Механізм держави як основний суб'єкт здійснення державної влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Потреба у державному механізмі виникла разом з появою держави. Звичайно, що за різних політичних режимів, механізм держави виконував державні функції різними способами: при тоталітарному режимі характерним було застосування масових репресій, при демократичному - індивідуальних покарань, але на принципах гуманізму, поваги прав людини.

Механізм держави в різні епохи розвитку цивілізованого суспільства мав неоднакову структуру і функції. Просуваючись по шляху прогресу, людське суспільство створювало такі державні органи, що у цілому забезпечували його нормальне функціонування.

Державна діяльність не повинна носити стихійний характер. Тільки функціонування спеціальної системи органів і установ, що входять до державного механізму, дозволяє організовано й ефективно реалізовувати завдання й функції держави, її призначення в суспільстві. Механізм держави є важливим і необхідним атрибутом будь-якої держави, її "матеріальною субстанцією" і "фізичним втіленням державної влади".

Актуальність теми

Враховуючи, що жодна держава на даному етапі розвитку суспільства не може розвиватися і функціонувати в хаосі, без управління, дослідження поняття та особливостей механізму держави, її складових є вкрай важливим завданням.

Питання про визначення поняття механізму держави, його сутності, структури, принципів формування й функціонування дотепер є проблемним, представляючи певну складність, що можна пояснити не тільки урахуванням суб'єктивного фактору, що полягає в неоднаковому сприйнятті різними суб'єктами державності, але й з огляду на об'єктивний характер багатоаспектності, багатогранності самого інституту держави й державно-правових явищ у різні історичні епохи.

Кожній людині доводиться вступати у певні відносини з тими чи іншими органами держави (з державним апаратом) та іншими її організаціями. Тому для успішної діяльності кожному суб'єкту необхідно знати призначення і види цих органів, їхні зв'язки, взаємозалежності, юридичні можливості та ін.

В умовах, коли діяльність, спрямована на вдосконалення механізму держави, недостатньо ефективна, суттєво актуалізується необхідність розгляду сукупності недоліків, що потребують внесення корінних змін та забезпечення подальшого ефективного реформування у даній сфері.

Метою роботи є розкрити поняття та головні ознаки механізму держави, визначити структуру механізму держави, дослідити проблематику функціонування механізму і апарату держави як системи державних органів та їх роль у здійсненні державної влади.

Для досягнення мети поставлені такі завдання:

дослідити теоретичні погляди щодо змісту поняття механізму держави, уточнити у зв'язку з цим визначення загального поняття механізму держави;

розкрити специфічні ознаки механізму держави;

розглянути його структурні елементи;

проаналізувати принципи функціонування механізму держави;

співвіднести терміни "механізм держави" та "державний апарат";

ознайомитися з критеріями класифікації державних органів;

навести систему державних органів України;

визначити основні проблеми системи державних органів в сучасних умовах та намітити шляхи їх розв'язання.

Об'єктом дослідження є механізм держави у нерозривному взаємозв'язку з його складовими елементами.

Предметом дослідження виступають відносини, складаються у процесі функціонування механізму держави

Методологічну основу дослідження склали:

діалектичний метод, який дозволяє вивчати особливості механізму держави не в статиці а в розвитку, динаміці з урахуванням всіх умов і чинників, які можуть впливати на його сутність;

системний та структурний методи, котрі розкривають структурні складові механізму держави як цілісної системи;

історичний метод дає змогу прослідити поетапний розвиток механізму держави поряд із процесом державотворення вцілому;

порівняльний метод, за допомогою якого здійснюється зіставлення понять "механізм держави" та "державний апарат", з'ясування між ними схожості або відмінностей;

метод аналізу і синтезу, застосовується при розкладанні цілого механізму держави на складові частини і возз'єднанні цілого з частин;

метод прогнозування, що дозволяє формувати пропозиції щодо вдосконалення механізму держави в Україні у даний час.

Теоретичною основою дослідження стали праці відомих вчених: Бандурки О.М., Бикова А.В., Губанова А.В., Греченко В.А., Лазарєва В.В, Копейчикова В.В., Алексеєва С.С., Іскакова М.К., Григоряна Л.Л., Спірідонової Л.І., Матузова Н.І., Новосьолова В.І., Хропанюка В.Н., Байтіна М.І., Марченко М.Н., Афанасьєва В.С., Мурашина Г.О., Григоніса Е.П., Ігонькиної С.І., Антонова І.П., Гібова В.В. та ін.



