Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та ознаки суб'єктивної сторони складу злочину



Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика суб'єктивної сторони складу злочину

1.1 Поняття суб'єктивної сторони складу злочину

1.2 Зміст і значення суб'єктивної сторони складу злочину

Розділ 2. Характеристика ознак суб'єктивної сторони складу злочину

2.1 Поняття, форми і види вини. Значення вини

2.2 Мотив і мета злочину як факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину

2.3 Емоційний стан злочинця: підходи до визначення його як ознаки суб'єктивної сторони

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Склад злочину визначається сукупністю чотирьох елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Кожен з цих елементів для будь-якого складу є обов'язковим. Відсутність хоча б одного з них виключає наявність складу злочину, а, отже, як результат, кримінальну відповідальність.

Якщо об'єктивна сторона злочину - це зовнішня характеристика злочину (суспільно небезпечне діяння або бездіяльність, суспільно небезпечний наслідок, причинний зв'язок, місце, час, спосіб обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину), то суб'єктивна сторона є його внутрішньою (по відношенню до об'єктивної сторони) характеристикою. Суб'єктивна сторона злочину - це психічна діяльність особи, безпосередньо пов'язана з вчиненням злочину. Вона утворює психічний, тобто суб'єктивний, зміст злочину.

Варто зазначити, що для слідчої та судової практики з усіх елементів складу злочину найбільш складною для встановлення і доказування є саме суб'єктивна сторона. І це цілком зрозуміло, тому що збагнути думки, наміри, бажання і почуття особи, яка вчинила злочин, набагато важче, ніж встановити об'єктивні обставини злочину. Тому не може і не повинно бути якогось спільного підходу до встановлення того чи іншого різновиду психічного ставлення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і його наслідків, до встановлення його мотивів, цілей і емоцій. У цьому, на нашу думку, і полягає актуальність обраної теми курсового дослідження.

Також актуальність теми обумовлюється важливістю суб'єктивної сторони складу злочину для правильної кваліфікації діянь особи та для призначення їй покарання, яке б відповідало ступеню суспільної небезпечності вчиненого. Слід також відзначити, що правильне встановлення всіх ознак суб'єктивної сторони - це завершальний етап у констатації складу злочину як єдиної підстави кримінальної відповідальності.

Ступінь дослідження поняття суб'єктивної сторони складу злочину та її ознак є досить актуальною, адже вона розглядається в працях багатьох науковців. Однією з таких наукових робіт є " Суб'єктивна сторона складу злочину " Стрельцова Є.Л., в якій докладно аналізується поняття суб'єктивної сторони злочину, її ознаки, їх кримінально-правове та соціально-філософське значення. А також "Поняття, зміст та ознаки суб'єктивної сторони складу злочину" Гуцуляка М.Я. та Костюка Л.О., в якій детально розкриваються законодавчі положення, що стосуються теми дослідження.

Предметом курсової роботи є поняття і роль суб'єктивної сторони складу злочину, характеристика головних ознак суб'єктивної сторонни, як обов'язкового елемента складу злочину.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні загального поняття суб'єктивної сторони складу злочину, розмежування ознак суб'єктивної сторони складу злочину та вивченні їх значення при встановленні підстав кримінальної відповідальності.

Для досягнення зазначеної мети були визначені завдання:

– визначити поняття і значення суб'єктивної сторони складу на сучасному етапі розвитку кримінального права України;

– вивчити ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, розмежувати їх на обов'язкові та факультативні;

– дослідити значення встановлення ознак суб'єктивної сторони складу злочину як підстав кримінальної відповідальності;

– проаналізувати судову практику для кращого розуміння окремих ознак суб'єктиної сторонни.

Методи дослідження: емпіричний, формально-догматичний, логічний, конкретно-історичний, порівняльно-правовий; аналізу і синтезу, моделювання, статистичний та інші.

Теоретична основа дослідження. Нами були використані наукові праці українських вчених, нормативно-правові акти національного законодавства. Серед вчених, що розкривають питання, якому присвячене дослідження, можна виділити: Александрова Ю.В., Бажанова М. І., Бауліна Ю. В., Борисова В. І., Сташиса В. В., Тація В. Я., Антипова В. І., Дудорова О. О., Гуцуляка М.Я. та інших.

