Позовна давність у цивільних правовідносинах
Цивільно-правові відносини, що складаються в процесі застосування на практиці строків позовної давності. Правові засади позовної давності за законодавством України. Види строків, їх обчислення. Підстави переривання та зупинення перебігу позовної давності.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | русский |
| Дата добавления | 26.05.2016 |
| Размер файла | 61,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет "Львівська політехніка"
Інститут права та психології
Кафедра цивільного права та процесу
КУРСОВА РОБОТА
з цивільного права на тему:
"Позовна давність у цивільних правовідносинах"
Виконала: студентка ІII курсу
Групи ПВ-32
денної форми навчання
Порада Ганна Іванівна
Науковий керівник:
Марич Христина Михайлівна
Львів-2016
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Поняття та види строків у цивільному праві
- Розділ 2. Правові засади позовної давності за законодавством України
- 2.1 Поняття та правове значення позовної давності
- 2.2 Види строків позовної давності
- 2.3 Обчислення строків позовної давності
- Розділ 3. Переривання та зупинення позовної давності
- 3.1 Переривання строків давності
- 3.2 Підстави зупинення перебігу позовної давності
- Висновок
- Список використаних джерел та літератури
Вступ
Актуальність теми: Полягає в тому, що строки позовної давності мають загальний характер. Вони поширюються на всі правовідносини, крім випадків, передбачених законодавством. Норми, в яких містяться правила щодо позовної давності, складають самостійний цивільно-правовий інститут, який є однією із складових загальної частини цивільного права.
У матеріальному розумінні право на позов - це право вимагати від суду винесення рішення про захист порушеного суб'єктивного права і право отримати такий захист. Закінчення строку позовної давності позбавляє сторону можливості вимагати примусового здійснення права через суд, але не позбавляє права, звернутися за захистом до суду взагалі, оскільки для подачі позовної заяви до суду про захист порушеного суб'єктивного права законодавець ніяких строків не встановлює.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності в здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин. Позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятками, передбаченими безпосередньо в ЦК або в інших нормативних актах.
Інститут позовної давності стимулює учасників цивільних правовідносин, права яких порушені, своєчасно пред'являти вимоги про захист порушених прав, так як із закінченням терміну позовної давності особа позбавляється судового захисту свого права. Необхідність дотримання строків позовної давності, зокрема, обумовлюється тим, що ті чи інші обставини після закінчення тривалого часу, не завжди можуть бути встановлені з необхідною достовірністю, що багато доказів (наприклад, письмові) з часом втрачаються.
Структура роботи: Робота складається з трьох розділів. Перший розділ - "Поняття та види строків у цивільному праві”, другий (основний) - "Правові засади позовної давності за законодавством України'' і третій - `'Переривання та зупинення позовної давності''. Перший розділ дає тлумачення строків у цивільному праві, розкриває їх значення, другий розділ безпосередньо розкриває особливості позовної давності, зокрема - поняття позовної давності, види позовної давності та їх характеристика, обчислення позовної давності, а третій розділ розкриває підстави переривання і зупинення перебігу позовної давності.
Обсяг роботи: 25 сторінок.
Методи дослідження: були використані такі методи науково-дослідницької роботи як літературний, порівняльний, метод аналізу та синтезу, узагальнення.
Предметом дослідження є позовна давність у цивільному законодавстві.
Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що складаються в процесі застосування на практиці строків позовної давності.
Мета даної роботи: розглянути теоретичні аспекти та особливості практичного застосування строків позовної давності.
Завдання роботи, які необхідно виконати для реалізації зазначеної мети:
1) проаналізувати поняття і види строків позовної давності;
2) визначити особливості обчислення строків позовної давності;
3) з'ясувати підстави та наслідки переривання і зупинення позовної давності.
Під час виконання даної курсової роботи були використані різноманітні нормативно-правові акти, коментарі до них, різноманітні посібники з цивільного права та суміжних галузей, періодичні видання, а також праці видатних вчених у галузі цивільного законодавства. Зокрема проблемі позовної давності присвятили свої праці Грибанов В.П., Грін Є.В., Ільїних К.І., Кисельов А.А., Коваленко Є. С.
Розділ 1. Поняття та види строків у цивільному праві
Здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно: вони виникають, змінюються та припиняються у часі. Для регулювання цивільних відносин використовують певні проміжки часу, які називаються строками.
Під строком у цивільному праві розуміють, звичайно, момент або проміжок часу, з настанням або із закінченням якого законодавець пов'язує певні правові наслідки. [1] Так, якщо протягом трьох років громадянин відсутній за місцем постійного проживання і його місцезнаходження невідоме, то суд, за заявою зацікавленої особи, може оголосити такого громадянина померлим. Ось цей проміжок часу (три роки) і є строком.
Існування строків передбачено не тільки цивільним правом, але й іншими нормами українського законодавства. Зокрема поняття строків існує також у господарських правовідносинах. Процесуальний строк - це визначений період, протягом якого господарський суд, сторони й інші учасники процесу мають здійснити відповідні процесуальні дії. [2] Проте в кожній галузі права поняття строку є різним.
