Органи досудового розслідування

Провадження слідства в справі декількома слідчими

Якщо розслідування особливо складної справи доручається декільком слідчим, то про це зазначається в постанові про порушення справи або виноситься окрема постанова. Один з цих слідчих призначається старшим, він приймає справу до свого провадження і безпосередньо керує діями інших слідчих.

Постанова про призначення в справі декількох слідчих оголошується обвинуваченому.

Провадження розслідування групою слідчих. Якщо розслідування особливо складної справи доручається декільком слідчим, то про це вказується в постанові про порушення справи або виноситься окрема постанова. Створити групу слідчих мають право начальники слідчих підрозділів і прокурор відповідно до своїх повноважень (ст. 114-1 і ст. 227 КПК України). Один із цих слідчих призначається старшим. Він приймає справу до свого провадження і безпосередньо керує діями інших слідчих та складає найбільш важливі і загальні для справи процесуальні документи (постанову про притягнення як обвинувачуваного, обвинувальний висновок і таке інше).

Постанова про призначення у справі декількох слідчих об'являється обвинуваченому. За результатами розслідування старший групи слідчих складає єдиний обвинувальний висновок або приймає інше законне рішення.

Строки досудового слідства

Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення П прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування -- до трьох місяців. Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку досудового слідства не враховується.

В особливо складних справах строк досудового слідства, встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого -- до шести місяців.

Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники.

При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах.

Правила, викладені в цій статті, не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебіг строку слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин.

Для продовження строку досудового слідства слідчий виносить мотивовану постанову. Якщо виникає необхідність одночасного продовження строку слідства та тримання обвинуваченого під вартою, складається єдина постанова "Про порушення клопотання про продовження строку досудового слідства та тримання обвинуваченого під вартою". Така постанова має відповідати вимогам ст. 130, 156, 165, 165-2 та 165-3 КПК України.

У постанові щодо порушення клопотання про продовження строків досудового слідства повинно бути зазначено: коли, ким, у зв'язку з яким приводом і на яких підставах та по якій статті Кримінального кодексу України була порушена кримінальна справа; що встановлено в процесі розслідування; коли, кому було пред'явлено обвинувачення і в чому його суть; чи мало, і якщо так, то протягом якого часу і коли обвинувачений тримався під вартою; чому не можливо закінчити слідство в установлений термін; які необхідно провести процесуальні дії для закінчення розслідування і скільки для цього потрібно часу; на який термін і до якого часу порушується питання про продовження строків розслідування.

Дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства. Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть кримінальну відповідальність за статтею 387 Кримінального кодексу України.

Усі учасники кримінального процесу мають знати як свої права й обов'язки, так і бути обізнаними щодо можливої відповідальності за ті чи інші дії. Таємниця слідства -- важлива умова встановлення істини, а в багатьох випадках є передумовою захисту сфери особистого життя людей, які стали учасниками процесу. Тому забезпечення нерозголошення даних досудового слідства є як однією з гарантій істини, так і захисту прав і свобод людини.

У процесі розслідування доречно кожного із учасників слідчих дій, роз'яснюючи права й обов'язки, попередити про відповідальність за розголошення без дозволу слідчого даних досудового слідства.

Згідно зі ст. 387 Кримінального кодексу України "розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані,-- карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років. Розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність,-- карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, із позбавленням права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю на строк до трьох років".

Слідчий, визнавши особу потерпілою від злочину, роз'яснює їй н права, передбачені статтею 49 цього Кодексу, відмічає про це в постанові, що засвідчується підписом потерпілого.

У випадках, коли злочином завдана майнова шкода громадянинові, підприємству, установі чи організації, слідчий роз'яснює потерпілому і його представникові право заявляти цивільний позов, про що відмічає в протоколі допиту або направляє потерпілому письмове повідомлення, копію якого приєднує до справи.

Потерпілий -- це особа, якій злочином завдано моральної, фізичної або матеріальної шкоди (ст. 49 КПК України). Надання особі правового статусу потерпілого є способом кримінально-процесуального захисту його прав.

Потерпілий має право:

- подавати докази;

- заявляти клопотання;

- знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося,-- після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді;

- заявляти відводи;

- подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови судді;

- за наявності відповідних підстав -- на забезпечення безпеки;

- під час судового розгляду особисто або через свого представника у випадках, визначених цим законом, підтримувати обвинувачення;

- брати участь у судових дебатах;

- вимагати відшкодування заподіяної йому майнової шкоди та компенсації матеріальної шкоди [12;147-158].

Право давати показання в справі і подавати докази. Давання показань -- право, а не обов'язок потерпілого. Він має можливість відмовитися від давання показань -- відповідальності за відмову від давання показань не несе. Проте він несе кримінальну відповідальність за давання явно неправдивих показань.

