Поняття нотаріальної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Відповідно до ст. 3 Конституйії України права і сободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави . З метою забезпечення виконання цих положень Конституції України, в нашій державі існує система органів,служб та посадових осіб, що забезпечують їх правоохоронну функцію. Переважна більшість правоохоронних органів наділена повноваженнями щодо попередження, виявлення тпа припинення правопорушень, атакож притягнення винних осіб до юридичної відповідальності. До них, зокрема, можна віднести суди, органи прокуратури, органи внутрішніх справ, службу безпеки тощо. Однак, враховуючи те,що попередження правопорушення є найбільш соціально бажаним елементом правоохоронної діяльності, держава передбачила наявність у правоохоронній системі окремих органів і посадових осіб, діяльність яких спрямована на охорону прав і законних інтересів особи виключно шляхом попередження цих прав у майбутньому. До таких органів, зокрема, слід віднести і систему нотаріату в Україні.

На сьогодні важко переоцінити роль і значення нотаріату в системі органів правозастосування. Постать нотаріуса вже давно переросла з оформлювача юридичних документів у представника елітного прошарку юридичної спільноти. Законодавець іде шляхом поступового розширення функціональних можливостей нотаріату, зокрема у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Разом з тим цілком природним виглядає прогноз щодо зростання обсягів роботи та кількості складних нотарільних дій, що в свою чергу вимагає сучасної та досконалої підготовки працівників нотаріату. Важливе місце у комплексі необхідних знань, що потребує сучасний нотаріус, належить блоку криміналістичних знань. Саме досконалі знання у сфері криміналістики дозволять запобігти посвідченню незаконних правочинів тим самим забезпечити охорону прав і законних інтересів громадян у сфері майнових відносин, що має виключну актуальність в умовах ринкової економіки та значного рівня цін на об'єкти нерухомого майна в України.

1. Поняття нотаріальної діяльності та основні функції нотаріату

Конституція України у статті 59 гарантує кожному громадянинові право на отримання кваліфікованої правової допомоги.[ 1 ] Нотаріат, поряд з іншими інститутами, забезпечує реалізацію цього конституційного права громадян, при цьому предмет його діяльності обмежений рамками безспірної цивільної юрисдикції. нотаріат право криміналістичний

Відповідно до положень чинного законодавства не встановлюється окремих спеціальних вимог щодо наявності у кандидата на посаду нотаріуса певного обсягу та рівня криміналістичних знань. Згідно з нормами Закону України «Про нотаріат» - нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду. [ 2 ]

Таким чином можна погодитсь з твердженням Н.І. Пінчук про те,шо компетентність нотаріуса у сфері застосування криміналістичних знань спирається виключно на його юридичну освіту та сукупність знань у галузі законодавства.Отже застосування нотаріусом криміналістичних знань обумовлюється значним чином його рівнем юридичної та правової підготовки. [ 21 ]

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні -- це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріат є інститутом, що забезпечує охорону й захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом вчинення нотаріальних дій від імені держави. Нотаріальна діяльність спрямована на надання офіційної сили, вірогідності юридичним правам, фактам і документам. Діяльність нотаріату має певну спільність з діяльністю інших органів цивільної юрисдикції. Разом з тим, нотаріальна форма охорони й захисту відрізняється від інших форм. Особливість нотаріальної форми полягає в тому, що вона, як правило, спрямована не на безпосередній захист, а на попередження порушення права, і тому предмет її діяльності специфічний. На відміну від судової діяльності, предметом якої переважно є спори про право, предмет нотаріальної діяльності складають безспірні справи.

Органи нотаріату здійснюють тільки їм властиві функції, серед яких найбільш істотними є такі:

1) Функція забезпечення безспірності й доказової сили документів.

Нотаріально засвідчений договір на випадок спору, що випливає з договору, в суді полегшує стороні можливість довести свої права, тому що зміст прав і обов'язків сторін договору, дійсність їх підписів, час здійснення договору офіційно підтверджені нотаріальним органом і тому є достовірними, безспірними.

2) Функція забезпечення законності при укладенні угод (контрольна функція).

Стійкість договору, іншої угоди чи юридичного акта пов'язується з їхньою правомірністю, і тому нотаріус перевіряє наявність необхідного складу юридичних фактів, у тому числі -- правоздатність і дієздатність сторін, приналежність їм суб'єктивних прав, що вони передають іншим особам тощо. Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону «Про нотаріат», нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії у разі невідповідності останньої законодавству України чи міжнародним договорам. У зв'язку з існуванням приватного нотаріату особливо слід зазначити, що контроль за законністю угод є функцією державною і тільки держава може покласти цю функцію на приватного нотаріуса, наділивши його певними повноваженнями.

