Колізійні норми. Загальні положення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Колізійні норми. Загальні положення

1. Поняття та структура колізійної норми

колізійний право публічний

Колізійна норма - це норма, яка визначає, право якої країни необхідно застосовувати при вирішенні питання прав і обов'язків сторін у правовідносинах, ускладнених іноземним елементом. Сукупність колізійних норм є колізійним правом конкретної країни. Колізійні норми є найскладнішою і найбільш об'ємною частиною МПП. Колізійна норма - це інструмент, за допомогою якого вирішується проблема, право якої країни підлягає застосуванню в даному випадку. Колізійна норма не відсилає до конкретної правової норми в іноземному праві, вона лише визначає певний правопорядок, до якого необхідно звернутись. Конкретну норму вже потім потрібно відшукати в іноземному праві.

Виникнення колізії означає конфлікт між системами права в цілому. Для вирішення конфлікту сторони зобов'язані застосовувати колізійну норму, оскільки вона була спеціально для цього створена. Іноді колізійні норми можуть зтикатись з проблемою дії законів у часі. Автоматично постає питання зворотної сили: застосовувати право, яке існувало в момент укладення договору, наприклад, чи нове законодавство? Найчастіше практика вирішує це питання шляхом застосування норм, що існували на той період (час укладення угоди). Також практикуються спеціальні застереження щодо зворотної сили, в яких сторони висловлюють свою волю щодо дії договору в часі. Спеціальні норми не застосовуються навіть в тому випадку, коли є відсилання до іншої правової системи (наприклад, щодо статусу суб'єкта), оскільки в них є спеціальний адресат.

Колізійна норма - це правило, яке визначає, право якої країни має бути застосоване до відповідних цивільно-правових відносин. Поява колізійних норм викликала інтенсифікацією м/н співробітництва та глобалізацією світових господарських зв'язків. Загальновизнано, що колізійна норма складається з двох частин: а) об'єму, який вказує на тип відповідних правовідносин (комерційна угода, шлюб, трудовий договір, спадкування тощо) та б) прив'язки (або формули прикріплення), яка вказує на те, яке право підлягає застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України про МПП, "Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди [об'єм колізійної норми], визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди [прив'язка]".

Виокремлення у структурі колізійної норми об'єму та прив'язки є класичним підходом до розуміння суті колізійної техніки. Цей прийом фактично бере початок у методі теорії статутів, який полягав у класифікації матеріально-правової суті звичаїв, що є предметом розгляду, та встановленні для відповідної групи звичаїв прив'язного критерію (формули прикріплення).

2. Види колізійних норм

Класифікація колізійних норм пов'язана з особливістю колізійних прив'язок. Найбільш істотною є класифікація за формою колізійної прив'язки. За цим критерієм вони поділяються на односторонні та двосторонні колізійні норми.

Одностороння - це така норма, прив'язка якої прямо називає право держави, яке належить застосовувати, й частіше за все указує на застосування права у своїй державі (українська колізійна норма указує на застосування права України). Так, згідно ст. 52 проекту Закону України “Про міжнародне приватне право” форма i порядок укладання шлюбу в Україні визначається правом України.

Двостороння колізійна норма є більш типовою i її прив'язка не називає право конкретної держави, а формулює загальний принцип, використовуючи який, можна обрати право. Тому прив'язку двосторонньої колізійної норми називають “формулою прикріплення”, тобто вона допомагає прив'язати правовідносини до конкретного правопорядку. У п. 2 ст. 37 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних i кримінальних справах визначається, “що правові стосунки у сфері успадкування нерухомого майна регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно”. Таким чином, закріплюється можливість застосування або вітчизняного, або іноземного права. Наступний критерій, який може бути покладений в основу класифікації колізійних норм - це форма вираження волі законодавця (або ступінь обов'язковості для сторін). Згідно з цим критерієм колізійні норми поділяються на: імперативні, диспозитивні й альтернативні.

Імперативні - це норми, які містять категоричні вказівки щодо вибору права i не можуть бути змінені за погодженням сторін. Прикладом імперативної колізійної норми може бути ч. 2 ст. 40 проекту Закону України “Про міжнародне приватне право”, а саме: “до захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно застосовується право держави, в якій це майно знаходиться. Щодо майна, внесеного до державного реєстру України, застосовується право України”. Імперативною колізійною нормою також є ч. 1 ст. 14: “Особистим законом фізичної особи вважається право країни, громадянство якої вона має”.

