Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський професійно-педагогічний коледж ім. А. Макаренка

Курсова робота

З дисципліни: «Кримінальне право України»

На тему: «Умисне вбиство при пом`якшуючих обставинах»

Київ 2010



Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття, ознаки вбивства і обставини, що пом`якшують покарання за його вчинення

1.1 Загальна юридична характеристика вбивства

1.2 Обставини, які пом`якшують покарання, передбачені чинним кримінальним законодавством України

Розділ 2. Правовий аналіз умисних вбивст при пом"якшуючих обставинах

2.1 Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

2.2 Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів

2.3 Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Розділ 3. Порівняльний аналіз норм польського та українського законодавства про вбивства з пом'якшуючими обставинами

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність теми. Концепція правової держави завжди пов'язується, перш за все, з ідеями природних невідчужуваних прав людини, з їх визнанням, повагою та охороною з боку держави.

Конституція України (ст. 27) закріпила головне природне право кожної людини - право на життя: „Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.” Поряд із відповідальністю за умисне вбивство без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі КК) та при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК), вбивство через необережність (ст. 119 КК), чинне кримінальне законодавство передбачає відповідальність за умисні вбивства при пом'якшуючих обставинах: умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК).

Очевидним є те, що питанням кримінально-правової характеристики умисних вбивств при пом'якшуючих обставинах як інституту кримінального права приділяється значна увага в теорії кримінального права. Водночас окремі питання залишаються недостатньо дослідженими або є дискусійними, внаслідок чого спостерігається неоднозначне тлумачення тих чи інших правових норм, і тому постає необхідність поглибленого дослідження відповідного проблемного питання.

Мета і завдання. Метою дослідження є комплексна кримінально-правова характеристика складів злочинів, передбачених статтями 116, 117, 118 КК.

Поставлена мета зумовила необхідність розв'язання таких головних завдань, як дослідження об'єктивних та суб'єктивних ознак умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання; умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини; умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Об'єктом дослідження є умисні вбивства, вчинені при пом'якшуючих обставинах, а саме: умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини, умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, як самостійні кримінально-правові інститути.

Предметом дослідження є кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за вказані види умисних вбивств. При цьому основна увага приділялася дослідженню відповідних ознак юридичних складів злочинів, передбачених статтями 116, 117, 118 КК.

Теоретичною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених в галузях кримінального права, кримінології, медицини, загальної психології.

Нормативну базу курсової роботи склали Конституція України, КК України., КК Республіки Польща, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти України та Республіки Польща.

Структура та обсяг курсової. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, що включають пять підрозділів, висновків, списку використаних джерел.



Розділ 1. Поняття, ознаки вбивства і обставини, що пом`якшують покарання за його вчинення

1.1 Загальна юридична характеристика вбивства

У частині 1 ст. 115 дається поняття вбивства як умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині. Крім того, в ст. 119 передбачена відповідальність за вбивство через необережність. Тому загальне поняття вбивства може бути визначене як умисне або необережне заподіяння смерті іншій людині. Заподіяння смерті іншій людині -- це позбавлення її життя.

Об'єктом вбивства є життя людини. Початком життя при цьому слід вважати початок фізіологічних пологів. Посягання на плід людини до початку родового процесу не є посяганням на життя і може призвести до відповідальності за незаконне проведення аборту. Кінцевим моментом життя є біологічна смерть.

Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від її життєздатності, віку, моральних якостей тощо. Вбивство -- це позбавлення життя іншої людини. Самогубство або замах на самогубство злочином не вважається.

З об'єктивної сторони вбивство може бути здійснене шляхом дії або бездіяльності. Для позбавлення людини життя може застосовуватися як фізичний вплив (удар ножем, задушення, отруєння тощо), так і психічний (заподіяння душевної травми, що викликала смерть, підбурювання до самогубства особи, яка не усвідомлює значення цього акту тощо).[7; с. 673]

У разі вчинення вбивства шляхом бездіяльності йдеться про вчинення винним дій, що запобігли б настанню смерті за умови, що він зобов'язаний був і мав можливість їх вчинити. Наприклад, особа медичного персоналу з метою заподіяння смерті хворому не застосовує необхідного лікування.

Обов'язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання злочинного наслідку -- смерті людини. При цьому необхідно встановити причинний зв'язок між діянням винного і настанням смерті потерпілого.

