Конституційно-правовий статус громадських організацій в Україні

Види, завдання та функції громадських організацій. Аналіз принципів діяльності та формування громадських організацій, засади та проблеми ефективності їх функціонування, взаємодії з органами державної влади. Види відповідальності громадських організацій.

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 10.04.2016
Размер файла 76,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Файл не выбран
РћР±Р·РѕСЂ

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Юридичний факультет

Кафедра конституційного права

Курсова робота

по дисципліні конституційне право України

на темy: «Конституційно - правовий статус громадських організацій в Україні»

Виконав: студент групи ЮРД - 19с

Костюк Б.В.

Львів 2015

Зміст

Вступ

1. Види громадських організацій, їх завдання та функції

2. Порядок утворення громадських організацій

3. Повноваження та діяльність громадських організацій

4. Відповідальність громадських організацій

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми: Громадські організації, на даний момент, переживають новий етап становлення. Розвиток громадських організацій в сучасних умовах можна охарактеризувати як нестійкий, мінливий швидкими темпам тому, що вони здійснюють свою громадську діяльність, спираючись на нові погляди, шукають більш ефективні форми взаємодії з молоддю, державною владою, засобами масової інформації, комерційними організаціями, а також між собою. Громадські організації здійснюють особливий вплив на розвиток та становлення інститутів громадянського суспільства в Україні.

У січні 2013 року набрали чинності два закони, які по-новому визначають правове середовище для створення та діяльності двох найбільш поширених в Україні інститутів громадянського суспільства - громадських об'єднань та благодійних організацій. Закони України «Про громадські об'єднання» та «Про благодійну діяльність та благодійні організації» поповнюють громадський сектор можливостями утворення нових видів та організаційно-правових форм організацій, змінюють систему і порядок здійснення реєстраційних дій щодо легалізації цих інституцій. Закон України «Про об'єднання» втратив чинність.

Закон «Про громадські об'єднання» вводить різновиди громадських об'єднань, якими є громадські спілки та громадські організації. Громадські спілки створюються виключно юридичними особами приватного права, потім до участі в них можуть долучитись фізичні особи, які досягли 18 років і є дієздатними. Натомість засновниками і учасниками громадських організацій можуть бути тільки фізичні особи. Громадські об'єднання здійснюють свою діяльність в інтересах громадян там, де часто держава неспроможна це здійснити.

Громадяни та юридичні особи можуть об'єднуватися з різною метою: захисту і представлення своїх прав як пацієнтів медичних закладів, захисту навколишнього природного середовища і популяризації технологій дбайливого природокористування, організації змістовного дозвілля для молоді, правозахисні організації можуть об'єднатися для захисту прав людей, які потрапили до СІЗО та інших установ пенітенціарної системи.

У зв'язку з цим виникає гостра необхідність визначити особливості становлення громадських організацій в Україні, визначити їх роль та місце в Україні, дослідити повноваження та функції громадських організації, а також чинників, які зумовлюють розвиток інституту громадських організацій в Україні тощо.

Об'єктом дослідження курсової роботи є громадські організації та їх завдання. громадський організація відповідальність влада

Предметом дослідження є відносини, які виникають з приводу виконання громадськими організаціями своїх повноважень.

Метою є аналіз принципів діяльності та формування громадських організацій їх засади та проблеми ефективності їх функціонування, взаємодії з органами державної влади.

Відповідно для досягнення поставленої мети визначені основні завдання курсової роботи:

- дослідити завдання та функції громадських організацій в Україні;

- розглянути види громадських організацій;

- визначити повноваження громадських організацій в Україні, які закріплені в Конституції України;

- охарактеризувати порядок утворення громадських організацій;

- визначити види відповідальності громадських організацій.

Методологічна основа дослідження: в курсові роботі виступили принципи структурно-функціонального підходу, що дозволяють визначити місце громадських організацій у структурі громадянського суспільства та їх роль в процесі реалізації інтересів суспільства. У роботі також використані загальнонаукові методи, порівняльно-історичний метод.

Теоретичною базою дослідження стали праці таких вітчизняних вчених, як Ю. Тодики та В. Яворського, Р. Михеєнка, Є. Назаренка, М. Оніщука, Н. Нижника, М. Агаева, Р. Безсмертного, В. Ф. Опришка, В. Ф. Погорілка, В. М. Шаповалата інших.

Структура роботи: вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел.

1. Види громадських організацій, їх завдання та функції

За даними Державного комітету статистики України станом на 1 січня 2014 року зареєстровано 44696 громадських організацій. Безперечно, така кількість громадських організацій та їх різноманітність зумовлюють необхідність дослідження класифікації громадських організацій.

Питання класифікації громадських об'єднань досліджувались В.М. Кравчук, М.Н. Мискіною, С.П. Мосовим, Л.В. Мухіною, Н.Р. Нижник, А.І. Пригожиним, О.М. Семьоркіною, Р.М. Ширшиковою та іншими науковцями.

Зважаючи на зміни,що відбуваються у законодавстві про об'єднання громадян на сучасному етапі важливим є розуміння їх видового різноманіття, що знаходить відбиток у відмінностях правового статусу, крім цього необхідним є порівняння класифікацій, що пропонуються вітчизняними та іноземними дослідниками.

