Особливість вивчення жіночої злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Кримінологічна характеристика злочинності жінок

2. Детермінанти жіночої злочинності

3. Запобігання злочинності жінок у сучасних умовах

Висновок

Використана література



Вступ

Тема курсової роботи «жіноча злочинність» найактуальніша нині, оскільки за даним статистики спостерігається неухильне зростання жіночої злочинності у нашій країні. Змінюються соціально-політичні установки, раніше визнані у суспільстві моральні цінності, падає духовна культура, ламаються традиції та звичаї, за якими роль жінки зводиться до продовження роду, хранительки оселі. Всі перелічені чинники надають безумовне вплив на злочинність жінок й її форми.

Нині є велика потреба у вивченні жіночої злочинності, які джерела живлять даний вид злочинності загалом, у які причини злочинної поведінки жінок, заради чого допускають такі дії.

Це необхідність у зв'язку із інтенсивним зростанням цього виду злочинності у державі. Необхідно у зв'язку з тим, що злочинна поведінка жінок надає саме негативний вплив на суспільство, його інститути та спільності, особливо у сім'ю, на його морально психологічну атмосферу загалом.

Жіноча злочинність начебто є показником морального здоров'я суспільства, його духовності, ставлення до базових загальнолюдських цінностей.

Асоціальні дії жінок мають високий вплив на підростаюче покоління: зрозуміло, що ті, які крадуть, постійно пиячать чи займаються проституцією, неспроможні забезпечити належного виховання своїх дітей. Тому можно стверджувати, що існує найтісніший зв'язок жіночої злочинності з злочинністю неповнолітніх.

Серед скоєних жінками злочинів чимало розкрадання наразі державного майна, крадіжки особистого майна громадян, шахрайство, хабарництво ,вбивства ,розбої та інші. Збільшується число дівчат серед неповнолітніх злочинців, вони активніше втягуються в пияцтво, алкоголізм, наркоманію, проституцію. Наявність жіночої злочинності, як то злочинності чоловічої, і навіть підліткової слідство девальвації громадських цінностей, зниження рівня матеріального забезпечення громадян, існуюча відверта нестабільність економіки та інших сферах.

Жінки, які вважалися охоронницями сімейного вогнища, зразками чесноти, ніжності і милосердя, часом здатні на тяжкі злочини скоєні з особливою холоднокровністю і жорстокістю.

Метою роботи є розгляд такого явища, як жіноча злочинність, її особливостей і попередження



1. Кримінологічна характеристика злочинності жінок

При вивченні злочинності традиційно розмежовуються злочинність жінок і чоловіків, або чоловіча та жіноча.

Особливості кримінологічної характеристики жіночої злочинності значною мірою визначаються специфікою способу життя жінок, їх діяльності, соціальних позицій і ролей, що виконуються нею в суспільстві. У той же час ця злочинність, зрозуміло, відображає загальні закономірності злочинності в цілому та її змін. Жіноча злочинність виступає як підсистеми загальної злочинності і органічно з нею взаємопов'язана.

Жіноча злочинність, представляючи собою взаємозв'язок що утворюють її елементів (певних видів), їх цілісність, є відносно самостійною системою зі специфічними властивостями. У зв'язку з цим звертає на себе увагу наступне:

по-перше, хоча соціальний стан жінок впродовж десятиліть змінювався, рівень злочинності жінок (абсолютне число зареєстрованих злочинів) залишався нижче рівня злочинності чоловіків у п'ять-сім разів. І це попри те, що жінок у країні більше, ніж чоловіків. Ця закономірність зберігається до теперішнього часу;

по-друге, характер змін має особливості жіночої злочинності і не завжди співпадає з характером змін чоловічої злочинності. Наприклад, завжди менш низькими темпами зростала насильницька злочинність жінок. Однак у 90-х рр. XX ст. і на початку XXI ст. з невеликими коливаннями відбувається зростання кількості зареєстрованих особливо тяжких та тяжких злочинів, скоєних жінками, в тому числі і насильницьких;

по-третє, жіноча злочинність відрізняється від чоловічої іншим співвідношенням корисливих, насильницьких, а також інших злочинів. Виділяються злочини, в яких чітко відбивається стереотип поведінки, що склався під впливом конкретного, характерного саме для жінок мікросередовища або ситуації в певний період. Серед вивільнених осіб, що скоювали практично всі насильницькі злочини, деякі види посадових і господарських злочинів, частка жінок значно менше ніж частки чоловіків і залишається такою протягом тривалого часу. Надзвичайно мала ця частка серед виявлених осіб, які здійснювали бандитизм, розбої, пограбування.

Структура жіночої злочинності не повторює чоловічу, вона специфічна і значною мірою визначається тими видами злочинів, які найбільше притаманні жінкам. У структурі жіночої злочинності переважають корисливі злочини, більшою мірою пов'язані з професійною діяльністю. Довгі роки найбільш характерним для жінок було розкрадання, вчинене шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем. У загальній кількості відповідних ознак їх частка складає приблизно 45-50%.

Якщо говорити про жіночу злочинності в Україні кінця XX ст., То вона в роки реформ зростала, випереджаючи чоловічі темпи зростання. Тільки за три роки (1997-1999 рр..) Кількість виявлених жінок, що скоїли злочини, зросла на 40,1%, а їхня вага в загальній кількості злочинців збільшився з 13,6 до 15,2%.

В останні роки виділяються дві основні тенденції злочинної поведінки жінок:

1) підвищення рівня їх кримінальної активності в сфері економіки.Зростання в 1997-1999 рр.. в 2,5 рази числа жінок, які вчинили такі злочини, привів до збільшення їх в загальному числі таких злочинців з 59,5% у 1997 р. до 77% у 2003 р. Особливо помітним було зростання кількості жінок, які здійснювали злочини, пов'язані з незаконним підприємництвом, виготовленням і збутом підроблених грошей і цінних паперів, обманом споживачів (у 2,6 раза). Серед осіб, яких звинувачують в обмані споживачів, кількість жінок зросла з 84,4 до 90% і на цьому рівні тримається стабільно. Відзначено також збільшення числа жінок, викритих у хабарництві.[2]

На рубежі століть зростало число жінок, що здійснюють незаконне підприємництво. Доля жінок-вбивць серед всіх виявлених жінок, що скоїли злочини, тримається на рівні 12-12,5% з щорічним суттєвим приростом (5-9%);

2) активне залучення жінок у тяжку і особливо тяжку злочинність з високим рівнем організованості і професіоналізму.Це почалося в 1997-1999 рр..; В 2000 р. тяжкі та особливо тяжкі злочини, що здійснюються жінками, склали 74 887 фактів. Їх зробили 9,4% від усіх виявлених жінок-злочинниць, у 2003 році їхня частка зросла до 10,8%.