Багатоманітність строків, які регулюються нормами цивільного права, зумовлює потребу в їх класифікації.
Класифікацію строків можна провести за різними критеріями.
І. За правовими наслідками строки поділяються на:
правовстановлюючі або правостворюючі. Це строки, з якими пов'язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов'язків. Так, саме з досягненням громадянином повноліття (18-ти років) законодавець пов'язує виникнення цивільної дієздатності в повному обсязі, що дає можливість громадянинові самостійно набувати та здійснювати конкретні цивільні права;
правоприпиняючі. Це строки, з перебігом яких законодавець пов'язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов'язків. Так, по закінченню певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя;
правозмінюючі. По закінченню цих строків припиняються одні права та обов'язки і виникають інші. Так, якщо особа загубила річ, і ця річ певний час зберігалася в органах внутрішніх справ, то по закінченню визначеного строку особа перестає бути власником речі і право власності на що річ виникає у держави.
II. За підставами встановлення строки розрізняють:
законні (тобто строки, встановлені законом чи підзаконним актом). Ці строки сторони не можуть змінювати за домовленістю. Так, при порушенні права привілеєвої купівлі співвласник може звернутися до суду протягом строку, який визначений Цивільним кодексом України;
судові. Це строки, тривалість яких визначається судом чи арбітражним судом залежно від обставин конкретної справи і з врахуванням змісту дій, які повинні виконати сторони. Скажімо, якщо в арбітражному засіданні сторони не можуть дійти до згоди щодо кількості не поставленої за договором продукції, арбітражний суд може зобов'язати їх протягом тижня провести спільну звірку поставки;
договірні. Це строки, які визначаються за угодою сторін із врахуванням індивідуальних особливостей конкретних правовідносин.
III. За ступенем самостійності сторін у встановленні строків:
імперативні строки, тобто такі, що не можна змінити за домовленістю сторін (строки позовної давності, претензійні строки);
диспозитивні строки, тобто такі, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін. Наприклад, боржник повинен виконати зобов'язання, визначене моментом витребування, в 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо сторони в договорі не передбачили негайного виконання цього зобов'язання.
IV. За призначенням:
позовна давність переривання зупинення
строки здійснення цивільних прав, тобто строк, протягом якого володар суб'єктивного права може реалізувати можливості, закладені в суб'єктивному праві. В основному такі строки встановлюються законом, але можуть бути визначені й сторонами. Це - строки придатності, зберігання, гарантійні строки;
строки виконання зобов'язань (строки поставки, здачі робіт за договором підряду);
строки захисту цивільних прав, тобто строк, протягом якого сторона може розраховувати на захист свого права в разі порушення і отримати цей захист (строки позовної давності).
V. За способами визначення, а саме - строки, які визначаються:
календарною датою (строк повернення боргу);
певним періодом часу (поставка продукції - поквартальна, щомісячна);
вказівкою на подію, яка неодмінно має настати (настання навігації - за договором перевезення водним транспортом: кожного року неможливо визначити конкретну дату настання цієї події).
VI. За ступенем визначеності:
визначені строки, якщо відомо, коли саме строк настане;
невизначені строки, якщо це пов'язано з певною подією, яка обов'язково настане, або з бажання кредитора (наприклад, строк повернення боргу "за першою вимогою").
Строки можуть обчислюватися роками, місяцями, днями, годинами. Наприклад, при розірванні договору найму, укладеного на невизначений строк, наймодавець зобов'язаний попередити про це наймача за три місяці. За конкретними договорами про охорону, супровід вантажів, виконання певних обчислювальних робіт строки можуть обчислюватися й погодинно. [3, c.6]
Перебіг строку починається наступного дня після закінчення календарної дати чи події, якою визначено його початок. Так, 6-місячний строк для прийняття спадщини починається обчислюватися від наступного дня після смерті спадкодавця. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року цього строку, а якщо строк обчислюється місяцями - то відповідного числа останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця. Так, якщо 6-місячний строк, протягом якого за тимчасово відсутнім наймачем зберігається житлове приміщення, розпочався 31 березня, то закінчиться він відповідно 30 вересня, оскільки у вересні останній день - 30 число.
Якщо останній день строку припадає на неробочий день, то днем закінчення строку вважається перший робочий день. Якщо строк встановлений для виконання певної дії, то він закінчується о 24 годині останнього дня строку. Але якщо така дія повинна бути вчинена в певній організації (у нотаріуса, суді), то строк закінчується в той час, коли в даній організації припиняється робота. Проте строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, інші документи, грошові кошти були здані на пошту до 24 години. Виконання вказаних дій підтверджується поштовою чи телеграфною квитанцією, штемпелем на листі, випискою з реєстру поштових відправлень тощо.
