Кримінологічна характеристика та запобігання комп’ютерній злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Реферат

з курсу: "Кримінологія"

на тему: "Кримінологічна характеристика та запобігання комп'ютерній злочинності"

Виконала: студентка групи ПБЗ-13-2

Колесова В.М.

Перевірила: Жерж Н.А.

Ірпінь - 2016

Зміст

Вступ

1. Кримінологічна характеристика комп'ютерній злочинності

2. Поняття правового забезпечення комп'ютерної безпеки

3. Комп'ютерна злочинність в Україні та способи її запобігання

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В наш час, коли настає епоха комп'ютерних технологій і Інтернету, комп'ютерна злочинність стала реальністю суспільного життя. Негативні тенденції в значній мірі зумовлені бурхливим процесом розвитку науково- технічної революції (НТР). Ця революція зумовила появу нового виду суспільних відносин і ресурсів-інформаційних. Існують деякі особливості які відрізняють інформаційні ресурси від інших видів ресурсів:

- вони не споживні і можуть підлягати не фізичному, а моральному зносу;

- вони нематеріальні і не зводяться до фізичного носія, в якому втіленні;

- процес використання і їх створення здійснюється за допомогою комп'ютерної техніки.

Революція в галузі комп'ютерної техніки надала злочинцям широкі можливості в плані доступу до нових технічних засобів.

Відсутність чіткого визначення комп'ютерної злочинності єдиного розуміння суті цього явища значно ускладнюють визначення завдань правозастосовних органів у виробленні єдиної стратегії боротьби з нею.

Довгий час вважалось що комп'ютерна злочинність існує тільки в зарубіжних країнах, а в Україні через нерозвинену комп'ютеризацію це явище взагалі відсутнє. Я вважаю, що саме ці обставини призвели до недостатнього вивчення цієї проблеми.

Сама поява комп'ютерної злочинності в нашій країні наштовхує на думку, що це явище властиве всім державам, які в результаті наукового прогресу вступають в період широкої комп'ютеризації своєї діяльності.

1. Кримінологічна характеристика комп'ютерній злочинності

Незважаючи на теоретичну і практичну значимість вже існуючих досліджень комп'ютерної злочинності, в них, на мою думку, не приділено достатньої уваги розглядові проблем, пов'язаних з визначенням напряму розслідування у справах про злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем та комп'ютерних мереж, виявленню типових ситуацій і висуванню типових версій, спрямованих на подолання інформаційного вакууму на початковому етапі розслідування й одержання необхідної доказової інформації. Не вирішені також остаточно питання щодо поняття комп'ютерних злочинів та їхньої криміналістичної характеристики.

Під терміном "комп'ютерні злочини" ми розуміємо злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж, тобто "передбачені кримінальним законом суспільно-небезпечні дії, при яких електронне опрацювання інформації було знаряддям їх вчинення та (або) предметом посягання".

Предметом злочинного зазіхання є сама комп'ютерна інформація, що являє собою основну цінність у комплексі засобів обчислювальної техніки, до якої входять: електронно-обчислювальна машина; автоматизовані комп'ютерні системи; комп'ютерні мережі; носії комп'ютерної інформації.

До основних структурних елементів криміналістичної характеристики зазначеного виду злочинів необхідно віднести відомості про:

- вихідну інформацію, в яку входять: поняття злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж; характеристика машинної інформації; характеристика носіїв машинної інформації та інших засобів комп'ютерної техніки;

- способи кримінального впливу на комп'ютерну інформацію і їхні типові сліди (система матеріальних та ідеальних слідів "комп'ютерних" злочинів);

- слідча картина;

- особу можливого злочинця, ймовірні мотиви і цілі його дій;

- ймовірну жертву злочину.

До предмету аналізованої групи злочинів законодавством відноситься комп'ютерна інформація, носії такої інформації та комп'ютерний вірус.