3).Функція надання правової допомоги особам, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Останнім часом ця функція набуває все більшого значення, що зумовлено багатьма обставинами. По-перше, Конституція України (ст. 3) проголосила, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Ці найважливіші положення Конституції реалізуються, зокрема, і з допомогою діяльності нотаріату. По-друге, реалізація даної функції наближає українських нотаріусів до нотаріусів латинської школи, що беруть безпосередню участь у підготовці контрактів, здійснюють певну діяльність як радники сторін, прагнучи виключити саму можливість появи правових суперечок. Таким чином, і наявність даної функції свідчить про те, що інститут нотаріату покликаний не тільки засвідчувати факти чи фіксувати обставини, що мають юридичне значення, а й надавати суб'єктам правових відносин всебічну правову допомогу.

При вчиненні будь-якої нотаріальної дії, нотаріус приймає юридично значуще рішення (у формі свідоцтва чи посвідчувального напису), що впливає на правовий статус заінтересованих осіб. Прийняття такого рішення можливо лише в результаті розгляду і вирішення юридичної справи, тобто застосування норм права до окремого явища -- правової ситуації. Тому нотаріальну діяльність варто розглядати як специфічну правову форму діяльності, сутність якої полягає в тому, що в рамках її здійснюється застосування правових норм шляхом реалізації нотаріатом юрисдикційних повноважень у безспірних справах.

Застосування права (у тому числі нотаріатом) є особливою формою його реалізації -- державно-владною діяльністю, в результаті якої шляхом винесення індивідуальних правових актів суб'єкти суспільних відносин наділяються конкретними суб'єктивними правами й обов'язками.

Усе це свідчить про те, що нотаріальна діяльність має правовий характер, який виявляється у двох аспектах. По-перше, нотаріальні дії вчиняються на підставі закону й у порядку, встановленому законом. По-друге, нотаріальні дії тягнуть правові наслідки.

2. Використання криміналістичних знань нотаріусом. Форми використання криміналістичних знань в діяльності нотаріату

Роль нотаріуса в економічному та соціальному житті нашої країни з кожним роком збільшується. Нотаріат усе частіше забезпечує судові й інші юридичні докази, виконує засвідчення юридичних фактів, сприяє оволодінню методологією узгоджувальних процедур.

Зростання обсягів роботи, збільшення кількості складних нотаріальних дій потребують від нотаріуса поглиблених знань не лише норм чинного законодавства, а й усього комплексу юридичних знань, які забезпечують належний рівень та якість його діяльності. У переліку цих знань важливе місце належить криміналістичним знанням .

Спеціалізований характер діяльності нотаріуса полягає в тому, що вона охоплює суворо визначену ділянку права, в основному - цивільні право та процес - ту їх частину, яка стосується формального боку юридичних актів, здійснення юридичними та фізичними особами своїх прав та обов'язків.

Нотаріальна діяльність є необхідним елементом, невід'ємною частиною у низці юридичних дій та процедур, що системно проваджуються в усіх напрямах правової практики. Значна кількість нотаріальних дій, віднесених до повноважень нотаріусів, пов'язана з потребою застосування криміналістичних знань. На сьогодні багато напрямів криміналістики за своєю теоретичною і практичною значущістю далеко вийшли за межі однієї галузі науки. Серед них - криміналістична ідентифікація й діагностика, криміналістична експертиза і тактика використання спеціальних знань, техніко-криміналістичні прийоми і засоби тощо.

Криміналістичні знання, інтегровані у цивільний або господарський процес, у діяльність нотаріату або в банківську діяльність, набувають нових якостей, але за своєю сутністю залишаються криміналістичними. Сліди підроблення шляхом підчистки та дописування в документі, що потрапив в адміністративно-правову чи в сферу банківської діяльності або поданий нотаріусу для нотаріального засвідчення, нічим не відрізняються від таких слідів у документах, з використанням яких викрадено грошові кошти, через що вони потрапили до сфери кримінально-правових інтересів. [ 12 ]

Використання криміналістичних знань нотаріусом є вибірковим і спеціально спрямованим. Криміналістичне забезпечення діяльності нотаріуса полягає, насамперед, у забезпеченні його тими техніко - криміналістичними засобами й у знанні тих способів і методів роботи з ними, які найбільшою мірою здатні забезпечити виконання завдань, що стоять перед нотаріусом і пов'язані з виконанням його нотаріальних функцій. З огляду на це техніко-криміналістичні засоби, які використовуються в діяльності нотаріуса, за цільовим призначенням класифікуються на засоби дослідження документів з метою виявлення слідів їх підробки; оптичні прилади, що допомагають збільшити зображення чи побачити ті ознаки об'єктів, які не сприймаються зором внаслідок їх малих розмірів або через недостатній контраст. У цілому в аспекті забезпечення криміналістичними засобами діяльності нотаріуса останньому потрібні солідні знання в галузі судового почеркознавства, технічного дослідження документів, габітоскопії, технології підготовки й призначення судових експертиз. [ 16 ]

Використання криміналістичних знань у діяльності нотаріату може бути втіленим в таких іпостасіях. Першою і найбільш поширеною є безпосереднє використання цих знань самим нотаріусом при виконанні його нотаріальних функцій, пов'язаних з дослідженням різноманітних документів. Спираючись на теоретичні знання з криміналістики, використовуючи набутий досвід і навички криміналістичного дослідження документів, нотаріус вивчає надані йому для вчинення нотаріальних дій документи, відшуковуючи ознаки підроблений, і лише за відсутності останніх визнає справжність документа. Для цього він може скористатися науково-технічними засобами, які він повинен заздалегідь скомплектувати (лупи, світлофільтри, освітлювач, ультрафіолетовий випромінювач, електронно-оптичний перетворювач тощо).