РОЗДІЛ 4. ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Прокурорський нагляд за органами, які проводять дізнання і досудове слідство складають дії та рішення прокурора щодо реалізації наданих йому повноважень з метою попередження, виявлення й усунення порушень цими органами норм кримінально-процесуального та інших законів. Такий нагляд здійснюється у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Цей різновид нагляду, згідно з ст.ст. 1, 5, 29, 30 Закону України «Про прокуратуру», є складовою частиною одного із основних напрямів (галузей) нагляду, який, як вже наголошувалось, охоплює і нагляд за законністю діяльності оперативно-розшукових органів. Разом із тим нагляд за органами досудового розслідування являє собою самостійну ділянку прокурорської діяльності, що за обсягом займає провідне місце серед решти функцій прокуратури.

Відповідно до ст. 215 КПК досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання. Дізнання, в свою чергу, згідно із ст. 298 КПК здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, з урахуванням Глави 25 КПК.

Стаття 38 КПК визначає, що органами досудового розслідування (тобто органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі:

органів внутрішніх справ;

органів безпеки;

органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

слідчі державного бюро розслідувань.

При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснювати співробітники інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Перший заступник та заступники Генерального прокурора України, керівники прокуратур усіх рівнів і галузевих підрозділів апаратів, прокурори - процесуальні керівники досудового розслідування повинні забезпечити:

Єдину систему організації нагляду за додержанням законів усіма органами досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення, оскарження незаконних судових рішень, здійснення інших повноважень з цих питань.

Безумовне реагування на виявлені порушення закону з часу надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення до прийняття остаточного рішення у провадженні.

Швидке, повне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень, обов'язкову участь прокурорів - процесуальних керівників досудового розслідування в їх судовому розгляді (у визначених законом випадках), поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.

Своєчасне вжиття заходів до усунення причин та умов, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення, відшкодування завданої ним шкоди фізичним та юридичним особам, державним і комунальним інтересам, розшуку майна, яке стало предметом злочинного посягання.

Пред'явлення процесуальними керівниками цивільних позовів у кримінальному провадженні в установлених законом випадках.

Також керівники прокуратур усіх рівнів і галузевих підрозділів апаратів, прокурори - процесуальні керівники досудового розслідування забезпечують виконання вимог закону при прийманні, реєстрації, розгляді та вирішенні в органах досудового розслідування заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, своєчасне внесення щодо них відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідні перевірки проводяться прокурорами не рідше одного разу на місяць. За необхідності витребовуються дані з органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних органів контролю, лікувальних закладів, експертних установ тощо.

Процесуальні керівники досудового розслідування кримінальних правопорушень з урахуванням складності їх кваліфікації, суспільного резонансу, прогнозованих обсягів процесуальної роботи та з огляду на професійну майстерність і досвід відповідних прокурорів призначаються невідкладно.

У разі необхідності створюються групи прокурорів і призначається старший прокурор групи відповідною постановою. Члени групи перед прийняттям процесуальних рішень доповідають про них старшому прокурору групи, рішення якого є остаточним.

Прокурори зобов'язані інформувати керівників органів прокуратури вищого рівня спеціальним повідомленням, а також чергового прокурора підрозділів приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України та галузевих підрозділів прокуратур обласного рівня у визначеному порядку про надходження повідомлень про кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки, терористичні акти, бандитизм, катастрофи, аварії, вибухи, пожежі та інші події, унаслідок яких заподіяно значну матеріальну шкоду або сталася загибель людей, умисні вбивства, вчинені при обтяжуючих обставинах і в умовах неочевидності, кримінальні правопорушення, вчинені організованими групами та злочинними організаціями, службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, народними депутатами України, суддями, керівниками правоохоронних органів і вчинені проти них, особливо тяжкі кримінальні правопорушення, вчинені іноземцями і проти них, а також стосовно журналістів у разі перешкоджання їхній законній професійній діяльності, про інші кримінальні правопорушення, які набули в суспільстві негативного резонансу.

Слід зазначити, що в указаних інформаціях зазначаються обставини та ознаки кримінального правопорушення, за яким розпочато досудове розслідування, його кваліфікація, дані про підозрювану особу, застосований запобіжний захід, заподіяну шкоду, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер.

Керівники органів прокуратури виїжджають на місце події за фактами кримінальних правопорушень, зазначених вище, забезпечують якісне проведення огляду, організацію невідкладних першочергових слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій.

Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, в тому числі у формі процесуального керівництва ним, участь у судовому провадженні та оскарженні судових рішень щодо кримінальних правопорушень:

віднесених до підслідності органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, крім тих, що підслідні спеціалізованим підрозділам у сферах транспорту, боротьби з організованою злочинністю і корупцією, покладається на керівників і підпорядкованих їм працівників прокуратур міст, районів, міжрайонних та прирівняних до них, відповідних підрозділів прокуратур обласного рівня та Головного управління з питань нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України;

учинених неповнолітніми, за їх участю, особами, які не досягли віку притягнення до кримінальної відповідальності, а також інших (відповідно до компетенції), покладається на керівників і підпорядкованих їм працівників прокуратур міст, районів, міжрайонних та прирівняних до них, галузевих підрозділів з нагляду за додержанням прав і свобод дітей прокуратур обласного рівня та управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначених категоріях кримінальних проваджень доручається прокурорам, на яких покладено обов'язок щодо захисту прав і свобод дітей. Необхідною умовою є забезпечення безумовного виконання вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування стосовно неповнолітніх, у тому числі його здійснення виключно спеціально уповноваженими слідчими;

у сфері транспорту - на прокурорів спеціалізованих прокуратур з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері та галузеві підрозділи захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратур обласного рівня, Головного управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратури України;

у сферах охорони навколишнього природного середовища і земельних відносин, що вчинені на річці Дніпро, її водосховищах, Дніпровсько-Бузькому лимані, їх водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах, та на підприємствах, які здійснюють скиди в ці водні об'єкти, а також учинених працівниками піднаглядних екологічним прокурорам правоохоронних органів у цій сфері - на екологічних прокурорів або прокурорів відповідних галузевих підрозділів Дніпровської екологічної прокуратури;

у сфері боротьби з організованою злочинністю та корупцією - на підрозділи нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами‚ які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, Генеральної прокуратури України;

віднесених до підслідності органів прокуратури, крім тих, що підслідні спеціалізованим підрозділам у сферах транспорту, боротьби з організованою злочинністю і корупцією та воєнній сфері, - на прокурорів міст, районів, районів у містах, міжрайонних прокурорів, галузеві підрозділи прокуратур обласного рівня з питань наглядової діяльності при проведенні досудового розслідування в органах прокуратури та Головне слідче управління і Головне управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України;

передбачених статтями 402-421, 423-435 Кримінального кодексу України та інших визначених відповідним наказом Генерального прокурора України випадках - на спеціалізованих прокурорів з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на правах обласних і міських та на галузевий підрозділ Генеральної прокуратури України.

Контроль за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та участі у судовому провадженні здійснюється керівниками органів прокуратури та галузевих підрозділів апаратів прокуратур усіх рівнів, які за розподілом обов'язків відповідають за відповідну ділянку роботи.

Під час кримінального провадження прокурори забезпечують виконання вимог закону щодо додержання розумних строків, а також строків, прямо визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, з огляду на складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних і кримінальних правопорушень, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для забезпечення належної якості досудового розслідування.

З метою виконання завдань кримінального провадження прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, інформують підозрюваного та потерпілого про їхнє право на примирення, підозрюваного - про право на угоду про визнання винуватості, роз'яснюють механізм реалізації цих прав.

При вирішенні питань щодо погодження клопотань слідчих про проведення слідчих (розшукових) дій ретельно перевіряється наявність відповідних підстав.

Незаконні постанови про закриття кримінальних проваджень скасовуються негайно, а також відновлюються незаконно зупинені досудові розслідування.

При прийнятті рішення про закриття кримінального провадження, у якому особі повідомлено про підозру, упродовж п'яти днів прокурори направляють його керівнику органу прокуратури вищого рівня з мотивованим висновком. При цьому прокурори районів у містах такі провадження направляють через прокуратуру міста з районним поділом.

В межах прокурорського нагляду за дотриманням законів, органами, які здійснюють досудове розслідування вживаються заходи реагування щодо службових осіб, винних у порушенні вимог Кримінального процесуального кодексу України чи Кримінального кодексу України, наслідком якого стало незаконне притягнення громадян до кримінальної відповідальності. У місячний строк такі провадження із затвердженим прокурором обласного рівня висновком і документами реагування (за їх наявності) надсилаються до Генеральної прокуратури України.

Керівники органів прокуратури та галузевих підрозділів апаратів прокуратур усіх рівнів здійснюють контроль за законністю застосування заходів забезпечення кримінального провадження, при цьому враховується, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим, клопотання про його застосування подаються виключно у разі, якщо іншими запобіжними заходами неможливо забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків чи запобігти передбаченим законом ризикам. Вживаються заходи до запобігання незаконному адміністративному затриманню осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У кожному випадку погодження клопотань про продовження строків тримання підозрюваних під вартою, якщо це пов'язано з неналежним виконанням службових обов'язків, проводиться відповідна перевірка, результати якої розглядаються на оперативних нарадах. Матеріали, що стосуються заходів забезпечення кримінального провадження, зберігаються в наглядових провадженнях. За наявності передбачених законом підстав перед судом порушується питання про тимчасовий доступ до речей і документів з їх вилученням, арешт тимчасово вилученого майна.