Класифікація об'єднань громадян в науковій літературі здійснюється за багатьма критеріями:[4]

1. За рівнем політизованості або за місцем у політичній системі (політичні партії, суспільно-політичні організації, громадські організації);

2. За рівнем комерціалізації (некомерційні і неприбуткові організації та благодійні фонди);

3. За характером організованості ( партії, рухи, організації);

4. За місцем у ієрархічній структурі ( місцеві, регіональні або загальнодержавні організації; первинні організації або їх об'єднання та асоціації);

5. За напрямами діяльності, сферами інтересів (професійні, демографічні, творчі, спортивні, культурно-просвітницькі, науково- технічні тощо);

6. За рівнем стабільності (такі, що постійно діють або тимчасові).

Також є й інші критерії поділу громадських організацій:

1. За завданнями - політичні, професійні, наукові, творчі та інші організації.

2. За типом членства - лише індивідуальне членство (партія, профспілка), лише колективне членство (асоціації міст і підприємств), змішане членство ( наукове товариство), без членства ( суспільні рухи та ін.).

3. За суспільною роллю виділяють масові організації, орієнтовані на справи всього суспільства, і такі, що дбають переважно про потреби та інтереси своїх членів.

4. За галузями діяльності.

Розмаїття неурядових організацій ускладнює здійснення їх однозначної класифікації. Найчастіше у літературі наводяться наступні класифікації громадських об'єднань:

1. за суб'єктами діяльності (молодіжні, дитячі, жіночі організації, об'єднання ветеранів, об'єднання роботодавців, підприємців та ін.);

2. за організаційно-правовою формою (суспільний рух, союз, благодійний фонд, асоціація, конгрес, благодійна установа, благодійна організація);

3. за сферою суспільного життя - культурні, просвітницькі, спортивні, екологічні, творчі тощо;

4. за типом і спрямованістю діяльності організації відносно суб'єкта, який її утворив - професійні спілки, благодійні організації, правозахисні організації, організації національних меншин, суспільно-політичні рухи та ін..

Відповідно до ст.11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Свобода зібрань та об'єднання» кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Конвенція передбачає також утворення публічно-правових громадських об'єднань, що створюються законодавчим актом (колегії адвокатів, нотаріусів, гільдії, ремісників, асоціації лікарів, туроператорів тощо).[5]

Новим етапом правового регулювання діяльності громадських об'єднань стало прийняття Верховною Радою Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 р.№ 4572-VI [13], який почав діяти з 01.01.2013 р., і тоді ж втратив чинність діючий Закон «Про об'єднання громадян». Необхідно вказати на те, що в новому законі відсутня норма про класифікацію статусу громадського об'єднання: всеукраїнський, місцевий та міжнародний. За статусом закон вирізняє тільки такі: «дитячий», «молодіжний» і «всеукраїнський». Хоча, йдеться про різні підстави класифікації об'єднань.[2]

Приклади класифікацій громадських об'єднань, запропоновані вітчизняними дослідниками.

О. Семьоркіна наводить наступні класифікації громадських об'єднань [3]:

- за необхідністю формалізації створення:

а) підлягають легалізації (офіційному визнанню) державою (це громадські організації, професійні спілки, організації роботодавців, органи самоорганізації населення);

б) не підлягають легалізації (батьківські комітети, органи громадського самоврядування в освіті, колективи фізкультури на підприємствах тощо).

- за метою і функціями:

а) мають загальну мету і завдання, створюються без будь-яких спеціальних особливостей відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян»;

б) мають спеціальну мету (прямо передбачену законами): громадські організації інвалідів, «чорнобильців», ветеранів війни; Національний олімпійський комітет України;

Українське товариство охорони пам'яток історії та культури; саморегулюючі громадські організації; організації професійного спрямування; організації професійного самоврядування.

- за характером повноважень:

а) мають визначені законами спеціальні повноваження: громадські організації споживачів; громадські організації з охорони громадського порядку і державного кордону; Українське товариство охорони пам'яток історії та культури;

б) мають загальну мету і завдання, створені без будь-яких спеціальних особливостей відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян».
- за територією діяльності:

а) всеукраїнські громадські організації;

б) міжнародні громадські організації;

в) місцеві громадські організації.

У політичній системі суспільства громадські організації виконують певні функції

Громадські організації виконують такі функції:

1. інтегративну - вона полягає в об'єднанні членів організації навколо спільних цілей, розвиткові між ними на цій основі політичних та інших зв'язків;

2. формування та оновлення правлячої еліти- громадські організації підтримують тих чи тих кандидатів на виборах до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у разі обрання впливають на їхню діяльність у владних структурах, на відбір кадрів для державного апарату;

3. інформаційна - вони доводять до органів влади інформацію про стан громадської думки щодо тієї чи іншої проблеми суспільного життя;

4. виховна - націлена на формування в громадян моральної, політичної, правової культури, національної самосвідомості, відповідальності за справу і свою поведінку;

5. опозиційна - її роль полягає в запобіганні надмірній централізації та посиленні влади держави;

6. захисна - спрямована на задоволення та захист інтересів, потреб членів організації через вимоги, заяви до державних органів;

7. комунікативна - інформаційне забезпечення, розширення спілкування, підвищення ролі громадської думки;

8. контролююча - здійснення громадського контролю над державними установами, з метою зменшення бюрократизації суспільного життя.

