Кримінально-каране хуліганство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінально-каране хуліганство

Вступ

Суспільна небезпека таких протиправних дій як хуліганство, як свідчить судова та слідча практика, полягає в негативному їх впливі на цілу низку суспільних відносин, що знаходяться під охороною закону про кримінальну відповідальність, зокрема у сфері життя та здоров'я особи, власності, нормальної роботи органів державної влади, підприємств, установ, організацій тощо. Основний безпосередній об'єкт злочину - громадський спокій. Його обов'язковими чи факультативними безпосередніми об'єктами, залежно від форми вчинення злочину та кваліфікуючих ознак, можуть виступати життя та здоров'я особи, відносини власності, громадська безпека та ін. хуліганства полягає у грубому порушенні громадського порядку, тобто у вчиненні активних дій. КК не пов'язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Таким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі). Однак вчинення хуліганських дій у присутності інших людей, в обстановці проведення публічного заходу є однією із ознак, яка вказує на грубість порушення громадського порядку. Також перед нами постає питання категорій розмежування дрібного хуліганства від хуліганства, оскілки значимість цих дій впливає на кваліфікацію цих діянь. Хуліганство в Україні є правопорушенням, за яке передбачена як кримінальна так і адміністративна відповідальність. Що ж таке хуліганство? В яких випадках дії винного кваліфікують як дрібне хуліганство, а в яких наступає кримінальна відповідальність?

Загальна характеристика кримінально-караного хуліганства за ст. 296 ККУ

Кримінальна відповідальність за хуліганство передбачена статтею 296 Кримінального кодексу України (далі КК України), згідно з якою хуліганством є грубе порушення громадського порядку за мотивами явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Якщо конкретизувати, то хуліганство може полягати у заподіянні тілесних ушкоджень, побоїв потерпілим, пошкодженні чужого майна, тривалому і наполегливому перешкоджанні нормальній роботі громадських закладів тощо. Тобто, вичерпного переліку хуліганських дій немає, питання про наявність в діях особи даного складу злочину вирішується в кожному конкретному випадку. [1]

Важливими ознаками хуліганства є місце, час і обстановка його вчинення. Кримінальне караним є грубе порушення громадського порядку. Про грубість такого порушення можуть свідчити тривалість незаконних дій, кількість потерпілих, їх вік, ступінь порушення їх прав і законних інтересів тощо.[6]

Іншою важливою ознакою хуліганства є мотив його скоєння. Хуліганством є дії, вчинені виключно з мотивів явної неповаги до суспільства (прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоствердитися за рахунок приниження інших осіб). Явність неповаги до суспільства виражається в його очевидності і безсумнівності як для винного, так і для очевидців його дій. Існує також "кваліфіковане" хуліганство, тобто злочин, вчинений за обставин, які свідчать про більшу суспільну небезпеку і тягнуть за собою більш суворе покарання (наприклад, вчинення хуліганства групою осіб; з опором співробітнику міліції; із застосуванням зброї і т.д.). [2]

Характеристика дрібного хуліганства за ст. 173 КУпАП

До дрібного хуліганства відносять нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Іншими словами, дрібним хуліганством визнаються дії, що не мають ознак кримінально караного хуліганства. Такі дії тягнуть за собою адміністративну відповідальність. Дане правопорушення передбачено статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Слід зазначити, що за останні 10 років в Україні зареєстровано понад 1,5 млн. випадків вчинення дрібного хуліганства. Більше того, з кожним роком зростає кількість випадків вчинення порушень громадського порядку, зокрема, дрібного хуліганства, за участю неповнолітніх: їх частка становить 7,2 % від загальної кількості зареєстрованих випадків [5] За таких обставин актуалізується необхідність проведення наукових досліджень в цій сфері, вивчення питань, що пов'язані із визначенням поняття, причин та умов вчинення дрібного хуліганства, складу правопорушення, а також компетенції відповідних суб'єктів щодо протидії цьому негативному явищу. Вона зумовлена тим, що різного роду прояви порушення громадського порядку, а зокрема, дрібне хуліганство, є суспільно небезпечними діяннями, які обмежують права громадян на недоторканність особи, відпочинок, спокій тощо.