Для того, щоб робота була більш змістовною нами будуть використані приклади із судової практики.

У результаті аналізу матеріалу для цього дослідження склалася наступна структура курсової роботи: вступ, 2 розділи, 5 підрозділів, висновки, список використаних джерел.



Розділ 1. Загальна характеристика суб'єктивної сторони складу злочину

1.1 Поняття суб'єктивної сторони складу злочину

Для кримінально-правової оцінки суспільно небезпечної поведінки людини потрібно встановлювати низку обов'язкових ознак, що характеризують деліктоздатність конкретної особи, у першу чергу розкривають її осудність та відображають її внутрішнє ставлення до дій, котрі вона вчиняє. Перша група ознак досліджується при аналізі суб'єкта злочину, друга - при аналізі суб'єктивної сторони. Але якщо суб'єкт, його дії, об'єкт, на який спрямовані дії такої особи, - це, так би мовити, зовнішня, об'єктивна дійсність, яка реально відбувається і яку можуть оцінити інші люди , то суб'єктивна сторона - це певною мірою відображення у вчинках конкретної людини її ставлення до таких дій, а якщо казати на більш загальному рівні - реалізація її світогляду в конкретних вчинках. Саме це має основне значення для пізнання змісту злочину, установлення меж відповідальності особи, яка його вчинила, та ін. Стрельцов Є.Л. Суб'єктивна сторона злочину // Вісник Асоціації кримінального права України, 2013 - с.160

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства значно зростає необхідність суворого дотримання принципу презумпції невинуватості і в той же час невідворотності кримінальної відповідальності тільки за винне вчинене суспільно небезпечне діяння. Дотримання вказаних принципів в діяльності органів досудового розслідування і суду сприятиме охороні конституційних прав і свобод громадян, і визначальним у цьому плані є правильне встановлення суб'єктивної сторони складу злочину Гуцуляк М.Я., Костюк Л.О. Поняття, зміст та ознаки суб'єктивної сторони складу злочину // Юридична Україна.-2013.-2.- С.4-5.

Таким чином, суб'єктивна сторона складу злочину - це внутрішня сторона злочину, установлення якої дає можливість виявити психологічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Дане психічне ставлення особи до діяння здійснюється під контролем свідомості і волі і проявляється саме в момент вчинення злочину (не до і не після нього).

Іноді суб'єктивну сторону визначають і як внутрішню сторону злочинного діяння; як внутрішні процеси, які відбуваються у психіці осудної особи під час вчинення нею передбаченого кримінальним законом суспільно небезпечного діяння.

Але у будь-якому разі сутність визначення цього елемента складу злочину пов'язується із психічним ставленням суб'єкта, яке розглядається та враховується лише відносно суспільно небезпечного діяння та його наслідків і повинно характеризуватися конкретною формою вини. Александров Ю.В. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів //

Ю.В. Александров, В.А. Клименко - К.: МАУП, 2004 - 328 с.

1.2 Зміст і значення суб'єктивної сторони складу злочину

Зміст суб'єктивної сторони складу злочину характеризують певні юридичні ознаки. Серед них обов'язковою ознакою виступає вина у формі умислу чи необережності. Вина особи - це основна, обов'язкова ознака будь-якого складу злочину, вона визначає саму наявність суб'єктивної сторони і значною мірою її зміст. Відсутність вини виключає суб'єктивну сторону і тим самим склад злочину. Суб'єктивна сторона створює психологічний, тобто суб'єктивний зміст злочину, тому є його внутрішньою, у порівнянні з об'єктивною стороною.

Якщо об'єктивна сторона складу злочину становить його фактичний зміст і може бути безпосередньо сприйнята особами, які перебувають на місці злочину під час його вчинення, а наслідки злочину можуть сприйматися і після його вчинення, то суб'єктивна сторона безпосередньому сприйняттю людьми піддана бути не може. Адже, це процеси, які відбуваються у психіці винного й об'єктивне їх визначення можливе тільки завдяки дослідженню об'єктивної сторони складу злочину й інших ознак, які входять до складу злочину Никифоров Б.С.Субъективная сторона в «формальних» преступлениях //СГП. 1971.№З.с. 115-120.

