Ведення обліку засуджених

Размещено на http://www.allbest.ru/

Індивідуальне навчально- дослідне завдання

з теми:

“Ведення обліку засуджених”

Вступ

Слід зазначити також, що кожна служба установи виконання покарань також веде облік засуджених відповідно до своїх завдань і функцій. Наприклад, оперативна частина веде облік осіб, які схильні до порушення режиму, до втечі, до вчинення тяжких злочинів тощо. Кожна служба складає звіт про свою діяльність за певний період часу (квартал, півріччя, рік), який містить відомості і відбиває специфіку ЇЇ роботи.

Відділ по контролю виконання судових рішень веде облік засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, контролює додержання вимог вироку суду засудженим, власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого, а також органом, що має право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності, яка заборонена засудженому, вживає заходів до припинення порушень вимог вироку.

1. Нагляд за засудженими

Нагляд є системою заходів, що спрямовані на забезпечення відбування та виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ.

Нагляд за засудженими в установах виконання покарань здiйснюється в порядку, установленому Департаментом.

З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених, здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організацію нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень.

Виявлення та постановка на профілактичний облік засуджених, які вчинили правопорушення або мають намір їх вчинити, здійснюється оперативними працівниками шляхом досконалого вивчення матеріалів особової справи засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового утримання, слідчих ізоляторах, лікувально-профілактичних закладах тощо, журналів обліку порушень режиму, рапортів прийому-здачі чергувань, даних медичної частини, перегляду кореспонденції, а також інформації працівників соціально-психологічної служби та відділу нагляду і безпеки.

Індивідуальна профілактична робота із засудженими, які перебувають на профілактичних обліках, здійснюється цілеспрямовано, планомірно, диференційовано з урахуванням особистості правопорушника, характеру і ступеня його соціальної занедбаності, небезпеки вчиненого злочину та інших особливостей, що мають значення для правильного вибору методів і заходів впливу. У разі переведення засудженого, який перебуває на профілактичному обліку, до іншої установи оперативний працівник долучає до його особової справи відповідні довідки-орієнтування із зазначенням підстави та терміну перебування на обліку.

Згідно зі статтею 105 Кримінально-виконавчого кодексу України у випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на колонію чи у зв'язку з введенням надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування установи посилюється охорона, нагляд за засудженими, здійснюються інші додаткові режимні заходи.

Для припинення групових протиправних дій засуджених та ліквідації їх наслідків за рішенням Голови Департаменту, начальника територіального органу управління Департаменту використовуються сили і засоби колонії, органів і установ виконання покарань, а в разі потреби з дозволу Міністра внутрішніх справ України, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі - органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

1.1 Порядок обліку заходів заохочення i стягнення

Застосування заходiв заохочення і стягнення у вiдповiдностi з порядком, установленим Кримінально-виконавчим кодексом України, оформляється постановами або наказами уповноважених на те посадових осiб. Постанови або витяги з наказiв долучаються до особових справ засуджених.

Заохочення і стягнення, оголошенi усно, у статистичному облiку не вiдображаються, але враховуються в індивідуальних програмах соціально-психологічної роботи і беруться до уваги при визначеннi мiри виправлення засудженого та при складаннi на нього характеристики.

Облiк заохочень і стягнень кожного засудженого ведеться начальниками відділень соціально-психологічної служби. Облік заохочень і стягнень по відділеннях установ у цілому ведеться заступником установи з соціально-виховної та психологічної роботи або спеціально призначеною особою.

2. Порядок обліку засуджених в установах виконання покарань

Адміністрація виправного центру веде облік засуджених, роз'яснює порядок і умови відбування покарання, організовує трудове і побутове влаштування засуджених; забезпечує додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання; здійснює нагляд і заходи попередження порушень порядку відбування покарання; проводить із засудженими соціально-внховну роботу; застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнення; здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення.

Порядок здійснення зазначених повноважень визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.Начальник виправного центру несе повну відповідальність за додержання законодавства, забезпечення належних умов і порядку тримання засуджених у виправному центрі.