Корислива спрямованость жіночої злочинності все частіше набуває насильницькі форми, що виражалося в зростанні числа злочинниць, які здійснювали грабежі і розбої, в порівнянні з здійсненням крадіжки, шахрайства та привласнення (-3-4%). З кожним роком зростає частка жінок, що здійснюють шахрайства, привласнення і розтрату, обман споживачів.[5]

У роки реформ стало спостерігатися залучення жінок до злочинної діяльності організованого характеру. Наприклад, зросла кількість жінок, що брали участь у викраденні людей; збільшилася кількість жінок серед тих категорій населення, чий кримінальний бізнес пов'язаний з розповсюдженням зброї, а в розповсюдження наркотиків вони залучаються навіть активніше чоловіків. З цим багато в чому пов'язане й колосальне збільшення числа злочинниць, затриманих в стані наркотичного сп'яніння, і їх питомої ваги з 0,6 до 0,7%; відбулося помітне зростання кількості осіб жіночої статі, які скоїли злочини у групі, - 17,2%, в тому числі в організованих групах.

Наголошувалося погіршення соціально-правових та морально-психологічних характеристик сучасних жінок злочинниць. З одного боку, спостерігалася стійкість кримінальної поведінки значної частини злочинниць. Серед них в останні роки на 28% зросла кількість тих, хто раніше вже притягався до кримінальної відповідальності, причому збільшувалася кількість серед них жінок, які притягувалися до даної відповідальності неодноразово. З іншого боку, відбувалося вливання «свіжих сил» за рахунок росту числа злочинниць, які не досягли повноліття. У різні роки 1 - 3% жінок, які вчинили злочини, не мали постійного місця проживання, 50% не мали постійного джерела доходів, причому кількість останніх поступово зростала. З тих пір ці характеристики не покращилися, а навпаки, відбулося суттєве погіршення.

Дослідження показують, що в кінці XX ст. - початку XXI ст. кримінологічна характеристика жіночої злочинності з кожним роком наближалася до чоловічої. Жінки почали більш активно скоювати тяжкі злочини, особливо тяжкі, насильницькі, в даний час вони не обмежуються тільки сімейно-побутової сферою. Розширення сфери підприємницької діяльності сприяло запозичення у чоловіків засобів боротьби за своє існування, як правило, пов'язаних з насильством.[12]

Як правило, серед жінок-злочинниць більше, ніж серед виявлених злочинців-чоловіків, осіб старшого віку.

Кількісні та якісні характеристики злочинності, в тому числі і жіночого, органічно пов'язані зі зміною характеристик українського суспільства, в тому числі і зі зростанням безробіття серед жінок. З 1995 р. почалося і до цього часу продовжує збільшуватися число злочинниць-безробітних; число злочинниць без постійного джерела доходу зросла в два-три рази. Збільшувалась серед жінок, які вчинили злочини, та частка осіб без постійного місця проживання. Серед жінок-злочинниць виявляють завжди велику частку становили робітники, і в 90-х рр.. приблизно одна третина злочинниць - робочі. Різко зростала кількість жінок-підприємців, які скоїли злочин. І хоча їх частка в загальній чисельності жінок-злочинниць була невеликою (приблизно 3%), але у порівнянні з 1995 р. вона зросла до 2003 р. більш ніж у дев'ять разів. На початку XXI ст. частка жінок-підприємців серед виявлених жінок, які здійснювали злочини, досить стійко тримається на рівні 17-21%. Освітній рівень жінок злочинниць-завжди був вищим у порівнянні з чоловіками-злочинцями. Частка жінок, які вчинили злочину в стані сп'яніння, становила до чверті і більше від усіх виявляли жінок-злочинниць і продовжує рости до сьогодні.



2. Детермінанти жіночої злочинності

Особливості зовнішнього прояву жіночої злочинності викликали різного роду її теоретичні обгрунтування В історичному плані ці теорії можна розподілити на: моралістичні, антропологічні (біологічні) і соціологічні. Дві перші були поширені у минулі століття, а нині домінує остання.

Моралістична теорія виходить з того, що жінка з часів Єви здатна на будь-які злочини. Німецькі інквізитори Шпренгер і Інсти-торіс писали у "Молоті відьом" (XV ст.), що через брак розуму жінки швидше за чоловіків відступають від віри. Тому немає нічого дивного у тому, що серед жінок так багато відьом.

Антропологічна (біологічна) теорія причину неповноцінності жінки вбачала в її біологічних особливостях. Ломброзо у своєму творі "Жінка злодійка або повія" (кінець XIX ct.) писав, що "у жінки, у порівнянні з чоловіком, помічається виловідний дитині недорозвиток". Звідси він робив висновок, що жінка більше схильна до злочинів, ніж чоловік (до жіночих злочинів він відносив і проституцію).

Соціологічна теорія визнає належність соціальних факторів у детермінації злочинності. Це повною мірою стосується і жіночої злочинності, хоча певні біологічні чинники, властиві жінкам, не можна відкидати при розгляді цього питання. Саме соціальні фактори, у першу чергу, визначають відмінності між жіночою і чоловічою злочинністю. І справа тут не у переважаючій буцімто духовності жінок, йдеться про різниці, які історично склалася у соціальних ролях жінок і чоловіків, що звичайно ж відбивається на особливостях їх поведінки, в тому числі кримінальної. Характерний для XX століття процес емансипації жінок поруч з позитивними мав і негативний бік. Жінки все більше оволодівають чоловічими професіями (армія, поліція, політика, спорт тощо), у зв'язку з чим не можуть (або й не хочуть) займатися тільки домашнім господарством та вихованням дітей.

