Поняття та зміст адміністративної деліктності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДЕЛІКТНОСТІ

Руда К. А.

студентка Навчально-наукового інституту права

Університет державної фіскальної служби України

м. Ірпінь, Україна

У наш час значну увагу вчені зосереджують на адміністративно-деліктному праві, яке раніше розглядалося як один із основних інститутів адміністративного права, але за рахунок суттєвого розширення свого змісту, збільшення сфери впливу поступово переросло у підгалузь і на сьогоднішній день зберігає статус відповідної складової адміністративного права.

Питання адміністративної деліктології та адміністративної деліктності, досить змістовно вивчали В. Авер'янов, Д. Бахрах, Ю. Битяк, І. Галаган, І. Голосніченко, О. Остапенко, Є. Додін, І. Логачов, А. Комзюк, С. Пєтков, Ю. Шемшученко та багато інших.

Питання реформування адміністративного законодавства, в тому числі й адміністративно-деліктного, його складової частини розроблення та прийняття нового кодифікованого адміністративно-деліктного нормативно-правового акта, який би відповідав сучасним вимогам правової, соціальної, демократичної держави, є надзвичайно актуальними і становлять один з пріоритетних напрямів правової реформи, що проводиться в Україні [1, с. 75].

Для того щоб окреслити суспільно-правову модель застосування законодавства з адміністративних деліктів, я вважаю, необхідно навести низку правових аксіом:

- адміністративний делікт - особливий вид деліктів (правопорушень);

- за ступенем суспільної небезпеки адміністративні делікти поділялися на адміністративні злочини та адміністративні проступки;

- суб'єктом вчинення адміністративного делікту може бути тільки особа (публічна, державний службовець тощо), наділена владними повноваженнями;

- адміністративний проступок - суспільне явище, отже, і особливий вид публічного проступку.

Таким чином, навіть у найбільш узагальненому розумінні адміністративна деліктологія має визначатися не як «управлінське» або «каральне» право, а як «правозабезпечення і захист прав людини». Звичайно ж, головне завдання полягає не в тому, щоб дати нове наукове тлумачення поняття адміністративної деліктології, а в тому, щоб це тлумачення, відповідало теорії права, суті явища і було реалізовано у нових підходах до аналізу та висвітлення цього інституту, а головне - адекватно відображалось в адміністративному законодавстві [2, с. 26].

Адміністративно-деліктне право має свій специфічний предмет правового регулювання - це суспільні відносини, що складаються в зв'язку зі скоєнням адміністративного правопорушення на стадіях виявлення події правопорушення, його припинення, провадження в справах про адміністративні правопорушення, притягнення винних до адміністративної відповідальності та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення [3, с. 117].

Визначаючи предмет адміністративно-деліктного права, слід виходити з розуміння адміністративно-деліктних відносин як відносин, що виникають у зв'язку зі скоєнням адміністративних правопорушень.

У доктрині адміністративного права зустрічається думка щодо охоплення адміністративно-деліктними відносинами всієї сукупності чинних правових норм, що встановлюють всі можливі види (заходи) адміністративного примусу, які застосовуються державою з метою попередження правопорушень.[4, с. 81-82]. Вказані заходи можуть реалізовуватися шляхом попередження протиправних діянь або намірів їх скоєння, покарання винних осіб за скоєні адміністративні правопорушення, відшкодування майнової шкоди, заподіяної правопорушенням.

Сутність делікту полягає в тому, що він є елементарною формою масового соціального явища - деліктності, яка обумовлена існуванням протиріч між особою та суспільством і виражена в суспільно-небезпечній, свавільній, індивідуалістській поведінці, яка відхиляється від норм соціального порядку. Делікт виступає зовні як індивідуальне свавілля проти відносин і правової форми їх врегулювання. Кожен адміністративний делікт посягає на цінності, що охороняються правом, через їх порушення та заподіяння або загрози заподіяння їм шкоди. Незалежно від того, якою була форма прояву діяння та чи була заподіяна реальна шкода, кожен адміністративний делікт дезорганізує суспільні відносини, порушуючи їх урегульованість і порядок, та руйнує суспільно необхідний зв'язок суб'єкта делікту з іншими суб'єктами суспільних відносин [5, с. 181].

Адміністративний делікт у своїй характеристиці включає адміністративну караність та протиправність.

