Адміністративно-правове регулювання діяльності центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: АДМІНІСТРАИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМ СТАТУСОМ

План

Вступ

1. Центральні органи виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права

2. Особливості правового статусу ЦОВВ зі спеціальним статусом

2.1 Порядок створення ЦОВВ зі спеціальним статусом

2.2 Повноваження ЦОВВ зі спеціальним статусом

2.3 Порядок утворення, підконтрольності та підзвітності ЦОВВ зі спеціальним статусом

Висновок

Використана література

Вступ

В умовах конституційної та адміністративної реформ, що відбуваються в Україні, особливої актуальності набувають дослідження, присвячені оптимізації системи органів публічної адміністрації. Ефективній діяльності центральних органів виконавчої влади сьогодні перешкоджають невизначеність у розмежуванні їх статусу, дублювання їх функцій і повноважень, невідповідність їх діяльності встановленій компетенції [1, с. 50].

Серед важливих завдань, що потребують нагального вирішення, постає питання організації та діяльності центральних органів виконавчої влади в цілому та зокрема центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом (далі - ЦОВВ зі спеціальним статусом). Центральний рівень органів виконавчої влади є особливо чутливим до політичного впливу, наслідком чого є постійні зміни їх організаційно-правових форм та управлінських станів. ЦОВВ зі спеціальним статусом є відносно новою групою органів у системі ЦОВВ, створеною в результаті здійснення адміністративної реформи. З їх створенням постають питання, які ще недостатньо досліджені правовою наукою: питання щодо доцільності існування цієї додаткової ланки в системі ЦОВВ і віднесення до неї тих чи інших органів, дослідження їх «спеціальної» компетенції, що не має дублювати функції та повноваження інших ЦОВВ, що може заважати їх ефективній роботі, достатнього рівня нормативної забезпеченості їх діяльності тощо

центральний орган виконавчий влада

1. Центральні органи виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права

Систему центральних органів виконавчої влади визначають Конституція України та Указ Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999. Відповідно до цього указу в систему центральних органів виконавчої влади входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Незважаючи на те, що всі перераховані вище органи складають єдину систему, їх правовий статус неоднаковий.

Міністерство - це головний (провідний) орган центральних органів виконавчої влади, покликаний забезпечувати реалізацію державної політики у визначеній сфері діяльності.

Міністр, як член Кабінету Міністрів України, особисто відповідає за розробку і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення про розподіл відповідних бюджетних коштів.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один з віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. На державний комітет покладається внесення пропозицій щодо формування державної політики та забезпечення її реалізації у певній сфері діяльності, здійснення управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет очолює голова (Державний комітет архівів, Державний комітет у справах релігій, Державний комітет лісового господарства, Національне космічне агентство, Пенсійний фонд та ін.).

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом - це орган, який має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження. Щодо даного органу може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, а також призначення і звільнення керівників, вирішення інших питань. Даний орган очолює голова.

Відповідно до вищезгаданим указом, до таких органів належать, зокрема: Антимонопольний комітет України, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба, Служба безпеки України, Фонд державного майна ін.

Слід мати на увазі, що керівника центрального органу виконавчої влади та його заступника призначає на посаду Президент України за поданням Прем'єр-міністра України, а звільняє їх Президент України. Керівник центрального органу може мати не більше одного першого заступника та трьох заступників.

Однак дане правило не поширюється на Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Службу безпеки України та інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

За змістом діяльності кожен центральний орган виконавчої влади забезпечує втілення в життя державної політики у відповідній галузі державного управління на території України, здійснює керівництво дорученою сферою ведення та несе відповідальність за її стан і розвиток перед Кабінетом Міністрів України і Президентом України.

Центральні органи створюються, реорганізуються і ліквідуються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Вони є, як правило, єдиноначальної органами виконавчої влади, що означає здійснення владних повноважень цього органу його керівником - міністром, головою державного комітету, керівником іншого центрального органу.

Іншими центральним органами виконавчої влади згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" є:

1) служби - у разі, якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам;

2) агентства - у разі, якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

3) інспекції - у разі, якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства.