Маскулінізація жінок призводить до появи у них чоловічої психології, що й штовхає певну їх частину до "чоловічих" злочинів :убивства, нанесення тілесних ушкоджень, шахрайства, грабежів, розбоїв тощо). Підвищення соціальної активності жінок збільшує їх Частку в посадових, господарських та майнових злочинах. Поява суто чоловічих рис у характері жінок спричинює їх потяг до безладного статевого життя, паління, надмірного вживання алкоголю. Кожна десята злочинниця залежна від наркотиків, а п'ята -- від алкоголю. Це значно швидше, ніж у чоловіків, сприяє соціально-психологічній деградації їх особи; як наслідок, становлення на шлях злочинності та проституції. Так, майже 40 % злочинів вчиняється жінками у нетверезому стані. 3 % жінок були при цьому організаторами зґвалтувань неповнолітніх.

Водночас вольові якості пересічної жінки значно м'якші, вона швидше піддається навіюванню, що нерідко дозволяє чоловікам-злочинцям з її оточення втягувати жінку до злочинної діяльності, особливо якщо це стосується інтересів подружжя, коханця. При вчиненні посягань на власність жінки здебільшого виправдовуються тим, що "всі гак роблять", і "жити хочеться не гірше, ніж інші". Для жінок, які вчиняють крадіжки й шахрайство, характерне небажання чесно працювати, у них неорганізований побут, вони ведуть безладне статеве життя. Останнє, як і проституція, тісно пов'язане з жіночою злочинністю взагалі.

Криміногенним фактором є також конфлікти у родині, їх зростанню сприяє зайнятість жінки у суспільному виробництві. З одного боку, це прояв емансипаційної хвилі, а з іншого, -- необхідності підтримання життєздатності сім'ї, яку не може забезпечити матеріально чоловік, не кажучи вже про випадки, коли він взагалі відсутній. Це відбувається на фоні саморуйнуючої поведінки (алкоголь, наркотики тощо) одного чи обох подружжя, а нерідко й дітей. У сімейних конфліктах спостерігається підвищення активності саме жінок, їх поведінка часто-густо набуває провокуючого характеру або вони виступають як "рівноправні" учасники конфлікту з непередбаченими наслідками щодо того, хто в кінцевому підсумку стане злочинцем, а хто -- жертвою. Кожне сьоме вбивство на сімейно-побутовому грунті вчиняється жінкою безпосередньо чи на її замовлення. Почастішали непорозуміння між матерями і дітьми, які доходять до побоїв і мордувань, відмов у годуванні, вигнання з дому, а то й вбивства. Так, жителька м. Макіївки втопила у озері трьох своїх дітей заради того, щоб залишитися з коханцем.

Зазначимо, що подібні негативні явища спостерігаються на фоні подальшого зростання конфліктності та агресивності у суспільстві в цілому, бездуховності та небаченого раніше матеріального розшарування людей. Все це призводить до збільшення кількості жінок, які мають так званий психологічний тип "контініо", коли особа постійно заряджена на конфлікт, негативно ставиться до інших, не має до них ані жалю, ні поваги. На жаль, такими людьми для жінки є, як правило, її чоловік, співжитель, батьки, діти. Так, 16-річна Ш. ненавиділа свою матір, яка постійно дорікала їй у зв'язку з розпусною поведінкою. Засвоївши погляди хижацької моралі, Ш. підмовила двох 15-річних хлопчиків убити матір, аби потім продати квартиру і поділити гроші, що ті й зробили.

Розглянемо також деякі біологічні чинники, які можуть негативно впливати на психіку жінки, що призводить до протиправної поведінки. В їх числі назвемо: 1) фази менструального циклу; 2) період вагітності й післяпологовий період; 3) період клімаксу. Очевидно, що ніякі соціальні фактори не можуть усунути передменструальне напруження, коли загострюється емоційний стан жінки; хворобливого стану психіки (реактивний стан, галюцинації) у період вагітності і після пологів (адже недаремно законодавець розглядає ,вчинення злочину жінкою у стані вагітності як пом'якшуючу відповідальність обставину) або клімактеріологічних змін у психіці жінки (скажімо, маячіння, ревнощі). Все це треба враховувати, аналізуючи злочинну поведінку жінок.

У світовій художній та науковій літературі набула, як нам здається, зайвого розповсюдження думка про особливу мстивість жінок, які кохали чоловіка і були ним зраджені. Певні історичні приклади цьому є, і все ж не можна сказати, що такі факти мають загальний характер. Йдеться гро так званий комплекс Медеї, назва якого пішла від п'єси стародавнього грецького драматурга Еврипіда "Медея" (431 p. до н. е.). Дочка Колхідського царя Медея, закохалась у ватажка грецького загону Ясона, який прибув за золотим руном. Заради Ясона вона зраджує батька, через смерть свого брата здобуває руно і тікає з коханим. Але Ясон через деякий час кидає її, щоб одружитися з дочкою царя Коринфу. Медея помстилася -- вбила царя і його доньку, а згодом -- і своїх двох синів від Ясона. Останній залишився жебраком до кінця своїх днів.

Деякі акцентуйовані жінки з істеричними реакціями іноді вважають своїх чоловіків (чи коханців) своєю власністю. Зрада тягне їх до помсти злочинними способами. І все ж більшість таких жінок вихованість та страх відповідальності відвертають від злочину. Водночас, навіть одиничні "медеївські" прояви дістають широкого розголосу, чого не можна сказати про аналогічні злочини, вчинені чоловіками.

В індивідуальній профілактичній роботі слід пам'ятати, що психіка чоловіків більш раціональна і значно швидше може переключатися на інших осіб і події. Жінки ж частіше зосереджуються на хворобливих станах, пов'язаних з особистими стосунками. Ось чому не можна від них відмахуватись, особливо коли жінка сама звертається за допомогою.[13]

Серед інших синдромів, які можуть мати вихід у злочин, можна назвати комплекс Леді Макбет (героїня одноіменної шекспірівської трагедії). Це "фатальна жінка", яка вміє підкоряти собі чоловіків і для досягнення своєї мети (влади, заможності тощо) підбурює їх на тяжкі злочини. Щодо "синдрому Мюнхгаузена", який нерідко зустрічаеться і серед чоловіків, то це випадки, коли людина здатна на все задля того, аби на неї звернули увагу, щоб вона опинилась у епіцентрі подій, які вона сама може провокувати, переходячи межі закону.[10]

Специфічним для жінок є й такий злочин як завідомо неправдива заява про її згвалтування. Причиною цьому найчастіше бувають:

-- звинувачення колишнього чоловіка (або коханця) з метою його засудження, як акт помсти, ревнощі;

-- отримання грошей за рахунок шантажу ("заплатиш -- заберу

заяву");

-- примусити взяти шлюб;

-- виправдання вагітності чи покривання "гріха".

