Державна влада: основи організації та діяльності, розподіл функцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет

«Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого»

Реферат

з навчальної дисципліни «Державне будівництво та місцеве самоврядування»

на тему: «ДЕРЖАВНА ВЛАДА: ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ, РОЗПОДІЛ ФУНКЦІЙ»

виконала:

студентка 2 курсу 2 факультету 6 групи

Гоцелюк Ірина Вікторівна

перевірила:

доцент кафедри Державного будівництва

Онупрієнко Алла Миколаївна

Харків

2012

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальна характеристика та функції законодавчої влади в Україні

2. Повноваження Президента України

3. Ознаки та функції виконавчої влади

4. Правосуддя в Україні

Висновок

Використані джерела

ВСТУП

Ця робота розглядає проблему ефективної організації і діяльності країни соціального спрямування. У такій державі апарат управління поділяється на три гілки (законодавчу, виконавчу і судову), що тягне за собою обов'язкову наявність системи стримувань і противаг. Взаємодія гілок державної влади забезпечує раціональне функціонування державного механізму в цілому, оскільки не дає можливості жодній з гілок влади узурпувати владні повноваження інших. Разом з тим принцип розподілу влади одночасно є розподілом функцій та компетенції та механізмом їх тісної взаємодії для вирішення проблем державотворення.

У працях та наукових виданнях таких правознавців, як Тодика Ю., Серьогін В, Шаповал В., Козюбра М, Корельський В., Перевалов В. та багатьох інших висвітлені окремі питання, що стосуються теми «Поділ влади як фундаментальний принцип організації і діяльності державного апарату» і посприяли написанню даної роботи.

Метою роботи є проведення дослідження наукових праць фахівців у сфері державного будівництва та конституційного права з питань поділу влади. Для досягнення поставленої мети було визначено завдання:

Ё Охарактеризувати державний апарат і принципи його організації і діяльності;

Ё Дослідити характерні риси законодавчої, виконавчої та судової гілок державної влади.

Для розв'язання поставлених завдань використовувалися наступні методи дослідження: вивчення й узагальнення теоретичної і законодавчої бази; загальнонаукові методи: синтезу й аналізу, сходження від абстрактного до конкретного.

Об'єктом дослідження є конституційно-правове закріплення поділу влади.

Предметом роботи є конституційно-правове закріплення поділу влади в Україні та система стримувань і противаг у сучасній Конституції України.

Теоретичну і методологічну основу роботи складають наукові дослідження у галузі теорії держави і права, історії держави і права та конституційного права України.

Практична цінність полягає у тому, що даний реферат можна використовувати на семінарах з державного будівництва та місцевого самоврядування; теорії держави і права; конституційного права України як джерело інформації стосовно даної теми.

виконавчий судовий законодавчий влада

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ФУНКЦІЇ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Законодавча влада - це делегована народом своїм представникам у парламенті (Верховній Раді, Державній Думі, Конгресі, Сеймі, Фолькетинзі, Альтинзі та ін.) державна влада, що має виключне право приймати закони. Відповідно до ст. 75 Конституції України «єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -- Верховна Рада України».

До законодавчих повноважень Верховної Ради належить внесення змін до Конституції України в межах і в порядку, передбачених розділом ХІII Конституції. При цьому зміни не можуть стосуватися скасування чи обмеження прав і свобод людини та громадянина і не можуть бути спрямованими на ліквідацію незалежності чи порушення територіальної цілісності України. Лише Верховна Рада України:

Ё визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики України;

Ё затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

Ё усуває Президента України з поста в порядку імпічменту;

Ё розглядає і приймає рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Окрім основної - законодавчої - функції є фінансова, яка реалізується в праві щорічно затверджувати бюджет країни.

Є також засновницька функція, яка здійснюється через участь парламенту у формуванні вищих виконавчих і судових органів. Показником прояву «стримувань і противаг» слугує контроль, здійснюваний законодавчим органом, за роботою уряду, інших посадових осіб виконавчої влади (контрольна функція).

Головною особливістю організації та діяльності парламенту є його представницький характер. Парламент можна назвати владою прямого загальнонародного представництва.

Верховна Рада України складається з 450 народних депутатів, яких обирають на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням терміном на п'ять років, працюють на постійній основі й не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі, а також займатися іншими видами прибуткової діяльності, окрім викладацької, наукової та творчої.

Верховна Рада обирає зі свого складу Голову парламенту, його першого заступника і заступника та відкликає їх. Верховна Рада затверджує перелік парламентських комітетів, які здійснюють законопроектну роботу та попередній розгляд питань. Також Верховна Рада може створювати тимчасові спеціальні комісії.

Номінаційні функції Верховної Ради стосуються впливу на формування інших органів державної влади: призначення виборів Президента; призначення уряду, депутати призначають та звільняють із посад голову Антимонопольного комітету України, голову Державного комітету телебачення та радіомовлення України, голову Фонду державного майна України; призначають на посади та звільняють за поданням Президента голову Служби безпеки України, голову Національного банку України; давати згоду на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального Прокурора України; призначати на посади та звільняти з посад третину складу Конституційного Суду України, обирати суддів безстроково.