Розділ 2. Правові засади позовної давності за законодавством України
2.1 Поняття та правове значення позовної давності
Можливість захисту цивільних прав у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом. Зокрема для захисту прав важливе значення мають претензійні строки і строки позовної давності.
Претензійний строк - це встановлений законодавством проміжок часу, протягом якого особа у встановлених законом випадках має звернутися до порушника договору з вимогою (претензією) про врегулювання спору, що виник між ними, їх дотримання має важливе значення, оскільки надалі від цього залежить можливість позовного захисту. Водночас сфера застосування цих строків обмежена і за суб'єктним складом, і за колом відносин (деякі господарські відносини).
Більш загальною є вимога дотримання строку позовної давності, яка стосується всіх учасників цивільних правовідносин.
Позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК).
Значення інституту позовної давності пояснюється низкою причин. Насамперед обмеження строку для розгляду спору полегшує надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками. Нарешті, позовна давність стимулює активність учасників цивільного обігу у здійсненні прав і виконанні обов'язків. [4, c.179]
З урахуванням значення цього інституту позовна давність встановлена безпосередньо законом і може змінюватися угодою сторін лише у бік збільшення строку, але не скорочення. Про таке збільшення строків позовної давності сторони мають укласти договір, для якого передбачається проста письмова форма (ст.259 ЦК).
Сучасні дослідники позовної давності звертають увагу на мету і причини існування даного правового інституту. Так, професор Є.А. Суханов пише, що позовна давність "покликана сприяти усуненню нестійкості, невизначеності у відносинах учасників цивільного обороту". А тому що з плином часу не може збір доказів, що "встановлення позовної давності, спонукаючи боку до звернення до суду за захистом свого права, одночасно служить і інтересам іншої сторони, і інтересам правопорядку в цілому". [5 I, c.67] "Не можна скидати з рахунків і міркування справедливості", вважає професор А.П. Сергєєв, так як "тривалий непред'явлення позову позивачем зазвичай свідчить про те, що він або не дуже зацікавлений у здійсненні свого права, або нетвердо упевнений в обґрунтованості своїх вимог. Нарешті, позовна давність слугує зміцненню договірної дисципліни, стимулює активність учасників цивільного обороту в здійсненні належать їм прав і обов'язків, а також посилює взаємний контроль за виконанням зобов'язань". [6, c.93]
На думку професора Т. Є. Абова, "позовна давність охороняє інтереси як уповноваженої особи, так і його контрагента, правова сфера якого не повинна знаходитися нескінченно в стані невизначеності, під загрозою судового рішення проти нього. Тим самим позовна давність сприяє стійкості цивільного обороту". [7, c.54]
По-різному ставляться до позовної давності в країнах правової сім'ї континентальної Європи і англо-американської системи. Якщо романо-германська система розглядає позовну давність як інститут матеріального права, то система загального права - як інститут процесуального права. Таке неоднакове розуміння цього інституту породжує досить важливі юридичні наслідки. Це означає, що за правом країн континентальної Європи арбітраж або суд зобов'язані застосовувати норми про позовну давність того права, яке підлягає застосуванню при врегулюванні відносин між сторонами за умовами договору або за колізійною нормою. Це може бути як право країни суду, де розглядається справа, так і право країни, яке передбачено в договорі.
У країнах англо-американського права арбітраж або суд, розглядаючи позовну давність як сферу процесуально-правових відносин, застосовують для її регулювання в усіх випадках норми власного національного законодавства. Це зумовлено тим, що згідно із загальноприйнятою доктриною міжнародного приватного права, стосовно питань процесуального порядку завжди підлягає застосуванню законодавство тієї країни, в якій розглядається справа, іншими словами, застосовується закон суду. За всіма правовими системами початок закінчення термінів позовної давності визначається моментом виникнення права на позов, тобто моментом, з якого зобов'язання може бути пред'явлене для примусового виконання. [8, c.45]
2.2 Види строків позовної давності
Позовна давність поділяється на два види: загальну і спеціальну.
Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк, або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності встановлений у три роки.
Спеціальна позовна давність може встановлюватися законом для окремих видів вимог. Вона може бути порівняно із загальною позовною давністю скороченою; подовженою. Спеціальна позовна давність, що встановлюється законодавством для окремих видів вимог та враховує специфіку цих відносин, може бути як скорочена, так і більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. [9]
Скорочена спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:
про стягнення неустойки (штрафу, пені);
про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;
про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст.362 ЦК);
у зв'язку з недоліками проданого товару (ст.681 ЦК);
про розірвання договору дарування (ст.728 ЦК);
у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст.925 ЦК); - про оскарження дій виконавця заповіту (ст.1293 ЦК).
Подовжена спеціальна позовна давність, у свою чергу, може бути двох різновидів: 5 років; 10 років. Позовна давність у 5 років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. Позовна давність у 10 років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. Перелік підстав застосування спеціальної позовної давності, що міститься у ст.258 ЦК, не є вичерпним і може знаходити продовження у відповідних нормах ЦК (наприклад, ст.786 ЦК) та інших законів.
