Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

РЕФЕРАТ

з курсу «Організація роботи підрозділів досудового розслідування»

на тему: «Взаємодія оперативних та слідчих підрозділів у розкритті та розслідуванні злочинів»

Курсанта 4 курсу,

навчальної групи ПС-242

рядовий поліції Лук'янчиков Д.Є.

ДНІПРОПЕТРОВСЬК 2015

ВСТУП

Вивчення і аналіз юридичної літератури з питань взаємодії основних суб'єктів кримінального провадження дозволяє акцентувати увагу на тому, що проблема виявлення, розкриття та розслідування злочинів є однією з загальних проблем, що стоять перед правоохоронними органами нашої держави. Ефективність боротьби зі злочинністю значною мірою залежить від згуртованості правоохоронних органів та зближення різних напрямів їх функціонування. У першу чергу, це стосується оперативно-розшукової та слідчої діяльності. Адже проблеми взаємодії оперативних та слідчих підрозділів є однією з причин недостатнього виявлення, розкриття та розслідування злочинів. Оперативні підрозділи відіграють дуже важливу роль у попередженні та профілактиці злочинів. Вони разом зі слідчими підрозділами здійснюють розслідування злочинів, за письмовим дорученням слідчого, прокурора проводять слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії. Слідчий або прокурор складають доручення на проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дії та надсилають його до оперативного підрозділу. Оперативні підрозділи для виконання доручення слідчого, прокурора мають право залучати інші оперативні та оперативно-технічні підрозділи, а також використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Використання такої інформації здійснюється за умови гарантування безпеки особі, яка надає таку інформацію. За результатами виконання доручення оперативний співробітник (працівник) складає рапорт із зазначенням результатів виконаного доручення, залучених при цьому сил і засобів, а також їх результатів. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора. Але оперативні підрозділи здійснюють оперативно-розшукову діяльність, і у межах оперативно-розшукової справи проводять оперативно-розшукові і оперативно-технічні заходи по припиненню та профілактиці злочинів, які вчинені або готуються. Ефективність розкриття і розслідування злочинів значною мірою залежить від злагодженості, узгодженості в діяльності слідчого та органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

У діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів часто виникає необхідність взаємодії оперативних та слідчих підрозділів. Хоча поняття такої взаємодії законодавчо не закріплено, спільна погоджена діяльність перерахованих суб'єктів регламентується відомчими інструкціями. Взаємодія слідчих і оперативних підрозділів полягає в їхній погодженій діяльності по забезпеченню успішного розкриття і розслідування злочинів, здійснюваній кожною зі сторін у рамках своєї компетенції властивими їй силами і методами, а також у постійному обміні інформацією про злочини, які готуються або вчиненні, перевірці осіб, які становлять оперативний інтерес.



Поняття «взаємодії» та місце в Органах внутрішніх справ

Поняття ”взаємодія” відноситься до основних філософських категорій. Структура суспільства, людська поведінка і свідомість визначають взаємодію людей між собою та світом. Взаємодія носить об'єктивний та універсальний характер. Нею охоплені всі форми буття та їхнього відображення. У силу універсальності взаємодії здійснюється взаємний зв'язок усіх структурних рівнів буття, матеріальна єдність світу. Абсолютна ж природа взаємодії виражається в обмежених, кінцевих формах, і в цьому значенні вона відносна. Існує просторово-часова межа, поза якою безпосередня взаємодія даного об'єкта з іншими відсутня. Однак опосередковано вони можуть взаємодіяти з як завгодно віддаленими об'єктами. Ланцюг взаємодії ніде не обірваний, він не має ні початку, ні кінця. Кожне явище лише ланка загального ланцюга взаємодії.

У певному значенні дане поняття застосовне і до діяльності правоохоронних органів, де взаємодія органів попереднього слідства і дізнання ОВС почала здійснюватися ще з перших днів створення міліції.

Так, Декретом про суд № 2 було встановлено, що слідча комісія може звернутися за сприянням як до Червоної гвардії, так і до народної міліції. Про право звернення слідчої комісії за сприянням до міліції говориться і у Положенні про народний суд РСФСР від 30.11.1918 р..

В інструкції про організацію робочо-селянської міліції вказувалося, що до предмету відання міліції належить виконання доручень судових і слідчих органів по затримці й доставці в суд або допиту обвинувачуваних, затримка підозрюваних у злочинах і перепровадження їх у місцеві народні суди або слідчі комісії.

