Поняття та зміст особистого закону фізичних осіб у міжнародному приватному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та зміст особистого закону фізичних осіб у міжнародному приватному праві

1. Міжнародне приватне право

Для визначення поняття та змісту особистого закону фізичних осіб у міжнародному приватному праві, слід спочатку дати пояснення самому терміну “Міжнародне приватне право”.

Міжнародне приватне право - сукупність норм, регулюючих цивільно-правові відносини (майнові і з ними немайнові, сімейно-правові, трудові, процесуальні), що мають міжнародний характер (за участю іноземних фізичних або юридичних осіб, з приводу майна, що знаходиться за кордоном). Норми міжнародного приватного права містяться в законодавстві окремих держав, а також у міжнародних договорах і звичаях.

Предметом міжнародного приватного права (МПрП) є правовідносини двох груп: так звані колізійні відносини та приватноправові відносини в широкому розумінні слова, тобто власне цивільно-правові відносини -- особисті немайнові і майнові відносини, але такі, що «обтяжені» так званим іноземним елементом. Ці відносини випливають з права власності, права на підприємницьку діяльність, торговельних і інших відносин, які, в свою чергу, випливають з зовнішньоекономічних контрактів.

Колізійні відносини. Предметом правовідносин МПрП першої групи є, як зазначалося вище, так звані колізійні правовідносини. Колізія (лат. Collisio -- зіткнення) -- визначається у літературі як зіткнення яких-небудь протилежних сил, інтересів, прагнень; розбіжність між окремими законами однієї держави чи протиріччя законів, судових рішень різних держав; розходження або суперечність між правовими нормами, що регулюють однакові правовідносини. Колізія законів характеризується протиріччям (зіткненням) двох чи більше формально чинних нормативних актів, виданих щодо одного і того ж питання.

Закон України “Про міжнародне приватне право” від 23.06.2005 № 2709-IV (із змінами та доповненнями) у статті 1 дає визначення поняттю “іноземний елемент” та колізійна норма”:

Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; - об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; - юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;

Колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;

Особистий закон фізичної особи є колізійною нормою щодо правового статусу фізичної особи. Так статтею 16 Закону України “Про міжнародне приватне право” від 23.06.2005 № 2709-IV (із змінами та доповненнями) зазначено що особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю. Особистим законом особи без громадянства вважається право держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - місце перебування. Особистим законом біженця вважається право держави, у якій він має місце перебування. Також, вищевказаною нормою встановлено, що якщо недієздатна особа змінила місце свого проживання без згоди свого законного представника, то така зміна не спричиняє зміну особистого закону такої особи.

"Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах відповідно до законодавства України. Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984р.№ 8073-Х9 чітко встановлює склад адміністративних порушень, пов'язаних із недотриманням порядку в'їзду, виїзду, та перебування іноземців на території України, а також склад правопорушень режиму державного кордону, прикордонного режиму та режиму в пунктах пропуску через державний кордон, види та порядок застосування стягнень за вчинення таких правопорушень. В такий спосіб правовий статус іноземців та апатридів, які постійно проживають на території України, визначений українським законодавством, аналогічний до статусу закріпленого законодавством ЄС за громадянами третіх країн, які тривалий час роживають на території ЄС. Проте Директива 2003/86/ЄС визначає випадки (зокрема, працевлаштування), коли перевага надається громадянам ЄС чи громадянам окремих третіх країн (наприклад, Туреччини), що носить дискримінаційний характер. На відміну від законодавства ЄС, нормативно правові акти України не містять схожих положень, однак, на практиці такі ситуації є непоодинокими. Слід зазначити, що у Законі «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» немає такої чітко виокремленої категорії осіб, як шукачі притулку. У ст. 4-5 Закону лише зазначено, що іноземцям та особам без громадянства може надаватися притулок та статус біженця. Формулювання зазначених положень не дає змоги однозначно говорити про автоматичне поширення на зазначену категорію осіб основних прав, свобод та обов'язків передбачених для іноземців та апатридів. Тому визначення Законом «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» правового статусу шукачів притулку залишається дискусійним моментом".

