Поняття та загальна характеристика спадкового договору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття та загальна характеристика спадкового договору

Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Обґрунтовуючи необхідність цього договору, розробники проекту ЦК України зазначали, що сфера його застосування на практиці не буде широкою, вона стосуватиметься головним чином подружжя та інших осіб, які спільно проживають і не мають дітей. Але ця обставина не може стати перешкодою для запровадження такого виду договору.

Слід вказати на те, що спадковий договір має спільні риси із договором довічного утримання (догляду), оскільки обидва ці договори спрямовані на передачу однією стороною (набувачем) іншій стороні (відчужувану) майна у власність, взамін чого набувач зобов'язується виконати розпорядження відчужувача, передбачені змістом договору. Утім між цими договорами існує суттєва різниця. Так, договір довічного утримання є реальним. Натомість спадковий договір є консенсуальним. Крім того, набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання з моменту нотаріального посвідчення цього договору (а якщо за договором у власність передається нерухоме майно - то з моменту державної реєстрації). У спадковому договорі набувач отримує право власності на майно відчужувача з моменту смерті останнього.

Спадковий договір не може розглядатися як самостійний вид спадкування, оскільки відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У зв'язку з цим, Пленум Верховного Суду України вказав судам на те, що перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов'язкову частку, відтак розміщення глави 90 у книзі 6 ЦК України є досить умовним. До спадкового договору не застосовуються норми спадкового права внаслідок відсутності юридичного складу спадкового правонаступництва.

Із цього правила можна сформулювати такі висновки:

1) відчужувач не може розпорядитися майном, яке є предметом спадкового договору, на випадок смерті шляхом складення заповіту; складення заповіту буде мати наслідком його нікчемність (ч. 2 ст. 1307 ЦК України);

2) майно, яке є предметом спадкового договору, не входить до складу спадщини;

3) майно, яке є предметом спадкового договору, не може бути предметом заповідального відказу;

4) на таке майно після смерті відчужувача не можуть претендувати особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині;

5) майно, яке є предметом спадкового договору, на момент його укладення має бути визначене конкретно і не може бути відчужене, хоча його власником і залишається відчужувач;

6) на відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до ст. 1282 ЦК України зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов'язок не покладається.

Ставлення до спадкового договору серед учених було і залишається неоднозначним. Це зумовлено як конструкцією такого договору, так і розташування норм, що регулюють спадковий договір, в книзі шостій ЦК Україні. Наприклад, на думку Т.П. Коваленко, спадковий договір обмежує можливість відчужувача розпоряджатися за життя своїм майном, визначеним у договорі, і позбавляє його можливості розпорядитися ним на випадок смерті шляхом складення заповіту, бо цей заповіт буде недійсним. Автор доходить висновку про те, що спадковий договір є недійсним, бо обмежує правоздатність фізичних осіб.

2. Форма спадкового договору та процедура його посвідчення нотаріусом

Статтею 1304 ЦК передбачається, що спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Спадковий договір належить до двосторонніх правочинів. За статтею 220 ЦК двосторонні договори у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору є нікчемними. Тому вважається, що нотаріальна форма для спадкових договорів є обов'язковою і договір набуває чинності після його нотаріального посвідчення.

Процедура нотаріального посвідчення спадкового договору встановлює Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 р.

До загальних правил посвідчення спадкового договору слід віднести такі. При посвідченні спадкового договору нотаріус повинен встановити справжнє волевиявлення сторін на його укладення. Потім перевіряє, чи відповідає зміст цього правочину вимогам закону. Так, спадковий договір не може укладатися з обмеженнями правоздатності набувача (наприклад, незаконним є покладення на набувача обов'язку не брати шлюб до смерті відчужувача тощо).

Далі нотаріус повинен встановити особу громадянина - набувача та відчужувача на підставі таких документів, як паспорт, свідоцтво про народження та з'ясувати обсяг їх цивільної дієздатності. Але при цьому він має враховувати, що цивільна дієздатність фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, особі, яка займається підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини може бути надана судом або набута в результаті реєстрації шлюбу.

Оскільки набувачем може бути юридична особа, то нотаріус повинен перевірити правоздатність юридичної особи, повноваження її представника, який звернувся до нотаріуса за посвідченням спадкового договору.

Для цього треба ознайомитись зі статутом юридичної особи, щоб визначити, чи відповідає нотаріальна дія, що вчиняється, правам, наданим цій юридичній особі статутом. Нотаріусом перевіряються також повноваження представника юридичної особи. Але якщо від імені юридичної особи діє її керівник, якому за статутом надано право укладати правочини, то в цьому випадку довіреність не вимагається, достатньо лише документа, який посвідчує його службове становище.

Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусу має бути подано документ, що стверджує його повноваження на розподіл обов'язків між членами колегіального органу (статут, установчий договір тощо).

Спадкові договори, предметом яких є нерухоме майно (жилий будинок, квартира, будівля, садиба, дача, садовий будинок, гараж, земельна ділянка тощо) (див. проекти № 68, 69, 70), посвідчуються нотаріусом з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження нерухомого майна. На підтвердження права власності на ці об'єкти нотаріусу подається правовстановлювальний документ.

У передбачених законом випадках, нотаріус приймає правовстановлювальний документ лише при наявності на цьому документі відмітки (штампу) про реєстрацію відповідних прав та витягу із Реєстру прав власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною правовстановлювального документа (п. 38 Інструкції).

