Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ФАКУЛЬТЕТ СОЦІОЛОГІЇ І ПРАВА

КАФЕДРА ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА ТА

ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Реферат з дисципліни «Цивільне процесуальне право» на тему:

«Участь прокуратури в цивільному процесі»

Виконала:

Студентка 3-ого курсу

групи СП-33

Дзюбіна М.В.

Науковий керівник:

Старший викладач

Солончук І.В.

Київ - 2015 рік

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Участь органів прокуратури у цивільному процесі

Розділ 2. Загальні підстави та форми участі прокурора в цивільному процесі

Розділ 3. Участь прокурора в цивільному процесі іноземних держав

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

З появою такого явища, як науково-технічний прогрес, з'явилася потреба у детальній розробці та кодифікації правових норм для врегулювання всіх сфер суспільних відносин.

Конституції, Закони, Кодекси - все це завжди існувало, але їхня наявність все одно не могла забезпечити ідеального порядку в країнах. В зв'язку з цим серед населення (між громадянами або між громадянами та державою) виникали спори, які вони відразу йшли вирішувати до суду. Та не кожна особа (або держава) в змозі самостійно захищати свої права та виконувати юридичні обов'язки.

Тож законодавці вирішили цю проблему за рахунок запровадження інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді. Та все виявилось не так просто, бо таке запровадження висунуло ряд проблем процесуального характеру, особливо щодо юридичної природи цього представництва, оскільки деякі науковці вважають, що положення прокурора в цивільному процесі і представника у справі нічим не відрізняються. Інші ж стверджують, що представництво прокурором “чужих” інтересів у суді є одним з його видів у цивільному процесі.

Основними завданнями цієї роботи є:

· визначити положення участі прокурора у цивільному процесі;

· розкрити підстави участі прокурора в цивільному процесі;

· розглянути форми участі прокурора у цивільному процесі;

· дослідити як відбувається участь прокурора в цивільному процесі іноземних держав.

Цивільне процесуальне законодавство тривалий час розглядало інститут участі прокурора в цивільному судочинстві як найважливіший його елемент і як гарантію законності судової діяльності. Це питання досліджувалося такими вченими, як: Ю. Лутченко, Г. Осокіна, В. Перфільєв, В. Сапунков, С. Ківалов, Ю. Червоний, Ю. Полянський, Т. Дунас, М.Руденко та багато ін.

РОЗДІЛ 1. УЧАСТЬ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом [ 1, ст. 121 ].

Прокурор може бути залучений судом до участі у справі або вступати в справу за своєю ініціативою для надання висновків з метою здійснення покладених на нього обов'язків. Участь прокурора у процесі для надання висновків у справі є обов'язковою у випадках, передбачених законом, або коли суд визнає це за необхідне.

Прокурор бере участь у розгляді цивільних справ за його заявами про захист інтересів держави або прав і законних інтересів громадян, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть захистити свої права.

Прокурор, який бере участь у розгляді цивільних справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, має завдання сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 14 жовтня 2014 р.) надає прокуророві право вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави і суспільства, та зобов'язує його своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони не виходили. Отже, участь прокурора в цивільному процесі спрямована:

· на захист прав і законних інтересів громадян та інтересів держави;

· на сприяння судові у виконанні вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановлення судових рішень, що ґрунтуються на законі;

· на своєчасне вжиття заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, керуючись принципами законності, незалежності суддів, рівності фізичних та юридичних осіб перед законом і судом.

За наявності порушень закону при здійсненні судочинства прокурор має вживати заходів до їх усунення, а також використовувати право внесення подань до кваліфікаційних комісій про притягнення до дисциплінарної відповідальності тих суддів, які порушили закон.

Для забезпечення об'єктивності в процесуальній діяльності прокурора, спрямованої на виконання покладених на нього завдань і функцій в цивільному судочинстві, прокурор не може брати участь у справі і підлягає відводу (самовідводу), якщо він:

1. особисто, прямо чи побічно заінтересований в результатах справи;

2. є родичем сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі;

3. перебуває в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі;

4. якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у його безсторонності.

