Сутність судового рішення в адміністративному судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Поняття судового рішення

Розділ ІІ. Види судових рішень

2.1 Постанова

2.2 Ухвала

Розділ ІІІ. Особливості судових рішень в апеляційному та касаційному провадженнях

3.1 Особливості судових рішень в апеляційному провадженні

3.2 Особливості судових рішень в касаційному провадженні

Висновки

Список використаних джерел



ВСТУП

Відповідно до Конституції України суди, зокрема й адміністративні, є органами державної влади, які у межах наданих повноважень розглядають та вирішують справи публічно - правового характеру. Свої владні висновки адміністративні суди викладають у процесуальних документах - рішеннях.

Судове рішення - це найзагальніша назва актів застосування права, якими суд вирішує те чи інше питання. В адміністративному судочинстві, як і в Конституції України, терміни "судове рішення" і "рішення суду" вжито як синоніми.

Чисельність і змістовність процесуальних питань, які доводиться вирішувати суду під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, обумовлює прийняття цим органом правосуддя різноманітних й відмінних за своєю суттю та формою процесуальних документів. Разом із тим серед інших прийнято виділяти такі основні процесуальні документи, як постанова та ухвала. Питання, пов'язані з розумінням, структурою та вимогами, які мають відповідати постанови й ухвали адміністративних судів, інші процесуальні документи, безпосередньо закріплено в КАС України.

Так, КАС України дає визначення постанови й ухвали адміністративного суду:

- постанова - письмове рішення суду будь - якої інстанції в адміністративній справі, в якому вирішуються вимоги адміністративного позову;

- ухвала - письмове або усне рішення суду будь - якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішується питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанції також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги.

Отже, залежно від процесуальних питань, які розв'язуються рішенням адміністративного суду, ці рішення набувають форми та змісту або постанови, або ухвали.

Актуальність теми дослідження: Становлення України як правової держави передбачає якісно новий рівень судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Важливе місце у реалізації цієї функції припадає саме на адміністративне судочинство України, постановлення судових рішень адміністративними судами є гарантом захисту суб'єктивних інтересів кожного суб'єкту порушених прав.

Предмет дослідження: є норми права які регулюють зазначені відносини.

Об'єкт дослідження: є суспільні відносини в процесі прийняття та винесення судових рішень адміністративними судами України.

Мета дослідження: висвітлити та проаналізувати судові рішення в адміністративному судочинстві України.

Завдання:

- проаналізувати існуючі у вітчизняній науковій літературі погляди щодо поняття: процесу постановлення судового рішення в адміністративних судах України;

- уточнити поняття й сутність термінів “судове рішення”, “постанова адміністративного суду” та “ухвала в адміністративному процесі”; - охарактеризувати правозастосовчу діяльність адміністративних судів України;

- розкрити особливості прийняття судових рішень в адміністративному судочинстві України, що виникають з окремих категорій справ;

- охарактеризувати та проаналізувати особливості рішень адміністративних судів України в апеляційному та касаційному провадженнях;

Методи дослідження: Методологічною основою дослідження є теорія пізнання соціально-правових явищ, а також наукові принципи й концептуальні положення. У процесі дослідження використовувались:

- Спеціально-юридичний метод;

- Логіко-юридичний метод;

- Порівняльний метод;

- Системно-структурний метод;

- Інші методи пізнання.



РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Найважливішим результатом здійснення правосуддя адміністративними судами є ухвалення судового рішення.

Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства є обов'язковим до виконання на всій території України [3].

Висновки адміністративного суду на кожній стадії адміністративного судочинства набувають певної процесуально-правової форми судового акта. Адміністративно-процесуальне законодавство надає узагальнюючу назву таким актам - судові рішення [6, C. 100].

Судове рішення, яким суд вирішує конфлікт по суті, викладається у формі постанови, за якою суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань - у формі ухвали.

Імперативну природу рішень адміністративного суду визначила Конституція України (ст. 129) та Кодекс адміністративного судочинства України (ст. 14). Зокрема цими нормами визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України, а постанови й ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, невиконання ж судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Ухвала чи постанова адміністративного суду безпосередньо є процесуальним документом, позаяк у ньому виражається застосування норм права, міститься інформація про процедуру захисту або відновлення прав, свобод, оспорюваних інтересів фізичних та юридичних осіб [11, C. 270].