За необхідності, але не рідше одного разу на півріччя, перевіряється стан збереження речових доказів і схоронності тимчасово вилученого майна, достовірність та повнота записів у книгах їх обліку. Доручається проведення таких перевірок особисто керівникам органів досудового розслідування. За фактами неналежного зберігання речових доказів, що призвело до їх втрати, незаконного знищення, реалізації, технологічної переробки чи пошкодження, незбереження їх істотних ознак і властивостей, а також у випадках привласнення чи розтрати проводяться перевірки та приймаються рішення в порядку Кримінального процесуального кодексу України.

Прокурори, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, перед погодженням клопотань про проведення негласних слідчих (розшукових) дій перевіряють відповідність наведених у них даних вимогам законів, матеріалам і фактичним обставинам кримінального провадження. Питання про погодження клопотань слідчих про проведення негласних слідчих (розшукових) дій або про відмову в їх погодженні вирішуються невідкладно. У разі відмови в їх погодженні виноситься постанова з викладенням мотивів такого рішення. Клопотання, постанови про проведення негласних слідчих (розшукових) дій реєструються відповідно до правил таємного діловодства.

Керівники органів прокуратури усіх рівнів та прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво, вживають заходів до підвищення відповідальності керівників органів досудового розслідування, реагують на неналежне виконання процесуальних повноважень щодо контролю за законністю дій слідчих, за якісним розслідуванням і розкриттям злочинів.

Основними критеріями оцінки ефективності здійснення прокурором своїх наглядових функцій за органами, що здійснюють досудове розслідування визначаються:

своєчасне вжиття заходів щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, поновлення порушених прав та інтересів, притягнення винуватих осіб до встановленої законом відповідальності, забезпечення повного відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди;

виявлення причин вчинення кримінальних правопорушень і умов, що сприяли цьому, вжиття заходів до їх усунення;

додержання законності при реєстрації, вирішенні заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, або ті, що готуються, забезпечення достовірності обліку показників щодо стану злочинності та досудового розслідування;

забезпечення додержання вимог закону щодо швидкого, повного, неупередженого розслідування; своєчасне скасування незаконних рішень у кримінальних провадженнях;

обсяг, складність, категорію кримінального провадження, реальний внесок у дослідження його обставин, об'єктивність та повнота вжитих заходів до прийняття судом законного рішення, реагування на незаконні рішення, якість поданих апеляційних, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України та за нововиявленими обставинами.

Звіти прокурорів, їх заступників, а також керівників галузевих підрозділів про роботу з нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування, результати перевірок з цих питань у підпорядкованих прокуратурах заслуховуються на колегіях, нарадах.

досудовий розслідування судовий контроль

РОЗДІЛ 5. СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯМИ (БЕЗДІЯЛЬНІСТЮ) ТА РІШЕННЯМИ ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Після здобуття незалежності, отримавши у спадок радянське законодавство, Україна має виконати нові завдання, спрямовані на оновлення й адаптацію до європейського права національного законодавства, що регулює правосуддя та діяльність правоохоронних органів. Унаслідок недосконалості та невідповідності європейським стандартам норм кримінального судочинства України порушують права людини.

Важливою умовою реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина є контроль за законністю в діяльності державних органів і їх посадових осіб, зокрема, в діяльності органів дізнання та досудового слідства.

Міжнародне співтовариство визнає, що найдієвіше і найефективніше права й свободи людини може захистити тільки суд, за умови надання йому конституційних і реальних гарантій незалежності, гласності, відкритості, законності та дотримання визначеної законом процедури розгляду справ.

За Конституцією України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Основного Закону) . Рішення судів після набрання ними законної сили обов'язкові для виконання на всій території України.

Особливими видами контролю діяльності органів дізнання, досудового слідства та прокурора з боку держави можна назвати такі:

а) судовий контроль;

б) прокурорський нагляд;

в) адміністративний (відомчий) контроль.

Термін “судовий контроль” не є конституційним і не тлумачиться будь-яким із галузевих законів, а суть його відображається в положенні ст. 55 Конституції України. Його запровадили вчені-правознавці та юристи-практики під час підготовки та проведення судово-правової реформи.

Аналізуючи положення Конституції України, рішення Конституційного Суду України та норми Кримінально-процесуального кодексу України, доходимо висновку, що до предмета судового контролю варто віднести дії та рішення органу дізнання, слідчого та прокурора, які, на думку О. Кондратьєва:

а) істотно обмежують конституційні права громадян;

б) породжують наслідки, що виходять за межі кримінально-процесуальних правовідносин;

в) призводять до таких обмежень конституційних прав, які не можуть бути відновлені внаслідок подальшого судового контролю чи судового розгляду.

Суд покликаний об'єктивно оцінювати дії учасників кримінально-процесуальних правовідносин, водночас, чітко й неухильно дотримуватися процедури розгляду справи, установити наявність або відсутність юридичного факту і, зрештою, здійснити правосуддя, що знаходить своє відображення в судовому рішенні.

