Соціальне призначення адміністративного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА КОНАШЕВИЧА-САГАЙДАЧНОГО

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Контрольна робота

з дисципліни: "Адміністративне право"

Варіант 2

Виконала студентка 2 курсу

Заочної форми навчання

Похилько Анастасія Олексанрівна

Шифр:14123012

Перевірив:

Київ 2016

Вступ

1.Адміністративно-правові норми, їх структура та класифікація

2.Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх (від 16 до 18 років)

3.Практичне завдання

Висновок

Використана література

Вступ

Актуальність теми . Усі галузі права відрізняються одна від одної за своїм соціальним призначенням, предметом і методом правового регулювання.

Умовний поділ права усієї системи права на публічне і приватне відомий ще з давніх часів .Саме Римські юристи вважали , що публічним є становище Римської держави, приватним- благо окремих осіб. Саме за цими ознаками адміністративне право належить до публічних галузей права , оскільки система відносин що регулюється його нормами, складається між владою і громадянином.

За соціальним призначенням адміністративне право є однією з провідних галузей публічного права ,за допомогою якого відбувається регулювання соціально орієнтованих дій державних і громадських органів , спрямованих на інших людей , на забезпечення задоволення публічного інтересу соціальної спільноти ( населення України в цілому , окремого регіону чи окремих груп населення , конкретного громадянина ) у сфері державного управління .

Норми адміністративного права регулюють досить широке кола публічних відносин . До них належать: усі сфери державного чи громадянського життя ; діяльність структур виконавчої влади і місцевого самоврядування , держаних і недержавних підприємств ,установ , організацій, поведінка людини у громадських місцях , на транспорті , службові відносини , відносини між громадянами та органами державної влади ,її політичної системи в цілому тощо.

Адміністративному праву належить особлива роль у механізмі правового регулювання управлінських відносин . Його норми спрямовані на організацію, упорядкування та вдосконалення суспільних відносин в усіх сферах життя . Його норми спрямованні на організацію , упорядкування та вдосконалення суспільних відносин в усіх сферах життя . його нормами забезпечується охорона і державний примус у забезпеченні реалізації норм права інших галузей державної влади в усіх її проявах .

Отже, соціальне призначення адміністративного права дістає вияв у визнанні управлінських інтересів соціальної спільноти публічними.

1.Адміністративно-правові норми, їх структура та класифікація

Адміністративно-правова норма - це норма права, що регулює відносини в сфері державного управління, а також відносини управлінського характеру, що виникають в інших галузях державної діяльності.

Норми адміністративного права спрямовані на організацію, упорядкування й удосконалювання відносин, що складаються в сфері управління. За допомогою адміністративно-правових норм визначаються правове положення і компетенція більшості органів виконавчої влади, органів управління, регламентується їхня діяльність, її форми і методи, порядок взаємин з іншими суб'єктами управління. Норми адміністративного права визначають також правове положення фізичних і юридичних осіб у сфері державного управління.

Структура адміністративно-правових норм

Адміністративно-правові норми, як і норми інших галузей права, має свою структуру. Структура - це внутрішня побудова норми, яка об'єктивно зумовлена потребами правового регулювання. Загально визнано, що норма повинна мати три елементи: гіпотезу, диспозицію, санкцію. Таку ж структуру має й адміністративно-правова норма (за винятком вже згаданих норм-дефініцій та норм-презумпцій).

Гіпотеза як частина адміністративно-правової норми містить вказівку на фактичні умови реалізації норми, тобто на ті суспільні відносини, на які вона покликана впливати і які у свою чергу породжують конкретні правові відносини. Отже, обставини, що передбачаються гіпотезою норми, є юридичними фактами, що породжують адміністративно-правові відносини. Наприклад, здійснення громадянином адміністративного правопорушення дає уповноваженим на те органам право притягнути винного до адміністративної відповідальності.

Характерним для більшості адміністративно-правових норм, які фіксують права й обов'язки, форми й методи діяльності органів державного управління й державних службовців, є те, що гіпотеза в них не формулюється. З цим не можна погодитися, оскільки необов'язково, щоб структура норми була тотожна структурі статті закону. Деякі адміністративно-правові норми мають загальну гіпотезу, але вона логічним аналізом завжди може бути знайдена.