Незважаючи на те, що строки позовної давності встановлені законом, вони можуть бути збільшені за домовленістю сторін, укладеною в письмовій формі. Однак вказане положення не надає сторонам права змінювати порядок обчислення позовної давності.
Строки позовної давності поширюються на всі цивільно-правові відносини, за винятком зазначених у ст.268 ЦК. Згідно з останньою строки позовної давності не поширюються, зокрема, на вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; вимоги вкладника до банку (фінансової) установи про видачу вкладу; про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; вимоги власників або іншої особи про визнання незаконним акта органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, якими порушено їх право власності або інші речові права; на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про виплату страхової суми, страхового відшкодування. Крім того, позовна давність не застосовується до позовів власника про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних із неправомірним позбавленням володіння (негаторних позовів), оскільки правопорушення триває у часі'.
Зазначений перелік не є вичерпним, законом можуть бути встановлені й інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. [10, c.112]
Через різноманітні договірні та деліктні підстави виникнення цивільних або господарських зобов'язань у національних системах права встановлено різні терміни позовної давності. Відповідно до ст.8 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, ратифікованої Постановою ВР України від 14.07.93 № 3382-ХІІ. строк позовної давності за договорами міжнародної купівлі-продажу товарів встановлюється у чотири роки. Також прикладом різноманітності термінів позовної давності може слугувати Франція, у законодавстві якої передбачено три основні групи термінів позовної давності: ЗО років - для всіх вимог, якщо законом у цьому випадку не передбачено інше; 5 років - для вимог за зобов'язаннями, які підлягають виконанню з певною періодичністю та у встановленому обсязі; від 6 місяців до 2 років - для вимог за зобов'язаннями, докази виконання яких можуть бути втраченими у разі встановлення триваліших строків.
У ФРН загальний термін позовної давності також становить ЗО років. Поряд з тим існує система коротших строків давності. Від 6 місяців до 2 років - для деяких вимог комерсантів, зокрема, для вимог про відшкодування збитків внаслідок відсутності належної якості товару; 3 роки - для вимог про відшкодування завданої деліктом шкоди; 4 роки - для несплачених своєчасно періодичних платежів. У Швейцарії загальний термін позовної давності дорівнює 10 рокам. Для деяких вимог, зокрема, за договором роздрібної торгівлі, найму, встановлено 5-річний строк; для вимог за деліктними зобов'язаннями - один рік. У Великобританії і США також діють різні строки позовної давності залежно від підстави виникнення позову, як правило, від 4 до 12 років. [11]
2.3 Обчислення строків позовної давності
Оскільки позовна давність є видом строків, при її обчисленні використовуються загальні правила ст. ст.253-255 ЦК. При цьому правило про обчислення позовної давності сформульоване в ч.2 ст.260 ЦК як імперативне. Тобто, порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Оскільки і загальна, і спеціальна позовна давність обчислюються роками, то при їх обчисленні використовуються правила щодо обчислення строків роками (ч. І ст.254 ЦК). Отже, позовна давність спливає у відповідні місяць та число останнього року строку о 24 годині. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Якщо закінчення позовної давності припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Крім того, письмові заяви (позовні заяви, тощо) та повідомлення, здані до установ зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ст.255 ЦК).
Стаття 259 ЦК передбачає можливість збільшення строку позовної давності за письмовою згодою сторін. В такому випадку строк може бути збільшений не тільки на роки (що найбільш реально), але й на тижні, місяці, півроку тощо. Крім того, окремі законодавчі акти також можуть встановлювати скорочені строки позовної давності, які обчислюються місяцями. В такому випадку при обчисленні таких (збільшених чи зменшених) строків позовної давності, будуть використовуватися також інші правила, передбачені в статтях 253-255 цього Кодексу, щодо обчислення строків днями, тижнями, місяцями, декадами, півроком тощо. [12, c.166]
За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня виникнення права на позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК). Наприклад, повернувшись додому з роботи, особа виявляє нестачу речей. У цей момент вона дізнається про порушення її права власності. Можлива також ситуація, коли існує припущення (презумпція) стосовно того, що особа дізналася про порушення права, навіть якщо сам потерпілий не звернув на це уваги. Так, якщо гроші були позичені на два місяці і не повернуті до закінчення цього строку, то припускається, Що кредитор дізнався про порушення свого права на наступний День після закінчення строку договору, хоч сам він забув про існування боргу.
Крім того, для окремих випадків порушення цивільних прав законом встановлюються спеціальні правила визначення початку перебігу позовної давності.