Відомо, що ефективність розкриття і розслідування злочинів значною мірою залежить від злагодженості, узгодженості в діяльності слідчого та органів, що здійснюють ОРД. У криміналістиці така погоджена по цілях, завданнях, силах, засобах, методах, місцем і часом діяльність, у процесі попереднього розслідування і встановлення істини в справі, одержала назву ”взаємодії”. Багато вчених-криміналістів і практичних працівників у періодичній і науковій літературі звертаються до розгляду як самого терміну ”взаємодія” так і принципів, етапів, форм і видів такої діяльності. При цьому уважне вивчення робіт, присвячених проблемам взаємодії, свідчить, що єдиного підходу до розуміння цієї діяльності в науці дотепер не існує.

У діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів часто виникає необхідність взаємодії оперативних та слідчих підрозділів. Хоча поняття такої взаємодії законодавчо не закріплено, спільна погоджена діяльність перерахованих суб'єктів регламентується відомчими інструкціями.

Взаємодія слідчих і оперативних підрозділів полягає в їхній погодженій діяльності по забезпеченню успішного розкриття і розслідування злочинів, здійснюваній кожною зі сторін у рамках своєї компетенції властивими їй силами і методами. Добре налагоджена і раціональна взаємодія слідчих та оперативних підрозділів (боротьби з організованою злочинністю) служить однією з важливих умов, що забезпечують успішне розкриття і розслідування злочинів. Відомо, що слідчі та оперативно-розшукові підрозділи мають специфічні, тільки їм властивими сили і методи розкриття злочинів, тому надзвичайно важливо, щоб ці можливості були використані не розрізнено, а в комплексі.

Отже, можна виділити сукупність того, що включає в себе поняття взаємодії, а саме:

відповідність вимогам закону, відомчим нормативним актам;

узгодженість за часом, місцем і різними іншими умовами;

здійснення спільної діяльності з метою розкриття, розслідування і запобігання злочинів.

З'ясування сутності взаємозв'язку слідчого та органу дізнання і забезпечення ефективності взаємодії при розслідуванні злочинів становлять один із найважливіших аспектів діяльності органів попереднього слідства.

Цілі взаємодії можуть бути досягнуті найбільш повно тоді, коли дотримуються вироблені теорією і практикою певні умови, на яких будується спільна діяльність оперативного працівника і слідчого.

В організації взаємодії знаходить вираження основна ідея будь-якої системи соціального управління - забезпечення узгодженості та єдності функціонування окремих елементів системи в процесі досягнення спільних цілей. Взаємодія ґрунтується на взаємозв'язку, припускає спільну, погоджену діяльність елементів даної системи.

Узгодженість є основною ознакою, що вказує на наявність взаємодії. У роботі вона досягається за допомогою раціонального поєднання сил, що використовуються суб'єктами взаємодії. Однак взаємодія припускає також і чіткий поділ прав і обов'язків учасників спільної діяльності. Кожний з них, діючи в межах своєї компетенції і використовуючи властиві йому сили і засоби, в результаті прагне до досягнення єдиної мети - швидкого і повного розкриття злочинів і викриття винних.

Говорячи про взаємодію оперативно-розшукових підрозділів і органів попереднього слідства, ми маємо на увазі служби правоохоронних органів і конкретних їхніх співробітників, які, в силу покладених на них повноважень, контактують між собою з метою розкриття і розслідування злочинів.

Таким чином, слідчий у процесі розслідування може взаємодіяти не тільки з органами дізнання, але і з фахівцями, експертами, іншими органами та організаціями (наприклад, з контрольними, інспекційними і т. ін.), засобами масової інформації та ін.

Принципи взаємодії слідчого та оперативних працівників

Узагальнення наукової літератури дозволяє сформулювати наступні принципи взаємодії в органах внутрішніх справ:

Дотримання законності, конституційних прав і свобод громадян. Взаємодія слідчого і органу дізнання має ґрунтуватися на суворому дотриманні та виконанні закону. При цьому варто мати на увазі не тільки відомчі норми, які регламентують взаємодію слідчого і органів дізнання органів внутрішніх справ, але і положення кримінально-процесуального закону, а також інших законів і спільних нормативних актів МВС України і Генеральної прокуратури України. Вимога дотримання законності в питаннях взаємодії не допускає відступів від даного принципу, а також виправдання яких-небудь взаємних поступок, допущених за так званою ”практичною необхідністю”.

Дотримання законності забезпечується чіткою правовою регламентацією діяльності учасників, контролем з боку керівників органів слідства та дізнання, прокурорським наглядом.