Органи державного управління (їх посадові особи) повинні мати оперативну самостійність, тобто у межах закону й з урахуванням ситуації здійснювати свої повноваження шляхом вибору найбільш ефективних форм впливу на учасників управлінських відносин. Таку можливість надає їм невизначена гіпотеза. Подібного роду гіпотези характерні для адміністративно-правової норми.

Деякі автори звертають увагу ще на такі види гіпотез, які формулюються у адміністративно-правовій нормі - це абсолютно визначені гіпотези, за їх допомогою законодавець виключає можливість органу управління приймати те або інше рішення з урахуванням умов та особливостей місця й часу, пов'язуючи його єдиною умовою. Наприклад, громадянин досягши 16 років зобов'язаний одержати паспорт. Але більшість адміністративно-правових норм має відносно визначену гіпотезу, тобто містять елементи адміністративного розсуду (містить вказівки на можливість її застосування за розсудом правозастосовника). Існує ще один вид гіпотез - невизначені, вони зустрічаються досить рідко.

Залежно від складу адміністративно-правові гіпотези можуть бути прості або складні. Частіше зустрічається перший вид гіпотез.

Диспозиція - правило поведінки, що наказується нормою. Диспозиція в адміністративно-правових нормах викладається переважно як права, правомочності чи дозволу у виді розпоряджень, обов'язків, а також заборони й обмежень. Диспозиції, у яких формулюються одночасно і права й обов'язки, у нормах адміністративного права зустрічаються відносно рідко. Незалежно від того, яким образом сформульована диспозиція, вона завжди припускає нерозривність, взаємозв'язок прав і обов'язків, завжди вказує на те, як повинні (чи можуть) поводитися суб'єкти.

Характерна ознака адміністративно-правової диспозиції це імперативність, оскільки правило поведінки не може бути змінено за згодою учасників управлінських відносин. Значна частина диспозицій має посилковий характер, тобто для детальнішого роз'яснення правила поведінки треба звернутися до іншого правового акту. Таким чином формулюються диспозиції норм-зобов'язань і норм-заборон. Так, ст.1б81 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що виконання робіт, надання послуг громадянам-споживачам, що не відповідають вимогам стандартів, норм і правил, тягне відповідну відповідальність. Тому прийняття постанови про відповідальність правопорушника пов'язано з аналізом стандартів, вимог тощо.

Взагалі стандарти, вимоги та інші технічні нормативи часто формулюються як диспозиції адміністративно-правових норм, тому ці норми слід вважати «нормами з технічним змістом».

Існування норм такого виду обумовлено роллю, яку виконує державне управління, оскільки воно має забезпечити реалізацію загальнодержавних інтересів, з урахуванням галузевих, регіональних, міжгалузевих інтересів окремих організацій тощо.

В окремих випадках адміністративно-правова норма може мати й дозвільну диспозицію - коли законодавець дозволяє учасникам відносин домовитись щодо правила взаємної поведінки у сфері державного управління. Таким чином регулюються відносини при договорі на управлінські послуги.

Як правило, диспозиція адміністративно-правової норми у нормативних актах має абстрактну форму, хоч зустрічається й казуїстична форма, коли зміст диспозиції розкривається шляхом переліку дій, ознак та ін. (див., напр., ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій міститься перелік дій, що складає дрібне хуліганство).

Санкція, як елемент адміністративно-правової норми, встановлює наслідки її порушення. Кодекс України про адміністративні правопорушення в ст. 24 дає перелік таких санкцій: попередження, штраф, сплатне вилучення предмету, який став знаряддям вчинення або був посереднім об'єктом адміністративного проступку; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянину; виправні роботи; адміністративний арешт. Але визнання юридичної особи суб'єктом адміністративного проступку обумовило появу нових видів санкцій - обмеження, або тимчасова заборона певного виду діяльності тощо.

Адміністративний штраф, що накладається на юридичних осіб, впливає на наслідки їх економічної діяльності, але за своєю природою він є правовим, і якщо застосовується до правопорушника органом державного управління, то є адміністративно-правовим. Цивільно-правовий штраф має компенсаційний характер (компенсувати заподіяний збиток), в той же час штраф, як адміністративно-правова санкція, застосовується з метою покарання, тобто має каральний характер.

норма правовий адміністративний

2.Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх (від 16 до 18 років)

Адміністративна відповідальність - вид юридичної відповідальності, за порушення якої застосовуються адміністративні стягнення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення .

