності в числі яких і принципів управління в органах прокуратури. Даний принцип виявляється в тім, що різні аспекти організації і діяльності органів прокуратури повинні бути врегульовані в законодавчому порядку найбільш повно і чітко.

Системності. Сутність даного принципу в управлінні полягає в об'єднанні, при відповідній диференціації, окремих взаємообумовлених видів діяльності, необхідних для реалізації конкретних цілей прокуратури та управління нею.

Централізму. В основі побудови системи органів прокуратури лежать жорстка ієрархія і визначеність обсягу прокурорських повноважень, імперативний порядок взаємин усіх ланок прокуратури, об'єднаних єдиним центральним органом, процесуальна і службова дисципліна, гарантом яких виступає Генеральний прокурор України.

Відповідальності. Даний принцип у ряді основних проголошено Конституцією України, де сказано, що "держава відповідає перед людиною за свою діяльність". Даний принцип охоплює діяльність всіх категорій прокурорських кадрів, як керівників, так і фахівців, і поширюється на усі види виконуваних ними дій, а також передбачає, що при великих правах і малій відповідальності стають можливими адміністративна сваволя, суб'єктивізм, непродуманість рішень.

Демократизму. Даний принцип відтворює народовладдя в управлінні і вимагає насамперед установлення глибоких і постійних взаємозалежностей між суб'єктом та об'єктом управління; припускає прийняття потребами, інтересами і цілями працівників, всіх ланок прокуратури (політики, цілей, функцій, структури, процесу, результатів управління тощо). Одним з проявів адміністративно-командної системи управління прокуратурою був, а у певній мірі і в даний час залишається надмірний централізм.

Рівності перед суб'єктом управління. Рівність перед законом є невід'ємним правом людини згідно з міжнародно-правовими актами та Конституцією України, під рівністю ж в державному управлінні розуміємо однакове ставлення керівництва прокуратури до прокурів та інших працівників прокуратури без привілей. Органи прокуратури захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак.

Прогнозування. Даний принцип є засадою послідовного управління в прокуратурі, вміння пов'язувати кожне рішення з дійсним розвитком системи прокуратури і суспільства, з його прогресивними тенденціями, при чому управлінська система має діставати безперервну інформацію про майбутній розвиток об'єкта як єдиного цілого, а також його підсистем. Лапкін А.В. Основи прокурорської діяльності в Україні с 27 - 47

Спеціальні принципи управління в системі органів прокуратури закріплені у ст. 122 Конституції України та ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", якими є

Територіальність. Принцип територіальності означає, що юрисдикція окремих прокуратур поширюється на певні території, які можуть збігатися або не збігатися з адміністративно-територіальним поділом. Побудова органів прокуратури за принципом територіальності забезпечує наближення прокурорів до населення територій.

Незалежність прокурорів. При виконанні службових обов'язків працівник прокуратури має бути незалежним від будь-якого впливу, тиску чи втручання в його професійну діяльність, у тому числі органів влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, зобов'язаний активно, у визначений законодавством спосіб, протистояти спробам посягання на його незалежність. У прийнятті конкретних рішень він повинен бути самостійним та керуватися лише вимогами закону, оцінкою отриманої інформації, морально-етичними принципами професії та своїми переконаннями, відмежовуватися від будь-яких корисливих та приватних інтересів, політичного впливу, тиску з боку громадськості та засобів масової інформації.

Політична нейтральність прокуратури. Працівник прокуратури зобов'язаний виконувати свої службові повноваження політично неупереджено та нейтрально, не використовувати їх в інтересах політичних партій або окремих політиків, громадських об'єднань. Працівник прокуратури має толерантно і з повагою ставитися до расової, національної приналежності, мови, традицій і звичаїв інших осіб, а також їх політичних та релігійних переконань, якщо вони не спрямовані на розпалення расової, національної, політичної та релігійної ворожнечі. Працівник прокуратури не може належати до політичних партій, об'єднань та рухів, брати участь у будь-якій політичній діяльності. Він не має права суміщати виконання своїх службових обов'язків з іншою діяльністю, крім визначеної законодавством.