1. Загальна характеристика механізму держави

1.1 Поняття та ознаки механізму держави

Необхідно зазначити, що категорія "механізм держави" змінювалась у ході розвитку суспільства і держави. У вітчизняній юридичній літературі XX ст. поняття "механізм держави" почало застосовуватись у 20--30-х pp. після обґрунтування необхідності механізму диктатури пролетаріату. Її зміст складала діяльність партії, яка через державу та недержавні організації проводила свій політичний курс. У 60--80-х pp. з'являється концепція політичної системи суспільства як механізму здійснення політичної влади державою та недержавними структурами. В останні роки в правовій літературі звертають на себе увагу дослідження, в основі яких лежить спроба розглядати механізм держави в динаміці, у взаємовідносинах між собою його складових частин [1, С.93].

Перш ніж розглянути поняття "механізм держави" і виявити основні підходи щодо його визначення, слід визначити, що ж собою представляє саме поняття "держава".

Держава - це політико-територіальна організація влади найбільш впливової частини соціально неоднорідного суспільства, яка через апарат управління і примусу реалізує власну політику і водночас виступає офіційним представником усього суспільства та виконує загально-соціальні справи на основі правових норм, котрими забезпечує узгодження соціально-групових, індивідуальних і суспільних інтересів.

Отже, держава являє собою організацію публічної влади, необхідну як для досягнення інтересів і потреб окремих станів (класів), так і для виконання загальних справ, що випливають із природи будь-якого суспільства.

Термін "механізм" у буквальному значенні застосовується в технічному значенні, його тлумачення пов'язується із внутрішньою будовою машини. Будь-який механізм - це сукупність взаємозалежних і взаємодіючих частин, елементів при наявності, з одного боку, внутрішній упорядкованості й узгодженості між ними, а з іншого боку - диференціації й відносній автономності [3, С.16].

Єдине розуміння механізму держави в сучасній вітчизняній юридичній науці на сьогоднішній день відсутнє. По даному питанню існують три найпоширеніші точки зору:

механізм держави - це система державних органів;

механізм держави - це сукупність не тільки органів державної влади, але й державних організацій, підприємств, а також так званих "матеріальних придатків";

механізм держави - це функціонування, дія органів держави, їх динаміка тощо.

Узагальнюючи вищезазачені положення, можна навести наступне визначення:

Механізм держави - цілісна, ієрархічна, динамічна система державних органів, підприємств, установ, інститутів, що здійснює завдання і функції держави на основі і в межах права і слугує її (держави) організаційно-економічною, організаційно-політичною, організаційно-соціальною, організаційно-культурною основою.

Структурна і функціональна розмаїтість державного механізму дозволяє виділити його найбільш загальні й істотні ознаки, характерні для переважної більшості держав минулого і сучасності.

Ознаки механізму держави:

1) структурована система - її структура складається з елементів, тісно пов'язаних між собою. Політико-організаційну основу системи становлять органи держави, територія держави, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави;

2) ієрархічна система - побудована на засадах субординації і координації. Ієрархія простежується в розчленованості державного механізму на різні державні органи, блоки, підсистеми, що перебувають у супідрядності один до одного і мають діяти скоординовано - разом, злагоджено і без збоїв. Одну із підсистем держави утворюють вищі органи держави (парламент, уряд, глава держави), другу - центральні органи виконавчої влади (міністерства, комітети, фонди). Існує підсистема виконавчої влади місцевого рівня: державні адміністрації на чолі з їх головами. Судові і правоохоронні органи (прокуратура, міліція, служба безпеки) мають свою, внутрішню, ієрархічну структуру;

3) цілісна система - побудована на єдиних принципах, має єдині завдання і цілі діяльності. Кожний суб'єкт механізму держави як його системний елемент органічно зумовлений усіма іншими його елементами і функціонуванням системи в цілому;

4) функціонуюча (реально працююча) система - перебуває в динаміці, розвитку завдяки використанню набору засобів, способів для управління суспільством, виконання функцій держави;

5) має організаційну основу. Організаційно-економічну основу становлять елементи економічної інфраструктури - грошова система, фінансова система, податкова система, банківська система, державна власність. Організаційно-політичну основу становлять органи держави, територія держави, виборча система, збройні сили й інші державні військові формування, державні символи, столиця держави. Організаційно-соціальну основу становить система охорони здоров'я, система соціального захисту. Організаційно-культурною основою є система освіти і виховання, система науки і культури;

6) легітимна і легалізована система - визнана народом, діє на основі та у межах права;

7) ефективність дії визначається людським фактором - професіоналізмом державних службовців, їх спеціальним статусом, гарантіями зайнятості і соціального захисту [4, С.156].



1.2 Структура механізму держави та принципи його організації і діяльності

Структура механізму держави - це його внутрішня будова, порядок розташування складових елементів, їх співвідношення між собою. Вона вказує, з чого складається державний механізм, яка субординація його складових частин і т. ін. Ми виходимо з того, що за своєю структурою механізм держави - це цілісна загальна система, яка складається з ряду окремих підсистем, що перебувають у динаміці. Термін "система" грецького походження й означає в перекладі "ціле, складене з частин; з'єднання" і визначається як множина елементів, що перебувають у відносинах і зв'язках один з одним, що утворюють певну цілісність, єдність. [5, С.356]

Схема структури механізму держави

Державний апарат	Державні підприємства і установи
Державні Інститути організаційного характеру

Державний апарат -- центральна частина механізму держави, юридично оформлена система всіх державних органів, які здійснюють управління суспільством, виконують завдання та функції держави.