Заява про відвід має бути вмотивована і подана до початку розгляду справи по суті, тобто вчинення процесуальних дій, передбачених ст. 118 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Після цього відвід може бути заявлений лише тоді, коли про підстави відводу суд або особа, яка заявляє відвід, дізналися після початку розгляду справи по суті [ 7, c. 139-140 ].

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ПІДСТАВИ ТА ФОРМИ УЧАСТІ ПРОКУРОРА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

В юридичній літературі прокурорське представництво інтересів громадянина або держави в суді розглядається по-різному: одні науковці вважають його судово-процесуальним представництвом, інші - окремим видом представництва, що передбачений у п. 2 ст. 121 Конституції України, треті називають офіційним представництвом конституційного рівня [ 4, c. 50 ].

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р., однією з функцій прокуратури є представництво. До підстав такого представництва належать:

1) неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження;

2) наявність порушень або загрози порушень інтересів держави;

3) заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

Представництво у загальному вигляді слід розуміти як правовідносини, в силу яких одна особа (представник) виступає в суді від імені та в інтересах іншої особи (яку вона представляє). Як вважають М. Руденко та В. Глаговський, під представництвом прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді треба розуміти процесуальну діяльність прокурора, спрямовану на захист їх суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів порушенням у визначених законом випадках судової діяльності, підтриманням у суді позовної вимоги (заяви) з метою встановлення істини у справі, участі у касаційному і наглядовому розгляді справ та у процесі виконання судових рішень [ 5, c. 416-417 ].

Згідно з ч. 2 ст. 45 ЦПК, прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, на будь-якій стадії судочинства. Це свідчить про те, що вся діяльність прокурора в цивільному процесі незалежно від стадії процесу проходить у процесуальних формах, підпорядкована єдність меті - охороні державних інтересів чи інтересів громадян. Звідси в юридичній літературі спостерігаються різні підходи до вирішення питання про форми представництва прокуратурою інтересів громадянина і держави в суді. Наприклад, М. Косюта вважає, що судово-представницька функція прокуратури України має бути закріплена в трьох основних формах:

ь звернення прокурора до суду з метою захисту порушених прав і законних інтересів громадян і держави;

ь участь прокурора в розгляді справ у судах;

ь досудове провадження.

Відповідно ж до підходу М. Мичка, в прокурорській діяльності по реалізації представницької функції доцільно виділяти дві форми:

· досудове провадження, що включає підготовку й направлення до суду заяв та інших матеріалів;

· участь у розгляді в судах на різних стадіях судочинства цивільних, господарських справ і справ про адміністративні правопорушення з метою захисту прав та законних інтересів громадян і держави.

О. Хавін вважає, що законодавчо чітко визначеними формами реалізації представництва прокуратурою інтересів громадянин і держави в судах мають бути:

1. подання позовів (заяв) у інтересах окремих громадян, які за станом здоров'я, соціальним статусом або з інших поважних причин не можуть самі захистити свої права, а також в інтересах групи чи невизначеного кола громадян, права яких порушуються;

2. подання позовів (заяв) на захист державних інтересів;

3. звернення до суду із заявами про визнання незаконними правових актів органів, дій та рішень посадових осіб, якщо вжитими заходами досудового реагування не вдалося захистити законність, права громадян або державні інтереси;

4. здійснення контролю за станом реального виконання судових рішень, прийнятих за позовами прокурорів, з використанням при цьому засобів прокурорського нагляду;

5. участь у розгляді справ, порушених за позовами прокурорів на захист інтересів громадян і держави;

6. обов'язкова участь прокурорів відповідного рівня у розгляді справ судами наглядової інстанції;

7. внесення касаційних (окремих) питань на судові рішення, що не набрали законної сили, у справах, розглянутих судом першої інстанції за участю прокурора;

8. опротестування відповідно до процесуальних повноважень будь-якого судового рішення, що набрало сили, якщо воно не відповідає матеріальному чи процесуальному законодавству;

9. ініціювання за наявності підстав перегляду судових рішень, що набрали сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами, якщо цього вимагає захист державних інтересів або законних інтересів громадян, які з поважних причин самі не можуть захистити свої права;

10. інформування вищестоящих судів про виявлені порушення закону при розгляді цивільних справ, які не спричиняють скасування прийнятих судових рішень, але порушують права громадян, юридичних осіб, державні інтереси, щоб усунути такі порушення; входження з поданнями до кваліфікаційних комісій про притягнення суддів, які допустили такі порушення, до дисциплінарної відповідальності.