Досліджуючи функції громадських організацій, слід зауважити, що необхідно відмежовувати поняття функції організації від її завдань та принципів. Завдання та функції це поняття, які співвідносяться, є взаємопов'язаними, але не тотожними.

Завдання громадської організації визначають її соціальне призначення та мету, заради досягнення якої створюється організація. Тим самим, завдання організації є передумовою виникнення її функцій. В свою чергу, функції являють собою засоби реалізації та виконання поставлених завдань. Щодо співвідношення принципів формування та діяльності організації та її функцій, то принципи здійснюють активний вплив на розвиток функцій та є основою виконання кожної з них.[6]

Сьогодні одним із найважливіших питань, що виникають й процесі дослідження функцій громадських організацій, є питання про їх класифікації. Складність класифікації пов'язана із різноманітністю сфер застосування функцій, з особливостями форм і методів їх реалізації, а також із значною кількістю організаційно-правових форм громадських організацій. Зрозуміло, що при такому розмаїтті важко визначити єдиний критерій для універсальної класифікації.

Класифікувати функції громадської організації необхідно за об'єктами, сферами життя, в яких здійснюється діяльність певної громадської організації: соціальні, культурні, економічні, екологічні та політичні функції.

Залежно від спрямованості діяльності громадських організацій об'єктні функції поділяються на зовнішні та внутрішні. До внутрішніх функцій належать: установча, організаційна, управлінська, здійснення підприємницької діяльності, що є необхідною для реалізації функцій та завдань громадської організації Зовнішні функції: діяльність громадських організацій спрямована на забезпечення та реалізацію прав та свобод людини і громадянина; діяльність громадських організацій спрямована на виявлення спільних інтересів окремих груп населення; співпраця з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян; благодійницька; інформаційна та ін.

Для таких організацій будуть властиві такі функції:

розвиток та вдосконалення зв'язків з громадськими організаціями інших держав; підтримка та участь міжнародних громадсько-політичних рухів: проти війни та тероризму, проти СНІДу, проти глобалізації, захист прав дітей, жінок, національних меншин та ін.

Окремо слід відзначати загальні функції, які властиві об'єднанням громадських організацій (спілки, фонди, асоціації тощо): координація діяльності своїх членів; представництво та захист їх спільних інтересів; обмін досвідом; вибір пріоритетних напрямків діяльності для своїх членів; розробка та реалізація спільних програм; представництво інтересів громадських організацій в органах державної влади; взаємодія з державним та недержавним комерційним секторами, засобами масової інформації; організація суспільної експертизи проектів законів, нормативних актів та соціально вагомих рішень. Прикладами таких об'єднань громадських організацій виступають: Український національний комітет молодіжних організацій, який є незалежною неурядовою організацією і має статус всеукраїнської спілки молодіжних та дитячих громадських організацій; Коаліція українських громадських організацій Свобода вибору; Федерація профспілок України та багато інших.

За суб'єктами, на захист прав та інтересів котрих спрямована діяльність громадської організації, функції можна поділити на функції молодіжних, дитячих, жіночих, авторських, ветеранських, споживацьких організацій та ін. Така диференціація функцій є закономірною, оскільки кожна із зазначених організацій має свою особливу природу та своєрідний механізм реалізації функцій.

Ще одним критерієм класифікації функції є сукупність способів, засобів, методів діяльності, яка ведеться громадською організацією. Всі зазначені критерії знаходяться в певній послідовності та є необхідними для реалізації функцій. До таких функцій належать: правозахисні (правоохоронні), соціального контролю, організаційні, фінансові, матеріально-технічні, інформаційні, нормотворчі функції. Зазначені функції є загальними для всіх організаційно-правових форм громадських організацій та тісно пов'язані з об'єктними функціями, реалізація яких може відбуватися тільки завдяки системі технологічних функцій.

Для ефективного функціонування системи громадських організацій необхідною є реалізація всього комплексу їх основних функцій, які взаємопов'язані між собою та становлять єдину цілісну систему. Функції громадських організацій повинні здійснюватися на таких засадах: єдності суб'єкта та об'єкта діяльності, економічної та фінансової незалежності, самостійності і незалежності в межах своєї компетенції.

Таким чином, беручи до уваги основні властивості функцій (загальність, стабільність) та мету, на досягнення якої спрямовується вся діяльність конкретної громадської організації, функції громадських організацій слід визначити як головні напрями і види діяльності громадських організацій, що характеризують їх суть та соціальне призначення та обумовлені статутними задачами та цілями організацій. Функції не слід ототожнювати з такими категоріями, як завдання, принципи, компетенція. Функції зумовлені юридичною природою громадських організації, їх місцем в системі суспільного ладу, завданнями та цілями, на досягнення яких спрямована їх діяльність, а також мають недержавну природу.

Громадські організації, виходячи зі своєї природи, мають право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах, одержувати від них інформацію, необхідну для реалізації своїх завдань, пропагувати свої цілі та ідеї, виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові й немайнові права, засновувати засоби масової інформації та підприємства, необхідні для виконання статутних цілей, та ін.