Адміністрація виправного центру повинна забезпечити виконання всіх приписів, встановлених у ч. 1 даної статті, для чого вона має право:

а) вимагати від засуджених та інших осіб, які перебувають на території та в приміщеннях виправного центру, додержання норм кримінально-виконавчого законодавства;

б) проводити огляд і обшук засуджених, їх речей, а також вилучати заборонені для використання у виправних центрах речі та документи;

в) застосовувати і використовувати фізичну силу, спеціальні засоби і зброю на підставах і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію» та чинним законодавством;

г) здійснювати оперативно-розшукові заходи згідно із чинним законодавством;

ґ) призначати медичне обстеження засуджених з метою виявлення фактів вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів;

д) використовувати засоби масової інформації для розшуку засуджених, які ухиляються від відбування покарання;

е) приймати згідно із законодавством у володіння і користування від установ, організацій і підприємств будь-яких організаційно-правових форм, а також громадян матеріально-технічні ресурси, кошти і майно;

є) звертатися до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для сприяння у трудовому і побутовому влаштуванні засуджених;

ж) застосовувати до засуджених встановлені КВК України заходи заохочення і стягнення;

з) інші права, передбачені актами законодавства України.

Порядок здійснення вказаних повноважень врегульований Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, Інструкцією з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі.

Особова справа є основним обліковим документом. Існують спеціальні правила роботи з особовою справою. Особова справа на кожного заарештованого заводиться за місцем попереднього ув'язнення. Вона складається з двох частин. Перша частина - це анкета, дактокарта, пізнавальне фото, копія вироку суду, розпорядження про його вступ в законну силу, протокол затримання, копії судових ухвал і постанов, довідка про попередні судимості тощо. У другій частині містяться довідка-характеристика слідчого, персональний або індивідуальний наряд на етапування, медична картка, копії характеристик із слідчого ізолятора, документи про заходи заохочення і стягнення.

Поряд з цим, адміністрація установи виконання покарань зокрема, служби по контролю за виконанням судових рішень направляє до органів, які здійснюють облік осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, відповідні повідомлення. За Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах кримінально-виконавчої системи централізований облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України , а регіональний облік - управліннями оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях. У місті Києві і Київській області алфавітний і дактилоскопічний облік здійснюється ДІТ при МВС

України, а в місті Севастополі - управліннями оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим.

До вказаних установ направляються:

а) на осіб, прибулих в установу виконання покарань для відбування покарання з інших областей або Автономної Республіки Крим, а також з-за меж України, - облікові документи в одному примірнику для УОІ-ВОІ за те-риториальністю, а також сповіщення для ДІТ при МВС, УОІ-ВОІ за місцем засудження;

б) на осіб, засуджених судами областей або Автономної Республіки Крим, які направлені відбувати покарання в їх межах, - сповіщення для УОІ-ВОІ за територіальністю;

в) у разі переведення до інших ВТУ, звільнення або смерті засудженого - сповіщення для УОІ-ВОІ за територіальністю та за місцем засудження. На засуджених, померлих під час етапування, сповіщення складаються установами, з яких вони вибули, і тільки на підставі акта про смерть;

г) у разі зміни судового рішення, звільнення на підставі амністії чи помилування - сповіщення для УОІ-ВОІ за місцем засудження та за територіальністю для опрацювання та подальшого направлення до ДІТ при МВС;

ґ) на осіб, засуджених у період відбування покарання, - сповіщення для УОІ - ВОІ за територіальністю;

д) на заарештованих засуджених осіб, що вчинили втечу і не затримані, до ДІТ при МВС та УОІ-ВОІ за територіальністю направляється термінове спецповідомлення;

е) на осіб, щодо яких виконані акти Президента України про помилування, до ДІТ при МВС і УОІ-ВОІ за місцем засудження направляються повідомлення у терміни, встановлені відомчими нормативно-правовими актами ДДУПВП;

є) у разі поповнення відомостей картотек, уточнення установчих даних тощо за вмотивованим запитом ДГГ при МВС і УОІ-ВОІ уточнюються розбіжності в облікових документах.

Адміністрація колонії протягом трьох діб з моменту прибуття особи повідомляє суд, який виніс вирок про приведення його до виконання, про місце відбування засудженим покарання відповідно до ст. 404 КПК України, і на протязі цього ж строку направляє повідомлення його рідним, за вибором засудженого, що здійснюється шляхом подання відповідної заяви, в якому називає адресу установи, регіонального управління, роз'яснює права засудженого на листування, одержання посилок, передач, бандеролей, користування побаченнями та телефонними розмовами тощо.

Звернення вироку до виконання - це початок виконання вироку. Фактичне ж виконання вироку починається з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок до установи виконання покарань надходить разом із засудженим. Говорячи про приведення вироку до виконання, законодавець мав на увазі перш за все цей момент. Практично адміністрація виправної установи направляє до суду письмове повідомлення.