Існуючі підходи до визначення початку перебігу строку давності пояснюються тим, що при порушенні відносних (зобов'язальних) правовідносин особа дізнається про порушення свого права в момент закінчення строку виконання зобов'язання, тобто одночасно, а при порушенні абсолютних прав (права власності, інших речових прав, авторських прав тощо) можливий розрив у часі між самим фактом порушення права і моментом, коли особа, чиє право порушено, дізнається про це. Однак, як уявляється, є помилковим твердження законодавця про початок перебігу строку позовної давності з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права чи про особу, яка порушила право. Вказані обставини повинні застосовуватися лише в сукупності, оскільки, не маючи уявлень про порушника права (відповідача), потерпіла особа не має процесуальної можливості звернутися з позовом до суду, а отже, і захистити власні права й охоронювані законом інтереси. [12, c.23]
Зокрема, в чч.2-6 ст.261 ЦК зазначені такі випадки:
1) перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства;
2) перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання;
3) у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття;
4) за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання;
5) за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку;
6) за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Законом можуть бути встановлені винятки із загальних правил, встановлених ЦК для визначення початку перебігу позовної давності. Слід звернути увагу на те, що згідно зі ст.262 ЦК заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Розділ 3. Переривання та зупинення позовної давності
3.1 Переривання строків давності
У певних випадках унаслідок активних дій сторін перебіг строку позовної давності може перериватися. Переривання перебігу позовної давності відрізняється від її зупинення як за підставами, так і за юридичними наслідками. Загальною підставою для переривання перебігу позовної давності є звернення з позовом у встановленому порядку, тобто вчинення позову належним позивачем до належного відповідача і в належний суд, а також вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу чи іншого зобов'язання (часткове виконання зобов'язання, письмове прохання про відстрочку боргу тощо). [13, c.18]
Залишення позову без розгляду не перериває перебігу позовної давності. Якщо суд залишив без розгляду позов, вчинений у кримінальній справі, то перебіг позовної давності, що почався до вчинення позову, зупиняється до набирання чинності вироком, яким позов було залишено без розгляду, а час, протягом якого давність була зупинена, не зараховується до тривалості позовної давності. Коли частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона продовжується до шести місяців. Таким чином, на відміну від зупинення перебігу позовної давності переривання має своїм наслідком те, що після нього перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.
Підставами для переривання строку позовної давності є: вчинення позову в установленому законом порядку, однак залишення судом позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності; вчинення зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання нею свого або іншого боргу або іншого обов'язку. До дій, які свідчать про визнання боргу, можуть належати: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу та/або неустойки, сплата процентів за основним боргом; прохання про відстрочення виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалося виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності за іншими частинами (платежами). Усне визнання зобовґязання чи усна обіцянка сплатити борг певного числа не є підставою для перерви строку. За спорами організацій, виконання зобовґязаною стороною дій, що свідчать про визнання боргу (наприклад, досилка комплектуючих частин при поставці некомплектної продукції, заміна неякісної продукції на якісну), є підставою для переривання строку позовної давності. [14, c.9]
У науковій літературі під час висвітлення питань, пов'язаних із перериванням позовної давності, більшість дослідників обмежуються застереженням про те, що цей строк для захисту права переривається, зокрема, пред'явленням позову у встановленому порядку. При цьому, як правило, залишається поза увагою аналіз наслідків такого переривання для подальшого перебігу позовної давності. Зрозуміло, що відсутність особливого інтересу до цієї теми з боку науки цивільного права пояснюється, не в останню чергу, малою кількістю відповідних спорів у судовій практиці.
3.2 Підстави зупинення перебігу позовної давності
Під зупиненням слід розуміти таку зміну порядку обчислення строку, за якою в період дії певної обставини, передбаченої цивільним законодавством (ст.263 ЦК та інші норми ЦК), перебіг строку "завмирає", а після припинення цієї обставини перебіг того самого строку поновлюється в частині, що залишилася. [15, c.148]
Підставами для зупинення перебігу строку позовної давності є: надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); мораторій - відстрочення виконання зобов'язань, на підставах, встановлених законом; перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України та інших створених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан; зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.
Непереборна сила як підстава зупинення перебігу позовної давності характеризується тим, що охоплює як природні явища (землетруси, повені, зсуви, тропічні зливи, пожежі), певні поділу суспільстві (військові дії, страйки, заворушення), так і протиправні вчинки окремих осіб (незаконне затримання, захоплення в заручники тощо). Необхідно зазначити, що вітчизняний законодавець, формулюючи легальне визначення непереборної сили, надав ознакам надзвичайності та невідворотності альтернативного характеру. Тобто ЦК виходить із того, що непереборна сила має місце за наявності хоча б однієї з названих ознак. З огляду на те, що ці ознаки відображають якісно неоднорідні риси цього, такий підхід, запропонований у п.1 ч.1 ст.263, навряд чи заслуговує підтримки. Надзвичайність означає відсутність закономірностей у розвитку події. Наприклад, тривалий снігопад у Криму. Невідворотність означає, що саме за цих умов настання події неможливо було відвернути (тобто за звичайних умов її можна було б відвернути). Непереборною силою виступає саме подія, тобто такий юридичний факт, настання якого не залежить від волі людей. Прикладами непереборної сили можуть бути руйнівні природні явища: повінь, шторм, буревій, землетрус та інші явища, що обґєктивно зробили неможливим подання позову (у звґязку з проведенням аварійних, рятувальних робіт тощо).
