Система права і система законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

Система права і система законодавства

з дисципліни «Теорія держави та права»

ЗАПОРІЖЖЯ, 2015



ВСТУП

Темою курсової роботи була обрана тема «Система права і система законодавства». Інтерес до даної теми пояснюється тим, що ці два поняття дуже близькі між собою, але про тотожність цих понять говорити не доводиться. законодавство право систематизація

Ця тема є актуальною в теорії держави і права, тому що багато вчених розглядають різні підходи на характер зв'язку між цими двома системами. Актуальність дослідження полягає в тому, що пізнання особливостей правової системи і системи законодавства, і їх розмежування важливо, як для майбутніх юристів, так і для людей інших сфер діяльності: політиків, правознавців, соціологів і т.д.

Методологія досліджень. Питання структури методології системи права і системи законодавства різними вченими вирішуються по - різному. Основна відмінність у поглядах стосується класифікації методів, а також інших складових методології. Представлена структура методології може відрізнятись від матеріалів інших підручників і наукових праць, що свідчить про складність цієї проблеми. Але, незважаючи на це, в сучасній науці майже всі вчені поділяють погляди на основні підходи, принципи і сутність методів. Пропонована структура методології включає в себе такі складові елементи, як філософські підходи, методологічні принципи, логічні прийоми.

Предмет досліджень. Предметом досліджень у сфері діяльності системи права та системи законодавства є, її види, зміст, форми, методи організації та здійснення, шляхи удосконалення, система забезпечення, охорони, правового регулювання.

Об'єкт досліджень. Об'єктом досліджень являються нормативно -правові акти: конституції, закони, інші акти вищих органів; державні договори і угоди; міжнародні договори; нормативно-правові акти президентів держав; за необхідності - урядові та інші підзаконні нормативно - правові акти (залежно від теми та інформаційно-технічних можливостей), правові інститути, підгалузі, галузі, міжгалузеві комплекси.

Мета даної курсової роботи є вивчення системи права і системи законодавства, визначення характеру взаємозв'язку між ними.

Для досягнення мети дослідження передбачено вирішення наступних завдань дослідження:

1. Вивчити поняття «правової системи», її сутність як правового явища і структурну організацію.

2. Вивчити поняття «системи законодавства», її сутність і будову.

3. Порівняти дві системи: правову систему і систему законодавства. З'ясувати, який характер зв'язку існує між ними.

Структура. Курсова робота складається з двох частин, вступу, висновків, списку використаної літератури. У першій частині йде мова про систему права її загальну характеристику. Друга частина присвячена системі законодавства, її структурі та систематизації. А також співвідношенню системи законодавства з системою права.



РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА ПРАВА: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

1.1 Поняття системи права. Система права і правова система

Система ? це категорія яка на сучасному етапі розвитку використовується майже у всіх галуззях людських знань та досягнень. Якщо її розглядати з точки зору філософії, можна сказати, що вона представляє собою специфічну виокремлену із навколишнього середовища, цілісну та неподільну сукупність елементів, які неможуть існувати один без одного, і поєднуються між собою рядом зв'язків та внутрішніх відносин.

Система права - об'єктивне, зумовлене системою суспільних відносин,багаторівневе будову національного права, що полягає у поділі єдиних за своєю соціальною сутністю і призначенням у суспільному житті, внутрішньо узгоджених норм на певні частини, звані галузями, підгалузями та інститутами права.

Система права виступає як внутрішня форма права, що відображає реально існуючі в тій чи іншій країні і опосередковувані їм суспільні відносини. Всі складові систему права норми перебувають між собою в таких же за своїм характером і взаємозв'язку, як і регульовані ними суспільні відносини.

Будь-який тип права має таку властивість, як системність. Системність вказує на те, що право є не випадковим набором розрізнених юридичних норм, а цілісним стійким утворенням.

В основі цієї цілісності і єдності лежать численні об'єктивні і суб'єктивні чинники. Серед суб'єктивних факторів[10, c. 158] можна назвати прагнення і докладені зусилля законодавця до створення і розвитку такої системи права, яка б відрізнялася не тільки монолітністю і органічною єдністю, а й елементарної злагодженістю і несуперечністю складових її частин. До об'єктивних факторів, що сприяють формуванню цілісність та єдність системи права, слід віднести ті матеріальні, соціальні та інші умови життя суспільства, які визначають не тільки процес виникнення й існування системи права, але й об'єктивну необхідність її злагодженого та ефективного функціонування.

Система права володіє наступними ознаками [19, c.155]:

1. Об'єктивний характер, тобто відбиває реально існуючу систему суспільних відносин;

2. Цілісність, тобто узгодженість, несуперечність і взаємодія всіх норм права;

3. Диференційованість, тобто підрозділяється на відносно самостійні частини - галузі, підгалузі, інститути права;

4. Наявність зв'язків між елементами системи права;

5. Стійкість і динамізм.