Диспозитивні - це норми, які, встановлюючи загальне правило про вибір права, залишають сторонам можливість відмовитися від нього i тим самим обрати застосовне право. Диспозитивність проявляється у таких формулюваннях, як “сторони можуть”, “якщо інше не встановлено угодами сторін” та ін. Наприклад, ч. 1 ст. 33 Договору між Україною i Республікою Польща про правові відносини у цивільних і кримінальних справах передбачає, що “зобов'язання, які виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, якщо учасники договірних відносин не підпорядкують ці відносини обраному ними законодавству”.

Перш ніж розглянути альтернативні колізійні норми, необхідно відзначити і такий критерій, як кількість прив'язок, в залежності від якого колізійні норми розподіляються на однозначні та множинні. Під однозначними розуміються норми, що містять одну прив'язку. Можуть застосовуватися також норми, що мають дві, три i більше колізійних прив'язок (множинні), котрі, в свою чергу, можуть бути альтернативними або кумулятивними. Альтернативні норми розрізняються між собою в залежності від характеру зв'язку між альтернативами.

В простій альтернативній колізійній нормі всі альтернативні прив'язки рівнозначні, кожна з них може бути застосована. При цьому вибір однієї з прив'язок виключає подальше використання інших. Звичайно вони з'єднуються сполучником “або”. Прикладом такої колізійної норми слугує ч. 1 ст. 40 проекту Закону України “Про міжнародне приватне право”, а саме: “До захисту права власності та інших речових прав застосовується на вибір заявника право держави, в якій майно знаходиться, або право суду”. Складна альтернативна колізійна норма - це така норма, в якій альтернативні прив'язки супідрядні між собою. При цьому виокремлюється основна (генеральна) прив'язка, яка формулює загальне головне правило вибору права (призначене для першочергового застосування) i субсидіарна прив'язка, яка формулює ще одне або декілька правил і застосовується тоді, коли головне правило з будь-яких причин не було застосоване або явилося недостатнім для вибору компетентного правопорядку.

Кумулятивні - це такі норми, в яких одночасно декілька прив'язок застосовується до одного правовідношення. При чому застосування однієї з прив'язок не виключає подальшого використання іншої. Так, кумулятивна прив'язка використовується в ч. 3 ст. 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, а саме: “Якщо дитину усиновляє подружжя, з якого один є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - іншої Договірної Сторони, повинні бути дотримані вимоги, передбачені законодавством обох Договірних Сторін”. Необхідно також вказати такі колізійні норми, як міжнародні й міжобласні (інтерлокальні), які виділяють згідно з критерієм дії колізійних норм в просторі. На цей час існує багато норм, які стосуються колізії законів, що повністю або у якійсь частині є загальними для декількох держав (як правило, мова йде про уніфіковані норми). У випадку інтерлокальних колізійних норм прийнято говорити про колізійні норми складових частин держави. Відомо, що у цілій низці держав, насамперед з федеральним устроєм, в суб'єктах федерації або адміністративних одиницях є свої правові системи. У випадку відсилання колізійної норми до права такої держави виникає питання про те, яке законодавство або яке право повинне застосовуватися.

3. Основні колізійні прив'язки

Колізійне право - це міст, який з'єднує національну правову систему з іноземним правом. Проілюструємо найпоширеніші колізійні прив'язки на прикладах, запозичених з чинного законодавства та інших джерел. Зазначимо, що наведені зразки прив'язок не вичерпують їх повного переліку. Особистий закон фізичних осіб (lex personalis). “Опіка (піклування) над неповнолітніми, недієздатними або обмеженими в дієздатності громадянами України, що проживають поза межами України, а також над іноземними громадянами, які проживають в Україні, встановлюється за законодавством України…” (витяг зі ст. 200 “Встановлення опіки (піклування) над громадянами України, що проживають поза межами України, і над іноземними громадянами в Україні. Визнання опіки (піклування), встановленої поза межами України” КпШС України).

