Форми та види криміналістичної ідентифікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет імені Тараса Шевченка

Юридчний факультет

Курсова робота

Дисципліна: Криміналістика

Тема: “Форми та види криміналістичної ідентифікації”

Виконав

Погоріленко Артур Васильович

Студент 1 групи

І потоку

IV курсу

План

Вступ

1. Поняття криміналістичної ідентифікації

2. Види криміналістичної ідентифікації

3. Форми криміналістичної ідентифікації

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Ідентифікація як психологічний процес ототожнення є важливим не лише у криміналістці, а й у повсякденному житті. Без даного процесу неможлива була б орієнтсція в житті, виживання взагалі, оскільки ідентифікація є фундаментальним процесом психічної діяльності. За допомогою цього процесу ми відрізняємо будинок від овоча, телефон від коробки, книжку від купи паперу. Ми відрізняємо їстівні продукти від неїстівних, приємних людей від неприємних.

Ідентифікація використовується у багатьох сферах людської діяльності: науці, промисловості, медицині, хімії, військовій справі, юриспруденції. В науці вона є предметом дослідження та понятійного обгрунтування. В промисловості - способом виокремлення окремих продуктів в групи, в медицині - класифікації лікарств, до прикладу, у військовій справі - класифікації зброї.

Також важливою є ідентифікація як визначення обєктів у діяльності судових органів, зокрема у криміналістичній ідентифікації. Вона є способом отримання доказів, підтвердження версій слідчого. За допомогою засобів криміналістичної ідентифікації, до прикладу, можна визначити, чи був здійснений постріл з пістолета “Маузер”, а не “Макаров”, та ще й дослідити калібр зброї, з якої був здійснений постріл. Маючи два зразка холодної зброї з однакової групи, можна визначити, яким саме було здійснене злочинне посягання. Вона може служгувати як засіб виправдування, зокрема, якщо при обшуку була знайдена зброя, криміналістична експертиза може довести, що з дана зброя не могла нанести ураження такого типу, яке було нанесене субєкту чи обєкту, який досліджується.

Ідентифікація - це настільки звичне явище в нашому житті, що виокремлення його в окреме поняття є незвичним для автора і межує з більшістю філософських категорій, таких як “сприйняття”, “почуття”, “мислення”.

1. Поняття криміналістичної ідентифікації

Термін "ідентифікація" походить від латинського "identificatio", що означає ототожнення, встановлення збігу чогось з чимось. Але в сучасних науках це поняття набуває різної інтерпретації, що далеко не завжди обмежується простим ототожненням як речі самій собі (А = А), так і різних речей між собою. І.Старовойтова - Ідентифікація як метод наукового пізнання: стаття - Інститут філософіі ім. Г.С.Сковороди НАН Украіни

Традиційно метод ідентифікації широко застосовується у біології, математиці, хімії, психології, криміналістиці. У логіці його розуміють як уподібнення, встановлення рівнозначності, тотожності об'єктів на основі обраних дослідником ознак. Ідентифікація виступає як складова частина науково -- дослідного процесу моделювання й означає в цьому сенсі ототожнення моделі з об'єктом-оригіналом.

Ідентифікація, в широкому значені даного слова, означає ототожнення визначення належності обєкта до групи інших обєктів, тобто ототожнення, чи класифікація. Коли ми в повсякденному житті маємо завдання ідентифікувати телефон, ми мусимо відрізнити його від інших обєктів за певним ознаками - формою, можливістю взаємодії з ним. Відрізнивши його від інших предметів за даними ознаками, ми його ідентифікуємо.

Ідентифікувати - значить або ототожнити декілька обєктів, або визначити, що даному обєкту властиві всі ознаки, які є необхідними, щоб його ідентифікувати як такий: "У процесі абстракції ототожнення, -- підкреслює Д.П.Горський, -- можуть розв'язуватися подвійного роду завдання: 1) подаються об'єкти, і завдання полягає в тому, щоб привести їх до ототожнення, узагальнення; 2) вказується властивість, і з досліджуваної галузі потрібно відібрати лише ті предмети, котрі її мають".¹

Я - людина. Хоч я і не такий, як інші, проте мене можна ідентифікувати з іншими людьми за належністю мені всіх суттєвих ознак людини. Це - машина, і хоч вона і має індивідуальні риси, проте ця машина ідентифікується як така, оскільки її можна ототожнити з більшістю машин за спільними ознаками.

Криміналістична ідентифікація - один з основних методів встановлення істини в кримінальному судочинстві, коли виникає необхідність виявити зв'язок підозрюваного, належних йому предметів та інших об'єктів, повязаних з розслідуваною подією по залишених слідах та інших матеріальних чи ідеальних відображеннях. Суть ідентифікації полягає в тому, щоб з відображення встановити конкретний об'єкт, що його залишив.

Основу теорії криміналістичної ідентифікації становлять три ознаки матеріального світу:

1) всі предмети дійсності відображаються на інших при взаємодії.

Фундаментом теорії криміналстичної ідентифікації є теорія відображення. Згідно з нею, кожен предмет у світі, взаємодіючи з іншим, неодмінно залишає на тому предметі залишки даної взаємодії, як можуть проявлятися у різний формі. Ноги, взаємодіючи з грунтом, залишають там сліди, які містять в собі ознаки як ноги, так і грунту, на якому вони залишені. Рука, опираючись на стіл, залишає там епітелій та видозмінює стіл на мікрорівні унаслідок тертя.