Комплексне використання сил і засобів органів внутрішніх справ. Зазначений принцип обумовлений необхідністю швидкого і повного розкриття злочину, а також викриття винних у його вчиненні. Збирання первинних матеріалів у справі й активний розшук злочинця проводиться в інших умовах і вимагають інших прийомів і форм, ніж всебічне вивчення всіх обставин, від яких залежить вирішення питань про правову оцінку злочину і винність у ньому того або іншого громадянина. Перше належить до завдань дізнання, друге є завданням попереднього слідства. При цьому всі слідчі дії і ОРЗ, проведені в ході попереднього розслідування, повинні бути ланками одного ланцюга, що продовжують і доповнюють одна одну. Як слідчий, так і орган дізнання в будь-який момент розслідування можуть одержати або нові докази, або оперативно-розшукові дані, що мають значення для справи. Тому слідчий і орган дізнання повинні постійно обмінюватися інформацією, що до них надходить, залежно від неї вирішувати питання про доцільність використання тих або інших можливостей у конкретній ситуації.

Організуюча роль і процесуальна самостійність слідчого в прийнятті рішень, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством. Даний принцип взаємодії слідчого з органом дізнання прямо закріплений у ст. 114 КПК України, де зафіксовано, що слідчий всі рішення про напрямок розслідування, проведення слідчих дій приймає самостійно і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. Таким чином, закон покладає на слідчого обов'язок вирішення наступних питань:

про необхідність залучення органу дізнання до розслідування по кримінальній справі;

про конкретні задачі даної взаємодії;

про час, місце і строки даної взаємодії;

про обсяг і послідовність виконання необхідних дій;

про ролі кожного органу у випадках спільного проведення кількох дій;

про розподіл обов'язків між учасниками взаємодії і т. д.

Персональна відповідальність слідчого, керівників оперативно-розшукових підрозділів і начальників міліції громадської безпеки за проведення і результати слідчих дій і ОРЗ. Необхідність виконання даного принципу, як вказувалося вище, регламентовано кримінально-процесуальним законодавством України. Слідчий, який організовує роботу із взаємодії з органом дізнання і несе за неї персональну відповідальність, однак, не може відповідати за всі дії оперативних працівників.

Вони, у свою чергу, підпорядковуються безпосередньому керівництву, якому зобов'язані звітувати про обсяг, якість і результати зробленої роботи. У випадках допуску порушень кримінально-процесуальних норм оперативним працівником, за них відповідає не тільки слідчий, але й начальницький склад органу внутрішніх справ.

Самостійність співробітників оперативних підрозділів у виборі сил і засобів ОРД у рамках чинного законодавства. В процесі розкриття і розслідування злочинів нерідко виникають серйозні труднощі, вирішити які тільки процесуальними методами неможливо. У цих випадках важливе значення мають ОРЗ, здійснення яких покладено на оперативні підрозділи. Разом із цим, відповідно до кримінально- процесуального закону (ст. 114 КПК України), слідчий наділений правом давати доручення оперативним підрозділам про здійснення розшукових заходів.

Дане право обумовлене, по-перше, не притаманністю слідчим підрозділам виконання оперативно-розшукової функції і, по-друге, необхідністю використання результатів ОРЗ у ході розслідування.

Специфіка доручень і вказівок слідчого полягає в тому, що в них він тільки ставить конкретні завдання, вирішення яких він покладає на оперативні підрозділи. При цьому слідчий не вправі втручатися в ОРД, здійснювану оперативними підрозділами за його дорученням. Вибір сил, засобів, тактичних прийомів і форм виконання таких доручень у всіх випадках є винятковою компетенцією підрозділу, що здійснює ОРД.

Погодженість планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. По ходу розслідування задачі та зміст взаємодії уточнюються і доповнюються, може виникнути потреба змінити коло взаємодіючих суб'єктів, залучити нові сили і засоби. Спільне планування полягає в тому, що спочатку слідчий аналізує наявні в справі відомості, визначає завдання, які вимагають спільної діяльності, конкретних виконавців, після цього відбувається оперативний обмін інформацією слідчого з співробітниками оперативних служб. Далі коректується робота учасників взаємодії та їхні задачі, що зумовлено результатами виконаного об'єму роботи, зміною ситуації. Погоджений план, на основі якого будується взаємодія, повинен містити:

виклад слідчих і пошукових версій;

перелік обставин, що підлягають встановленню і з'ясуванню - по кожній з висунутих версій;

перелік необхідних дій, за допомогою яких повинні бути встановлені та досліджені ці обставини, і порядок таких дій;

виклад обставин, що підлягають встановленню оперативно-розшуковим шляхом (самі оперативно-розшукові заходи, шляхи встановлення цих обставин у плані не вказуються);

строки виконання, у тому числі проміжні: обміну інформацією, коректування плану (при необхідності);

виконавці по кожному пункту плану.

Безперервність взаємодії в діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів. Застосування всіх вищевказаних принципів будується на безперервній взаємодії слідчого та оперативного працівника. З моменту одержання повідомлення про злочин, що готується, вчинюється або вчинений оперативний працівник погоджує свої дії зі слідчим, вони спільно вирішують питання доцільності й правомірності виконання тих або інших заходів. Слідчий використовує можливості оперативного підрозділу з початку своєї роботи з розкриття і розслідування злочину і до закінчення попереднього слідства.