Питання про те, чи можна до непереборної сили зарахувати й хворобу, якщо вона тривалий час перешкоджала особі звернутися до суду, є дискусійним. Зауважимо, що інститут добровільного представництва дає змогу особі захищати свої інтереси в тих випадках, коли вона захворіла; якщо ж вона визнана недієздатною, то її інтереси представляє законний представник. Якщо строк позовної давності пропущений саме через хворобу позивача, то суд може врахувати хворобу позивача як обставину, що дозволяє поновити пропущений строк позовної давності. [16, c.109]
Мораторій може бути оголошений у звґязку з різними надзвичайними подіями, викликаними складним міжнародним становищем, неординарними складними громадськими явищами. Мораторій може мати як загальний, так і спеціальний характер, бути поширеним як на певну територію, так і на певний вид зобовґязань. Загальні мораторії в нашій країні не оголошувалися навіть за важких умов Великої Вітчизняної війни; часткові ж мораторії мали місце. Так, під час війни була встановлена відстрочка для стягнення заборгованості по грошових зобовґязаннях державних та кооперативних організацій, що перебували на тимчасово окупованій території. Прикладом введення мораторію, який передбачає зупинення в сучасних умовах, є Закон України "Про запровадження мораторію на примусову реалізацію майна" щодо звернення стягнення за виконавчими документами на нерухоме майно та інші основні засоби виробництва, що забезпечують виробничу діяльність державних підприємств. Прикладом може бути також Закон України від 4 лютого 1999 р. "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за послуги зв'язку"2, яким заборонено нараховувати по розрахунках та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення плати за послуги зв'язку.
У порівнянні із законодавством минулих років ЦК запровадив також нову підставу зупинення перебігу позовної давності - зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносин. [17,c.56]
У разі виникнення однієї з наведених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин, а від дня їх припинення продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Окрім загальних підстав зупинення позовної давності, передбачених ст.263 ЦК України, є й інші, що передбачені певними статтями Кодексу та деякими нормативними актами.
За позовами про відшкодування шкоди, повґязаної з ушкодженням здоровґя або заподіянням смерті, перебіг строку позовної давності зупиняється зверненням потерпілого або непрацездатних осіб, які перебували на його утриманні чи мали на день смерті право на одержання від нього утримання, а також дитини, яка народилась після його смерті, до відповідного органу із заявою про призначення пенсії або допомоги - строк зупиняється до призначення або відмови в призначенні.
Усі інші обставини не є підставою для зупинення перебігу строків позовної давності. Так, якщо складання розрахунку аварії на морі є підставою для зупинення перебігу строку позовної давності, то такі самі обставини, повґязані з аварією наземного транспорту (наприклад, проведення розслідування за фактом зіткнення джерел підвищеної небезпеки), не є підставою зупинення перебігу строків позовної давності. Строк позовної давності в таких випадках починається не від дня винесення вироку суду чи постанови слідчих органів за фактом автотранспортної пригоди, а від дати завдання збитків, причому час, потрібний для встановлення остаточної суми збитків, не впливає на вирішення питання про початковий момент відліку строків позовної давності. [18, c.13]
Висновок
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності в здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Якби законодавець не обмежував можливість захисту порушеного права певним строком, це знижувало б дієвість матеріальної відповідальності за порушення договірних зобов'язань, створювало б перешкоди для розгляду справи по суті та встановлення істини, оскільки з плином часу докази втрачаються, зумовлювало б хиткість фактичних відносин, оскільки вони завжди перебували б під загрозою оспорення.
Позовна давність існує в цивільному праві у першу чергу з метою захисту інтересів боржника. Оскільки в суспільстві практично кожен індивідуум у тих або інших цивільних правовідносинах виступає в ролі боржника - позовна давність в підсумку забезпечує стабільність усього цивільного обороту. Нерідко в науковій літературі про таку стабільність говорять через протилежне за формою, але ідентичне за змістом формулювання: "Позовна давність має на меті усунути невизначеність цивільних правовідносин". Така невизначеність виникає в тих випадках, коли кредитор, право якого порушене, з тих або інших причин не подає позов проти боржника. Завдяки наявності у цивільному праві інституту позовної давності, після закінчення визначеного проміжку часу боржник одержує впевненість у тому, що до нього не можуть бути застосовані заходи примусового стягнення заборгованості або виконання іншого обов'язку на користь кредитора. До речі, неправильним і досить необачним є висновок, який нерідко зустрічається в літературі, про те, що позовна давність захищає практично тільки несумлінних боржників (хоча, дійсно, саме вони найчастіше користуються її "перевагами").