Особистим законом фізичних осіб визначаються особисті немайнові права фізичних осіб, які є основоположними по відношенню до інших людських прав та свобод. “За Цивільним кодексом України особисті немайнові права фізичних осіб розмежовані на дві групи:

1) особисті не майнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи;

2) особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

Загальну характеристику особистих немайнових прав становлять такі норми: особисті немайнові права фізичних осіб не мають економічного змісту; особисті немайнові права належать фізичним особам від народження або на підставі закону; особисті немайнові права тісно пов'язані з особою; фізична особа не може бути позбавлена своїх особистих немайнових прав; особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. Крім загальних норм, передбачені й спеціальні, що регламентують кожне суб'єктивне право. За класифікацією особистих немайнових прав людина розглядається у двох аспектах, а саме як фізична істота та істота соціальна. Перша група прав -- ті, що забезпечують фізичне існування -- є елементарними, ними людина повинна володіти до самої смерті. Другу групу прав становлять ті, що індивідуалізують людину у суспільстві, їх можна назвати похідними або такими, які випливають із прав, що забезпечують фізичне існування. Останні займають привілейовану позицію”.

Практичне завдання 1

1. Проаналізувати Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та навести приклади на кожний вид загальновідомій класифікації колізійних норм. У наведених Вами прикладах підкреслити обсяг однією лінією, прив'язку хвилястою лінією; там де норма є двосторонньою, вказати на вид формули прикріплення.

Структура колізійної норми міжнародного права:

Обсяг - це вказівка на вид правовідносин з іноземним елементом;

Прив'язка -- це вказівка на право, що підлягає застосуванню.

Одностороння колізійна норма -- у прив'язці прямо зазначається законодавство, яке підлягає застосуванню.

Двостороння колізійна норма -- у ній формулюються загальні ознаки, принципи, правила, які використовуються при виборі права. Двосторонні норми зазначають межі застосування вітчизняного і зарубіжного права.

Колізійна прив'язка - складова частина колізійної норми, що представляє собою вказівку на закон (правову систему), який підлягає застосуванню до даного виду правовідносин. Всі прив'язки діляться на кілька типів, званих формулами прив'язки або колізійними принципами.

Формули прикріплення двосторонньої колізійної норми:

Особистий закон фізичної особи (lex personalis);

Особистий закон юридичної особи (lex societatis);

Закон місцезнаходження речі (lex rei sitae);

Закон місця здійснення Акту (lex loci actus);

Закон країни продавця (lex venditoris);

Закон обраний сторонами правовідносин (lex voluntaris);

Закон прапора (lex flagi);

Закон суду (lex fori);

Закон з яким дані правовідносини пов`язані найбільше (Proper Law of the Contrakt).

Аналіз Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.

Колізійні норми цивільного права.

Приклад: стаття 19 Договору. Звільнення від судових витрат.

Громадяни однієї Договірної Сторони та території іншої Договірної Сторони підлягають звільненню від оплати судових витрат на тих же підставах і в тому ж обсязі, що і громадяни цієї держави.

I. За способом вираження законодавства -- норма імперативна.

II. За ступенем нормативної конкретизації -- норма генеральна.

III. За формою колізійної прив`язки -- норма двустороння.

Формула прив`язки - Закон суду (lex fori).

Колізійні норми сімейного права.

Приклад: стаття 26 Договору. Особисті та майнові правовідносини подружжя

1. Особисті та майнові правовідносини подружжя визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої воно має постійне місце проживання.

I. За способом вираження законодавства -- норма імперативна.

II. За ступенем нормативної конкретизації -- норма генеральна.

III. За формою колізійної прив`язки -- норма двустороння.

Формула прив`язки - Особистий закон фізичної особи (lex personalis).

2. Якщо один з подружжя проживає на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони і притому вони обоє мають одне і те ж громадянство, то їх особисті та майнові правовідносини визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої вони є.

I. За способом вираження законодавства -- норма диспозитивна.

II. За ступенем нормативної конкретизації -- норма генеральна.

II. За формою колізійної прив`язки -- норма двустороння.

Формула прив`язки - Особистий закон фізичної особи (lex personalis).

3. Якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - іншої Договірної Сторони і один з них проживає на території однієї, а другий - на території іншої Договірної Сторони, то їх особисті та майнові правовідносини визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мали своє останнє спільне місце проживання.

I. За способом вираження законодавства -- норма диспозитивна.

II. За ступенем нормативної конкретизації -- норма генеральна.

III. За формою колізійної прив`язки -- норма двустороння.

Формула прив`язки - Особистий закон фізичної особи (lex personalis).

4. Якщо особи, вказані в пункті 3 цієї статті, не мали спільне місце проживання на територіях Договірних Сторін, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, установа якої розглядає справу.

I. За способом вираження законодавства -- норма імперативна.

II. За ступенем нормативної конкретизації -- норма генеральна.

III. За формою колізійної прив`язки -- норма двустороння.

Формула прив`язки - Закон суду (lex fori).

Загалом колізійна норма статті 26 Договору є:

I. За способом вираження законодавства -- норма альтернативна.

II. За ступенем нормативної конкретизації -- норма генеральна.

III. За формою колізійної прив`язки -- норма двустороння.

Формула прив`язки - Особистий закон фізичної особи (lex personalis).

Колізійні норми кримінального права.

Приклад: стаття 52 Договору. Відстрочка видачі.

Якщо особа, у відношенні якої подане клопотання про видачу, притягнена до кримінальної відповідальності або відбуває покарання за інший злочин на території запитуваної Договірної Сторони або тяжко захворіла, видача може бути відстрочена до закінчення кримінального переслідування, відбуття покарання або звільнення від нього з будь-яких законних підстав, або до видужання особи.

I. За способом вираження законодавства -- норма альтернативна.

II. За ступенем нормативної конкретизації -- норма генеральна;

III. За формаю колізійної прив`язки -- норма двостороння. Формула прив`язки - Закон суду (lex fori).

Практичне завдання 2

На підставі аналізу не менш десяти міжнародних актів визначити, які формули прикріплення використовуються для регулювання недійсності шлюбу.

1. Аналіз частини 3 ст. 27 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах:

По справам про визнання шлюбу недійсним застосовується законодавство Договірної Сторони, яке відповідно до статті 25 цього Договору застосовувалось при укладенні шлюбу. При цьому компетентність судів визначається відповідно на підставі пунктів 1 та 2 цієї статті.

Згідно ст. 25 Договору, умови укладення шлюбу визначаються для кожної із осіб, що вступають до шлюбу, законодавством Договірної Сторони, громадянином якої вона є.

Формула прикріплення двосторонньої колізійної норми - Особистий закон фізичної особи (lex personalis).

2. Аналіз частини 1 ст. 25 Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Народною Республікою Албанією про надання правової допомоги у цивільних, сімейно-шлюбних та кримінальних справах:

"Ті що набрали законної сили рішення судів однієї Договірної Сторони у справах про розірвання шлюбу та про визнання шлюбу недійсним (неіснуючим) щодо громадян Договірних Сторін будуть визнаватися на території іншої Договірної Сторони без подальшого провадження, якщо ніякий суд іншої Договірної Сторони до цього часу не виніс по цій же справі рішення, що вступило в законну силу".

Формула прикріплення двосторонньої колізійної норми - Закон обраний сторонами правовідносин (lex voluntaris).

3. Аналіз частини 1 ст. 28 Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Народною Республікою Болгарією про правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах:

У справах про визнання шлюбу недійсним або неіснуючим застосовується законодавство Договірної Сторони, яке відповідно до статті 24 застосовувалось при укладенні шлюбу.

Згідно ст. 24 Договору, умови укладення шлюбу визначаються для кожного з майбутнього подружжя законодавством Договірної Сторони, громадянином якої він є.

Формула прикріплення двосторонньої колізійної норми - Особистий закон фізичної особи (lex personalis).