Відображення в марксистсько-ленінській філософії -- загальна властивість матерії, яка має «властивість, по суті споріднену з відчуттям, властивість відображення», що виявляється в здатності матеріальних систем відтворювати визначеність інших матеріальних систем у формі зміни власної визначеності в процесі взаємодії з ними. Пріоритет у використанні категорії відображення в діалектичному матеріалізмі належить Леніну, хоча сам концепт відображення сходить до французького матеріалізму XVIII століття, один із представників якого Дені Дідро стверджував: «здатність відчуття є загальна властивість матерії або продукт її організованості». Приватними і специфічними формами відображення є інформація, відчуття і свідомість.

Таким чином, всі предмети дійсності відображаються на інших при взаємодії. Це і є першою основою криміналістичної ідентифікації. Здатність предметів відображатися на інших і залишати там стійкі сліди із власними ознаками важлива для визначення предметів, що відображаються.

2) Діалектична тотожність, тобто індивідуальність, неповторність, рівність самому собі кожного об'єкта матеріального світу та відмінність від усіх інших (серед них і подібних до нього, однорідних). Наприклад, кожна окрема людина має унікальний папілярний узор на кожному пальці руки, що дозволяє ототожнювати людину за слідами пальців її рук. Немає двох однакових предметів, двох однакових явищ, двох однакових людей. Кожна річ чи явище індивідуальні, що дає змогу відділити їх від інших. Кофанов А.В., Кобилянський О.Л., Кузьмічов Я.В. та ін. Криміналістика: питання і відповіді - Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2011

3) Всі об'єкти рухаються та видозмінюються, таким чином об'єкт залишається самим собою тільки деякий час, який залежить від швидкості змін (час, протягом якого об'єкт залишається відносно незмінюваним і його можна ототожнювати, називається ідентифікаційним періодом).

Тому надзвичайно важливим у процесі криміналістичної ідентифікації є встановити не лише ті ознаки, які є спільними у відображення-обєкта, а й ті, що відрізняються, щоб встановити йомовірність відхилення від потрібного напрямку в процесі знаходження шуканого обєкта.

Ідентифікацію у криміналістиці треба відрізняти від схожого процесу, що має місце в інших науках і техніці.

Ідентифікувати у хімії, ботаніці, зоології, мінералогії тощо - означає встановити належність об'єкта до певного стандартизованого класу, роду, виду, підвиду, сімейства, тобто, провести класифікацію.

У теорії криміналістики відсутня одностайність щодо визначення сутності та значення криміналістичної ідентифікації. Окремі вчені-криміналісти (В. Я. Колдін, М.О. Селіванов) вважають, що криміналістична ідентифікація є встановленням тотожності індивідуально визначеного, одиничного об'єкта до самого себе або до певної множини (групи), до якої належить досліджуваний об'єкт. За характером установленої тотожності вони поділяють ідентифікацію на два види: індивідуальну і групову (родову, видову). Інші вчені-криміналісти (М.В. Терзієв, P.C. Бєлкін, В.П. Колмаков, М.Я. Се-гай, М.В. Салтевський) ідентифікацією у буквальному розумінні слова саме встановлення тотожності лише конкретно-визначеного, одиничного об'єкта. Віднесення ж досліджуваного об'єкта до групи (класу, роду, виду) однорідних об'єктів (наприклад ножа до класу холодної зброї) розглядається не як криміналістична ідентифікація, а як встановлення групової належності.²

Таким чином, криміналістична ідентифікація - це процес розпізнавання відображень обєкта, виокремлення суттєвих ознак, що можуть належати потенційному ідентифікованому обєкту, для його ідентифікації як такого, що був використаний для вчинення злочину. Також криміналістична ідентифікація є процесом розпізнавання окремою особою даного обєкта на основі ідеального відображення, в ході окремих процесуальних дій в кримінальному процесі.

2. Види криміналістичної ідентифікації

Криміналістична ідентифікація здійснюється різними шляхами, способами, субєктами, щодо різних субєктів чи обєктів. В звязку з цим виникла необхідність її класифікувати, тобто поділити на види з чітко визначеними межами.

За характером відображень і природою ідентифікуючого об'єкта (змішаним критерієм) виділяють ідентифікацію: Смаль І.В. та ін. - За ред. Волобуєва А.Ф., Самойленко О.А., Волобуєва О.О., Волобуєв А.Ф. Навчальний посібник 1) за матеріально-фіксованими відображеннями, що полягає в їх зіставленні (слідів людини: рук, зубів тощо; тварин; транспортних засобів; зброї; звукових слідів на звуконосіях; почерку та інших) із ознаками об'єктів, які підлягають перевірці, або зразками; 2) встановлення цілого за частинами, що полягає в сполученні фрагментованих часток об'єкта (осколків, шматків, деталей тощо) між собою і вивченні взаємного збігу ознак зовнішньої будови на розділених поверхнях, та у окремих випадках властивостей їх внутрішньої структури, які виникли до і під час розчленування об'єкта; 3) за уявним (мисленим) образом - сенс полягає в тому, що особа, яка спостерігала об'єкт і зберегла його образ у своїй пам'яті, порівнює з цим образом пред'явлений їй об'єкт (об'єкти); 4) за описом (вербальним, кодованим тощо) ознак об'єкта в процесуальних і непроцесуальних документах (протоколах, орієнтуваннях та інших), що полягає в зіставленні зафіксованих у ньому ознак безпосередньо з об'єктом або з ознаками, що містяться в іншому описі. На практиці досить часто для розшуку та ідентифікації злочинців використовуються композиційні портрети. При цьому застосовується особливий вид упізнання - оперативне узнавання, при проведенні якого не є обов'язковим дотримання процесуальних форм з причин об'єктивної неможливості їх виконання. І це тому, що особа, яка підлягає впізнанню, має бути розшукана. Як свідчить досвід правоохоронної системи, композиційні портрети підозрюваних у вчиненні злочинів є найбільш раціональними. Так, за композиційним портретом розшукувався підозрюваний у вчиненні підпалів у маршрутних таксі в м. Вінниця у вересні - жовтні 2003 р. Скригонюк М. І. - Криміналістика: Підручник,- К.: Атіка,2005.- 496 с., 2005