2. Порядок утворення громадських організацій

Утворення громадського об'єднання відбувається на установчих зборах, під час яких засновники висловлюють своє бажання створити громадське об'єднання, визначають назву, мету та завдання діяльності, а також організаційно-правову форму. Така діяльність оформлюється протоколом, який відповідно до ст. 9 Закону України «Про громадські об'єднання», має містити відомості про:

1) дату та місце проведення установчих зборів;

2) осіб, які брали участь в установчих зборах (відповідно до частини одинадцятої цієї статті);

3) рішення про утворення громадського об'єднання із зазначенням мети (цілей) його діяльності;

4) рішення про визначення найменування та за наявності - скороченого найменування громадського об'єднання;

5) рішення про затвердження статуту громадського об'єднання;

6) рішення про утворення (обрання) керівника, органів управління громадського об'єднання відповідно до затвердженого статуту;

7) рішення про визначення особи (осіб), яка має право представляти громадське об'єднання у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені громадського об'єднання без додаткового уповноваження (далі - особа, уповноважена представляти громадське об'єднання), - для громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи, якщо утворення (обрання) органів управління не передбачено рішенням про утворення такого об'єднання;

8) рішення про визначення особи (осіб), яка має право представляти громадське об'єднання для здійснення реєстраційних дій, - для громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.[2]

Невід'ємною частиною протоколу установчих зборів громадського об'єднання є реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах, в якому обов'язково зазначаються відомості:

1) щодо фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові особи, дата народження, а для іноземців та осіб без громадянства також дані національного паспорта або документа, що його замінює. Дані про особу засвідчуються її особистим підписом;

2) щодо юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код, юридична адреса, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка уповноважена брати участь в установчих зборах. Ці дані засвідчуються підписом особи, уповноваженої брати участь в установчих зборах.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про громадські об'єднання», засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а молодіжної та дитячої громадської організації - 14 років. Засновником громадської організації не може бути особа, яку визнано судом недієздатною.

Засновниками громадської спілки можуть бути тільки юридичні особи приватного права. Відповідно до Цивільного кодексу України, юридичною особою приватного права є юридична особа, засновниками якої є фізичні особи або інші юридичні особи приватного права, а не органи державної влади чи місцевого самоврядування. Юридичною особою приватного права є також громадська організація зі статусом юридичної особи. Не є юридичними особами приватного права юридичні особи, створені розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.[10]

Засновниками громадської спілки не можуть бути політичні партії, а також юридичні особи, щодо яких прийнято рішення щодо їх припинення або які перебувають у процесі припинення.

Засновниками громадської спілки не можуть бути:

- юридичні особи приватного права, єдиним засновником яких є одна і та сама особа;

- юридична особа приватного права, якщо засновник (власник істотної участі) цієї юридичної особи внесений до переліку осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної діяльності, або щодо яких застосовано міжнародні санкції.

Варто зазначити, що у новому законі вимога щодо кількості засновників змінена, тобто кількість засновників громадського об'єднання не може бути меншою, ніж дві особи.

Закон України «Про громадські об'єднання» скасовує територіальні статуси, надаючи при цьому можливість громадським об'єднанням діяти на всій території України. Тобто, відтепер аби громадське об'єднання діяло на всій території України, йому не потрібно отримувати всеукраїнський статус. Отож, цей статус не впливає на територію діяльності громадського об'єднання, а лише засвідчує, що дане громадське об'єднання має відокремлені підрозділи у більшості адміністративно-територіальних одиниць України.

Ключовою відмінністю громадського об'єднання є його найменування, яке зазначається у його статутних документах та відображається у Реєстрі громадських об'єднань.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про громадські об'єднання», найменування громадського об'єднання визначається рішенням установчих зборів під час його утворення і має бути надане українською мовою. Громадське об'єднання може додатково викласти свою власну назву іноземною мовою або мовою національної меншини. Окрім повного найменування, громадське об'єднання може передбачити одне чи кілька скорочених найменувань, зазначивши їх у статуті.

Детальні вимоги щодо найменування громадських об'єднань встановлює Закон України «Про об'єднання громадян». В даному Законі визначено, що найменування громадського об'єднання складається з 2-х частин: загальної і власної назв. У загальній назві вказується організаційно-правова форма («громадська спілка» чи «громадська організація»). У власній частині - безпосередньо назва.

Окрім того, в Законі чітко визначені обмеження щодо найменування громадського об'єднання:

1. Власна назва громадського об'єднання не повинна бути тотожною власним назвам інших зареєстрованих громадських об'єднань;

2. Власна назва громадського об'єднання не може містити слова державний, комунальний та похідні від них.

3. Власна назва навчального закладу, установи чи організації у власній назві громадського об'єднання може використовуватися лише за згоди відповідного навчального закладу, установи чи організації.

4. Забороняється використання у власній назві громадського об'єднання історичних державних найменувань, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Окрім того, власна назва громадського об'єднання не може містити:

* найменування органу влади (міністерство, агентство, служба, інспекція, комітет, адміністрація, прокуратура, суд);

* власну назву громадського об'єднання, діяльність якого заборонена у судовому порядку (протягом 3 років після набрання відповідним рішенням суду законної сили);

* інші позначення, використання яких обмежене законом.

Втім, відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про громадські об'єднання», громадські організації, зареєстровані до 1 січня 2013 року, у назвах яких є вищезазначені слова, не зобов'язані змінювати своє найменування.

