Адміністративно-господарські санкції

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Кафедра господарського права

РЕФЕРАТ

на тему «Адміністративно-господарські санкції»

з дисципліни «Господарське право»

студента групи МВ-12-2

Зінюка М. С.

Перевірила Каркачова А. В.

Маріуполь 2015

Зміст

Вступ

1. Адміністративно-господарські санкції

2. Гарантії прав суб'єктів господарювання в разі неправомірного застосування до них адміністративно-господарських санкцій

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

адміністративний господарський санкція неправомірний

Глава 27 Господарського кодексу України встановлює правила застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Виходячи зі змісту ст.239 Господарського кодексу України анулювання ліцензії на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності є одним з видів адміністративно-господарських санкцій. Отже, Господарський кодекс України визначив правову природу анулювання ліцензії як адміністративно-господарської санкції.

Разом з тим, у главі 27 Господарського кодексу «Адміністративно-господарські санкції» анулювання ліцензії, на відміну від інших десяти видів адміністративно-господарських санкцій, не знайшло спеціальної регламентації. Детально анулювання ліцензії регулюється ст.21 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», де передбачено анулювання ліцензії, що у переважній більшості випадків застосовується за порушення законодавства. [1]

1. Адміністративно-господарські санкції

Адмiнiстративно-господарськi санкцiї вперше, системно, під такою назвою встановленi ГК, хоч вони вже певний час застосовуються у сферi господарювання.

Особливостi застосування цих санкцiй, як випливає зi змiсту ст. 238 ГК, полягають у тому, що:

а) пiдставою їх застосування є порушення встановлених законодавчими актами правил здiйснення господарської дiяльностi;

б) цi санкцiї застосовуються лише до суб'єктiв господарювання (а не до всiх учасникiв господарських вiдносин);

в) цi санкцiї можуть бути застосованi уповноваженими органами державної влади або органами мiсцевого самоврядування;

г) цi санкцiї є заходами організаційно-правового або майнового характеру;

д) цi санкцiї спрямованi на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та лiквiдацiю його наслiдкiв;

е) цi санкцiї можуть бути встановленi виключно законами;

є) цi санкцiї можуть бути застосованi до суб'єкта господарювання протягом шести мiсяцiв з дня виявлення порушення, але не пiзнiш як через один рiк з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здiйснення господарської дiяльностi, крiм випадкiв, передбачених законом.

Як встановлено ст. 246 ГК, здiйснення будь-якої господарської дiяльностi, що загрожує життю i здоров'ю людей або становить пiдвищену небезпеку для довкiлля, забороняється. [2]

У разi здiйснення господарської дiяльностi з порушенням екологiчних вимог дiяльнiсть суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабiнетом Мiнiстрiв України, Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, а також iншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом. До пiдприємств торгiвлi, громадського харчування i сфери послуг, що неодноразово допустили реалiзацiю недоброякiсних товарiв або систематично порушують встановленi законодавством правила торгiвлi та надання послуг або умови зберігання i транспортування товарiв, крiм господарських та адміністративно-господарських санкцiй, передбачених ГК, можуть застосовуватися також спецiально передбаченi законом про захист прав споживачiв адміністративно-господарськi санкцiї, включаючи вилучення недоброякiсних товарiв та зупинення дiяльностi зазначених суб'єктiв у встановленому законом порядку. Органи державної влади з питань захисту прав споживачiв мають право у випадках i порядку, передбачених законом, приймати обов'язковi рiшення про припинення суб'єктом господарювання виробництва продукцiї (виконання робiт, послуг), вiдвантаження i реалiзацiї товарiв, що не вiдповiдають вимогам нормативних актів.

Суб'єкт господарювання має право оскаржити до суду рiшення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адмiнiстративногосподарських санкцiй (ч. 1 ст. 249 ГК).

У разi прийняття органом державної влади або органом мiсцевого самоврядування акта, що не вiдповiдає законодавству, i порушує права чи законнi iнтереси суб'єкта господарювання, останнiй вiдповiдно до ст. 20 ГК має право звернутися до суду iз заявою про визнання такого акта недiйсним.