Висновки нотаріуса мають бути обґрунтованими, а його сумніви у відповідності документів повинні спиратися на конкретні ознаки, що вказують на підроблення документа. Для виконання завдань, що виникають у нотаріальній практиці, нотаріуси повинні мати належний рівень підготовки з питань криміналістичного документознавства, вміти визначати ці ознаки. Огляд нотаріусами документів є, по суті, формою криміналістичного дослідження, здійснюється ними самостійно без звернення до фахівців з експертних підрозділів.

Другою формою є звернення до консультацій як науково обґрунтованих порад, які надають спеціалісти судово-експертних установ або криміналістичних підрозділів. Крім того від спеціалістів можна отримати довідкові дані - певні відомості, які містяться в спеціальній літературі, довідниках, інструкціях, положеннях, статутах, номенклатурних документах стосовно криміналістичного документознавства.

Третьою формою використання спеціальних криміналістичних знань у нотаріальній практиці є експертне дослідження. Нотаріус застосовує цю форму опосередковано, звертаючись до правоохоронних органів з обґрунтованими підозрами щодо справжності документів і роблячи пропозиції щодо розслідування та проведення в ході нього криміналістичної експертизи документів. На мою думку варто дозволити нотаріусу в необхідних випадках безпосередньо організовувати проведення криміналістичної експертизи, особливо, якщо справа стосується документів, які посвідчують особу, та правочинів, пов'язаних із спадщиною, купівлею-продажем нерухомого майна тощо.

У разі засвідчення підписів на документах, при перевірці документів з підписами громадян і перевірці справжності підписів посадових осіб нотаріус повинен вміти виявляти ознаки, які свідчать про виконання підпису тією особою, котра зазначена у відповідних документах. Для цього йому потрібні знання в галузі криміналістичного почеркознавства взагалі і криміналістичного дослідження підписів зокрема. [22 ]

При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу цивільних правовідносин, яка особисто до них звернулася. Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина. Про спосіб установлення особи нотаріусом робиться відповідний запис у реєстрі нотаріальних дій. Здійснюючи ототожнення особи при вчиненні нотаріальних дій, нотаріус піддає оцінці ознаки зовнішності людини, використовуючи при цьому загальні положення словесного портрета як методу габітоскопії. Нотаріус завжди проводить порівняльне дослідження зовнішнього вигляду громадянина, який звернувся по нотаріальну послугу, і особи громадянина, зображеного на фотокартці в документі, що посвідчує його особу. Продуктивне проведення порівняння передбачає мас на увазі не тільки володіння термінологією габітоскопії, а й уміння збирати інформацію щодо ознак зовнішності, знання закономірностей збереження та зміни такої інформації, вміння оцінити її достовірність. [14 ]

3. Визначення справжності документів, які є підставою для вчинення нотаріальних дій

В Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено проведення оцінки майна організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, а у п.п. 3.4 п. З гл. 9 Порядку встановлене право спадкоємців запросити спеціаліста-експерта або оцінювача, якщо вони незгодні з оцінкою спадкового майна. [5] Тобто в цьому положенні констатується неадекватний термін спеціаліст-експерт, оскільки одне поняття "експерт" означає спеціаліста достатньо високої кваліфікації для проведення експертизи. Уявляється, що посилання в Законі та Порядку на проведення експертизи або залучення експерта не зовсім раціональні.

Так, висновок експерта у нотаріальному процесі має усунути спірність в тих чи інших питаннях, хоча раніше акцентувалося, що в нотаріальному процесі мають надаватися безспірні докази і в нотаріальному процесі не вирішуються спори. У зв'язку з цим необхідно провести розмежування тих спірних ситуацій, в яких нотаріус може діяти на підставі висновку експерта, а які необхідно передати на розгляд суду або інших уповноважених осіб. [23 ]

При вчиненні нотаріальних дій у нотаріуса можуть виникати питання щодо підроблених документів або щодо виконання їх під насильством, тиском, оманою, погрозою тощо. Чи може сам нотаріус виявити факти підробки документів? Дійсно, коли підробка зроблена не зовсім професійно, то так. Але ж методи і засоби підробки документів на стільки ж ускладнюються, на скільки розвиваються засоби їх виявлення. Якщо сама людина стверджує, що не відрізняє свого підпису на довіреності від підпису вчиненого іншою особою, то такий факт не зможе встановити і нотаріус. Для того, щоб нотаріусу встановити факт підробки документу необхідно провести цілий ряд дій, а головне володіти спеціальними знаннями. Тому, коли у нотаріуса таких знань бракує він може звертатися до експерта з метою надання висновку (ч. 2 ст. 51 Закону України "Про нотаріат") .

