Характеристика державного управління у сфері освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський Національний Економічний Університет імені Вадима Гетьмана

Факультет правознавства

РЕФЕРАТ

на тему:

Характеристика державного управління у сфері освіти

Студента групи :

правове регулювання економіки

Чусовітіної Юлії Данилівни

Викладач:

Луценко Юрій Васильович

м. Київ 2015

Зміст

Вступ

1. Основні принципи освіти. Загальні засади у сфері управління освіти

2. Органи які здійснюють управління у сфері освіти

Висновки

Вступ

Сучасна система освіти в Україні перебуває в стані реформування вже не одне десятиліття. І це не дивно, адже освіта - це саме та галузь життя цивілізованого суспільства, яка потребує постійного оновлення та змін. Водночас очевидним є те, що на перший план має висуватися питання ефективності тих змін і реформ, які здійснюються у сфері освіти. Реалізація реформ у галузі освіти та їх ефективність повною мірою залежать від освітньої політики, яка закладається в її основу, від зусиль держави та всіх інститутів демократичного суспільства, що спрямовуються на їх здійснення, а також від професійності управлінців, які реалізовуватимуть ці реформи. Саме тому створення системи підготовки фахівців з освітньої політики є нагальною проблемою реформування системи управління освітою в Україні. Перший крок у напрямі підготовки керівних кадрів освіти зроблено із відкриттям у НАДУ з 2009 р. нової спеціальності за магістерською програмою “Державне управління у сфері освіти”. Мета магістерської програми полягає у професійній підготовці висококваліфікованих фахівців для державного управління у сфері освіти, спроможних розробляти, аналізувати й впроваджувати державну освітню політику; ефективно виконувати управлінські функції, сприяти інноваційнимпроцесам в освіті відповідно до потреб громадян, держави, суспільних запитів, світових та європейських стандартів. Навчання за спеціальністю дає змогу слухачам отримати знання та набути умінь з аналізу і планування освітньої політики; стратегічного управління; управління інноваційним розвитком галузі; опанувати навички оцінювання результатів та ефективності реалізації цілей і завдань освітньої політики. Особливості магістерської підготовки слухачів полягають у доборі змісту і технологій навчання, що максимально враховують вітчизняний та зарубіжний досвід, і відповідають сучасним вимогам до навчання дорослих. Значна увага приділяється розв'язанню проблемних ситуацій, якізустрічаються в управлінській діяльності; оцінюванню якості навчання; аналізу особистісного досвіду слухачів. 4 Практико зорієнтовані зміст і технології навчання спрямовані на формування управлінських кадрів як професійних лідерів, здатних повноцінно виконувати свої функції та забезпечувати європейські стандарти адміністрування у галузі освіти. У межах магістерської програми для різних рівнів галузевого управління планується підготовка фахівців-експертів з аналізу освітньої політики; вирішення проблеми забезпечення органів державного управління кваліфікованими фахівцями з розроблення та ефективної реалізації освітньої політики. Така підготовка керівних кадрів освіти сприятиме розв'язанню проблем кадрового резерву на керівні посади в органи управління освітою: від навчального закладу і районного відділу освіти до центральних органів управління освітою. Оскільки спеціальність “Державне управління у сфері освіти” запроваджена в Україні вперше і не має аналогів, існує потреба у забезпеченні цієї спеціальності сучасними навчально-методичними матеріалами, розробленими саме для освітньої галузі “Державне управління”. Це дозволить забезпечити навчальний процес навчально-методичними та практичними матеріалами та забезпечити якість підготовки фахівців з державного управління у сфері освіти. Конспект лекцій підготовлено за результатами науково-дослідної роботи “Компетентнісний підхід до підготовки керівних кадрів освіти: навчально-методичне забезпечення нормативної частини магістерської програми підготовки фахівців за спеціальністю “Державне управління у сфері освіти”. Матеріали призначені для слухачів спеціальностей освітньої галузі “Державне управління”, “Державне управління у сфері освіти”, викладачів системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, науковців, працівників органів державної влади, політиків та ін.

1. Основні принципи освіти. Загальні засади у сфері управління освіти

Основним законом є ЗУ «Про освіту» - ст.3 - громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від будь-яких обставин.

Реалізація цього права забезпечується:

1. Розгалуженою мережею навчальних закладів заснованій на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти.

2. Відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей та інтересів громадян.

