Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

з дисципліни: «ТРУДОВЕ ПРАВО»

Завдання 1

У районному центрі зайнятості звільненому за невідповідністю посаді за станом здоров'я (п. 2 ст. 40 КЗпП України) хірургу Матвієнко (вік 58 років і 6 місяців) запропонували достроково перейти на пенсію за віком, оскільки у нього 35 років загального трудового стажу. Він від цієї пропозиції відмовився і просив зареєструвати його як безробітного і виплачувати йому допомогу по безробіттю.

1. Чи правомірна пропозиція центра зайнятості і відмова від неї Матвієнко?

2. Протягом якого строку він може отримувати допомогу по безробіттю і в якому розмірі?

3. Чи може він, отримуючи допомогу, працювати на громадських роботах?

Відповіді:

1. Дії працівників районного центру зайнятості неправомірні оскільки згідно з Постановою від 20 березня 2013 р. № 198 Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу достроковий вихід на пенсію дозволяється Особам, трудовий договір з якими розірвано за ініціативою роботодавця у зв'язку із зміною організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, та військовослужбовцям, які звільнені із служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, яким на день вивільнення залишилося не більш як півтора року до встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до Законів України “Про державну службу”, “Про статус народного депутата України”, “Про прокуратуру”, “Про наукову і науково-технічну діяльність” Оскільки гр. Матвієнко звільненому за невідповідністю посаді за станом здоров'я (п. 2 ст. 40 КЗпП України) то на нього умови дострокового виходу на пенсію не поширюються.

2. Згідно чинного законодавства,а саме Постанови №307 від 20.11.2000 Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності Для осіб передпенсійного віку (за два роки до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. Гр. Матвієнко може отримувати допомогу по безробіттю по дату виходу на пенсію. Розмірів виплати допомоги по безробіттю призначаеться залежно від страхового стажу та тривалості безробіття. Оскільки в завданні не вказано термін після звільнення впродовж якого особа звернулась до центру зайнятості то допомога по безробіттю може бути призначена:

А) Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (322-08), особи, зазначені у частині другій статті 6 Закону Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Б) Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Якщо громадянин Матвієнко підпадає під цю категорію то допомога по безробіттю йому буде призначена у розмірі 70 відсотків від його середньоденної заробітної плати, оскільки його стаж більший 10 років. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

3. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. №175, затверджено «Порядок організації громадських та інших робіт тимчасового характеру», який набрав чинності з 26.03.2013 р встановлено, що у разі участі у громадських роботах або інших роботах тимчасового характеру зареєстрованих безробітним, за ними зберігаються усі права передбачені пунктом 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення»:

безоплатне одержання від служби зайнятості:

послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні;

- консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії);

- інформації про свої права та обов'язки як безробітного;

- відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі;

- збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, тривалістю до 180 днів, у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах;

Завдання 2

Волошин працював у автобусному парку шофером-кондуктором автобусу в автоколоні № 3, яка обслуговувала міжміські перевезення. За отримання грошей з двох пасажирів і невидачу їм квитків наказом директора автобусного парку йому було винесено догану. Одночасно Волошин був переміщений в автоколону № 1, яка обслуговує внутрішньоміські перевезення. КТС, куди звернувся Волошин з вимогою про відміну наказу, відмовила в задоволенні його вимог. Місцевий суд позов задовольнив частково: накладене дисциплінарне стягнення визнав необґрунтованим, оскільки з'ясувалося, що гроші з пасажирів брав не Волошин, а його напарник, але переміщення з автоколону № 1 визнав обґрунтованим. Волошин оскаржив рішення в апеляційний суд. У апеляції він послався на те, що в даному випадку було не переміщення, а переведення на іншу роботу, яке не могло бути здійснено без його згоди, бо змінилися умови, режим роботи, зменшився розмір премії.

1. Що мало місце в даному випадку: переведення чи переміщення?

Таке переміщення є переведенням.

Зміна істотних умов праці-є найбільш складним правовим явищем. Порядок таких змін передбачений у частині 3 статті 32 КЗпП України. У цій частині передбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці-систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших-працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Закон не передбачає форму такого повідомлення, а тому працівників про такі зміни можна попередити як в усній, так і в письмовій формі.

У зв'язку з тим, що під час переведення на іншу роботу у Волошина змінилися умови, режим роботи, зменшився розмір премії, що є зміною істотних умов праці, то це є переведенням на іншу роботу, а не переміщення.