Слід зазначити, що нотаріус не в усіх випадках, коли ним виявлений факт використання підроблених документів може призначати експертизу, оскільки такі обмеження на відміну від судді зумовлені його правовим статусом. Насамперед, про такий факт він має повідомляти правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів. Такий обов'язок нотаріуса зумовлений виконуваною ним правоохоронною функцією і в силу прямої вказівки на це у ст. 51 Закону, оскільки факт використання підроблених документів має ознаки злочинних дій, які передбачені ст. 358 КК України. [ 4 ] Нотаріус же не уповноважений розслідувати злочини. У таких випадках він не повинен відправляти документ на експертизу. Більше того, для перевірки дійсності документу можна звернутися із запитом до органу або посадової особи, які його посвідчили і для цього у нотаріуса має бути відповідне повноваження.[23 ]

4. Експертизи спрямовані на встановлення особи, перевірку справжності документів, які підтверджують її особистість та дійсність її підпису

Найпершою дією, яку вчиняє нотаріус та де йому можуть знадобитися спеціальні знання є встановлення особи та перевірка документів, які цей факт підтверджують. Нотаріус має уважно вивчити надані йому документи, визначити їх достовірність, тобто перевірити відсутність у даних документах підробок. Так, на практиці у нотаріусів виникають проблеми із перевіркою справжності документів у випадках, коли документ міг бути виданий певним органом чи посадовою особою, але фотокартка у такому документі може бути переклеєною.

Нотаріус, згідно ст. 43 Закону встановлює осіб, зокрема, й особу, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, на підставі таких документів: паспорта або інших документів, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка про проживання особи, яка мешкав в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення видане за місцем роботи фізичної особи, особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови підтвердження батьками (одним із батьків) того, що ця особа є їх дитиною. У іноземців перевіряє строк дії візи, яка також може бути підроблена 56.

При цьому, ні в Законі, ні в Порядку, ні в інших нормативних актах не робиться вказівок, на які аспекти нотаріусу слід звертати увагу, щоб встановити дійсність документу, який встановлює особу. До цього необхідно додати, що трапляються випадки, коли документ, який встановлює особу заявника знаходиться в поганому стані, але це не свідчить про неможливість встановлення особи, оскільки в неї може бути в наявності й інший документ, який встановлює особу.

Нотаріус лише згідно ч. 2 ст. 51 Закону має вилучити такий документ та направити його на експертизу (на дослідження фахівцю). Тільки висновок експерта (фахівця в галузі криміналістики) про підробку такого документа, на нашу думку, може бути підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії, але випадок, коли особа хоче видати себе за іншу, вже свідчить про намагання ввести нотаріуса в оману. Якщо до цього додати важливість вчинюваного нотаріального провадження, то його результати можуть розцінюватися як кримінальний злочин тощо" Практика свідчить, що нотаріуси не завжди встановлюють особу заявника, оскільки для засвідчення вірності копії з документа не важливою є особою заявника, тому основну увагу нотаріуси звертають на зміст документа, його формальні ознаки та можливість вчинити це нотаріальне провадження.

Слід також зауважити, що нотаріус не має права "залишати документ", а також вилучати паспорт громадянина та направляти його на експертизу, оскільки таке його право не передбачене ні Законом України "Про нотаріат", ні спеціальними нормативними актами, зокрема, Положенням про паспорт громадянина України. [ 8 ] У зв'язку з цим, в Україні має бути створено Єдиний реєстр загублених паспортів та виданих тимчасових посвідчень Нотаріус має бути користувачем такого реєстру та при вчиненні нотаріальної дії, якщо паспорт у нього викликає сумнів, він може перевірити його дійсність шляхом звернення до даного Реєстру. Витяг із такого Реєстру буде підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Для того, щоб встановити особу нотаріус має перевіряти не тільки паспорт, а й підпис особи на документі, що посвідчується нотаріусом. Тому "розшифровка" підпису має важливе значення для ідентифікації особи, що підписалася не тільки за підписом, а й за почерком. У даному разі представляється необхідним з метою встановлення дійсності документів, які підтверджують особу та достовірності її підпису ставити питання про проведення почеркознавчої експертизи, яка передбачає відібрання зразків почерку з метою встановлення автора документа (авторознавча) або виконавця документа (почеркознавча).