За посередництвом державного апарату здійснюється державна влада і управління суспільством. Державний апарат покликаний виконувати основні функції держави щодо практичного здійснення державної влади і управління суспільством і є невід'ємним атрибутом як виникнення, так і існування та функціонування держави. Державний апарат є складною системою органів, що передбачає поділ на відокремлені ланки та підрозділи як за функціональним критерієм -- на гілки влади, так і за ієрархічним критерієм -- на вищі та нижчі органи тощо.

Державні підприємства і установи -- це організації, що під керівництвом державних органів (апарату держави) практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, безпосередньо пов'язаної із створенням матеріальних цінностей (державні підприємства), чи діяльності, пов'язаної зі створенням нематеріальних цінностей (державні установи).

Про державні підприємства і установи як складові частини системи державних організацій слід сказати, що вони являють собою організовані державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з призначеним і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником. На відміну від державного апарату, зміст діяльності підприємств полягає у створенні матеріальних цінностей, задоволенні суспільних інтересів, здійсненні інших економічних функцій. Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектуванні, навчально-виховної, духовно-освітньої роботи тощо. Слід мати на увазі, що державні підприємства і установи не можуть вважатися державними органами, вони не є носіями державної влади.

Державні Інститути організаційного характеру - це інститути організаційно-економічної системи, Інститути організаційно-політичної системи, інститути організаційно-соціальної системи, інститути організаційно-культурної системи та ін.

Структура механізму держави мінлива і різноманітна, але при всіх умовах у нього входять органи управління та органи примусу. Це, зрозуміло, не слід розуміти так, що одна частина державного механізму займається лише управлінням, а інша - тільки примусом. У реальному житті управління і примус переплітаються між собою. [5, С.124]

Принципи організації і діяльності механізму держави - це основоположні керівні начала, ідеї, які лежать в основі організації ідеальності механізму держави. Більшість із принципів є конституційно закріплені, до них належать:

Принципи демократії. Означає, що діяльність механізму відбувається за участі широких народних мас, а діяльність державних органів широко висвітлюється в засобах масової інформації. Важливим принципом демократичної організації мас-медіа є плюралізм влад у суспільстві. Контроль панівних економічних і політичних груп над головними мас-медіа означає кінець демократії або її істотну деформацію.

Принцип законності. Означає, що всі без винятку структурні елементи механізму держави повинні діяти на основі і відповідно до закону.

Принцип гуманізму. Полягає в тому, що кожен державний орган своєю діяльністю повинен здійснювати захист інтересів людини, особистості, охорони прав людини і громадянина. Конституція (ст. 3) уперше в основах конституційного ладу проголосила, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Це положення знаменує принциповий поворот у взаємовідносинах громадянина і держави. Безумовно, зміни не можуть відбутися швидко, але конституція гарантує новий шлях розвитку України як демократичної, правової, соціальної держави.

Принцип національної рівноправності. Забезпечує згоду між різними частинами суспільства, різними соціальними прошарками, націями. Держава гарантує рівні умови існування і розвитку національної самобутності (мова, звичаї, культура).

Принцип розподілу влади. Закріплений у ст. 6 Конституції України. Він означає, що законодавча, виконавча і судова влада реалізується різними державними органами, які стимулюють і урівноважують одна одну в процесі виконання своєї функції. Поділ влади об`єктивно виражається в спеціалізації державних органів за видами діяльності, які наділяються відповідною компетенцією, самостійні й незалежні в реалізації своїх повноважень і володіють можливістю спрямувати і контролювати одна одну [6, С.134-135].

В історії нашої держави багато років принцип поділу влади не міг бути втілений в державне будівництво, тому що цей принцип несумісний з ідейними доктринами пролетаріату, з керівною і спрямовуючою силою суспільства і держави. Тому тільки після проголошення незалежності перед Україною постала проблема втілення цього принципу в державний лад. Цей принцип дає змогу створити систему струмування і противаг. Прикладом цієї системи є прийняття закону Верховною Радою України з одного боку і підписання його президентом з іншого, який має право накладання “вето".

Принцип професіоналізму. За допомогою цього принципу створюються сприятливі умови для підбору і розстановки в державному апараті найкваліфікованіших кадрів. Залучення високопрофесійних осіб, висока організація праці забезпечить ефективну діяльність механізму держави.