Правова система - це сукупність взаємопов'язаних елементів правового регулювання, включаючи джерела і механізми реалізації права і його результатів у вигляді правозастосовної практики, правової культури і правосвідомості, які властиві для окремої держави. Слід погодитися з думкою, що "широке розуміння правової системи, не зводить її до юридичним нормам, є цілком виправданим в силу того, що воно дозволяє уникнути вузького підходу при дослідженні правових явищ, побачити зв'язок права з соціальними структурами суспільства, зрозуміти механізм їх взаємодії та взаємовпливу.

Поняття "правова система" і "система права" не є рівнозначними, оскільки останнє є частиною першого. Варто звернути увагу на те, що, незважаючи на схожість вираження, потрібно чітко розрізняти два поняття - «правова система» і «система права». Перше - це узяті в єдності основні правові явища даної країни - і власне право, і правова ідеологія , і судова (юридична) практика. Поняття «правова система» має істотне значення для характеристики права тієї чи іншої країни. Звичайно, у цьому випадку говориться про «національну правову систему», наприклад, Великобританії, Китаю.[15, с. 295]

Система права вживається для позначення структурної організації галузей права, підгалузей, правових інститутів та норм і відображає єдність правових норм та їх спеціалізацію.

1.2 Структурні елементи права

Структура системи права -- це об'єктивно існуюча внутрішня будова права даної держави. Основні структурні елементи системи права:

1. норма права.

2. інститут права.

3. підгалузь права.

4. галузь права.

Норма права - це «цеглинка права», вихідний елемент усього будинку права даної країни. З цих «цеглинок» складаються правові інститути тобто різноманітні блоки, і в регулятивної, і в правоохоронної областях, а потім із блоків утворяться галузі права тобто найбільш великі підрозділи права, так сказати, цілі поверхи, служби правового будинку.

Правовий інститут -- це система взаємозалежних норм, що регулюють відносно самостійну сукупність суспільних чи відносин які-небудь їхні компоненти, властивості. Наприклад[10, c. 66], у сфері трудових відносин виділяються, зокрема, відносини, зв'язані з висновком трудового договору, встановленням і виплатою заробітної плати, залученням порушників трудової і виробничої дисципліни до відповідальності. Відповідно в трудовому праві утворяться інститути трудового договору, заробітної плати, трудової дисципліни.

Подібним чином виділяються й інші правові інститути. Саме деяка специфічність однієї групи суспільних відносин у порівнянні з іншими служить причиною виникнення відповідних нормативно-правових інститутів. Разом з тим є і такі інститути, що регулюють лише яке-небудь одні специфічні суспільні чи відносини навіть один з його елементів. Так, у карно-процесуальному праві відомі інститути потерпілого, підозрюваного, обвинувачуваного, цивільного позивача, цивільного відповідача, що визначають правовий статус одного із суб'єктів карно-процесуальних відносин. У цивільному праві є ряд інститутів, якими регламентується яка-небудь загальна для всіх цивільно-правових відносин окрема сторона. Це, зокрема, інститути представництва, задавнення позову, захисту честі і гідності громадянина, що регламентують такі принципово важливі моменти всіх цивільно-правових відносин, як порядок призначення і права представників суб'єктів правовідносини, визначення термінів задавнення позову, порядок і способи захисту честі і гідності громадянина від будь-яких його слухів, що ганьблять, і домислів.

Звичайно правовий інститут -- це порівняно невелика спільність норм, специфіка й автономність якої не виходять за рамки однієї галузі права. У той же час окремі так називані змішані інститути можуть містити норми, характерні для різних галузей права. Наприклад [14 с. 93], інститут, що установлює відповідальність за здійснення дисциплінарних провин, відноситься до сфери трудового права. В основі інституту лежать владні повноваження адміністрації підприємства, її право накладати дисциплінарні стягнення на винних працівників. Однак трудові суперечки з приводу накладення подібних стягнень можуть розглядатися в судовому органі за правилами цивільно-процесуального законодавства, тобто іншої галузі права. Наявність змішаних інститутів пояснюється тим, що однорідність регульованих галуззю права відносин є аж ніяк не стерильної. У ній завжди (в одних випадках більше, в інших -- менше) є присутнім деяка кількість інших відносин, відмінних за формою, але тісно зв'язаних з іншими по своєму призначенню. Так, у цивільному праві неминуче присутні нормиконституційної, адміністративної, фінансової й іншої галузей законодавства. У трудовому праві -- норми конституційного, адміністративного, цивільного і цивільно-процесуального законодавства.

У такий спосіб інститути, знаходячись у тісному взаємозв'язку утворять новий компонент системи права - галузь права.