5. Експертизи спрямовані на перевірку дійсності документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії

Крім дійсності паспорта та підпису особи нотаріус також повинен перевіряти справжність інших документів, які йому надаються заінтересованими особами та є необхідними для вчинення нотаріального провадження. Наприклад, для посвідчення договору купівлі-продажу квартири нотаріусу мають бути подані документи, які перераховані в Порядку. При цьому він, враховуючи особливості даного правочину, зокрема, майно може належати особам на праві спільної сумісної власності, належати малолітній, неповнолітній, недієздатній або обмежено дієздатній особі, бути отриманим у порядку спадкування, повинен скрупульозно перевіряти достовірність наданих йому документів. Якщо при встановленні особи та визначенні обсягу її цивільної дієздатності, правоздатності та інших документів у нотаріуса виникне сумнів щодо їх дійсності, то він, згідно частин 5, 9 ст. 44 та ч. 2 ст. 51 Закону України " Про нотаріат", може здійснити перевірку таких документів. Така перевірка може здійснюватися, зокрема: шляхом звернення до органів та осіб, які видали документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Дане положення підтверджується положенням ст. 4 Закону, де зазначено серед прав нотаріуса й право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Але таке положення закону розцінюватиметься як декларація, якщо не встановити обов'язок осіб надавати необхідні документи і відповідальність у разі безпідставної відмови у реалізації цього права нотаріуса.

Згідно Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України від 30. 12. 2004 р. за № 144/557 у нотаріальній практиці можуть застосовуватися:

- технічна експертиза (техніко-криміналістична);

- ідентифікаційна;

- почеркознавча експертиза;

- портретна експертиза.

З метою перевірки достовірності документів, які подаються для вчинення нотаріальних дій може проводитися технічна (техніко-криміналістична) експертиза. Підвидами цієї експертизи можуть бути: експертиза реквізитів документів, експертиза друкарських форм, експертиза матеріалів документів.

Головним завданням технічної експертизи реквізитів документів є:

1)встановлення фактів і способів внесення змін до документів (підчистка, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та виявлення їх первинного змісту (наприклад, якщо у нотаріуса виникають сумніви щодо дійсності фотокартки у паспорті);

2) виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабко-видимих або невидимих текстів (зображень), включаючи тексти (зображення) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони зображені, не перетворився на попіл;

3) встановлення цілого за частинами документа (наприклад, при посвідченні копії диплома, якщо оригінал був пошкоджений, а отримати дублікат особа не може через поважні причини) тощо. [ 6 ]

Дискусійним є питання про можливість нотаріуса призначати експертизу документів, які істотно зносилися. Наприклад, якщо до нотаріуса звернулися клієнти за посвідченням договору дарування квартири у будинку - історичній пам'ятці, якому вже понад століття, а документ, що підтверджує право власності затертий та пошарпаний від часу, істотно зносився і за об'єктивних обставин немає можливості отримати Його дублікат, наприклад, знищений архів. На мою думку, нотаріус не повинен призначати техніко-криміналістичне дослідження документів з метою відновлення видозмінених або ушкоджених (напів- або майже знищених, наприклад, спалених, залитих фарбою чи іншими барвниками, змитих, витравлених хімічними препаратами тощо) документів або текстів документів, оскільки він згідно ст. 47 Закону не може прийняти їх для вчинення нотаріальної дії та повинен на цій підставі відповідно до ст. 49 Закону відмовити особі у вчиненні нотаріального провадження.

Головним завданням експертизи друкарських форм є:

1)встановлення способу нанесення відтисків печаток, штампів, факсиміле; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відтисками (наприклад, при встановленні відповідності печатки на статуті уповноваженої особи та на довіреності, виданої тією ж особою);

2)встановлення типу, системи, марки, моделі та інших класифікаційних категорій друкарської техніки (друкарські машини, касові, телеграфні, інші літерно-цифрові апарати) ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків (встановлення справжності бланка векселя) тощо.

Експертизою матеріалів документів встановлюється рід, вид (інша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники, клейкі речовини та ін.), а також їх спільна (різна) родова (групова) належність. Так, якщо у нотаріуса виникнуть сумніви щодо справжності свідоцтва про народження неповнолітнього, свідоцтва про шлюб, наданих для вчинення нотаріальної дії, наприклад, з метою спадкування, а отримати їх дублікати неможливо чи перевірити їх видачу за книгами актів цивільного стану, оскільки архів згорів тощо він може звернутися до експертної установи для перевірки матеріалу, паперу, наявності у них необхідних волокон, водяних знаків тощо.

Іншою, можливою до застосування при перевірці документів, що залучаються до нотаріальної справи, є почеркознавча експертиза, головним завданням якої є ідентифікація виконавця рукописного тексту, тобто написання документів від руки (скриберологія). Наприклад, якщо до нотаріуса звертається особа для вчинення нотаріальної дії і подає документ, на якому явно стоїть підпис не уповноваженої на те особи.

Важливим є дослідження документів, отриманих із використанням копіювальної техніки, документів, виконаних на друкарських машинках, наприклад, нотаріальні договори, які є підставою для вчинення нотаріальної дії, та текст яких був викладений за допомогою комп'ютера, коли не було комп'ютерної техніки.