Під комп'ютерною інформацією як предмета "комп'ютерного" злочину ми розуміємо відомості про об'єктивний світ і процеси, що відбуваються в ньому, цілісність, конфіденційність і доступність яких забезпечується за допомогою комп'ютерної техніки та які мають власника і ціну.

Одним з центральних елементів кримінологічної характеристики злочинів є спосіб вчинення злочину і типові сліди його застосування. Цей елемент несе основне навантаження як у теоретичному, так і практичному плані, оскільки описання способів вчинення злочинів прямо пов'язане з описом типових ситуацій застосування того чи іншого способу.

На сьогоднішній день відсутній єдиний підхід до описання способів вчинення "комп'ютерних" злочинів. Різні варіанти були запропоновані В.О. Голубєвим, О.М. Юрченком, П.Д. Біленчуком, В.В. Головачем, В.М. Салтевським, Н.І. Клименком, О.І. Котляревським, М.А. Губанем, Ю.М. Батуріним, О.М. Жодзинським, В.Б. Веховим, М.О. Селівановим, К.С. Скоромніковим, В.Ю. Рогозіним, Б.Х. Толеубековою. Непогодженість теорії приводить до складнощів у правозастосуванні.

Вітчизняний і закордонний досвід розслідування "комп'ютерних" злочинів показує, що практичне застосування працівниками правоохоронних органів теоретичних знань про способи їх вчинення поєднано зі складністю розуміння системи дій злочинців і необхідністю використання для цього спеціальних знань у сфері інформаційних технологій. При подоланні цих труднощів необхідно враховувати те, що будь-який "комп'ютерний" злочин є неправомірним впливом на машинну інформацію. У зв'язку з цим, прийнявши за основу думку В.М. Бикова про те, що не для всіх видів злочинів може бути використана одна структура кримінологічної характеристики, пропонується в кримінологічну характеристику злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж замість традиційного елемента - "спосіб вчинення злочину"- - включити інший елемент - "спосіб впливу на комп'ютерну інформацію при вчиненні злочину".

Аналіз кримінальних справ показав, що виявлення способу впливу на комп'ютерну інформацію в більшості випадків не викликає ускладнень, і, тим самим, може стати базою для висування версій, визначення напряму розслідування і вирішення інших питань розкриття і розслідування "комп'ютерних" злочинів. Спосіб впливу на комп'ютерну інформацію багато в чому визначає типові сліди вчинення "комп'ютерного" злочину, іншими словами - слідчу картину.

Слідами злочину з гносеологічної точки зору будуть будь-які зміни середовища, які відбулися внаслідок вчинення в цьому середовищі злочинів. Загальновизнано, що такі зміни можуть бути двох видів: матеріальні (на предметах і в обстановці) та ідеальні (у свідомості людей).

Не можна не помітити, що при вчиненні комп'ютерних злочинів ідеальні сліди найчастіше мають вирішальне значення, оскільки нерідко є єдиними і відіграють важливу роль при діагностичних дослідженнях, дозволяючи встановити причинний зв'язок між подією і наслідками, що настали, і на цій основі розібратися в динаміці подій, які відбулися. Як приклад можна привести дію комп'ютерного вірусу в автоматизованій системі. Наслідками, які в ній настали, є знищення чи пошкодження інформації. Подія теж може бути зафіксована в пам'яті персоналу, який обслуговує ЕОМ, у вигляді відомостей про неординарну роботу комп'ютерної системи, тобто в образі повідомлень, які нестандартно видаються, чи видимих порушень нормального функціонування пристроїв.