Легалізація всеукраїнських і міжнародних громадських організацій здійснюється Міністерством юстиції України, їх місцевих осередків та місцевих громадських організацій - Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, районними, районними в містах Києві та Севастополі управліннями юстиції, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Реєстрація громадських організацій відбувається шляхом повідомлення відповідно Міністерству юстиції України (якщо громадські організації мають всеукраїнський або міжнародний статус), місцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад.[7]

Також допускається відмова у реєстрації громадського об'єднання за таких підстав:

1) наявність у статуті та рішеннях, відображених у протоколі про утворення громадського об'єднання, положень, що не відповідають Конституції України, статті 4 Закону України «Про громадські об'єднання»;

2) порушення вимог ст. 7, 10 Закону України «Про громадські об'єднання» (щодо засновників, та найменування громадського об'єднання).

У разі саморозпуску громадської організації її майно та кошти після задоволення вимог кредиторів передаються за рішенням такого об'єднання на статутні або благодійні цілі іншій (кільком іншим) громадській організації, а в разі неприйняття такого рішення - зараховуються відповідно до закону до державного або місцевого бюджету.

У разі реорганізації - майно, активи та пасиви передаються правонаступнику.

Припинення діяльності ГО здійснюється:

1) за рішенням ГО, прийнятим вищим органом управління ГО, шляхом саморозпуску або реорганізації шляхом приєднання до іншого ГО такого самого статусу;

2) за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) ГО.

На відміну від права на створення і участь у діяльності політичних партій, право засновувати громадські організації мають не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства, що законно перебувають на території України. Це право також поширюється на громадські організації, що відстоюють професійні права людей - профспілки.

Утім Конституція України в ст. 37 визначає й підстави для заборони діяльності політичних партій та громадських організацій. До них відносяться програмні цілі або дії, спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міждержавної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення. До того ж Основний Закон забороняє утворення воєнізованих формувань у складі політичних партій і громадських організацій.[8]

Громадські організації набувають право власності на кошти й майно, отримане від їх засновників, членів та держави, набуте в результаті вступних та членських внесків, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій, господарської та іншої комерційної діяльності, створених ними госпрозрахункових установ та організацій. Фінансування молодіжних і дитячих громадських організацій, діяльність яких спрямовується на забезпечення соціального становлення й розвиток молодих громадян, відбувається за рахунок держбюджету.[9]

3. Повноваження та діяльність громадських організацій

Відповідно до ст. 21 Закону України « Про громадські об'єднання » для здійснення своєї мети громадське об'єднання має право:

1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);

2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;

3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;

4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів НПА, що видаються органами державної влади, органами влади АРК, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя;

5) проводити мирні зібрання;

6) здійснювати інші права, не заборонені законом.

Права громадського об'єднання зі статутом юридичної особи:

1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно законодавства;

2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадськими об'єднаннями включаються до реєстру громадських об'єднань;

3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) ЗМІ;

4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;

5) брати участь у порядку, визначеному законодавством у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

Примітка: громадське об'єднання зі статусом юридичної особи, створена ним юридична особа (товариство, підприємство) може бути виконавцем державного замовлення відповідно до закону.

Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи для виконання свої статутної мети має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об'єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Право власності громадської організацій зі статусом юридичної особи реалізовує його вищий орган управління в порядку, передбаченому законом та статутом громадської організації. Окремі функції щодо управління майном за рішенням вищого органу управління громадської організації можуть бути покладені на створені ним відповідно до статуту керівні органи, юридичні особи (товариства, підприємства), відокремлені підрозділи таких об'єднань або передані громадським спілкам, утвореним цими громадськими організаціями.

Громадське об'єднання має право у будь-який час прийняти рішення про припинення своєї діяльності (саморозпуск).

Діяльність громадського об'єднання без статусу юридичної особи вважається припиненою з дня отримання повідомлення про таке рішення від особи, уповноваженої представляти це об'єднання, уповноваженим органом з питань реєстрації. На підставі зазначеного повідомлення уповноважений орган з питань реєстрації вносить відомості про припинення діяльності зазначеного громадського об'єднання до Реєстру громадських об'єднань.

Громадське об'єднання подає (надсилає) рішення про саморозпуск громадського об'єднання до уповноваженого органу з питань реєстрації. До рішення додаються:

1) оригінал свідоцтва про реєстрацію громадського об'єднання (або його дубліката);

2) оригінал статуту громадського об'єднання (або його дубліката);

3) реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Уповноважений орган з питань реєстрації протягом десяти робочих днів з дня отримання документів, зазначених у частині четвертій цієї статті, приймає рішення про визнання або відмову у визнанні рішення про саморозпуск громадського об'єднання.

Якщо за наслідком розгляду зазначених документів встановлено відсутність порушень вимог цього Закону, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", статуту громадського об'єднання, уповноважений орган з питань реєстрації забезпечує внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису та вносить дані про зазначене рішення громадського об'єднання до Реєстру громадських об'єднань.