Деякі науковці також доводять, що процесуальних форм представництва прокурора в цивільному процесі багато, зокрема:

· порушення справи;

· вступ у справу в суді першої інстанції;

· необхідна участь за ухвалою суду;

· внесення подання на рішення й ухвали суду, що не набули законної сили;

· підтримання подання в суді другої інстанції;

· надання висновку в суді другої інстанції по скаргах сторін;

· подання протесту на рішення, ухвали, постанови суду, що набули законної сили;

· подання вищестоящому прокурору з приводу принесення протесту на судові постанови, що набули законної сили;

· участь у засіданні судово-наглядних органів;

· порушення провадження про перегляд справ за нововиявленими обставинами.

Окремі науковці називають такі форми представництва прокурора в цивільному процесі:

Ш пред'явлення і підтримання позову;

Ш вступ у розпочатий процес у стадії судового розгляду для подання висновку;

Ш перевірка судових рішень і ухвал, що не набули законної сили;

Ш перевірка судових рішень і ухвал, що набули законної сили;

Ш участь у суді другої інстанції;

Ш діяльність у судово-наглядних інстанціях;

Ш участь у провадженні за нововиявленими обставинами [ 6, c. 19-20 ].

У ЦПК України та Законі України «Про прокуратуру» передбачено такі зазначені нижче форми реалізації представництва прокуратурою інтересів громадян та держави в судах загальної юрисдикції.

1. Звернення до суду з позовами (заявами) в інтересах окремих громадян. Такі звернення оформлюються відповідно до вимог статей 119-120 ЦПК України. Прокурор також має право звертатися до суду із заявою про видачу судового наказу в інтересах заявника-стягувача відповідно до правил, передбачених у статтях 95-96 ЦПК України. Окрім цього, прокурор може звернутися в суд із заявою про розгляд справи в порядку окремого провадження. При оформленні позовних заяв (заяв) від прокурора додатково вимагається надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів, та мотивувати вимоги відповідними нормативними актами як матеріального, так і процесуального права. Невиконання зазначених вище вимог тягне за собою постановлення судом ухвали про залишення заяви без руху і надання строку для виправлення цих недоліків. Якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк вимоги будуть виконані, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ст. 121 ЦПК України). Суд також має право повернути позовну заяву, що подана прокурором в інтересах осіб, на представництво яких у нього немає законних підстав. Свою ухвалу суд повинен мотивувати п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України. В цьому випадку суд не приймає до розгляду позов, що був неналежно поданий з вини прокурора, а тому відмовляти в відкритті провадження стороні (яка, можливо, і не знала про це звернення) було б неправильно, якщо саме звернення є правовим і подано з дотриманням правил юрисдикції. Ухвала про повернення заяви в такому разі надасть позивачу можливість звернутися до суду повторно з тотожною вимогою. Враховуючи те, що право на позов - це право, яке можна здійснювати з волі особи, якій це право належить, звернення прокурора з позовною заявою мало б підкріплюватися бажанням заінтересованої сторони на відкриття такого провадження. Тому до позовної заяви потрібно додавати звернення гро мадянина, в якому він підтверджує свою згоду на судовий захист. Саме таку позицію передбачено і в ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Аналіз судової практики свідчить, що прокурор звертається з позовною заявою, якщо:

- заінтересована особа не може захистити свої права або для неї це украй складно;

- невжиття заінтересованою особою заходів для захисту свого права перешкоджає захисту інтересів інших громадян, державних чи суспільних інтересів (наприклад, регресні позови в інтересах підприємства);

- позов має сприятливу перспективу [10, 166-167]. У п. 2.1 наказу Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 6гн «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень» (наказ № 6гн) пріоритетними при здійсненні представницької діяльності прокурорів у судах визначено захист соціальних прав громадян.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури всіх рівнів звільняються від сплати судового збору при здійсненні їх повноважень. Це означає, що коли прокурор чи прокуратура звертаються до суду на захист власних інтересів, судовий збір сплачується на загальних підставах.