Дрібне хуліганство, як соціальне явище завдає великої шкоди суспільству, посягає на його моральні устої та звичаї, ображає честь та гідність громадян. Законодавством встановлено, що дрібне хуліганство - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян [2].

Під час вчинення хуліганських дій завдається значна шкода суспільству, порушуються основні засади суспільної моралі, заподіюється матеріальна шкода, принижується людська гідність, здійснюється посягання на особисту недоторканність, порушується загальний ритм роботи і відпочинку громадян. Найбільш поширеною формою дрібного хуліганства, безумовно, є нецензурна лайка у громадських місцях. Як вважає Д.М. Бахрах, нецензурна лайка - "це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності".[6]

Однак на практиці за нецензурну лайку, якщо вона не пов'язана із скандалом або дебошем, винні притягуються до відповідальності порівняно рідко. Відповідно до цього у правовій літературі справедливо зазначається, що незалежно від того у зв'язку з якими обставинами особа висловлює своє роздратування у формі нецензурної лайки, вона скоює проступок, за який підлягає відповідальності в адміністративному порядку.[2]

Іншою формою цього правопорушення є образливе чіпляння до громадян. Чіпляння - це докучлива поведінка, пов'язана з діями щодо ображання, які зневажають честь і гідність людини та утискають чию-небудь волю, причому у грубій розв'язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративний зрив головного убору, навмисне загороджування виходу або проходу, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, утримання дівчини з непристойною пропозицією та інші подібні дії. Для всіх подібних випадків характерним є і ігнорування волі та бажання оточуючих, прагнення нав'язати свою волю, а точніше - свавілля. До поняття "інші подібні дії" слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: хуліганство протиправний кримінальний

? - насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком;

? - безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів'я по телефону;

? - співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей;

? - вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів;

? - гвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час;

? - публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях;

? - поява у громадському місці в оголеному вигляді;

? - самовільне без потреби зупинення комунального транспорту;

? - нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту;

? - неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не потягло тяжких наслідків;

? - грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них;

? - знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-не-будь майна у незначних розмірах;

? - зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів;

? - умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо. [2]

Критерії відмежування кримінально-караного хуліганства від дрібного хуліганства

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 22.12.2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство", при вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до ч. 1 ст. 296 КК хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення [3].

Отже, головним критерієм відмежування дрібного хуліганства як адміністративного проступку від кримінально-карного, передбаченого ст. 296 КК України, є ступінь суспільної небезпечності скоєного діяння. Останній виявляється в їх характері. Слід погодитися з точкою зору на це питання О. Шишова, який зазначив, що відмінність дрібного хуліганства від кримінально-карного варто шукати в ступені їх суспільної небезпечності, яка виявляється в неоднаковому характері злісності й інтенсивності прояву до суспільства. [6] Чи був хуліганський прояв грубим порушенням громадського порядку або малозначним - це питання повинно вирішуватися шляхом оцінки всіх обставин справи.

Аналіз і узагальнення судової практики дозволяють виявити ті ознаки хуліганства й обставини його вчинення, що істотно впливають на ступінь суспільної небезпечності цього виду злочинів і тому повинні враховуватися під час кваліфікації діяння.

Хуліганські дії характеризуються, насамперед, своєю формою, змістом тих мотивів, котрим керувався винний, обстановкою, у якій вони відбувалися, тривалістю, викликаними наслідками. [6]

Такі хуліганські дії, як нецензурна лайка в громадських місцях і образливе чіпляння до громадян, належать до дрібного хуліганства. Ллє у той же час було б неправильним вважати, що названі форми хуліганських проявів властиві лише дрібному хуліганству. Такі дії можуть визнаватися дрібним хуліганством за умови, що вони за своїм характером не тягнуть за собою застосування заходів кримінального покарання.[2] Це означає, що суспільна небезпечність хуліганських дій значною мірою визначається їх тривалістю. Та ж сама нецензурна лайка (що є в принципі дрібним хуліганством) переростає в кримінально-карний його вид, якщо буде тривалою і тому надовго порушить спокій громадян.

