Поняття, склад і види адміністративних порушень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Поняття, склад і види адміністративних порушень

Виконала: ст.гр. ЕМБ-13б

Волокітіна А.В.

Перевірив: Ткачов М.М.

Харків 2016

Зміст

1. Поняття та ознаки адміністративного правопорушення

2. Юридичний склад адміністративного правопорушення

3. Види адміністративних правопорушень

Список літератури

1. Поняття та ознаки адміністративного правопорушення

В Україні, як і будь-якій іншій державі, діє велика кількість різних юридично обов'язкових правил. Такого роду правила мають на меті забезпечити правопорядок та належну дисципліну у певних сферах діяльності, і які безпосередньо зачіпають інтереси як всіх чи більшості громадян, підприємств, установ так і держави в цілому.

Це правила поведінки у громадських місцях, правила дорожнього руху, правила охорони праці та техніки безпеки, правила торгівлі, санітарні, ветеринарні та протипожежні правила, правила полювання, митні правила та інші. Дотримання цих правил відповідає інтересам держави, громадян, та підприємств, установ, організацій, а їх порушення суперечить їм і викликає шкідливі та суспільно небезпечні наслідки. Всі зазначені правила встановлюються законами, та нормативними актами, що діють у межах своєї компетенції. Однією з властивостей цих правил є те, що вони захищаються адміністративними санкціями, а їх порушення кваліфікується як адміністративні правопорушення. Основні ознаки та юридична характеристика правопорушень міститься у Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

{Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2342-III від 05.04.2001}

У сфері адміністративних відносин вчинок може мати подвійне значення. Кожне окреме правопорушення, як явище реальної дійсності, конкретне: воно здійснюється конкретними особами, у визначеному місці, у визначений час, суперечить адміністративно-правовим нормам, характеризується точно визначеними ознаками. Разом з тим, незважаючи на розходження окремих правопорушень і їхніх видів, усі адміністративні правопорушення, як антисоціальні явища, мають загальні риси:

1. Усяке правопорушення - це вчинок, тобто дія чи бездіяльність. Дія - акт активного поводження (наприклад, порушення правил полювання, користування без дозволу радіопередавачем, дрібне хуліганство, ст. 173 КпАП, незаконне використання земель державного лісового фонду, ст. 63). Бездіяльність - пасивна форма поведінки, що знаходить своє відображення у невиконанні особою тих дій, які вона повинна і могла виконати в наслідок покладених на неї обов'язків (ухилення від реєстрації або нереєстрації вогнепальної зброї, ст. 192 КпАП, ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння, ст. 131). Значимість цієї риси полягає в тому, що в ній сховане загальноприйняте положення "за думки не судять". Так, не можна вважати правопорушенням не виявлені через вчинки внутрішній напрям думок, почуття, не тільки позитивні, але і негативні. Розумові процеси не регулюються правом.

2. Однією з рис правопорушення, найбільш очевидної, що випливає із самого терміна, є протиправність, тобто порушення права, його норм (не може визнаватися адміністративним протиправним дія чи бездіяльність, якщо таке не передбачено нормою). Протиправність адміністративного проступку виражається в порушенні загальнообов'язкових правил, що держава встановлює з метою дотримання режиму законності, захисту прав і свобод громадян, суспільних і державних інтересів. Вчинок, що не порушує яких-небудь норм права, може бути аморальним, порушенням норм громадських організацій, але не правопорушенням. Конституція України закріплює принцип, зміст якого в тому, що ніхто не може нести відповідальність за вчинки, що не визнавалися правопорушенням у момент його здійснення.

3. Важливою ознакою адміністративного правопорушення є винність (невинної протиправності не існує). Винність передбачає наявність у особи відповідного власного психічного ставлення до відповідного вчинку і його наслідків (тобто психічне відношення правопорушника до зробленого вчинку і виражається, насамперед, у тім, що він усвідомлює характер свого вчинку або не усвідомлює, хоча міг і повинний був усвідомлювати. Усвідомлення діяння може виходити з різних обставин і, насамперед зі знань про наявність норми, що забороняє подібні дії.