Як загальновідомо, взаємодія із загально філософської точки зору є однією з основних категорій, що характеризується безперервністю процесу. Зазначена безперервність повинна мати відображення і у взаємодії слідчого та оперативного працівника. Рівень взаємодії в результаті визначає сутність будь-якої системи і є основою правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ.

Організаційні форми взаємодії

Основними організаційними формами взаємодії є слідчі та слідчо-оперативні групи.

Різниця між слідчими групами та слідчо-оперативними полягає в наступному [10]: слідчі групи створюються у разі складності справи або його великого об'єму; робота декількох слідчих по одній справі сприяє скороченню термінів, визначено нові шляхи та всебічності розслідування.

У порівнянні з групою слідчих слідчо-оперативна група має такі переваги:

Вона дає найкращі результати у розкритті злочинів за гарячими слідами, а також неочевидних, найбільш замаскованих економічних злочинів і нерозкритих злочинів минулих років;

Забезпечує систематичне і ефективну взаємодію слідчих і оперпрацівників при розслідуванні конкретних кримінальних справ;

Слідчо-оперативна група, на відміну від групи слідчих може створюватися для виробництва тільки одного слідчої дії, наприклад, огляду мета події.

Створення слідчо-оперативних груп стало можливим в умовах організованого об'єднання слідчих та оперативних апаратів у системі органів внутрішніх справ.

У слідчій практиці склалося кілька видів слідчо-оперативних груп, що розрізняються між собою за завданнями (для огляду місця події, розкриття злочину по гарячих слідах, розслідування справ минулих років), складу (слідчі органи та оперативні працівники міліції і т.п.), періоду діяльності (для роботи в одній справі і постійно діючі). При цьому кожна з них має окрему специфіку в їх організації. Разом з тим всі слідчо-оперативні групи, незалежно від етапу та періоду діяльності, мають багато спільного як за складом, так і по порядку їх організації. Розглянемо деякі з них. Слідчо-оперативні групи з огляду місць події (чергова). Для швидкого розкриття злочинів по гарячих слідах велике значення має огляд місця події, це пов'язано з розширенням можливостей використання в розшукових і процесуальних цілях матеріальних слідів злочину та інших об'єктів огляду, а також з впровадженням в практику експертно-криміналістичних, слідчих та оперативно-розшукових підрозділів, нових видів науково-технічних засобів та приладів. Слідчо-оперативні групи (СОГ) по огляду місця події створюються начальником органу внутрішніх справ шляхом видання наказу, затвердження графіків чергування слідчих, оперативних працівників, експертів-криміналістів, кінологів. Він же визначає кількість чергових СОГ, графік їх роботи та відпочинку виходячи з штатної чисельності та оперативної установки. Особовий склад зазначених СОГ надається черговій частині органу внутрішніх справ і підпорядкований черговому. Він дає вказівки про збір членів СОГ для виїзду на огляд місця події забезпечує їх транспортом і відправляє на місце події. Вбрання з проведенням огляду місця події. Передбаченого ст. 178 КПК, у завдання СОГ входить і розкриття злочину, тобто розшук і затримання злочинця. Для цього паралельно з оглядом місця події проводяться пошукові й оперативно-розшукові заходи на території, що належить до місця події. У цьому полягає основна особливість діяльності зазначених СОГ, які одночасно проводять огляд місця події (керівник - слідчий) і пошукові, оперативно-розшукові заходи, спрямовані на розшук і затримання злочинця (керівник - співробітник карного розшуку, а у справах про пожежі - співробітник ДЗБЕЗ).

Спеціалізовані слідчо-оперативні групи

Дані СОГ створюються для розслідування і розкриття певної категорії злочинів, у тому числі за якими особи котрі здійснили, не встановлені. Така СОГ є постійно діючим формуванням, створюваним у республіках, краях, областях, великих містах і на транспортних вузлах. Кількість створених СОГ і межі забезпечуваних ними територій визначаються з урахуванням ситуації, оперативної обстановки. Спеціальна слідчо-оперативна група формується з найбільш кваліфікованих слідчих і працівників карного розшуку, які мають достатній досвід розслідування злочинів даної категорії. Вона складається зі слідчої та оперативної груп, а також фахівців. Основним завданням цих груп є розкриття умисних вбивств, у тому числі вбивств минулих років, справи про які призупинені за не встановленням винних. Виходячи з важливості поставлених завдань перед такою СОГ, включеним в неї слідчим і оперативним працівником не може бути доручена робота не пов'язана з знаходяться у їх провадженні справах про вбивство. Характерною особливістю такої групи є те, що слідчий СОГ проводити розслідування до моменту встановлення особи, яка вчинила злочин і, після виконання невідкладних слідчих дій по відшукання і перевірці доказів його винності, за вказівкою керівника прокуратури передає справу для подальшого розслідування по територіальності.