Галузь права - це цілісне утворення, що характеризується рядом властивостей, ознак, не властивим правовим інститутам. Зокрема, галузь права регулює суспільні відносини, зв'язані зі здійсненням якої-небудь широкої сфери предметної діяльності суспільства, держави, громадян і інших суб'єктів права. Наприклад, цивільне право регулює всі майнові і зв'язані з ними особисті немайнові відносини, сімейне право -- відносини, зв'язані зі шлюбом і приналежністю людини до родини. Трудове право регулює відносини, у які вступають робітники та службовці в процесі здійснення трудової діяльності в сфері виробництва. Здатність здійснювати правове регулювання великої сфери суспільних відносин відрізняє галузь права від будь-якого правового інституту, регулятивні функції якого обмежуються якою-небудь порівняно вузькою сукупністю відносин. Крім того, на відміну від інституту галузь права містить вичерпний набір юридичних коштів, методів правового впливу, установлюваних державою в процесі регулювання відносин відповідної сфери.

Галузь права містить повний набір юридичних коштів, покликаних забезпечити ефективна дія як галузі в цілому, так і кожного її компонента на рівні правових інститутів і конкретних норм права. При цьому для кожної галузі характерний специфічний, тільки їй властивий набір юридичних коштів правового регулювання, що дозволяє не тільки поєднувати норми права єдине ціле, додавати їм упорядкований, системний характерно і відрізняти одну галузь права від іншої. У великих і складним по складу галузях права мається ще один компонент -- підгалузь права -- цілісне утворення, яким регламентується специфічний вид відносин у межах сфери правового регулювання відповідної галузі права. Так, у цивільному праві в якості подотраслей виділяють житлове, транспортне, авторське, спадкоємне право. Є підгалузі в трудовій, карній і іншій галузях права. На відміну від правового інституту під галузь не є обов'язковим елементом кожної галузі права. У невеликих і тісно консолідованих галузях (наприклад, у карно-процесуальному, цивільно-процесуальному праві) підгалузей узагалі немає. Таким чином, система права являє собою сукупність діючих норм права, об'єднаних по інститутах, подотраслям і галузям відповідно до характеру і специфіки регульованих ними суспільних відносин.

Система права суспільства поєднує наступні основні галузі [14, с. 264] :

1. Державне (конституційне) право -- це галузь права, що закріплює основи суспільного і державного устрою країни, основи правового положення громадян, систему органів держави і їхніх основних повноважень.

2.Адміністративне право регулює суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення виконавчо-розпорядницької діяльності органів держави.

3. Фінансове право являє собою сукупність норм, що регулюють суспільні відносини в сфері фінансової діяльності.

4. Земельне право регулює суспільні відносини в області використання й охорони землі, неї неін. вод, лісів, що є матеріальною основою життєзабезпечення людського суспільства.

5. Цивільне право - найбільш об'ємна галузь системи права, що регулює різноманітні майнові і зв'язані Зніми особисті немайнові відносини. Норми цивільного права закріплюють і охороняють різні форми власності, визначають права та обов'язки сторін у майнових відносинах, регламентують відносини, зв'язані зі створенням творів мистецтва, літератури і т.д.[7, c.121] Цивільним правом охороняються і такі особисті немайнові права, як честь і достоїнство чи громадянина організацій.

6. Трудове право -- це галузь права, що регулює суспільні відносини в процесі трудової діяльності людини. Норми трудового права визначають, наприклад, умови прийому на роботу, установлюють робочий час і час відпочинку, правила безпеки умов праці.

7. Сімейне право -- галузь права, що регулює брачно-сімейні відносини. Її норми встановлюють умови і порядок вступу в шлюб, визначають права й обов'язки чоловіків, батьків і дітей по відношенню друг до друга.

8. Цивільно-процесуальне право регулює відносини, що виникають у процесі розгляду судами цивільних, трудових і сімейних суперечок. Норми цивільно-процесуального права визначають мети, задачі, права й обов'язки суду при здійсненні правосуддя; закріплюють правове положення учасників цивільного процесу; регламентують хід судового розгляду; порядок винесення й оскарження судового рішення.

9. Карне право являє собою комплекс норм, що встановлюють, яке суспільно небезпечне поводження є злочинним і яким покаранням за його здійснення застосовується. Норми карного права визначають поняття злочину; установлюють коло злочинів,види і розміри покарання за злочин не поводження й інше[18, c. 87].

10. Карно-процесуальне право поєднує норми, що визначають порядок виробництва по кримінальних справах. Норми даної галузі регулюють діяльність органів дізнання попереднього наслідку, прокуратури, судна і їхні взаємини з громадянами при розслідуванні, у ході судового розгляду і при дозволі кримінальних справ.

11. Виправно-трудове право регулює відносини, що складаються при виконанні мір карного покарання і зв'язані з виправно-трудовим впливом. Норми цієї галузі встановлюють порядок від'їзду засудженими призначеної їм міри карного покарання, а також регламентують діяльність по виправленню засуджених при від'їзді покарання.



РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

2.1 Поняття системи законодавства. Співвідношення системи права з системою законодавства

У теорії права під системою законодавства прийнято розуміти сукупність нормативних правових актів різної юридичної сили, які виходячи з необхідності вирішення що стоять перед державою завдань мають узгодженістю дій і внутрішньою єдністю[12, с. 328].

Словники поняття законодавство трактують по-різному:

1. «Спільність і дух всіх постанов, законів країни»

2. «Сукупність всіх правових норм, що діють в даній державі»;

3. «Сукупність законів» .

Можливі два трактування законодавства: широке і вузьке.

Широке трактування включає в поняття законодавства: акти законодавчих органів і підзаконні акти (акти органів управління та ін.), вузьке -- акти законодавчих органів: закони і постанови парламенту про введення цих законів у дію.У СРСР під законодавством розумілися всі нормативно-правові акти держави, чим знижувалася значимість закону, відбувалася його девальвація. Закон «обростав» підзаконними, особливо відомчими, нормативними актами, і його значення як основи законності і правопорядку в державі нівелювалося.

Нині перевага віддана вузькому трактуванню законодавства.

Законодавство держави -- це система всіх упорядкованих певним чином законів даної країни, а також міжнародних договорів, ратифікованих парламентом.

Не обов'язково, щоб нормативні акти, що входять до складу законодавства, мали форму закону. Важливо, щоб у конституції була вказівка на них як таких, що мають силу закону. До складу законодавства припустимо включати нормативно-правові акти президента, уряду, видані в порядку делегування їм законодавчих повноважень, тобто переданих законодавчим органом (парламентом) відповідно до конституції. Це так зване «делегування законодавство» (Франція, Великобританія та ін.).

Законодавство -- форма життя права. Саме законодавство надає нормам права формальну визначеність (одна з ознак права).

Система права і система законодавства співвідносяться між собою як зміст і форма. Позаяк поняття системи права характеризує сутнісну внутрішню сторону об'єктивного права, поняття системи законодавства відбиває його зовнішню сторону -- форму.

Між системою права і системою законодавства є відмінності. Вони спостерігаються в структурних елементах, змісті, обсязі.

1. Система права є невидимою, оскільки відбиває внутрішню будову права, а система законодавства є видимою, зовнішньою формою системи права.

2. Система права є сукупністю правових норм, а система законодавства -- сукупністю нормативно-правових актів.

3. В системі права норми права логічно розподілені за галузями, підгалузями та інститутами. [11, c. 258]Як правило, норми галузей права -- будівельний матеріал, із якого (у різному наборі та різному поєднанні) складається конкретна галузь законодавства. Можливим є варіант, коли галузь права є, а галузі законодавства -- немає (фінансове право, право людини на соціальне забезпечення та ін.). У цьому випадку галузі права не кодифіковані, а нормативний матеріал розосереджений по кількох правових актах, які потребують на уніфікацію.

У системі законодавства нормативно-правові акти об'єднані за галузями законодавства, які поділені на інститути законодавства. Галузі законодавства створюються як з урахуванням галузевого принципу, так і без його врахування: галузь законодавства може містити норми різних галузей права (комплексні галузі) або створюватися на підґрунті інституту або підгалузі права. Можливим є варіант, коли галузь законодавства існує без галузі права (митне законодавство та ін.).

4. Система права складається з галузей права, які мають свій предмет і метод правового регулювання, а система законодавства включає галузі законодавства, в яких відсутній метод регулювання, а предмет регулювання не завжди однорідний, як у галузей права.

5. Система права має лише галузеву, горизонтальну будову, а система законодавства може мати будову і горизонтальну (галузеве), і вертикальну (ієрархічне). У федеративних державах існує законодавство федерації і законодавство її суб'єктів (вертикальна будова).

6. Первинний елемент системи права -- норма права зі своєю структурою: гіпотеза, диспозиція, санкція, а первинний елемент системи законодавства -- стаття закону, яка містить нормативне розпорядження[12, с. 274], котре, як правило, не містить у собі всі три структурні елементи логічної правової норми. Нормативне розпорядження нерідко складається лише з гіпотези і санкції; диспозиція може міститися або в іншій статті даного закону (відсильний спосіб викладу), або в іншому правовому акті (бланкетний спосіб викладу). Закони, що включають норми різних галузей права, забезпечуються санкціями, які викладені в інших нормативно-правових актах (наприклад, закони про власність, про підприємницьку діяльність та ін.).

7. Система права формується об'єктивно, відповідно до існуючих суспільних відносин, а система законодавства створюється в результаті цілеспрямованої діяльності уповноважених суб'єктів і тому включає суб'єктивний момент.