Принагідно зазначимо, що прив'язка lex personalis має два варіанти - lex patriae та lex domicilii. Міжнародному приватному праву України відомі обидва варіанти цих прив'язок, про що свідчать такі приклади. Закон громадянства особи (lex patriae). “Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за законом країни, громадянином якої він є…” (витяг зі ст. 5661 “Закон, застосовуваний до цивільної дієздатності іноземних громадян і осіб без громадянства” Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.). Закон місця проживання (lex domicilii). “…Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається за законом країни, в якій вона має постійне місце проживання…” (витяг зі ст. 5661 “Закон, застосовуваний до цивільної дієздатності іноземних громадян і осіб без громадянства” Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.). “Відносини по спадкоємству визначаються за законом тієї країни, де спадкодавець мав останнє постійне місце проживання…” (витяг зі ст. 570 “Закон, застосовуваний до спадкоємства” Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.). Закон місця знаходження речі (lex rei sitae). “…Право власності на річ, що знаходиться в дорозі за зовнішньоторговельною угодою, визначається за законом країни, з якої цю річ відправлено, якщо інше не встановлено погодженням сторін…” (витяг зі ст. 569 “Закон, застосовуваний до зобов'язань по зовнішньоторговельних угодах” Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.).

“Право власності на річ визначається за законом країни, де ця річ знаходиться…” (витяг зі ст. 5693 “Закон, застосовуваний до права власності” Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.). “Спадкоємство будівель, що знаходяться в Україні, в усіх випадках визначається за українським законом…” (витяг зі ст. 570 “Закон, застосовуваний до спадкоємства” Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.). “Право власності на нерухоме майно визначається законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться нерухоме майно. Питання про те, яке майно є нерухомим, вирішується відповідно до законодавства країни, на території якої знаходиться це майно” (витяг зі ст. 38 “Право власності” Конвенції про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеної в Мінську).

Закон прапора (lex flagi). “…Право власності та інші майнові права на судна, що знаходяться за межами України, а також виникнення, зміна та припинення цих прав регулюються законодавством держави, під прапором якої плаває судно” (витяг зі ст. 19 “Майнові права на судна, що будуються, і судна, що знаходяться за межами України” Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р.). Закон місця здійснення діяльності (lex loci activitis). “…До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність чи де створюються передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше...” (витяг зі ст. 6. “Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них” Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р.).

Закон місця укладення угоди (lex loci contractus). “Права і обов'язки сторін по зовнішньоторговельній угоді визначаються за законами місця її укладення, якщо інше не встановлено погодженням сторін. Виникнення і припинення права власності на річ за зовнішньоторговельною угодою визначаються за законом місця її укладення, якщо інше не встановлено погодженням сторін…” (витяг зі ст. 569 “Закон, застосовуваний до зобов'язань по зовнішньоторговельних угодах” Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.). “Форма угоди, що укладається за кордоном, підпорядковується законові місця її укладення…” (витяг зі ст. 568 “Закон, застосовуваний до форми угоди” Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.). “е) права і обов'язки Сторін щодо угоди визначаються за законодавством місця укладення, якщо інше не передбачено угодою Сторін” (витяг зі ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладеної в Києві 20 березня 1992 р.).

Закон місця укладення шлюбу (lex loci celebrations). “Шлюби громадян України з іноземними громадянами, а також шлюби іноземних громадян між собою укладаються в Україні за законодавством України…” (витяг зі ст. 195 “Укладення шлюбів громадян України з іноземними громадянами та іноземними громадянами між собою в Україні” КпШС України). “Шлюби між громадянами України, що проживають поза межами України, укладаються в консульських установах України. У тих випадках, коли шлюби між громадянами України і шлюби громадян України з іноземними громадянами укладені поза межами України з додержанням форми шлюбу, встановленої законом місця його укладення, ці шлюби визнаються дійсними в Україні, якщо до визнання немає перешкод, що випливають із статей 15-17 та 45 цього Кодексу. Шлюби іноземних громадян, укладені поза межами України за законами відповідних держав, визнаються дійсними в Україні” (ст. 196 “Укладення шлюбів громадян України в консульських установах України. Визнання шлюбів, укладених поза межами України” КпШС України).

Закон місця заподіяння шкоди (lex loci delicti commissi). “Права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законом країни, де мала місце дія чи інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди…” (витяг зі ст. 5694 “Закон, застосовуваний до зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди” Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.). Закон, з яким зазначені відносини пов'язані найтісніше (lex causae). “…До прав і обов'язків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), не зазначеними у цій статті, застосовується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту” (витяг зі ст. 6. “Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них” Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р.).