2. Поняття правового забезпечення комп'ютерної безпеки

Проблеми правового захисту комп'ютерної інформації зацікавили юристів провідних зарубіжних країн у 70-80-ті pp., коли почався розквіт комп'ютерної техніки. Поява і розповсюдження в 70-ті pp. компактних і порівняно недорогих персональних комп'ютерів створили можливість підключення до потужних інформаційних потоків необмеженого кола осіб, призвели до комп'ютеризації господарської і управлінської діяльності, використання комп'ютерної техніки в космічних дослідженнях, обороні, атомній енергетиці та інших сферах життя суспільства, де порушення роботи такої техніки здатне викликати аварії і навіть катастрофи з людськими жертвами і величезними економічними втратами. Крім того, поява комп'ютерних банків з інформацією персонального характеру робить несанкціонований доступ до неї вельми небезпечним для прав і свобод людини. кримінологічна комп'ютерна злочинність запобігання

Постало питання про контрольованість доступу до інформації та її збереження. Особливо гостро така проблема стоїть у країнах з високорозвиненими технологіями й інформаційними мережами. Традиційні заходи (організаційні, програмні, технічні) не можуть повною мірою відігравати роль стримуючого фактора. У зв'язку з цим велика увага приділяється розвитку кримінального законодавства.

Під кримінально-правовими заходами боротьби з комп'ютерною злочинністю в літературі розуміють прийняття кримінально-правових норм, якими встановлюється кримінальна відповідальність за вчинення окремих діянь у сфері використання комп'ютерної техніки.

Зіткнувшись з комп'ютерною злочинністю, правоохоронні органи спочатку вели з нею боротьбу з допомогою традиційних правових норм про викрадення, привласнення, шахрайство і т.д. Однак, такий підхід виявився не зовсім вдалим, оскільки багато комп'ютерних злочинів не охоплюються складами традиційних злочинів. Невідповідність кримінологічної реальності і кримінально-правових норм вимагали розвитку останніх. Цей розвиток відбувається у двох напрямках:

1) ширше трактування традиційних норм і їх застосування за аналогією;

2) розробка спеціалізованих норм про комп'ютерні злочини.

Що ж таке комп'ютерний злочин?

Деякі вчені піддають сумніву доцільність вживання терміну "комп'ютерні злочини". Наприклад, В.В. Крилов пропонує як альтернативне ширше розуміння - "інформаційні злочини", яке дозволяє абстрагуватися від конкретних технічних засобів. М.Ф. Ахраменко під комп'ютерним злочином розуміє "вчинення винного суспільно-небезпечного протиправного діяння з використанням інформаційно-обчислювальних систем або із впливом на них".

Кримінальна поліція Німеччини взяла на озброєння визначення комп'ютерної злочинності, яке включає в себе "всі протизаконні дії, за яких електронна обробка інформації була знаряддям їх скоєння або об'єктом".

Швейцарські експерти під комп'ютерною злочинністю розуміють "усі зумисні та протизаконні дії, які завдають істотної шкоди майну, і вчинення яких стало можливим завдяки електронній обробці інформації".

У 1973 р. у Швеції приймається закон, згідно з яким встановлена відповідальність за неправомірну зміну, знищення або доступ до записів на комп'ютерних носіях (інформаційні зловживання). Пізніше спеціальні норми про комп'ютерні злочини були прийняті в США, Великобританії, Австрії, Канаді (липень 1985 Р), Данії (грудень 1985 p.), Австралії, Франції, Португалії (1982 р.) й інших країнах.

3. Комп'ютерна злочинність в Україні та способи її запобігання

У нашій державі поки що кількість комп'ютерних злочинів не є значною, проте посягання цього виду існують. Відповідно до статистичних даних Департаменту інформаційних технологій МВС України, за період з 1997 по 2000 pp. органами внутрішніх справ були зареєстровані тридцять шість злочинів, передбачених ст. 198 КК України 1960 р.

Набагато інформативнішою є статистика, що сформована з урахуванням чинного КК. Протягом 2011 р. були зареєстровані 36 злочинів, передбачених ст. 361-363 КК (їх питома вага у загальній кількості злочинів становила 0,0061 %).