3. Різними формами навчання: очною, вечірньою, заочною, екстернатом, педагогічним патронажем.

Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства. Державна політика с галузі освіти визначається ВРУ відповідно до КУ і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з метою забезпечення реалізації забезпечення єдиної державної політики в галузі освіти, здійснюється державний контроль за доступністю навчальних закладів незалежно від форм власності.

Система освіти в Україні - це державний інструмент реалізації конституційного права громадян України на освіту, а саме - доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, розвитку дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти; різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам (ст. 53 Конституції України). Складовими системи освіти є: 1) державні стандарти освіти; 2) державні та місцеві органи управління освітою, органи самоврядування в освіті; 3) наукові, науково-методичні, методичні установи та підприємства.

Структура системи освіти представлена дошкільною, загально середньою, позашкільною, професійно-технічною, вищою, післядипломною освітою, аспірантурою, докторантурою та самоосвітою. Державне управління освітою визначається: цілеспрямований вплив суб'єктів управління всіх рівнів (державного, регіонального, місцевого) на всі ланки освіти для забезпечення і подальшого розвитку соціального організму і культури суспільства; як певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий і розпорядчий характер і полягає в організовуючому впливі на суспільні відносини у сфері освіти шляхом застосування державно-владних повноважень, включає цілеспрямоване вироблення, прийняття й реалізацію організуючих, регулюючих і контролюючих впливів на освітню сферу. Цілеспрямований вплив на зміну стану освіти здійснює не тільки і не стільки держава, скільки суспільство і громадськість. Управління освітою у демократичному суспільстві є і може бути тільки державно-громадським - тим, в якому поєднується діяльність суб'єктів управління державної та громадської природи і базується на принципах делегування повноважень та залучення громадськості до управління освітою. Управління системою освіти з боку держави здійснюється на основі реалізації комплексу заходів, дій, які спрямовані на корекцію та встановлення основ економічних, соціальних, політичних та ін. процесів по відношенню до цієї системи. Як спосіб дій, стратегія є необхідною за ситуації, коли для прямого досягнення основної мети недостатньо наявних ресурсів. Завданням стратегії є ефективне використання ресурсів для досягнення основної мети.

Система освіти України складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів адміністрування освіти та самоврядування в галузі освіти.

Структура освіти включає:

- дошкільну освіту;

- загальну середню освіту;

- позашкільну освіту;

- професійно-технічну освіту;

- вишу освіту;

- післядипломну освіту;

- аспірантуру;

- докторантуру;

- самоосвіту.

В Україні встановлюються такі освітні рівні: початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта.

Встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні (до оновлення й узгодження із європейськими аналогами):

а) кваліфікований робітник;

б) молодший спеціаліст;

в) бакалавр;

г) спеціаліст, магістр.

Основні принципи освіти:

1. Доступність для кожного громадянина усіх форм та типів освітніх послуг які надаються державою.

2. Рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку.

3. Гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей.

4. Органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою та традицією.

5. Незалежність освіти від політичних партій, громадських та релігійних організацій.

6. Науковий, світський характер освіти.

7. Інтеграція з наукою та виробництвом.

8. Взаємозв'язок з освітою інших країн.

9. Гнучкість та прогностичність системи освіти.

10. Єдність та наступність системи освіти.

11. Безперервність та різноманітність освіти.

12. Поєднання державного управління та громадського самоврядування в освіті.