Р. Куйбіда та О. Сироїд зазначають, що вдала структурованість полягає в тому, що в рішенні мають бути чітко окреслені: 1) предмет конфлікту - вимоги однієї сторони до іншої, які повинен вирішити суд; 2) позиція сторін - прохання сторін до суду щодо предмета конфлікту з наведенням основної аргументації сторін; 3) факти - установлені судом обставини з аналізом доказів; 4) право - юридична кваліфікація установлених фактів із виведенням правових наслідків і наведенням відповідної аргументації; 5) присуд суду - лаконічна відповідь суду на вимоги сторін, якою вирішується конфлікт [14, C. 24].

Правова природа судових рішень характеризується наступними ознаками:

- судові рішення -- це імперативні акти, в яких виражено державну щодо конкретного правовідношення та поширюється виключно на учасників адміністративного спору;

- судові рішення є процесуальними документами, в яких відображається інформація про процедуру захисту прав, свобод та інтересів учасників спірних правовідносин;

- судові рішення виступають як юридичні факти, з якими повґязується виникнення, зміна або припинення правовідносин;

- судові рішення -- це акти застосування, які опосередковують засоби реалізації норм матеріального права при вирішенні спірних правовідношень у публічній сфері;

- судові рішення тягнуть за собою настання преюдиційних наслідків, відповідно до яких обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини [7, C. 326].

До судових рішень адміністративних судів законодавством висуваються певні вимоги. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законодавець стисло визначає поняття законності й обґрунтованості судового рішення, ухваленого судом першої інстанції.

Законним визнається лише таке судове рішення, яке ухвалене у повній відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Проте слід зазначити, що не всі правовідносини публічної сфери можуть бути врегульовані безпосередньо нормами матеріального права. Тому рішення буде законним і тоді, коли у разі відсутності норм матеріального права, що мають застосовуватися до даного правовідношення, суд приймає рішення на підставі закону, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), або виходячи із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права) -- ст. 9 КАС України.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зґясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Отже, ознаками обґрунтованості судових рішень виступають: повнота; всебічність, доказовість тощо.

Повнота обґрунтування рішення полягає в тому, що суд до прийняття судового рішення має надати вичерпну правову оцінку всім наведеним сторонами обставинам, дати відповідь на всі запитання, які виносились на вирішення суду в залі судового засідання. Обставини у справі -- це юридичні факти, котрі встановлені судом і повинні відображати реальну дійсність, відповідати істині. Повнота судового рішення передбачає його всебічність, а це означає, що в рішенні повинна міститися відповідь щодо наявності чи відсутності матеріального права; належність його позивачеві; визначено чи існує юридичний обовґязок і чи покладено його на відповідача. Якщо названі питання не вирішені у судовому засіданні, воно є неповним1. Цей недолік може бути усунений винесенням додаткового рішення відповідно до ст. 168 КАС України.

Всебічність обґрунтування рішення полягає у визначенні, які з обставин підтверджуються наявними в матеріалах адміністративної справи доказами. У разі необхідності витребувати у сторін додаткові докази, а якщо ці докази не можуть бути ними надані, сприяти в їх надходженні відповідно до ст. 71 КАС України.

Доказовість обґрунтування базується лише на тих доказах, які були досліджені у судовому засіданні з урахуванням їх належності та допустимості відповідно до вимог ст. 70 КАС України.

В юридичній літературі як вимоги до судових рішень наводяться ще й інші чинники. Наприклад, небезпідставно зазначається, що: рішення має бути безумовним, в його резолютивній частині не допускаються альтернативи, його виконання не повинно залежати від настання чи ненастання певних умов; рішення викладається однозначно і зрозуміло; рішення має бути викладене без помилок у назвах, датах, без описок, із дотриманням правил граматики [5, C.88-89].