Вбивство -- це протиправне позбавлення життя. Тому не є вбивством, наприклад, позбавлення життя людини в стані необхідної оборони. Навпаки, згода потерпілого на позбавлення його життя не виключає протиправності діяння.

З суб'єктивної сторони вбивство може бути вчинене як з умислом (прямим або непрямим), так і через необережність (злочинну самовпевненість або злочинну недбалість). Правильна кваліфікація умисного вбивства передбачає ретельне дослідження його мотивів і мети.

Суб'єкт вбивства -- будь-яка особа, яка досягла 14-ти років за вбивства, передбачені статтями 115--117, і 16-ти років -- за вбивства, передбачені статтями 118 і 119.

Види вбивств.

За суб'єктивною стороною розрізняють вбивства умисні (статті 115--118) і вбивства через необережність (ст. 119). У свою чергу умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115) і вчинене за пом'якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство. Цей розподіл має дуже важливе практичне значення, оскільки у разі вчинення умисного вбивства за наявності як обтяжуючих, так і пом'якшуючих обставин, вчинення належить кваліфікувати як вбивство за пом'якшуючих обставин.

Умисне вбивство без обтяжуючих, і пом'якшуючих обставин (просте вбивство) -- ч. 1 ст. 115 -- має місце в тих випадках, коли у вчиненому відсутні ознаки вбивств, передбачених ч. 2 ст. 115, статтями 116--118. За частиною 1 ст. 115 кваліфікуються вбивства, вчинені в бійці, з помсти, на грунті особистих взаємовідносин, з ревнощів, зі співчуття (наприклад, за наявності прохання потерпілого) та деякі інші. [3, c. 87]

1.2 Обставини, які пом`якшують покарання, передбачені чинним кримінальним законодавством України

При призначенні покарання обставинами, які його , пом'якшують, визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує.

1. Обставини, які пом'якшують покарання, маючи відповідну систему, характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання.

2. З'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину мають бути добровільними, тобто базуватися на внутрішньому переконанні особи. Закон не встановлює, до кого саме особа повинна з'явитися із зізнанням, щоб така її поведінка була визнана обставиною, яка пом'якшує покарання, але мається на увазі, що ним є компетентний орган державної влади або його відповідна службова особа, Змістом зізнання є відомості про підготовлюваний, вчинюваний або вчинений злочин.

Щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність.

Сприяння розкриттю злочину здійснюється добровільно у будьякій формі: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів, надання доказів, іншої інформації про свою злочинну діяльність та/або таку діяльність інших осіб. Таке сприяння має бути активним, тобто певною мірою ініціативним та енергійним.

3. Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди здійснюється з власної ініціативи до винесення обвинувального вироку суду. Збитки є шкодою майнового характеру, вираженою в грошовій формі. Вони можуть виражатися у знищенні майна, посівів, насаджень, втраті годувальника, заробітної плати у зв'язку з інвалідністю тощо. Усунення заподіяної шкоди може виявитися, наприклад, у відновленні попереднього стану предмета злочинного посягання, наданні потерпілому коштів, які він витратив у зв'язку зі злочинним посяганням, поверненні викраденого майна тощо. Компенсацію винним моральної шкоди також слід розглядати як обставину, що пом'якшує покарання. Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди може розглядатися судом як обставина, що пом'якшує покарання, незалежно від того, здійснені вони до викриття злочину, в період його розслідування чи судового розгляду. Не є обов'язковим при цьому особисте відшкодування винним завданого збитку або усунення заподіяної шкоди. Вони можуть бути здійснені за його дорученням або на прохання й іншими особами як за рахунок винного, так і за рахунок цих осіб.

4. Вчинення злочину неповнолітнім може бути визнано обставиною, яка пом'якшує покарання, тоді, коли злочин вчинено особою, яка не досягла 18-річного віку.

5. Вагітність в медичній науці розглядають як фізіологічний процес, під час якого в організмі жінки із заплідненої яйцеклітини розвивається плід, здатний до внутрішньоутробного життя.

Цей процес має певний негативний вплив на психіку жінки, викликаючи у неї роздратування, неврівноваженість, надмірну збудженість, гарячковість, що знижує можливості самоконтролю за власною поведінкою, може призводити до неадекватної оцінки нею життєвих обставин і вчинення протиправного діяння. З огляду на це, визнання вчинення злочину жінкою в стані вагітності обставиною, що пом'якшує покарання, є цілком обґрунтованим.

6. Збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин передбачає збіг таких негативних обставин, які заподіюють особі страждання, негативно впливають на її психіку, можуть викликати у неї стан розпачу, надмірну дратівливість, гарячковість, що не сприяє належному здійсненню самоконтролю поведінки. [3, c. 92]

Перелік вказаних обставин законом не визначено. Судова практика визнає ними зокрема: смерть або тяжку хворобу рідної чи близької особи; хворобу винного; втрату ним роботи; складні житлові умови; подружню зраду або іншу подію, що спричинила конфлікт у сім'ї; важкий матеріальний стан; проживання підлітка в сім'ї п'яниць чи наркоманів. Ці обставини нерідко стимулюють девіантну поведінку особи.

Для визнання цих обставин такими, що пом'якшують покарання, необхідно встановити об'єктивний зв'язок між даними обставинами і вчиненим злочином. Видається, що така обставина, як важкий матеріальний стан, не може визнаватися такою, що пом'якшує Покарання при вчиненні, наприклад, зґвалтування.

Це стосується й обставин, що виникли внаслідок аморального і протиправного способу життя самого винного. Так, важкий матеріальний і сімейний стан, який став наслідком систематичного пияцтва чи вживання наркотичних засобів, не може визнаватися обставиною, яка пом'якшує покарання при вчиненні корисливих злочинів. Тому суд повинен не лише вказати у вироку на наявність цих обставин, а й розкрити їх зміст та обґрунтувати зв'язок із вчиненим злочином.

7. Вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність означає, що при вчиненні злочину свобода вольової поведінки винної особи була обмежена зазначеними обставинами.

Примус щодо особи виявляється в застосуванні до неї психічного (погрози) чи фізичного насильства.

Фізичне насильство - це протиправний вплив на організм іншої людини шляхом нанесення ударів, побоїв, мордування тощо, який вчиняється проти Її волі і спричинює їй фізичну і моральну шкоду.

Погроза (психічне насильство) означає реальну погрозу заподіяти особі фізичну, моральну або майнову шкоду. Залежно від форми виразу воно може бути словесним, письмовим, у формі конклюдентних дій (жестів, демонстрації зброї, інших дій, спрямованих на примушування особи до вчинення злочину).

Застосування примусу до особи з метою спрямування її поведінки в бажаному для винного напрямі може повністю або певною мірою позбавляти цю особу можливості керувати своїми вчинками.

Згідно з ч. 1 ст. 40 не є злочином діяння особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинене під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. У тих випадках, коли особа внаслідок фізичного примусу зберігала можливість керувати своїми діями, а також у випадках застосування психічного примусу, питання про кримінальну відповідальність вирішується за правилами крайньої необхідності (ст. 39). Якщо ж така особа підлягає кримінальній відповідальності, то вчинення злочину під впливом погрози, примусу враховується судом при призначенні покарання як обставина, що пом'якшує покарання. Застосування до особи фізичного чи психічного примусу в ряді випадків утворює самостійні склади злочинів (наприклад, ст. ст. 115, 120-122, 125-127, 129).

Матеріальна залежність - це таке становище винного, при якому він повністю або частково перебуває на утриманні особи, яка схилила його до вчинення злочину. До числа цих осіб можуть належати батьки, опікуни та інші особи, які забезпечують винного житлом, харчуванням, одягом, грошима.

Службовою є залежність винного від іншої особи в силу підпорядкованості їй за посадою чи виконуваною роботою, що ґрунтується на його побоюванні бути звільненим з роботи, пониженим в посаді, позбавленим премії тощо, або на його очікуванні підвищення в посаді, матеріальної або іншої винагороди.

Інша залежність - будь-яка інша, крім зазначеної вище, залежність винного від того, хто схиляє його до вчинення злочину, яка виникла через певні життєві обставини і внаслідок якої він відчуває себе зобов'язаним перед такою особою або певною мірою підкорений їй (винний зобов'язаний їй рятуванням життя своєї дитини, або від неї залежить включення його до виборчого списку партії, або їй відомі відомості, які винний бажає зберегти в таємниці, тощо). Така залежність може бути обумовлена родинними, партійними, релігійними або іншими відносинами.