Недопустимість незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади. Працівник прокуратури не повинен втручатися в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, крім випадків, коли їх рішення, дії чи бездіяльність суперечать законодавству та потребують заходів прокурорського реагування. Він має у межах повноважень співпрацювати з ними при виконанні своїх службових обов'язків і здійсненні заходів щодо зміцнення законності і правопорядку, якщо це не суперечить принципу його незалежності, має додержуватися вимог законодавства щодо членства в колегіальних органах.

Повага до незалежності суддів. Повага до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом; Оцінка дій суддів та законності судових рішень може публічно надаватися працівником прокуратури лише в межах і порядку, встановлених законодавством.

Прозорість діяльності прокуратури. Прозорість діяльності прокуратур що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання.

Неухильність дотримання вимог професійної етики та поведінки. Працівник прокуратури повинен постійно підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов'язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, вдосконалювати свої знання, передавати свій досвід колегам. Система прокуратури України та організаційно-правові засади її діяльності \\ фондова лекція з дисципліни "Прокурорський нагляд" 18 -24

2.4 Структура міських, районних, міжрайонних, та прирівняних до них прокуратур

Міські, районні, міжрайонні прокуратури утворюють основну ланку прокурорської системи і діють на всій території України.

Міські прокуратури функціонують у межах окремих міст обласного підпорядкування. Утворення районних прокуратур великих міст залежить від адміністративно-територіального устрою цих міст і необхідності функціонування в кожній територіальній одиниці окремої прокуратури. Найбільш чисельною є група прокуратур сільських районів. Міжрайонні прокуратури охоплюють своєю діяльністю або два сусідніх райони, або місто і прилеглий район.

До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських). Ці прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів органами військового управління, військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами Збройних Сил, Прикордонної служби, Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших військових формувань, дислокованих на території України. На військові прокуратури покладено здійснення нагляду за виконанням законів при провадженні дізнання та досудового слідства, яке здійснюється у зазначених установах і формуваннях. Вони також розслідують усі злочини, що скоюються військовослужбовцями та службовцями військових установ і закладів.

На органи військової прокуратури покладений обов'язок підтримання державного обвинувачення у військових судах, участь у межах своїх повноважень у розгляді судами цивільних та господарських справ, а також внесення апеляційних та касаційних подань на вироки, рішення, постанови та ухвали військових судів. Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять службу відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Прокуратури міст, районів, прирівняні до них прокуратури очолюють відповідні прокурори, які призначаються на посаду Генеральним прокурором України строком на п'ять років. У цих прокуратурах є посади заступника прокурора, старшого прокурора. Вони призначаються прокурором області або прирівняними до нього прокурорами. Штатна чисельність прокуратур цієї ланки з урахуванням обсягу виконуваної роботи затверджується Генеральним прокурором України. Обсяг роботи визначається рівнем злочинності в місті (районі), чисельністю населення, кількістю піднаглядових об'єктів, чисельним складом суду й іншими обставинами.

Висновки

прокуратура управління самоврядування законність

У результаті дослідження, виконаного на основі наукових праць у сфері організації діяльності прокуратури дозволяє зробити висновки, які полягають у такому, що:

1. Визначено, що система органі прокуратури - це цілісна, централізовану систему, органів державної влади, яка здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Також органи прокуратури мають структуру що організовується на трьох ланках, які характеризуються різними категоріями складності. Перша ланка це є Генеральна прокуратура, яка організовує та контролює діяльність всієї системи. До другого рівня належать регіональні прокуратури які здійснюють нагляд за нижче стоячими прокурорми. Третій рівень складають місцеві прокуратури.

2. Для організації забезпечення та діяльності прокуратури новою редакцією закону України "Про прокуратуру" було передбачено створення органів прокурорського самоврядування. Прокурорське самоврядування здійснюються через всеукраїнську конференцію працівників прокуратури та Раду прокурорів України. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів допомагає визначити підготовку рівень кваліфікованості прокурорів, а також розглядають справи про порушення працівниками органів прокуратури дисципліни та кодексу професійної етики.