На думку відомого вченого-правознавця Ю. М. Грошевого, судове рішення за своєю суттю завжди є результатом пізнання (знання) та оцінки суддями певних фактів у їх правовому та моральному змісті.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури України покладено нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство та нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. У ст. 25 КПК України вказано, що цей нагляд здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Поняття “прокурорський нагляд” є багатогранним, його розглядають у різних значеннях: по-перше, як самостійну галузь державної діяльності; по-друге, як самостійну галузь права України; по-третє як самостійну галузь правової (юридичної) науки; по- четверте, як самостійний курс навчальної дисципліни.

Як загальне поняття “прокурорський нагляд” визначають як вид діяльності прокуратури, сутність якого полягає у здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів, при цьому прокуратура не втручається у практичну діяльність піднаглядних органів, вона лише наглядає за законністю їх дій і вживає заходів щодо притягнення порушників до відповідальності.

Об'єктом прокурорського нагляду в кримінальному судочинстві є дії та рішення органів дізнання та досудового слідства. Критерієм оцінювання є принцип законності.

Особливістю прокурорського нагляду в кримінальному судочинстві є те, що прокурор зобов'язаний у всіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів щодо усунення порушень закону, від кого б ці порушення не виходили, і наділений дієвими інструментами (актами) для реагування на ці порушення.

Акти прокурорського нагляду: 1) дії прокурора, які він здійснює в порядку виконання своїх повноважень; 2) письмові документи нагляду (вказівки, доручення, постанови, протести, подання, апеляції тощо); 3) акти резолютивного характеру (санкція, згода, затвердження тощо).

Так, прокурор, його заступник наділені правом виносити постанову в разі порушення закону посадовою особою або громадянином і, залежно від характеру порушення закону, виносять мотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

Особливістю реагування прокурора в стадії порушення кримінальної справи, на думку В. М. Савицького, є те, що прокурор, діючи в цій стадії виключно як орган з охорони законності, так безпосередньо реалізує свою державно-правову функцію нагляду за чітким виконанням закону.

Проте, з огляду на зміст принципів змагальності та диспозитивності сторін у кримінальному процесі, передбачених у ст. 16-1 КПК України, функції обвинувачення, захисту та вирішення справи по суті не можна покладати на один і той самий орган. Тому прокурор не може виконувати водночас дві функції - обвинувачення та захисту, що цілком логічно призводить до порушення рівноваги між цими двома інститутами.

Аналізуючи розвиток інституту судового контролю, слід констатувати, що потреба в дієвому механізмі контролю з боку судової гілки влади за законністю прийняття рішень органів дізнання, досудового слідства та прокурора постала для утвердження прав людини і дотримання взятих зобов'язань перед Радою Європи.

Першим кроком є прийняття Конституції України від 28 червня 1996 р., що в ст. 55 закріпила право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наступним кроком стало прийняття постанови Пленуму Верховного Суду України “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина” від 30 травня 1997 р. № 7, у якій узагальнено судовий захист прав і свобод людини та громадянина. Дійшли висновку, що суди України забезпечують відновлення порушених прав і свобод людини, зокрема, виявлено недоліки та упущення, що стосуються повного й об'єктивного дослідження обставин справи. Підтверджено факт, що допускають помилки в оцінюванні доказів і застосуванні норм закону, не викоренене необґрунтоване засудження громадян та безпідставне виправдання осіб, які вчинили злочин.

Поява інституту судового контролю в кримінальному судочинстві України пов'язана з процесом удосконалення судочинства, цей інститут став одним з найефективніших правових засобів захисту та забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 р. № 6-рп/2001 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення абз. 4 ст. 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) в частині щодо непідвідомчості судам скарг “на акти і дії службових осіб, органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури...”, якщо законодавством установлено позасудовий порядок оскарження.

На думку українських учених В. Маляренка і П. Пилипчука, скарги на рішення, дії (бездіяльність) органів дізнання, слідчого, прокурора слід розглядати не в порядку, визначеному главою 31-А ЦПК України, який діяв тоді і вже нечинний, у зв'язку з прийняттям нового ЦПК України від 18 березня 2004 р., а здійснюватися виключно в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством . Віднесення до компетенції судів розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи, вважають дослідники, поставило б перед законодавцем безліч проблем, які неможливо розв'язати.

Висловлену позицію підтверджено практикою. Скарги до суду на рішення органів дізнання, досудового слідства і прокурора на постанови про порушення кримінальної справи спочатку розглядали в порядку цивільно-процесуального судочинства, однак цей порядок оцінювали науковці та практики неоднозначно.

Надалі розвиток судового контролю за рішенням органу дізнання, слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи у прийнятті рішення Конституційним Судом України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003, яким деякі положення КПК України, що унеможливлюють оскарження постанови про порушення кримінальної справи, визнано неконституційними. У цьому рішенні зазначено, що скарги до суду на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи стосовно певної особи має розглядати суд за чинним законодавством у порядку кримінального судочинства.