Досить часто для вчинення нотаріальної дії нотаріусам подаються документи, викладенні на нотаріальних бланках. З метою убезпечення підробки документів на паперових носіях Наказом Міністерства юстиції України було затверджено "Положення…. про введення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів" від 9.11.2009 р. Згідно п. 3.1. Положення обов'язковій перевірці нотаріусом підлягає кожний бланк, на якому викладено текст нотаріального документа. Цим Положенням передбачено, що ця електронна база даних містить інформацію про витрачені та недійсні бланки, тому нині нотаріуси можуть перевірити дійсність правовстановлюючого документа, викладеного на нотаріальному бланку, за допомогою даного реєстру. Але такий реєстр не може повною мірою убезпечити усі документи від підробок. .[ 7 ]

Тому для встановлення індивідуальної тотожності документа на нотаріальному бланку, на якому був викладений оригінал договору, призначається ідентифікаційна експертиза.

Також нотаріус може звернутися до експерта з метою проведення портретної експертизи для ідентифікації особи, якщо фотографія на документах, яка встановлює особу відрізняється від зовнішнього вигляду клієнта, який звернувся до нього за послугою.

У період стрімкого розвитку технічних засобів доцільно було б виготовити спеціальний пристрій, щось на зразок детектора банкнот, який за допомогою ультрафіолетового чи інфрачервоного випромінювання міг би визначити за якістю паперу та ступенів захисту справжність документів. Це значно полегшило б роботу нотаріуса у дослідженні документів, які викликають у нього сумнів, а перевірити їх достовірність іншим шляхом не можливо у силу об'єктивних обставин.

Експертиза проводиться на підставі постанови нотаріуса, де має зазначатися її вид, ставитися питання, відповіді на які має надати експерт після проведення ним експертного дослідження.

Як правило, такі експертизи можуть проводитися: одноособово (одноособова експертиза) або кількома експертами (комісійна експертиза). Це зумовлено обсягом матеріалів, які необхідно дослідити, строками проведення експертизи тощо. Також розрізняють однорідну (предметну) експертизу, у якій беруть участь експерти однієї спеціальності та комплексну, де необхідні знання у різних напрямах в межах однієї галузі.

Після проведення експертних досліджень надається висновок експерта, який складається тим експертом, який проводив дослідження, або, якщо потрібно надати єдиний висновок, а не відповіді на окремі питання різних експертів, експертом, компетентним в оцінці отриманих результатів і формуванні єдиного висновку. Якщо думка одного із експертів не збігається з думкою інших, він має викласти свої думки окремо і прикріпити свій висновок до основного.

Залежно від характеру висновок експерта може бути категоричним (позитивним або негативним), що вказує на однозначність відповіді на поставлені нотаріусом запитання, та вірогідним, що вказує на неможливість однозначно відповісти на поставлені питання за наявності лише наданих даних. Вірогідний висновок не може бути використаний як прямий доказ, а відтак, на ньому одному не може ґрунтуватися висновок нотаріуса щодо можливості вчинення нотаріальної дії.

Отже, висновок експерта при вчиненні нотаріальної дії є лише одним із доказів, але необхідно аналізувати сукупність доказів, що може здійснити лише суд, а не нотаріус. Тобто нотаріус не може приймати доказів про те, що відновити документ неможливо, отримання дублікату ускладнено тощо, оскільки нотаріус може вчиняти нотаріальну дію тільки на підставі безспірних доказів, а всі спірні питання вирішує суд. [22 ]

Тому оцінка нотаріуса стосується безспірності доказу, його достатності для встановлення певної юридичної обставини, але вона не повинна поширюватися на оцінку висновку експерта щодо наданих доказів.

У зв'язку з цим, для оцінки документа нотаріусу слід враховувати класифікацію документів, зокрема, їх поділ на види за різними критеріями, офіційні, які скріплюються підписом і печаткою уповноваженої особи, нотаріальні, які виконуються нотаріусами із застосуванням бланків, а також ті, які можуть виконуватися на звичайному папері, особисті, коли нотаріусу подається написаний власноруч заповіт, заява іншого із подружжя тощо. Тобто нотаріус має пересвідчитися в допустимості та формі відповідного документу, наприклад, коли подається правовстановлюючий документ на об'єкт нерухомості, який був придбаний за договором купівлі-продажу, то крім нотаріального його посвідчення на цьому документі має стояти печатка і відповідні підписи та реєстраційний штамп.

Отже, висновок експерта - це документ, у якому має місце опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки щодо питань, поставлених нотаріусом або заінтересованими особами, які мають значення для вчинення нотаріального провадження. Він не є обов'язковим для нотаріуса. Його можна вважати офіційним документом, а ось щодо його безспірності, то нотаріус все таки на свій власний розсуд вирішує питання про можливість вчинення нотаріального провадження, адже в остаточному рахунку саме він несе особисту відповідальність за вчинений правочин. Крім того, нотаріус зв'язаний принципом диспозитивного начала - розпорядження сторонами їхніми процесуальними правами, зокрема, щодо можливості вчинення нотаріального провадження, але в межах закону.