Слідчо-оперативна група, створена для розкриття конкретного злочину (цільова).

Відомчими нормативними актами передбачено створення цільової (тимчасової) СОГ - для розслідування злочинів по конкретній кримінальній справі.

Така СОГ створюється через деякий час після виявлення факту злочину, якщо до цього часу воно не було розкрито і припиняє свою діяльність після встановлення особи, яка вчинила злочин.

Спільна слідчо-оперативна група

Відомчими нормативними актами передбачено створення спільних слідчо-оперативних груп (бригад) - для розслідування тяжких злочинів, в тому числі вчинених організованими злочинними групами, або для розслідування складного кримінальної справи з великим обсягом роботи. До складу групи можуть включатися за узгодженням співробітники органів прокуратури, МВС, ФСБ і федеральної служби податкової поліції. Розглянемо діяльність такої слідчо-оперативної групи на прикладі СОГ по припинення і розслідування діяльності організованих злочинних груп. Дана СОГ (бригада) створюється з метою об'єднання зусиль слідчих, оперативних, технічних та інших служб і розслідування діяльності організованої злочинної групи. Ініціатором створення СОГ (бригади) може бути наглядовий прокурор, слідчий, який прийняв справу до свого провадження, або орган, що здійснює перевірку реалізацію матеріалів оперативно-розшукової діяльності. Керівником СОГ призначається прокурор, начальник ОВС, начальник слідчого підрозділу або один із слідчих, у виробництві яких перебуває справа. При значному обсязі роботи та велику чисельність СОГ, можуть призначатися заступники керівника, створюватися штаб на чолі з начальником штабу. Начальник ОВС, начальник слідчого підрозділу, оперативних підрозділів (останні тільки в частині проведення оперативно-розшукових дій) організоване керівництво здійснюють в силу свого посадового становища. Вони постійно контролюють діяльність СОГ шляхом спостереження за виконанням узгоджених планів проведення слідчих та оперативно-розшукових дій, заслуховують слідчого - керівника (щодня або щотижня) і інших членів групи про результати їх роботи, а також, іноді, особисто беруть участь у провадженні розслідування, проводять допити основних фігурантів у діда. Одночасно вони здійснюють координацію дій СОГ з іншими службами. При цьому керівником повинен бути не просто начальник за посадою, а працівник слідчого підрозділу, тобто посадова особа, яка є слідчим за професією: заступник прокурора по слідству, начальник відділу нагляду за слідством і т.п. Слідчі СОГ виконують необхідні слідчі дії від свого імені з вказівкою найменування групи і в обсязі, встановленому її членами. Слідчі здійснюють свою діяльність відповідно до кримінально-процесуальним законодавством, а оперативні працівники відповідно до законодавства РФ. Відповідно до КПК РФ слідчі мають широку процесуальної самостійністю у прийнятті рішень при виробництві попереднього розслідування, за винятком випадків, коли передбачено отримання санкції прокурора; керівник СОГ (прокурор або начальник слідчого відділу) має право давати слідчому вказівки про виробництво попереднього слідства. Такі вказівки даються слідчому у письмовій формі і є обов'язковими для виконання. Однак, у випадках незгоди слідчого з вказівками про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу вищестоящому прокурору з викладом своїх заперечень і призупинити їх виконання. У цьому разі прокурор або скасовує вказівку нижчестоящого прокурора (начальника слідчого відділу) або виключає даного слідчого зі складу слідчо-оперативної групи у даній справі і доручає його виробництво іншому слідчому. Подібним чином йде справа і при виникненні розбіжностей між слідчим і оперативним працівників. Таким чином, позитивні сторони роботи слідчо-оперативних груп полягає в поєднанні слідчих, пошукових та оперативно-розшукових дій по конкретних справах, негайне використання оперативної інформації для отримання документів у справі, викриття винних осіб та відшкодування матеріальної шкоди.

Основи взаємодії тактики слідчих, оперативних органів і криміналістичних підрозділів слідчий злочин взаємодія

На кожному з етапів розслідування криміналістично значима інформація, що надходить в ході ОРД викликає необхідність виробництва конкретних слідчих дій. У свою чергу, зібрані слідчим по кримінальній справі докази можуть зумовити проведення тих чи інших оперативно-розшукових заходів.

Взаємодія повинне носити цілеспрямована характер. Воно обов'язкове і необхідна умова найбільш результативної діяльності слідчого, спеціаліста-криміналіста і органу дізнання з розкриття та розслідування конкретних злочинів.

Доручення та вказівки слідчого органу дізнання розглядаються як офіційні і обов'язкові.