На сучасному етапі розвитку кримінально-процесуального права України простежуються тенденції щодо вдосконалення інституту судового контролю за рішенням органів дізнання, слідства та прокурора стосовно оскарження рішення про порушення кримінальної справи.

Закон України “Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи”, прийнятий Верховною Радою України 14 грудня 2006 р. , мав вичерпати дискусії з цього питання, однак порушення правової логіки та суперечливість положень закону викликають у науковців і практиків більше запитань, аніж відповідей.

Проаналізувавши зміст статей цього закону, доходимо висновку, що він не закріпив виключний перелік осіб, які мають право подавати скарги на рішення органу дізнання, досудового слідства та прокурора про порушення кримінальної справи за фактом учинення злочину. Закріплення в законі права подавати скаргу на вищевказане рішення особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, є недоречним, у зв'язку з невизначеністю в положеннях КПК України прав та обов'язків цього учасника кримінального процесу. Передання на розсуд суду питання про відкриття провадження щодо розгляду такої скарги може призвести до порушень конституційних прав і свобод особи, у разі відмови у розгляді цієї скарги. Хоча відмова у відкритті провадження на підставі недостатності обґрунтування особою порушення особистих прав й інтересів не позбавляє права звернутися до суду повторно. Слід мати на увазі, що відкладення перевірки законності та обґрунтованості рішення про порушення кримінальної справи за фактом учинення злочину може завдати шкоди особі, яку потім неможливо буде відшкодувати, а права і свободи - відновити.

Аналізуючи положення статей КПК України, що регулюють прокурорський нагляд і судовий контроль за рішенням органів дізнання, досудового слідства та прокурора про порушення кримінальної справи, слід визначити певні особливості.

Відповідно до ст. 100 КПК України, нагляд за законністю порушення справи здійснював саме прокурор, це було його виняткове право до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України від 2003 р. і внесення змін до КПК України від 22 грудня 2006 р. щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи.

Особливістю прокурорського нагляду є те, що прокурор у справі, порушеній без законних приводів і підстав, закриває її, а в разі якщо в цій справі ще не проводили слідчі дії, скасовує постанову про порушення кримінальної справи. У нормах КПК України порядок прокурорського нагляду за постановою прокурора про порушення кримінальної справи прямо не передбачений, однак, згідно із ст. 236 КПК України, скарги на дії прокурора під час проведення ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подають прокурору вищого рівня.

Питання прокурорського нагляду за рішенням слідчого прокуратури більшою мірою пов'язане з відомчим контролем, тому що зазначені учасники кримінального процесу перебувають в одному відомстві. Окреслена ситуація неприпустима, однак усі наміри відокремити слідство від прокуратури не знайшли свого логічного завершення.

Судовий контроль за законністю порушення кримінальної справи, відповідно до змін у КПК України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи, полягає в перевірці приводів і підстав до порушення справи і, за результатами розгляду, суд, у разі встановлення зазначених порушень, скасовує постанову про порушення кримінальної справи та, ураховуючи рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 р. № 16-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 7, 9, п. 2 ч. 16 ст 2368 КПК України. повертає матеріали прокурору для проведення додаткової перевірки.

Наділивши суд таким правом, законодавець не врахував чинний раніше порядок прийняття прокурором рішення, якщо справу порушено без наявності відповідних приводів і підстав, та практику розгляду таких скарг у судовому порядку, тому цю помилку своїм рішенням виправив Конституційний Суд України.

Важливе значення як у матеріальному, так і в процесуальному праві має причинно-наслідковий зв'язок між дією та наслідком. Якщо встановлено, що постанову про порушення кримінальної справи винесено незаконно, то докази, що було зібрано за кримінальною справою, визнають недопустимими, тобто такими, що не можуть бути використані під час розслідування інших кримінальних справ, навіть у разі порушення кримінальної справи за іншим складом злочину стосовно тієї самої особи. Прокурорський нагляд дає змогу використовувати раніше зібрані докази щодо закриття кримінальної справи в разі, якщо це рішення буде скасовано прокурором вищого рівня або судом.

Зміни до закону викликали негативну реакцію в керівників силових структур, які звернулися з клопотанням до Президента України накласти вето на Закон України “Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження…”, обґрунтувавши свою позицію тим, що він паралізує розслідування важливих кримінальних справ про актуальні злочини, зокрема у сфері економіки, призведе до зростання злочинності, корупції, зрештою, підриву національної безпеки України.

Зазначений лист спонукав частину юридичної громади звернутися до Президента з проханням підписати Закон, посилаючись на те, що він украй необхідний для законодавчого врегулювання питання саме порядку оскарження в суді постанови про порушення кримінальної справи і фактично вводить механізм захисту конституційних прав і свобод людини в Україні. Зазначену правову позицію було враховано, і закон Президент підписав.