Якщо ж вчиненою нотаріальною дією або відмовою нотаріуса вчинити нотаріальну дію з підстав невідповідності документів вимогам закону тощо будуть порушені права осіб, які брали участь у нотаріальному провадженні, вони мають право звернутися до суду.

6. Висновок суб'єкта оціночної діяльності

У нотаріальній діяльності можуть мати місце випадки, коли проведення експертизи необхідне не для встановлення підробки документів, а наприклад, для визначення вартості об'єкта, який підлягає відчуженню, оцінки спадкового майна або речі з метою визначення податку, тобто, фактично, тут йдеться про діяльність суб'єктів оціночної діяльності (суб'єктів господарювання) як у виконавчому процесі при виконанні судових рішень (ст. 14 Закону України "Про виконавче провадження") [ 3 ]. Такі суб'єкти здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Згідно ст. 10 Закону така діяльність має проводитися на договірних засадах, можливі виплати за рахунок спадкового майна, але нотаріус не може не погоджуватися з результатом такої оцінки, хоча такий документ й може викликати в нього сумнів у достовірності. Вважаємо, що висновок оцінщика не впливає на права нотаріуса, у зв'язку з цим він має брати до уваги лише позицію з цього приводу заінтересованих осіб, хоча дана гіпотеза ґрунтується на власному сприйнятті такої ситуації. У зв'язку з чим доцільно закріпити положення про статус такого суб'єкта, його права, обов'язки, умови та підстави його участі у нотаріальному процесі, а також оплату праці в Законі "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Висновок

Сьогодні важко переоцінити роль і значення нотаріату в системі органів правозастосування. Постать нотаріуса вже давно переросла з оформлювача юридичних документів у представника елітного прошарку юридичної спільноти. Законодавець іде шляхом поступового розширення функціональних можливостей нотаріату, зокрема у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Важливе місце у комплексі необхідних знань, що потребує сучасний нотаріус, належить блоку криміналістичних знань.

Криміналістичні знання, інтегровані у цивільний або господарський процес, у діяльність нотаріату або в банківську діяльність, набувають нових якостей, але за своєю сутністю залишаються криміналістичними.

Використання криміналістичних знань нотаріусом є вибірковим і спеціально спрямованим. Криміналістичне забезпечення діяльності нотаріуса полягає, насамперед, у забезпеченні його тими техніко - криміналістичними засобами й у знанні тих способів і методів роботи з ними, які найбільшою мірою здатні забезпечити виконання завдань, що стоять перед нотаріусом і пов'язані з виконанням його нотаріальних функцій. З огляду на це техніко-криміналістичні засоби, які використовуються в діяльності нотаріуса, за цільовим призначенням класифікуються на засоби дослідження документів з метою виявлення слідів їх підробки; оптичні прилади, що допомагають збільшити зображення чи побачити ті ознаки об'єктів, які не сприймаються зором внаслідок їх малих розмірів або через недостатній контраст. У цілому в аспекті забезпечення криміналістичними засобами діяльності нотаріуса останньому потрібні солідні знання в галузі судового почеркознавства, технічного дослідження документів, габітоскопії, технології підготовки й призначення судових експертиз.

В ході проведення дослідження мною було встновлено, що нотаріус може використовувати криміналістичні знання в таких формах:

1) Самим нотаріусом під час підготовки для вчинення нотаріальних дій чи безпосередньо при їх вчиенні, з метою вивчення поданих документів, встановлення дієздатності осіб тощо.

2) Консультація довідкового характеру, що міститься в спеціальній літературі.

3) Залучення різних спеціалістів з метою отримання допомоги .

4) Призначення необхідних видів експертиз.

Однак, на мою думку існують певні труднощі щодо повноважень нотаріуса, які стосуються порядку залучення ним експерта для проведення експертизи. Слід зазначити, що нотаріус не в усіх випадках, коли ним виявлений факт використання підроблених документів може призначати експертизу, оскільки такі обмеження на відміну від судді зумовлені його правовим статусом. Насамперед, про такий факт він має повідомляти правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів. Такий обов'язок нотаріуса зумовлений виконуваною ним правоохоронною функцією і в силу прямої вказівки на це у ст. 51 Закону, оскільки факт використання підроблених документів має ознаки злочинних дій, які передбачені ст. 358 КК України. Нотаріус же не уповноважений розслідувати злочини. У таких випадках він не повинен відправляти документ на експертизу. Більше того, для перевірки дійсності документу можна звернутися із запитом до органу або посадової особи, які його посвідчили і для цього у нотаріуса має бути відповідне повноваження.