2. Подання позовів (заяв) на захист державних інтересів. Варто зазначити, що інтереси держави не слід ототожнювати з виключно матеріальними інтересами. Це поняття необхідно тлумачити в широкому сенсі з урахуванням економічних, політичних інтересів, інтересів у соціальній та інших сферах діяльності держави. Відмінність інтересів держави від інтересів фізичних осіб полягає в тому, що в основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. У судовій практиці наявні випадки, коли, представляючи інтереси юридичної особи, прокурор помилково обґрунтовує таке представництво інтересами держави.

3. Участь у розгляді справ, порушених за позовними заявами (заявами) інших осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу. Однак, вступаючи у справу, що вже розпочата, прокурор може бути обмежений у реалізації певних прав, що належать особі, інтереси якої він представлятиме. Наприклад, вступивши у процес в інтересах відповідача на стадії судового розгляду під час дослідження доказів, прокурор уже не зможе подати зустрічний позов.

Кожна стадія судочинства має свої завдання, які можна реалізувати вчасно за умови участі у справі з початку відповідної стадії. Особи, які мають майнову заінтересованість в процесі, у разі їх вступу в процес, що розпочався, уповноважені клопотати про розгляд справи спочатку. Прокурор, який вступатиме у справу в інтересах таких осіб, у зазначених вище випадках також може скористатися правом заявити клопотання про розгляд справи спочатку, оскільки він при вступі в процес наділяється тими самими правами, що є в особи, яку він представляє. Вступаючи у розпочатий процес, прокурор повинен не лише вказати, в чиїх інтересах він братиме участь у справі, а й обґрунтувати підстави такої участі. Також відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор повинен подати докази, що підтверджують правомірність його вступу у розпочатий процес в інтересах особи. Законодавством не визначено, як має реагувати суд на звернення прокурора про вступ у розпочатий процес в інтересах особи, якщо таке представництво законом не передбачено. На нашу думку, в таких випадках суд повинен відмовляти у вступі прокурора в провадження, що вже відкрито, постановляючи ухвалу про відмову в участі прокурора у справі.

4. Оскарження в апеляційному і касаційному порядку справ, що розглядалися в першій інстанції. Відповідно до статей 292, 324 ЦПК України прокурора віднесено до кола суб'єктів апеляційного та касаційного оскарження як особу, яка бере участь у справі. Якщо в попередній інстанції справу розглядали без участі прокурора, то звернутися з апеляційною чи касаційною скаргою прокурор має право на підставі ч. 2 ст. 45 ЦПК України. Закон України «Про прокуратуру» обмежує коло працівників прокуратури, які мають право звертатися з заявою про перегляд судових рішень, якщо у попередньому засіданні справа розглядалася без їх участі. Право внесення апеляційної чи касаційної скарги незалежно від участі у розгляді справи в суді попередньої інстанції надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних і місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур. А право внесення заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України на судові рішення в цивільних справах надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур, їх першим заступникам і заступникам. Положення ч. 5 ст. 46 ЦПК України дають право прокурору, який не брав участь у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення Верховним Судом України, заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, ознайомлюватися з матеріалами справи в суді.

5. Ініціювання за наявності підстав перегляду судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами, якщо цього вимагає захист державних інтересів або законних інтересів громадян, які з поважних причин самі не можуть захистити свої права. Тут, як і в попередній формі здійснення представницьких повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор є суб'єктом оскарження і у випадку, якщо він не брав участь у справі. Право подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур.