4. Аналіз частини 1 ст. 25 Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Корейською Народно-Демократичною Республікою про надання правової допомоги у цивільних, сімейних та кримінальних справах:

“Ті що набрали законної сили рішення судів однієї Договірної Сторони у справах про розірвання шлюбу та про визнання шлюбу недійсним (неіснуючим) щодо громадян Договірних Сторін будуть визнаватися на території іншої Договірної Сторони без подальшого провадження, якщо суд іншої Договірної Сторони до цього часу не виніс з цього же справі іншого рішення, що вступило в законну силу".

Формула прикріплення двосторонньої колізійної норми - Закон обраний сторонами правовідносин (lex voluntaris).

5. Аналіз ст. 23 Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Німецькою Демократичною Республікою про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах:

- У справах про розірвання шлюбу та про визнання шлюбу недійсним застосовується законодавство і в принципі компетентні суди тієї Договірної Сторони, громадянами якої подружжя було в момент пред'явлення позову. Якщо подружжя має місце проживання на території іншої Договірної Сторони, то компетентні також суди цієї Договірної Сторони".

Формула прикріплення: Генеральна - Особистий закон фізичної особи (lex personalis); субсидіарна - Закон суду (lex fori).

- Якщо в момент порушення позову про розірвання шлюбу або про визнання шлюбу недійсним один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - іншої Договірної Сторони і один з них проживає на території однієї, а другий - на території іншої Договірної Сторони, то по справах про розірвання шлюбу та про визнання шлюбу недійсним компетентні суди обох Договірних Сторін. Суди застосовують законодавство своєї держави" (рос. мова). Формула прикріплення: Закон суду (lex fori).

6. Аналіз частини 2 ст. 28 Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Федеративною Народною Республікою Югославією про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах:

“Якщо позивач і відповідач проживають на території однієї і тієї ж Договірної Сторони, то компетентні також суди цієї Договірної Сторони, з дотриманням положень статей 26 і 27 цього Договору". Формула прикріплення двосторонньої колізійної норми - Закон суду (lex fori).

7. Аналіз частини 1 ст. 23 Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Фінляндською Республікою про правовий захист та правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах:

“Рішення про розірвання шлюбу громадян Договірних Сторін , про роздільне проживання подружжя або про визнання шлюбу недійсним, винесене на території однієї Договірної Сторони, визнається на території іншої Договірної Сторони, якщо:

a ) обидва з подружжя були громадянами Договірної Сторони, установа якої винесла рішення,

b ) обидва з подружжя мали місце проживання на території Договірної Сторони, установа якої винесла рішення,

c ) один з подружжя був громадянином однієї, а другий - громадянином іншої Договірної Сторони і один з подружжя мав місце проживання на території Договірної Сторони, установа якої винесло рішення".

Формула закріплення двосторонньої колізійної норми - Особистий закон фізичної особи (lex personalis).

8. Аналіз частини 1 ст. 27 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах:

В справах про визнання існування та недійсності шлюбу застосовується законодавство Договірної Сторони, яке застосовувалось при укладенні шлюбу.

Формула закріплення двосторонньої колізійної норми - Особистий закон фізичної особи (lex personalis).

9. Аналіз частини 3 ст. 26 Договору між Україною і Соціалістичною Республікою В'єтнам про правову допомогу і правові відносини в цивільних і кримінальних справах:

У справах про визнання шлюбу недійсним застосовується законодавство Договірної Сторони, яке відповідно до статті 24 цього Договору застосовувалося при укладенні шлюбу. При цьому компетенція суду визначається відповідно до пунктів 1 і 2 цієї статті. Відповідно до умов частини 1 ст. 24 Договору, умови укладення шлюбу визначаються для кожної особи, яка вступає в шлюб, законодавством Договірної Сторони, громадянином якої вона є, з урахуванням вимоги законодавства Договірної Сторони, на території якої укладається шлюб, стосовно перешкод до укладення шлюбу.

Формула прикріплення двосторонньої колізійної норми -- Генеральна: Особистий закон фізичної особи (lex personalis); - Субсидіарна: Закон суду (lex fori).