Зі сказаного випливає висновок: якщо протиправність завжди винна, то, отже, відсутність вини свідчить про відсутність протиправності і правопорушення і виключає юридичну відповідальність. Це положення цілком відповідає принципам законності, справедливості, охорони прав особистості і тому не може і не повинне мати виключення.

Цілком можливі ситуації, коли правопорушник не знав про наявність відповідної заборони в чинному законодавстві. Однак ця обставина не звільняє від відповідальності за зроблене правопорушення. У праві існує презумпція знання закону. Ще з часів Стародавнього Рима діє принцип, відповідно до якого не можна відговорюватися незнанням закону. У сучасних умовах держава і його органи публікують усі нормативно-правові акти, що торкаються права й інтереси громадян і інших осіб. Отже, кожний повинний подбати про знання норм, що регулюють відносини, у які він вступив чи має намір вступити. Законодавець вважав за необхідне вказати на форми вини, які мають юридичне значення. Це умисел (вина у формі умислу) і необережність (вина у формі необережності). Умисел може бути прямим чи непрямим (евентуальним). Необережна вина проявляється у формі самовпевненості чи недбалості.

4. Має свідомо-вольовий характер, тобто момент здійснення адміністративного правопорушення залежить від волі і свідомості учасників, знаходиться під контролем їхньої волі і свідомості, здійснюється ними усвідомлено і добровільно. Відсутність вільної волі є юридичною умовою, при якій вчинок правопорушенням не визнається, навіть якщо воно і мало шкідливі наслідки

5. Обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення є адміністративна карність. Карність означає, що за здійснення конкретного вчинку адміністративним законодавством передбачається відповідне покарання. Дана ознака дозволяє відмежувати правопорушення від інших протиправних (заборонених адміністративно-правовими нормами) вчинків, здійснення яких не спричинює застосування адміністративних стягнень.

2. Юридичний склад адміністративного правопорушення

Адміністративне право надає великого значення складові адміністративного правопорушення. Його необхідно відрізняти від ознак адміністративного правопорушення. Це питання має не стільки теоретичне, скільки практичне значення. Адже за наявності всіх ознак адміністративного правопорушення може бути відсутнім склад адміністративного правопорушення, що тягне за собою протизаконність притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.

Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення. Об'єктом адміністративного правопорушення можуть бути також здоров'я, честь і гідність людини.

Тобто, об'єктом виступають конкретні норми, приписи, законні вимоги, заборони. Це означає, що форми, в яких знаходить своє вираження конкретний об'єкт, можуть бути різними. Скажімо, розпиття спиртних напоїв у громадських місцях - на вулицях, стадіонах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту і т. д. чи поява у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, є посяганням на громадський порядок, а отже - адміністративним правопорушенням.

Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Суб'єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни чи посадові особи. Адміністративній відповідальності підлягають осудні особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилося 16 років. Особа у віці 16-18 років, яка скоїла адміністративне правопорушення, притягається до відповідальності на загальних підставах.

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за правопорушення, пов'язані з недотриманням установлених правил у сфері порядку управління, громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, виконання яких входить до їхніх службових обов'язків (ст. 14 КпАП України). Це означає, що посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення певних правил своїми діями, а й за неналежне забезпечення виконання їх іншими особами, насамперед підлеглими. На них накладається дисциплінарне стягнення, якщо правопорушення було здійснене під час виконання ними службових обов'язків.

Іноземні громадяни та особи без громадянства підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах згідно з чинним законодавством України (ст. 16 КпАП України).

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

адміністративний правопорушення кодекс відповідальність

3. Види адміністративних правопорушень

Залежно від сфери суспільних відносин, у якій правопорушення скоюється і специфіки об'єктів, на які при цьому спрямовані посягання правопорушника КпАП розрізняє такі види адміністративних правопорушень:

1. Правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення.

Наприклад: Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці; Невиконання колективного договору; Пору­шення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм; Ухилення від обстеження і профілактичного лікування осіб, хворих на венеричну хворобу; Умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою і т. ін.

2. Правопорушення, що посягають на власність.