8. Під сильним душевним хвилюванням, викликаним неправомірними або аморальними діями потерпілого, розуміються сильні, такі, що швидко виникають та бурхливо протікають, короткочасні стани психіки винного, причиною яких була неправомірна або аморальна поведінка потерпілого. Такий психічний стан спричинює жах, відчай, лють особи, що звужує її здатність значною мірою усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Причиною виникнення сильного душевного хвилювання можуть бути будь-які неправомірні, у т.ч. злочинні, або аморальні дії потерпілого. При цьому важливим є ге, що стан сильного душевного хвилювання виник відразу після вчинення потерпілим вказаних дій, а не через значний проміжок часу після цього. Протиправні або аморальні дії можуть бути спрямовані не лише проти самого винного, а й проти його рідних, близьких або інших осіб, суспільства загалом.

9. Вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності означає, що злочин було вчинено в умовах крайньої необхідності, але з перевищенням Її меж (див. коментар до ст. 39).

10. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених КК, може бути визнано обставиною, яка пом'якшує покарання, лише у разі вчинення особою, яка виконує зазначене завдання, умисного особливо тяжкого злочину, пов'язаного з насильством над потерпілим, або умисного тяжкого злочину, пов'язаного з заподіянням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому чи настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків (ч. 2 ст. 43).

Наведений у ст, 66 перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці, навчання чи проживання; стан її здоров'я;'наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні.

12. Згідно з ч. З ст. 66, якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, у т.ч. прямо не визначена у ч. 1 ст. 66, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує. Так, не може бути врахована як вказана обставина вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, при засудженні особи за ст. ст. 116 і 123, в яких вона є обов'язковою ознакою складу злочину.[4, c.112]

вбивство покарання новонароджений оборона



Розділ 2. Правовий аналіз умисних вбивст при пом"якшуючих обставинах

2.1 Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Умисне вбивство, передбачене ст. 116, як і умисні вбивства, передбачені ст, ст. 117 і 118, належить до привілейованих складів умисних вбивств. Пом'якшення кримінальної відповідальності за Цей вид умисного вбивства викликане такими обставинами:

1) суспільно небезпечне діяння особи спровоковане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого;

2) суб'єктивна сторона складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом суб'єкта - його сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.

Об'єкт злочину - життя особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується:

1) діями - посяганням на життя іншої особи;

2) наслідками у вигляді смерті людини;

3) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком, а також

4) часом і певною обстановкою вчинення злочину.

Про поняття смерті людини див. коментар до ст. 115.

Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко і бурхливо, та певною мірою здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Фізіологічний афект не розглядається як медичний критерій неосудності, оскільки не є видом іншого хворобливого стану психіки. Така особа є, по суті, обмежено осудною (див. коментар до ст. 20). Фізіологічний афект потрібно відрізняти від патологічного афекту, який є тимчасовим розладом психічної діяльності, що слугує підставою для визнання особи неосудною.

Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.

Закон не уточнює, яким саме за характером має бути застосовуване потерпілим насильство.

Таким чином, насильство, внаслідок якого виникає стан сильного душевного хвилювання, може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень, побої), так і психічним (погроза заподіяти фізичну, моральну чи майнову шкоду).

Поняттям насильства у складі цього злочину охоплюються і буд-які інші дії насильницького характеру (незаконне позбавлення волі, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом тощо). Основна вимога, яка пред'являється до насильства у складі розглядуваного злочину,- спроможність викликати в особи стан сильного душевного хвилювання. Що стосується погроз, то очевидно, що найбільшу потенційну можливість у цьому плані мають найнебезпечніші види погрози, зокрема погроза вбивством, зґвалтуванням, задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, знищенням майна, заподіянням тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Встановлення реальної можливості спричинення тим чи іншим насильством, як і тяжкою образою, ставу сильного душевного хвилювання є питанням факту, яке повинно вирішуватись з урахуванням всіх обставин справи (характеру дій потерпілого, особливостей психічного стану винного, характеру відносин потерпілого з винним, обстановки, за якої застосовувалося насильство чи завдавалася тяжка образа, тощо). [5, c.187]

Насильство, яке викликає у винного стан сильного душевного хвилювання, обов'язково має бути протизаконним. Протизаконний характер означає, що потерпілий не мав за законом права у даному випадку застосовувати таке насильство. Протизаконність дій потерпілого у даному випадку виступає причиною виникнення у винного специфічного емоційно-психологічного стану, який, у свою чергу, викликає відповідну його реакцію у вигляді заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Іншими словами, якби потерпілий не вчиняв протизаконних дій щодо винного чи інших осіб, винний, у свою чергу, не вчинив би протиправних дій щодо нього. Причиною виникнення стану сильного душевного хвилювання може бути протизаконне насильство з боку як приватної, так і службової особи, у т.ч. тієї, яка за своєю посадою чи характером виконуваних повноважень наділена законом правом застосовувати насильство до громадян (це, наприклад, працівники міліції, СБ, члени громадських формувань з охорони громадського порядку, працівники виправно-трудових установ).