2. Особливості правового статусу ЦОВВ зі спеціальним статусом

2.1 Порядок створення ЦОВВ зі спеціальним статусом

У період розвитку державності залишається проблема створення та діяльності центральних органів виконавчої влади (далі - ЦОВВ). Протягом багатьох років законодавець прагнув визначити найбільш оптимальну й збалансовану структуру органів виконавчої влади, яка б діяла продуктивно, була достатньою для виконання функцій, покладених на неї, але не занадто громіздкою, щоб не ускладнювати керування нею й не обтяжувати державний бюджет.

ЦОВВ зі спеціальним статусом є новою групою органів у системі ЦОВВ, створеною в результаті проведення адміністративної реформи. З їх створенням постають питання, які ще недостатньо досліджені правовою наукою: питання щодо доцільності створення цієї додаткової ланки в системі ЦОВВ та віднесення до неї тих чи інших органів; дослідження їх «спеціальної» компетенції, що не повинна дублювати функції й повноваження інших ЦОВВ, що може заважати їхній ефективній роботі; достатнього рівня нормативної забезпеченості їхньої діяльності тощо [8].

Правовий статус центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом різниться з-поміж інших центральних органів виконавчої влади зав- дяки особливостям, які їм притаманні. Питання визначення правового статусу кожного з органів, що входять до групи центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, визначаються відповідними нормативними актами, що регламентують їхню діяльність. На відміну від інших ЦОВВ, для яких існують загальні правила утворення, ліквідації, призначення керівників, підконтрольності та підзвітності, вказані питання діяльності ЦОВВ зі спеціальним статусом не можуть визначатися загально-регулятивними законами, а повинні визначатися окремими законами. Незважаючи на широкий інтерес до проблеми побудови органів виконавчої гілки влади, питання правового статусу та діяльності ЦОВВ зі спеціальним статусом розглянуті в науці фрагментарно, у межах загальних досліджень, що є недостатнім та обумовлює необхідність подальших досліджень. Відповідно до Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. В адміністративно-правовій науці під органом виконавчої влади визначається частина державного апарату (організація), яка має власну структуру та штат службовців і в межах встановленої компетенції здійснює від імені й за дорученням держави функції державного управління в економічній, соціально-культурній, адміністративно-політичній сферах суспільного життя. Це поняття має найбільш вагомі ознаки органів виконавчої влади. Конституція України визначає такі елементи системи органів виконавчої влади: вищий орган виконавчої влади Кабінет Міністрів України, ЦОВВ та місцеві органи виконавчої влади [8].

ЦОВВ зі спеціальним статусом - це особливий вид органів державної влади, всі питання організації, діяльності та взаємовідносин яких мають вирішуватися в індивідуальному порядку шляхом прийняття відповідних локальних статусних законів. ЦОВВ зі спеціальним статусом - це вид органів виконавчої влади, особливість яких полягає в тому, що всі питання їхнього правового статусу та взаємовідносин з іншими органами мають вирішуватися шляхом прийняття законів, що визначають порядок діяльності й повноваження. ЦОВВ зі спеціальним статусом, мають особливі завдання та повноваження. Щодо них можуть встановлюватися спеціальні умови утворення, реорганізації та ліквідації, підконтрольності та підзвітності [3, c. 198].

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом - це вид органів виконавчої влади, який входить до групи центральних органів виконавчої влади. Він має визначені Конституцією України та законами особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації та ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення й звільнення керівників та вирішення інших питань. Цей орган виконавчої влади очолює його голова [11, с. 52].

ЦОВВ зі спеціальним статусом має свою особливість, а саме питання їх правового статусу та взаємин їх з іншими виконавчими органами влади, зокрема питання утворення, реорганізації та ліквідації; призначення на посаду та звільнення з посади; функціональне призначання, права та обов'язки; взаємовідносини з іншими державними органами; відповідальність, підконтрольність та підзвітність; порядок скасування та припинення їх актів [1, с. 47].