Позовна давність покликана забезпечити перш за все законні інтереси боржників, які належним чином виконали свої обов'язки перед кредиторами, але з тих або інших причин втратили докази такого виконання. За відсутності норм, що встановлюють позовну давність, такі боржники змушені були б погашати свої борги кілька разів. Натомість позовна давність дає боржникові (за умови спливу відповідного періоду часу) можливість захиститися від необґрунтованих вимог кредитора не шляхом надання доказів, що підтверджують факт виконання обов'язку, а одним лише посиланням на пропуск позивачем позовної давності. У такому разі відповідач має повне право сказати перед судом: "Я виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, але, на жаль, втратив (не можу надати) відповідні докази, у зв'язку з чим прошу застосувати позовну давність і відмовити в позові".
Врешті-решт, позовна давність має важливе процесуальне значення. Вона сприяє тому, щоб уповноважена особа не відкладала "на потім" вирішення питання про те, чи захищати їй своє порушене право в судовому порядку чи ні. Тим самим забезпечується більша обґрунтованість судового рішення і, як наслідок, - його авторитет. Це зрозуміло і цілком закономірно. Адже зі спливом значного часу якість (вірогідність) доказів неминуче погіршується. Події стираються з пам'яті сторін і свідків, документи губляться, зменшується об'єктивна можливість проведення необхідних експертиз тощо.
Таким чином, позовна давність стоїть на сторожі інтересів і боржника, і держави в особі органу судової влади. Разом з тим, як і будь-який інший інститут цивільного права, позовна давність не може не враховувати варті уваги обставини, що стосуються такої сторони цивільних правовідносини як кредитор. Цивільний закон виходить з того, що в деяких випадках період часу, що минув, варто визнати таким, що не має юридичного значення, і почати відлік позовної давності заново. Такі випадки називаються перериванням позовної давності. Підставами такого переривання слугують дві обставини: по-перше, визнання боржником свого обов'язку перед кредитором і, по-друге, пред'явлення кредитором позову.
Список використаних джерел та літератури
1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. [Електронний ресурс]. URL: http://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/435-15
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 29 травня 2013 `' Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ''. [Електронний ресурс]. URL: http://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/v0010600-13
3. Луць В.В. Строки і терміни у цивільному праві: монографія/ В.В. Луць. - К., 2013.
4. Заіка Ю.О. Українське цивільне право: навч. посіб. / Ю.О. Заіка. - 2008.
5. Цивільне право: У 2 т. Підручник / Відп. ред. проф. О.А. Суханов. - 2-е вид., перероб. і доп. - М: Видавництво БЕК, 1998.
6. Сергєєв А.П., Толстой Ю.К. Цивільне право. У 3-х томах. Під ред. Сергєєва А.П., Толстого Ю. К.4-е вид., Перероб. і доп. - М.: 2005.
7. Абов Т. Є. Вибрані праці. Цивільний та арбітражний процес. Цивільне та господарське право. - М: Статут, 2007.
8. Л.В. Голяк, А.С. Мацко, О.В. Тюріна. Порівняльне Правознавство. Курс лекцій - МАУП., 2012.
9. Науково-практичннй коментар Цивільного кодексу України / За ред.В.М. Коссака. / 2-ге вид. змінене і доповнене. - К.: Істина, 2008. [Електронний ресурс]. URL: http://uazakon.ru/ukr/tskur/
10. Понікаров В.Д., Попова С.М., Назаренко Д.В. Цивільне право. Навчальний посібник - К.: Центр учбової літератури, 2007.
11. Цивільне та торгове право зарубіжних країн. Шимон С.І. Навч. посіб. (Курс лекцій). - К.: КНЕУ, 2004. [Електронний ресурс]. URL: http: buklib.net/books/21889/
12. Харитонов Є.О., Старцев О.В. Цивільне право України. Підручник. - Вид.2-ге, перобл. і доп. - К.: Істина, 2009.
13. Фаршатов І.А. Позовна давність. Законодавство: теорія і практика. - М.: ВАТ "Видавничий дім" Городець", 2004.
14. Кирилова М.Я. Позовна давність. - М., 1996.
15. Цивільне право: Підручник: У 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; За заг. ред.В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - Х.: Право, 2011.
16. Стефанчук Р.О. Цивільне право України: Навч. посібник. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2009.
17. Білоусов Ю.В. Захист цивільних прав та інтересів: питання теорії, юрисдикції та завершеності // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наук, праць. - Вип.23. - Одеса, 2004.
18. Гуйван П.Д. Позовна давність [Текст]: монографія / П.Д. Гуйван; Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". - Х.: Право, 2012.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Загальні засади та юридична природа строків у цивільному праві. Правові засади позовної давності за законодавством України. Роль строків у цивільних правовідносинах. Правильне обчислення строків позовної давності. Початок їх перебігу, зупинення і перерив.
курсовая работа [69,6 K], добавлен 02.10.2016Комплексний аналіз класифікації строків давності за чинним українським законодавством. Дослідження основних видів давності, зокрема застосування позовної, набувальної давності, а також давності примусового виконання добровільно невиконаного обов'язку.