Виявивши ознаки злочину, орган дізнання повинен порушити кримінальну справу і провести для закріплення слідів злочину невідкладні слідчі дії (огляд, обшук, виїмку, освідування, затримання, допит підозрюваних, потерпілих та свідків). Справи, що де виробництво попереднього розслідування обов'язково, за завершення дізнання передаються слідчому. Дізнання може вестися не більше 10 діб з дня порушення справи.

З часу прийняття діла до свого провадження слідчий несе повну відповідальність за результати і терміни розслідування, законність і обгрунтованість усіх прийнятих по ньому процесуальних і тактичних рішень. Саме слідчому належить організує роль у взаємодії із органом дізнання, тому що тільки він в змозі однозначно визначити час і характер необхідних оперативно-розшукових заходів.

Взаємодія має будуватися на плановій основі. Свою роботу слідчі та оперативні органи зазвичай планують, незалежно одне від одного. Проте при розкритті конкретного злочину вони виробляють скоординовані плани, спрямовані на вирішення спільних завдань, передбачають розподіл обов'язків у спільній діяльності.

У справі, яке слідчий ухвалив до свого провадження, винна особа може бути відомо чи невідомо. У першу разі орган дізнання вправі робити дії слідчі та розшукові заходи тільки за дорученням слідчого. У другому, злочин коли до моменту прийняття справи слідчим залишилося нерозкритим, закон зобов'язує орган дізнання встановити винного. Поряд з обов'язком виконувати доручення та вказівки слідчого органу дізнання у такій справі повинен продовжувати оперативно-розшукові заходи, своєчасно повідомляючи про їх результати. На основі цієї слідчий отримує об'єктивну можливість координувати дії органу дізнання зі своїми в найбільш ефективному поєднанні.

Для розкриття складних або особливо небезпечних злочинів (замовних вбивств, бандитизму, великих розкрадань, економічних злочинів, контрабанди тощо) створюються слідчо-оперативні групи (СОГ). Основними принципами їх формування є:

1) створення своєчасність;

2) міжвідомчий характер формування;

3) чітке, найбільш доцільне розподіл ділянок роботи;

4) продумана організація не тільки розслідування конкретної справи, але і попередження аналогічних злочинів.

У відповідності до ст. 163 КПК України слідчий керівник групи забезпечує загальну координацію її роботи, визначає стратегію і тактику розслідування, складає і координує виконання загального плану розслідування та індивідуальних планів входять до групи слідчих. Він же займається технічним і інформаційним забезпеченням, координує оперативно-розшукові заходи, організовує призначення експертиз, ревізій та перевірок, складає основні слідчі документи, приймає процесуальні рішення, особисто проводить складні слідчі дії.

Члени групи слідчі і відповідають оперуповноважені за окремі напрямки або епізоди розслідування. Тоді складається письмовий план роботи на день чи на декілька днів. Цей план може бути як єдиним для всіх виконавців, так і роздільним. Роздільні плани необхідні у випадках, коли потрібна деталізація оперативно-розшукових заходів, відображення яких у загальному плані недоцільно.

Завдання слідчого оперативно-розшукових підрозділів. Керівник групи, як правило, не може брати безпосередню участь у проведенні оперативно-розшукових заходів, визначати заходи та засоби, які знадобляться оперативного складу для вирішення поставлених завдань. Він направляє письмове завдання керівника відповідного оперативного органу або підрозділу. Завдання складається з трьох розділів:

1) опис фабули розслідуваної справи;

2) виклад даних, отриманих під час розслідування;

3) перелік конкретних питань, відповіді на яких потрібно отримати оперативно-розшукових шляхом.

З метою організації найбільш ефективної взаємодії підрозділів, що входять в слідчо-оперативну групу, керівникові необхідно враховувати об'єктивні фактори і суб'єктивні можливості кожного члена групи, особливості її функціонування, а саме:

1) Працівники оперативно-розшукових підрозділів по своїх функціональних обов'язків більш зацікавлені в розкритті всіх епізодів злочину і у встановленні осіб, які їх вчинили, ніж в детальному доведенні одного складного епізоду. Таку роботу треба доручати слідчим;

2) підбір і розстановку членів групи краще проводити за сферами діяльності, щоб виключити несанкціоновану витік інформації процесуального, оперативно-розшукової та іншого характеру;

3) слід ураховувати самостійність співробітників оперативно-розшукових підрозділів до виборі засобів і прийомів реалізації узгоджених заходів;

4) треба розумно поєднувати процесуальні непроцесуальних і методи діяльності;

5) в спільному плані роботи важливо закріпити конкретні обов'язки кожного члена групи із зазначенням завдань, термінів їх вирішення, форм звітності (наприклад, на міжвідомчих оперативних нарадах у справі);

6) необхідно забезпечити постійний одержуваної обмін інформацією між усіма членами гурту;

7) за наявності підстав порушити клопотання про заохочення членів групи, не чекаючи закінчення слідства (вироку суду).