Доц. Скригонюк М.І. у власному підручнику виділяє також ідентифікацію за слідами запаху як окремий вид криміналістичної ідентифікації:

Ідентифікація за слідами запаху є видом криміналістичної ідентифікації об'єктів за аналогією. Цей вид ідентифікації має три підвиди:

1)виявлення з допомогою службово-розшукової собаки за слідом запаху предметів і людей, що перебували на місці події;

2)упізнання учасником криміналістичної діяльності (підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком) його органами нюху об'єктів (одеколон, парфуми, спиртні напої тощо);

3) проведення одорологічних експертиз.⁴

Запах залишається на обєкті при контакті з іншим обєктом у деяких випадках. Він відрізняється від більшості матеріальних відображень суттєвими властивостями, зокрема тим, що не змінює відображаючий обєкт. Очевидно що саме цим була викликана необхідність виокремити даний вид криміналістичної ідентифікації паном Скригонюком М.І.

У теорії криміналістики існують також інші погляди щодо класифікації криміналістичної ідентифікації. Зокрема, за характером відображення матеріальних об'єктів виокремлюють лише два види криміналістичної ідентифікації: за матеріально-фіксованим відображенням та за психофізіологічним відображенням (І. В. Гора, В. А. Колесник, Н.Н.Єгоров).

Ідентифікацію за суб'єктом ототожнення поділяють на слідчу та експертну. П. Д. Біленчук, А. П. Гель, М. В. Салтевський, Г. С. Семаков - Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій, Київ 2001, ББК 67.52я73 К82 Якщо для розв'язання ідентифікаційного завдання немає потреби застосовувати спеціальні знання, слідчий здійснює ідентифікацію самостійно за допомогою подавання для впізнання особи чи предмета або безпосередньо аналізуючи та порівнюючи об'єкти під час слідчого огляду, обшуку, виїмки, а також допиту та очної ставки, коли слідчий впевнюється в особі допитуваного за паспортом чи іншим документом або порівнює об'єкт за описом допитуваного. До цього виду ідентифікації належить також ототожнення об'єктів оперативними працівниками у процесі оперативно-розшукової діяльності, а також судом у процесі судового розгляду. Експертну криміналістичну ідентифікацію здійснюють за постановою слідчого чи суду відповідні спеціалісти в певній сфері криміналістичної експертизи.

3. Форми криміналістичної ідентифікації

Криміналістична ідентифікація має дві форми, що відрізняються за правовою природою та процесуальною регламентацією. Суттєвою ознакою їх розрізнення слугує доказове значення результатів криміналістичної ідентифікації. Результати криміналістичного дослідження у ході процесуальної форми криміналістичної ідентифікації набувають доказового значення, а аналогічні в непроцесуальній формі - зазвичай не набувають.

Процесуальна форма означає здійснення ідентифікації в порядку, регламентованому нормами КПК України.² Процесуальними формами, відповідно до КПК України є: проведення пред'явлення до впізнання (ст. ст. 174, 175, 309 КПК України), та судова експертиза (ст. ст. 75,196,310 КПК України).

Пред'явлення для впізнання - слідча дія, що полягає у пред'явленні особі будь-якого об'єкта з метою його ототожнення або встановлення групової належності з об'єктом, який раніше спостерігався цією особою у зв'язку з обставинами, що мають значення для розслідуваної справи. Криміналістика України: Курс лекцій - Когутич І.І. 2010р.

Іншими словами, потреба у проведенні цієї слідчої дії виникає тоді, коли необхідно встановити, чи є людина або певний об'єкт тими, яких свого часу бачила особа з огляду на факти, що мають зв'язок із розслідуваним злочином і щодо яких вона давала попередні показання.

За суттю ця слідча дія є одним із видів криміналістичної ідентифікації - ідентифікації за ідеальним відображенням, тобто за уявним образом. У цьому випадку об'єкт, який впізнається, є ідентифікованим об'єктом, а уявний образ цього об'єкту, що зберігся у пам'яті людини,- ідентифікувальним.

Наприклад, потерпілий, даючи показання про злочин і нападника, повідомляє, що запам'ятав злочинця, називає його зовнішні ознаки і властивості та заявляє про можливість упізнати цю особу.

Отже, метою розглядуваної слідчої дії є встановлення, чи був упізнаваний об'єкт/субєкт тим, кого чи що особа раніше спостерігала у зв'язку з розслідуваною подією.