10. Аналіз частини 1 ст. 30 Конвенції про правову допомогу і правовідносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах:

По справах про визнання шлюбу недійсним застосовується законодавство Договірної Сторони, що у відповідності зі статтею 26 Конвенції застосовувалося при укладені шлюбу.

Відповідно до норм ст. 26 Конвенції, умови укладення шлюбу визначаються для кожного майбутнього подружжя законодавством Договірної Сторони, громадянином якого він є, а для осіб без громадянства - законодавством Договірної Сторони, що є їх постійним місцем проживання. Крім того, у відношенні перешкод до укладення шлюбу повинні бути дотримані вимоги законодавства Договірної Сторони, на території якої укладається шлюб.

Формула закріплення двосторонньої колізійної норми -- Генеральна: Особистий закон фізичної особи (lex personalis); - Субсидіарна: Закон суду (lex fori).

Підсумовуючи вищенаведене можна зробити наступний висновок: більшість двосторонніх колізійних норм міжнародних актів для регулювання недійсності шлюбу використовують наступні формули прикріплення:

1. Особистий закон фізичної особи (lex personalis);

2. Закон суду (lex fori).

Задача 1

3 липня у французькому патентному відомості була зареєстрована заявка на винахід безшовне зварювання кольорових металів, зроблена французьким інженером Д. У встановлені строки він отримав патент. 23 липня (тобто через 20 днів) в Укрпатенті була зареєстрована заявка на патентування аналогічного винаходу з тією ж назвою від російського винахідника К. Чи буде виданий патент К.? Що таке конвенційний пріоритет та як він регулюється в МПП?

1. Право конвенційного пріоритету полягає в можливості для заявника, який належним чином подав першу заявку в одній з країн - учасниць Паризької конвенції, або його правонаступника подавати протягом певних строків заявки у всіх інших країнах-учасницях із збереженням дати пріоритету першої заявки. Терміни конвенційного пріоритету складають 12 місяців щодо винаходів і корисних моделей і шість місяців щодо промислових зразків.

Підставою для виникнення права конвенційного пріоритету є будь-яке подання заявки, що має силу правильно оформленого національного подання заявки відповідно як з національним законодавством кожної країни - учасниці Паризької конвенції, так і з двосторонніми або багатосторонніми угодами, укладеними між країнами-учасницями. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Паризької конвенції країни, до яких застосовується ця Конвенція, утворюють Союз по охороні промислової власності. Згідно ч. A ст. 4 Паризької конвенції будь-яка особа, що належним чином подала заявку на патент на винахід, в одній з країн Союзу, чи правонаступник цієї особи користується для подання заявки в інших країнах правом пріоритету.

Підставою для виникнення права пріоритету визнається будь-яке подання заявки, що має силу правильно оформленого національного подання заявки відповідно до національного законодавства кожної країни Союзу або до двосторонніх чи багатосторонніх угод, укладених між країнами Союзу. Разом із тим ч. 1 ст. 4 Паризької конвенції встановлено що Патенти, заявки на які подані у різних країнах Союзу громадянами країн Союзу, є незалежними від патентів, одержаних на той самий винахід в інших країнах, які входять або не входять до складу Союзу. Якщо ж мова йде про заявника-іноземця, який вперше подає заявку в Держпатент України, то за ним визнається національний пріоритет України. Якщо ж заявник-іноземець уже заявив свою пропозицію в одній із країн-учасниць Паризької конвенції і вирішив подати заявку до Держпатенту України, то він має право визнання за ним конвенційного пріоритету по даті подання першої правильно оформленої заявки.

2. Відповідно до вищенаведеного можна зробити висновок що патент російському винахіднику К. буде виданий, оскільки французький інженер Д. На момент реєстрації заявки російського винахідника К. не скористався своїм пріоритетним правом на подання заявки за українським національним законодавством.

Задача 2

Громадянка України Іванова М.В. вийшла заміж за громадянина Франції Дюпонт Ф. і переїхала до нього в Париж. До шлюбу жінка на праві приватної власності мала нерухоме майно на території України, а саме: житловий будинок з земельною ділянкою у м. Дніпропетровськ; земельну ділянку сільськогосподарського призначення у пгт. Синельникове. Також, до вступу у шлюб у Франції Іванова придбала 2 картини І.К. Айвазовського.