Систематичне знущання - особливо цинічне глузування, кепкування над особою, образа дією чи словом, що мають багаторазовий (три і більше епізодів) характер.

Тяжка образа - умисне грубе приниження честі і гідності суб'єкта, яке може бути вчинене у будь-якій формі - усно, письмово, дією. До тяжкої образи слід також відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує честь і гідність суб'єкта або його близьких. Важливе значення для оцінки образи як такої, що є тяжкою, мають емоційні особливості суб'єкта, сприйняття ним факту образи.

У випадку, коли умисне вбивство вчинене після того, як стан сильного душевного хвилювання пройшов, вчинене залежно від обставин справи необхідно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 115. Поведінка потерпілого у цьому випадку є обставиною, що істотно знижує суспільну небезпечність злочину і пом'якшує покарання (п. 7 ст. 66).

Виникнення стану сильного душевного хвилювання внаслідок застосування до особи насильства на законних підставах (наприклад, при затриманні й працівниками міліції у разі вчинення нею злочину чи іншого правопорушення) або ж не в результаті систематичного знущання або тяжкої образи виключає відповідальність особи, яка в такому стані умисно вчинила вбивство, за ст. 116.

Якщо вбивство вчинене після того, коли стан сильного душевного хвилювання пройшов, дії винного слід кваліфікувати за ст. 115. Протиправна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, яка пом'якшує покарання.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину е час його вчинення. Цей злочин може бути вчинений лише тоді, коли винний перебуває у стані сильного душевного хвилювання. Найчастіше такий стан є короткочасним і триває всього декілька хвилин.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння вбивства.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку і перебувала під час вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом. Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості: 1) умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим; 2) емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. [6, c. 281]



2.2 Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Об'єктом злочину є життя новонародженої особи.

Потерпілим від цього злочину може бути лише власна новонароджена дитина матері.

Об'єктивна сторона злочину характеризується:

1) діями - посяганням на життя Іншої новонародженої дитини;

2) наслідками у вигляді ЇЇ смерті;

3) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком, а також

4) часом і певною обстановкою - це діяння може бути вчинено лише під час пологів або відразу після пологів.

Суб'єктом злочину може бути лише мати потерпілої дитини, яка є осудною і на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини може бути вчинене у співучасті. Співвиконавець цього вбивства підлягає кримінальній відповідальності залежно від обставин справи за відповідною частиною (і пунктом ч. 2) ст. 115. Дії підбурювача і пособника кваліфікуються, відповідно, за ч. ч. З або 4 ст. 27 і ст. 117.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом. Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують такі особливості:

1) його вчинення обумовлене емоційною напругою, викликаною вагітністю і пологами та психічними процесами, що їх супроводжували (зокрема сімейним конфліктом, подружньою зрадою, матеріальними та іншими соціально-побутовими негараздами);

2) тимчасовий психічний розлад послаблює здатність матері усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв'язку з чим вона є обмежено осудною.

Якщо умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини вчинено із заздалегідь обдуманим умислом, у т.ч. за взаємною згодою подружжя, вчинене слід кваліфікувати за п. 2 ч. 2 ст. 115, а за наявності підстав - і за іншим пунктом ч. 2 цієї статті. [6, c. 284]

2.3 Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

1. Об'єктом злочину е життя особи.

2. Потерпілими від цього злочину є три категорії осіб: 1) особа, яка вчинює суспільне небезпечне посягання і щодо якої винний застосовує заходи необхідної оборони (ст. 36); 2) особа, дії якої були неправильно оцінені винним (ст. 37); 3) особа, яка вчинила злочин і щодо якої винний вживає заходів із затримання (ст.. 38).

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується:

1) діями у вигляді посягання на життя іншої людини;

2) наслідками у вигляді заподіяння їй смерті;

3) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідками, а також

4) певною обстановкою.