Контролююча функція Верховної Ради передбачає здійснення контролю за діяльністю інших органів державної влади: розгляд питання про відповідальність Кабінету Міністрів та ухвалення резолюції недовіри йому; висловлення недовіри Генеральному прокурору; ратифікація підписаних Президентом і Урядом міжнародних договорів та угод; проведення парламентських слухань.

Фінансова функція передбачає затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за його виконанням; затвердження рішень про надання та отримання Україною позик, здійснення контролю за їх використанням.

Винятково закони України встановлюють:

Ё систему оподаткування, податки і збори;

Ё засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;

Ё статус національної валюти та іноземних валют на території України;

Ё порядок утворення і погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргу;

Ё порядок випуску та обігу державних цінних паперів.

2. ПОВНОВАЖЕННЯ ПЕЗИДЕНТА УКАЇНИ

Президент України -- глава держави, що виступає від імені України, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, дотримання Конституції, прав і свобод людини та громадянина.

Президента обирають громадяни України на основі загального, рівного і прямого виборчого права терміном на п'ять років, не більше, ніж на два терміни поспіль.

Президент України користується правом недоторканості на час виконання повноважень. Повноваження Президента достроково припиняються у разі: відставки; смерті; усунення з поста в порядку імпічменту; неможливості виконувати повноваження за станом здоров'я (рішення щодо цього приймає Верховна Рада більшістю голосів від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України -- за зверненням Верховної Ради - і медичного висновку).

До повноважень Президента України належать:

Ё забезпечення державної незалежності, національної безпеки і правонаступництва держави;

Ё представництво держави в міжнародних відносинах, здійснення зовнішньополітичної діяльності держави, ведення переговорів та укладання міжнародних договорів України;

Ё винесення рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України;

Ё є Верховним головнокомандувачем Збройних сил України;

Ё призначає на посади та звільняє з посад вище командування військових формувань;

Ё призначає третину складу Конституційного Суду;

Ё має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із подальшим поверненням їх на повторний розгляд;

Ё здійснює помилування.

Ё на основі Конституції і законів України видає укази та розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Зміни до Конституції передбачають, що у разі дострокового припинення повноважень Президента, виконання його обов'язків покладено на Голову Верховної Ради України.

3. ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Виконавча влада - невід'ємна складова державної влади, має суспільний характер. Через виконавчу владу держава здійснює владно-розпорядчі та охоронні функції. Від стану здійснення виконавчої влади залежить рівень реалізації державою більшості своїх функцій та завдань.

У сучасних теоретико-правових дослідженнях виконавча влада характеризується наступними ознаками:

1) призначення - виконання законів, участь та здійснення державної політики;

2) наявність розгалуженої системи різноманітних державних органів з численним кадровим складом державних службовців;

3) виконавча влада матеріалізується в діяльності спеціальних суб'єктів, які утворюють систему її органів, що функціонують на центральному й місцевому рівнях і становлять механізм її реалізації;

4) основними елементами механізму виконавчої влади є глава держави, уряд, центральні (міністерства, відомства) й місцеві органи виконавчої влади;

5) ієрархічність, формальність та інструктивна регламентованість владно-виконавчої діяльності (бюрократична організація);

6) діяльність виконавчої влади, порівняно з іншими гілками влади значною мірою здійснюється за спрощеною процедурою.

Однією з найважливіших ознак цієї гілки влади є правотворчість, яка проявляється у можливості її органів, у межах компетенції, видавати постанови, розпорядження, накази, інструкції тощо. Завдяки можливості видання підзаконних нормативно-правових актів виконавча влада реалізує чинні закони, державну політику, а також здійснює виконавчо-розпорядчі функції. Владно-примусова функція забезпечує точне та неухильне виконання законів та підзаконних актів, а також інших владних розпоряджень усіма суб'єктами суспільних відносин.

Органи виконавчої влади є похідними від представницьких органів: вони формуються представницьким органом (парламентом, главою держави). Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження відповідно до законів України. Кожен орган виконавчої влади є окремою юридичною особою. Це означає, що кожен орган має своє відокремлене майно, печатку і рахунок у фінансовій установі.

До основних функцій органу виконавчої влади належать:

1) виконання законів шляхом конкретизації їх положень у підзаконних актах та їх реалізація;

2) прийняття підзаконних актів відповідно до законів;

3) підзвітність представницьким органам влади.

До цих функцій доцільно віднести правоохоронну та контрольно-дозвільну, а також функцію реалізації внутрішньої державної політики (політична функція).