Принцип ненасильства. Цим принципом передбачено, що у роботі держаних органів основна роль належить організаційним та виховним методам. Метод примусу - другорядне, допоміжне значення. Принцип позапартійності державної служби, відокремлення церкви від держави означає, що в державних органах не можуть утворюватись структури політичних партій, релігійні організації. Відокремленість церкви від держави є однією з ознак сучасної правової держави. Світський характер України полягає у відсутності над державою церковної ієрархії. Цей принцип проявляється в громадському правосудді, в державній реєстрації актів громадянського стану.

Юридична наука передбачає і ряд інших принципів, таких як принцип лейтимності, науковості, обліку і контролю, суверенності [7, С. 104-112].



2. Особливості апарату держави як системи державних органів

2.1 Співвідношення понять "державний апарат" та "механізм держави"

Щодо співвідношення механізму та апарату держави різні науковці висувають різні думки. Одні пишуть що ці категорії є тотожними, на думку інших вони мають принципову відмінність. Але до консенсусу ці наукові думки не зводяться.

Вивченню питань, пов'язаних із механізмом та апаратом держави, приділяли увагу такі відомі вчені, як С.С. Алєксеєв, В.С. Нерсесянц, В.І.Перевалов, С.А. Комаров, В.В. Копєйчиков та ін.

У радянські часи державний механізм розглядався у якості державного апарату та сприймався, у першу чергу, як наявність "постійної армії, поліції та чиновництва". При цьому В.І. Ленін, говорячи про "новий державний апарат", який він ототожнював із Радами робочих, солдатських та селянських депутатів, визначив основні ознаки державного апарату (так би мовити "ідеального" апарату, який необхідно створити):

озброєна сила робітників і селян;

зв'язок з масами, з більшістю народу;

міцний зв'язок із різноманітними професіями;

демократизм;

являє собою форму організації авангарду;

поєднання законодавчої функції та реального виконання законів [8].

Таке сприйняття апарату держави фактично означає відсутність відмінностей між державним механізмом та апаратом. І таке бачення вказаного поняття використовується також наприкінці ХХ століття. Так, В.С. Нерсесянц ототожнює механізм держави з державним апаратом та визначає його як систему органів, установ та посадових осіб, які в установленому правовому порядку наділені державно-владними повноваженнями і реалізують функції держави [9, С. 261].

Не зважаючи на таке ототожнення термінів “механізму" і “апарату" держави, поняття “механізму держави" є значно ширше, ніж поняття “державного апарату" і за складом і за структурою. Ці поняття можливо ототожнити як ціле та часткове. Таку думку можна обґрунтувати, спираючись на визначення, наведені науковцем Рабиновичем П.В: "Механізм держави - цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також установ, підприємств, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави. Апарат держави - частина механізму держави. Апарат держави - юридично оформлена система всіх державних органів, що здійснюють безпосередню практичну роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави". Апарат держави має два визначення: у вузькому та широкому розумінні.

Апарат держави (у вузькому розумінні) - власне управлінський апарат або апарат виконавчої влади, який складається з чиновників і очолюється вищими виконавчими органами.

Апарат держави (у широкому розумінні) - поряд із власне управлінським апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи управління, збройні сили, міліцію (поліцію), дипломатичні представництва за кордоном та ін [10].

Механізм держави, по суті, є апаратом у дії, у функціонуванні - із усіма зв'язками, що існують і виникають між його частинами. Механізм держави має розглядатися не як проста сукупність складових його елементів (державних органів, організацій, установ), а як система цих елементів, функціонально сумісних, узгоджених між собою і системою в цілому, котрі перебувають у постійному відновленні з метою підтримання своєї основної функції - управління.

Державні органи, що мають владні повноваження, є державним апаратом, який містить у собі два важливих структурних елементи: апарат управління, що складається з чиновників - державних службовців, які спеціально займаються управлінням; апарат примусу - армія, поліція, розвідка і контррозвідка, митниця (деякою мірою), тюрми, виправні заклади та ін.

Слід відрізняти державні органи, що мають владні повноваження, і державні підприємства і установи, що не мають владних повноважень. За цим критерієм можна розмежувати механізм держави і апарат держави, які лише в своїй основі й збігаються.

Під "державним апаратом" розуміється система органів, які безпосередньо здійснюють управлінську діяльність і наділені для цього державно-владними повноваженнями. Поняття "механізм держави" охоплює державні підприємства і державні установи, що під керівництвом апарату держави практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей держави (державні підприємства) і нематеріальних цінностей (державні установи). Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної, духовно-освітньої роботи тощо.