6. Захист прав громадянина або інтересів держави при виконанні рішень судів. Ця форма представницьких повноважень прокурора може бути реалізована з використанням двох способів контролю з боку прокуратури. По-перше, за заявою прокурора може бути відкрито виконавче провадження, якщо він представляє інтереси громадянина чи держави в суді (п. 2, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»). По-друге, прокурор має право звертатися зі скаргою на дії чи бездіяльність органів та осіб державної виконавчої служби, однак, як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», прокурор набуває статусу учасника виконавчого провадження за умови, що він здійснював представництво інтересів громадян або держави в суді й відповідне провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за його заявою. Форми представництва прокурора в цивільному процесі - це закріплена в процесуальному законі можливість впливу його діяльності на розвиток цивільного судочинства. Це питання також можна розглядати не лише як вплив прокурора на виникнення процесуальних відносин, а з врахуванням характеру (змісту) діяльності прокурора на різних стадіях судочинства. Адже різні стадії зумовлюють застосування різних форм представництва. Вступ прокурора в процесуальні відносини можливий із власної ініціативи, а також на вимогу закону. Вступ у процес з власної ініціативи має факультативний характер, вступ на вимогу закону є обов'язковим. Зокрема, участь прокурора в цивільному процесі на вимогу закону передбачено, наприклад, у ст. 22 Закону України «Про психіатричну допомогу» у справах про надання психіатричної допомоги в обов'язковому порядку. Окрім того, участь прокурорів у процесі за їх ініціативою відповідно до наказу № 6гн обов'язкова також при розгляді судами справ про стягнення шкоди за рахунок коштів державного бюджету та звільнення від арешту майна, яке стягується в дохід держави. Обов'язковою буде участь прокурора в процесі й тоді, коли суд (суддя) визнає таку участь необхідною в конкретній справі і постановить про це відповідну ухвалу [ 4, c. 51-55 ].

РОЗДІЛ 3. УЧАСТЬ ПРОКУРОРА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

прокурор цивільний судовий іноземний

В правовому регулюванні участі органів прокуратури в цивільному судочинстві окремих іноземних держав відбулися певні зміни.

Федеральний закон про Прокуратуру Російської Федерації від 17 листопада 1995 р. відмовився від встановленого нагляду прокуратури за законністю розгляду цивільних справ у судах. Прокурор відповідно до процесуального законодавства Російської Федерації бере участь у розгляді справ судами, опротестовує рішення, ухвали і постанови судів, що суперечать закону. Він має право звернутися до суду із заявою або вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає охорона прав і законних інтересів суспільства, держави або громадян (ст. 41 ЦПК). Виходячи з цього, в юридичній літературі визначається, що прокурор бере участь в цивільному процесі як правозаступник, коли захищає права і свободи приватних осіб і як законний представник, коли захищає державні інтереси.

У цивільному судочинстві Республіки Білорусь продовжує діяти прокурорський нагляд. Статтею 23 ЦПК (кодекс прийнятий 11 січня 1999 р.) передбачено, що нагляд за законністю і обгрунтованістю судових постанов у цивільних справах, а також за дотриманням законодавства при їх виконанні здійснюється Генеральним прокурором Республіки Білорусь і підпорядкованими йому прокурорами. Прокурор зобов'язаний на всіх стадіях цивільного судочинства своєчасно приймати передбачені законом заходи на усунення будь-яких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили. Свої повноваження в цивільному судочинстві прокурор здійснює незалежно від яких би то не було органів і службових осіб, керуючись тільки законодавчими актами і підпорядковуючись вказівкам Генерального прокурора Республіки Білорусь.

Прокуратура Польщі в механізмі державних органів складає самостійну систему, на яку покладено завдання охорони законності, прав громадян і суспільного інтересу, яке в цивільному судочинстві здійснюється в процесуальних формах пред'явлення вимоги на порушення провадження по будь-якій цивільній справі і вступу в процес у розпочату справу. Але з цього правила ст. 7 ЦПК встановлений виняток, за яким у справах немайнового характеру, які виникають із сімейних правовідносин прокурор має право пред'явити позов на порушення провадження по справі тільки у випадках, передбачених Кодексом про сім'ю і опіку.

Правове регулювання участі прокурора в цивільному процесі Польщі і його процесуальне становище встановлені статтями 55-60 ЦПК.

Позов прокурора на охорону законності і суспільного інтересу пред'являється до всіх учасників спірного матеріального правовідношення. Позов на охорону прав і інтересів громадянина пред'являється до конкретної особи (ст. 57 ЦПК). Відповідно ст. 58 ЦПК рішення суду про відмову прокурору в задоволенні позову майнового характеру не позбавляє права позивача вимагати задоволення своїх вимог повністю чи частково в новому, порушеному ним процесі.

Правове регулювання участі прокурора в цивільному процесі Англії, США і Франції характеризується істотними особливостями.