8. Структурні елементи системи права не мають зовнішніх реквізитів: назв розділів, статей, глав та інших частин, властивих закону. Структурні елементи системи законодавства (нормативно-правові акти), як правило, мають назви розділів, глав, статей[18, c. 186]. Вони можуть містити преамбули, формулювання цілей і принципів, загальні нормативні визначення, що складають загальну частину тощо.

Система законодавства є головною, але не одною лише формою існування системи права, оскільки:

1) право може існувати до законодавства, коли воно формувалося завдяки звичаям, які підтримувалися тільки-но виниклою державою (т. зв. «дозаконодавче право»);

2) право існує поза законодавством: природні права людини мають правовий характер незалежно від закріплення їх у законі (т. зв. «показаконодавче право»).

До «позазаконодавчого права» належать й такі юридичні форми права, як правовий прецедент, правовий звичай, правовий договір.

2.2 Галузева структура законодавства

Законодавству притаманна своя структура, і це відрізняє його від структури права. Виходячи з того, що законодавство -- це сукупність законів та інших нормативно-правових актів, які мають взаємозв'язок ієрархії і супідрядності і які постійно взаємодіють, можна виокремити найсуттєвіші ознаки законодавства, що дають можливість виділити його структурні “зрізи” (аспекти).

Система законодавства має кілька структурних “зрізів» (аспектів), виокремлення кожного з яких має у своїй основі той чи інший критерій. Залежно від цих критеріїв вирізняють функціональну, горизонтальну, ієрархічну (вертикальну) структуру (аспекти). Структура законодавства являє собою спосіб зв'язку між її елементами.

1. Залежно від функціонального призначення нормативно-правових актів можна виокремити:

а) головні нормативно-правові акти, які виконують основну функцію інтегратора (носія) певної сукупності нормативно-правових приписів. Це базові нормативно-правові акти, представлені своєю першопочатковою редакцією, як наприклад основи законодавства, кодекси;

б) допоміжні нормативно-правові акти, тобто такі, які вносять часткові зміни в діючі (головні) нормативно-правові акти. За формою своєю це найрізноманітніші акти, від одиничних, які вносять зміни в одну статтю або припис, до таких, які являють собою викладення певного акта в новій редакції;

в) нормативно-правові акти, які виконують функцію припинення юридичної сили окремих нормативно-правових актів, або їх первісних структурних частин -- статей, приписів, підпунктів, абзаців тощо. Особливістю цього виду актів є те, що вони містять тільки єдиний припис про визнання недіючими тих чи інших нормативних актів, їх структурних частин.

2. Відповідно до поділу системи законодавства вирізняють такі елементи горизонтальної структури[7, c. 92]:

а) нормативно-правовий припис, тобто письмове викладення правила поведінки, принципу, дефініції та інших елементів системи права. За своєю формою -- це граматично, логічно і юридично завершена частина нормативно-правового акта, виражена в його структурних текстових підрозділах -- статтях, пунктах, підпунктах, параграфах, абзацах тощо.

Нормативно-правові приписи -- це головні елементи змісту нормативно-правового акта як форми права. Структура нормативно-правових приписів закономірно обумовлюється в кожному окремому випадку структурністю норми права.

Їх виокремлення має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Річ у тім, що коли йдеться про застосування законодавства при розгляді конкретної юридичної справи, то встановлення точного змісту приписів, що містяться в нормативно-правовому акті, тобто правильне тлумачення норми, є запорукою її ефективного застосування;

б) нормативно-правовий акт -- письмовий акт-документ правотворчого (правоустановчного) органу, який містить сукупність нормативно-правових приписів, спрямованих на регулювання окремої сукупності суспільних відносин. В одних випадках нормативно-правові акти містять норми тільки певної галузевої належності (так звані цільні акти), в інших -- норми права різних галузей права. Останні називаються комплексними.

в) інститут законодавства, який являє собою сукупність взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих нормативно-правових приписів, спрямованих на регулювання відповідної уособленої сукупності суспільних відносин. Він може бути галузевим або міжгалузевим;

г) галузь законодавства, яка є взаємопов'язаною системою законодавчих актів.

Головне призначення і цінність галузей законодавства в тому, що всі вони виступають засобом існування, вираження і організації структури змісту права на рівні його галузей та їх взаємодії в регулюванні суспільних відносин[10]. У цьому полягає не тільки відносна самостійність і різниця між галузями права і галузями законодавства, але і їх внутрішня єдність. Тому в реальній дійсності в суспільстві і державі функціонують не окремі розрізнені системи, а єдина нормативно-правова регулятивна система.

Галузі законодавства і галузі права співвідносяться таким чином:

По-перше, галузь законодавства за обсягом може повністю збігатися з галуззю права, що має місце в кримінальному праві.

По-друге, більшість приписів галузі законодавства є формою однієї із галузей права, становлячи, проте, лише певну частину цієї галузі (наприклад, у законодавстві про охорону здоров'я і народну освіту одні приписи (їх більше) належать до адміністративного права, другі -- до трудового, цивільного та інших галузей права).

