Кіберполіція та кіберзлочинність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кафедра організації судово-правових організацій

Реферат

Кіберполіція та кіберзлочинність

Виконав:

Калімбет І.О.

Перевірила:

Ковальова Я.О.

Харків, 2015 рік

Зміст

1. Кіберзлочинність

2. Кіберполіція

Список використаної літератури

1. Кіберзлочинність

Кіберзлочинність - незаконні дії, які здійснюються людьми, з використанням інформаційних технологій для злочинних цілей.

Деякі аспекти визначення причин та умов існування кіберзлочинності. У зв'язку з появою та розвитком всесвітньої мережі Інтернет з'явився новий вид злочинності - кіберзлочинність. Даний вид злочинної діяльності з кожним роком набирає свої оберти і несе за собою серйозні, а часом, незворотні наслідки. Діяльність кіберзлочинців стає все більш майстерною, що становить реальну проблему для суспільства.

За оцінками Інтерполу, швидкість зростання рівня злочинності в глобальній комп'ютерній мережі є найбільшою, порівняно з іншими видами злочинів, серед яких торгівля наркотиками та зброєю.

За оцінкою голови зовнішньополітичного відомства Великої Британії В. Хейга, матеріальна шкода від кіберзлочинів становить понад трильйон доларів США на рік по всьому світу. За даними опитування Symantec, майже дві третини користувачів Інтернету хоча б одноразово ставали жертвами кібернетичного злочину. За словами Генерального секретаря Інтерполу Р. Ноубла, анонімність кіберпростору перетворює кіберзлочини в найбільш небезпечні з будь-коли вчинюваних кримінальних діянь. Кіберзлочинність не знає державних кордонів. Її транснаціональний характер спричинює проблему кваліфікації злочинів, яку слід розв'язувати шляхом уніфікації національних кримінальних законодавств.

Саме на це спрямована дія Міжнародної конвенції про кіберзлочинність, яку укладено 23 листопада 2001 р. в м. Будапешті.

Отже, успішність боротьби з кіберзлочинністю в конкретній країні значною мірою залежить від того, чи відповідає ії кримінальне законодавство вимогам Конвенції.

Теоретико-методичні та науково-практичні основи попередження дій кіберзлочинців були закладені у дослідженнях науковців В. Голубєва, А. Долгової, К. Касперськи, М. Федотова, С. Орлова, М. Карчевського, Т. Кесарєвої, П. Андрушко.

На відміну від традиційних видів злочинів, історія яких налічує століття, таких як вбивство або крадіжка, кіберзлочинність явище відносно молоде і нове, яке виникло з появою мережі Інтернет.

Слід зауважити, що сама природа мережі Інтернет є достатньо сприятливою для вчинення злочинів.

Такі її властивсті, як глобальність, транснаціональність, анонімність користувачів, охоплення широкої аудиторії, розподіл основних вузлів мережі і їх взаємозамінність створюють кіберзлочинцям, які використовують Інтернет, переваги на всіх етапах скоєння злочину, а також дозволяють ефективно ховатися від правохоронних органів. Деякі вчені на теперішній час виділяють 4 етапи в розвитку кіберзлочинності:

I. Поява кіберзлочинності і субкультури «хакерів»;

II. Розповсюдження кіберзлочинності, поява спеціалізацій кіберзлочинності і національних груп «хакерів»;

III. Придбання кіберзлочинністю транснаціонального характеру, поява кібертероризму і міжнародних угруповань «хакерів» в усіх сферах кіберзлочинності;

IV. Використання мережі Інтернет в політичних цілях, виникнення таких явищ, як Інтернет-страйк та Інтернет-війна (Інформаційна війна), цілеспрямоване використання кібератак проти урядів окремих держав.

Аналізуючи вищесказане, можна виділити наступні її характерні ознаки:

- Інтелектуальний характер кіберзлочинності, - здійснення кіберзлочину вимагає певного набору знань, крім того інтелектуальність серед кіберзлочинців пропагується субкультурою хакерів, що дає їм стимул для розумового саморозвитку;

- Кіберзлочини, на відміну від інших інтелектуальних злочинів, доступні людям невисоких соціальних і вікових можливостей - для здійснення кіберзлочинів не треба займати високе соціальне положення, досить мати доступ в Інтернет і комп'ютер;

- Анонімність і неперсоніфікованість кіберзлочинів - механізми ідентифікаціі глобальної мережі дозволяють особі здійснювати операції анонімно або видавати себе за іншу особу, змінювати біографічні дані або соціальний статус;