Проаналізувавши наведені відомості, дехто може зробити висновок, що комп'ютерної злочинності в Україні на сьогодні практично не існує. Однак, на мою думку, такий умовивід буде хибним.

Наведені статистичні показники лише виглядають втішними. Вони свідчать про недосконалість законодавства. Так, певні діяння, які об'єктивно є суспільне небезпечними, нині не криміналізовані, а тому й відповідні посягання не можуть розглядатися як злочинні. В інших випадках через законодавчі вади винних неможливо притягнути до кримінальної відповідальності.

Варто також пам'ятати, що йдеться про злочини, які, за даними зарубіжних дослідників, характеризуються надзвичайно високим рівнем латентності. Зазначене може обумовлюватися багатьма факторами, серед яких, на нашу думку, особливу увагу необхідно приділити посткримінальній поведінці потерпілих. Саме вони:

1) не повідомляють правоохоронні органи про те, що стали жертвами комп'ютерних злочинів, через небажання розголосу (розголошення може підірвати їхній авторитет, довіру клієнтів - це насамперед стосується кредитно-фінансових, банківських установ), або через зневіру у можливість розкрити злочин;

2) наслідки комп'ютерних злочинів відносять на рахунок збоїв у роботі комп'ютерних систем, телекомунікаційних мереж, програмного забезпечення;

3) розглядають наслідки окремих комп'ютерних злочинів (приміром, витік комп'ютерної інформації) як шкоду, спричинену іншими видами суспільно небезпечних діянь.

Сьогодні Українській державі бракує ефективних системних заходів щодо протидії аналізованим злочинам. Відсутність належної теоретичної основи та законодавчої бази не сприяє ефективній боротьбі з цими посяганнями. Втім, інші країни світу проблемі комп'ютерних злочинів приділяють значну увагу. Ними розроблені пакети відповідних законодавчих актів, діють національні програми боротьби із зазначеними посяганнями. Одним з основних напрямів протидії комп'ютерним злочинам дедалі більше стає міжнародне співробітництво, для підвищення ефективності якого 23 грудня 2001 р. у Будапешті підписана, зокрема й Україною, Конвенція про кіберзлочинність.

Україна значно відстає у створенні відповідної нормативної-правової бази. У зазначеному контексті найбільшим "проривом" є визнання комп'ютерної злочинності та комп'ютерного тероризму загрозами національній безпеці України в інформаційній сфері (Закон України від 19 червня 2003 р. "Про основи національної безпеки України"). Наведені положення видаються декларативними, оскільки відповідно до цього Закону убезпечення національних інтересів від подібних загроз не є одним з основних напрямів державної політики з питань національної безпеки України (ст. 8). У Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 pp. комп'ютерні злочини жодним словом не згадуються.

Брак належного нормативно-правового забезпечення протидії комп'ютерним злочинам обтяжується відсутністю системності у законотворенні. Для обґрунтування цього висновку достатньо лише проаналізувати хронологію прийняття змін до КК стосовно відповідальності за комп'ютерні злочини, а також відповідного базового законодавства.

На момент прийняття Закону України від 5 червня 2003 р. "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за втручання в роботу мереж електрозв'язку" у Верховній Раді України знаходилися ще два законопроекти з цієї ж тематики (№ 3039, зареєстрований ЗО січня 2003 p., і № 3039-1 -зареєстрований 20 лютого 2003 p.). Однак законодавець, замість того, аби порівняти всі три проекти, виокремити і об'єднати все раціональне, що в них запропоноване, взяв до уваги лише один із них, який, на моє переконання, є не найкращим.

У цей же час на розгляді в парламенті вже знаходиться проект Закону України "Про телекомунікації" (реєстраційний № 2059 від 22 листопада 2002 p.). Видається, що зазначений проект є "базовим" відносно проекту Закону України, яким пропонувалося встановити кримінальну відповідальність за втручання в роботу телекомунікаційних мереж, тобто мереж електрозв'язку. Проте, як бачимо, зміни до КК внесені до того, як був прийнятий Закон України "Про телекомунікації". Таким чином, законодавець спочатку встановлює кримінальну відповідальність за посягання на суспільні відносини у сфері телекомунікацій, а вже потім (більш ніж через п'ять місяців - 18 листопада 2003 р.) ці відносини врегульовує спеціальним Законом.