Обґрунтовано, що психологічний та віковий розвиток особи неповнолітнього є тими критеріями, які, з одного боку, визначають здатність особи бути учасником певних правовідносин, в нашому випадку тих, які виникають з приводу вчинення адміністративного правопорушення, з другого - вказують на індивідуальні (особистісні) його характеристики.

Адміністративну відповідальність неповнолітніх як спеціальних суб'єктів визначено як примусове застосування суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів заходів впливу, а в деяких випадках і адміністративних стягнень, які тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки як правило морального характеру і накладаються на підставах і в особливому порядку, встановлених нормами адміністративного права.

До особливих ознак адміністративної відповідальність неповнолітніх віднесено такі:

1) носить виховний та як правило нематеріальний характер;

2) за вчинення адміністративних правопорушень в окремих випадках неповнолітні віком від 16 до 18 років можуть нести адміністративну відповідальність на загальних підставах (в разі вчинення дрібного розкрадання, порушення правил дорожнього руху, дрібного хуліганства, стрільби з вогнепальної зброї в населених пунктах, злісної непокори законній вимозі або розпорядженню працівника міліції і порушення правил поводження з вогнепальною зброєю та боєприпасами). Однак і в цих випадках не виключається застосування заходів, передбачених ст.24, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи порушника до нього доцільніше застосувати саме ці заходи. Винятком із цього правила є вчинення неповнолітньою особою злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст.185 КпАП);

3) до неповнолітніх не застосовується адміністративний арешт про що зазначено у ст.32 КпАП;

4) справи про адміністративні правопорушення неповнолітніх, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, які наділені правом притягнення до адміністративної відповідальності цієї категорії суб'єктів, отже, адміністративна відповідальність неповнолітніх носить лише судовий характер;

5) вчинення правопорушення неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність;

6) коли під час вчинення адміністративного правопорушення шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її; 7) інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники);

8) для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з'ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, може бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра;

9) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративні правопорушення, які вчинюються неповнолітніми можна класифікувати за такими критеріями: 1) залежно від об'єкту посягання: адміністративні правопорушення, що посягають на власність; адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку; адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою; адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління та ін.;

2) за наслідками: правопорушення з матеріальним складом; адміністративні правопорушення з формальним складом;

3) за способом здійснення: тривале правопорушення; продовжуване правопорушення;

4) за формою вини як психічного ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків: правопорушення вчинене з умислом; правопорушення вчинене з необережності;

5) за можливістю застосування заходів впливу чи адміністративних стягнень: правопорушення за які застосовуються лише заходи впливу передбачені ст.24-1 КпАП; правопорушення за які можуть застосовуватись або заходи впливу або адміністративні стягнення (ст.ст. 44, 51, 121-127, частинами першою і другою статті 130, статтями 173, 174, 185, 190-195 КпАП), що є правом судді; правопорушення за яке застосовується лише адміністративне стягнення (ст.185); 6) за поширеністю (розповсюдженістю) серед неповнолітніх.

Попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх визначено як систему різноманітних видів діяльності і заходів спеціально визначених суб'єктів як державних так і громадських, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми, і як слід породжують деліктність цієї категорії осіб або сприяють їй.

Закріплення законодавцем пріоритетності у застосуванні до неповнолітніх заходів впливу, з одного боку, свідчить про гуманність вітчизняного законодавства та його відповідність міжнародним стандартам, з другого - визначає значимість виховного впливу на осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення.

Адміністративне провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх визначено як частину адміністративного процесу, яка являє собою врегульовану адміністративно-процесуальними нормами сукупність послідовних дій уповноважених суб'єктів, що спрямована на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожного правопорушення яке вчинене неповнолітнім, виховання його у дусі додержання законодавчих та підзаконних нормативних актів.

з удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні:

У зв'язку з тим, що попередження адміністративних правопорушень охоплює собою запобігання та профілактику пропонуємо назву ст.6 КпАП „Запобігання адміністративним правопорушенням” перейменувати на „Попередження адміністративних правопорушень”.

Беручи до уваги те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення терміна „неповнолітній”, хоча він широко вживається у ньому, пропонуємо у ст.13 КпАП передбачити, що „неповнолітньою вважається особа, яка під час вчинення правопорушення досягла 16-річного віку, але не досягла 18-річного віку”.