Можливі випадки, коли в ході реалізації доручення слідчого щодо розшуку виникає необхідність у невідкладному провадженні слідчих дій, наприклад обшуку з вилученням розшукуваного знаряддя злочину, місцезнаходження якого встановлено оперативним шляхом.

Круг слідчих дій, що доручаються органу дізнання, законом не визначений, проте він не повинен виконувати ті дії, які становлять процесуальну обов'язок слідчого.

На початковому етапі розслідування з числа членів слідчо-оперативній групи створюються спеціалізовані підгрупи:

1) оперативно-розшукова, зорієнтована на пошук, виявлення, закріплення об'єктів, які можуть стати речовими доказами (переслідування злочинців по гарячих слідах, прочісування місцевості, засідки, спостереження в місцях можливого збуту майна, здобутого злочинним шляхом, і т.д.);

2) оперативно-розшукова підгрупа щодо виявлення співучасників злочину, збору даних про особу підозрюваних і т.п.;

3) підгрупа із проведення оглядів, обшуків, накладення арештів на майно та інших мобільних слідчих дій;

4) підгрупа аналізу накопиченого масиву інформації для забезпечення діяльності СОГ у цілому, підготовки запитів і об'єктивних даних, що включаються до формули звинувачення, контролю над відпрацюванням всіх документів, складання та коригування планів роботи;

5) підгрупа спеціального забезпечення: фахівці-криміналісти, оператори відеозйомки, досвідчені особи, допоміжний персонал (секретарі, водії, робітники);

6) підгрупа фізичної та інтелектуальної захисту членів СОГ, їх сімей, які а також матеріалів справи, використовуваної комп'ютерної інформації, речових доказів і т.п.

Форми взаємодії. У слідчо-оперативній групі як слідчий, так й оперативні працівники, які постійно взаємодіють з фахівцем. Особливості взаємодії такого визначаються рівнем розвитку науково-технічного прогресу, кваліфікацією фахівця, обставинами конкретного розслідуваної справи і готівкової оперативною обстановкою.

Взаємодія слідчого з фахівцем виражається в участі останнього:

а) в огляді місця події. У слідчо-оперативну групу, що розслідують "неочевидні" злочину, як правило, входять фахівці-криміналіст, кінолог і судово-медичний експерт.

Спеціаліст-криміналіст за допомогою аудіовізуальних засобів фіксує обстановку місця події, виявляє, вилучає і упаковує невидимі, слабовідімие і інші сліди і об'єкти, які можуть стати речовими доказами у справі. Він дає консультації про можливі дії злочинця на місці події і з інших питань, проводить експрес-аналіз виявлених об'єктів, висловлює членам СОГ свої припущення про особистість та кваліфікації злочинця, знаряддя злочину, транспортних засобах та інші, які використовуються в версійність процесі.

Спеціаліст-кінолог зі службовою собакою опрацьовує одорологіческіе сліди злочинця на місці події, вилучає речі і предмети з джерелами запаху, а також запах зі слідів і упаковує ці об'єкти.

Судово-медичний експерт вирішує питання про час і причини настання смерті, використаний знарядді (зброю), послідовності заподіяння тілесних ушкоджень;

б) при призначенні експертизи. Фахівець надає рекомендації щодо: необхідності, часу призначення і виду експертизи; речових доказів та зразків, які підлягають направленню на дослідження; кола виносяться питань і конкретних матеріалів кримінальної справи, достатніх для виробництва експертизи;

в) в отриманні зразків для порівняльного дослідження, необхідних для виробництва багатьох видів експертиз, наприклад: почеркознавчих, фоноскопічних, трасологічної, балістичних, біологічних та ін При цьому фахівець може допомогти слідчому у підготовці умов і коштів для їх отримання, в оцінці зразків з точки зору їх придатність для виробництва експертизи;

г) у пред'явленні для впізнання, коли його допомога виражається в підборі пропонованих об'єктів (наприклад, якщо необхідно пред'явити ювелірний виріб, він дає консультацію, за якими ознаками слід підібрати аналоги, і допомагає це зробити). Спеціаліст-криміналіст забезпечує фіксацію з використанням аудіовізуальних засобів процесу пред'явлення для впізнання та отриманих результатів;

д) при допиті і очній ставці, що виражається в дачі консультацій слідчому (у ході підготовки до цих діям) і участь в них; у фіксації їх ходу, а також об'єктів, які направляються іншому слідчому разом з окремим дорученням про допит для пред'явлення з фіксацією аудіовізуальними засобами. На запрошення слідчого фахівець може взяти безпосередню участь у допиті свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, а також в очних ставках між ними;

е) при перевірці показань з виходом до місця, послідовно коли він фіксує за допомогою аудіовізуальних засобів всі основні стадії перевірки, надає консультації з питань, що виникають в ході цього слідчої дії.