У ході здійснення правосуддя в адміністративних справах адміністративний суд вирішує дуже багато різних за своїм змістом питань та за юридичним характером дій, зокрема вирішує справу по суті, клопотання сторін, приймає ухвалу про відкриття провадження, рішення про закриття справ тощо. У таких випадках всі волевиявлення та судження адміністративного суду з будь-яких питань мають імперативний зміст, владний характер і втілюються у чітко визначену правову форму - судове рішення. Отже, судове рішення в адміністративному судочинстві є узагальненим терміном для всіх судових актів, які ухвалює суд під час розгляду адміністративної справи [15].

Таким чином, особлива юридична та соціальна природа судового рішення дає підстави вважати його насамперед актом реалізації легітимної судової влади, що здатний привести в дію універсальний механізм захисту права. Тому природа судової влади та ті риси, які характеризують правосуддя як форму її реалізації, мають стати тими вихідними положеннями, що визначають сутність судового рішення [13, с. 626-627].



РОЗДІЛ ІІ. ВИДИ СУДОВИХ РІШЕНЬ

2.1 Постанова

Постанова Пленуму Вищого Адміністративного Суду України Про Судове рішення в адміністративній справі визначає “постанову” як - письмове рішення суду в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову (пункт 12 частина перша статті 3 КАС України), тобто є вирішення судом спору по суті [3].

Одне з найбільш суттєвих практичних значеннь у класифікації судових рішень мають постанови.

Постанови бувають:

1) постанова суду першої інстанції (ст. 162 КАСУ) -- нею вирішуються вимоги адміністративного позову;

2) постанова суду апеляційної інстанції (ст. 205 КАСУ) -- нею одночасно вирішуються вимоги апеляційної скарги і вимоги адміністративного позову;

3) постанова суду касаційної інстанції (ст. 230 КАСУ) -- нею одночасно вирішуються вимоги касаційної скарги і вимоги адміністративного позову;

4) постанова Верховного Суду України (ст. 242 КАСУ) -- нею вирішуються вимоги скарги за винятковими обставинами, а також можуть вирішуватися вимоги адміністративного позову;

5) постанова щодо частин позовних вимог (ст. 164 КАСУ) -- приймається судом до закінчення судового розгляду справи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з'ясовані судом обставини мають можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог;

6) додаткова постанова (ст. 168 КАСУ) -- приймається судом за заявою особи, яка брала участь у справі, чи за власною ініціативою, якщо у постанові суду внаслідок недогляду було вирішено не всі вимоги адміністративного позову, щодо яких досліджувалися докази, або не встановлено способу виконання судового рішення, або не вирішено питання про судові витрати [7, C.395]. Щодо змісту постанови адміністративного суду, то він складається з таких частин: 1) вступної; 2) описової; 3) мотивувальної та 4) резолютивної.

У вступній частині постанови має бути зазначено дату, час, місце прийняття постанови, точне найменування адміністративного суду, прізвища та ініціали професійного судді, якщо справу розглядав суддя одноособово, професійних суддів, якщо справу розглядала колегія суддів, і секретаря судового засідання. Прізвище та ініціали секретаря судового засідання не зазначаються в разі розгляду справи в письмовому та скороченому провадженні, оскільки в цьому випадку судове засідання не проводиться.

В. Кравчук зазначає, що у вступній частині постанови наводяться відомості, що індивідуалізують це рішення як акт судової влади [12, с. 37].

Для зазначення дати у вступній частині обов'язково застосовується словесно-цифровий спосіб оформлення. Вважаємо, що доцільно писати 01 січня 2013 року, а не 1 січня 2013 р., щоб у подальшому не виникало жодних зауважень, якщо недобросовісна сторона сфальсифікує судове рішення, поставивши перед числом 1 (один) наприклад 2 (два), і виникне питання, яка ж дата є правильною.В описовій та мотивувальній частинах судового рішення допускається використання цифрової форми зазначення дат у такому порядку: число, місяць, рік (наприклад: 04.01.2013). У резолютивній частині для визначення кількості, суми застосовується словесно-цифровий спосіб. Наприклад: 1230 (одна тисяча двісті тридцять)».