- Віддаленість кіберзлочинів, - злочинця і жертву можуть розділяти тисячі кілометрів, оскільки немає відмінностей в скоєнні злочину проти комп'ютерних систем, розташованих на сусідній вулиці або в іншій країні, якщо злочин вчинюється за допомогою Інтернету;

- Висока летентність кіберзлочинності, однією з основних причин якої є те, що збиток від кіберзлочину часто здається жертві незначним в порівнянні з процедурою розслідування, яка здатна забрати час, але не гарантує притягнення до відповідальності винного і компенсації збитку;

- Транснаціональність кіберзлочинності, - на думку деяких авторів організованих груп, що знаходяться, зокрема, на території декількох країн;

- Швидке зростання кіберзлочинності, що пов'язане зі все більшим розповсюдженням мережі Інтернет в різних сферах суспільного життя та його легкодоступністю.

Близько 62% комп'ютерних злочинів вчиняються у складі.

Однією з причин розвитку кіберзлочинності, як і будь-якого бізнесу, є прибутковість, - вона неймовірно прибуткова. Величезні суми грошей з'являються в кишенях злочинців у результаті окремих великих афер, не говорячи вже про невеликі суми, які йдуть просто потоком. Друга причина росту кіберзлочинності як бізнесу - те, що успіх справи не пов'язаний з більшим ризиком. У реальному світі психологічний аспект злочину припускає наявність деяких важелів стримування. У віртуальному світі злочинці не можуть бачити своїх жертв, будь те окремі люди або цілі організації, які вони вибрали для атаки. Грабувати тих, кого ти не бачиш, до кого не можеш дотягтися рукою, набагато легше.

Виходячи з вищезазначеного, можливо зробити висновок що, люди стають хакерами через нестачу грошей, або через бажання реалізувати свій інтелектуальний потенціал в спосіб, що не приймається суспільством. Першу проблему за хакерів можуть вирішити великі IT-компанії, або навіть державні органи безпеки, яким потрібні справжні професіонали в сфері IT. Але, звичайно, це стосується найменшої частини кіберзлочинців. Друга проблема повинна бути вирішена упереджувальними заходам, в першу чергу деромантизацією образу «хакера» в суспільстві.

Проблема профілактики і стимулювання кіберзлочинності в Україні - це комплексна проблема. На сьогоднішній день закони повинні відповідати вимогам, що пред'являються сучасним рівнем розвитку технологій. Пріоритетним напрямком є також організація взаємодії і координація зусиль правоохоронних органів, спецслужб, судової системи, забезпечення їх необхідною матеріально-технічною базою.

Жодна держава сьогодні не в змозі протистояти кіберзлочинності самостійно. Нагальною є необхідність активізації міжнародної співпраці в цій сфері. Експерти впевнені: саме хакери в недалекому майбутньому стануть загрозою номер один, змістивши тероризм. Незважаючи на віртуальність злочинів, збиток вони завдають цілком справжній.

2. Кіберполіція

Відтепер, користуючись інтернетом та його можливостями, ви зможете отримувати поліцейську допомогу в режимі реального часу.

Мета створення.

Реформування та розвиток підрозділів МВС України, що забезпечить підготовку та функціонування висококваліфікованих фахівців в експертних, оперативних та слідчих підрозділах поліції, задіяних у протидії кіберзлочинності, та здатних застосовувати на високому професійному рівні новітні технології в оперативно-службовій діяльності.

Поетапне перетворення теперішньої моделі до новітнього органу правозахисного призначення, який за своїми технічними та професійними можливостями матиме змогу миттєвого реагування на кіберзлочини та кіберзагрози, а також, у відповідності до кращих світових стандартів проводитиме міжнародну співпрацю по знешкодженню транснаціональних злочинних угрупувань у даній сфері.

Сім основних завдань кіберполіції:

1. Реалізація державної політики у сфері протидії кіберзлочинності;

2. Протидія кіберзлочинам:

У сфері використання платіжних систем:

- скімінг (шимінг) - незаконне копіювання вмісту треків магнітної смуги (чіпів) банківських карток;

- кеш-трепінг - викрадення готівки з банкомату шляхом встановлення на шатер банкомату спеціальної утримуючої накладки;

- кардінг - незаконні фінансові операції з використанням платіжної картки або її реквізитів, що не ініційовані або не підтверджені її держателем;

- несанкціоноване списанням коштів з банківських рахунків за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування.