3. Система органів прокуратури побудована на великій кількості принципі що закріплені у різних за своє юридичною силою нормативно-правових актів. До них належать Конституція України, міжнародні договори, закон України "Про прокуратуру", акти Генеральної прокуратури України.

4. Важливе значення для діяльності органів прокуратури має розмежування компетенції між органами прокуратури, що попереджує виникнення конфлікту інтересів. Розрізняють два види розмежування компетенції по вертикал і по горизонталі. Метод вертикального розмежування застосовується до вищестоящих і нижчестоящих прокурорів, а метод горизонтального розмежування до прокурорів однієї ланки.

5. Визначено засади організації структури органів прокуратури. Їх поділяють на загальносистемні засади управління та спеціальні засади управління. Першу групу принципів може застосовуватися до різних органів державної влади. А другу групу тільки до органів прокуратури.

Отже проаналізувавши всі зміни які відбулися в системі та структури органів прокуратури можна зробити висновок що Україна стала ближче до міжнародних стандартів діяльності прокуратури.

Список використаних джерел

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 р. // Голос України. - 2014. - 25 жовтня (№ 206)

3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. // Голос України. - 2012. - 19 травня (№ 90-91)

4. Закон України "Про прокуратуру". Науково-практичний коментар [текст] Станом на 22 вересня 2015 р. / А.В. Григоренко, Л.С. Григоренко та ін. - К.: "Центр учбової літератури", 2015. - 264 с.

5. Про особливості діяльності військових прокуратур: Наказ Генеральної прокуратури України від 29 серпня 2014 р. №12гн (Із змінами, внесеними наказом Генерального прокурора України від 20.10.2014 №12гн-1) // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/

6. Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень: Наказ Генеральної прокуратури України від 28 травня 2015 р. №6гн // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/

7. Основи організації роботи та управління в органах прокуратури України: підруч. / [Є.М. Блажівський, М.К. Якимчук, І.М. Козьяков, І.М. Європіна та ін. - К.: Алерта, 2013. - 486 с.

8. Підручник Прокуратура України / [Бесчастний, Мичко М. І., Філонов О. В., Субботін В. М., Титов А.М., Горбачов В.П., Кременовська І. В.] Київ: Знання, 2011 - 501 с.

9. Підручник "Прокурорський нагляд в Україні" /Під ред. Проф. Каркача П.М., Марочкіна І.Є., Харкі в, Одіссей, 2009

10. Підручник Прокурорський нагляд в Україні (І.Є.Марочкін, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевой та ін.) Київ: "Одіссей", 2006 - 115 с

11. Підручник Судові та правоохоронні органи України (А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова) Київ: Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП), 2004

12. Прокурорський нагляд за додержанням законів органами досудового розслідування: навч. посіб. / О.М. Толочко, О.В. Геселев, М.І. Бортун, Л.В. Вигівська, О.Б. Комарницька, І.Є. Мезенцева, О.І. Назарук, Є.О. Наливайко, В.Г. Неділько, С.М. Скрипниченко, Г.В. Щербакова. - К.: Національна академія прокуратури України, 2014. - 194 с.

13. Соколова Я.А. (у співавторстві) Підтримання прокурором державного обвинувачення в умовах дії нового Кримінального процесуального кодексу України: збірник методичних рекомендацій / За заг. ред. Ю.М. Дьоміна. - К.: Алерта, 2013. - 438 с

14. Система прокуратури України та організаційно-правові засади її діяльності /[затверджено Л.Д. Удалова]. - фондова лекція з дисципліни "Прокурорський нагляд"., 2015.

15. До питання про місце прокуратури в системі поділу влади в Україні / І. Європіна, А. Деміда // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2014. - № 2. - С. 24-29

16. Лапкін А.В. Основи прокурорської діяльності в Україні : навч. посіб. у схемах / А.В. Лапкін. - Вид. 3-тє, змін. та допов. - Х. : Право, 2015. - 148 с.

17. Тацій В.Я. Прокуратура та органи правопорядку в системі правоохоронних органів /В.Я. Тацій // Вісник прокуратури. - 2013. - № 3. - С. 3-15

Размещено на Allbest.ru

...