Безпосередніми завданнями пред'явлення для впізнання може бути встановлення:

• чи цю людину раніше, за обставин, які є важливими для слідства, бачив свідок (потерпілий, підозрюваний, обвинувачений);

• чи належать особі, яка впізнає, пред'явлені їй об'єкти (речі, предмети, знаряддя злочину) або чи бачила вона їх раніше за певних умов;

• кому належить труп людини, особу якої не встановлено.

Суб'єктний склад даної слідчої розшукової діі включає в себе декілька груп учасників:

- перша група - це уповноважені законом суб'єкти, які її проводять (слідчий, прокурор) і долучаються до її проведення (адвокати, спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти);

- друга група - особи, яким пред'являють інших осіб, речі та трупів для впізнання (потерпілий, свідки, підозрюваниий); О.В. Бишевець - Тактико-психологічні засади пред'явлення для впізнання - стаття - УДК 343.95

Об'єктами, що пред'являються для впізнання, можуть бути будь-які об'єкти матеріального світу, що становлять інтерес для слідчого та допускають їх пред'явлення для впізнання суб'єкта з дотриманням процесуальних вимог.

Такими об'єктами можуть бути:

• Особи: свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, підсудні.

• Трупи людей, тварин.

• Предмети.

• Документи.

• Ділянки місцевості.

• Приміщення.

Процес впізнавання має дві стадії:

1. Формування образу - стадія сприйняття та пізнання образу предмета чи особи.

2. Впізнавання - відтворення в натурі групи об'єктів, оживлення в пам'яті раніше сприйнятого об'єкта і вирішення питання про тотожність чи нетотожність (відмінність).

Процес формування образу, своєю чергою, складається з таких етапів:

1. сприйняття об'єкта за допомогою органів чуття,

2. запам'ятовування і збереження (забування) в пам'яті сприйнятої інформації,

1. Сприйняття - психічний процес виникнення у свідомості людини більш або менш цілісної картини (відношення) предметів, ситуацій і подій за безпосереднього впливу фізичних подразників на рецепторні поверхні органів чуття.

Чинники, які впливають на цілісність сприйняття об'єктів:

Об'єктивні:

• відстань від спостерігача до об'єкта,

• тривалість сприйняття,

• дія побічних подразників,

• наявність чи відсутність перепон,

• освітленість,

• погодні умови,

• обмежені можливості органів чуття людини.

Суб'єктивні:

• індивідуальні властивості та якості особи (спостережливість, уважність, здатність відтворити і описати сприйняте),

• стан людини на момент сприйняття або до нього,

• вік людини.

2. Запам'ятовування - процес, скерований на збереження в пам'яті сприйнятого.

Запам'ятовування - це процес пам'яті, який забезпечує прийом, відбір і фіксацію інформації. Залежно від конкретної мети діяльності, наявності в особи усвідомленого наміру закріплювати і зберігати інформацію запам'ятовування може відбуватися у мимовільній або довільній формі. Мимовільне запам'ятовування має місце тоді, коли людина не ставить собі мети закріплювати інформацію і в подальшому її використовувати. Довільне запам'ятовування забезпечує міцне і повне засвоєння матеріалу. Ефективність цього запам'ятовування залежить від здатності особи до швидкого, точного и тривалого запам'ятовування, від її віку, ставлення до матеріалу, його особливостей.

Запам'ятовування передбачає встановлення відповідних нервових зв'язків чи асоціацій. У психологіі? розрізняють декілька видів асоціативних зв'язків (асоціацій): асоціацїї за суміжністю, подібністю, контрастом; однозначні та багатозначні. Асоціаціїза суміжністю передбачають запам'ятовування подій, що відбуваються послідовно, або дій, між якими існує зв'язок. Наприклад, нагадування про подію, що передує розбійному нападу, викликає у пам'яті потерпілого деталі, пов'язані з таким нападом. Асоціації за подібністю мають місце, коли сприймання об'єкта викликає в пам'яті спогади про подібний до нього об'єкт, навіть якщо такі об'єкти ніколи не сприймалися разом. Асоціації за контрастом за своєю природою близькі до асоціацій за подібністю, однак їх сутність полягає в тому, що сприймання об'єкта викликає в пам'яті спогад про іншиий об'єкт, що прямо протилежно відрізняється від нього.

В ході впізнання задіюється механізм відтворення образу, тобто згадування.

Відтворення - процес пам'яті, що проявляється в актуалізації знань, засвоєних при запам'ятовуванні. Наи?простішим відтворенням в умовах повторного сприймання є узнавання.

Перебіг вказаного процесу в контексті проведення цієї слідчої (розшукової) дії можна проілюструвати наступним чином - людина спостерігала за певним об'єктом у минулому. У той момент вона його сприйняла і запам'ятала. У процесі проведення пред'явлення для впізнання особа, яка впізнає, зіставляє ознаки об'єкта у її пам'яті з ознаками об'єкта, який пред'являється для впізнання, і, як результат, впізнає чи не впізнає його.