Суду необхідно знати, що виправна установа приступила до виконання покарання, оскільки це входить до змісту судового контролю за виконанням вироку. Крім того, суду потрібно мати інформацію про місце відбування покарання засудженим, оскільки часто виникає необхідність направити до установи виконання покарань виконавчий лист, контролювати регулярність та правильність відрахувань тощо.

Начальники відділень соціально-психологічної служби здійснюють індивідуальний облік засуджених, які приймають участь у програмах. Стосовно осіб, які беруть участь у психокорекційних програмах, індивідуальний облік здійснюється також психологами та лікарями-психіатрами. Заступник начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи веде облік засуджених, які приймають участь у програмах, щоквартально організовує розгляд на засіданні методично-виховної ради колонії стан та ефективність реалізації програм. Адміністрація установи виконання покарань: здійснює облік засуджених, які не мають робітничої професії. Адміністрація установи веде облік засуджених, які не мають базової або повної загальної середньої освіти.

З урахуванням результатів проведеного лікування та остаточного діагнозу комісія після медичного огляду засудженого складає висновок спеціальної лікарської комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, щодо наявності або відсутності в оглянутого захворювання, зазначеного в Переліку. Голова комісії висновок оголошує засудженому, який був оглянутий, про що в історії хвороби робиться відмітка, скріплена підписом оглянутого. Облік засуджених, які пройшли медичний огляд комісії, проводиться у Журналі обліку засуджених, представлених до звільнення від подальшого відбуття покарання через хворобу. Облік осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, ведеться в одному журналі, який зберігається протягом 5 років після закінчення ,а не після зняття засудженого з обліку.

3. Прийом та облік засуджених в установах виконання покарань

Важливим фактором у процесі виконання покарання у вигляді позбавлення волі є правильна організація роботи з прийому прибулих в установу, а також чіткий і повний їх облік, що відображає як якісний, так і кількісний склад усього контингенту, який утримується в даній установі.

Штатним органом установи, на який покладається організація роботи з прийому засуджених і здійснення їх обліку, є відділ спеціального обліку. У відповідності з Інструкцією з організації праці спеціальних відділів установ виконання покарання на них покладаються:

- перевірка правильності оформлення документів на засуджених при їх прийомі в установу;

- ведення персонального і кількісного обліку засуджених, складання звіту за їх чисельністю, складом і переміщенням;

- облік і збереження особових справ засуджених;

- оформлення обліково-реєстраційних матеріалів на засуджених для направлення їх в управління (відділи) оперативної інформації МВС, ГУ, УМВС України в областях.

Кримінально-виконавчим законодавством і відомчими нормативними актами передбачені підстави і порядок прийому, а також види і форми обліку засуджених. Підставою для відбуття покарання в установах виконання покарань є лише вирок суду, що вступив у законну силу. Але оскільки засуджені повинні розміщуватися в установі диференційовано, одного вироку для правильного вирішення питання про доцільність і законність розміщення засуджених недостатньо. Потрібні деякі інші документи управлінського характеру. До них належать: особова справа засудженого з вироком суду, що вступив у законну силу; наряд на етапування засудженого в зазначену установу; шляховий список.

1. Особова справа, насамперед, містить вирок суду як підставу Для виконання покарання і здійснення виправно-трудового впливу. В особовій справі, крім вироку, є:

- анкета засудженого з упізнавальними фотокартками;- дактилокарта;

- протокол затримання;

- характеристика й інші документи, які відображають поведінку і переміщення засудженого в період перебування у місцях попереднього ув'язнення, а в подальшому - і відбуття покарання.

2. Наряд на етапування є наказом вищестоящого органу управління (Державного департаменту з питань виконання покарань) на переведення засудженого із слідчого ізолятора або з однієї установи покарань в іншу.

3. Шляховий список відображає, хто конкретно, звідки і куди етапується. У ньому вказуються короткі судово-установчі дані на кожного етапуючого, звідки і куди етапується, і на якій підставі.

Прийом та реєстрація засуджених. Прийом засуджених являє собою надходження засуджених в УВП і пов'язаний з цим комплекс режимних, організаційних і виховних заходів, встановлених нормами кримінально-виконавчого права. Прийом засуджених умовно можна розділити на два етапи.