Відтак Верховна Рада України повертається до розгляду зазначеного раніше законопроекту № 3039 від ЗО січня 2003 р. і приймає його як Закон № 2289-IV від 23 грудня 2004 р. (саме цим Законом внесені останні зміни до статей розділу XVI). Потім, напевне вже за традицією, майже через півроку парламент починає кардинально правити "базове", стосовно кримінального, законодавство про захист інформації в автоматизованих системах і 31 травня 2005 р. приймає Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про захист інформації в автоматизованих системах". Останній Закон набере чинності з 1 січня 2006 p.

Очевидно, такий стан справ не в останню чергу зумовлений тим, що в нашій країні практично відсутні серйозні комплексні наукові розробки -проблем відповідальності за комп'ютерні злочини та дослідження кримінологічних проблем запобігання останнім. Кандидатські дисертації з відповідної тематики, що захищені в Україні, підготовлені за старим кримінальним законодавством. Відтак залишається актуальним вивчення суспільної небезпеки цих посягань як злочинів міжнародного характеру, дослідження сутності їх об'єктивних і суб'єктивних ознак, санкцій за вчинення цих злочинів тощо. Відсутність належного теоретико-правового забезпечення у зазначеній сфері суттєво ускладнює застосування відповідних кримінально-правових норм, нерідко призводить до прийняття суперечливих рішень у слідчій та судовій практиці.

Сьогодні в Україні кіберзлочинність регулюють такі нормативно-правові акти: Конвенція про Кіберзлочинність, Закон України "Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність", Кримінальний Кодекс України.

Висновок

В результаті аналізу розвитку посттоталітарних суспільств можна сформувати наступну модель зміни структури злочинів за ступенем суспільної небезпеки. З одного боку, відбувається зменшення кількості діянь, які розцінюються як злочинне посягання проти держави, а з іншого, - збільшується кількість діянь, які розцінюються як посягання на права та інтереси особи. Це свідчить про переоцінку цінностей. Крім того, спостерігається ще одна цікава особливість - з одного боку, відбувається зменшення кількості злочинних діянь у сфері відмираючих суспільних відносин; з іншого боку, суспільні відносини, що народжуються, дають сплеск злочинності. І це закономірно, правоохоронна структура суспільства є інерційною по відношенню до нових видів злочинів. Ми маємо щасливий шанс - врахувати досвід інших країн у сфері комп'ютерних злочинів і здійснити превентивні заходи.

У США, де найбільш гостро відчувають проблему комп'ютерної злочинності, намагаються побудувати розгалужену систему боротьби з нею. У ФБР створено Центр комп'ютерних злочинів і оцінки загрози інфраструктури (Computer Іnvestіgatіon and Іnfrastructure Threat Assessmtnt Centr). Сама назва Центру говорить про спрямування його роботи. Центр отримав широкі повноваження по контролю за найбільш чутливими складовими інформаційної інфраструктури держави: фінансовою системою, телефонною мережею, управлінням рухом, управлінням енергосистемою та ін. Отже комп'ютерна злочинність це - здійснення протиправних діянь у відношенні або за допомогою ЕОМ.

Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність".

3. Конвенція про кіберзлочинність.

4. Быков В.М. "Криминалистическая характеристика преступных групп".

5. Іванов Ю.Ф., Джужа О.М "Кримінологія".

6. Юрінком Інтер "Кримінологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів".

7. Долговая А.Н. "Поява і розвиток кіберзлочинності".

8. Голіна В.В. "Кримінологія України: Навчальний посібник".

Размещено на Allbest.ru