Незважаючи на те, що у п.22 ст.92 Конституції України зазначено, що діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України, відповідальність за адміністративні правопорушення передбачається і цілою низкою підзаконних актів. Крім того, про встановлення адміністративної відповідальності лише законами України говориться в ст.9 КпАП. Звідси необхідним є закріплення положень підзаконних нормативних актів, які передбачають адміністративну відповідальність відповідними законами (законодавчими актами), або поміщення їх до особливої частини КпАП.

Вважаємо доцільним в КпАП передбачити окрему статтю під назвою „Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення вчинене неповнолітнім” такого змісту: „При розгляді справи про адміністративне правопорушення вчинене неповнолітнім, крім обставин, зазначених у статті 280 КпАП цього Кодексу, необхідно також з'ясувати: а) стан здоров'я та загального розвитку неповнолітнього; б) характеристику особи неповнолітнього; в) умови життя та виховання неповнолітнього; г) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього”. Вважаємо, що таке положення буде відповідати і міжнародним актам у галузі охорони прав неповнолітніх, зокрема п.16.1 Пекінських правил.

На думку дисертанта, словосполучення „за винятком дрібних правопорушень” доцільно виключити із п.16.1 „Пекінських правил”, так як вивчення оточення неповнолітнього (соціального, сімейного, навчання в школі і т. ін.), умов в яких живе неповнолітній та обставини при яких було вчинене правопорушення повинні з'ясовуватись у кожному випадку незалежно від виду вчиненого правопорушення.

Вважаємо недоцільним приведення у ст.178 КпАП „Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді” переліку деяких із видів громадських місць, доцільніше було б обмежитись таким реченням: „Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, крім тих, в яких продаж спиртних напоїв дозволений”.

У зв'язку із декларативністю ст. 282 КпАП „Пропозиції про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень”, яка була встановлена нами під час вивчення відповідної юрисдикційної практики та за допомогою проведеного анкетування пропонуємо: по-перше, у цій статті слово „пропозиція” замінити на „подання”; по-друге, цю статтю закінчити такими словами: „У разі залишення подання без розгляду, орган (посадова особа), який його виніс зобов'язаний вжити заходи щодо притягнення такої особи до відповідальності, передбаченої ст.185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення”; по-третє, назву щойно вказаної статті (185-6 КпАП) викласти у такій редакції: „Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, а також подання органу (посадової особи) про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень”.

Беручи до уваги те, що переважна більшість із загальних суб'єктів та деякі із спеціальних суб'єктів попереджувальної діяльності не визначені у Законі України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” вважаємо доцільним у ньому передбачити окремий розділ під назвою „Суб'єкти попередження правопорушень, які вчинюються неповнолітніми”, який містив би дві статті: 1) „Загальні суб'єкти попередження правопорушень неповнолітніх”; 2) „Спеціальні суб'єкти попередження правопорушень неповнолітніх” в яких був би приведений їх вичерпний перелік та повноваження. За основу цих статей пропонуємо взяти вище приведену нами класифікацію суб'єктів попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми.

Порядку виявлення та ведення обліку дітей службами у справах неповнолітніх, в якому наведено перелік підстав взяття на облік неповнолітніх доцільно доповнити і такими як: систематичне (більше двох разів у рік) вчинення неповнолітнім адміністративного правопорушення; зловживання неповнолітніми спиртними напоями; зайняття жебракуванням; систематичне вчинення неповнолітніми насильства щодо ровесників чи інших осіб; членство неповнолітніх у расистських угрупованнях; надходження скарги чи заяви від громадян, повідомлень посадових осіб про систематичну зухвалу поведінку неповнолітнього. А таку підставу як „уживання дитиною спиртних напоїв” необхідно перейменувати на „систематичне уживання дитиною спиртних напоїв, або уживання дитиною спиртних напоїв що призвело до вчинення нею правопорушення”.

Беручи до уваги те, що під час розгляду справ про правопорушення неповнолітніх з'ясовуються додаткові обставини: вік, стан загального розвитку неповнолітнього, рівень його розумової відсталості та інших зазначених вище обставин доцільним буде збільшення строку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які вчинені неповнолітніми від 15 до 20 діб з дня одержання суддею протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи незалежно від виду правопорушення.

Доцільно було б у ст.35 КпАП, таке словосполучення як „вчинення однорідного правопорушення” замінити на „вчинення правопорушення”.