Усі засуджені до позбавлення волі, незалежно від того, звідки вони прибувають - із слідчого ізолятора чи з іншої установи виконання покарання, доставляються в установу під конвоєм. Порядок дій адміністрації установи на цьому етапі регламентовано наказами і вказівками Державного департаменту з питань виконання покарань і він повинен здійснюватися у такій послідовності:

- прийняття особової справи та шляхового списку засуджених, які прибули до установи. Перевірка наявності на попутному списку підпису представника конвойного підрозділу про прийом засуджених під охорону;

- звірка кількості прибулих засуджених з їх числом, указаним у шляховому списку, та перевірка наявності особових справ на прибулих засуджених;

- встановлення належності особової справи конкретному засудженому шляхом опитування засудженого та перевірки його відповідей з анкетами та іншими відомостями, які є в особовій справі, по пізнавальній фотокартці, особистим прикметам, а в необхідних випадках - по дактилоскопічній карті;

- відмітка працівника спецвідділу у шляховому списку про прийняття особових справ на прибулих засуджених.

Відомості про кожного засудженого, прийнятого до установи, заносяться до журналу обліку пересувань засуджених і реєстрації особових справ. засуджений облік покарання виконання

На засуджених, які згідно з рішенням суду зобов'язані відшкодувати матеріальні збитки та виплачувати аліменти, спецвідділом складається у двох примірниках список, в якому вказується прізвище, ім'я та по батькові засуджених, назва та адреса суду, який виніс ці рішення. Перший примірник списку передається до бухгалтерії під розписку на його копії. Список у двох примірниках з указаними прізвищами, ім'ям та по батькові складається також на засуджених, щодо яких судом винесені рішення про примусове лікування від алкоголізму або наркоманії. Перший примірник цього списку у триденний строк передається у медичну частину під розписку на його копії.

На кожного засудженого, який прибув до установи, спецвідділ у

триденний строк оформляє повідомлення, яке надсилає в суд, що виніс вирок, та повідомлення про місце перебування засудженого, з адресою установи, яке направляє його сім'ї.

На другому етапі комісія, до складу якої входять начальник установи - голова комісії, його заступники, начальники відділів і служб (нагляду й безпеки, виробничої, спеціальної (секретар комісії), бухгалтерії та офіцери служби охорони). З кожним засудженим проводиться бесіда і на її підставі, з урахуванням вивчення матеріалів особистої справи, стану здоров'я, спеціальності засудженого та інших даних, визначається, в яке соціально-психологічне відділення його направити і де він працюватиме. Розподіл засуджених по соціально-психологічним відділенням закріплюється наказом начальника установи.

Облік засуджених. Облік є невід'ємним елементом діяльності будь-якого органу управління. Сутність обліку полягає в тому, що він дозволяє отримати, обробити і систематизувати відомості про різні сторони діяльності того чи іншого органу управління, як правило, в кількісних показниках. Ці показники вказують на стан і зміни в суб'єктів (об'єктів) управління, а також про результати діяльності всієї системи. Враховуючи результати своєї діяльності за який-небудь період в минулому і аналізуючи помилки, людина вчиться їх уникати. Результати обліку, крім того, дають можливість на основі їх аналізу прогнозувати ті чи інші зміни в системі управління і в середовищі його оточення.

У сфері боротьби зі злочинністю облік завжди був спрямований на повне охоплення всіх осіб, які вчиняють злочини, заарештованих, засуджених, осіб, які ховаються від слідства і суду. Протягом багатьох років в органах, які ведуть боротьбу зі злочинністю, поступово склалася єдина система обліку вказаних категорій осіб і відповідні звітності. Важливе місце в цій системі посідає облік засуджених в УВП. За його допомогою збирається, аналізується і узагальнюється інформація, яка характеризує процеси, що проходять в УВП. Цей облік включає в себе відомості про кількість, рух засуджених, їх соціально-демографічний склад, стан дисципліни серед них, злочинність і багато іншого.

Потреба такого обліку в кожній установі спричинена тим, що система його показників, яка характеризує окрему установу, є первинною стадією побудови статистичних звітів про діяльність усіх УВП в Україні. Значення обліку ще і в тому, що система його показників дозволяє виявляти й усувати недоліки при здійсненні карно-виховного процесу і прогнозувати заходи щодо удосконалення діяльності УВП.