Особа жінки-злочинця

Будь-які покарання не можуть протистояти цим жінкам вчиняти одні злочини за іншими та їхній зіпсований розум набагато кмітливіший у винаході нових злочинів, ніж суд у винаході нових покарань.

Конрад Кельте

Жінка за своєю природою асоціюється з такими цінностями, як турбота, ніжність, збереження домашнього затишку. Але, на жаль, існує й інша природа жінки. Це деструктивні прояви руйнівної поведінки. Йдеться про жіночу злочинність.

Проблема жіночої злочинності в науці ніколи не вважалась першорядною, оскільки серед злочинців особи жіночої статі не перевищують 18 %. Останніми роками спостерігається помітна криміналізація прекрасної половини населення України. Якщо в 1992 році було притягнуто до кримінальної відповідальності 29 тис. жінок, то у 1996 р. - понад 59 тис., тобто вдвічі більше. В 2004 році ця цифра становила 73 тис. жінок. І з кожним наступним роком маємо невтішну тенденцію.

Які ж злочини вчиняють жінки? На жаль, офіційної статистики не існує про структуру жіночої злочинності, тому ми можемо спиратись лише на соціологічні дослідження та статистику місць позбавлення волі. Так, крадіжки становлять близько 32 %, умисні вбивства та тяжкі тілесні ушкодження - 23 %, злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних речовин - 16 %, грабежі і розбої - 11 %, економічні злочини (розкрадання, хабарництво) - 15 %. Звертає увагу агресивність жіночої частини злочинного середовища: 35 % засуджених жінок покарані саме за агресивні (насильницькі) злочини.

Був випадок: в Києві в 1922 році була заарештована слідча-чекістка, венгерка Ремовер. Вона обвинувачувалась у розстрілі 80 заарештованих, переважно молодих людей. Ремовер була визнана душевно хворою на підставі статевої психопатії. Слідство встановило, що Ремовер розстрілювала не тільки підозрюваних, але й свідків. Також згадаймо комісаршу Нестеренко, яка працювала в НКВД. Вона змушувала червоноармійців ґвалтувати в своїй присутності беззахисних жінок, дівчат, в тому числі малолітніх.

Дослідження науки в напрямі дослідження злочинності жінок свідчить про таке: якщо чоловіча жорстокість багато в чому має природній, тваринний характер, то жіноча жорстокість є більш «олюдненою» і фомується не стільки підсвідомою сферою «ВОНО», скільки розумною сферою людського «Я». Дуже важливе значення має жіноча чуттєвість як складова психіки. Будь-які, навіть найуніфікованіші людські поривання і бажання, проходячи через свідомість жінки, набувають певного специфічного забарвлення, джерелом якого перш за все є жіноча чуттєвість. Саме гіпертрофована чуттєвість є рідною сестрою жорстокості, особливо якщо вона має або природні аномалії, або позбавлена можливості нормального функціонування внаслідок тих чи інших обставин. Ось чому жорстокість жінок-злочинців ніколи не буває послідовною і продуктивною, на відміну від жорстокості чоловіків.

У суспільстві інтерес до проблеми жіночої злочинності завжди був неабиякий. Це, зокрема, можна пояснити, якщо хочете, патріархальною будовою суспільства, історією, менталітетом. Всі хочуть побачити її- ту, яка є берегинею домашнього спокою, яка є люблячою матір'ю і дружиною, яка є просто жінкою. Як вона змогла вчинити злочин? Як посміла переступити поріг закону і справедливості?

Усі питання потрібно шукати в детермінантах або причинах жіночої злочинності. Що ж штовхає жінку на вчинення злочину? Брак розуму, як вважали середньовічні інквізитори, які керувалися гіпотезою, що будь-яка жінка з часів Єви через свою дурість здатна на злочин. Можливо, біологічні (антропологічні) особливості є причиною жіночої злочинності, як зазначив Чезаре Ломброзо в своїй відомій праці «Жінка - злодійка і повія». Він, зокрема, відзначав: «дуже часто злочини, вчинені жінками, мають дуже складну передісторію. Злочинці-жінки подібно дітям хворобливо вразливі до всякого роду зауважень. Вони незвично легко піддаються почуттю ненависті, і незначна перешкода чи невдача в їх житті збуджують в них лютість, яка штовхає їх до злочину. Будь-яке розчарування збуджує лютість до тієї людини чи предмета, які стали причиною їх виникнення, і кожне незадоволене бажання сповнює їх ненавистю до навколишніх навіть коли ні до чого причінитися . Невдача викликає в їх душі страшну злість проти тих, хто більш влаштований у житті, особливо, якщо ця невдача залежить від їх власної нездатності. Те ж саме, але в більш різкій формі, відбувається у дітей, які часто б'ють кулаками предмет, на який наштовхуються, і тим самим завдають собі біль. З цього випливає убогий психічний розвиток жінок-злочинців, залишок здатності, який притаманний дітям і тваринам сліпо реагувати на біль, кидаючись на її найближчу причину, навіть якщо вона є формою неживого предмета». Слід зазначити, вчення Ломброзо мало значний вплив на подальший розвиток кримінальної та суміжних з нею наук. Тому біологічний чинник жіночої злочинності не можна повністю нівелювати.

Все ж таки нині наука керується соціальними факторами у детермінації злочинності, зокрема і жіночій. Так, характерний для XIX ст. процес емансипації жінок поруч з позитивними мав і негативні сторони. Дослідження в психології стверджують, що маскулінізація жінок призводить до появи у них чоловічої психології, що й штовхає певну їх частину до «чоловічих» злочинів (вбивства, нанесення тілесних ушкоджень, шахрайства, грабежі тощо).