Значення суб'єктивної сторони полягає в тому, що завдяки її правильному визначенню:

а) здійснюється належна кваліфікація діяння та його відмежування від інших злочинів;

б) встановлюється ступінь суспільної небезпеки діяння й особи, яка його вчинила;

в) здійснюється індивідуалізація покарання злочинця, вирішується питання про можливість його звільнення від кримінальної відповідальності й покарання.

Процеси, що відбуваються у психіці людини, поділяються на інтелектуальні, емоційні та вольові. Вони існують у тісній нерозривній єдності, але їх окреме дослідження, має велике значення для правильного встановлення суб'єктивної сторони складу злочину. На підставі зазначених процесів психіки зміст суб'єктивної сторони складу злочину визначається за допомогою юридичних ознак, які її складають, - таких, як вина, мотив, мета, емоційний стан. Вони представляють різні форми психічної активності, але водночас нерозривно пов'язані між собою і взаємозалежні. Це явища з самостійним змістом, у структурі суб'єктивної сторони вони не поглинають одне одного, мають різне, тільки їм притаманне, правове значення

Встановлення всіх ознак суб'єктивної сторони - це завершальний етап у констатації складу злочину як єдиної підстави кримінальної відповідальності. Тому з'ясування суб'єктивної сторони має важливе значення. Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І. та ін Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / за ред. проф. М. І. Бажанова , В. В. Сташиса, В. Я. Тація. -- 2-е вид., перероб. і допов. -- К.: Юрінком Інтер, 2005. -- 480 с. 

По-перше, вона виступає обов'язковим елементом будь-якого складу злочину, а її наявність чи відсутність дає можливість відмежувати злочинне діяння від незлочинного. Наприклад, відсутній склад злочину, передбачений ст. 286 КК, при невинному заподіянні навіть тяжких наслідків, що сталися в результаті дорожньо-транспортної пригоди або у разі вчинення діяння з необережності, якщо відповідальність за нього в законі встановлена лише при наявності умислу. Так, відсутність умисної вини виключає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383) або завідомо неправдиве показання (ст. 384). Відсутність певного мотиву або мети також може виключати склад злочину і кримінальну відповідальність. Наприклад, відсутність корисливих мотивів або інших особистих інтересів виключає застосування ст. 357 КК за викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження. По-друге, суб'єктивна сторона істотно впливає на кваліфікацію злочинів і дозволяє відмежовувати тотожні злочини за об'єктивними ознаками, наприклад, умисне вбивство (ст. 115) від

вбивства через необережність (ст. 119). По-третє, зміст суб'єктивної сторони істотно впливає на ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь суспільної небезпечності особи суб'єкта і тим самим на призначення покарання.



Розділ 2. Характеристика ознак суб'єктивної сторони складу злочину

2.1 Поняття, форми і види вини. Значення вини

Кримінальне право приділяє проблемі вини особливу увагу, оскільки найменше відхилення від принципу винної відповідальності призводить до порушення законності, притягнення до кримінальної відповідальності невинного.

Недостатня увага до аналізу суб'єктивної сторони складу злочину автоматично призводить до помилкового визначення виду та форми вини, що становить до 50% всіх суддівських ПОМИЛОК.

Цікавим факто є те, що перші, звичайно досить обмежені спроби диференціації злочинів залежно від форми вини зустрічаються ще в "Руській правді", яка розрізняла вбивство умисне - вбивство при вчиненні розбою, яке вважалось чи не найтяжчим злочином (ст. 3), від убивства випадкового, "в сварці чи на бенкеті" (ст. б). Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів // К.: Атіка, 2004.- 488 с

А ось власне, що говорить законодавець з цього приводу в теперішні дні.