Існують дві форми узнавання: 1) аналітичне або деталізуюче (сукцесивне), при якому аналізуються окремі ознаки (деталі) зовнішності, наприклад, колір та форма очей, довжина та тип волосся; 2) синтетичне або цілісне (симультанне), тобто відбувається узнавання об'єкта в цілому, без виокремлення його деяких ознак. Схильність до симультанного або сукцесивного узнавання залежить від індивідуальних психічних особливостей людини. На продуктивність узнавання впливають її соціальниий досвід, вольова активність, час, який минув з моменту сприйняття об'єкта до моменту пред'явлення його для впізнання, тощо. Водночас зазначені форми узнавання досить рідко зустрічаються в чистому вигляді. Як правило, вони доповнюють одна одну. Виходячи з наведеного, слідчому при проведенні попереднього допиту особи, яка впізнає, важливо визначити, яка саме форма узнавання (сукцесивна або симультанна) є притаманною для неї.

Доречно зазначити, що на формування показань щодо уявного образу про раніше сприйнятий об'єкт також впливають певні чинники:

* загальний рівень розвитку людини,

* здатність викласти свої думки, вади сприйняття, пам'яті.

* психоемоційний стан допитуваного на момент сприйняття інформації,

* темперамент особи, яка відтворює інформацію про раніше сприйняту подію.

Є випадки, коли не рекомендовано проводити пред'явлення для впізнання:

• в особи, яка мала би впізнавати, наявні фізичні чи психічні вади, що перешкоджають проведенню конкретного виду пред'явлення для впізнання;

• у впізнаваного об'єкта бракує властивостей, які дозволили б його впізнати;

• впізнаюча особа брала участь у процесуальних діях, під час яких уже сприймала відповідний об'єкт;

• впізнаючи, особа вже до порушення кримінальної справи або в ході розслідування у справі, так чи інакше, випадково або під час оперативпо-розшукових заходів упізнала об'єкт;

• впізнаюча, особа добре знає об'єкт пред'явлення для впізнання, чітко називає ознаки, які не викликають сумніву в індивідуальності цього об'єкта;

• є відомості про об'єкт, які очевидно встановлюють його тотожність (номер на годинник і відповідний номер у паспорті на цей годинник) та ін.

І на завершення варто сказати, що треба відрізняти дану слідчу дію від оперативно-розшукового впізнавання - заходу, що проводиться відповідними підрозділами у ході розшуку і викриття злочинців (розшук за фотографіями, портретами, композицією, або ж коли має місце впізнавання затриманого як запідозреного у злочині, що проводиться без дотримання процесуальної процедури очевидцями злочину, потерпілими тощо);

Щодо судової експертизи, то реалізація процесуальної форми криміналістичної ідентифікації полягає в проведенні експертом у межах судово-експертного дослідження ототожнення об'єкта за матеріально-фіксованими відображеннями чи цілого за частинами. Результати ідентифікації в процесуальній формі, відображені в протоколі пред'явлення для впізнання, на носієві інформації, де за допомогою технічних засобів зафіксовано цю дію, висновок експерта набувають значення доказу в справі (ст. ст. 65, 82 КПК України).

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать:

· науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

· науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;

· експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Атестовані відповідно до закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до Реєстру

Як зазначає В. О. Комаха, об'єкти судової експертизи -- це матеріальні носії інформації про факти і події, що досліджуються експертом. Об'єктами судової експертизи, головним чином, є речові докази. Наприклад, сліди, механізми, сипучі, рідкі тіла, виділення організму людини, різноманітні зразки, а також інші матеріали справи (протоколи, фотографії, кіноплівки тощо). Тактика використання спеціальних знань у формі судової експертизи в процесі розслідування і розкриття злочинів: Моногр. - В.О. Комаха, Г.Ф. Кривда та інші; За заг. ред. Комахи В.О.; Одеська національна юридична академія. -- Чернівці : Золоті литаври, 2004. -- С. 56-61.

Експертиза може бути на стадії досудового розслідування стороною обвинувачення за власною ініціативою (стаття 242 КПКУ) та стороною захисту за клопотанням до слідчого судді (стаття 244 КПКУ). Також сторона захисту може замовити проведення експертизи за власною ініціативою приватній експертній установі. На стадії судового розгляду експертиза може бути призначена за ухвалою судді в окремиз випадках (стаття 332 КПКУ).

Підготовка до призначення та проведення судової експертизи передбачає п'ять етапів:²

• підготовку матеріалів для дослідження

• отримання порівняльних зразків для дослідження (матеріальні об'єкти, що надаються експерту для порівняння з об'єктами, які ідентифікуються або діагностуються. Це можуть бути зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, зразки шрифту друкарської машинки, які використовуються в процесі проведення експертиз як порівняльні матеріали при дослідженні рукописів, предметів з відбитками рук, ніг, зубів, паперів та інших об'єктів, які надаються експерту для дослідження. В ст. 199 КПК України вказано, що в разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. У цьому разі отримання зразків для порівняльного дослідження є процесуальною дією, яка полягає в отриманні порівняльних матеріалів для експертного дослідження. Для відібрання або вилучення зразків слідчий може використовувати допомогу спеціаліста. Про відібрання зразків складається протокол.

Вимоги до порівняльних зразків:

1 не може бути піддано сумніву їх походження від об'єктів, що перевіряються;

2 вони повинні відображати достатній обсяг їх властивостей;

3 повинні бути придатними для співставлення з ідентифікуючими об'єктами.

Порівняльні зразки поділяються на вільні та експериментальні.

Вільні зразки - це об'єкти, які виникли поза зв'язком із даною кримінальною справою і їх виникнення, як правило, належить до періоду часу, що передував вчиненню правопорушення та порушенню кримінальної справи - заяви, листи і т. ін. Вільні зразки можуть бути виявлені під час провадження обшуку, виїмки, огляду.