Протиправність адміністративного делікту означає, що певне діяння, передбачене нормами права, може завдати шкоди або спричинити загрозу заподіяння такої шкоди охоронюваним законом суспільним інтересам. Адміністративна караність означає, що адміністративним деліктом може бути лише таке діяння, за яке законом передбачене адміністративне стягнення. Це не означає, що застосування такого стягнення обов'язково матиме місце, але в обов'язковому порядку повинна бути присутня можливість його застосування. Важливе значення для теорії та практики адміністративного права має класифікація об'єктів адміністративних правопорушень [6, с. 219].

Сучасне адміністративно-деліктне законодавство України має суттєві недоліки як в частині регулювання відносин щодо притягнення до адміністративної відповідальності, так і в співвідношенні з кримінальним та іншими галузями законодавства.

Реформування адміністративного права включає новий підхід до поняття адміністративного правопорушення (проступку): так, адміністративне правопорушення є невід'ємною складовою предмета адміністративно-деліктного права [7, с. 214].

Адміністративний примус відзначається складною багатоцільовою спрямованістю заходів впливу.

Академік В. Лазарев підкреслює, що адміністративний примус визначається як можливість держави зобов'язати суб'єкта проти його волі та бажання здійснювати певні дії. [8, с. 61].

За наявності факту правопорушення держава зобов'язує особу зазнати певних негативних наслідків. І на мою думку, в умовах зростання кількості здійснюваних в країні адміністративних правопорушень має місце застосування органами влади адміністративного примусу.

Таким чином, у структурі адміністративно-правового регулювання далеко не останнє місце займає потреба застосування норм адміністративного примусу. Виступаючи спонукальною силою до необхідних правових дій, потреба застосування норм адміністративного примусу як об'єктивна необхідність детермінує початок правового регулювання з боку суб'єкта юрисдикції. Об'єктивна потреба застосування норм адміністративного примусу, зокрема, у разі необхідності попередити прояви делікту, припинити зростання показників ненормованих деліктних відхилень у діяльності суб'єкта господарювання, зупинити порушення дисципліни у власній професійній діяльності, службі виступає спонукачем різної правової поведінки та діяльності суб'єкта юрисдикції [9, с. 197].

Адміністративна деліктність в Україні становить значну небезпеку для існуючого правопорядку. Захист суспільних відносин від адміністративних правопорушень стає одним із найважливіших завдань держави. Адміністративно-деліктні відносини завершуються адміністративним примусом - реальним впливом на волю суб'єкта адміністративного правопорушення, що має вираження у накладенні на нього обмежень особистого, майнового або організаційного характеру відповідно до накладеного стягнення.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

адміністративний деліктний акт законодавство

1. Логачов І. Деякі аспекти кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України /1. Логачов II Право і безпека. 2013. № 1(48). С. 74-78.

2. Пєтков С. Адміністративна деліктологія: новий погляд на проблему відповідальності у сфері державного управління / С. Пєтков II Журнал східноєвропейського права. 2013. № 1. С. 24-29.

3. Гончарук С. Адміністративно-деліктне право України: поняття та предмет, соціально-правова детермінація / С. Гончарук II Наукові розробки академії вдосконалення практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ (за результатами науково-дослідних робіт у 1993 р.): Матеріали науково-практичної конференції (м. Київ, 1-2 лютого 1994 р.). К., 1994. С. 116-119.

4. Российский Б. Административное право: [учебник для вузов] / Б. Российский, Ю. Старилов. М.: Норма, 2009. 928 с.

5. Савченко О. Поняття та ознаки адміністративних деліктів у сфері міграції / О. Савченко II Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2008. № 1. С. 177-184.

6. Кириленко Є. Поняття та склад адміністративних правопорушень: запрошення до дискусії / Є. Кириленко II Порівняльно-аналітичне право. 2013. №3, С. 219-222.

7. Кузьменко О. Розмежування адміністративного, організаційно-управлінського та примусово-деліктного процесу в Україні / О. Кузьменко II Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали IX регіональної науково-практичної конференції (м. Львів, 13-14 лютого 2003 р.). Львів, 2003. С. 213-215.

8. Сошникова Ю. Адміністративний примус як вид державного (публічного) примусу / Ю. Сошникова II Вісник Херсонського державного університету. 2013. Вип. 3. Т.2. С. 61-66.

9. Шкроба О. Особливості запобіжних заходів адміністративно-правового регулювання / О. Шкроба II Південноукраїнський правничий часопис. 2009. №4, С. 197-200.

Размещено на Allbest.ru