статья [23,6 K], добавлен 17.08.2017Строк у цивільному праві - момент або проміжок часу, з настанням або із закінченням якого пов'язані певні правові наслідки. Види строків і термінів: характеристика і аналіз. Поняття строків позовної давності, присікальних, гарантійних, їх застосування.
курсовая работа [32,6 K], добавлен 06.04.2012Поняття давності у кримінальному праві для звільнення від покарання. Перебіг строків давності та порядок їх обчислення, умова не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості. Зміст поняття не ухилення особи від слідства або суду.
курсовая работа [33,9 K], добавлен 11.11.2010Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Юридична некоректність визнання особи винною у вчиненні злочину у випадку звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
статья [27,9 K], добавлен 18.08.2017Поняття та значення строків у Цивільному процесуальному кодексі України. Види процесуальних строків: встановлені законом, встановлені судом, абсолютно та відносно визначені. Порядок обчислення, зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків.
контрольная работа [56,5 K], добавлен 03.08.2010Поняття процесуальних строків, їх ознаки, види та значення. Обчислення, зупинення, поновлення і продовження цивільних процесуальних строків. Поняття недоліків рішення суду. Виправлення описки чи явної арифметичної помилки. Ухвалення додаткового рішення.
контрольная работа [31,9 K], добавлен 27.02.2009Характеристика прав та обов’язків учасників судового процесу, до складу якого входять сторони, треті особи, прокурор тощо. Дослідження порядку розгляду касаційної скарги. Особливості процесуальної форми позовної заяви та аналіз її основних реквізитів.
контрольная работа [27,3 K], добавлен 27.04.2010Процесуальний строк як період часу, встановлений законом або судом: класифікація, причини зупинення, поновлення та продовження. Розгляд видів процесуальних строків: абсолютно визначені, відносно визначені. Регулювання та порядок обчислення строків.
контрольная работа [58,9 K], добавлен 13.10.2012Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ. Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах. Судові виклики і повідомлення у цивільному процесі. Розшук відповідача. Вирішення претензійно-позовної справи з трудового права.
контрольная работа [26,8 K], добавлен 09.02.2012Види суб'єктів цивільних прав за законодавством України. Правові форми участі держави в цивільних відносинах. Органи та представники, через яких діє держава у цивільних відносинах. Цивільно-правова відповідальність держави за цивільними зобов'язаннями.
контрольная работа [37,5 K], добавлен 18.07.2011Складання позовної заяви про стягнення аліментів на дітей. Складання проектів судових рішень у цивільних справах по позовних заявах про вселення на житлову площу у будинок та про незаконне звільнення з роботи. Апеляційна скарга про повернення боргу.
контрольная работа [14,4 K], добавлен 03.08.2010Поняття звільнення від кримінальної відповідальності в Україні. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку: з дійовим каяттям; з примиренням винного з потерпілим; з передачею особи на поруки; зміною обстановки; закінченням строків давності.
курсовая работа [41,1 K], добавлен 11.02.2008Поняття процесуальних строків та їх значення у кримінальному процесі. Строки провадження слідчих і процесуальних дій та порядок їх обчислення. Продовження строків досудового слідства. Поняття і види судових витрат.
реферат [47,9 K], добавлен 25.07.2007Підстави обмеження цивільної дієздатності фізичної особи за законодавством Європейських країн та України, її місце у юридичній науці та цивільному праві. Цивільно-правові аспекти характеристики обмежено дієздатних осіб як учасників цивільних відносин.
курсовая работа [44,3 K], добавлен 19.08.2014Поняття процесуальних строків та їх значення у кримінальному процесі. Строки проводження слідчих і процесуальних дій та порядок їх обчислення. Продовження строків досудового слідства. Поняття і види судових витрат. Відшкодування судових витрат.
реферат [47,9 K], добавлен 08.08.2007Сутність і зміст терміну "процесуальний строк" в адміністративному судочинстві. Роль соціально-правової природи і юридичного значення строків. Проблема розвитку процесуальних відносин та їх правового регулювання. Особливості класифікації строків.
контрольная работа [52,7 K], добавлен 14.05.2011Найпоширеніші предмети судових спорів з питань оренди нерухомого майна. Розірвання договору оренди. Спонукання щодо продовження (укладення на новий строк) договору оренди. Правові підстави для подання позовної заяви про визнання договору оренди недійсним.
реферат [15,0 K], добавлен 10.04.2009Судимість як правовий наслідок засудження особи вироком суду до кримінального покарання. Особливості і підстави визначення строків погашення судимості. Обчислення строків судимості. Порядок зняття судимості за Кримінально-процесуальним кодексом України.
реферат [10,6 K], добавлен 12.12.2010Поняття нотаріальних дій, місце і строки їх вчинення, підстави відкладення та зупинення. Особливості встановлення та перевірки осіб, що звернулись за вчиненням нотаріальних дій. Порядок та правила підписання нотаріальних документів та сплати мита.
курсовая работа [122,4 K], добавлен 29.01.2011