2. Що є підставою для переведення, переміщення і зміни істотних умов праці?

Переведення на іншу роботу передбачає зміну істотних умов трудового договору, тому вимагає згоди працівника (частина перша ст. 32 КЗпП).

Законодавство України не містить переліку підстав, які допускають переведення працівника за його згодою. Отже ініціатором переведення може бути як сам працівник, так і власник підприємства, тобто той, хто зацікавлений в такому переведенні.

На підставі законодавства України і аналізу типових виробничих ситуацій, що обумовлюють необхідність переведення, можна виділити такі види переведення працівників:

переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві (частина перша ст. 32 КЗпП);

переведення на роботу на інше підприємство (частина перша ст. 32 та п. 5 частини першої ст. 36 КЗпП);

переведення на роботу в іншу місцевість (частина перша ст. 32 КЗпП);

тимчасове переведення працівників на іншу роботу у зв'язку з форс-мажорними обставинами (частини друга і третя ст. 33 КЗпП);

тимчасове переведення працівників на іншу роботу в разі простою (ст. 34 КЗпП);

переведення працівників на легшу роботу за станом здоров'я (ст. 170 КЗпП);

переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 178 КЗпП).

3. Як повинен вирішити справу апеляційний суд?

Суд повинен скасування рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, в якому

1) визнати факт незаконного переведення Волошина на іншу роботу, так як мало місце порушення норм ч.1 ст. 32 КЗпП України щодо обовязкової згоди працівника на таке переведення;

2) ухвалити рішення про поновлення Волошина на попередній роботі та виплату йому різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (ст. 235 КЗпП України).

3) рішення підлягає негайному виконанню.

Завдання 3

Тіщенко 2 вересня подала заяву про звільнення з роботи за, власним бажанням. Наступного дня на роботу вона не вийшла. 12 жовтня вона прийшла за трудовою книжкою і від неї зажадали пояснення про відсутність на роботі, дати яке вона відмовилась. 13 жовтня за згодою профкому її звільнили за прогули з 3 вересня.

Тіщенко звернулася до суду з вимогою про зміну формулювання причин звільнення.

1. Який порядок звільнення за власним бажанням?

Нормами статті 38 КЗпП України, передбачено право працівників розірвати договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Зазначений двотижневий термін може бути скорочено, якщо заяву працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлено неможливістю продовжувати роботу, а саме у випадку:

* переїзду на нове місце проживання;

* переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

* вступу до навчального закладу;

* неможливості проживання у даній місцевості, підтвердженої медичним висновком;

* догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;

* догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи;

* виходу на пенсію; звільнення ненормований надурочний праця

* прийняття на роботу за конкурсом, а також інших поважних причин.

До закінчення двотижневого строку працівник не має права самовільно залишити роботу, оскільки це дає право роботодавцеві розірвати трудовий договір за своєю ініціативою як за прогул без поважних причин. Інші порушення трудової дисципліни з боку працівника протягом двотижневого строку попередження також можуть стати підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця чи застосування до працівника інших заходів дисциплінарного чи громадського впливу.

Після закінчення строку попередження про звільнення за власним бажанням працівник має право припинити роботу. У цьому випадку трудовий договір вважається розірваним з моменту припинення роботи, а не з дня видання роботодавцем наказу про звільнення.

2. Що таке прогул?

Згідно статті 40 Кодексу законів про працю України прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин протягом трьох годин.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 зазначено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безупинно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

3. Яке рішення повинен винести суд?

З огляду на вищезазначені норми законодавства суд повинен відмовити громадянці Тіщенко у вимозі про зміну формулювання причин звільнення та визнати рішення про її звільнення за прогули обґрунтованим.

Завдання 4

Після закінчення робочого дня, директор цукрового заводу запропонував працівникам бухгалтерії допомогти розвантажити машину з цукром тому, що наближалась гроза. Оплатити таку роботу як надурочну директор відмовився, мотивуючи це тим, що у працівників бухгалтерії ненормований робочий день і за це їм встановлена додаткова відпустка. Працівниці звернулися з заявою до КТС про стягнення оплати праці в надурочний час.

1. Що таке надурочні роботи?