За офіційними даними Державної судової адміністрації України, 2006 р. до судів першої інстанції надійшло 3428 скарг на рішення органу дізнання, слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, з яких розглянуто 3073 скарги, з них 1518 скарг задоволено, що становить 49,39 %; 2007 р. до суду першої інстанції надійшло 10 300 скарг, з яких розглянуто 9613 скарг, задоволено 3800 скарг, що становить 39,52 %; 2008 р. до суду першої інстанції надійшло 11 492 скарги, з яких розглянуто 10660, задоволено 3869 скарг, що становить 36,2 %.

Відповідно до статистичних даних Державного комітету статистики України, упродовж 2003-2007 рр. прокурори скасували постанов органу дізнання та досудового слідства про порушення кримінальної справи: 2003 р. - 6465; 2004 р. - 15 562; 2005 р. - 11 043; 2006 р. - 8728; 2007 р. - 6138.

Це підтверджує думку про необхідність поєднання різних форм процесуального контролю й нагляду; прокурорського нагляду та судового контролю, що доповнюють і допомагають один одному, надійно гарантують законність й обґрунтованість такого процесуального рішення, як порушення кримінальної справи.

Порівнюючи судовий контроль і прокурорський нагляд за рішенням органів дізнання та досудового слідства про порушення кримінальної справи, слід визначити їх відмінності:

1. Повноваження прокурора й суду різняться тим, що суд покликаний захищати права та законні інтереси людини й громадянина, а прокуратура поєднує завдання щодо захисту прав і свобод людини та підтримання державного обвинувачення.

2. Суд здійснює контроль на підставі скарги на постанову про порушення кримінальної справи, поданої особою, інтересів якої це стосується, а також підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником чи законним представником, а прокурор самостійно (або за скаргою) в межах нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства може дати правову оцінку рішенню про порушення кримінальної справи і, в разі порушення закону, вжити необхідних заходів, передбачених ст. 100 КПК України для відновлення порушених прав.

3. Судовий контроль здійснюють на підставі повноважень, передбачених законами України та в межах поданої скарги на постанову про порушення кримінальної справи, а прокурор, здійснюючи нагляд, водночас, має право давати вказівки органу дізнання та досудовому слідству щодо розслідування кримінальних справ, які перебувають у їх провадженні.

Розроблення та прийняття нового КПК України, що ґрунтувався б на положеннях Загальної декларації прав людини, Конституції України, практичному досвіді в галузі кримінально-процесуального права України та рішеннях Європейського суду з прав людини, допомогло б забезпечити рівні права учасників кримінально-процесуальних правовідносин, дотримання прав людини в кримінальному судочинстві України, врегулювати інститут оскарження дій і рішень органу дізнання та досудового слідства загалом й оскарження рішення про порушення кримінальної справи зокрема.



ВИСНОВОК

Зміст функції розслідування кримінальних справ у діяльності слідчого як суб'єкта доказування, на мій погляд, становлять такі напрями: розгляд заяв і повідомлень про злочини і вирішення питання про порушення справи; дослідження обставин, що складають предмет доказування в справі; висунення слідчим попереднього обвинувачення; забезпечення реалізації законних прав іншими учасниками кримінально-процесуального доказування; доказування у зв'язку з прийняттям підсумкових рішень у справі.

Здійснення слідчим діяльності, яка розрізняється за своєю спрямованістю і призначенням, в практичному плані є їх тісним взаємозв'язком, що, у свою чергу, утворює основну процесуальну функцію слідчого -- розслідування кримінальних справ.

Чіткий поділ процесуальних функцій передбачає наявність рівних прав суб'єктів у реалізації ними принципу змагальності, що сприяє досягненню мети доказування. Тому, вважаю, у новому КПК України слід законодавче визначити, що:

1. Кримінальний процес ґрунтується на поділі процесуальних функцій між суб'єктами, зобов'язаними здійснювати доказування, суб'єктами, що мають право, і суб'єктами, які залучаються до участі в доказуванні.

2. Процесуальні функції розслідування, обвинувачення, захисту і правосуддя відокремлені і не можуть здійснюватися одним і тим же органом або посадовою особою.

3. Право формулювання і висунення попереднього обвинувачення має орган, що провадить розслідування (слідчий, прокурор), а доказування обвинувачення в суді покладається на обвинувача.

4. У досудовому слідстві і судовому розгляді справи суб'єктам кримінального процесу надаються і забезпечуються рівні можливості для активної участі в доказуванні своєї позиції.

Правильне визначення змісту функції в діяльності слідчого, як суб'єкта доказування, дасть можливість точно встановити його місце серед інших учасників кримінально-процесуальних відносин, визначити роль і призначення у вирішенні завдань судочинства. Права й обов'язки слідчого хоч і не систематизовані, але закріплені в КПК, а питання щодо його процесуальної функції, її змісту залишається дискусійним. Як варіант вирішення могло б стати прийняття Закону «Про органи досудового слідства», в якому, крім прав, обов'язків і повноважень слідчого, потрібно розкрити і зміст функції розслідування, вказати основні напрями процесуальної діяльності слідчого.