Належним чином організований облік дозволяє адміністрації постійно мати відомості про кількість засуджених, що відбувають покарання, у встановлені строки виконувати передбачені законом дії з виконання вироків суду, виконувати акти амністії і помилування, своєчасно звільняти засуджених. Облік дозволяє глибоко і всебічно вивчити особу засудженого, сприяє розкриттю раніше вчинених злочинів, ефективно проводити розшук осіб, які ховаються від покарання за скоєння тяжких злочинів в УВП і вирішувати багато інших важливих питань боротьби із злочинністю.

Для здійснення обліку створена система облікових апаратів, які поділяються на центральні та місцеві. До центральних належать: управління оперативної інформації МВС України і відділ спецобліку Державного департаменту України з питань виконання покарань. До місцевих - відділи оперативної інформації ГУ, УМВС областей, відділи (відділення) спецобліку управлінь (відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань, а також відділи спецобліку установ виконання покарань. Таким чином, існує два види обліку засуджених: центральний і місцевий, кожен з яких, у свою чергу, поділяється на персональний і кількісний.

Персональний облік - це відображення в облікових документах достатньо повних соціально-демографічних і кримінологічних даних про кожного засудженого.

Кількісний облік - це реєстрація в облікових документах кількох одиниць обліку (відомості про кількість засуджених, про їх рух, склад тощо).

Відділи спецобліку установ ведуть персональний і кількісний облік засуджених. Персональний облік ведеться за особовою справою засудженого, за обліковою карткою; за журналом обліку пересувань засуджених і реєстрацією особових справ. Кількісний - за п'ятиденними звітами про пересування засуджених, за встановленими формами статистичної звітності.

Особова справа. Особова справа на засудженого є основним обліковим документом в установі. Вона формується ще в ізоляторі тимчасового тримання чи в СІЗО, надходить разом з засудженим до УВП і зберігається в архіві після його звільнення.

З метою забезпечення повного й точного обліку засуджених встановлені певні правила ведення цього облікового документа. Основним нормативним документом, який регламентує порядок ведення особових справ, є Інструкція про роботу спеціальних відділів (відділень, груп, частин) УВП Державного департаменту з питань виконання покарань.

Особова справа на засудженого містить дві частини. Перша комплектується документами, які визначають чи змінюють правове становище особи, засудженої до позбавлення волі, а також документами, які фіксують факти цих змін. До першої частини особової справи підшиваються документи, які перераховані в додатку № 5.

Друга частина комплектується документами, які відображають хід процесу відбування покарання, а також виправлення засуджених. Особові справи нумеруються в порядку їх надходження, починаючи з 1 січня кожного року, їх номер складається з реєстраційного номера по прибуттю до УВП, першої літери прізвища засудженого і двох останніх цифр року прибуття (156-М-99).

Особові справи засуджених зберігаються у сейфах (металевих шафах) в алфавітному порядку. Для тимчасового користування (на строк не більше п'яти днів) особові справи видаються тільки працівникам оперативного відділу. Видача і повернення особових справ здійснюється під розписку у відповідному журналі. Інші посадові особи (начальники соціально-психологічних відділень, вихователі та ін.) знайомляться з особовими справами безпосередньо у приміщенні спеціального відділу, де обладнується окрема кімната чи робоче місце. Видача особових справ цим категоріям співробітників також здійснюється під розписку.

Особові справи на засуджених з УВП можуть бути відправлені лише за запитом органів прокуратури і суду. У всі інші органи особові справи можуть бути направлені з дозволу керівництва УВП. Контроль за їх своєчасним поверненням ведеться за копіями супроводжувальних листів. Особові справи засуджених, які скоїли втечу з УВП, терміново передаються в оперативний відділ під розписку.

При потребі ознайомлення засудженого з матеріалами особової справи, йому вголос зачитуються певні документи, про що в цих документах робиться запис.

У випадку заведення кримінальної справи стосовно засудженого в осіб, які проводять попереднє розслідування, може виникнути по-215

треба вилучення з особової справи якихось документів. Вони можуть бути вилучені на підставі постанови слідчого про проведення виїмки (ст. 178 КПК). Усі вилучені документи мають бути перераховані в протоколі виїмки чи опису вилученого, і один примірник протоколу залишається в УВП. Якщо особова справа на засудженого була втрачена, вона підлягає відновленню. Для цього треба провести дактилоскопування і фотографування засудженого, детально опитати його з одночасним звіренням його відповідей з допоміжними обліковими документами на нього в УВП. У суді негайно запросити копії судових рішень, які є підставою для його тримання в місцях позбавлення волі. У першу чергу потрібно відновити справи на осіб, які підлягають звільненню. На підставі матеріалів опиту й інших облікових документів виноситься письмовий висновок, який затверджується вищестоящим керівництвом і є підставою для тримання засудженого в УВП до відновлення копії вироку суду. На обгортці відновленої особової справи робиться надпис "відновлена".