По-третє, галузь законодавства може поєднувати в собі норми кількох галузей права (наприклад, сільськогосподарське, господарське, виборче законодавство та ін.).

Залежно від юридичної сили нормативно-правових актів, яка визначається місцем правотворчого (правоустановчого) органу в державному апараті, вирізняють ієрархічну вертикальну структуру вітчизняного законодавства до якої входять такі складові [6,c. 363]:

1) Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим. Головне місце в ієрархічній системі законодавства посідає Конституція України і закони, що встановлюють відправні начала правового регулювання (конституційні закони). Вона має найвищу юридичною силу і становить першооснову усього законодавства;

2) кодекси -- кодифіковані закони всередині законодавства. Їхнє головне призначення -- забезпечення на основі науково обґрунтованих принципів комплексного, всебічного і цілісного вирішення за допомогою законодавчих актів тих чи інших завдань економічного і соціального розвитку суспільства. Кодифіковані закони здебільшого функціонують як стрижневі акти, що надає формальної визначеності нормам певної галузі права і є провідним активним центром;

3) нормативні укази і розпорядження Президента України, що їх видають у відповідності Конституцією України;

4) підзаконні нормативно-правові акти органів виконавчої влади -- постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази і інструкції Міністерств, Державних комітетів України;

5) акти органів виконавчої влади на місцях;

6) акти місцевих органів самоврядування по здійсненню функцій, які їм делеговані державними органами.

Цей перелік структури вітчизняного законодавства не є вичерпним.

У середині цієї ієрархічної структури, залежно від юридичної сили, нормативно-правові акти можна поділити на два види: а) закони і б) підзаконні нормативно-правові акти.

Ієрархічна, вертикальна і горизонтальна структури законодавства забезпечують внутрішню узгодженість, юридичну єдність і цілісність законодавства

2.3 Систематизація законодавства

Законодавство складається з великої кількості нормативноправових актів, прийнятих різними правотворчими органами держави у різні історичні періоди, у зв'язку з чим виникають неузгодженості між новим і старим законодавством. Крім того законодавство має ак ти, які формально не діють, у ньому часто зустрічаються прогалини, не зв'язані один з одним положення; деякі законодавчі акти повторю ються, а у деяких з них неточно формулюються терміни тощо[6, c. 352].

Тому, час від часу, виникає необхідність приведення законодав ства у чітку систему, ліквідації протиріч шляхом внесення змін і допо внень, тобто здійснювати систематизацію законодавства.

Систематизація законодавства -- це діяльність компетент них державних органів та уповноважених організацій з упорядку вання і вдосконалення чинних нормативноправових актів, зве дення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему.

Систематизація законодавства -- це постійна форма розвитку і упорядкування діючої правової системи, вона здійснюється з метою встановлення і усунення прогалин, протиріч у чинному законодавстві, внесення до нього корективів; підвищення ефективності законодавст ва; забезпечення можливості оперативно знаходити і вірно тлумачити усі потрібні правові норми; сприяння вивченню законодавства, а та кож його дослідженню.

Видами систематизації нормативно-правових актів є [див. дод. А]:

1) інкорпорація;

2) кодифікація;

3) консолідація.

Інкорпорація -- це вид систематизації законодавства, який передбачає об'єднання нормативноправових актів без зміни їх змісту в збірники у хронологічному, алфавітному, предметному чи іншому порядку.

Метою інкорпорації є підтримка законодавства у діючому стані, який міг би забезпечити його доступність, надавати усім суб'єктам права достовірну інформацію про нормативноправові акти у їх чин ній редакції.

Результатом інкорпорації є зовнішнє упорядкування чинного за конодавства. Під час такого упорядкування до тексту актів, вміщених у збірник вносяться всі наступні офіційні зміни і доповнення з фіксу ванням реквізитів тих актів, якими внесені відповідні корективи, а та кож вилучаються глави, статті, окремі пункти, абзаци й інші частини, які визнані такими, що втратили силу[6, c. 384].

Із тексту нормативноправових актів виключаються також різ ного роду оперативні доручення, ненормативні приписи, тимчасові норми, строк дії яких закінчився, відомості про осіб, що підписали відповідний акт.

Отже, особливістю інкорпорації є те, що при упорядкуванні за конодавства зміст нормативноправових актів по суті залишається не змінним. І цією властивістю інкорпорація відрізняється від кодифіка ції і консолідації.

Залежно від юридичної сили збірників, що видаються, інкор порація поділяється на офіційну і неофіційну.

Офіційна інкорпорація здійснюється від імені компетентних правотворчих державних органів, які затверджують або у інший спо сіб офіційно схвалюють підготовлені збірники чинних нормативноправових актів. Такі збірники є офіційною формою оприлюднення ді ючих актів або тих, що набувають чинності і виступають офіційним джерелом права. І тому на його матеріали можна посилатися у процесі правотворчої або правозастосовчої діяльності, при вирішенні будьякої юридичної справи.