Також, на думку автора, є проблеми історичного характеру. Споконвіку на українських землях жінка була господинею, виховувала дітей, переважно вела домашнє господарство. Ці самі обов'язки залишились у неї і сьогодні. Але, крім цього, вона ще й працює, без чого в сучасному світі не можна обійтися. Тут знову ж таки, як мінімум дві причини: по-перше, це потрібно самій жінці як особистості, для самореалізації своїх тих чи інших здібностей, для спілкування врешті-врешт, а по-друге, дуже часто чоловік як глава сімейства не може забезпечити родину самостійно. Зайнятість жінки у суспільному виробництві, домашній клопіт, виховання дітей може стати за тих чи інших обставин конфліктом у сім'ї. Тому це навантаження на жіночі плечі іноді нерідко бувають причиною стресів, депресій, а отже, і спонукають на криву стежину.

Також слід більш глибоко вивчити так званий афект Аффешенбурга - важкий психічний стан жінки, зумовлений пологами. Це питання трохи вивчене, адже невипадково в Кримінальному кодексі 2001 року був введений новий для кримінального права України склад злочину, передбачений ст. 117 вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. Але в Україні на сьогодні немає жодної фундаментальної наукової роботи з цього питання.

Як бачимо, проблема жіночої злочинності є актуальною в суспільстві. Тому не можна не звертати уваги. Насамперед повинні проводитись запобіжні заходи щодо злочинності взагалі, а щодо жіночої, зокрема. Це на кшталт бесід, демонстрації фільмів у дитсадках, школах і т. д. Щодо осіб, які відбули покарання державою розробляються програми реабілітації цих осіб Також існують загальнодержавні програми. Так, Кабінет Міністрів України постановою № 1834 від 27 грудня 2006 р. затвердив Державну програму з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року. Необхідно також істотно підвищити роль громадськості у боротьбі з жіночою злочинністю, зокрема, різних феміністських організацій і благодійних фондів. Та цього замало.

Зрозуміло, що повністю позбутися цього лиха неможливо. Але державі та суспільству потрібно багато в чому попрацювати в цьому напрямі, оскільки жінка повинна бути берегинею людського роду, а не його нищівником. Жіноча злочинність - це не тільки проблема держави, це проблема суспільства.

3. Запобігання злочинності жінок у сучасних умовах

Проведені науковцями в останні роки аналітичні дослідження за вищеозначеною тематикою виявили, що:

- зміни, які відбулися в політичному та економічному житті країни, не є гендерно нейтральними;

- у незалежній Україні знизився показник представництва жінок в органах влади, освіті та трудових колективах;

- громадські жіночі організації мають слабкий реальний вплив на формування політичних та інших процесів у державі;

- формування ринкової економіки призвело до значної дискримінації жінок на ринку праці. Серед зареєстрованих безробітних абсолютну більшість становлять жінки, особливо з вищою та середньою спеціальною освітою. Крім того, існує і приховане безробіття, коли жінка перебуває у вимушеній довгостроковій неоплачуваній відпустці тощо;

- виникло і набуває загрозливих розмірів таке ганебне для суспільства явище, як работоргівля, що стосується особливо дівчат та жінок України. Сьогодні країна займає третє місце у світі за рівнем торгівлі жінками після Росії та Нігерії.

Щоб забезпечити ефективність заходів профілактики злочинності серед жінок, необхідно профілактичну діяльність розглядати як:

- один із засобів соціального регулювання суспільних відносин у цілях усунення причин злочинності;

- взаємодію заходів економічно-соціального, виховно-педагогічного, організаційного і правового характеру;

- поєднання різних рівнів запобігання злочинам. Профілактика злочинності складається з ієрархічно пов'язаних між собою завдань. Перше з них - профілактична дія на динаміку, структуру, причини злочинності в цілому (загальносоціальна профілактика). Друге - профілактика видів і форм злочинної поведінки, запобігання злочинам у певних сферах суспільного життя; профілактика злочинів, що вчиняються окремими соціальними групами осіб і т. ін. (спеціально-кримінологічна профілактика). Третє завдання полягає в запобіганні здійснення злочинів окремими особами (індивідуальна профілактика).

Вирішення першого завдання виходить за рамки кримінології і є складовою суспільної практики взагалі, а також предметом усіх наук про суспільство і людину, контролю за злочинністю. Протидія злочинності є головним напрямом і практичним завданням усіх багатоманітних зусиль держави і суспільства у сфері боротьби з антигромадськими злочинними проявами.

Профілактика є раціональним і гуманним засобом боротьби зі злочинністю, який передбачає не покарання, а передусім, вдосконалення умов життєдіяльності людей і їх виховання. Суспільство значно більше зацікавлено в тому, щоб не допускати здійснення злочинів, ніж у вживанні покарання до осіб уже після того, як вони заподіяли збиток (іноді непоправний) існуючим суспільним відносинам, суб'єктам цих відносин.

Здійснення профілактичної діяльності забезпечує разом із захистом суспільства від суспільно небезпечних посягань також і захист нестійких членів суспільства від подальшого морального падіння, не дає їм стати злочинцями, а тим самим - позбавляє від практично неминучого результату злочину у виді відповідного покарання.

В Україні складається певна система профілактики злочинності, принципи побудови і функціонування якої мають конкретну спрямованість. Цю систему утворюють відповідні суб'єкти і об'єкти профілактики, зміст профілактики, матеріальне і правове її забезпечення. А необхідність подальшого розвитку і вдосконалення всієї системи профілактики не викликає сумніву. кримінологічний жіночий злочинність закон

Профілактична діяльність повинна мати і має певну нормативну базу. Нормативними актами, що становлять загальну правову основу попереджувальної діяльності щодо жінок, є насамперед міжнародні акти, а саме: Конвенція про політичні права жінок та Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації у відношенні до жінок. Не вдаючись у докладний аналіз цих міжнародно-правових актів, варто підкреслити, що вони містять принципові положення, в яких не тільки закріплюються права жінок, але, головним чином, установлюються обов'язки кожного громадянина, кожного органу держави щодо забезпечення цих прав шляхом загального визнання, вивчення, сприяння, здійснення прогресивних національних і міжнародних заходів. Ці принципові положення необхідно враховувати при розробленні сучасного законодавства, у процесі планування, контролю і здійснення конкретних практичних заходів щодо запобігання злочинності, її скорочення і зменшення негативних наслідків для розвитку суспільства.

Необхідно виробити загальний основоположний принцип профілактичної роботи з жінками, які вчинили або можуть вчинити злочин. Цим принципом є: гуманність і милосердя до цих жінок, розуміння причин, що штовхнули їх на кримінальні або аморальні вчинки, прагнення допомогти їм вийти з порочного кола, розібратись у власному житті. Гуманність і милосердя до жінок повинні виявлятися не тільки в діях конкретних посадовців або представників громадськості. Особливе значення для профілактики злочинності жінок має допомога сім'ям.