Якщо за наслідком розгляду зазначених документів встановлено порушення вимог цього Закону, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", статуту громадського об'єднання при прийнятті рішення про саморозпуск, уповноважений орган з питань реєстрації приймає рішення у формі наказу про відмову у визнанні рішення про саморозпуск громадського об'єднання. Невід'ємним додатком до рішення є висновок, який має бути вмотивованим та містити вичерпні підстави відмови. Копія зазначеного рішення видається (надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення) громадському об'єднанню не пізніше наступного дня після його прийняття.

З дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення громадського об'єднання про саморозпуск розпочинається припинення громадського об'єднання як юридичної особи та набуває повноважень ліквідаційна комісія.

З дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення громадського об'єднання про саморозпуск таке рішення не може бути скасоване цим громадським об'єднанням.

Відмова у визнанні рішення про саморозпуск громадського об'єднання має наслідком втрату чинності зазначеним рішенням.

Припинення діяльності громадської спілки не має наслідком припинення юридичних осіб - членів цієї спілки.

4. Відповідальність громадських організацій

Об'єднання громадян - це добровільне громадське формування, яке створюється на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод, для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини і гарантується Конституцією та законодавством України.

Однак, в процесі реалізації своїх прав, громадяни інколи забувають про свої обов'язки, що призводить до порушення чинного законодавства. А об'єднання громадян, як суб'єкти різноманітних правовідносин, у разі порушення вимог правових приписів, несуть юридичну відповідальність. Тобто, громадські та інші організації, як учасники адміністративних відносин, у випадку порушення законодавства про об'єднання громадян зазнають певних стягнень: попередження, штраф, тимчасова заборона (зупинення) діяльності, примусовий розпуск (ліквідація) об'єднання громадян.

Одним з проявів державно-правового впливу на діяльність громадських об'єднань є адміністративна відповідальність як спосіб забезпечення дотримання ними вимог законодавства. Проблемні питання її нормативно-правового регулювання докладно не досліджено у вітчизняній науці в контексті прийняття та набуття чинності новим Законом України «Про громадські об'єднання»

Необхідність дослідження питань такого виду їхньої відповідальності викликає потребу аналізу ширшого питання - деліктоздатності юридичних осіб та колективних утворень без статусу юридичної особи. Сьогодні можливість розгляду підприємства, установи, організації як суб'єкта адміністративної відповідальності є дискусійною. Так, вітчизняні науковці О. Гетманець та А. Монаєнко не згодні з цією точкою зору. Однак переважна більшість учених, зокрема, В. Колпаков, Д. Лук'янець, Ю. Битяк, А. Комзюк, Т. Коломоєць та багато інших обґрунтовують наявність у юридичних осіб адміністративної деліктоздатності [11]. На підставі аналізу праць названих учених доцільно підтримати точку зору останніх. Із зазначеного логічно випливає визнання суб'єктами такої відповідальності також громадських об'єднань, які є юридичними особами.

З метою ефективного розв'язання проблем нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності громадських об'єднань варто здійснити її класифікаційний розподіл, користуючись різними критеріями. Залежно від організаційно-правової форми можна виокремити відповідальність громадських об'єднань, які є юридичними особами, та тих, котрі є колективними суб'єктами адміністративного права без статусу юридичної особи. В. Авер'янов зазначає, що до загальних суб'єктів адміністративного проступку (правопорушення) слід відносити осудну особу, яка досягла шістнадцятирічного віку. Спеціальними є особи, які можуть відповідати за певне правопорушення і як наслідок їх може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за наявності в них, окрім ознак загального суб'єкта такої відповідальності, певних додаткових характеристик [12].

Яскравим прикладом загальної адміністративної відповідальності громадських об'єднань є ст. 120 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року. В ній передбачено такий вид відповідальності юридичної особи у вигляді накладення штрафу за неподання чи несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до неї [13]. Іншим Прикладом загальної адміністративної відповідальності, передбаченої чинним законодавством, яка може поширюватися, зокрема, й на громадські об'єднання, слід вважати відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки. Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 року за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів посадових осіб органів державного пожежного нагляду підприємства установи та організації може бути притягнуто в судовому порядку до сплати штрафу. Максимальний розмір такого штрафу не має перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної плати підприємства установи та організації [14].

Стаття 186-5 чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося в установленому законом порядку чи йому відмовлено в легалізації або його примусово розпущено за рішенням суду, але воно продовжує діяти, а також осіб, які беруть участь у діяльності таких об'єднань [15]. Суб'єктом відповідальності за вказане протиправне діяння є керівництво громадського об'єднання або особи, які беруть участь у його діяльності, а не громадське об'єднання. Зазначений склад правопорушення не слід вважати підставою спеціальної адміністративної відповідальності громадських об'єднань, хоча на таку тезу іноді можна натрапити в юридичній літературі. Вказана стаття передбачає адміністративну відповідальність у сфері діяльності громадських об'єднань, стимулюючи громадян легалізувати діяльність своїх об'єднань та припиняти діяльність у разі примусового розпуску.

Отже, відповідно до Закону України «Про громадські об'єднання» до громадських об'єднань можна застосовувати єдине стягнення - заборону його діяльності. Безперечно, зменшення кількості стягнень, які можуть бути застосовані до громадських об'єднань, слід вважати значним недоліком указаного закону, бо з огляду на градацію адміністративних правопорушень, що можуть вчинятися громадськими об'єднаннями за критерієм суспільної шкоди, якої вони завдають, необхідно передбачити стягнення, кожне з яких відповідало б тяжкості вчиненого протиправного діяння. Вказана проблема свідчить про недосконалість нормативного закріплення спеціальної адміністративної відповідальності громадських об'єднань, тому що створює ситуацію, коли єдиним можливим способом притягнути до такого виду відповідальності є заборона їхньої діяльності.