Державне управління освітою - особливий вид професійної діяльності, спрямований на систему освіти з метою забезпечення її життєдіяльності, цілеспрямованої динаміки розвитку у зв'язку із зміною обставин. Суть управління освітою - це цілеспрямована діяльність щодо створення соціально-прогностичних, організаційних, правових, кадрових, педагогічних, матеріально-фінансових та інших умов, необхідних для оптимального функціонування і розвитку галузі, реалізації її мети, здійснення переходу в якісно новий стан. Управління в освіті розглядається як підсистема соціального управління. Під соціальним управлінням розуміють вплив на суспільство з метою його упорядкування, збереження якостей, специфіки, удосконалення і розвитку; це цілеспрямований, планомірний і систематичний інформаційний вплив суб'єкта управління на його об'єкт з коригуючим врахуванням змін, що відбуваються в останньому. Відповідно до цього управління освітою визначається як цілеспрямований вплив суб'єктів управління різних рівнів (державного, регіонального, місцевого) на всі ланки освіти для забезпечення і подальшого розвитку соціального організму та культури суспільства. Державне управління освітою - це певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий та розпорядчий характер і полягає в організуючому впливові на суспільні відносини у сфері освіти шляхом застосування державно-владних повноважень. Державне управління освітою - це окрема галузь державного управління, яка забезпечує планомірний вплив на освітню сферу, що ґрунтується на законах та інших нормативних актах, і спрямована на розвиток цієї цілісної системи. Державне управління освітою є системою державно-управлінської діяльності, складовими якої є стратегічне управління, державне регулювання і адміністративне управління. Стратегічне управління освітою - теоретична діяльність вищих керівних кадрів освіти, центральних органів управління освітою, що спрямована на вироблення стратегії розвитку освітянської галузі, окремих її підсистем. Стратегічне управління розглядається як динамічна сукупність п'яти управлінських процесів:

Аналіз середовища

Визначення цілей

Вибір стратегії

Виконання стратегії

Оцінка і контроль виконання

освіта орган державний управління

2. Органи які здійснюють управління у сфері освіти

Органи, що здійснюють управління освітою. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про освіту" до цих органів належать:

- Міністерство освіти і науки України.

- Міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти.

- Вища атестаційна комісія України.

- Міністерство освіти Автономної Республіки Крим.

- Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм управління, відділи освіти.

Повноваження Міністерства освіти та науки визначені у законах, та Положенні про МОН затвердженому постановою КМУ від 19.12.06 №1757. МОН є головним органом в системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики в сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності. Основними завданнями МОН є :

1. Участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики.

2. Створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти.

3. Забезпечення розвитку освітнього, наукового, науково-технічного потенціалу України.

4. Визначення перспектив та пріоритетних напрямів розвитку у зазначених сферах.

5. Сприяння функціонуванню національним системам науково-технічної інформації.

6. Забезпечення інтеграції вітчизняної освіти та науки у світову систему із збереженням та захистом національних інтересів.

Очолює МОН- міністр, який призначається ВРУ за поданням П-М. У складі МОН може створюватися колегія. Для присвоєння вчених звань доцента та професора, у складі МОН створюється атестаційна колегія, яку очолює міністр. Для розгляду наук рекомендацій та пропозицій можуть утворюватися в складі МОН дорадчі та консультативні органи.

«Про ВАК» затверджено УПУ від 25.02.99 №216/95.

ВАК - центр орган виконавчої влади який реалізовує державну політику в галузі наукових, науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, присудження наукових ступенів кандидата наук та доктора наук, а також присвоєння звання старшого наук дослідника.

Основними завданнями ВАК:

1. Формування та забезпечення формування системи атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

2. Участь у формуванні та реалізації разом з іншими центр органами виконавчої влади державної політики щодо перспектив розвитку науки та техніки, кадрового потенціалу країни з урахуванням світового рівня науково-технічного прогресу.

3. Забезпечення єдності вимог до рівня наук кваліфікації здобувачів наук ступенів та вченого звання старшого наукового співробітника.

4. Координація діяльності органів виконавчої влади і керівництво роботи науково-дослідних та науково-технічних установ та ВНЗ у галузі атестації наук та наук педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

5. Проведення атестації наук та наук педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

6. Керівництво роботою з присудження наукових ступенів кандидата наук та доктора наук, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

7. Розвиток наукового співробітництва в галузі атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

Основні повноваження ВАКу:

1. Формує мережу спеціалізованих вчених рад для захисту дисертацій на здобуття наук ступенів кандидата наук та доктора наук у ВНЗ, наук дослідних та науково-технічних установах, інших організаціях, які проводять наукові та науково-технічні дослідження, затверджувати персональний склад рад, присуджувати наук ступені.

2. Організовує, проводить атестацію спеціалізованих вчених рад.

3. Обмежує або припиняє діяльність спеціалізованих вчених рад, якщо є підстави.

4. Розробляє та затверджує вимоги до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукового ступеня кандидата та доктора наук, та вченого звання старшого наукового співробітника.

5. Видає у встановленому порядку дипломи кандидата та доктора наук, а якщо є підстави то скасовує рішення спеціалізованих вчених рад, у разі порушення.

6. Позбавляє наук ступеня та звання старшого наук співробітника.