15.07.2009 р. Іванова М.В. склала заповіт на користь свого чоловіка громадянина Франції, в якому заповіла йому житловий будинок з земельною ділянкою у м. Дніпропетровськ, земельну ділянку сільськогосподарського призначення у пгт. Синельникове, 2 картини І.К. Айвазовського. В заповіті було зроблено застереження щодо заповідального відказу, а саме на спадкоємця було покладено обов'язок надати громадянки України Нестеровой В.М. (доньці Іванової М.В.) право користуватися житловий будинок у м. Дніпропетровськ.

02.02.2011 р. Іванова В.М. померла в Парижі.

Правом якої держави потрібно користуватися при відкритті спадщини?

У заповідача Іванової М.В. є непрацездатна рідна сестра Оніщенко П.Т., яка подала позов до суду про спадкування майна померлої. Яке рішення прийме суд?

Після смерті Іванової В.М. стало відомо, що існує заповіт, складений нею 04.05.2000 р. у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського округу на користь громадянки України Несторової В.М. Який заповіт є дійсним: складений у Франції чи в Україні?

Після смерті Іванової В.М. стало відомо, що 15.11.2010 р. вона придбала гараж у м. Дніпропетровськ. За правом якої країни і хто є спадкоємцями цього майна?

Чи має право Дюпонт Ф. відмовитися від прийняття у спадщину 1/4 гаражу на користь рідної сестри померлої Онищенко П.Т.?

Чи має право Дюпонт Ф. прийняти житловий будинок у спадщину з умовою, що по цьому будинку існує заборгованість по оплаті комунальних послуг?

1. При відкритті спадщини слід користуватися правом Французької республіки. Так у ст. 70 Закону України “Про міжнародне приватне право” зазначено що спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося. Також слід зауважити що відповідно до ст. 71 Закону України “Про міжнародне приватне право” спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

2. Згідно п. 6, ч. 1, ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України суд України може прийняти до свого провадження і розглядати справу з іноземним елементом. Суд має відмовити громадянці Оніщенко П.Т. у задоволенні позову оскільки згідно ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України, громадянка Оніщенко П.Т. не входить до кола осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

3. Згідно українського законодавства: частиною 3 статті 1254 Цивільного кодексу України встановлено що Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Згідно французького законодавства: статтею 1035 Цивільного кодексу Франції встановлено що Заповіт може бути скасовано повністю чи частково лише за умови складання подальшого заповіту або на підставі нотаріально посвідченого акта, що містить заяву про зміну волі.

Відповідь: дійсним є заповіт від 15.07.2009 р. складений у Франції громадянкою Івановою М.В. На користь свого чоловіка.

4. Спадкоємцем гаража є чоловік спадкодавця громадянки Іванової М. В. Оскільки вказане майно не включено до заповідальної маси за заповітом, воно наслідується на загальних підставах за законом України відповідно до норм ст. 71 Закону Укрвїни “Про міжнародне приватне право”, де зазначено що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України. Як спадкоємець першої черги чоловік спадкодавця Іванової М.В. усуває від права на спадкування спадкоємця другої черги гром. Оніщенко П.Т. (ч. 2 ст. 1258 ЦК України).

5. Дюпонт Ф. має право відмовитися від прийняття у спадщину 1/4 гаражу на користь рідної сестри померлої Онищенко П.Т. Відповідно до ч. 2 ст. 1274 Цивільного кодексу України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

6. Дюпонт Ф. Має право прийняти житловий будинок у спадщину з умовою, що по цьому будинку існує заборгованость по оплаті комунальних послуг, однак відповідно диспозиції ч. 2 ст. 1282 Цивільного кодексу України, Дюпонт Ф. Будучі спадкоємцем зобов'язаний задовольнити вимоги із сплати комунальних платежів одноразовими платежами. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

7. Слід зауважити що Дюпонт Ф. не зможе лишити у власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення у пгт. Синельникове, відповідно до положень ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, якою зазначено що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями протягом року підлягають відчуженню.