Такими документами можуть бути:

- свідоцтво про право власності на житло;

- свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя;

- свідоцтво про право на спадщину;

- державні акти про право власності на землю;

- договори купівлі - продажу, дарування, міни, спадкові договори, договори довічного утримання (догляду), аліментні договори щодо будинку (його частини), будівлі, садиби, квартири, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, у тому числі зареєстровані на біржі;

- договори про виділення в натурі частки з нерухомого майна;

- договори про поділ нерухомого майна;

- договори про відчуження не закінчених будівництвом житлових будинків, будівель (їх частин) або інших споруд;

- договори про порядок встановлення розміру ідеальних часток у спільній частковій власності, а також договори про володіння, користування спільним майном тощо.

Правовстановлювальний документ на нерухоме майно після його огляду нотаріусом повертається власнику майна (відчужувачу), а в тексті спадкового договору зазначається назва цього документа, номер і дата його видачі та найменування юридичної особи, яка його видала, та відомості про реєстрацію.

Наступним обов'язковим документом є довідка про відсутність заборони на відчуження чи арешт відчужуваного майна. Перевірка відсутності заборони на відчуження чи арешту майна провадиться за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Якщо об'єктом спадкового договору є рухоме майно, то здійснюється перевірка чи не обтяжене це майно.

Спадковий договір щодо майна, яке не потребує спеціальної реєстрації, посвідчується без витребування документів, що встановлюють право власності (меблі, коштовності, посуд тощо). Отже, рухоме майно може бути також предметом спадкового договору, але необхідно брати до уваги, що певні об'єкти можуть бути передані набувачу, який здатен їх відчужити і відмовитися від виконання умов договору. Тому раціонально передавати за спадковим договором такі коштовні об'єкти, які неможливо відчужити до виконання зобов'язання, тобто ті з них, які підлягають державній реєстрації (див. проект №51).

З'ясувавши справжні наміри сторін і те, що договір відповідає вимогам закону, встановивши особу громадян, обсяг їхньої дієздатності і правоздатність юридичних осіб - учасників спадкового договору, перевіривши всі витребувані документи на майно, що підлягає реєстрації, нотаріус складає проект договору, з яким дає ознайомитись сторонам та який викладається на нотаріальних бланках не менш як у двох примірниках, що видаються сторонам. Один примірник залишається у справах нотаріуса.

При посвідченні спадкового договору, якщо предметом угоди є частка об'єкта нерухомого майна, то не вимагається згоди співвласників спільної часткової власності, але для спільної сумісної власності подружжя така згода є обов'язковою, коли договір укладається в інтересах лише одного із подружжя. спадковий договір нотаріус правовий

Порушення вимог щодо суб'єктного складу спадкового договору може мати наслідком його недійсність.

Якщо предметом спадкового договору є майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус роз'яснює набувачеві та у тексті договору зазначає про необхідність його реєстрації у відповідному реєструвальному органі після смерті відчужувача.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Крім того, спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача (ст. 1308 ЦК України).

Ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач. Інші особи, зокрема спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Проте задоволення такої вимоги можливе за умови пред'явлення її відчужувачем. Установлено, що Л. помер.

Ухвалюючи рішення про розірвання спадкового договору, суди на зазначені вимоги закону уваги не звернули та не врахували, що

П. обов'язки, передбачені спадковим договором, відносно Л. виконав належним чином, на момент звернення до суду Л. помер, а тому заявлені позивачкою вимоги про розірвання спадкового договору подружжя підлягають задоволенню лише в частині домовленості П. із В., і дійшли необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог В. про розірвання спадкового договору.

Оскільки фактичні обставини справи судами встановлено повно, але неправильно застосовано матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині розірвання спадкового договору, укладеного П. із Л. відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові.

Натомість, вимогу про визнання спадкового договору недійсним може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою, яка не є стороною цього договору. Однак права та охоронювані інтереси особи, що заявляє вимогу про визнання спадкового договору недійсним, мають бути порушені укладенням цього договору.

У разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим. У цьому випадку спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали при виконанні спадкового договору в тій частині зобов'язань, які були виконані набувачем до його смерті.

Якщо відповідно до спадкового договору набувач зобов'язаний був вчинити певні дії після смерті відчужувача, то у разі смерті набувача обов'язок вчинити ці дії переходить до його спадкоємців (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 № 7).

Наведеними у ст. 1308 ЦК України випадками підстави припинення спадкового договору не вичерпуються. Вказані у ст. 1308 ЦК України спеціальні підстави розірвання судом спадкового договору засновуються на вимозі тільки однієї сторони, тобто в даному випадку мова йде про відсутність згоди між набувачем та відчужувачем щодо припинення договірних відносин. За наявності ж згоди обох сторін спадковий договір може бути достроково розірваний на підставі загальних положень про зобов'язання (ст. 651 ЦК України). В цьому разі розірвання спадкового договору вчиняється у такій саме формі, що й укладення договору, тобто у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням.

Нагадаємо, що згідно із заповітом з умовою заповідач може поставити набуття права на спадкування у залежність від виконання спадкоємцем якої-небудь дії. Наприклад, такою умовою може бути вступ до шлюбу, народження дитини, одержання освіти, проживання в певному місці і т. п. На відміну від заповіту з умовою, який носить односторонній характер, спадковий договір є двосторонньою угодою, тому й коло обов'язків набувача за спадковим договором визначається не одним лише бажанням спадкодавця, а за взаємною згодою сторін.

Оскільки невиконання умов спадкового договору тягне за собою цивільно-правову відповідальність сторін, вважаємо, що наявність таких обов'язків набувача як народження дитини або взяття шлюбу, які можуть мати місце в заповіті з умовою, у спадковому договорі неможливі. У той же самий час, обов'язки набувача за спадковим договором можуть полягати в організації поховання відчужувача; охороні його майна; наданні права утримання і догляду третім особам і т.п. Такі зобов'язання набувача не повинні обмежувати його громадянську правоздатність і не повинні суперечити моральним засадам.

Размещено на Allbest.ru