Права та обов’язки подружжя по утриманню

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ ПО УТРИМАННЮ

Вступ

Статтею 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки в шлюбі та сім'ї.

Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України з метою зміцнення сім'ї, утвердження почуття обов'язку перед членами сім'ї, побудови сімейних відносин на засадах взаємодопомоги і підтримки тощо. Регулювання відносин подружжя по утриманню погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин (ст. 7 Сімейного кодексу України). В нормах Глави 9 Сімейного кодексу України послідовно забезпечуються рівність прав і обов'язків у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї жінки та чоловіка; неприпустимість дискримінації учасників сімейних відносин, зокрема за ознакою статі; максимально можливе врахування інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Відповідно до домінуючих у суспільстві моральних засад шлюб передбачає взаємну турботу подружжя, яка включає матеріальну підтримку один одного. Обов'язок з матеріальної підтримки один одного покладається на дружину і чоловіка, тобто існує протягом шлюбу.

У випадку, коли один iз подружжя вiдмовляється або ухиляється вiд свого обов'язку щодо утримання iншого з подружжя, який потребує матерiальної допомоги, останнiй має право звернутися з вимогою про стягнення алiментiв у судовому порядку.

1. Аліментні права та обов'язки подружжя

Главою 9 Сімейного кодексу України визначені права та обов'язки подружжя по утриманню, до яких відносяться: необхідність матеріально підтримувати один одного, матеріальна допомога непрацездатному подружжю, право на утримання після розірвання шлюбу, способи надання утримання, позбавлення права на утримання, тощо. Дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Взагалі, під аліментами розуміється утримання, яке одна особа зобов'язана надавати іншій особі, з якою вона знаходиться у сімейних правовідносинах. Для сімейних відносин характерним є принцип взаємної моральної та матеріальної підтримки. Це одна з визначальних рис сім'ї. Обов'язок матеріальної підтримки одним із подружжя другого виникає з моменту реєстрації шлюбу і має моральний та юридичний характер з моменту появи необхідних для цього підстав.

Особливістю аліментних зобов'язань є їх суто особистий характер. Вони не передаються і не відчужуються. Це обумовлює припинення зазначених правовідносин у разі смерті будь-кого з їх учасників.

Для призначення судом одному з подружжя аліментів необхідно, щоб непрацездатність і потреба у матеріальній допомозі існували на момент розгляду позову. При цьому, не має значення, настала непрацездатність до шлюбу чи у період шлюбу. Нарешті, необхідно, щоб той з подружжя, від якого вимагають аліменти, був достатньо матеріально забезпечений, щоб їх сплачувати.

Таким чином, для виникнення аліментних зобов'язань між подружжям необхідна наявність:

- зареєстрованого шлюбу;

- потреби у матеріальній допомозі та непрацездатності того з подружжя, хто вимагає аліменти;

- матеріальної можливості у того з подружжя, від якого вимагають аліменти, для їх сплати.

Зазначені юридичні факти є елементами юридичного складу, необхідного для виникнення аліментних правовідносин між подружжям.

В статті 75 Сімейного кодексу України закріплено два окремі обов'язки подружжя:

1) матеріально підтримувати один одного;

2) надавати утримання тому із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Ці два обов'язки слід розрізняти. Перший з них виникає внаслідок укладення шлюбу, триває протягом шлюбу і припиняється в разі припинення шлюбу. Цей обов'язок не пов'язується з віком або станом здоров'я подружжя. Дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати один одного і в тому разі, коли у жодного з них немає підстав для виникнення права на утримання. Деякою мірою зазначене має загальний характер і встановлює принцип побудови майнових відносин подружжя. У свою чергу механізми державного примусу застосовуються лише в тому випадку, коли за наявності передбачених законом підстав виникло і порушується право на утримання.

Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Поняття прожиткового мінімуму визначене в Законі України № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється щороку, на 2013 рік він становив на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 1108 гривень, з 1 грудня - 1176 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 894 гривні, з 1 грудня - 949 гривень (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 p. № 5515-VІ).