Сім'ї повинні одержувати більш істотну допомогу для догляду за дітьми, термінову допомогу в кризовій ситуації, наприклад, у зв'язку з тяжкою хворобою одного з її членів. Особливо необхідна допомога для самотніх матерів. Соціальна підтримка, наприклад матері-одиначки, повинна включати не тільки виплату їй грошової допомоги, хай і неодноразової. Не менш важливо надати їй можливість більше заробляти, піднести соціальний статус праці, одержати більш високу кваліфікацію і т. ін.

Необхідно створити більш широку мережу "телефонів довіри". Безумовно, головна роль у цій службі повинна належати фахівцям-психологам. Однак не зайвою в деяких ситуаціях буде і консультація правознавців, юристів, якими можуть бути і співробітники органів внутрішніх справ.

Щодо проблем, пов'язаних із працевлаштуванням жінок: вони в повному об'ємі можуть бути розв'язані при підйомі економіки всієї країни, зростанні реальних доходів населення, заробітної платні чоловіків, професійно-кваліфікаційній підготовленості жінок, скороченні їх робочого дня або робочого тижня при збереженні колишньої заробітної платні особливо для тих, хто має малолітніх дітей, запровадженні додаткових відпусток, поліпшенні умов праці і т. ін.

Істотний внесок у профілактику антигромадської поведінки жінок здатна вносити церква. Допомога церкви повинна виражатися не тільки в матеріальній підтримці конкретним жінкам або формальній участі в планованих загальних соціальних або спеціальних профілактичних заходах. Призначення церкви - у вихованні високої духовності жінок, їх етичному вдосконаленні, у вихованні належного ставлення до вищих людських цінностей: обов'язку перед сім'єю, дітьми, суспільством. Церква з її проповіддю не-насильства, любові і взаємодопомоги, цнотливості і слухняності, з її умінням заспокоїти людей має всі можливості сприяти зниженню соціальної напруженості в цілому і тривожності жінок, зокрема.

Звичайно ж, релігійні організації могли б надавати суттєву допомогу деяким жінкам. Зокрема, допомагати бездомним жінкам, бродягам і жебракам, у разі необхідності надавати притулок, наприклад у монастирях, де вони могли б і працювати; більш уважно ставитись до повій, враховуючи те, що багато з них потребують не стільки матеріальної підтримки, скільки щирого людського слова і теплої участі. Позитиву можна чекати і від участі представників церкви у справі виправлення засуджених жінок в установах виконання покарань.

У ранній профілактиці сексуальної деморалізації дівчаток більш помітну роль мають відіграти медичні працівники, що надають їм гінекологічну і венерологічну допомогу. Вони здатні не тільки своєчасно виявляти і лікувати гінекологічні розлади і венеричні хвороби, а й установлювати тих із них, які вже почали скоювати аморальні вчинки, а також джерела розбещення неповнолітніх дівчат. Гінекологи можуть фіксувати і випадки посягання на статеву недоторканність і вживати необхідні заходи медико-педагогічного характеру до потерпілих, ставити перед компетентними органами питання про залучення до відповідальності осіб, що вчинили такі посягання.

Необхідним є створення комплексної програми профілактики жіночої злочинності. При її розробленні слід пам'ятати про специфіку жіночої злочинності, необхідно враховувати причини злочинності жінок і причини їх індивідуальної злочинної поведінки.

Отже, загальносоціальна профілактика жіночої злочинності полягає у:

- вдосконалюванні законодавства і практики його застосування в плані гуманності і милосердя до жінок, що вчинили злочин;

- посиленні соціальної підтримки безробітних жінок (збільшенні матеріальної допомоги, сприянні їх професійній перепідготовці, створенні додаткових робочих місць для жінок);

- поліпшенні побутових умов життя, зміцненні родини, поліпшенні умов праці жінок, щоб завантаженість на роботі не заважала догляду за дітьми чи повноцінному відпочинку;

- вихованні жіночого, а не чоловічого типу поведінки;

- організаційному і матеріальному сприянні розвитку доступних більшості жінок форм проведення дозвілля;

- проведенні культурно-виховних заходів, спрямованих на підвищення етичної, трудової, естетичної і правової культури й т. ін.

До заходів спеціально-кримінологічної профілактики слід віднести: ту сукупність напрямів практичної діяльності, яка має на меті безпосереднє недопущення вчинення злочинів. Вони зводяться: до усунення причин і умов вчинення злочинів і несприятливих життєвих ситуацій у середовищі формування і діяльності особи; до припинення, запобігання і профілактики злочинів; до діяльності кримінальної юстиції по розслідуванню і розгляду злочинів; організації процесу відбування винними покарання, призначеного судом; соціальної адаптації осіб після відбування ними покарання; до поширення позитивного досвіду протидії злочинності.

Таким чином, спеціально-кримінологічні заходи запобігання жіночої злочинності зводяться до:

- виявлення й усунення обставин, що сприяють вчиненню жінками агресивних посягань на життя, здоров'я, гідність, а також майнових злочинів;

- оздоровлення ситуації й обстановки в окремих мікрорайонах і соціальних групах (п'яниці, наркоманки, повії"), найбільш ураженими асоціальними проявами;

- забезпечення ефективної діяльності підрозділів органів внутрішніх справ щодо запобігання злочинам і їх припинення;

- досягнення цілей, що стоять перед системою кримінальної юстиції.

Індивідуальна профілактика злочинності серед жінок здійснюється щодо осіб, що зловживають алкоголем та наркотиками, займаються проституцією, не навчаються і не працюють із певних причин раніше потрапляли в поле зору працівників правоохоронних органів.

Здійснення індивідуально-профілактичних заходів передбачає:

1. Виявлення та постановку на облік осіб, які потрапили в поле зору як споживачі наркотиків, алкоголю, такі, що допускали протиправну поведінку тощо.

2. Нагляд за поведінкою і способом життя особи, що профілактується, реагування на правопорушення та інші протиправні дії.

3. Здійснення оперативно-профілактичних заходів щодо осіб із найближчого оточення (мікросередовища), які провокують їх на вживання алкоголю і наркотиків або скоєння правопорушень.