В Англії відсутня самостійна система органів прокуратури в механізмі держави. Властиві для прокуратури завдання і функції виконують інші службові особи -- Генеральний атторней і його представники, місцеві ат-торнеї. Генеральний атторней є керівником адвокатури в масштабі Англії і одночасно виконує роль представника держави і уряду в цивільному процесі у справах, які мають суспільний характер інтересу щодо масштабності впливу на широкі верстви населення.

Функціонування принципу королівського імунітету не допускало можливості пред'явлення позову до Корони (королівської влади, тобто фактично до Уряду) без попереднього одержання від неї дозволу. Законом 1947 року про судочинство у справах Корони ця заборона була скасована. З'явилась можливість пред'явлення позовів до Уряду в особі відповідних міністерств, управлінь у зв'язку з договірними відносинами чи деліктними обов'язками, що виникають з правопорушень.

Позов, заявлений Короною чи пред'явлений до неї, проходить через відповідний урядовий департамент і ця діяльність покладається на соліситора такого департаменту. Якщо відповідний департамент відсутній, то судочинство продовжується від імені Генерального атторнея, який виступає як сторона (позивач чи відповідач) в цивільному процесі, представляючи і захищаючи інтереси держави.

Прокуратура США складає дві самостійні системи: Федеральну прокуратуру і прокуратуру штатів, не зв'язаних між собою. Федеральна прокуратура очолюється Генеральним Атторнеем (Генеральним прокурором), він же Міністр юстиції -- вища посадова особа Федерального Уряду в галузі юриспруденції. Він і його заступники представляють США при вирішенні будь-яких юридичних питань, а також здійснюють юридичну допомогу Президенту і керівникам інших міністерств.

Прокуратура штатів також відноситься до виконавчих органів влади, її очолює Головний прокурор штату, який є вищим чиновником органів юстиції та із своїми помічниками представляє інтереси штату в судах і в процесах, які зачіпають інтереси всього населення. Головний прокурор також надає консультацію Губернатору та іншим офіційним особам щодо тлумачення і застосування законів штату. Але основною функцією прокуратури США є порушення кримінального переслідування і підтримання державного обвинувачення в суді.

У цивільному судочинстві США прокурори можуть брати участь з метою захисту інтересів держави (Федерації, штатів) як сторона-позивач і відповідач, а також для дачі висновку про конституційність закону. Прокурор має право як порушити справу в суді, так і вступити в процес по справі від імені і в інтересах урядових організацій (міністерств, агентств тощо), а також на захист прав громадян, порушених дискримінаційними діями, вчиненими проти них.

Прокуратура Франції є складовою частиною структури Міністерства юстиції і має особливим призначенням забезпечення дотримання кримінальних законів. Вона порушує кримінальні справи, здійснює нагляд за органами розслідування, підтримує обвинувачення в суді, контролює за законністю судових вироків і їх виконанням.

Входження прокуратури до системи юстиції обумовило її організацію і функціонування при судових органах: трибуналах великої інстанції, апеляційних і касаційних судах.

У цивільному судочинстві участь прокурора можлива в процесуальних формах порушення цивільної справи пред'явленням позову від імені держави і вступ у процес для дачі висновку по справі.

Порушення прокурором цивільних справ можливо тільки у передбачених законом випадках, зокрема відповідно Цивільного кодексу Франції: про констатацію смерті (оголошення особи померлою) -- ст. 90; про предположення особи якби безвісно відсутньою (ст. 112); про оголошення особи безвісно відсутньою (ст. 122); про присудження до штрафу службову особу і подружжя, які вклали шлюб без встановленої публікації (ст. 192); про передачу дітей на виховання одному із подружжя при розірванні шлюбу (ст. 302); про позбавлення дієздатності осіб психічно хворих або недоумкуватих, якщо вони не мають подружжя чи родичів (ст. 491); про призначення радника марнотратцю (ст. 514); про визнання прав недієздатних чи неповнолітніх, які виникають з розпоряджень дарувальників чи заповідача на їх користь (ст. 1057); про усунення порушень, допущених при створенні товариства, а також про зміну статусу товариства (ст. 1839). При пред'явленні позову прокурор діє як і основна сторона-позивач.

Вступ прокурора в процес для дачі висновку можливий у будь-яку справу між приватними особами за його ініціативою на свій розсуд у зв'язку з доцільністю таких дій. У передбачених законом випадках, зокрема, у справах про зміну особистого правового статусу громадян участь в процесі прокурора обов'язкова.