Неофіційна інкорпорація здійснюється відомствами, держав ними чи приватними видавництвами, науковими установами, навча льними закладами, окремими спеціалістами за власною ініціативою. Неофіційні збірники законодавства не є джерелами права, на них не можна посилатися у процесі правотворчості й застосування права, во ни мають суто довідковоінформаційний характер[2, c.147].

Більшість виданих на сьогодні в Україні збірників законодавст ва -- це є неофіційна інкорпорація.

Залежно від способу розміщення матеріалу інкорпорація по діляється на види:

1) хронологічна, тобто у збірнику законодавства нормативноправові акти розташовуються за датами їх опублікування і на брання законної сили. У хронологічній інкорпорації кожний но рмативноправовий акт має порядковий номер, назву, рік, місяць і день видання, а також номер статті;

2) систематична (предметна, тематична), тобто у збірнику зако нодавства нормативноправові акти розташовуються за тематич ними розділами або за предметною ознакою (галузями права, їх інститутами), сферами державної діяльності. У систематичних збірниках на початку кожного розділу та кожного підрозділу ро зміщуються акти більшої юридичної сили, що містять основні принципові норми з відповідного питання, а потім акти, що роз вивають, конкретизують і деталізують основні норми;

3) суб'єктна, тобто упорядкування нормативноправових актів здійсняються за суб'єктом їх прийняття.

Окремі інкорпоративні збірники можуть будуватися не за од ним, а за кількома критеріями (наприклад, хронологічним та за крите рієм суб'єкта нормотворчості. Так, наприклад, подається матеріал у "Відомостях Верховної Ради України").

Кодифікація -- це вид систематизації законодавства, який передбачає змістовну переробку (усунення розбіжностей і проти річ, скасування застарілих норм) [7, c. 267]нормативноправових актів, що мають спільний предмет і метод правового регулювання та ство рення нового систематизованого нормативноправового акту.

Кодифікація, є по суті вищою правотворчою формою система тизації нормативного матеріалу. Вона узагальнює, доповнює та впо рядковує лише чинне законодавство, об'єднуючи його у певній галузі права. Результатом кодифікації є прийняття нового зведеного норма тивноправового акту стабільного змісту, який регулює значну части ну суспільних відносин у сфері дії певної галузі права. Акт кодифіка ції завжди значний за обсягом та має складну структуру.

Кодифікаційна робота здійснюється виключно державними ор ганами згідно з їх компетенцією і має офіційний характер.

Кодифікаційні акти можуть зовнішньо виражатися у різних формах, а саме[2, c. 325]:

1) основи законодавства -- це сукупність нормативноправових актів, які містять поняття, цілі, завдання і принципи правового регулювання, які визначають основні напрямки регулювання пе вної сфери суспільних відносин;

2) кодекси -- це нормативноправовий акт, в якому об'єднано і си стематизовано правові норми, що регулюють певну сферу сус пільних відносин.

Кодекс є найбільш уживаним видом кодифікованого акту. Він має структурний розподіл на частини, розділи, підрозділи, статті, які певною мірою відображають зміст тієї чи іншої галузі законодавства.

Кодекс, або повністю поглинає всі норми відповідної галу зі (Кримінальний кодекс), або містить основну за обсягом най більш важливу частину таких норм (Цивільний кодекс);

3) статути -- це нормативноправові акти, які регулюють правове становище певних підприємств, органів, установ (Статут підпри ємства) або ту чи іншу сферу державної діяльності (Статут залі зничних доріг).

Тобто статут визначає статус юридичної особи, її завдання, структуру, функції, порядок діяльності тощо;

4) положення -- це нормативноправові акти спеціальної дії, які регламентують правовий стан, завдання і компетенцію певного органу, установи, організації чи групи однорідних органів, уста нов, організацій (Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України);

5) правила -- це нормативноправові акти, які містять процедурні норми, що визначають порядок організації якогонебудь роду ді яльності та мають загальнодержавне значення (Правила дорож нього руху).

В юридичній літературі за обсягом розрізняють наступні види кодифікації:

1) загальна -- це створення зведених кодифікаційних актів з осно вних галузей законодавства (Конституція);

2) галузева -- це систематизація нормативноправових актів у ме жах певної галузі законодавства (Цивільний, Сімейний, Кримі нальний кодекси тощо);

3) спеціальна -- це систематизація нормативноправових актів у межах одного чи декількох інститутів (Податковий, Лісовий, Митний кодекси тощо).

Таким чином, кодифікаційний акт є впорядкованою системою пов'язаних між собою нормативних приписів, що регулюють на осно ві єдиних принципів права певну сферу відносно однорідних, достат ньо стабільних суспільних відносин.