Органи виконавчої влади об'єднані в єдину систему, яка будується на принципах законності, ієрархічної підпорядкованості та компетентності. Залежно від обсягу і специфіки компетенції державні органи виконавчої влади поділяються на чотири групи:

1) вищі органи виконавчої влади (уряд);

2) центральні органи виконавчої влади (міністерства, державні комітети);

3) місцеві органи виконавчої влади та управління (обласні, районні, міські державні адміністрації);

4) органи місцевого самоврядування, яким делеговано повноваження органів виконавчої влади.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади в Україні є Кабінет Міністрів України (ст. 113 Конституції України).

До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети, державні служби, державні комісії та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (ст. 118 Конституції України). Крім того, до цього рівня належать органи спеціальної компетенції (галузеві), які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і відповідним місцевим органам виконавчої влади.

Президент України не входить до системи органів виконавчої влади, але наділений певним комплексом повноважень щодо впливу на дану гілку влади (ст. 106 Конституції України). Так, до компетенції Президента України належить можливість зупинення актів Кабінету Міністрів України (інститут контрасигнування) з мотивів невідповідності їх Конституції України. Також він наділений повноваженнями щодо подання до парламенту кандидатур на посаду Міністра оборони України, Міністра закордонних справ та Голови Служби Безпеки України.

Нині відсутнє належне правове розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що призводить до зниження ефективності державного управління на місцях. Особливо це проявляється у містах обласного значення (Київ, Севастополь).

4. ПРАВОСЦДДЯ В УКРАЇНІ

Судова влада створена для реального забезпечення прав і свобод людини і громадянина, утвердження верховенства права в суспільних відносинах, розв'язання правових конфліктів, у цілому, для спонукання держави до побудови соціальної держави і контролю майнових і немайнових відносин між населенням, громадянами і державою.

Основу судової влади в Україні складають судові органи, які різняться за компетенцією та юрисдикцією, але всі мають одне призначення - захист прав і свобод громадян, конституційного ладу, національної безпеки, територіальної цілісності, дотримання законності й справедливості в суспільстві. Конституція гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Структура судової влади:

Конституційний Суд України входить до судової влади як її самостійний суб'єкт, є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, що дає офіційне тлумачення Конституції та законів України. До повноважень Конституційного Суду також належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і таким, що не може бути оскарженим.

Відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" систему судів загальної юрисдикції складають: а) місцеві суди; б) апеляційні суди; в) вищі спеціалізовані суди; г) Верховний Суд України.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міські районні суди, АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законодавством до його компетенції. Місцеві загальні суди розглядають кримінальні, господарські, цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції).

У системі судів загальної юрисдикції в Україні діють апеляційні суди: областей, міст Києва та Севастополя, АР Крим. У разі необхідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на декілька районів області. У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції.

Вищі спеціалізовані суди діють як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ. Вищими спеціалізованими судами є:

Ё Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

Ё Вищий господарський суд України;

Ё Вищий адміністративний суд України.

Вони утворюються Президентом України в порядку, встановленому згаданим законом. Вищі спеціалізовані суди складаються з суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників.

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України:

1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких обвинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину;

4) вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України для вирішення питань, визначених Конституцією. Верховний Суд України має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших друкованих видань.

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування, тобто самостійне колективне вирішення зазначених питань професійними суддями. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя.

Правосуддя в Україні здійснюється суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; презумпція невинуватості; змагальність сторін і свобода у наданні власних доказів; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом; обов'язковість рішень суду.

За неповагу до суду і судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності.

ВИСНОВОК

У результаті підготовки даної роботи можна зробити висновок, що нормативна основа організації і діяльності державного апарату постійно поповнюється, збагачується, пристосовується до нових потреб суспільства. Сучасна модель державного апарату - це результат довгого історичного розвитку, у процесі якого змінювалися засади організації суспільного життя.

Поділ влади є політичною формою вираження влади народу. В Україні, як і в інших демократичних державах, влада поділяється на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Президент України не віднесений до жодної з гілок, але наділений набором повноважень, які виступають гарантією створення та дотримання законодавчої бази країни. Усі гілки наділені владними повноваженнями. Для віднесення органу до певної гілки влади треба звернутися до функцій, якими він наділений у законодавчому порядку. Розподіл та одночасно взаємодія владних функцій виокремлює органи влади серед їх системи та оптимізує їх діяльність. Залежно від функції з'являється категорія «компетенція». Вона є виключним колом питань, що становлять предмет відання органу, і сукупністю прав та обов'язків, притаманних тільки даному органу влади стосовно певних суспільно-владних відносин.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 №254к/96-ВР.

2. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 07.10.2010 №2591- VI.

3. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 №2453-VI.

4. Колпаков В.К Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юринком Інтер, 1999. - С. 36.

5. Короткий політичний словник. - К.: РОВО «Укрвуполіграф», 1991. - С. 29.

6. Словник політичних термінів. - К.: Політика, 1998. С. 178.

7. Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: Навч. посіб. - К.: Юринком Інтер. 2008. - С. 456^57.

8. Хоменко О.В. Виконавча влада: соціально-правова природа, особливості. - X., 2005. - С. 9.

9. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - К., 1997.

Размещено на Allbest.ru