Окрім того, що зменшилася кількість стягнень, звузилося коло підстав притягнення до спеціальної адміністративної відповідальності. Зокрема, з переліку вилучено продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, що також варто вважати недоліком. Підставами заборони громадського об'єднання згідно з чинним законодавством є: 1) порушення обмежень щодо створення та діяльності громадських об'єднань, передбачених ст. 4 Закону України «Про громадські об'єднання»; 2) порушення вимог, установлених статтями 36, 37 Конституції України, щодо створення та діяльності політичних партій, громадських організацій і професійних спілок України [2].

Висновки

Право на об'єднання є невід'ємним правом людини і необхідною передумовою його повноцінної участі у громадському житті, формою колективної реалізації і захисту громадянами своїх прав і законних інтересів, засобом підвищення соціальної активності населення. Крім того, об'єднання у політичні організації (партії, рухи, спілки тощо) надає можливість громадянам реалізувати своє конституційне право на участь в управлінні суспільними і державними справами. Розмаїтість і ефективність діяльності громадських формувань свідчить про високий рівень розвитку громадянського суспільства і відображає його спроможність до самоорганізації і самоврядування, тобто до вирішення суспільних проблем без втручання держави. Право на об'єднання традиційно відносять до політичних прав і свобод, що обумовлено історією становлення даного права та його конституційного закріплення. Спочатку право на об'єднання розглядалося насамперед як гарантована законом можливість створювати політичні партії або рухи, а також брати участь у їхній діяльності. Однак у даний час це право є значно більш широким за змістом і містить у собі право вільно утворювати, входити до складу і виходити зі складу будь-яких громадських формувань, діяльність яких спрямована на спільну реалізацію громадянами своїх законних прав і інтересів. З погляду конституційного права найбільший інтерес викликає саме політико-правовий аспект права громадян на об'єднання, що обумовлено специфікою предмета конституційно-правового регулювання. Юридичною основою для розвитку політичної активності громадян слугує Основний Закон України, який проголосив принцип політичної та ідеологічної багатоманітності однією з основ конституційного ладу України і закріпив, що держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ч.1,4 ст.15). Ці вихідні положення розвинуті у ст.36 Конституції, яка проголошує, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії й громадські організації для здійснення і захисту своїх прав та свобод і задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки і громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.[1] Принципове значення має конституційне закріплення принципу рівності перед законом всіх об'єднань громадян, заборона будь-яких обмежень свободи об'єднання і дискримінації за ознакою належності або неналежності до якогось об'єднання громадян, а також закріплення винятково судового порядку заборони діяльності об'єднань.

Список використаних джерел

1. Конституція України: від 28 червня 1996 року N 2222-IV [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/.

2. Про громадські об'єднання: Закон України від 22.03.2012 р. № 4572-VI. [Електронний ресурс]. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4572-17.

3. Семьоркіна О. Громадські формування як інститути громадянського суспільства /О. Семьоркіна // Юридичний вісник України. 2011. № 13 (821). С. 13.4.

4. Лойко Л. Типологічне позиціювання національних організацій в інституціональній структурі громадянського суспільства /Л. Лойко // Політичний менеджмент. 2005. № 5 (14). C. 51-60.

5. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

6. Ващук О.М. Конституційно-правовий статус громадських організацій України: Автореф. дис... канд. юрид. Наук. К., 2004. С. 193.

7. Ю.М. Тодика, В.С. Журавський Конституційне право України. К., 2002. С. 208

8. В.Ф. Погорілко Конституційне право України. К., 1999. С. 277.

9. В.П. Колісник, Ю.Г. Барабаш Конституційне право України - Х:Право 2008. С. 169.

10. М. Лациба Як розуміти новий закон “Про громадські об'єднання”. 2013. С. 11.

11. Лютіков П. С. Феномен юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права: Монографія / Павло Сергійович Лютіков. Херсон: Видавн. дім «Гельветика», 2013. С. 199 - 203.

12. В.Б. Авер'янов Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: у 2 т. К.: Юрид. думка, 2007. Т. 1: Загальна частина. 2005. С. 452-458.

13. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. [Електронний ресурс]. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

14. Про пожежну безпеку: Закон України від 17.12.1993 р. № 3745-XII. [Електронний ресурс]. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3745-12.

15. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 р. № 8073-X. [Електронний ресурс]. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Загальна характеристика громадських об'єднань в Україні та їх конституційно-правового статусу. Система громадських об’єднань в Україні та їх функції. Роль громадських організацій у формуванні соціальної політики в сучасному українському суспільстві.

    дипломная работа [127,8 K], добавлен 12.08.2010

  • Класифікація громадських організацій за організаційно-правовими властивостями. Ознаки, характерні для об'єднань громадян. Адміністративно-правовий статус громадських організацій. Законодавче регулювання правового становища релігійних організацій.