Кожен орган виконавчої влади, діючи від імені держави, має певний статус, виступає носієм відповідних повноважень юридично-владного характеру, реалізація яких забезпечує досягнення мети виконавчо-розпорядчої діяльності. Перша особливість полягає в наявності спеціальних законів. Якщо ключові питання діяльності більшості ЦОВВ регламентуються «Загальним положенням про міністерство, інший центральний орган виконавчої влади України», а також положеннями про конкретний орган, то ЦОВВ зі спеціальним статусом від самого початку свого заснування діє на підставі спеціального закону, наприклад Антимонопольний комітет України діє на підставі Закону України «Про Антимонопольний комітет України» [9], Фонд державного майна України у свою чергу діє на підставі Закону України «Фонд державного майна України» [10].

Ці закони розкривають основні питання підзвітності та підконтрольності, його структуру та компетенцію, правові основи реалізації повноважень тощо. Слід зазначити, що вони в цілому регулюють всі важливі організаційно-правові аспекти діяльності ЦОВВ зі спеціальним статусом. Наявність особливих завдань та повноважень є наступною особливістю ЦОВВ зі спеціальним статусом.

2.2 Повноваження ЦОВВ зі спеціальним статусом

Законодавець виділяє такі основні завдання Антимонопольного комітету України: здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства; запобігання, виявлення й припинення порушень антимонопольного законодавства; контроль за економічною концентрацією; сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Повноваження Фонду державного майна України розкриваються в ст. 5 спеціального закону, до них відноситься такі: здійснення управління корпоративними правами держави, що перебувають у сфері його управління; аналіз ефективності управління корпоративними правами держави, що перебувають у сфері його управління; виступає засновником державних холдингових компаній у процесі приватизації державних підприємств; здійснює контроль за дотриманням єдності методичного та організаційного забезпечення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності тощо, визначені законами України та пов'язані з виконанням покладених на нього Президентом України завдань [10].

На прикладі вказаних завдань та повноважень двох окремих ЦОВВ зі спеціальним статусом можна зробити висновок щодо специфічного призначення цих органів, що й дозволяє виділити їх в окрему групу.

ЦОВВ зі спеціальним статусом у разі, якщо це передбачено законодавством України, можуть видавати нормативно-правові акти, методичні рекомендації з питань, віднесених до їх компетенції. Поряд з особливими завданнями та повноваженнями, встановленими для окремих ЦОВВ зі спеціальним статусом, можна виділити для цієї групи органів певні повноваження, спільні з іншими ЦОВВ.

Це, зокрема, такі повноваження: отримувати в установленому порядку від інших органів влади та місцевого самоврядування інформацію, документи та матеріали, від органів державної статистики - безоплатно статистичні дані, необхідні для виконання покладених на них завдань; залучати фахівців підвідомчих органів та організацій, а за домовленістю з керівниками - фахівців інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій із питань, віднесених до їхньої компетенції; утворювати в разі потреби за власною ініціативою, а також за дорученням Президента України та Кабінету Міністрів України спільні координаційні органи, комісії, експертні групи, залучати на договірній основі фахівців для підготовки проектів актів законодавства, здійснення їх експертизи й надання консультацій; скликати в установленому порядку наради з питань, віднесених до компетенції цих органів; застосовувати дисциплінарні стягнення до керівників підпорядкованих органів, установ та організацій, а також інших посадових осіб, що ними назначаються; скасовувати в межах своїх повноважень акти підпорядкованих цим органам територіальних органів тощо [8].

2.3 Порядок утворення, підконтрольності та підзвітності ЦОВВ зі спеціальним статусом

Ще однією особливістю ЦОВВ зі спеціальним статусом є спеціальний по- рядок утворення, підконтрольності та підзвітності, що можна прослідкувати також на прикладі Антимонопольного комітету. Комітет утворюється в складі Голови та десяти уповноважених. Він підконтрольний Президенту України.

Слід зазначити, що законодавець, проголошуючи цю підконтрольність, не деталізує її, увага приділяється лише кадровим повноваженням Президента України. Проте теорія адміністративного права й державного управління вкладає в поняття підконтрольності досить глибокий зміст, трактуючи її як «певний стан (режим) організаційних відносин, за яким один орган має право перевіряти діяльність іншого, включаючи право скасовувати чи зупиняти дію його актів, а той зобов'язаний надавати необхідні можливості для таких перевірок» [6]. Сама функція контролю в державному управлінні полягає в «аналізі та порівнянні фактичного стану в тій чи іншій галузі з вимогами, які поставлені перед ними, відхиленнями в виконанні поставлених завдань та причинах цих відхилень, а також оцінкою діяльності й доцільності саме такого шляху» [4].