Взаємодія оперативного працівника з фахівцем також різноманітне. При допиті свідка, який не досяг 14 років, в якості спеціаліста обов'язково присутня педагог чи психолог. Фахівці допомагають при проведенні ревізій та інвентаризацій, консультують з питань, що виникають у ході оперативно-розшукової роботи; досліджують об'єкти, отримані оперативним шляхом, і видають відповідні довідки; безпосередньо беруть участь в оперативно-розшукових заходах; допомагають при відборі зразків для порівняльного дослідження, в розробці і виготовленні спеціальних технічних засобів, за надання технічної допомоги (визначення характеру та придатності слідів, виготовлення суб'єктивних словесних портретів, фотороботів і т.п.).

Допомога фахівців забезпечує надійність одержуваних результатів, скорочує час збору криміналістично значимої інформації, звільняє оперативних співробітників від технічної роботи, яку фахівці завжди виконають швидше і якісніше.



Висновки

провадження кримінальний працівник слідчий

Під взаємодією розуміється узгоджена діяльність слідчого, оперативного органу та експертно-криміналістичного підрозділу, що забезпечує раціональне сполучення при розслідуванні злочинів процесуальних дій та оперативно-розшукових заходів, що здійснюються кожним з них у відповідності зі своїми функціями і в межах наданих їм за законом повноважень з використанням спеціальних знань і техніко-криміналістичних засобів.

Таким чином, під взаємодією можна розуміти створену на основі законодавчих актів спільну, погоджену, плановану діяльність слідчого зі співробітниками оперативних та експертно-криміналістичних служб органів внутрішніх справ, що базується на властивих їй принципах і знаннях можливостей один одного та здійснювану з метою успішного розкриття, розслідування і запобігання злочинів.

Отже, з огляду на викладене вище, вважаємо за необхідне відзначити, що в діяльності правоохоронних органів взаємодія між слідчим і оперативним працівником, як правило, виникає задовго до порушення кримінальної справи, у ході проведення ОРЗ по перевірці інформації, здійснюється із залученням громадськості, а також в умовах взаємної відповідальності слідчого та співробітників оперативних підрозділів за обсяг і якість виконаних ними дій.

Структура роботи. Робота складається з вступу, 5-ьох питань висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 39 сторінка. З них сторінок тексту - 39, сторінок списку використаної літератури.



Список використаної літератури

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, ст. 141

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради (ВВР) 1961, зі змінами та доповненнями від 28.12.2014 № 1001-05

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Офіційний переклад затверджено Міністерством закордонних справ України 27 січня 2006 року.

4. Закон України «Про прокуратуру». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 53, ст.793

5. Тушев А.А. Прокурор в уголовном процессе Российкой Федерации / Тушев А.А. [Научн. ред. докт. юрид. наук, проф. И.Ф. Демидов]. - Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. - 325 с

6. Кримінальний процес України: Підручник/Є.Г. Коваленко, В.Т Маляренко. - К.: Юрінком Інтер, 2006.

7. Пінчук Д.В. Кримінально-процесуальні наслідки фальсифікації доказів: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - К., 2009. - С. 8

8. Литвинчук О.І., Гришин Ю.О., Іваиицький C.O. Кримінальний процес України: Загальна частина: Навчальний посібник / МВС України, Луган, держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка; [За заг. ред. М.Й. Курочки]. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. - 408 с.

9. Гончаров I.Д. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 248 с.

10. Кримінально-процесуальне право України: Підручник / За загальною редакцією Ю.П. Аленіна. - X.: ТОВ «Одіссей», 2009. - 816 с

11. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 5-те вид., доп. і перероб. - К.: А.С.К., 2007. - 848 с.

12. Назаров В. В., Омельяненко Г. М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. - Вид. 2-ге, доп. і переробл. - К.: Атіка, 2007. - 584 с.

13. http://jurlugansk.ucoz.org/publ/6-1-0-54 - Гловюк І.В. Деякі аспекти дослідження поняття «кримінально-процесуальна функція»

14. Наказ МВС України від 14 серпня 2012 року N 700 «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень» // Електронний ресурс. - Професійна нормативно-правова бібліотека. - Режим доступу: http://document.ua/pro-organizaciyu-vzaemodiyi-organiv-dosudovogo-rozsliduvannj-doc119907.html;

15. Підручник з криміналістики за ред. Біленчук П.Д. // Електронний ресурс. - Підручники онлайн. - Режим доступу: http://books.br.com.ua/46161.

Размещено на Allbest.ru

...