Основна мета індивідуальної профілактичної роботи з жінками - вжити вичерпних заходів, щоб запобігти вчиненню ними злочину. Ця робота повинна проводитися в межах вирішення загального завдання індивідуального впливу на того, хто профілактується, що полягає в нейтралізації негативних якостей особистості.

Проте найголовніше завдання індивідуальної профілактики правопорушень та злочинів серед неповнолітніх дівчат і жінок - виявлення осіб, які можуть становити так звану "групу ризику", з метою подальшої роботи з ними.

До категорії "групи ризику" належать неповнолітні дівчата та жінки:

а) зі спадковими або придбаними в ранньому дитинстві психічними захворюваннями, розумово відсталі тією чи іншою мірою;

б) із вродженими аномаліями фізичного розвитку;

в) із психопатичними характеристиками, хворі на психопатію, неврози і т. ін., що зовні виявляється в підвищеній збудливості, емоційності або, навпаки, в замкнутості, нелюдимості, загальмованій реакції на зовнішні подразники;

г) які проживають у сім'ях, де є особи, що вживають наркотики або хворі на алкоголізм;

г) які проживають у так званих неблагополучних сім'ях;

д) із сімей, де є особи, що відбували покарання за злочини в місцях позбавлення волі, а також особи, які не відбували покарання в місцях позбавлення волі, але вчиняли протиправні дії, пов'язані з проституцією та іншими фоновими явищами;

е) які повернулися з місць позбавлення волі або з навчально-виховних установ, а також ті, що безпідставно залишають свої домівки;

є) діти підприємців із кримінального середовища та з елітних кіл суспільства, відвідувачі дискотек, барів, дорогих осередків розпусти, неповнолітні повії та ін.

Наступним кроком індивідуальної профілактичної роботи є надання соціально-психологічної допомоги жінкам. Природно, ефективність профілактики залежить не тільки і не головним чином від заходів правової дії - необхідний комплексний підхід із використанням всіх відомих форм профілактичної роботи, з охопленням усіх сфер діяльності. Методи переконання і виховання слід поєднувати із заходами медичної, правової і соціальної дії.

Серйозну увагу при індивідуальній профілактиці необхідно приділяти психологічній консультації, превентивній освіті, яка може реалізуватися шляхом профілактичних бесід.

Жінки та неповнолітні дівчата не тільки вчиняють злочини, але й самі легко можуть стати жертвами злочинних посягань. У цьому разі необхідно здійснювати заходи віктимологічної профілактики щодо запобігання злочинам стосовно жінок, що мають бути скоординовані за трьома напрямами:

1) заходи загальної віктимологічної профілактики (виявлення причин злочинів та умов, що сприяли їх учиненню, якщо вони пов'язані з особистістю і поведінкою потерпілої; усунення цих причин та умов);

2) заходи індивідуальної віктимологічної профілактики, до яких належать:

а) виявлення осіб, які характеризуються віктимною поведінкою та можуть найвірогідніше стати жертвами злочинів:

б) організація стосовно цих осіб заходів виховання та забезпечення особистої безпеки;

3) попередження та припинення конкретних злочинів із використанням захисних ресурсів потенційної жертви, а також тактичних можливостей, що виникають при організації профілактичної роботи з потерпілими.

Використання віктимологічних можливостей профілактики в доповнення до заходів, спрямованих на осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, суттєво посилить ефективність профілактичної роботи загалом.

Проблема запобігання злочинності вже тривалий час привертає увагу як уряду, так і всієї громадськості. Постійне і значне збільшення кількості злочинів стосовно жінок робить проблему ще більш злободенною та актуальною. Це стосується і злочинів, пов'язаних із сексуальною експлуатацією жінок, попередження яких можливе лише шляхом застосування скоординованого підходу, в якому брали б участь усі заінтересовані учасники - міжнародні, державні й недержавні організації, органи соціального захисту, правові, законотворчі органи та міграційні служби. Протягом останніх років утягнення та використання жінок у секс - та порнобізнес привертає все більше уваги міжнародної громадськості. Так, Пекінська декларація 4-ї Всесвітньої конференції ООН з проблем жінок наголосила на нагальній потребі у скоординованих діях, спрямованих проти цієї особливої форми порушення людських прав жінок. Зокрема, на Конференції зазначалося: щоб ліквідувати торгівлю жінками та надати допомогу жінкам, які стали жертвами насильства внаслідок проституції та торгівлі, треба вжити таких заходів:

- розглянути питання про ратифікацію та забезпечити виконання вимог міжнародних конвенцій, що стосуються торгівлі людьми і рабства;

- усунути чинники, у тому числі й зовнішні, що сприяють торгівлі жінками і дівчатами з метою втягнення їх у проституцію. Покласти край торгівлі жінками, у тому числі і шляхом удосконалення існуючого законодавства щодо забезпечення ефективного захисту прав жінок і дівчат та з метою притягнення порушників до відповідальності;

- активізувати співробітництво та узгодити дії відповідних правоохоронних органів і закладів з метою ліквідації мереж торгівлі жінками;

- виділити ресурси на потреби розроблення програм, розрахованих на надання терапевтичної допомоги, і повернути до нормальної трудової діяльності осіб, які стали жертвами торгівлі, у тому числі й через професійну підготовку. Надати таким особам правову допомогу і медичні послуги з дотриманням лікарської таємниці і вжити заходів для налагодження співпраці з неурядовими організаціями з метою надання жертвам торгівлі соціальних послуг та психотерапевтичної допомоги;

- розробити програми з питань просвіти і професійної підготовки та розглянути питання про прийняття законодавства, спрямованого на подолання секс-туризму і торгівлі жінками, звернувши особливу увагу на захист молодих жінок та дітей.

У сучасних міжнародних документах із проблем запобігання різним видам експлуатації неурядові організації, що захищають права особи, надають соціальну та психологічну допомогу, а також ініціюють та стимулюють державні органи до прийняття законів, рішень, розробляють механізми запобігання правопорушенням. Передусім, це стосується Конвенції "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" 1979 року, Підсумкового документа 4-ї Всесвітньої конференції з проблем жінок (Пекін, 1995 рік) та інших документів. Зокрема, в Україні найактивніше працює в напрямі запобігання торгівлі жінками Міжнародний правозахисний жіночий центр "Ла Страда-Україна". Центр започатковано як частину міжнародної програми запобігання торгівлі жінками в країнах

Центральної та Східної Європи. Ця неурядова організація надає практичну допомогу (юридичну, психологічну, медичну, соціальну) жінкам, які постраждали від насильства, зокрема, проводить прес-конференції, лекції, консультації для жінок за "телефоном довіри".