З метою збереження особових справ і усунення можливих неточностей у персональному обліку засуджених адміністрація УВП зобов'язана не менше одного разу на рік звіряти особові справи і облікові картки з фактичною наявністю самих засуджених.

Після звільнення засуджених особові справи на них зберігаються в архівах УВП. Строки їх зберігання визначаються відомчими нормативними актами ДДУПВП.

Облікові картки заповнюються на підставі документів особових справ засуджених, які прибули до установи. Облікові картки бувають двох видів: алфавітні та контрольно-строкові.

Алфавітні картки заводяться на кожного засудженого по прибутті його в установу виконання покарання і відображають основні судово-встановлювальні дані: прізвище, ім'я та побатькові, стать, вік, місце проживання, ким і коли засуджений, за якими статтями, на який строк, початок його відрахування, коли і ким заарештований, минулі засудження та інші дані. З алфавітних карток формується алфавітна картотека, в якій вони розміщуються в чіткому алфавітному порядку.

Облікові картки засуджених, знятих з обліку, з картотеки вилучаються. На них робиться відмітка про підставу зняття з обліку. З цих карток складається архівна картотека в алфавітному порядку.

Контрольно-строкові картки, заповнюються на всіх засуджених, які підлягають звільненню в поточному році, і з них формується окрема контрольно-строкова картотека, в якій картки розміщуються по місяцях і днях звільнення засудженого - з 1 січня по 31 грудня. Контрольно-строкова картотека слугує також для здійснення контролю за проходженням строків, після відбуття яких можна подати до умовно-дострокового звільнення, заміни не відбутої частини строку позбавлення волі м'якшим покаранням і переведенням до колонії-поселення.

Наприкінці кожного року для особливого контролю з неї вилучаються картки на засуджених, які підлягають звільненню у наступному році; ці картки розміщуються по датах закінчення строку покарання (місяць, день). При етапуванні в інше місце позбавлення волі, звільнення або смерті засудженого, контрольно-строкова картка вилучається з картотеки та прилучається до його особової справи.

На засуджених, яким у поточному році виповнюється 18 років, заповнюються контрольні картки, з яких складається картотека на один рік. Картки розташовуються за датами виповнення 18 років (місяць, день). При етапуванні неповнолітнього в іншу установу картка прилучається до його особової справи, а в інших випадках вибуття - вона вилучається з картотеки і знищується.

Якщо засуджений змінив своє прізвище у зв'язку з одруженням, на нього заповнюється сигнальна картка за обраним ним прізвищем. В обліковій картці робиться запис про наявність сигнальної картки на нове прізвище. У випадках розриву шлюбу засудженим та відновлення його дошлюбного прізвища сигнальна картка після внесення до неї виправлення заноситься у картотеку.

Картки зберігаються у спеціально обладнаних для цієї мети металевих шафах або ящиках. При надходженні з Міністерства внутрішніх справ або управлінь внутрішніх справ копії висновків про встановлення засудженому родового або зміненого у встановленому законом порядку прізвища та інших, спецвідділ сповіщає про це засудженому під розписку, заводить на нього нову облікову і контрольно-строкову картки та вносить відповідні зміни в інші облікові документи. Нову облікову картку після відповідних записів в неї заносять в архівну картотеку, а стару - знищують.

При надходженні документів про зміну засудженому строку покарання в обліковій і контрольно-строковій картках робляться відповідні позначки. На документі, який надійшов, роблять позначку про Дату та прізвище працівника спецвідділу, який вніс зміни в обліково-реєстраційні документи.

Відомість про наявність і пересування засуджених складається Щодня за минулу добу за станом на 24 годину на підставі даних про засуджених, які перебувають на обліку, та документів про надходження та вибуття засуджених за минулу добу. Одержані дані звіряються з результатами перевірок наявності засуджених та реєстрації особових справ за кожну минулу добу. Дані кількісного обліку засуджених мають збігатися з кількістю документів особистого обліку та фактичною наявністю в установі засуджених.