Наприклад: Порушення права державної власності на надра, ліси; Дрібне розкрадання державного або колективного майна і т. ін.

3. Правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії і культури.

Наприклад: Псування і забруднення земель, самовільне зайняття земельної ділянки, знищення межових знаків; Порушення правил охорони водних ресурсів, незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка, засмічення лісів побутовими відходами і покидьками; Порушення вимог пожежної безпеки в лісах; Викид в атмосферу забруднюючих речовин з перевищенням нормативів; Експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах; Порушення правил полювання, рибальства; Жорстоке поводження з тваринами; Збирання рослин, занесених до Червоної книги; Порушення правил охорони і використання пам'яток історії та культури і т. ін.

4. Правопорушення у промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії.

Наприклад: Порушення правил і норм ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання; Недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва; Самовільне будівництво будинків або споруд; Марнотратне витрачання електричної і теплової енергії; Порушення, пов'язані з використанням газу і т. ін.

5. Правопорушення у сільському господарстві. Порушення ветеринарно-санітарних правил.

Наприклад: Потрава посівів, псування або знищення зібраного врожаю с/г культур, пошкодження насаджень; Порушення правил щодо боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур'янами; Незаконний посів та вирощування снотворного маку чи конопель; Порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог; Грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації с/г машин і техніки безпеки.

6. Правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку.

Наприклад: Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на залізничному транспорті; Порушення правил користування засобами залізничного транспорту; Порушення правил безпеки польотів; Порушення правил поведінки на повітряному судні; Порушення правил пожежної безпеки на залізничному, морському, річковому і повітряному транспорті; Порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломами (ст. 121); Невиконання водіями вимог про зупинку, залишення місця ДТП; Перешкоджання проведенню огляду транспортних засобів; Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами, водіями та іншими особами (ст. 127); Керування транспортними засобами у стані оп'яніння; Безквитковий проїзд і т. ін.

7. Правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою.

Наприклад: Порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями; Самоправне зайняття жилого приміщення; Пошкодження або самовільна порубка озеленювальних насаджень у містах; Порушення правил тримання собак та котів і т. ін.

8. Правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності.

Наприклад: Порушення правил торгівлі, громадського харчування та сфери послуг громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю; Порушення правил торгівлі спиртними напоями; Порушення правил про валютні операції; Ухилення від подання декларації про доходи; Недобросовісна конкуренція; Зловживання моно­польним становищем на ринку.

9. Правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації.

Наприклад: Випуск і реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів; Порушення правил користування засобами вимірювань і т. ін.

10. Правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку.

Наприклад: Дрібне хуліганство; Поширювання неправдивих чуток; Стрільба з вогнестрільної зброї в населених пунктах; Порушення або невиконання правил пожежної безпеки; Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння; Азартні ігри, гадання в громадських місцях; Заняття проституцією; Порушення тиші в громадських місцях; Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб; Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків по вихованню дітей і т. ін.

11. Правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління.

Наприклад: Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції; Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій; Прояв неповаги до суду; Злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів попереднього слідства або дізнання; Публічні заклики ; невиконання вимог працівника міліції; Самоуправство; Порушення порядку подання даних державних статистичних спостережень; Порушення законодавства про референдум; Порушення правил адміністративного нагляду; Порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнестрільної гладкоствольної мисливської зброї; Порушення правил застосування спеціальних засобів самооборони; Порушення правил навчання карате; Порушення митних прав і контрабанда (ст. 209); Порушення правил військового обліку.

Список літератури

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21).

2. 1. Битяк Ю.П., В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др. "Административное право Украины". Харьков: 2003.

3. 2. Копєйчиков В.В. "Правознавство". К.: Юринком Інтер, 1999.

4. 3. Забарный Г.Г. "Административное право Украины", К.: 2001.

5. В. В. Копєйчиков. "Правознавство". Київ.

6. http://studopedia.com.ua/1_103925_vidi-administrativnih-pravoporushen.html

7. http://shpargalka.org.ua/r/0/442.html.

Размещено на Allbest.ru