Датою прийняття постанови є дата її офіційного проголошення. Відповідно до ч. 1 ст. 167 КАС України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу судді (суддів) з нарадчої кімнати. В більшості випадків дата прийняття постанови і дата виходу судді (суддів) до нарадчої кімнати повинні збігатися. Проте якщо суддя (судді) вийшов до нарадчої кімнати до півночі, а повернувся після, то ці дати не збігатимуться.

Дата прийняття постанови не змінюється і в тому разі, коли суд відклав складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, проголосивши лише її вступну та резолютивну частини.

Часом прийняття постанови слід вважати проміжок часу, коли суд, перебуваючи в нарадчій кімнаті, здійснив останню дію до виходу з неї - наприклад, підписав постанову.

На думку авторів науково-практичного коментаря КАС України за загальною редакцією Р. Куйбіди, час прийняття постанови - це година і хвилина або проміжок часу, протягом якого суддя перебував у нарадчій кімнаті, з точністю до хвилини [9, C. 280].

Місце ухвалення судового рішення визначається місцем проведення судового засідання. Судові засідання повинні проводитися у відповідних залах, розташованих у приміщенні суду, які називаються залами судових засідань. Проте варто зазначити, що залу судового засідання не слід ототожнювати з кабінетом судді чи іншим приміщенням, яке не обладнано спеціальними засобами для проведення в ньому судових засідань.

Зазвичай місцем ухвалення рішення вважають назву населеного пункту, в якому розташовано суд. Проте на практиці є поодинокі випадки, коли зазначають повну адресу місцезнаходження суду та відповідної зали судового засідання. Найменування суду повинно бути повним і відповідати офіційно встановленому Указом Президента Україна [14], яким створено відповідний суд.

Склад суду - це суддя (судді), який ухвалив постанову чи постановив ухвалу. Під час розгляду справи судом першої інстанції головою в судовому засіданні є суддя, який здійснював підготовче провадження (ч. 1 ст. 123 КАС України). Прізвища судді (суддів) наводяться у формі родового відмінка.

У вступній частині постанови зазначають окремо найменування та процесуальний статус представників, які брали участь у справі, а також найменування сторін, третіх осіб із вказівкою на предмет позову.

Згідно зі статтею 47 КАС України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін і третіх осіб. Також до цього переліку законодавець включив Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокурора, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які у випадках, установлених законом, можуть звертатися до адміністративного суду з адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, за якою він просить ухвалити судове рішення. У вступній частині постанови предмет позову формулюється стисло - в обсязі, достатньому для того, щоб зрозуміти характер конфлікту, і викладається в певній послідовності.

З огляду на вищенаведене вважаємо, що у вступній частині постанови мають бути зазначені всі загальновідомі факти, за якими легко можна встановити суд, в якому розглядалась адміністративна справа, суддю, який розглядав справу, прізвища та ініціали сторін, які брали участь у справі, третіх осіб або їх представників, якщо такі будуть, і предмет конфлікту.

Наступним елементом змісту постанови суду є її описова частина. У ній міститься стислий виклад позовних вимог і позиції відповідача, пояснень осіб, які беруть участь у справі, інших доказів, досліджених судом. Тобто в цій частині суд має викласти: хто і з якими вимогами звернувся до суду, до кого ці вимоги заявлено, чим та як така вимога обґрунтовується заявником, які заперечення надійшли, якою була позиція прокурора, представників державних органів і органів місцевого самоврядування.

У разі, якщо позовні вимоги змінились або якщо позов було визнано відповідачем, то про це має бути також зазначено в описовій частині постанови [8].

В. Кравчук зазначає, що в описовій частині конкретизуються предмет процесу та предмет конфлікту, її призначення - найбільш повно і точно відобразити конфлікт, як він розуміється самими особами, що беруть участь у справі [12, С. 39].

Автори науково-практичного коментарю до КАС України за загальною редакцією А. Комзюка описову частину постанови розуміють як інформаційну частину, в якій суд описує процесуальні дії та порядок їх здійснення судом при дослідженні обставин справи, зокрема при призначенні експертизи, та їх висновки, витребування додаткових доказів, дослідження доказів [10, С. 505].