У статті 62 КУзакріплений важливий принцип, відповідно до якого кримінальна відповідальність можлива лише тоді, коли буде доведено вину особи у вчиненні злочину. Це конституційне положення знайшло своє втілення в чинному Кримінальному кодексі України. Конституція України 1996 р. : [Електронний ресурс]. - Режим доступу :  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку(ч. 2 ст. 2 КК). Крім цього, ст. 11 КК України визнає злочином лише суспільно небезпечне винне діяння. Законодавче закріплення цього положення є важливою гарантією дотримання законності в діяльності правоохоронних органів і суду. Своє подальше закріплення це положення знайшло в ст. 23, де вперше в нашому законодавстві дане загальне визначення поняття вини і на його підставі у статтях 24 і 25 КК України визначені поняття і види умисної та необережної вини. Все це свідчить про недопустимість у нашому праві об'єктивного ставлення за вину, тобто відповідальність особи за вчинене суспільне небезпечне діяння і його наслідки, без встановлення кримінально-правової вини. Отже, чинний Кодекс, на відміну від КК 1960 р., який взагалі не закріплював такого поняття, дає визначення вини, чітко окреслює її форми та види і вказує на те, що їхній конкретний прояв можливий лише у вчиненні суспільне небезпечного діяння. Тому констатація наявності певного психічного ставлення особи до вчинюваного нею діяння і його наслідків (вини у формі умислу чи необережності) -- це не тільки обов'язкова ознака суб'єктивної сторони, але і передумова кримінальної відповідальності та покарання. Баулін Ю. В., Борисов В. І., Тютюгін В. І. та ін. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / за ред. В. В. Сташиса, В.Я. Тація. - 4-те вид., перероб. і допов. - Х. : Право, 2010. - 456 с. 

Отже, відповідно до ст. 23 КК України виною є психі

чне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Кримінальний кодекс України № 2341-III від 05.04.2001 [Електронний ресурс]//Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

Елементами вини як психічного відношення виступають свідомість та воля,які у своїй сукупності утворюють її зміст. Таким чином, вина характеризується сполученням двох компонентів: інтелектуального та вольового.Шульга А.М., Паликівський В.І. Кримінальне право України:основні питання та відповіді. // Х: ПП «Берек-Нова», 2006.

Інтелектуальний елемент полягає в усвідомленні (неусвідомлені) суспільно небезпечного діяння та передбаченні (непередбачені) суспільно небезпечних наслідків, а вольовий - у їх бажанні чи свідомому припущенні(легковажному розрахунку на їх відвернення). Передбачені законом сполучення інтелектуального та вольового елементів утворюють дві форми вини - умисел та необережність, зміст яких розкривається у ст.ст. 24 та 25 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий.

Законодавче визначення прямого і непрямого умислу свідчить, що вони мають багато спільного, їх аналіз дає можливість виділити три розпізнавальні ознаки, що характеризують психічне ставлення особи до вчинюваного нею діяння і його наслідків, а саме:

- усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння;

- передбачення його суспільно небезпечних наслідків;

- бажання настання таких наслідків або свідоме їх допущення.

Перші дві -- усвідомлення і передбачення становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання настання наслідків або свідоме їх допущення -- його вольову ознаку. При вчиненні конкретних злочинів можливі два варіанта поєднання інтелектуальних і вольових ознак. Таке їх співвідношення і лежить в основі розмежування в законі і на практиці умислу на прямий і непрямий. Нікулін С.І. Кримінальне право. Заг. част. / С.І Нікулін, Г.В. Чеботарьова -- К., 2004. -- 594 с.

Частина друга статті 24 КК України визначає, що прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Відповідно до ч. 3 ст.24 КК України непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина : [навч. посіб.] / Вереша Р. В. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 960 с. 

В межах прямого і непрямого умислу в теорії і на практиці виділяють й конкретні їх види, що мають значення при юридичній оцінці і кваліфікації деяких злочинів.

На приклад, за часом виникнення і формування відрізняють умисел заздалегідь обдуманий і такий, що виник раптово. У більшості випадків кваліфікація злочину не залежить від часу виникнення умислу, проте КК України відомі злочини, суб'єктивна сторона і характер суспільної небезпечності яких фактично визначаються умислом, що виник раптово. Це передбачено ст. 116(умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання) або ст.123 (умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання).