Експериментальні зразки спеціально отримуються для порівняльного дослідження у підозрюваного, обвинуваченого, свідка або потерпілого на підставі та у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Призначення судових експертиз складається з таких етапів:

• обрання моменту призначення експертизи

• визначення мети та конкретних завдань експертного дослідження, формулювання питань експерту

• вибір експертної установи або експерта

• винесення постанови про призначння експертизи

Види експертиз. Россинская Є.Р. «Криміналістика. Навчальний посібник »- М., 1999. - С.222-223.

Е. Р. Россинський виділяє такі види експертиз:

- Судово-почеркознавча експертиза, досліджує почерк як систему рухів, що виявляються в рукописному тексті, підписи, цифрових позначеннях;

- Судово-авторознавча експертиза, що дозволяє по рукописному або друкарському тексту встановити його автора;

- Техніко-криміналістична експертиза документів, коли встановлюють способи виготовлення документів та їх підробки, відтворення рівня пошкоджених документів, досліджують матеріали документів (папір, барвники та ін);

- Судово-фототехнічна експертиза, до завдань якої входять установлення групової приналежності фотоматеріалів і негативів, умов зйомки і виготовлення фотознімків, відновлення зіпсованих негативів і позитивів, ідентифікація об'єктів, зображених на фотознімках;

- Судово-трасологічна експертиза виробляє дослідження слідів-відображень (у тому числі слідів ніг і інших частин тіла людина, одягу та взуття, тварин, знарядь і інструментів, транспортних засобів) з метою ототожнення з ним ідентифікованих об'єктів. Сюди відносяться також експертизи встановлення цілого по частинах, експертизи замикаючих пристроїв, пломб, вузлів і деякі інші.

В окремий вид зазвичай виділяють дактилоскопічні експертизи, що досліджують сліди рук;

- Судово-портретна експертиза проводиться з метою ідентифікації особи за фотознімками, а також за фотознімками та черепу;

- Судово-балістична експертиза займається дослідженням вогнепальної зброї, слідів його застосування, боєприпасів, встановлює обставини пострілу і придатність зброї для використання, дає можливість ідентифікувати зброю слідами на кулях і гільзах;

- Судова експертиза холодної зброї встановлює, чи є об'єкт дослідження холодною зброєю і чи можна використовувати його, визначає спосіб виготовлення холодної зброї;

- Судово-фоноскопічна експертиза дає можливість ідентифікувати людину по голосу, встановлювати по фонограмі її стать, вік, анатомічні особливості мовотворчого тракту, особливості інтелекту та інші властивості.

В клас нетрадиційних криміналістичних експертиз:

- Судові експертизи речовин і матеріалів, у процесі виробництва яких визначається групова належність об'єктів, як правило, присутніх у микроколичествах, а в окремих випадках можлива й ідентифікація, поділяються за їхніми експертиз:

* лакофарбових матеріалів і покриттів;

* об'єктів волокнистої природи;

* нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів;

* скла та виробів з нього, порцеляни, фаянсу, кераміки;

* металів і сплавів;

* полімерних матеріалів і виробів з них;

* наркотичних засобів та сильнодіючих речовин;

* парфюмерно-косметичних виробів.

Непроцесуальна (або оперативна) форма означає ідентифікацію поза процесуальною регламентацією в процесі низки заходів, пов'язаних із розкриттям і розслідуванням злочину. Сюди віднесено: 1) попереднє дослідження об'єктів (серед іншого й отриманих унаслідок оперативно-розшукових заходів), яке здійснюється переважно спеціалістом; 2) перевірка за криміналістичними обліками, яку проводить за описом ознак працівник облікового апарату; 3) оперативно-розшукові заходи, під час яких суб'єктами ідентифікації постають оперативний працівник, свідок, потерпілий, інколи підозрюваний, а ідентифікуючими - найчастіше уявні образи, описи ознак (наприклад, упізнавання потерпілим за уявним образом під час обстеження місцевості особи, яка вчинила розбій); 4) адміністративно-службові заходи, під час яких уповноважена посадова особа правоохоронних органів здійснює перевірку об'єктів (за описом ознак, матеріально-фіксованими відображеннями). Результати ідентифікації в непроцесуальній формі зазвичай не мають доказового значення і використовуються як орієнтовна інформація. Але в деяких ситуаціях відомості, зафіксовані в довідках про перевірку за криміналістичним обліком, визнаються доказом, а довідки джерелами доказів як інші документи (ч. 2 ст. 65, ст. 83 КПК України). Це саме, згідно з ч. 2 ст. 65 КПК України, стосується фактичних даних, що містяться в протоколах з відповідними додатками, складених уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів.