    контрольная работа [15,9 K], добавлен 26.10.2010

  • Історія виникнення і розвитку громадських організацій і політичних партій. Поняття та види. Правове становище громадських організацій і політичних партій по законодавству Україні. Тенденції розвитку політичних партій України.

    дипломная работа [110,0 K], добавлен 16.09.2003

  • Територіальна громада – первинний суб’єкт муніципальної влади в Україні. Сектори суспільства. Система місцевого самоврядування. Характеристика напрямків та переваг співпраці, її можливі результати. Активізація громадських ініціатив. Розвиток волонтерства.

    презентация [709,0 K], добавлен 19.04.2013

  • Мета та завдання організацій роботодавців та їх об'єднань. Поняття та види суб'єктів трудового права. Принципи створення і статус організацій роботодавців та їх об'єднань. Порядок створення та припинення діяльності організацій роботодавців і об'єднань.

    курсовая работа [34,6 K], добавлен 08.11.2008

  • Юридичні особи як окремий вид об’єднань громадян. Загальна характеристика та особливості функціонування політичних партій і громадських організацій. Правові положення виникнення та припинення діяльності об'єднань громадян за чинним законодавством України.

    курсовая работа [51,8 K], добавлен 15.11.2010

  • Об'єднання громадян у політичній системі України. Вибори народних депутатів. Сучасні тенденції суспільного розвитку та конституційно-правове закріплення їх місця і ролі в політичній системі України. Участь держави у фінансуванні політичних партій.

    реферат [35,7 K], добавлен 07.02.2011

  • Зміст права власності юридичних осіб в Україні. Особливості права власності різних суб’єктів юридичних осіб: акціонерних і господарських товариств, релігійних організацій, політичних партій і громадських об’єднань, інших непідприємницьких організацій.

    курсовая работа [43,9 K], добавлен 05.04.2016

  • Порівняльний аналіз особливостей формування громадянського суспільства в окремо взятих країнах сучасності. Держава і молодіжні організації в громадянському суспільстві та роль громадських організацій в суспільному житті. Проблеми його деполітизації.

    курсовая работа [32,2 K], добавлен 16.11.2009

  • Поняття "неприбутковість" в українському законодавстві. Набуття громадською організацією статусу неприбутковості. Податки та податкові пільги. Визначення поняття "громадська організація". Особливості оподаткування громадської організації як неприбуткової.

    курсовая работа [86,2 K], добавлен 26.02.2012

  • Міжнародне правопорушення як підстава притягнення до міжнародної відповідальності. Кодифікація інституту відповідальності міжнародних організацій. Сучасний стан відповідальності міжнародних організацій за порушення міжнародно-правових зобов’язань.

    курсовая работа [495,3 K], добавлен 21.12.2014

  • Дослідження об’єкту злочину. Право громадян на об’єднання. Розширення спектру однорідних суспільних відносин, що мають підлягати правовій охороні. Кримінально-правові проблеми протидії злочинам проти виборчих, трудових та інших особистих прав громадян.

    статья [24,5 K], добавлен 19.09.2017

  • Поняття "дочірнє підприємство". Види дочірніх підприємств та особливості їх створення. Аналіз діяльності зареєстрованих у Львівській області філіалів і представництв та правова експертиза положень про їх статус. Проблеми правової природи організацій.

    реферат [25,6 K], добавлен 14.01.2014

  • Аналіз проекту статей про міжнародну відповідальність міжурядових організацій. Розгляд видів відповідальності за міжнародні правопорушення. Значення запровадження відповідальності у підтриманні світового правопорядку та стабілізації міжнародних відносин.

    статья [23,5 K], добавлен 22.02.2018

  • Юридичний аспект розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом громадських місцях або появи в них у п'яному вигляді. Притягнення особи до відповідальності за це порушення по Кодексу про адміністративні правопорушення.

    реферат [12,3 K], добавлен 18.04.2015

  • Розвиток державної влади в Україні, її ознаки: публічність, апаратна форма, верховенство, суверенність, легітимність та легальність. Основні функції Верховної Ради, Президента, судових органів і прокуратури. Повноваження політичних партій та організацій.

    курсовая работа [54,0 K], добавлен 06.04.2012

  • Передумови виникнення міжнародних неурядових організацій. Загальна правосуб’єктність міжнародних неурядових організацій. Основні здобутки міжнародних неурядових організацій, перші міжнародні документи з охорони навколишнього природного середовища.

    реферат [47,1 K], добавлен 08.10.2009

  • Суспільні відносини, виникнення й етапи розвитку релігійних організацій на території України, їх правовий стан на сьогодні. Розгляд цивільно-правового статусу релігійних організацій як юридичних осіб, їх основні права та обов'язки, порядок реєстрації.

    курсовая работа [44,8 K], добавлен 26.08.2012

  • Розробка заходів нейтралізації об'єктивних причин і умов, що сприяють проявам організованої злочинності. Вдосконалення правового регулювання діяльності органів державної влади, установ, організацій у сфері запобігання організованій злочинності.

    статья [42,9 K], добавлен 11.09.2017

  • Огляд кола проблем здійснення судової влади в Україні, недоліки реформування цієї сфери. Авторський аналіз рекомендацій авторитетних міжнародних організацій з питань здійснення судової влади. Особливості, необхідність розвитку трудової юстиції в Україні.

    статья [18,7 K], добавлен 18.08.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.