Порядок присудження наук ступенів та присвоєння вченого звання старшого наук співробітника 7.03.07 № 423 затверджений постановою КМУ.

Ліцензування діяльності з надання освітніх послуг здійснюється відповідно до порядку надання освітніх послуг затверджено постановою КМУ від 08.08.07 № 1019 - ліцензування підлягає діяльність надання освітніх послуг перелік яких визначено у цьому порядку. Ліцензуванню може підлягати діяльність навчальних закладів, інших юридичних осіб, діяльність фізичних осіб підприємців. Надання освітніх послуг повинно бути після отримання ліцензії на її виконання.

Органи ліцензування в сфері освітніх послуг: МО щодо надання послуг у сфері професійно-технічної та вищої освіти; МО АРК, органи управління освітою обласні, Київської та Севастопольської міських щодо надання послуг в сфері дошкільної, загальносередньої, позашкільної освіти.

Наказ МОН №973 від 23.12.04 затверджено «Порядок надання навчальної літератури засобам навчання та навчальному обладнанню, грифів та свідоцтв МОН» - в чому різниця між посібником та підручником.

3 грифи можуть бути:

1. Затверджено МОН - надається начальним програмам, підручникам, засобам навчання з базових предметів, дисциплін, що пройшли апробацію відповідно до положення «Про апробацію навчальної л-ри» - використані як усталені для використання у навчально-виховальному процесі. Рішення про надання грифу видається колегією.

2. Рекомендовано МОН - надається новоствореним підручникам та навчальними посібниками які підлягають апробації. Також видається іншим видам навчальних видань, що реалізують окрему авторську методичну лінію у вигляді навчального матеріалу, а також засобам навчання та навчального матеріалу. Рішення про надання грифу приймають заступники міністра що відповідають за напрям освіти на підставі висновку предметної комісії науково-методичної ради з питань освіти, а за підсумками всеукраїнських конкурсів навчальних програм та підручників - колегією МОН. Видання грифа здійснюється за клопотанням. А з клопотанням може звернутись про надання грифу: автор, видавництво, або інша організація, яка має виключні права на видання відповідної книги. Порядком визначено обов'язкові реквізити, які документи додаються: рукопис, висновок до якості, рецензії, виписка з рішення вченої ради.

3. Ухвалено для використання навчально-виховного процесу.

ЗУ «Про освіту» - наукові ступені - кандидат, доктор наук - присуджуються ступені спеціалізованими вищими радами вчені звання - доцент, професор повноваження МОН, звання науково-педагогічних працівників, присвоюється на основі рішень вчених рад. Атестат - який підтверджує. Видається МОН.

Звання старшого наукового співробітника - посада і звання, присвоєння звання - повноваження ВАК.