Ст. 124 містить склад привілейованого умисного вбивства, яке підлягає кваліфікації за цією статтею у трьох випадках, а саме, у разі його вчинення при перевищенні:

1) меж необхідної оборони. У цьому випадку діяння характеризується вбивством того, хто посягає, при захисті від суспільно небезпечного посягання, але з перевищенням меж необхідної оборони, тобто при явній невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання або обстановці захисту. Про умови правомірності необхідної оборони та поняття перевищення такої оборони див. ст. 36 та коментар до неї;

2) меж захисту в обстановці уявної оборони. Вбивство здійснюється за обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого не було і винна особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання. Про умови правомірності уявної оборони та поняття перевищення такої оборони див. ст. 37 та коментар до неї;

3) заходів, необхідних для затримання злочинця. Діяння полягає у вбивстві особи, яка вчинила злочин, при її затриманні, але з перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, тобто при явній невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Про умови правомірності затримання особи, яка вчинила злочин, та поняття перевищення заходів, необхідних для затримання злочини, див. ст. 33 та коментар до неї.

Обов'язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 115.

Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого.

4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і перебуває у стані необхідної, уявної оборони або правомірного затримання особи, що вчинила злочин.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного має охоплюватись той факт, що він діє в умовах необхідної оборони або умовах, необхідних для затримання злочинця. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути головним чином обумовлена захистом від суспільного посягання охоронюваних законом прав і інтересів.

При перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця, домінуючим є певне спрямування дій винного - він переслідує мету затримати особу, яка вчинила злочин, і доставити її відповідним органам влади.

Постанова ПВС "Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільна небезпечних посягань" № 4 від 28 червня 1991p.(п.10). [9, c. 284]



Розділ 3. Порівняльний аналіз норм польського та українського законодавства про вбивства з пом'якшуючими обставинами

Убивство в стані сильного душевного хвилювання передбачено як в КК України, так і в КК Республіки Польща. Однак у їх кримінальному законодавстві цей склад злочину передбачений дещо по-різному.

Відповідно до ст. 116 КК України стан сильного душевного хвилювання повинен виникнути раптово внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Відповідно ж до § 4 ст. 148 КК Республіки Польща стан сильного душевного хвилювання повинен бути виправданий обставинами.

Судочинство Республіки Польща не виключає можливість застосування насильства в стані сильного душевного хвилювання до третьої особи, хоча такі випадки визнаються винятком, а не правилом. Видається, що формулювання ст. 116 КК України є досконалішим, оскільки чітко визначає причини виникнення у винної особи стану сильного душевного хвилювання. Формулювання ж «виправданий обставинами», що використовує польське кримінальне законодавство, є оціночним і викликає багато дискусійних моментів.

Відповідальність за умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини передбачена ст. 117 КК України. Особливістю відповідальності за цей злочин та підставою його виділення як привілейованого складу злочину є те, що жінка під час родів, а також деякий час після них відчуває особливі психофізичні страждання, що мають негативний вплив на її психічний стан. В акушерстві прийнято вважати, що період «після родів» триває одну добу після закінчення родів [15, с. 101-103].

У зв'язку з цим убивством відразу ж після пологів буде таким, що вчинене протягом доби після пологів.

З цього приводу п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» зазначає, що умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини слід кваліфікувати за ст. 117 КК України, якщо воно вчинене під час пологів або одразу ж після них [16, с. 113].

Вчинення цих дій через деякий час після пологів за відсутності кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК України, тягне відповідальність за ч. 1 зазначеної статті. На жаль, зазначена постанова Пленуму Верховного Суду України не визначає час, протягом якого вбивство новонародженої дитини може бути кваліфікованим як таке, що вчинене відразу ж після пологів. Така невизначеність призводить до неоднакового застосування оціночних категорій часу.

В зв'язку з цим доцільно детальніше визначити в ній час, протягом якого вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини слід вважати вбивством «після пологів» та кваліфікувати за ст. 117 КК України, виклавши п. 21 в такій редакції: «умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини слід кваліфікувати за ст. 117 КК України, якщо воно вчинене під час пологів або протягом доби після них. Вчинення цих дій через добу або більше після пологів за відсутності кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК України, тягне відповідальність за ч. 1 зазначеної статті».

Убивство матір'ю своєї новонародженої дитини повинно бути обумовлене емоційною напругою, викликаною вагітністю та пологами, а також психічними процесами, що їх супроводжували. Однак зі змісту диспозиції ст. 117 КК України не видно, що вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів повинно бути обумовлене таким станом.

Це може призвести до неправильного застосування кримінального закону, коли за ст. 117 КК України будуть кваліфіковані дії жінки, яка вчинила вбивство своєї дитини і не перебувала в обумовленому стані. В зв'язку з цим доцільно законодавчо закріпити у диспозиції ст. 117 КК України вказівку на особливий психічний стан винної особи.