Як бачимо, використання нотаріусом спеціальних знань є надзвичайно важливим,адже нотаріус лише згідно ч. 2 ст. 51 Закону України «Про нотаріат» має вилучити документ та направити його на експертизу (на дослідження фахівцю). Тільки висновок експерта (фахівця в галузі криміналістики) про підробку такого документа, на мою думку, може бути підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії, але випадок, коли особа хоче видати себе за іншу, вже свідчить про намагання ввести нотаріуса в оману. Якщо до цього додати важливість вчинюваного нотаріального провадження, то його результати можуть розцінюватися як кримінальний злочин тощо"

Практика свідчить, що нотаріуси не завжди встановлюють особу заявника, оскільки для засвідчення вірності копії з документа не важливою є особою заявника, тому основну увагу нотаріуси звертають на зміст документа, його формальні ознаки та можливість вчинити нотаріальне провадження.

Тому, на мою думку саме досконалі знання у сфері криміналістики дозволять запобігти посвідченню незаконних правочинів тим самим забезпечити охорону прав і законних інтересів громадян у сфері майнових відносин, що має виключну актуальність в умовах ринкової економіки та значного рівня цін на об'єкти нерухомого майна в України.

Список використаних джерел

1. Конституція України [Текст] : прийнята на п'ятій сес. Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р. : офіц. вид. - К. : Укр. правн. фундація, 1996. - 128 с.

2. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України / Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12.

3.Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України / Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/606-14.

4. Кримінальний кодекс України [Текст] : зі змін. та до- повн. станом на 1 січ. 2011 р. - Х. : Одіссей, 2011. - 224 с. - (Закони України).

5. Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: наказ Міністерства Юстиції від 22.02.2012 № 296/5 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України / Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12.

6. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень: наказ Міністерства Юстиції від 08.10.1998 № 53/5 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України / Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98.

7. Про організаційні заходи з постачання, зберігання, обігу, обліку спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання: наказ Міністерства Юстиції від 04.11.2009 № 2053/5 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України / Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1043-09 .

8. Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон : положення, Верховна Рада від 26.06.1992 № 2503-XII [Електронний ресурс] / Верховна Рада України / Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2503-12.

9. Криміналістичні методики: сучасні наукові концепції: монографія / В. А. Журавель. - Х.: Вид. агенція «Апостіль», 2012. - 304 с.

10. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции. Учеб.пособ. - Х.: Гриф, 1997. - 256 с.

11. Криміналістика: Підручник / [Шепітько В.Ю., Коновалова В.О., Журавель В.А. та ін.]; за ред. проф. В.Ю. Шепітька. - [4-е вид.]. - Х.: Право, 2008. - 464 с.

12. Тіщенко В.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів: Монографія // Одеська національна юридична академія / В.В. Тіщенко. - О.: Фенікс, 2007. - 260 с.

13. Шепитько В. Ю. Теория криминалистической тактики: Монография. - X.: Гриф, 2002. - 349 с.

14. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия. / Р. С. Белкин. - М.: Мегатрон ХХI, 2000.

15. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г. І. Криміналістика: Навч. посібник / За заг. ред. В. Г. Гончаренка та Є. М. Моїсєєва. - / В. С. Кузьмічов, Г. І. Прокопенко. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

16. Шепітько В. Ю. Криміналістика: підруч. для студ. вищ. навч. закл. - / В. Ю. Шепитько. - К.: Ін Юре, 2010.

17. Радзієвська Л.К., Пасічнік С.Г. Нотаріат в Україні: [Навч. посібник] / За відп. ред. Л.К.Радзієвської. - К.:Юрінком Інтер, 2000.

18. Керівництво з розслідування злочинів: науково-практичний посібник / Кол. авторів: В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін.: за ред. В. Ю. Шепітька. - Х. Одиссей, 2009. - 960 с.

19. Гончаренко В. И. Научно-технические средства в следственной практике / В. И. Гончаренко. - Киев : Вища школа, 1984. - 149 с.

20. Белкин Р. С. Репортаж из мастерской следователя. Рассказы о криминалистике / Белкин Р.С. - М.: Изд-во НОРМА, 1998. - 366 с.

21. Пінчук Н.І. Теоретичні та правові питання і практика криміналістичного забезпечення діяльнсті нотаріату [ Текст]: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд.юрид. наук: 12.00.09 «Кримінальний процесс та криміналістика : судова експертиза « / Н.І. Пінчук .-К., 2008.-23с.

22.Фурса, С.Я. Теорія і практика правового забезпечення діяльності нотаріуса: кримінальний процес та криміналістика [ Текст]: / С.Я. Фурса//Юриспруденція: теорія і практика .-2011.-№2._С.34-44.

23.Фурса, С.Я. правовий статус експерта і спеціаліста в нотаріальному процесі :новий погляд на його нормативне закріплення [ Текст]: / С.Я. Фурса//Юриспруденція: теорія і практика .-2011.-№2._С.37-44.

Размещено на Allbest.ru