Тож, критично оцінюючі підходи різних дослідників, варто зауважити:

1) ототожнення механізму держави та державного апарату, тобто системи державних органів, не відображає усієї сутності механізму. Адже, якщо сприймати механізм у якості засобу реалізації функцій та завдань держави, то зрозумілим є, що самих лише державних органів для цього недостатньо;

2) якщо сприймати апарат держави як систему органів у статиці, а механізм - в динаміці, то досить складним є розмежування вказаних понять. Разом з тим, слід іще раз підкреслити необхідність дослідження також нарівні з державними органами інших структур, діяльність яких спрямована на реалізацію функцій та завдань держави;

3) інституційний підхід дозволяє відмежувати механізм та апарат держави; розглянути структуру, засади діяльності, динаміку розвитку державних структур; визначити оптимальні шляхи та способи реалізації функцій держави тощо [11, С.43-45].

Отже, механізм держави являє собою систему органів, підприємств та установ, наділених певним обсягом повноважень в межах компетенції з метою реалізації функцій і завдань держави та здійснення державної влади. Відповідно апарат держави є складовою частиною механізму, а саме системою всіх державних органів, що наділені державно-владними повноваженнями з метою безпосереднього управління суспільством та виконання завдань і функцій держави.

2.2 Поняття та види органів держави

Важливим і невід'ємним елементом структури державного апарату є орган держави. Саме від рівня розвитку державних органів, їх взаємодії, чіткості повноважень залежить рівень розвитку і ефективність державного апарату.

Орган держави -- це структурний елемент апарату держави, створений державою чи обраний безпосередньо народом колектив державних службовців (або один державний службовець), які наділені державновладними повноваженнями та необхідними матеріальнотехнічними засобами для виконання завдань і функцій держави [12, С.81].

Органи держави мають певні ознаки:

володіє певною самостійністю, автономією, проте він є частиною єдиного механізму держави, займає в державній машині своє місце і міцно пов'язаний з іншими її частинами.

складається з державних службовців, які перебувають в особливих правовідносинах з органом. Службовці держави безпосередньо не виробляють матеріальних благ, тому їх утримання покладається на суспільство.

мають внутрішню будову (структуру). Вони складаються з підрозділів, скріплених єдністю цілей, заради досягнення яких утворені, і дисципліною, яку всі службовці зобов'язані дотримуватися.

наявність у нього компетенції -- владних правомочностей (сукупності прав і обов'язків) певного змісту та обсягу. Реалізація органом держави своєї компетенції -- це не тільки його право, а й обов'язок.

володіє владними повноваженнями, які виражаються:

у можливості видавати обов'язкові до виконання правові акти. Ці акти можуть бути нормативними або індивідуально-визначеними (акти застосування норм права);

у забезпеченні виконання правових актів органів держави шляхом застосування різних методів, в тому числі методів примусу.

наділяється необхідною матеріальною базою, має фінансові кошти, свій рахунок у банку, джерело фінансування (з бюджету).

бере активну участь в реалізації функцій держави, використовуючи для цього відповідні форми і методи [13, С.159-161].

Структура органу держави

Апарат, що безпосередньо виконує завдання і функції держави	Допоміжний апарат
- має державно владні повноваження	- не має державно-владних повноважень

Органи державної влади, будучи наділеними державно-владними повноваженнями, зобов'язані спрямовувати свою функціональну діяльність практично в усі сфери суспільного і державного життя у межах країни і представляти інтереси власного народу і держави на міжнародному рівні. Державні органи у межах своїх повноважень здійснюють контроль і нагляд за іншими суб'єктами правовідносин з метою забезпечення суспільного правопорядку, демократії, законності, прав і свобод людини та громадянина тощо.

Держава як складний політико-правовий інститут не може існувати без державних органів, оскільки вони є тим незамінним і, по суті, безальтернативним інструментом, який необхідний для здійснення державного управління [14, С.209].

Державні органи можуть бути класифіковані за різними критеріями. Залежно від способу утворення, часом функціонування тощо, розрізняють такі види органів держави:

За способом утворення:

виборні (представницькі органи);

призначувані (наприклад, органи прокуратури, виконавчо-розпорядчі органи);

що успадковуються (спадковий монарх).

За строком функціонування:

постійні -- створюються без обмеження строку дії;

тимчасові -- створюються для досягнення короткострокових цілей.

За територією дії:

загальні (загальнофедеральні у федеративній державі) -- поширюються на всю територію держави;

суб'єктів федерації у федеративній державі;

місцеві -- діють в адміністративно-територіальних одиницях.

За характером компетенції:

органи загальної компетенції -- уряд;

органи спеціальної компетенції -- міністерства тощо.

За порядком здійснення компетенції:

колегіальні -- парламент (Верховна Рада);

єдиноначальні -- президент.

За правовими формами діяльності:

правотворчі;

правозастосовні;

правоохоронні;

контрольно-наглядові;

установчі.

За принципом поділу влади:

законодавчі;

виконавчі;

судові.

За характером і змістом діяльності: законодавчі (парламент);

виконавчі (уряд);

правоохоронні (міліція, органи безпеки);

судові (суди -- вищі і місцеві);

контрольно-наглядові (прокуратура, державні інспекції) [15, С.113].