Специфіка підзвітності Антимонопольного комітету України проявляється в його обов'язку щорічно подавати Верховній Раді звіт про свою діяльність.

У звіті ставляться питання здійснення державного контролю за дотриманням конкурентного законодавства й захисту законних інтересів підприємців та споживачів від його порушень; висвітлюється діяльність, яка спрямована на сприяння розвитку конкуренції; аналізуються окремі проблеми реалізації конкурентної політики у відповідних галузях та сферах [5].

І остання особливість Комітету як ЦОВВ зі спеціальним статусом полягає в спеціальному порядку призначення й звільнення керівника. Голова Антимонопольного комітету України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України.

Строк повноважень Голови становить сім років. Голова Антимонопольного комітету України не може призначатися на цю посаду більше ніж на два строки поспіль. Голова Антимонопольного комітету України може бути звільнений із посади в разі вчинення ним злочину та у зв'язку з неможливістю виконання обов'язків за станом здоров'я. Голова Антимонопольного комітету України має право заявити про свою відставку Президенту України. Припинення повноважень Голови Комітету не тягне за собою складання повноважень державними уповноваженими Антимонопольного комітету України [9].

Стаття 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» закріплює особливості спеціального статусу Фонду державного майна України, які визначаються Конституцією України та законами України, актами Президента України й полягають в особливому порядку призначення на посаду та звільнення з посади Голови Фонду державного майна України. Згідно зі ст. 7 цього ж закону Фонд державного майна України очолює Голова, який за згодою Верховної Ради України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України.

Висновок

Таким чином, центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом є вид органів виконавчої влади, який входить до групи центральних органів виконавчої влади та має особливі завдання та повноваження. ЦОВВ зі спеціальним статусом мають свою спеціальну компетенцію, що є основною складовою їхнього правового статусу. На прикладі двох центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом можна побачити, що вони мають свій власний, притаманний тільки їм правовий статус, який відрізняє їх від інших виконавчих органів та особливості якого визначаються Конституцією України, законами України та актами Президента України.

Література

1. Авер'янов В. Б. Центральні органи виконавчої влади в України: концептуальний підхід до класифікації в контексті адміністративної реформи в Україні / В. Б. Авер'янов // Вісник Акад. правових наук України. - Х. : Право. - 1999. - № 1(16). - С. 45-49.

2. Витрук Н. В. Общая теория правового положения личности / Н. В. Витрук. - М., 2008. - 323 с.

3. Державне управління : [навч. посіб.] / [А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Ва- сіна, Л. Ю. Гордієнко] ; за ред. А. Ф. Мельник. - К. : Знання-Прес, 2003. - 343 с.

4. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. - К. : Юрінком Інтер, 1998. - 271 с.

5. Когут О. С. Особливості правового статусу Атимонопольного комітету України / О. С. Когут Режим доступу : http://www. univer.km.ua/visnyk/16.pdf.

6. Малиновський В. Я. Державне управління : [навчальний посібник] /

В. Я. Малиновський. - Луцьк : Вежа., 2000. - 415 с.

7. Ославський М. І. Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади : М. І. Ославський. - К. : Видавництво «Знання». - 2009. - 215 с.

8. Бріт О. С. Центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом / О. С. Бріт Режим доступу : http://apdp.in.ua/v26/38.pdf.

9. Про Антимонопольний комітет України : Закон України від 26.11.1993 р. (зі змінами від 13 липня 2000 року) // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 50. - Ст. 472.

10. Про Фонд державного майна України : Закон України від 09.12.2011 р. / Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 28. - Ст. 311.

11. Цвєтков А. М. Порядок фінансування видатків на утримання центральних органів виконавчої влади України: дис. ... канд. юрид. наук. : спец. 12.00.07 / А. М. Цвєтков. - Х., 2003. - 244 с.

Размещено на Allbest.ru