Облікові документи та повідомлення про засуджених складаються та надсилаються до управління (відділів) оперативної інформації МВС, ГУ, УМВС України в областях згідно з Інструкцією "Про порядок ведення алфавітного оперативно-довідкового та дактилоскопічного обліків в ОВС".

Обліково-реєстраційні матеріали на засуджених, яким відновлені родові або змінені в установленому законом порядку прізвища та інші дані, надсилаються в управління (відділи) оперативної інформації МВС, ГУ, УМВС України областей за місцем їх утримання та засудження разом з копіями висновків з цього питання.

На засуджених, які змінили прізвища у зв'язку з одруженням, в управління (відділи) оперативної інформації МВС, ГУ, УМВС України областей за місцем утримання та засудження цих осіб надсилається повідомлення, в якому вказуються повні відомості про судимості за попередніми анкетними даними, коли і де одружився, яке при цьому обране прізвище. На осіб, засуджених неодноразово, незалежно від того, зняті чи погашені попередні судимості, такі відомості надсилаються до всіх управлінь (відділів) оперативної інформації, на території яких вони були раніше засуджені. Щодо осіб, які стоять на централізованому оперативно-довідковому обліку, повідомлення про зміну прізвища при реєстрації шлюбу надсилаються, крім того, до головного управління оперативної інформації.

При народженні дитини у засудженої жінки реєстрація її проводиться у найближчому органі запису актів громадського стану на підставі заяви матері і довідки лікаря в строк, що не перевищує одного місяця з дня народження дитини. У заяві матері мають бути вказані ім'я та по батькові дитини, ім'я, по батькові, прізвище, національність і вік заявника. Підпис заявника і правильність вказаних нею про себе даних завіряються адміністрацією установи. Дані про батька записуються згідно з вимогами Кодексу про шлюб та сім'ю.

Посвідчення про народження дитини отримує працівник спецвідділу, який здав заяву матері в органи РАГСу. Це посвідчення зберігається у конверті особової справи засудженої і видається їй при звільненні з установи.

Засуджені, які вибули в інші місця позбавлення волі або померли, звільнені та такі, які втекли з установи, з обліку знімаються. Засуджені, які направляються на лікування до лікарень органів охорони здоров'я та ті, які дістали дозвіл на короткостроковий виїзд за межі установи у зв'язку з винятковими особистими обставинами, з обліку не знімаються.

Крім названих форм обліку засуджених, в установах ведеться ряд додаткових обліків, необхідних для роботи окремих частин і служб.

Висновок

Одразу після прибуття до установи виконання покарань засуджені беруться на облік, який регламентований спеціальними відомчими актами. Правильна організація обліку засуджених має важливе значення для організації виконання покарання і для забезпечення всебічної інформації про осіб, які вчинили злочини і засуджені до позбавлення волі. Вирізняють облік персональний і кількісний. Персональний проводиться за журналом обліку руху засуджених і реєстрації особових справ, за обліковою карткою, за особовою справою засудженого.

Журнал обліку засуджених - це, власне, офіційний документ, де фіксується щоденна кількість засуджених в установі, персонально перелічуються засуджені, які прибули, і ті, які вибули і куди саме. Крім журналу обліку в колоніях є картотека: алфавітна, архівна і контрольно-строкова.

Алфавітна картотека заповнюється за даними особової справи засудженого (прізвище, ім'я, по батькові, стаття КК, за якою засуджений, строк призначеного покарання, чи був засуджений раніше тощо). Якщо засуджений вибув з колонії, його знімають з обліку, і алфавітну картку переносять до архівної картотеки.

Контрольно-строкова картотека потрібна для контролю за своєчасним звільненням засудженого та застосування до нього умовно-дострокового звільнення, заміни покарання більш м'яким, переведення до установи іншого виду чи дільниці соціальної ресоціалізації. Вона містить всі відомості про початок і закінчення строку покарання, дату відбуття засудженим частини строку покарання, передбаченої у ст. 81, 82 КК України та ст. 101 КВК України, інформацію про розгляд цих питань на засіданні установи. Якщо засуджений вибуває з колонії або його переводять до іншої колонії, цю картку слід залучити до особової справи.

Список використаних джерел

Конституція України. - К., 1996.

Кримінальний кодекс України. - X.: Одіссей, 2001. - 256 с.

Кримінально-процесуальний кодекс України. - X.: Одіссей, 2001. - 288 с.

Кримінально-виконавчий кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 112 с.

Размещено на Allbest.ru