Відмежування кримінально-карного хуліганства від дрібного варто проводити залежно від обстановки (місця, часу події), тривалості, характеру (заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв, пошкодження або знищення майна тощо), а так само реального результату (наслідків) хуліганських дій (ступінь і тяжкість тілесних ушкоджень, розмір матеріальної шкоди). Відмежовуючи дрібне хуліганство від кримінально-карного, характер хуліганських дій, обстановку їх учинення, спричинені ними наслідки, а також особливість винного потрібно враховувати в їх сукупності.[6]

Висновок

Звичайно, словесне хуліганство не загрожує життю та здоров'ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих. Воно, знижуючи рівень людського спілкування, завдає морального зиску суспільству, шкоду духовному самопочуттю людей, затьмарює настрій та ображає їх людську гідність, породжує зневажання етикою та мораллю.

Становлення України як правової держави, проведення адміністративної реформи та реформи адміністративного права обумовило гостру потребу в новому розумінні багатьох соціальних цінностей. Так, зокрема Конституція України визначає, що "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю" [3, с. 3]. Тому одним з важливих завдань держави, її правоохоронних та судових органів є зміцнення й охорона громадського порядку, у сфері якого найчастіше вчиняються адміністративні правопорушення. Успішне виконання зазначеного завдання залежить в тому числі від ефективності заходів протидії дрібному хуліганству - найпоширенішому правопорушенню проти громадського порядку, від своєчасності профілактики, запобігання й припинення конкретних проявів цього негативного явища.

Отже, основними шляхами удосконалення механізму протидії дрібному хуліганству потрібно здійснити за такими напрямками:

* вдосконалення нормативно-правового закріплення протидії дрібному хуліганств, а саме внесення змін до санкції ст.173 КпАП,яка передбачає що дрібне хуліганство тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сума штрафу на 2013 рік, за даний вид правопорушення, сягає 51-119 грн. На нашу думку, сума даного стягнення не значна і через це громадяни нехтують нормами чинного законодавства.

* посилення та вдосконалення профілактики дрібного хуліганства, направлені на запобігання даного правопорушення, активно використовувати заходи переконання. З цією метою посилити патрульно-постову службу міліції у місцях найбільшого здійснення дрібного хуліганства, активізувати боротьбу з пияцтвом, розробляти і провадити комплекс заходів разом з державними та громадськими об'єднаннями, застосувати заходи дисциплінарного впливу згідно з діючим законодавством (наприклад, позбавлення премії, перенесення відпустки і т. ін.)

* проводити більш активну культурно-виховну роботу з молоддю.

Список використаної літератури

1. Кримінальний кодекс України / / Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 25-26.

2. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар у двох томах / [Баулін, В. І. Борисов, С.В. Гринчак, Н.О. Гуторова, В. І. Тютюгіна та ін.] ; За заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В. І. Борисова. - Х. : Видавництво "Право" Національної академії правових наук України та Національного університету "Юридична академія імені Ярослава Мудрого", 2013. - Т. 2. - 1039 с.

3. Кримінальне провадження № 18 - 03 / 13 / / Архів Острозького районного суду Рівненської області за 2013 рік.

4. Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм матеріального права щодо кваліфікації хуліганства: Лист Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2013 р. : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0192740-13

5. Про судову практику у справах про хуліганство: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. / / Вісник Верховного Суду України. - 2007. - 24 січня. - № 2.

6. Адміністративно-юрисдикційна діяльність міліції громадської безпеки: навч. посіб. / С.М. Алфьоров, Т.П. Мінка, Р.В. Миронюк; за заг. ред. С.М. Алфьорова; Днінронетр. держ. ун-т внутр. справ. -X. .Право, 2014.-304 с.

Размещено на Allbest.ru