2.3 Державні органи України

До системи державних органів України належать:

1) орган законодавчої влади -- Верховна Рада України;

2) глава держави -- Президент України;

3) органи виконавчої влади, що поділяються на:

вищі (Кабінет Міністрів України);

центральні (міністерства, державні комітети, центральні -- органи виконавчої влади зі спеціальним статусом);

місцеві (обласні, районні, міст Києва і Севастополя державні адміністрації, голови місцевих державних адміністрацій, відділи і управління обласних і районних державних адміністрацій, адміністрація державних підприємств, установ);

4) органи судової влади -- Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції;

5) органи місцевого самоврядування, до яких входять:

сільська, селищна, міська рада;

сільський, селищний, міський голова;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

районні й обласні ради;

органи самоорганізації населення;

6) контрольнонаглядові органи, до яких належать:

Генеральна прокуратура та її органи на місцях;

податкові адміністрації, санітарні, контрольноревізійні та інші державні інспекції.

Законодавча влада -- це одна з гілок державної влади, яка наділена повноваженнями щодо прийняття, зміни чи скасування законів.

Згідно з Конституцією України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -- Верховна Рада України [16]. Верховна Рада -- парламент однопалатний, що обумовлено унітарним характером України. Верховна Рада України формується шляхом виборів народних депутатів, які здійснюють свої повноваження на постійній основі. Вони не можуть перебувати на державній службі або мати інший представницький мандат.

Основними функціями Верховної Ради України є:

1) представницька, тобто народ передає владу своїм представникам і уповноважує їх здійснювати державну владу, представляти весь український народ і виступати від його імені;

2) законодавча, тобто наявність законодавчих повноважень щодо внесення змін до Конституції України, прийняття законів, внесення до них змін, скасування або призупинення їх чинності, а також тлумачення їх положень;

3) установча, тобто участь парламенту у формуванні органів виконавчої та судової влади, формуванні власних парламентських структур, призначення або обрання на посади, звільнення з посад інших органів державної влади;

4) контрольна, тобто здійснення законодавчим органом контролю за діяльністю підзвітних йому державних органів -- уряду, міністерств, відомств, прокуратури тощо, а також контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та їх захист [17, С.227].

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Його повноваження у цій сфері визначені ст. 102 Конституції України та покладають на Президента обов'язок приймати рішення та виконувати дії, спрямовані на захист і зміцнення державного суверенітету, збереження цілісності та недоторканності території України у межах існуючих кордонів.

Як гарант прав та свобод громадян, Президент наділений повноваженнями виконувати необхідні дії щодо ставлення до гілок та структур влади, до рішень, які вони приймають, з метою захисту прав та свобод громадян.

Виконавча влада -- це одна з гілок державної влади, єдина система виконавчорозпорядчих органів, які здійснюють безпосереднє управління державними справами.

Згідно з Конституцією України суб'єктами виконавчої влади в Україні є:

1) органи загальної компетенції -- вищі органи у системі органів виконавчої влади;

2) органи спеціальної компетенції -- центральні органи виконавчої влади;

3) місцеві органи виконавчої влади.

У своїй сукупності ці суб'єкти утворюють єдину систему органів виконавчої влади. Очолює систему органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України.

Друге, після Кабінету Міністрів, місце у виконавчої вертикалі влади посідають центральні органи виконавчої влади, до яких входять:

1) міністерства;

2) державні комітети (державні служби);

3) центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (Антимонопольний комітет, Фонд держмайна, Управління держаної охорони, СБУ тощо). Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи.

Основною функцією виконавчої влади є виконання законів та інших нормативноправових актів законодавчої влади і Президента України [18].

Судова влада -- це одна з гілок державної влади, яка діє самостійно, незалежно від законодавчої і виконавчої влади, і реалізується шляхом здійснення правосуддя. Отже, основною функцією судової влади є здійснення правосуддя. Окрім правосуддя судова влада у правовій державі здійснює функцію захисту прав і свобод людини і громадянина шляхом їх гарантування та поновлення, а також функцію стримування двох інших гілок влади шляхом здійснення конституційного нагляду і судового контролю за ними.

Відповідно до Конституції та Закону України "Про судоустрій та статус суддів України" судову систему України складають:

1) Конституційний Суд України;

2) суди загальної юрисдикції [19].

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації, її складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;

3) вищі спеціалізовані суди (Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України);

4) Верховний Суд України.

Окрім правосуддя судова влада у правовій державі здійснює функцію захисту прав і свобод людини і громадянина шляхом їх гарантування та поновлення, а також функцію стримування двох інших гілок влади шляхом здійснення конституційного нагляду і судового контролю за ними.

Місцеве самоврядування -- це одна із форм народовладдя в Україні, сутність якої виявляється у самостійному вирішенні населенням питань місцевого значення у межах Конституції і законів України.