“Термін, протягом якого вантаж має бути завантаженим на судно або вивантаженим із судна, визначається за погодженням сторін, а за відсутності такої угоди -- нормами, прийнятими у порту завантаження (розвантаження)” (ст. 148 “Сталійний час” Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р.). Закон суду (арбітражу), що вирішує спір (lex fori). “Цивільно-правові спори з питань обміну, користування майном вирішуються судом Сторони, на території якої знаходиться спірне жиле приміщення або майно. Сторони визнають винесені судові рішення обов'язковими для подальшого виконання на своїй території” (ст. 7 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про умови та порядок обміну жилими приміщеннями між громадянами обох держав від 20 березня 1993 р.). У п. 3 ст. 25 “Визнання безвісно відсутнього і оголошення померлого. Встановлення факту смерті” Конвенції про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеної в Мінську, встановлено: “При розгляді справ визнання безвісно відсутнього або оголошення померлого і справ про встановлення факту смерті заклади юстиції Договірної Сторони застосовують законодавство своєї держави”.

Закон національності юридичних осіб (lex societatis). “…Цивільна правоздатність іноземних підприємств і організацій при укладенні угод по зовнішній торгівлі і по зв'язаних з нею розрахункових, страхових та інших операціях визначається за законом країни, де створено підприємство чи організацію…” (витяг зі ст. 567 “Цивільна правоздатність іноземних підприємств і організацій” Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.). “Правоздатність юридичної особи визначається законодавством держави, за законами якої вона була заснована” (витяг зі ст. 23 “Правоздатність та дієздатність” Конвенції про правову допомогу і правові відносин з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеної в Мінську).

Закон автономії волі сторін (lex vоluntaris). “Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними угодами України” (ст. 38 “Розгляд спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності” Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р.). У ст. 1586 “Вибір права за погодженням сторін договору” проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. було зафіксовано: “Сторони договору можуть обрати право країни, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законом”. Закон держави, з якої відряджено працівника (lex loci delegationis). Стаття 8 “Застосування в Українській РСР трудового законодавства інших союзних республік” початкового тексту Кодексу законів про працю Української РСР мала таке формулювання: “При розгляді на території Української РСР питань про реалізацію трудових прав і обов'язків робітників і службовців, які виникли на території іншої союзної республіки, застосовується трудове законодавство цієї республіки”.

Закон держави місця роботи (lex loci laboris). “Трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України” (ст. 8 “Регулювання трудових відносин громадян, які працюють за межами своїх держав” Кодексу законів про працю України).

4. Функції колізійних норм

Будь-яка норма права є регулятором суспільних відносин; не є виключенням і колізійна норма, однак вона безпосередньо не встановлює права і обов'язки суб'єктів права, дії яких повинна регулювати. Для реалізації своїх функцій суспільного регулятора вона взаємодіє з відповідними нормами права (регулятивними чи правоохоронними) залежно від конкретної правової ситуації. Тому предметом колізійної норми є, очевидно, діяльність суб'єктів права щодо вибору норм, які створені для регулювання певного фактичного складу суспільних відносин. Основним завданням колізійних норм є вирішення юридичних колізій, що гарантує правову взаємодію суб'єктів права зокрема, та нормальний правовий розвиток суспільства в цілому. Функції колізійної норми характеризуються напрями її впливу на процес регулювання. Як правило, вирізняють три різновиди функцій, що забезпечуються колізійними нормами:

- стимулюючу, змістом якої є створення умов щодо найбільш повної реалізації правових приписів;

- інформаційну, що надає можливість суб'єктам права визначити, яким чином долаються прогалини у праві та яку норму з конфліктуючих повинен застосувати суб'єкт;

- системостворюючу, основним призначенням якої є забезпечення узгодженості законодавства та визначення його змісту.

Ануфрієва у своєму підручнику розглядає наступні функції колізійної норми:

- регулятивна функція колізійної норми як цивільно-правової норми;

- регулятивна функція колізійної норми як норми публічно-правового характеру;

- регулятивний характер колізійних норм як відсильних норм;

- “розмежовуюча” функція колізійних норм.

Размещено на Allbest.ru