Вважаємо, що в описовій частині постанови зазначаються короткий зміст суті позову та обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві на підтвердження своєї правоти, а також пояснення інших учасників справи.

У мотивувальній частині постанови наводяться встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходить при винесенні постанови, і положення закону, якими він керувався [4, С. 168].

У мотивувальній частині знаходять своє відбиття вирішені судом питання факту (обставин у справі) і права. Мотивувальна частина повинна переконувати в обґрунтуванні та законності постанови. Кожен доречний і важливий аргумент осіб, які беруть участь у справі, має бути проаналізований, та одержано відповідь. Тут суд наводить установлені ним обставини у справі, необхідні для її вирішення, із посиланням на докази, за якими ці обставини було встановлено, а також мотиви, з яких суд не врахував окремих доказів, з посиланням на належність, недопустимість, недостовірність, непереконливість тощо з необхідними поясненнями. Тобто тут відображаються результати оцінки судом доказів (ст. 86 КАС України).

Далі суд наводить правову кваліфікацію установлених обставин (тобто робить висновок про те, як урегульовано відповідні правовідносини, які порушення і ким були допущені та які наслідки це за собою тягне) та обґрунтовує вибір способу захисту у справі, якщо позовні вимоги належить задовольнити. При цьому суд повинен вмотивувати вибір положення законів (норм права), якими він керувався, зокрема пояснивши, як він долає неповноту законодавства, наявність чи суперечність, якщо такі є. А якщо хтось з осіб, які беруть участь у справі, посилався на положення законів (норм права), але суд їх не застосував, тоді суд повинен навести мотиви такого незастосування [9, С. 639].

Е. Демський зазначає, що в мотивувальній частині зазначається: установлення судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови (ухвали), і положення закону, яким він керувався. У мотивувальній частині наводяться всі міркування суду, на яких ґрунтується судове рішення в адміністративній справі [7, С. 332].

Дивлячись на точки зору вищенаведених науковців вважаємо, що в мотивувальній частині постанови адміністративного суду повинно бути проаналізовано фактичні обставини справи, докази, на які посилаються сторони, та докази, які визнані судом належними і допустимими з визначенням їх доказової сили та посилання на законодавчу базу в обґрунтування судового рішення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).Установивши фактичні обставини справи, суд викладає мотиви постанови.

У мотивувальній частині кожної постанови має бути наведено Закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт Закону), на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у конфліктних правовідносинах, і норми процесуального права.

Резолютивну частину постанови суду вважають найважливішою, оскільки саме в ній остаточно закріплюється висновок суду щодо всіх вимог позивача.

Оскільки резолютивна частина є однією з найважливіших частин постанови, то в ній потрібно точно та в імперативній формі зазначити висновок суду про адміністративний позов (задоволення чи відмову в його задоволенні), розподіл судових витрат між сторонами процесу та порядок набрання законної сили і строк оскарження постанови.

2.2 Ухвала

судове рішення адміністративний

Ухвала - письмове або усне рішення суду в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання (пункт 13 частина перша статті 3 КАС України) [3].

У разі якщо постановляється судове рішення, яким провадження у справі зупиняється чи закривається, позовна заява залишається без розгляду або приймається рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, воно викладається у формі ухвали(акт застосування норм процесуального права, спрямований на вирішення окремих питань, що виникли у процесі розгляду адміністративної справи).

На відміну від постанови адміністративного суду, якою вирішується подальша доля об'єкта адміністративного процесу, ухвали стосуються питань,які виникають у зв'язку та з приводу розгляду справи і не вирішують справу по суті, відтак їх може бути декілька по одній і тій самій адміністративній справі, на відміну від постанови, яка, як правило, у справі постановляється одна.

Види судових ухвал різноманітні і їх можна класифікувати за такими критеріями:

За суб'єктним критерієм (хто виносить):

- одноособові: виносяться суддею, який одноособово розглядає справу [2, ст. 23];

- колегіальні: виносяться судом при колегіальному розгляді справи [2, ст. 24].