У трибуналах великої інстанції (функціонують у кожному департаменті Франції тільки як суди першої інстанції) прокурори республіки, що діють при них, беруть участь у цивільному процесі в обох процесуальних формах.

Особливі повноваження прокурора передбачені у справах про оголошення громадянина безвісно відсутнім. Такі справи можуть бути порушені в трибуналах великої інстанції також за позовом прокурора (ст. 122 ЦК Франції). Виписка з позовної заяви про порушення справи про оголошення громадянина безвісно відсутнім для її публікації в двох газетах можлива після візування виписки прокурором (ст. 123 ЦК Франції). Після того, як виписка буде надрукована, позовна заява передається через прокурора республіки в суд, який має право з участю прокурора (який не є заявником) провести розслідування у будь-якому місці для встановлення останнього місця проживання такої особи (ст. 124 ЦК Франції). Резолютивна частина рішення, яка набере законної сили, за вимогою прокурора республіки заноситься до реєстру померлих за місцем останнього проживання чи перебування громадянина, визнаного безвісно відсутнім (ст. 127 ЦК Франції)

В цивільному процесі ФРН участь прокурора обмежена окремими справами, зокрема відповідно до § 632 ЦПК він може пред'явити позов до подружжя про визнання шлюбу недійсним і його процесуальне правове становище визначається стороною-позивачем у справі [ 7, c. 151-156 ].

ВИСНОВКИ

Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, в науці відсутній єдиний, комплексний та збалансований підхід до вирішення питання про участь прокуратури в цивільному процесі.

Опрацювавши матеріал даної теми, можна сказати, що представництво прокуратурою інтересів громадян та держави в судах набуває особливого значення і має подальші перспективи. Таке представництво є окремим видом представництва, яке має низку специфічних ознак, а тому суттєво відрізняється від добровільного або законного. Отже, це представництво має бути самостійним інститутом цивільного процесуального права.

Необхідним є посилення розробки Закону України «Про прокуратуру», бо йде постійний розвиток та поява нових прав та законних інтересів громадян та держави, тому представництву як конституційному напряму прокурорської діяльності й надалі приділятиметься посилена увага. Потрібно детально дослідити наукові праці вчених щодо питань процесуального правового статусу прокурора як суб'єкта реалізації функції представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді. Визначивши, яке саме місце повинен займати прокурор в процесі розгляду справи, відразу можна буде доповнити або затвердити новий Закон, який зазначатиме повноваження та обов'язки прокурора і будуть передбачені питання регулювання діяльності прокурора.

Також слід провести певні зміни стосовно перенесення повноважень з органів прокуратури на інші органи щодо представництва інтересів громадян і держави в суді. Це дасть змогу органам прокуратури посилити ефективність для реалізації інших їх функцій за рахунок розвантаження. Мається на увазі, що така зміна може мати місце за умови надання більших повноважень адвокатурі та створення спеціальних органів, які будуть надавати правову допомогу громадян, які не матимуть можливості користуватися послугами адвокатів.

Функції прокурорського представництва виконуються не лише в цивільному, а й в інших видах судочинства, тому проблеми інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді та його місця в системі процесуального права потребують подальшого комплексного вивчення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України (ВВР) від 28.06.1996 № 254к/96.

2. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР) від 18.03.2004 № 1618-IV.

3. Закон України «Про прокуратуру» // Відомості Верховної Ради України (ВВР) від 14.10.2014 № 1697-VII.

Основна література

4. Лемик Роксолана. Форми участі прокурора в цивільних процесуальних відносинах. - Науковий часопис Національної академії прокуратури України. - 2014. - № 3. - С. 49-57.

5. Мартиненко Г.А. Представницька функція прокурора в контексті Євроінтеграції України. - Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2013. - № 4. - С. 416-421.

6. Руденко Микола. Форми представництва прокурора в цивільному процесі. - Юридичний журнал. - 2006. - № 10. - С. 19-22.

7. Штефан М. Й. Цивільний процес. - К.:. Видавничий Дім «1н Юре», 2001. - 2-ге видання. - 424 с.

Размещено на Allbest.ru

...