У сфері електронної комерції та господарської діяльності:

- фішинг - виманювання у користувачів Інтернету їх логінів та паролів до електронних гаманців, сервісів он-лайн аукціонів, переказування або обміну валюти, тощо;

- он-лайншахрайство - заволодіння коштами громадян через інтернет-аукціони, інтернет-магазини, сайти та телекомунікаційні засоби зв'язку;

У сфері інтелектуальної власності:

- піратство - незаконне розповсюдження інтелектуальної власності в Інтернеті;

- кардшарінг - надання незаконного доступу до перегляду супутникового та кабельного TV;

У сфері інформаційної безпеки:

- соціальна інженерія - технологія управління людьми в Інтернет просторі;

- мальваре - створення та розповсюдження вірусів і шкідливого програмного забезпечення;

- протиправний контент - контент, який пропагує екстремізм, тероризм, наркоманію, порнографію, культ жорстокості і насильства;

- рефайлінг - незаконна підміна телефонного трафіку.

3. Завчасне інформування населення про появу новітніх кіберзлочинців;

4. Впровадження програмних засобів для систематизації та аналізу інформації про кіберінциденти, кіберзагрози та кіберзлочини;

5. Реагування на запити закордонних партнерів, що надходитимуть каналами Національної цілодобової мережі контактних пунктів;

6. Участь у підвищенні кваліфікації працівників поліції щодо застосування комп'ютерних технологій у протидії злочинності;

7. Участь у міжнародних операціях та співпраця в режимі реального часу. Забезпечення діяльності мережі контактних пунктів між 90 країнами світу.

Порядок створення (перехідний етап):

1. Переатестація працівників підрозділів боротьби з кіберзлочинністю МВС. Мета: залишити працювати лише тих, які відповідають вимогам працівника кіберполіції.

2. Оголошення всеукраїнського набору на роботу в кіберполіцію. Мета: на конкурсній основі відібрати найкращих фахівців у сфері кібербезпеки.

Міністерство внутрішніх справ України оголошує конкурс на заміщення вакантних посад інспекторів та спецагентів інформаційних технологій Департаменту кіберполіції.

Вимоги до інспекторів:

- Прагнення до якісних змін у сфері боротьби з кіберзлочинністю;

- Громадянство України;

- Вік від 21 року;

- Відсутність судимості;

- Вища освіта (бажано юридична);

- Знання законодавства, яким регулюється боротьба з кіберзлочинністю;

- Вільне володіння українською, англійською та російською мовами;

- Навички використання психології та соціальної інженерії;

- Розуміння механізму вчинення кіберзлочинців;

- Вміння приймати рішення та діяти в умовах обмеженого часу;

- Достатній рівень фізичної підготовки для виконання оперативних завдань.

Вимоги до спецагентів:

- Прагнення до якісних змін у сфері боротьби з кіберзлочинністю;

- Громадянство України;

- Вік від 21 року; злочинний юридичний кіберполіція

- Відсутність судимості;

- Вища освіта (бажано технічна);

- Вільне володіння українською, англійською та російською мовами;

- Знання китайської мови буде перевагою;

- Навички використання психології та соціальної інженерії;

- Розуміння принципів мережевої безпеки;

- Досвід у перехопленні та аналізі мережевого трафіку;

- Досвід програмування на мовах високого та низького рівня;

- Досвід реверс-інжинірингу шкідливого програмного забезпечення;

- Знання архітектури найбільш поширених операційних систем;

- Досвід комп'ютерно-технічних досліджень;

- Вміння приймати рішення та діяти в умовах обмеженого часу.

Обов'язки інспекторів та спецагентів:

- Отримання, аналіз та використання інформації з відкритих джерел;

- Надання допомоги в режимі реального часу потерпілим від дій:

- порушувачів авторського права;

- кардерів;

- викрадачів приватних даних;

- он-лайн-шахраїв;

- розповсюджувачів забороненого контенту.

- Протидія поширенню інформації терористичного характеру в українському сегменті мережі Інтернет;

- Протидія злочинам у сфері інформаційної безпеки;

- Протидія порушенням встановленого порядку маршрутизації;

- телефонного трафіку;

- Обмін інформацією з іноземними партнерами за допомогою;

- Національного контактного пункту.

Пропонується:

- Професійну підготовку за міжнародними стандартами;

- Тренінги з протидії кіберзлочинності в Україні та за її межами;

- Престижну роботу та гідну заробітну плату;

- Роботу на сучасному обладнанні з використанням інноваційних;

- Технологій.

Список використаної літератури

1. Веб-сайт (вільна енциклопедія).

2. Публікації Арсена Навакова на веб-ресурс.

3. Журнал «Фокус».

4. Журнал «Кореспондент».

5. Журнал «Урядовий Кур'єр».

Размещено на Allbest.ru