Кодифікаційні акти сприяють стабільності законодавства, є ос новою законодавчої діяльності.

Консолідація -- це вид систематизації законодавства, який передбачає створення, на основі кількох нормативноправових актів з одного і того ж питання, нового об'єднаного акта, в якому нормативні приписи розміщуються в логічному порядку після ре дакційної обробки[10, c.208], але без зміни змісту.

При консолідації новий акт затверджується компетентним правотворчим органом, а старі численні розрізнені акти визнаються таки ми, що втратили чинність.

У процесі підготовки консолідованого акта здійснюється повне редагування, усуваються протиріччя, повторення тощо, але новий, ук ладений акт не змінює змісту правового регулювання, не вносить змі ни в чинне законодавство.

Консолідація використовується там, де відсутня можливість ко дифікації. Вона досить широко використовується в правотворчій дія льності з метою впорядкування нормативних актів з питань оподатку вання, адміністративної відповідальності тощо.



ВИСНОВКИ

Обрана тема дослідження звучить як «Система права і система законодавства». Метою роботи було дослідження обох систем і характеру зв'язку між ними. Мета роботи була досягнута, завдання дослідження вирішені настільки, наскільки дозволяла доступна правова література з даного питання.

Підводячи підсумок дослідження, можна зробити наступні короткі висновки:

1. Під системою права в теорії держави і права розуміється історично склалася, об'єктивно існуюча внутрішня структура права, обумовлена ??характером реалізованих суспільних відносин. Таким чином, головними характеристиками даної системи є її об'єктивність, залежність від суспільних відносин і те, що система права являє собою сутність права.

2. У теорії права під системою законодавства прийнято розуміти сукупність нормативних правових актів різної юридичної сили, які виходячи з необхідності вирішення що стоять перед державою завдань мають узгодженістю дій і внутрішньою єдністю. Головними характеристиками даної системи є те, що вона постає, як більш суб'єктивна система, оскільки залежить від волі законодавця, вона являє собою форму вираження права.

3. Система права і система законодавства не тотожні один одному. До таких причин можна віднести:

- Деяку зумовленість системи законодавства від системи права конкретної держави;

- Елементи систем не завжди збігаються один з одним, звідси і внутрішня структура обох систем прямо не співвідноситься один з одним;

- Система законодавства за обсягом представленого в ній матеріалу ширше системи права;

- В основі поділу права на галузі й інститути лежить предмет і метод правового регулювання. Норми галузі права дуже однорідні. А галузі законодавства, регулюючи певні сфери державного життя, виділяються тільки за предметом регулювання і не мають єдиного методу;

- Система законодавства крім орієнтації на систему права орієнтована і на форму державного управління і т.д.

4. Системи функціонують в безперервній взаємозв'язку. Вони співвідносяться між собою як дві сторони одного явища. Система права - це внутрішній зміст права, а система законодавства - це зовнішня форма його вираження. Тому ці дві системи потрібно розглядати не окремо, а разом, щоб краще зрозуміти систему права і систему законодавства держави.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М.И. Теория государства и права-М.: Магистр-Пресс, 2004. - 510 с.

2. Бобровик С.В., Богінич О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. - К.: Наукова думка, 1994. - 98 с.

3. Венгеров А.Б. Теория государства права. - М.: Юриспруденция, 2000. - 528 с.

4. Вєдерніков Ю.А., Греку В.С. Теорія держави та права. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 224 с.

5. Власенко Н.А. Теория государства и права - М.: Проспект, 2011. - 416 с.

6. Даль В. І. Тлумачний словник. М.: Терра., 1998.- 699 с.

7. Зайчук О.В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права: Академічний курс.- К.: Юрінком Інтер, 2006.- 688 с.

8. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права. - К.: Кондор, 2006. - 477 с.

9. Котюк В. О. Теорія права: курс лекцій.- К.: Вентурі, 1996. - 208 с.

10. Копєйчиков В. В. Правознавство - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 736 c.

11. Малько А. В. Теория государства и права в вопросах и ответах. - М.: Юрист, 1999. - 272 с.

12. Мелехин А.В. Теория государства и права. - М.: Маркет ДС корпорейшн, 2007. - 633 с.

13. Настюк М. Правознавство.- Л.: Світ, 1994 - 272 с.

14. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства - М.: Норма - Инфра-М, 1999. - 552 с.

15. Ожегов С.І. Словник російської мови. М.: Російська мова, 2006. - 523 с.

16. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави - К.: Атіка, 2001.- 176 с.

17. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. - Х.: Консум, 2001. - 656 с.

18. Скакун О.Ф.Теорія права і держави.- К.: Алерта, 2009. - 520 с.

19. Смирнова Л. В. Теория держави і права. - М.: Книжковий світ, 2005. -309 с.

20. Цвік М.В. Загальна теорія держави і права - Х.: Право, 2002. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru

...