Залежно від спрямованості і ступеня конкретизації бажаних наслідків умисел прийнято розмежовувати на визначений (конкретизований) і невизначений (неконкретизований)

Визначений умисел характеризується чіткою конкретизацією наслідків діяння в передбаченні винного. Суб'єкт тут передбачає конкретні наслідки і бажає їх або свідомо допускає. Визначений умисел в одних випадках може бути простим, коли винний передбачає і бажає настання одного конкретизованого наслідку, досягнення певної мети, наприклад, смерті потерпілого при пострілі впритул, або альтернативним, коли особа передбачає і однаково бажає або свідомо допускає настання одного із двох чи більшого числа, але індивідуально визначених наслідків.

Невизначений умисел відрізняється від альтернативного визначеного умислу тим, що при передбаченні можливості настання шкідливих наслідків тут відсутня їх індивідуальна визначеність. У особи немає чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків.

Розглянуті види умислу впливають або на кваліфікацію злочину, або на ступінь його суспільної небезпечності, і тому повинні враховуватися при призначенні покарання. Шем'яков О.П., Хохлов І.В. Кримінальне право України (Загальна частина): Навчальний посібник. // К.: Центр навчальної літератури. - 2006 - 272 с.;

Поряд із умислом основною формою вини є також необережність. Стаття 25 КК України зазначає , що необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість.

Злочинна самовпевненість характеризується тим, що особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків (інтелектуальний момент) і легковажно розраховує їх відвернути (вольовий момент).

Злочинна недбалість характеризується тим, що особа не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків, хоча могла і повинна була б їх передбачати.

Злочинну недбалість треба відрізняти від випадку казусу, який виключає кримінальну відповідальність за скоєння особою діяння. Про казус може йтися тоді, коли діяння особи привели до шкідливих наслідків, але ця особа не передбачала і в силу конкретних умов в даній ситуації не повинна була чи не могла передбачати, що вони настануть. Кузнецов В. В., Савченко А. В. Кримінальне право України: питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів: Навч. посіб. / Кузнецов В. В., Савченко А. В. / За заг. ред. О. М. Джужи. - Вид. 2-ге доп. та перероб. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 392 с.

При визначенні злочинної недбалості в поведінці особи важливе місце посідає встановлення обов'язку та можливості особи передбачити суспільно небезпечні наслідки. Обов'язок або повинність передбачити наслідки ("повинна була") в теорії кримінального права називають об'єктивним критерієм злочинної недбалості; можливість передбачення ("могла") - суб'єктивним. Для констатації злочинної недбалості необхідно сполучення об'єктивного та суб'єктивного критеріїв.

Обов'язок бути уважним і обачливим під час здійснення певних дій, передбачити настання їхніх небезпечних наслідків може випливати із вимог законів, спеціальних правил, які регулюють певну службову чи професійну діяльність, а також із загальновизначених норм людського спілкування. Вирішальне значення має встановлення фактичної можливості особи передбачити вказані в законі наслідки. Ця можливість пов'язується: по-перше, з індивідуальними якостями особи (вік, освіта, ступінь підготовленості та кваліфікації, знання загальних і спеціальних правил обережності, наявність життєвого та професійного досвіду, стан здоров'я тощо); по-друге, з тією конкретною ситуацією, в якій діяла ця особа.

На відміну від необережності, "випадок" характеризується відсутністю об'єктивного чи суб'єктивного критеріїв, які визначають необережність як вид вини, або одночасною відсутністю цих критеріїв.

Так, поняттям "випадок" охоплюється ситуація, коли, незважаючи на наявність у особи обов'язку передбачити суспільно небезпечні наслідки (об'єктивного критерію), вона, внаслідок певних обставин, не має реальної можливості їх передбачити (відсутній суб'єктивний критерій). Випадкове спричинення суспільно небезпечних наслідків може бути зумовлено також відсутністю тільки об'єктивного критерію необережності - обов'язку передбачити суспільно небезпечні наслідки.