Вважаємо доцільним переглянути перелік заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх. Зокрема, заходи дисциплінарної відповідальності слід замінити на такі заходи впливу як:

1) оприлюднення інформації щодо вчинення адміністративного проступку неповнолітнім, що є формою зовнішнього осуду протиправної діяльності неповнолітнього;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, що полягатиме у забороні відвідування певних місць, використання певних форм дозвілля, в тому числі пов'язаних з управлінням механічним транспортним засобом, обмеження перебування поза місцем проживання протягом певного часу доби, виїзду в інші місцевості без дозволу спеціалізованого державного органу, обов'язок з'являтися для реєстрації;

3) зобов'язання відвідувати навчальні програми правоохоронного спрямування із встановленням днів, тривалості та часу початку та закінчення занять, а також установ;

4) громадські роботи, що полягають у виконанні правопорушником у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт.

Розгляньмо правову ситуацію. 17-річний Сергій та його однокласники Іван і Юрій чекали тролейбус на зупинці, д% поруч перебувало багато громадян, серед яких жінки й діти. Вони викрикували нецензурні слова, на зауваження старших не реагували. Які методи впливу можна застосувати в даній ситуації?

Відповідь. Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає проступки, за які відповідають неповнолітні. *

Адміністративній відповідальності на загальних підставах з 16 років підлягають неповнолітні, що вчинили ряд правопорушень, серед них дрібне хуліганство - дії, які полягають в лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій. За вчинення адміністративних правопорушень (дрібне ху-ліганство) на неповнолітніх віком від 16 до 18 років згідно зі ст. 173 КЗпАП накладається штраф у розмірі від 3 до 7 неоподаткованих мінімумів доходів, виправні роботи від 1 до 2 місяців, адміністративний штраф.

Висновок. За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх застосовуються відповідні засоби впливу. До неповнолітніх не застосовується таке адміністративне стягнення, як адміністративний арешт.

3. Практичне завдання

У запропонованих нормах визначити такі, що містять абсолютно визначену (казуальну) та відносно визначену (абстрактну) гіпотезу.

1) При оголошенні через засоби масової інформації Указу Президента України ,,Про введення надзвичайного стану" народні депутати України зобов'язані прибути на засідання Верховної Ради України без спеціального виклику і в найкоротший строк.

Ця норма має відносно визначену (абстрактну) гіпотезу тому,що

2) Міністерства можуть одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади і самоврядування документи, матеріали, статистичні дані, необхідні для виконання покладених на них завдань.

Ця норма має відносно визначену (абстрактну) гіпотезу.

3) Досягнувши 16-ти років, громадянин зобов'язаний одержати паспорт

Ця норма має абсолютно визначену (казульну) гіпотезу тому, що в ній конкретно визначено умови і підстави, за яких необхідно отримати паспорт 16 громадянину.

Висновок

Отже , норми адмістративного права регулюють суспільні відносини щодо порядку формування , реорганізації , ліквідації органів управління; установлення прав і обов'язків громадян ,закріплення правового статусу громадських і політичних організацій (обов'язковість їх реєстрація ) і здійснення впливу на громадське управління ( визначення повноважень зборів трудових колективів , представництва в держаних тощо)

Таким чином , предметом адміністративного права є сукупність правових відносин , що складається у сфері (публічного ) державного управління у зв'язку з виконавчою та розпорядчою діяльністю.

У другому питанні розкрили ,що означає адміністративна відповідальність. Це вид юридичної відповідальності, за порушення якої застосовуються адміністративні стягнення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення

Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років. Справи про такі правопорушення уповноважені розглядати комісії в справах неповнолітніх при виконавчих комітетах місцевих Рад. Ці органи керуються в своїй діяльності Положенням про комісії в справах неповнолітніх від 26 серпня 1976 р. з наступними змінами і доповненнями.

У практичному завданні визначили норми,що містять абсолютно визначену (казуальну) та відносно визначену (абстрактну) гіпотезу.

Використана література

1)Перепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2003. - 240 с.

2) Подлiнув С.Д. Адміністративна деліктологія. К.:Юридична лiтература, 1999.

3) Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. пос. / За заг. ред. доц. А.Т.Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. - Х: УВС, 2000. - 99 с.

4) Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник- К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с

5) Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Би тяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.;

Размещено на Allbest.ru