Прикладом для цього може слугувати польський досвід. Ст. 149 КК Республіки Польща передбачає відповідальність матері за вбивство дитини під час пологів під їх впливом. Видається, що диспозицію ст. 117 КК України можна було б викласти так: «Вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів вчинене під їх впливом».

Еутаназія як спосіб заподіяння смерті відома з сивої давнини. Він застосовувався, як свідчать історичні і літературні джерела, у практиці ряду племен і древніх держав. Зокрема це стосується індійських племен і Спарти.

Вбивство на вимогу (еутаназія) відомо польському кримінальному праву давно.

Вперше цей склад злочину передбачено у КК Республіки Польща 1932 р. Згодом, при прийнятті КК Республіки Польща 1969 р. законодавець ідентично описав цей склад злочину в новому кодексі та повторив опис усіх ознак цього складу злочину також і при прийнятті нині чинного КК Республіки Польща 1997 р. Відповідно до § 1 ст. 150 КК Республіки Польща еутаназією є вбивство, що вчиняється за двох умов: вимоги потерпілого про позбавлення його життя, а також наявності у винної особи співчуття до потерпілого.

Однак кримінально-правова норма про еутаназію в законодавстві Республіки Польща не є досконалою, на що звертається увага в юридичній літературі. Так, М.І. Хавронюк зазначає, що ця норма не виключає можливості відповідного кримінально-правового привілею для особи, яка навіть і на прохання потерпілого вбиває малолітню або душевно хвору особу, або особу, яка завідомо для винного перебуває під впливом обману, примусу тощо [17, с. 656].

На недосконалість чинної норми у польському кримінальному праві про відповідальність за еутанавтичне вбивства звертають увагу також Е. Гвяздовська та Г. Рейман [18, с. 59-72; 19, с. 81-108].

Враховуючи досвід польського законодавця та недоліки в закріпленні відповідальності за еутаназію в кримінальному праві Республіки Польща, видається за доцільне доповнити КК України ст. 1181 такого змісту:

«Стаття 1181. Еутаназія Вбивство безнадійно хворої людини, що переживає нестерпні фізичні або психічні страждання, на її вимогу та під впливом спів-

чуття до неї з метою позбавити її страждань, - карається…».

Висновок. Видається, що запропоновані вище зміни до чинного КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України дали б змогу краще диференціювати кримінальну відповідальність за вбивство. Крім того, формулювання еутаназії на рівні КК України виключило б можливість застосування цієї кримінально-правової норми у випадках, коли позбавлення життя іншої людини не заслуговує на кваліфікацію при пом'якшуючих обставинах.



Висновки

В підсумку нашої курсової роботи приведемо основні виводи по трьом даним видам вбивств, які розглядаються як здійснені при пом'якшувальних обставинах:

1. Умисне вбивство, здійснене в стані сильного душового хвилювання (ст. 116 КК): афект як особливе емоційне полягання в даній кримінально-правовій нормі є центральною ланкою, що визначає зміст, характер і інші особливості всіх елементів і ознак даного складу злочину. Особливо таке його вплив виявляється в суб'єктивній стороні злочину, афект визначає характер і природу наміру, мотиву, мети злочинної поведінки. Тому встановлення афектованого стану у момент здійснення вбивства має вирішальне значення у справах даної категорії. Встановити, чи здійснено вбивство в такому стані чи ні, -- це завдання судовий-психологічної експертизи, але не судово-психіатричною (як це нерідко можна спостерігати в судовій практиці). Вбивство в стані афекту здійснюється з афектованим наміром, коли процес рішення і вибір поведінки ускладнені особливим емоційним станом винного (афектом), що специфічно впливає на його свідомість і волю. Специфіка афектованого вбивства в тому, що воно в основному здійснюється з непрямим неконкретизованим наміром. Тут мета досягнення смерті потерпілого не переслідується, тому і виключається бажання її настання. Винному в таких випадках байдужий сам результат його дій, в афектному «спаласі» він не думає про те, що від його дій може наступити смерть потерпілого. Тільки спричинення фізичної шкоди кривдникові є для винного бажаним результатом, а не досягнення наслідків у вигляді смерті потерпілого. У таких випадках превалює мета дії («афектний розряд»), а не наслідків. Дезорганізующєє дія афекту приводить до того, що суб'єкт в більшості випадків виявляється нездібним передбачати результати своїх дій. Його свідомість фокусується на діях, а про наслідки він не думає, вони для нього байдужі, що характерний для непрямого наміру.

2. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК): Відносно визначення об'єкту законодавцем повинні бути чітко викладені межі періоду новонародженості. Правильніше було б роз'яснити початок поняття «пологи» як часу з моменту початку родових сутичок, вказуючих на те, що дитина - жива людина, що він вже готовий до досягнення життєздатності, і кінець поняття «пологи» - як часу до виділення плаценти (дитячого місця) після народження дитини. А початком поняття «Відразу ж після пологів», вказати час після виділення плаценти і кінець - протягом доби. Відносно визначення суб'єкта потрібно встановити чи досягла мати-вбивця 16-ти років, чи осудна вона. Відносно визначення об'єктивної сторони, необхідно, щоб умисне спричинення смерті дитини відбулося під час пологів або відразу ж після пологів, в умовах психотравмуючої ситуації або в стані психічного розладу. Відносно визначення суб'єктивної сторони встановити чи винен зробив особу даний злочин.

3. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК).

Спричинення смерті що робить замах при захисті від нападу стає злочинним лише унаслідок перевищення меж необхідної оборони, що мало місце, яке і робить спричинення смерті суспільно-небезпечним. Небезпечним, але в значно меншому ступені, ніж "просте" або кваліфіковане вбивство. На це указує розмір санкцій, передбачених за вказані злочини. Представляється, що розмір санкцій визначається багатьма чинниками, що відносяться до всіх елементів складу злочину, у тому числі і до об'єкту.



Список використаної літератури

1. Конституція України: Зб. Нормат. Актів. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 96 с.

2.Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 20 верес. 2009 р.: - К.: Паливода А.В., 2009 р. - 188 с.

3. Антипов В.І., Володько М.В. Кримінальне право України - К.: 2002р, - с. 150;

4. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України. - 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. - К.: А.С.К., 2006. - 848с. - (нормат. док. та комент.);

5.Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / за ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ - Харків: Юрінком Інтер - Право, 2002. - 494 с.;

6. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - к.: Каннон, А.С.К., 2001. - 1104с.

7.Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального Кодексу України. - Київ - 2001.

8. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. - 2-го вид. , переробл. та доп. / Відп. ред. С.С. Яценко. - К.: А.С.К., 2002. - 968 с. - (Нормативні документи та коментарі).

9. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. - Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка;

10. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / за ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ - Харків: Юрінком Інтер - Право, 2002. - 494 с.;

11. Юридичний енциклопедичний словник. / Редкол.: С.С.Аверінцев та ін.- М.,1989.

12. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові документи та судово-слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. А.В.Савченко та ін.; За заг. редак. В.В. Кузнєцова. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. - 496с.

13. Практика судів України з кримінальних справ 2001-2005 / Зазагю редакцією В.Т. Маляренка, В.В. Сташиста. Київ - Харків, Юрінком Інтер, 2005р.

14. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 4 липня 2006 року // Кримінальне судочинство в Україні. Судова практика. Злочини протии життя особи (вбивства): офіційне видання. - К.: Вид. дім «Ін Юре», 2007. - С. 36-37.

15. Кретова Н.Е. Акушерство и геникология / Н.Е. Кретова, Л.М. Смирнова. - М.: Медицина, 1993. - 247 с.

16. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003

року № 2 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: навч.-практ. посібник / укл. Б.О. Кирись - Львів: Ліга-прес, 2008. - С. 113-122.

17. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України в інших держав

континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації: моно-

графія / М.І. Хавронюк. - К.: Юрисконсульт, 2006. - 1048 с.

18. Gwiazdowska Przestкpstwo eutanazji w nowym kodeksie karnym / E. Gwiazdowska // Materiaіy z Konferencji naukowej «Ocrona їycia w nowym kodeksie karnym», zorganizowanej w dniu 15 grudnia 1998 r. w Katolickim Uniwersytecie Lubelskim. - Lublin, 1999. - S. 23-29.

19. Rejman G. Prawo karne wobec eutanazji na tle nauczania Ojca Њwi№tego Jana Pawіa II / G. Rejman // Zagadnienia Prawa Karnego na tle nauczania Jana Pawіa II. - Lublin, 2006. - S. 43-56.

20. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України. -Київ, 2001.- 702 с.

Размещено на Allbest.ru

...