До органів місцевого самоврядування Конституція України відносить: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Таким чином, органи держави та органи місцевого самоврядування діють паралельно на основі взаємодії та взаємного доповнення і тим самим забезпечують найбільш доцільний рівень упорядкування суспільних відносин та забезпечення функціонування громадянського суспільства.



3. Вдосконалення механізму сучасної української держави

Напрямки вдосконалення функціонування механізму держави у сучасній державі.

Для правової та незалежної України надзвичайно важливо ефективне функціонування державного механізму країни, адже завдяки йому реалізуються і регулюються всі сторони і сфери життєдіяльності суспільства.

Розуміння механізму держави, як системи всіх державних організацій, що здійснюють не тільки управління загальносуспільними справами, але й забезпечують життєдіяльність всього суспільства, показує не тільки характер держави, як політичної організації, але й її соціальну спрямованість. Такий підхід до визначення держави характерний для сучасного конституційного законодавства України [20, С.132].

Удосконалення організації та діяльності апарату держави в Україні необхідно здійснювати за такими основними напрямами:

децентралізація і скорочення державного апарату;

оптимізація структури і системи механізму держави вцілому;

корекція компетенції і повноважень;

реорганізація органів держави, передусім з метою усунення дублювання у повноваженнях їх елементів;

пошук нових форм і методів управління;

зменшення матеріальних витрат за рахунок наукової організації праці;

неухильне дотримання в організації і функціонуванні державного апарату конституційного принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;

переорієнтація роботи всього механізму держави на проблеми забезпечення повної і безперешкодної реалізації прав і свобод громадян, охорони порядку та навколишнього середовища тощо;

відмова від абсолютного домінування державного апарату при реалізації економічної функції держави;

підвищення ролі функції державних підприємств та установ в механізмі держави;

удосконалення роботи з кадрами органів влади;

підвищення професіоналізму державних службовців, виховання і перепрофілювання кадрів та ін.

Виходячи призначення державного механізму, який виконує завдання і функції не просто держави, а держави демократичної, соціальної, правової, необхідно окреслити дещо іншу точку зору на напрямки його перебудови і подальшого формування, а це насамперед:

-- формування законодавства, яке б регулювало взаємовідносини між підприємствами і установами на основі принципу "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а між підприємствами, установами і державними органами на основі "заборонено все, що прямо не дозволено законом" щодо останніх;

-- запровадження принципів самофінансування, самоокупності щодо державних підприємств і установ;

-- скорочення державного апарату, його реорганізація, децентралізація, запровадження принципу поділу влад;

-- переорієнтація роботи державного апарату на проблеми реалізації прав і свобод громадян, охорону порядку та навколишнього середовища, з одночасною відмовою від абсолютного домінування державного апарату при реалізації економічної функції держави, функції сприяння розвитку культури тощо;

-- удосконалення роботи з кадрами державного апарату, підвищення професіоналізму державних службовців [21, С.78-80];

-- запровадження незалежної правової експертизи при прийнятті законопроектів і рішень;

-- розробка і втілення демократичних процедур розв'язання конфліктів між організаціями державного механізму;

-- підвищення ролі судових органів, забезпечення їх незалежності.

Разом із вищенаведеними заходами мають бути законодавчо визначені форми та методи контролю (як державного, так і недержавного) за діяльністю Президента. Одним із таких інструментів з боку недержавних структур можуть бути Громадські консультаційні ради при Президентові України. Настав час прийняти рішення про створення представницькими органами (обласними, районними радами) своїх виконавчих органів і надання їм відповідних повноважень. При цьому існуючі державні адміністрації мають бути виведені із системи виконавчої влади та перетворитися на ефективні інструменти здійснення нагляду за дотриманням Конституції, законів, прав і свобод.

З метою подолання дуалізму виконавчої влади Кабінет Міністрів України повинен отримати самостійність. Безпосередньо уряд має забезпечувати і бути відповідальним за здійснення зовнішньої і внутрішньої політики. Основним завданням і напрямом удосконалення діяльності судової влади є унеможливлення впливу на них з боку як держави, так і окремих громадян [22].

Напрочуд актуальним при визначенні напрямків розвитку механізму нашої держави є відомий вислів Отто фон Бісмарка: "Із поганими законами і хорошими чиновниками ще можливе управління, але з поганими чиновниками не допоможуть жодні закони". Отже, органи державної влади повинні мати не лише чітку структурну організацію, законодавчо регламентовану підпорядкованість, визначений обсяг повноважень і компетенції, а й високий ступінь професіоналізму і моральності, бути патріотом України та українського народу.

державний влада правовий



Висновок

Узагальнивши вищенаведене, можна зазначити, що механізм будь-якої держави - це не механічне з'єднання його органів, а чітко організована, строго впорядкована цілісна система. Механізм держави виступає основним суб'єктом здійснення державної влади. Він пофинен фунукціонувати відповідно до загальновизнаних принципів -- відправних засад, незаперечних вимог, висунутих до формування і функціонування державних органів.