1) Для успішного проведення попереднього дослідження розроблений ряд наукових методик і технічних засобів. Методика попереднього дослідження слідів рук дозволяє визначати ріст, вік, характерні риси долоні й пальців рук людини, що залишили слід. Методика попереднього дослідження слідів взуття, за допомогою котрої установлюється кількість осіб, що перебували на місці події, їхня дорога, шлях пересування, особливості ходи, зразковий ріст, характерні ознаки взуття, ніг. Методика попереднього дослідження слідів знарядь злому дозволяє встановлювати тип, вид, різновид використаного інструмента або предмета, особливості його робочої частини (форми, розміру, вибоїв, сколовши й т.д. ), ознаки перешкоди, з якого контактувало знаряддя (відшарування фарби або іншої речовини), зразковий ріст, комплекцію, професійні навички й фізичні особливості особи, що совершили злом. Методика попереднього дослідження слідів автотранспортних засобів розрахована на визначення виду, марки, моделі автотранспортного засобу, наявних на ньому ушкоджень, напрямку руху, зупинки й інших обставин. Інформація, отримана при застосуванні перерахованих методик, активно використається в розшуку по "гарячих слідах". Методика попереднього дослідження слідів крові. Кров є досить розповсюдженим речовим доказом, однак її пошук пов'язаний з певними труднощами. Із часом кров змінює свій колір від темно-червоного, бурого до темно-сірого, а при загниванні здобуває зеленуватий колір. Крім того, багато речовин зовні схожі на кров (іржа, барвники, соки, вино, чорнило й ін.). Тому підозрілі плями, виявлені при огляді місця події, огляді, обшуку, нерідко піддаються попередньому дослідженню. У криміналістичному комплекті слідчого прокуратури для цього є препарати: гідропірит, реактив Воскобойникова, люмінал. З їхньою допомогою, застосовуючи відповідні методики, слідчий може виявити сліди крові. Однак остаточно дане питання може вирішити лише судово-медична експертиза.

2) Криміналістичний облік - науково обгрунтована система реєстрації певних об'єктів та їх ідентифікаційних ознак для розкриття злочинів. Криміналістичні обліки ведуться для систематизації інформації про злочинців, зброю, речей, грошей та всього, що може бути повязане з вчиненням злочинів та може мати системний характер.

Криміналістичні обліки ведуться у вигляді карточок, колекцій, магнітних записів, автоматизованих пошукових систем тощо. Здійснюється органами МВС України в централізованому порядку і на місцях. У централізованому порядку ведуться обліки:

• оперативно-довідкові (за прізвищами і дактилоскопічними картками),

• оперативно-розшукові (осіб, що пропали безвісти);

• невпізнаних трупів,

• крадених і вилучених речей тощо і

• спеціальні обліки:

• куль, гільз і набоїв зі слідами зброї,

• картотека підробних документів, виготовлених поліграфічним способом,

• картотека підробних грошей тощо.

Криміналістичні обліки залежно від завдань поділяються на:

- оперативно-розшукові;

- інформаційно-довідкові.

До масивів оперативно-розшукових обліків вміщуються об'єкти, які безпосередньо пов'язані з подією злочину та, як правило, вилучені при оглядах місця події або при проведенні оперативних заходів та слідчих дій.

До них належать дактилоскопічні обліки, колекції слідів зламу, взуття, транспортних засобів, волокон, замків і ключів, підроблених рецептів і бланків документів, кулегільзотеки, колекції суб'єктивних портретів та інше.

Інформаційно-довідкові обліки (колекції і картотеки) комплектуються об'єктами та даними, які безпосередньо не пов'язані з подією злочину і отримані в результаті накопичення відомостей інформаційного характеру. Об'єктами інформаційно-довідкових колекцій і картотек можуть бути зразки різноманітних виробів, малюнки, фотографії, таблиці, каталоги та інше.

Організація роботи картотек і колекцій, комплектування їх масивів та перевірка за ними здійснюється згідно з наказами, інструкціями, методичними розробками Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру та Міністерства внутрішніх справ України.

Вміщені в картотеку об'єкти, які є речовими доказами за кримінальними справами, в обов'язковому порядку реєструються у спеціальних журналах.

Криміналістичні обліки поділяються на центральні, регіональні та місцеві.

Центральні обліки ведуться в ДНДЕКЦ, регіональні - в НДЕКЦ ГУМВС, УМВС, УМВСТ, місцеві обліки ведуться у відділах, відділеннях, групах НДЕКЦ, які обслуговують міськрайонні органи.

Дактилоскопічні обліки експертно-криміналістичних підрозділів поділяються на картотеки слідів рук, вилучених з місць нерозкритих злочинів (слідотеки) і дактилоскопічні картотеки осіб, які взяті міліцією на оперативний облік (дактилокартотеки) і призначені для встановлення:

- осіб, які залишили сліди на місці події;

- фактів залишення однією особою слідів рук при вчиненні різних злочинів;

- особи невпізнаних трупів;

- осіб, які приховують дійсні установчі дані;

- наявності (відсутності) дактилокарт осіб. Колекції знарядь зламу створюються для:

- встановлення фактів використання тих самих знарядь при вчиненні декількох злочинів (у різний час, на різних територіях);

- ідентифікації конкретного знаряддя зламу, яким залишено сліди на місці події;

- узагальнення відомостей про різновидності інструментів і предметів, що застосовуються для зламу перешкод.

Об'єктами колекцій можуть бути лише сліди знарядь зламування, за якими можливе проведення ідентифікаційного дослідження або встановлення групової належності знаряддя зламу Картотеки слідів взуття, створюються для:

- встановлення фактів залишення слідів одним і тим же зразком взуття при вчиненні декількох злочинів (у різний час, на різних територіях);

- ідентифікації взуття, що належить конкретній особі, за слідами, які вилучені під час оглядів місця події.

До масивів картотек можуть вміщуватися зліпки, фотознімки та схематичні малюнки слідів взуття, які вилучені з місця події. У картотеку вміщуються тільки сліди за якими можливе проведення ідентифікаційного дослідження або встановлення групової належності.