Задача 3

Скласти задачу щодо складання і виконання заповіту.

Громадянин України Немцов Г.А. 1973 р.н. (народжений у колишній Українській РСР) у січні 2004 року у відповідності до умов офіційного трудового договору поїхав працювати до Російської Федерації. У 2011 році громадянин Немцов Г.А. у відповідності до положень Указу Президента РФ від 14 листопада 2002 г. N 1325 "Про затвердження Положення про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації" отримав російське громадянство. У м. Львів в нього на праві власності лишилася однокімнатна квартира. 27 серпня 2013 року громадянин Немцов Г.А. помер. Після його смерті нотаріусом було виявлено що ні дружини ні родичів громадянин Немцов не має.

Питання: до кого перейде спадкове майно громадянина Немцова Г.А.? За яким законодавством буде виконуватися право наслідування?

Згідно ст. 1151 Цивільного кодексу РФ у разі, якщо відсутні спадкоємці як за законом, так і за заповітом майно померлого вважається умерлим. Відповідно до Статті 46 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 якщо за законодавством Договірної Сторони, що підлягає застосуванню при спадкуванні, спадкоємцем є держава, то рухоме спадкове майно переходить Договірній Стороні, громадянином якої є спадкодавець у момент смерті, а нерухоме спадкове майно переходить Договірній Стороні, на території якої воно знаходиться. Згідно ст. 71 Закону України “Про міжнародне приватне право” cпадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Статтєю 1277 Цивільного кодексу України встановлено правовий порядок набуття державою відумерлість спадщини. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Так само заява може бути подана і за місцем знаходження нерухомого майна.Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідь: Нерухоме майно, зокрема однокімнатна квартира у м. Львів перейде до територіальної громади м. Львова за законодавством України. Решта від умерлого майна громадянина Немцова Г.А. перейде у власність Російської Федерації за російським законодавством.

Використані джерела

немайновий право громадянин

1. Політична наука: Словник-довідник. сост. проф. пол. наук Санжаревський І.І. 2010.

2. Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти. Підручник. - К.: МАУП, 2004. - 576 с.

3. Про міжнародне приватне право: Закон України № 2709-IV від 23.06.2005 // Верховна Рада України.

4. Макаруха З.М. Забезпечення Україною належної законодавчої бази у сфері міграції та притулку відповідно до стандартів ЄС // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки - 2010. - № 49. - С. 581-587.

5. Мікуліна М. Особисті немайнові права фізичних осіб: мозаїка класифікацій // Право України. Юридичний журнал -- 2011. - № 1. - С. 216-220.

6. Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Федеративною Народною Республікою Югославією про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 24.02.1962.

7. Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Фінляндською Республікою про правовий захист та правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 11.08.1978.

8. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 // Офіційний вісник України вiд 04.12.2006 - 2006 р., № 47, стор. 215, стаття 3169.

9. Договір між Україною і Соціалістичною Республікою В'єтнам про правову допомогу і правові відносини в цивільних і кримінальних справах від 06.04.2000 // Договір ратифіковано Законом N 2080-III від 02.11.2000.

10. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993// Міжнародний документ// Видавники: СНД; Білорусь; Вірменія; Казахстан; Киргизстан; Молдова; Російська Федерація; Таджикистан; Туркменистан; Узбекистан; Україна.// Ратифікація від 10.11.1994 р.

11. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року //Конвенція, Міжнародний документ// Набуття чинності для України: 25 грудня 1991 р.

12. Статус Паризької конвенції по охророні промислової власності від 15.07. 2002 // Міжнародний Документ 995_a84 // Видавники: ООН.

13. Частина четверта Цивільного кодексу Російської Федерації від 18 грудня 2006 року N 230-ФЗ //Прийнято Державної Думою РФ 24 листопада 2006 року // Схвалено Радою Федерації 8 грудня 2006 року.// Збірник законодавства Російської Федерації від 25 декабря 2006 г. N 52 (часть I) ст. 5496.

14. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 3-4, ст. 27.

Размещено на Allbest.ru

...