З'ясування поняття механізму держави пов'язаний з розкриттям його характерних рис або ознак, що дозволяють відмежувати його як від недержавних структур у політичній системі суспільства, так і від окремо взятих державних органів. Дослідження ознак та структурних елементів механізму держави дозволяє дійти висновку, що механізм сучасної держави - це пронизана єдиними, законодавчо закріпленими принципами, заснована на поділі влади, що володіє необхідними матеріальними придатками система державних органів, за допомогою якої здійснюються завдання і функції держави.

Держава виконує свої функції за допомогою спеціального механізму, що представляє собою матеріальну силу, за допомогою якої воно може успішно вирішувати поставлені завдання і домагатися певних цілей. Органи держави засновуються у встановленому законом порядку. Вони наділяються державно-владними повноваженнями. Свою діяльність здійснюють від імені та за дорученням держави. У своїй сукупності вони утворюють державний апарат, що дозволяє здійснювати управлінський вплив на суспільство

Основним структурним елементом державного механізму, першоосновою державного апарату є державний орган. Це окремий службовець чи структурно організований державою або безпосередньо народом колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідним матеріально-технічним забезпеченням, створений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.

Вдосконалення механізму нашої держави та створення правової бази на основі якої і має функціонувати механізм України є однією з основних задач для вирішення, що поставлена перед апаратом нашої держави. Величезна система механізму нашої держави, що побудована горизонтально і вертикально повинна функціонувати узгоджено, розподіляючи сфери регулювання сфер життя суспільства. Це питання є дуже актуальним для України на сьогоднішній час, коли йде інтенсивне державне будівництво та реформування, багато чого виникає знову чи кардинально оновлюється.

Система і структура органів державної влади України, безумовно, змінюватиметься під впливом різних чинників. Важливо, щоб державний механізм якомога ефективніше працював на забезпечення прав людини і громадянина. Правова демократична держава проявляється насамперед у демократичному стилі роботи. Державна влада має бути діловою, скромною, моральною та відкритою для громадянського контролю.



Список використаних джерел

1. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2008.

2. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: Підручник. - 2-ге видання. - К.: Алерта; ЦУЛ, 2011.

3. Григонис Э. П. Механизм государства (теоретико-правовой аспект). Автореф. дис. д-ра юрид. наук. СПб., 2000.

4. Философский энциклопедический словарь. М., 1999.

5. Осауленко О.І. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. - К.: Істина, 2007.

6. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Навч. посібник. Вид. 9-е, зі змінами. - Львів: Край, 2007.

7. Тодика Ю.Н. Основи конституційного устрою України - Х., 2000.

8. Кухтик С.В. Механізм держави та його модернізація під впливом глобалізації [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/nzizvru/2011_2/p5_31.html

9. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник для юридических вузов и факультетов / В.С. Нерсесянц. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999.

10. Рябека О.Г. Процесуальний характер участі громадських організацій у демократизації управління суспільством / "Гілея: науковий вісник": Збірник наукових праць.- К., 2010. Випуск 36 - 2010.

11. Самигуллин В. О механизме государства /Экономика и управление. - №1, 1995.

12. Кириченко В. М., Куракін О. М. Теорія держави і права: модульний курс: Навч. посіб. -- К.: Центр учбо- вої літератури, 2010.

13. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. -- 2-е изд., изм. и доп. -- Москва: НОРМА, 2002.

14. Конституційне право України: навч. посіб. / Н. К. Шаптала, Г. В. Задорожня. - Д.: ТОВ "ЛізуновПрес", 2012.

15. Крестовська Н.М., Матвєєва Л.Г. Теорія держави і права: Елементарний курс. - Х.: Одісей, 2007.

16. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс] // Законодавство України / офіційний веб-сайт Верховної ради України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

17. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України: Підручник. - К.: Правова єдність, 2010.

18. Фрицький Ю.О. Теоретичні засади державної влади в України. / Дис. д.ю.н. - конституційне право; муніципальне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2009.

19. "Про судоустрій та статус суддів" Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI [Електронний ресурс] // Законодавство України / офіційний веб-сайт Верховної ради України. -- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

20. Проблемы теории государства и права: Учебное пособие / Под ред. М.Н. Марченко. - М.: Юристъ, 2002.

21. Гончарук Н.Т., Прокопенко Л.Л. Шляхи вдосконалення системи професійного розвитку державних службовців // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: Матеріали щорічної наук.-практ. конф., 31 жовтня 2007 р. - У 2 т. - О.: ОРІДУ, 2007. - Т. 1.

22. Напрями вдосконалення діяльності сучасного державного апарату України / О. Ракул // Підприємництво, господарство і право. -- 2009.

Размещено на Allbest.ru

...