За формою, в якій виражаються ухвали:

- усні або протокольні: заносяться в протокол судового засідання (наприклад, про відкладення розгляду справи);

- у вигляді окремого процесуального документа (наприклад, про залишення позовної заяви без руху).

За змістом:

- підготовчі ухвали: вирішуються окремі питання підготовки справи до судового розгляду (прийняття рішення про витребування документів та інших матеріалів; призначення експертизи; вирішення питання про залучення третіх осіб);

- ухвали з поточних питань, які виникають під час розгляду справи (наприклад, заміна неналежної сторони, повернення до з'ясування обставин у справі);

- припинювальні ухвали (наприклад, про залишення позовної заяви без руху);

- заключні ухвали (наприклад, про закриття провадження у справі, про зупинення провадження у справі);

- ухвали, прийняті з приводу винесеної постанови (наприклад, щодо виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовій постанові);

- окремі ухвали.

Залежно від судової інстанції, що постановляє ухвалу:

- ухвали окружних (місцевих) адміністративних судів;

- ухвали апеляційних адміністративних судів;

- ухвали Вищого адміністративного суду України.

Щодо змісту ухвали суду, то вона у свою чергу викладається окремим документом і складається з: 1) вступної частини із зазначенням дати і місця її постановлення; найменування адміністративного суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, що його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов до висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; 4) резолютивної частини із зазначенням висновків суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження. В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку (ст. 165 КАС України). З вищенаведеного ми доходимо висновку, що елементи змісту ухвали суду значною мірою аналогічні змісту постанови, а тому нами значну увагу зосереджено на самій постанові, зміст якої є ширшим і повнішим за обсягом [8].



РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ СУДОВИХ РІШЕНЬ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ТА КАСАЦІЙНОМУ ПРОВАДЖЕННЯХ

3.1 Особливості судових рішень в апеляційному провадженні

Окремо у КАС України визначено також зміст ухвали суду апеляційної інстанції та випадки їхпостановлення [2, ст. 205, 206].

Так, розглянувши апеляційну скаргу, адміністративний суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі:

- залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін;

- зміни ухвали суду першої інстанції;

- скасування судового рішення і постановлення нової ухвали;

- скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі;

- визнання судового рішення нечинним і закриття провадження у справі;

- скасування ухвали суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала адміністративного апеляційного суду складається з таких частин:

вступна частин із зазначенням: дати й місця їїпостановлення; найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання; імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі.

- Описова частина із зазначенням: короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судом першої інстанції обставин.

- Мотивувальна частина із зазначенням: встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

- Резолютивна частина із зазначенням: висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами права спростовуються доводи, що містяться у скарзі.

У разі скасування або зміни судового рішення суду першої інстанції в ухвалі зазначається, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість цього рішення. Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції може бути постановлена окрема ухвала[2, ст. 208] у випадках і в порядку, встановлених КАС України [2, ст. 166]. Зокрема, суд апеляційної інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права, які не є підставою для зміни або скасування постанови чи ухвали суду першої інстанції.

3.2 Особливості судових рішень в касаційному провадженні

Відповідно до КАС України суд касаційної інстанції (Вищий адміністративний суд України, Верховний Суд України), розглянувши касаційну скаргу, постановляє ухвалуабо постанову [2, ст. 230, 232].

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалув разі:

- залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін;

- скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд;

- зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції;

- скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження;

- визнання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу і закриття провадження;

- скасування судових рішень і постановлення нової ухвали.

Тобто з усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали.

Судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому КАС [2, ст. 160, 167].

Ухвала суду касаційної інстанції складається з таких частин:

- вступна частинаіз зазначенням: дати і місця постановлення; найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання; імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі.

- описова частина із зазначенням: короткого змісту вимог касаційної скарги та оскаржених судових рішень; узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин.

- мотивувальна частинаіз зазначенням: мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

- резолютивна частинаіз зазначенням: висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

У разі коли касаційна скарга залишається без задоволення, в ухвалі зазначається, якими нормами права спростовуються доводи, що в ній містяться. У разі скасування або зміні судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в ухвалі зазначається, у чому полягала їхня незаконність.