Тисячі шляхів ведуть до хибної думки, до істини -- тільки один. Той, хто наділений правом і владою, хто має бажання і волю, не повинен упустити свій шанс зробити таємне явним, не повинен зійти зі шляху. Готових рецептів у цій складній справі, особливо коли багато хто зацікавлені в приховувати істини від правосуддя, немає та й не може бути. В кожному конкретному випадку шлях до істини один, а кращий дороговказ -- знання, допитливість розуму, воля й досвід.

Останнім часом зроблено багато щодо реалізації ідей правової держави у сфері кримінального судочинства. Зміцнено процесуальні механізми захисту, розширено права свідків та інших учасників процесу, юридична закріплено принцип презумпції невинуватості обвинувачуваного і привілеї звільнення від самозвинувачення, надано право потерпілому брати участь в судових дебатах, в законодавстві знайшов втілення інститут судових доручень, учасникам процесу надано право апеляційного оскарження рішень суду, одержав становлення й розвиток інститут реабілітації незаконно притягнених до відповідальності, укріплено гарантії захисту прав, свобод і законних інтересів людини. До КПК України включено норми, що безпосередньо спрямовані на забезпечення безпеки учасників процесу. Саме ці якості дають можливість захистити честь та гідність людини у складному змагальному процесі досудового слідства.

НОРМАТИВНІ АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. - К., 1996. -- 118с.

2. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. -1993. - № 8. - С. 56; Закони України. - Т. 4. - С.296.

3. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року. // Відомості Верховної Ради України. -1991. - № 53. - С. 793.

4. Законодавство України, що регулює діяльність судів та визначає статус суддів України. - К., 1994.

5. Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. // Право України. -1996. - № 6. - С. 40-43.

6. Науко-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. -К., 1997.

7. Бїков В. М. Принципи утоловного процесса по Конституции РФ 1993. //Российская юстиция-- 1994, -- №8-- С.8-9.

8. 8.Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства. -- К/. Юрінком Інтер, 1999.

9. 9.Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. -К., 1999.

10. Михеєнко М. М-, Нор В. Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України-- К., 1992.

11. Божьев В. П. Процесуальний статус потерпевшего // Российская юстиция.-- 1994.-- №1.

12. Бойко В. Ф. Гарантовані Конституцією України права і свободи людини мають надійно захищатися незалежним, компетентним і неупередженим судом // Вісник Верховного Суду України. --1999.-- №1.

13. Бояров В. І., Рохненко О. В, Про деякі проблеми захисту окремих учасників кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України-- 1999-- №5-- С. 35-37.

14. Брьшцев В. Д. Судебная власть (правосудне). -- Х-, 1998

15. Конституція України // Офіц. вісн. України. - № 72/1(від 01.10.2010 р.). - Спец. випуск. - С. 15. - Ст. 2598.

16. Кримінальний процесуальний кодекс України // Голос України. - 2012. - № 90-91 (від 19.05.2012 р.).

17. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. /О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль; за ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. - Т.1. - Х.: Право, 2012. - 768 с.

18. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / Є.М. Блажівський, Ю.М. Грошевий, Ю. М. Дьомін та ін.; за ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. - Т. 2. - Х., 2012. - 664 с.

19. Кримінальний процесуальний кодекс України: Наук.практ. коментар / за ред. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора,М. Є. Шумила. ? К.: ЮСТІНІАН. ? 2012. - 1124 с.

20. Про прокуратуру: Закон України // Відом. Верхов. РадиУкраїни. - 1991. - № 53. - Ст. 793 (зі змін.).

21. Про Службу безпеки України: Закон України // Там же. -1992. - № 27. - Ст. 382 (зі змін.).

22. Про Державну податкову службу в Україні: Закон України // Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. - № 6. - Ст. 37 (зізмін.).

23. Гловюк І. В. Судова діяльність у досудових стадіях кримінального процесу: теорія і практика: монографія / І. В. Гловюк. - О.: Фенікс, 2010. - 232 с.

24. Кримінальний процес / за ред.: Ю. М. Грошевого,О. В. Капліної; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - Х. :Право, 2010. - 608 с.

25. Романюк Б. В. Удосконалення досудового провадженняв Україні: моногр. / Б. В. Романюк. - К. : Б. в., 2011. - 228 с.

26. Сибилева Н В. Уголовное преследование и его субъекты (органы дознания, органы досудебного следствия и прокурор) / Н. В. Сибилева // Ежегодник укр. права: сб. науч. тр. -2011. - № 3. - Х.: Право, 2011. - С. 259-282.

27. Шило О. Г. Роль та значення судової влади в оптимізації діяльності органів досудового розслідування та прокурора /О. Г. Шило // Пробл. забезпечення ефективності діяльності органів кримінального переслідування в Україні: моногр. - Х. :Право, 2010. - С. 258-273.

Размещено на Allbest.ru

...