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 1195 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

2. Право на утримання після розірвання шлюбу

Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Отже, право колишнього подружжя на утримання виникає за наявності наступних юридичних фактів:

1) непрацездатність одного з колишнього подружжя;

2) потреба в матеріальній допомозі (нужденність);

3) спроможність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу.

Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Може статися, що один з подружжя став непрацездатним за час шлюбу, проте він не набув права на утримання від другого з подружжя за відсутності інших необхідних умов - нужденності або здатності другого з подружжя надавати йому утримання. Пізніше сторони розірвали шлюб і той з подружжя, який став непрацездатним за час шлюбу, в силу життєвих обставин потребує матеріальної допомоги, і другий з подружжя став спроможним його утримувати. Якщо усі необхідні факти «зібралися» разом, у колишньої дружини (чоловіка) виникає право на утримання і після розірвання шлюбу.

Аналогічно вирішується питання, якщо непрацездатність одного з подружжя виникла невдовзі після розірвання шлюбу. Закон встановлює строк в один рік від дня розірвання шлюбу. При цьому не має значення, в якому порядку шлюб було розірвано - за рішенням суду або в адміністративному порядку (органом державної реєстрації актів цивільного стану). Якщо один з подружжя став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу, виникає одна з необхідних умов для одержання аліментів від другого з подружжя.

Якщо особа стала непрацездатною після спливу одного року з моменту розірвання шлюбу, право на утримання виникає лише в окремих випадках:

1) особа стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність є результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу;

2) особа досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії на загальних умовах, не пізніше ніж через п'ять років після розірвання шлюбу, за умови, що у шлюбі подружжя спільно проживали не менше десяти років.

Перший випадок пов'язаний з непрацездатністю колишнього подружжя внаслідок інвалідності в результаті протиправної поведінки щодо нього другого з подружжя. Важливе значення має те, що інвалідність одного з подружжя спричинена протиправним діянням другого з подружжя. Суд має встановити прямий причинний зв'язок між інвалідністю і протиправною поведінкою. Як обов'язкову умову зазначено момент вчинення протиправної поведінки - під час шлюбу. Якщо шкоду здоров'ю одного з подружжя заподіяно протиправною поведінкою другого з подружжя після розірвання шлюбу, дана обставина не враховується судом як підстава для виникнення права на утримання. Законом не обмежено час виникнення інвалідності у співвідношенні з моментом розірвання шлюбу.

Другий випадок стосується непрацездатності колишнього подружжя внаслідок досягнення пенсійного віку. Законом встановлено верхню часову межу виникнення непрацездатності за цією ознакою - не пізніше п'яти років з моменту розірвання шлюбу. При цьому вирішальне значення має фактична тривалість шлюбних відносин сторін, оскільки у нормі йдеться про десять років спільного проживання, а не формального існування шлюбу.

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

3. Способи надання утримання одному з подружжя

Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або в грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

Аліменти сплачуються щомісячно, але за взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - за рішенням суду.

Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За рішенням суду аліменти присуджуються від дня подання позовної заяви.

Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.

Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

4. Визначення розміру аліментів

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Припинення права одного з подружжя на утримання

Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.

Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.

Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;

2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;

2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;

3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;

4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

аліментний право подружжя утримання

6. Право одного з подружжя на утримання у разі проживання з ним дитини

Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.

Дружина (чоловік), з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка (дружини) - батька (матері) дитини до досягнення дитиною трьох років.

Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина (чоловік), з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка (дружини) до досягнення дитиною шести років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має незалежно від того, чи він працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу.

Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина чи чоловік з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Право на утримання дружини припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

Право чоловіка на утримання припиняється, якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

Право чоловіка на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про дружину як матір з актового запису про народження дитини.

Якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, визначається за рішенням суду без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

7. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя

Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.

Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації. Якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса до посвідчення договору.

На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення.

Використані нормативно-правові акти та література

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР;

2. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 №2947-ІІІ;

3. Цивільний кодекс України від 16.03.2003 №435-ІV;

4. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов, 2010;

5. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ;

6. Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 p. № 5515-VІ.

Размещено на Allbest.ru