Поведінка людини, будь-які її дії, включаючи і злочинні, визначаються її свідомістю і волею. Кожна людина з нормальною психікою володіє свободою волі, що означає здатність усвідомлено приймати рішення. Усвідомлюючи характер своїх дій (бездіяльності), вона може ними керувати. Це і обумовлює обов'язок людини нести кримінальну відповідальність за вчинені нею суспільно небезпечні дії (бездіяльності). Таким чином, осудність - це здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльності) і керувати ними. Поняття осудності у кримінальному законі відсутня. Оскільки осудність людини - це загальне правило, законодавець дає лише визначення неосудності. Поняття неосудності міститься в ч.1 ст.28 Кримінального кодексу України (далі - КК), згідно з якою для визнання особи неосудною необхідно наявність двох критеріїв: медичного (біологічного) і юридичного (психологічного) [1, ст. 28]. До медичного критерію неосудності законом відносяться: хронічна психічна хвороба, тимчасовий розлад психіки, недоумство, інший хворобливий стан психіки.

Хронічні психічні захворювання - це такі захворювання психіки, які носять тривалий характер, здатні до прогресування і, як правило, важковиліковні. До таких захворювань належать: прогресивний параліч, епілепсія, шизофренія, маніакально-депресивний психоз та ін.

До тимчасового розладу психіки ставляться психічні захворювання, які протікають відносно нетривалий час. Такими розладами психіки є: реактивний стан, біла гарячка, патологічне сп'яніння, патологічний афект та ін.

Слабоумство - це вроджене недорозвинення розумових здібностей, яке може бути викликане ушкодженнями або захворюваннями самого плоду, хворобою батьків (олігофренія), або придбане зниження розумових здібностей (деменція). На практиці частіше зустрічається слабоумство у вигляді олігофренії. Олігофренія заноситься до захворювань, що носять постійний характер, і підрозділяється на три трупи: глибока (ідіотія), менш глибока (імбецильність) і легка (дебільність) ступінь недорозвинення розумових здібностей. Ідіотія і імбецильність на практиці завжди дають підстави для констатації неосудності. Дебільність ж щодо одних суспільно небезпечних діянь створює підстави для визнання особи неосудною, щодо інших - не виключає осудності. Під іншим хворобливим станом психіки розуміється такий стан, який не відноситься ні до хронічного, ні до тимчасового розладу психіки, але прирівнюється до них. Інший хворобливий стан психіки може наступати при інфекційних захворюваннях (наприклад, при висипному і черевному тифі, запаленні легенів), хворобах внутрішніх органів, порушення обміну речовин та ін. У таких випадках хвора людина може бути позбавлений можливості усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своєї дії (бездіяльності) або керувати ними.

Для визнання особи несамовитою одного медичного критерію недостатньо, оскільки в багатьох випадках, незважаючи на хворобливий стан психіки, людина може усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) і керувати ними. Тому для визнання особи несамовитою потрібна наявність юридичного критерію. Юридичний критерій неосудності, згідно зі ст. 28 КК полягає в тому, що особа не може усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними. Цей критерій характеризується двома ознаками: інтелектуальним і вольовим. Інтелектуальна ознака виражається в тому, що особа під час вчинення злочину не може розуміти фактичної сторони своєї поведінки і його наслідків або, розуміючи це, не здатна усвідомлювати суспільну небезпеку своїх дій.

Вольова ознака означає нездатність особи керувати своїми діями. Свідомість і воля людини нерозривно пов'язані між собою. У тих випадках, коли порушується інтелект, порушується і емоційно-вольова сфера, особа втрачає здатність керувати своїми діями. Проте зустрічаються випадки, коли людина страждає психічним захворюванням, вона може зберігати інтелект, але тоді порушується вольова сфера психічної діяльності. Психічно хворий усвідомлює характер своїх дій, у тому числі і їх суспільну небезпеку, але не може втриматися від їх вчинення внаслідок хворобливого стану психіки. Так, у деяких осіб, які страждають на епілепсію, виникає непереборне бажання до підпалів (піроманія), хоча вони усвідомлюють фактичний характер і суспільну небезпеку цих дій. Для визнання психічно хворої людини неосудним достатньо будь-якого з двох ознак юридичного критерію неосудності.

У всіх випадках, коли виникає сумнів з приводу осудності особи, яка вчинила суспільно небезпечні дії, повинна бути призначена судово-психіатрична експертиза. Це пояснюється тим, що для вирішення питання про психічні здібностях особи потрібні спеціальні пізнання [2, ст. 228]. Особа, визнана неосудною в момент вчинення нею суспільно небезпечного діяння, не є суб'єктом злочину і не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності. До такої особи за визначенням суду згідно з ч.2 ст. 28 КК можуть бути застосовані примусові заходи безпеки і лікування, передбачені ст. 101 КК. У тих же випадках, коли особа, яка вчинила злочин у стані осудності, до винесення судом вироку, захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, вона не звільняється від кримінальної відповідальності, оскільки було осудним в момент вчинення злочину. Однак до кримінальної відповідальності така особа притягується тільки після його одужання. Згідно зі ст. 101 КК до такої особи можуть бути застосовані примусові заходи безпеки і лікування, а після одужання вона підлягає кримінальній відповідальності, якщо не минули строки давності. Як показує правозастосовна практика, визначити осудною або неосудною особою на момент скоєння злочину, а також період хворобливого стану психіки у співвідношенні з часом вчинення протиправного діяння часом не так просто. Часто однієї лише судово-психіатричної експертизи недостатньо. Висновки експерта щодо психічного стану і здатності особи усвідомлювати свої дії і керувати ними під час вчинення діяння є можливим. Суд же, дослідивши всі докази, перетворює припущення в утвердження, приходячи, таким чином, до висновку про осудність-неосудність суб'єкта.

Приклад