Збитки, завданi суб'єкту господарювання у зв'язку з неправомiрним застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцiй, пiдлягають вiдшкодуванню в порядку, встановленому ГК та iншими законами. [2]

2. Гарантії прав суб'єктів господарювання в разі неправомірного застосування до них адміністративно-господарських санкцій

Господарський кодекс України встановлює право суб'єкта господарювання в разі застосування до нього адміністративно-господарських санкцій оскаржити до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування, як і в інших випадках, коли суб'єкт господарювання вважає порушеними його права і законні інтереси.

У нормативних актах, які регламентують господарські відносини в певних сферах господарювання, також передбачається можливість оскарження рішень і дій органів державної влади чи самоврядування. Так, Законом України від 5 лютого 1998 року «Про внесення змін до закону України “Про державну податкову службу”»1 встановлено, що рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку. Закон України від 11 січня 2001 року «Про захист економічної конкуренції»2 передбачає право суб'єктів господарювання на оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України (ст. 60).

У разі застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій, які не відповідають законодавству і порушують їх права чи законні інтереси, останні мають право звернутися до суду із заявою про визнання таких актів недійсними, що є одним із шляхів захисту прав суб'єктів господарювання і споживачів, передбачених ст. 20 ГК України. Деякі нормативні акти встановлюють порядок оскарження. Так, за вищезгаданим Законом «Про захист економічної конкуренції» рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого цього Комітету оскаржуються до Вищого господарського суду, рішення адміністративної колегії територіального відділення комітету -- до Господарського суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських господарських судів. Ним також окреслені випадки, за яких прийняття судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету зупиняє його виконання (та сама стаття).

Як уже зазначено вище, деякі нормативні акти, що регулюють відносини в певній сфері господарювання, визначають порядок оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, а деякі обмежуються посиланням на встановлений законодавством порядок. [3]

Стосовно відшкодування збитків, завданих суб'єкту господарювання у зв'язку з неправомірним застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцій, знову-таки законодавчі акти посилаються на те, що порядок їх відшкодування передбачається законодавством. Так, Законом України від 20 квітня 2000 року «Про природні монополії»3 визначено, що збитки, завдані в результаті прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, які регулюють діяльність суб'єктів природ" них монополій, що порушують норми цього закону, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законодавством України.

Стаття 249 ГК України визначає, що відшкодування збитків, завданих суб'єкту господарювання у зв'язку з неправомірним застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцій, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.

В Кодексі порядок відшкодування збитків у сфері господарювання регламентується статтями 224 -- 229.

До гарантії прав суб'єктів господарювання слід віднести і строки застосування адміністративно-господарських санкцій. За загальним принципом правового регулювання суспільних відносин різними галузями законодавства при притягненні до відповідальності за правопорушення застосовуються строки давності. Але в чинних нормативних актах, які встановлюють адміністративно-господарські санкції, такі строки не передбачаються. Так, за Законом України від 21 грудня 2003 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку податкової декларації. А строки накладання штрафів за порушення податкового законодавства не встановлені.

Це пояснюється, напевне, тим, що норми щодо давності містяться, як правило, в кодифікованих нормативних актах. Отже, строки застосування адміністративно-господарської відповідальності цілком виправдано знайшли своє місце в Господарському кодексі України. Ним встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законодавством. [3]

Висновок

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст. 238250 ГКУ та іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції встановлюються виключно законами.

Адміністративно-господарський штраф -- це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету в разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які із суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 239 ГКУ. [4]

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Список використаної літератури

1. Господарське право України: Навчальний посібник /За заг. ред. проф. Н.О.Саніахметової. X.: «Одіссей», 2005.

2. Щербина, В.С. Господарське право: пiдручник / В.С.Щербина. 4-те вид., перероб. і допов. К.: Юрiнком Iнтер, 2009.

3. Господарське право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, Н. В. Погорецька та ін.; За ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жушмана. Х.: Право, 2005.

4. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. К.: МАУП, 2005.

Размещено на Allbest.ru