Висновки

Освіта є однією з галузей, якою опікується держава, створюючи умови для її розвитку. Тому державне управління освітою - певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий та розпорядчий характер і полягає в організуючому впливові на суспільні відносини у сфері освіти шляхом застосування державно-владних повноважень, і включає цілеспрямоване вироблення, прийняття та реалізацію організуючих, регулюючих і координуючих впливів на освітню сферу. Державне управління освітою - це окрема галузь державного управління, яка забезпечує планомірний вплив на освітню сферу, що ґрунтується на законах та інших нормативних актах, і спрямована на розвиток цієї цілісної системи. Система освіти може впорядковуватися через управління (регулювання зовні) і самоуправління (регулювання зсередини). Система освіти, будучи органічно пов'язаною з управлінням, змінюється зі зміною останнього, вона будує сама себе лише через управління. В управлінському процесі беруть участь як суб'єкти (ті, що управляють), так і об'єкти (ті, якими управляють). Суб'єкти управління - це сукупність спеціально створених органів (державних, громадських, самоврядування), їх підрозділів, посадових осіб, які виконують функції управління. Об'єкти управління освітою - це система освіти, органи управління освітою, їх підрозділи, посадові особи, навчальні заклади, виробничі підприємства, що перебувають під організуючим, регулюючим і координуючим впливом держави. В систему державного управління освітою входить також державно-управлінська діяльність (процес), певного роду суспільні відносини, через які реалізуються численні прямі і зворотні зв'язки між суб'єктами і об'єктами управління. Особливість державного управління освітою полягає в тому, що воно: по-перше, має владний характер, поширюється на всю систему освіти, реалізується ієрархічно побудованим апаратом, наділеним певними повноваженнями за допомогою численних управлінських впливів, характер і типологія яких визначається специфікою об'єктів; по-друге, є процесом реалізації державної влади, її зовнішнім матеріалізованим вираженням, що здійснюється як цілеспрямований вплив на систему освіти або її окремі ланки на підставі пізнання та використання властивих системі об'єктивних закономірностей і тенденцій в інтересах досягнення поставленої мети, або визначеної сукупності цілей, забезпечення її оптимального функціонування і розвитку; по-третє, діє системно, з'єднує функціонування двох складних структур - державного апарату управління освітою і публічних інституцій суспільства і громадськості. Державне управління освітою - це система державно-управлінської діяльності, складовими якої є стратегічне управління, державне регулювання і адміністративне управління. Управління освітою - це операційний процес, який поділяється на складові частини за допомогою аналізу управлінських функцій. Функції державного управління освітою - це види владних, цілеорганізуючих, регулюючих впливів (дій) держави, її органів на об'єкти управління освітою, що здійснюється відповідно до законодавства, за допомогою спеціальних методів з метою реалізації державних завдань. Вони мають об'єктивний характер, тісно пов'язані із суспільними функціями держави. Поняття “управлінські функції”, “функції управління освітою” - це важливий елемент понятійного апарату теорії управління освітою. Вони пов'язані з діяльністю і є відображенням властивостей функціонування суб'єкту управління. Розрізняють функції управління освітою і функції органів управління освітою. Функції управління освітою здійснюються будь-яким суб'єктом управління в процесі управління будь-яким об'єктом. Кожен рівень управління освітою характеризується наявністю п'яти загальних (універсальних) функцій: цілевизначення, планування, організація, мотивація і контроль. За характером відображення управлінського впливу на об'єкт управління до універсальних функцій відносять розпорядчі, регулятивні, організаційно-контрольні, виконавчі. Як робочий інструмент загальних функцій виступають специфічні функції, які дають змогу забезпечувати суб'єктів і об'єктів управління реалізацію поставлених перед ними завдань. До них належать дії, які забезпечують прийняття управлінських рішень, погодження, координацію, звітність тощо. Державна освітня політика реалізується на національному та регіональному рівнях і являє собою сукупність цілей і задач, що практично реалізуються державою та органами державної влади у сфері освіти, а також засобів, які при цьому застосовуються. Формування державної освітньої політики здійснюється під впливом потреб і цілей держави та загальносвітових тенденцій в освітній галузі. Процес вироблення й аналізу державної освітньої політики передбачає дотримання певної технології, яка забезпечує достовірність висновків та дотримання поставлених цілей розвитку освітньої сфери. Аналіз політики є доволі творчим процесом, глибина якого визначається умовами замовлення аналізу, наявними ресурсами (часовими, людськими, фінансовими тощо) для його виконання. У світі виокремлюють три моделі освітньої політики: ринкова, соціальна та центральноєвропейська. Існують різні види (теоретичний і прикладний) та форми (перспективний, ретроспективний та інтегративний) аналізу державної освітньої політики. Оцінювання державної освітньої політики здійснюється на різних етапах впровадження та вироблення політики, спрямоване на виявлення та оцінку результатів і наслідків політики та може замовлятися з різних причин. Державне управління освітою розвивається відповідно до розвитку суспільства і держави. Воно перебуває під впливом низки тенденцій і чинників суспільного розвитку. Провідну роль серед них відіграють як процеси зовнішнього середовища (глобалізація та її виклики, перехід до інформаційного суспільства, демократизація й емансипація людини), так і внутрішні фактори розвитку управління як сфери людської діяльності. Серед них виділяються соціальні, економічні, політичні, ціннісно-ментальні передумови. Зміни в системі державного управління освітою мають багатоаспектний, багатоплановий характер. Динамічні зміни вжитті суспільства приводять до постійного удосконалення прийнятих раніше законів (їх щонайменше 200), якими формується та реалізується державна освітянська політика, спрямована на досягнення сучасного освітнього рівня, відродження самобутнього національного характеру, оновлення змісту форм і методів навчання, примноження інтелектуального потенціалу України та внеску в розбудову економіки, культури, підвищення добробуту населення. Тому формування правового поля освіти і науки є найактуальнішим державним завданням.

Размещено на Allbest.ru