Важливою в проблемі запобігання сексуальній експлуатації жінок є також і діяльність засобів масової інформації, через які можна налагоджувати активну пропаганду, оперативно інформувати громадськість про всі найгостріші проблеми сьогодення. Водночас слід забезпечити дієвий контроль за рекламною діяльністю цих засобів, заборонити відверту рекламу сексуальних та інших послуг, за допомогою якої завуальовано підшукуються майбутні жертви торгівлі людьми. Потрібна активізація просвітницької роботи. Організаціям, що безпосередньо вирішують питання попередження насильства, проявів секс-бізнесу, необхідно видавати матеріали, бюлетені, друкувати листівки з питань запобігання вчиненню таких злочинів, розповсюджувати їх серед українських жінок.

Здійснення заходів віктимологічної профілактики відносно жінок покладається на низку спеціальних органів та установ, які у своїй діяльності керуються: Конституцією України, Сімейним та Кримінальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, законами України "Про міліцію", "Про попередження насильства в сім'ї", "Про захист суспільної моралі", указами Президента України "Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку", "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 24 квітня 1998 року, "Про ефективність функціонування системи запобігання злочинним проявам проти особи і суспільства", окремим Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про порядок узяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку осіб, які вчинили насильство в сім'ї" № 329 від 9 квітня 2002 року та низкою інших нормативно-правових актів.

Безумовно, провідна роль у профілактиці сексуальної експлуатації жінок та дівчат, насамперед, належить органам внутрішніх справ. Ось чому дуже важливо, щоб органи внутрішніх справ, здійснюючи свій обов'язок щодо виконання закону, не порушували прав людини. Протидія торгівлі людьми, проституції, насильству в сім'ї - складна проблема не лише з точки зору права та правозастосування. її трудомісткість зумовлена, насамперед, людським фактором.

В Україні відкривається мережа центрів реінтеграції для дітей і жінок, створюється єдина система міжнародного співробітництва в галузі правової, матеріальної та соціальної допомоги, відкриваються в регіонах центри та притулки для осіб, які стали жертвами торгівлі людьми. В січні 2002 року, за підтримки Міжнародної організації з міграції, було відкрито перший Центр реінтеграції потерпілих від торгівлі людьми, в якому вже 317 осіб отримали реабілітацію, 268 жінок - медичну реінтеграційну допомогу, 218 - психологічну.

До таких центрів також можна віднести інформаційно-координаційний жіночий центр "Софія", де встановлено телефонно-інформаційну лінію підтримки, на громадських засадах працюють юрист-адвокат, психологи, соціальні працівники. Центр проводить просвітницьку, консультаційну роботу за двома напрямами: запобігання торгівлі людьми та профілактика домашнього насильства. Центр "Софія" налагодив співпрацю з міжнародним правозахисним центром "Ла-Страда" міжнародною організацією з міграції, жіночим консорціумом "Вінрок Інтернешнл", центрами "Жінка для жінки" та "Жіночі перспективи", які також протидіють торгівлі жінками, надають моральну і матеріальну допомогу, намагаються знизити нелегальну міграцію і сприяють реалізації потенціалу жінок в Україні.

У м. Києві було створено Центри роботи з жінками в Подільському, Шевченківському та інших районах, метою діяльності яких є підвищення самоусвідомлення жінок, забезпечення їх підтримки у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Центри по роботі з жінками пропонують реальну допомогу або корисну пораду. Головними напрямами роботи Центру по роботі з жінками є: 1) безкоштовні консультації психолога і юриста; 2) просвітницька діяльність серед жінок щодо запобігання домашньому насильству та торгівлі жінками; 3) співпраця з урядовими та неурядовими організаціями; 4) проведення роз'яснювальної роботи з молоддю щодо здорового способу життя; 5) організація та проведення семінарів, круглих столів, тренінгів із питань паритетних відносин чоловіків і жінок.

Отже, дуже важливо надавати українським жінкам соціальну та економічну підтримку, зокрема вдосконалювати законодавство у напрямі створення більш сприятливих умов для розвитку жіночого малого бізнесу, соціального підприємництва, громадських ініціатив. Українська громадськість сподівається на практичне втілення у життя існуючих програм, спрямованих на попередження і протидію торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми.

Щоб запобігти втягненню інших осіб у секс-бізнес, передусім, необхідно здійснювати подальше вдосконалення чинного вітчизняного законодавства, оскільки в сучасних умовах воно не створює надійного правового захисту від різних зловживань, у тому числі й сексуальної експлуатації.

Захист жіночої культури і жіночності повинні стати пріоритетними в державній політиці, ідеології, громадській думці. Сімейне і шкільне виховання потрібно корегувати і приводити у відповідність до завдань розвитку жіночої культури. Є сенс серйозно замислитись над феноменом щодо роздільного навчання хлопців і дівчат. У ряді приватних шкіл цей досвід відроджується, його позитивні сторони і недоліки заслуговують на ґрунтовне дослідження.

Удосконалення правового регулювання охорони праці жінок, надання їм системи пільг за сімейними обставинами - один із важливих заходів.

Жіноча злочинність так само, як і вчинення злочинів щодо жінок у сімейно-побутовій сфері, - це комплексна проблема. Вирішення її потребує системних заходів і формування спеціальних суб'єктів. Ймовірно, одним із оптимальних варіантів її вирішення було би створення муніципальної служби патронажу сім'ї, до головних завдань якої можна було би віднести:

- психологічне і правове консультування подружжя;

- виявлення неблагополучних сімей;[5]

- захист дітей від насилля, від утягнення в пияцтво та вживання наркотиків;

- надання цільової матеріальної допомоги жінкам і дітям;

- створення тимчасових притулків для жінок і дітей, які стали жертвами насилля;

- залучення працівників соціальної сфери до профілактики злочинів у сім'ї;

- заснування фондів матеріальної підтримки бідних сімей з боку заможних громадян;

- психологічна і медична підтримка одиноких матерів, вагітних жінок із метою профілактики стресів і суспільно небезпечних діянь.[4]

...