Надурочними роботами вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61 КЗпП). Для проведення надурочних робіт необхідна згода профкому і видання наказу (розпорядження) власником. Надурочні роботи виконуються у виняткових випадках, які носять характер заздалегідь непередбачених і непланованих ситуацій, перелік яких є вичерпним та міститься в ст. 62 КЗпП, а роботи понад нормальну тривалість робочого часу - в режимі ненормованого робочого дня проводяться у міру виробничої необхідності. Надурочні роботи компенсуються підвищеною оплатою. Згідно зі ст. 106 КЗпП, за всі відпрацьовані понаднормові години оплата здійснюється у такий спосіб:

1) за погодинною системою оплати праці робота в понаднормовий час оплачується в подвійному розмірі погодинної ставки;

2) за відрядною системою оплати праці за всі відпрацьовані понаднормові години надається додаткова оплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік. Як правило, застосування надурочних робіт не допускається. Проведення їх можливе лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і ст. 62 КЗпП. Власник або уповноважений ним орган може застосувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:

при проведенні робіт, необхідних для захисту країни, а також для запобігання громадського або стихійного лиха, виробничої аварії та негайного усунення їх наслідків;

при проведенні громадсько-необхідних робіт з водо- та газопостачанням, опаленням, освітленням, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових та неочікуваних обставин, перешкоджаючих їх правильне функціонування;

при необхідності закінчити почату роботу, яка, внаслідок непередбачуваних обставин або випадкової затримки з технічних умов виробництва, не могла бути закінчена у звичайний робочий час, коли її припинення може спричинити зіпсування або загибель державного або громадського майна, а також у випадку необхідності невідкладного ремонту машин, станків або іншого обладнання, якщо їх несправність викликає припинення робіт для значної кількості працюючих;

при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу або скупчення вантажів в пунктах відправки та призначення;

для продовження роботи при неявці змінного робітника, якщо робота не припускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язані негайно вжити заходів для заміни змінника іншим робітником.

Як бачимо, законодавством України про працю надурочною вважається лише робота, до виконання якої власник або уповноважений ним орган залучає працівників у виняткових випадках, передбачених законодавством і ч. 3 ст. 62 КЗпП. Тобто якщо працівник добровільно бажає працювати понад встановлену тривалість робочого дня, така робота не вважається надурочною і не оплачується.

2. Що собою уявляє ненормований робочий день?

Режим ненормованого робочого дня встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. Міра праці таких працівників визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). У разі необхідності ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу. У законодавстві не встановлена тривалість переробок, що допускаються для виконання трудових обов'язків, не обмежена і кількість випадків таких переробок понад нормальний робочий день. Усе залежить від характеру й обсягу виконуваної роботи. Разом з тим, як зазначено в Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7 (із змінами), такі переробки не можуть мати систематичного характеру. Обов'язки працівників з ненормованим робочим днем повинні бути зафіксовані в трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутрішнього трудового розпорядку таким чином, щоб була передбачена можливість виконувати ці обов'язки, як правило, у межах нормального робочого часу. Якщо працівнику з ненормованим робочим Днем, який має відповідну кваліфікацію, досвід, знання, доводиться систематично переробляти понад нормальний робочий день, то потрібно або порушувати питання про введення додаткових одиниць штатного розкладу" або переглянути, скоротити коло трудових обов'язків і впорядкувати режим роботи.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності може застосовуватися для керівників, фахівців і робітників, а саме: для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі; для осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство); для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

Згідно зі ст. 8 Закону "Про відпустки" працівникам, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, надається додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт і професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором.

Але все це стосуються роботи обумовленої трудовим договором.

3. Яким повинно бути рішення КТС?

В даному випадку, мова йде про тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором у зв'язку виробничої потреби .

Своїм рішенням КТС повинна зафіксувати факт тимчасового переведення працівника на іншу роботу , не обумовлену трудовим договором за виробничою потребою та зобов'язати роботодавця здійснити оплату праці за виконану роботу не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Список використаних джерел

1. Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1533-14

2. Закон України "Про зайнятість населення" [Електронний ресурс]. Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/5067-17

3. Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

4. [Електронний ресурс]. Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/1058-15

5. Закон України "Про відпустки" [Електронний ресурс]. Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/504/96-вр

6. Кодексу законів про працю України [Електронний ресурс]. Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/322-08

7. Постанова від 20 березня 2013 р. № 198 Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу [Електронний ресурс]. Режим доступу:

8. Постанова №307 від 20.11.2000 Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності [Електронний ресурс]. Режим доступу:

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 [Електронний ресурс]. Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/v0009700-92

Размещено на Allbest.ru