В разі допущення судом першої чи касаційної інстанцій порушень норм матеріального чи процесуального права, які не є підставою для зміни або скасування судових рішень, суд касаційної інстанції може постановити окрему ухвалу.



ВИСНОВКИ

Аналіз наукових позицій та законодавства дозволяє дійти певних висновків стосовно сутності судового рішення в адміністративному судочинстві. Так, судові рішення в адміністративному судочинстві дійсно підтверджують наявність або відсутність між сторонами певних правовідносин.

Судове рішення містить й елементи наказу, адже в ньому (судовому рішенні) адміністративний суд від імені держави визначає для сторін виконання певних дій з реалізації спірних правовідносин.

Судові рішення в адміністративному судочинстві також опосередковуються метою та завданнями адміністративного судочинства, визначеними у ст. 2 КАСУ, а саме спрямовані на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Тому визначення судового рішення в адміністративному судочинстві є невід'ємним від мети та завдань цього виду правосуддя.

Прийняттям судового рішення завершується стадія судового розгляду справи. Таким чином, судове рішення в адміністративному судочинстві виступає процесуальним актом, який підсумовує розгляд адміністративної справи і яким завершується вирішення публічно-правового спору. Відтак, рішенням адміністративного суду усувається публічно-правовий спір між особою та суб'єктом владних повноважень.

Отже, судове рішення в адміністративному судочинстві є основним і найважливішим актом правосуддя, постановленим у встановленому законом порядку, оформленим у вигляді процесуального документа, яким вирішується публічно-правовий спір та який спрямований на захист прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: за станом на 15.05.2014 р. // Верховна Рада України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - С. 141.

2. Кодекс Адміністративного Судочинства України: за станом на 01.09.2015 // Верховна Рада України від 06.07.2005 № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005, № 35-36, № 37, ст.446.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення в адміністративній справі: Вищий адміністративний суд, Постанова від 20.05.2013 № 7 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0007760-13

4. Адміністративне судочинство: підручник [вид. 2, перероб. і допов.] / за заг. ред. Т. О. Коломоєць. - К.: Істина, 2011. - 304 с

5. Адміністративне судочинство України: підручник / О. М. Пасенюк (кер. авт. кол.), О. Н. Панченко, В. Б. Авер'янов [та ін.]; за заг. ред. О. М. Пасенюка. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 672 с.

6. Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство : навч. посібник / за заг. ред. Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулєвської. - К.: Істина, 2007. - 152 с.

7. Демський, Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України : навч. посіб. / Е.Ф. Демський. -- К. : Юрінком Iнтер,. 2008. -- 496 с.

8. Зміст судового рішення в адміністративному судочинстві України / Градовий В.Б. // Науково-практичний журнал заснований Київським національним університетом імені Тараса Шевченка - 2014.

9. Кодекс адміністративного судочинства України : науково-практичний коментар / за заг. ред. Р. О. Куйбіди (вид. 2, доп.). - К.: Юстініан, 2009. - 976 с.

10. Кодекс адміністративного судочинства України: науково-практичний коментар / [Н. О. Аршан, О. М. Бандурка, А. В. Басов та ін.] ; за заг. ред. А. Т. Комзюка. - К.: Прецедент; Істина, 2009. - 823 с.

11. Колпаков В. К. Теорія і практика адміністративного судочинства : монографія // В. К. Колпаков, В. В. Гордєєв. - Чернівці, «Місто», 2011. - 384 с.

12. Кравчук В. М. Зміст та форма постанови адміністративного суду першої інстанції / В. М. Кравчук // Вісник Верховного Суду України. - 2010. - № 11(123). - С. 36-48.

13. Курс цивільного процесу : підруч. / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - Х. : Право, 2011. - 1352 с.

14. Посібник із написання судових рішень / Р. Куйбіда, О. Сироїд. - К.: «Дрім Арт», 2013. - 224 с.

15. Сутність судового рішення в адміністративній справі / В. Ю. Любович // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2014. - № 4. - С. 230-234. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nvdduvs_2014_4_32.pdf

16. Електронна енциклопедія “Вікіпедія” . [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki

Размещено на Allbest.ru

...