Колекції слідів транспортних засобів створюються для:

- встановлення фактів використання одних і тих самих транспортних засобів при вчиненні декількох злочинів (у різний час, на різних територіях);

- ідентифікації конкретних транспортних засобів (протекторів шин), що залишили сліди на місці події.

Картотека комплектується зліпками, фотознімками і схематичними малюнками, які виготовлені під час огляду місця події з слідів, що залишені шинами транспортних засобів (автобусів, тролейбусів, легкових та вантажних автомобілів, тракторів, самохідних машин і механізмів, мотоциклів, мопедів, велосипедів, причепів тощо).

Колекції куль і гільз зі слідами зброї (кулегільзотеки) створюються для:

- встановлення фактів використання одних і тих же зразків зброї при вчиненні декількох злочинів (у різний час, на різних територіях);

- виявлення зброї, яка застосовувалась при вчиненні злочинів, серед вилученої, знайденої та добровільно зданої;

- встановлення фактів застосування злочинцями втраченої нарізної або гладкоствольної вогнестрільної зброї, що була на озброєнні органів внутрішніх справ, зареєстрована на об'єктах дозвільної системи та перебувала в особистому користуванні громадян;

- виявлення зброї, яка була втрачена працівниками органів внутрішніх справ, серед вилученої, знайденої та добровільно зданої.

Кулі і гільзи, які надійшли до колекції, досліджуються з метою визначення моделі зброї, з якої вони вистріляні та систематизуються в колекції за моделями або за видами зброї.

Обліки підроблених грошових знаків, цінних паперів та бланків документів, які виготовлені поліграфічним способом, ведуться в ДНДЕКЦ для: криміналістичний ідентифікація експертиза

- встановлення ознак спільності їх походження за способом і технологією виготовлення;

- виявлення осіб, які займаються виготовленням підроблених грошей, цінних паперів та бланків документів.

Обліки складаються з колекції зразків підроблених об'єктів і інформаційної картотеки про факти її вилучення;

Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху, створюється для:

- встановлення фактів повідомлень однією і тією ж особою про загрозу вибуху (в різний час, на різних територіях);

- ідентифікації особи за ознаками голосу, який був зафіксований на фонограмі під час надходження анонімного повідомлення;

- встановлення соціального портрета (рівень освіти, соціальне походження, місця формування мовних навичок, професія, психологічний тип аноніма, реальність загрози та інше) такої особи.

Колекція формується з фонограм анонімних повідомлень, які надійшли до чергових частин органів внутрішніх справ або до установ, організацій та громадян.

Висновок

Криміналістична ідентифікація виявилася для автора пізнавальною сферою дослідження. Він виявив для себе, що в сфері криміналістики існують деталі, які можуть доволі зацікавити. Зокрема, цікаво було дізнатися, що в експертів зберігаються колекції з візерунків пальців людей, слідів ніг, почерків та інших речей. Це немов скарбничка, наповнена індивідуальністю різних людей.

Слово “ідентифікація” тепер для автора перебуває в просторі, що не піддається визначенню. Якщо раніше ідентифікувати значило просто знайти, то тепер значення слова розширилося і переплуталося. Моя свідомість критично не погоджується з тим, що визначити обєкт за певними ознаками - це і є ідентифікувати його, що вживається в контексті криміналістичної ідентифікації. Для автора ідентифікувати - це зрозуміти, чим є даний обєкт по суті, але ніяк чи є він саме шуканим обєктом. До прикладу: що це? - це гітара. Що це? - Це телефон. В науковій термінології це означає визначити групову приналежність. Напевно, автор є прибічником даної концепції криміналістичної ідентифікації, хоча сам про це не здогадується.

Список використаної літератури

Нормативні джерела:

1. Кримінально-процесуальний кодекс України 2012 року

Наукова і навчальна література:

2. І.Старовойтова - Ідентифікація як метод наукового пізнання: стаття - Інститут філософіі ім. Г.С.Сковороди НАН Украіни

3. Кофанов А.В., Кобилянський О.Л., Кузьмічов Я.В. та ін. Криміналістика: питання і відповіді - Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 280 с.

4. Смаль І.В. та ін. - За ред. Волобуєва А.Ф., Самойленко О.А., Волобуєва О.О., Волобуєв А.Ф. Навчальний посібник

5. Скригонюк М. І. - Криміналістика: Підручник,- К.: Атіка,2005.- 496 с., 2005

6. П.Д. Біленчук, А.П. Гель, М.В. Салтевський, Г.С. Семаков - Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій, Київ 2001, ББК 67.52я73 К82

7. Криміналістика України: Курс лекцій - Когутич І.І. 2010р.

8. О.В. Бишевець - Тактико-психологічні засади пред'явлення для впізнання - стаття - УДК 343.95

9. Тактика використання спеціальних знань у формі судової експертизи в процесі розслідування і розкриття злочинів: Моногр. - В.О. Комаха, Г.Ф. Кривда та інші; За заг. ред. Комахи В.О.; Одеська національна юридична академія. -- Чернівці : Золоті литаври, 2004.

10. Россинская Є.Р. «Криміналістика. Навчальний посібник » - М., 1999.

11. О.В. Волохова, Н.Н. Єгоров, М.В. Жижина. Криміналістика - М.: "Проспект", 2011

Размещено на Allbest.ru

...