І на кінець, для того, щоб проілюструвати таку охарактеризовану вище ознаку складу злочину як вина, хочемо навести приклад із судової практики.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.12.2012 року К. засуджена за ч.1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 510 грн. Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №1423/17083/2012 від 07.12.2012 [Електронний ресурс]//Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35616474 Ухвалою апеляційного суду від 28.03.2013 року вирок скасований, а провадження по справі закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях К. складу злочину. Апеляційний суд в ухвалі зазначив, що суд надав діям К. невірну юридичну оцінку та вказав, що суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України передбачає наявність прямого умислу. Дії К., яка штовхнула потерпілу в груди, від чого остання вдарилась ліктем об ручку дверей, свідчать про те, що вона не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча і повинна була передбачити. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що такі дії К. вчинила при злочинній недбалості, тобто з необережної форми вини, що виключає кримінальну відповідальність за ст. 125 ч.1 КК України. Ухвала Апеляційного суду Миколаївської області у справі №784/862/13 від 28.03.2013 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45867953

2.2 Мотив і мета злочину як факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину

Вина, будучи обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину, не вичерпує її змісту. Важливу роль у характеристиці суб'єктивної сторони грають також мотив і мета злочину.

Мотив - це внутрішнє спонукання, рушійна сила вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мета - це уявлення про бажаний результат, якого прагне особа, що визначає спрямованість діяння. Мотив і мета як психічні ознаки характерні для будь-якої свідомої вольової поведінки людини. В їх основі лежать потреби, інтереси людини. Однак, коли йдеться про мотив і мету злочину, їх зміст визначається антисоціальною спрямованістю.

З огляду на це мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин, а мета - заради чого, до якого результату спрямована її суспільно небезпечна діяльність. Звідси очевидно, що, по-перше, про мотиви і мету злочину можна говорити лише у разі вчинення умисних злочинів. При цьому мета може бути тільки в злочинах, вчинюваних з прямим умислом, тому що вона є свідченням бажання певного наслідку. По-друге, суб'єктивна сторона містить у собі не всі мотиви і мету, а тільки ті з них, що визначають суспільну небезпечність, антисоціальну спрямованість діяння, впливають на ступінь його тяжкості або ступінь суспільної небезпечності особи винного. Кришевич О. В. Мотив та мета злочину шахрайства // Науковий вісник національної академії внутрішніх справ м. Києва - 2014

Мотив і мета є самостійними психологічними ознаками суб'єктивної сторони, але вони взаємозалежні, взаємопов'язані між собою і лише у своїй єдності можуть дати повне уявлення про спрямованість поведінки особи, наприклад, корисливий мотив і корислива мета в таких злочинах, як крадіжка, грабіж, шахрайство. Александров Ю. В., Антипов В. І., Дудоров О. О. та ін..Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник. Вид. 3-тє, перероб. та допов. / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. - К.: Юридична думка, 2004. - С. 441.

Мотиви можуть носити різний характер: низькі (наприклад, користь, помста, хуліганський); такі, що не мають низького характеру (наприклад, жалість, співчуття, прагнення допомогти іншій людині та ін.). Мета також може бути різною, наприклад, мета незаконного збагачення, мета приховати інший злочин, мета насильницької зміни конституційного ладу, мета збуту підроблених цінних паперів тощо. Чернишова Н.М. Характеристика суб'єктивної сторони корисливих злочинів // Науковий вісник Херсонського державного університету. - 2014 - 5 с.;

На відміну від вини мотив і мета в структурі суб'єктивної сторони є факультативними ознаками, тобто такими, які в характеристиці суб'єктивної сторони різних злочинів можуть відігравати різну роль. Залежно від законодавчого опису суб'єктивної сторони конкретних злочинів мотив і мета можуть виконувати роль: 1) обов'язкових, 2) кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) ознак або 3) ознак, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

Обов'язковими ознаками мотив і мета виступають у тих випадках, коли законодавець передбачає їх у диспозиціях статей: або прямо вказує на них, або вони однозначно випливають із характеру діяння. Так, у диспозиції ст. 364 КК прямо зазначені корисливі мотиви або інші особисті інтереси як обов'язкові ознаки суб'єктивної сторони зловживання владою або службовим становищем. У ст. 185 КК закон прямо не називає корисливий мотив і корисливу мету, але саме діяння - крадіжка, визначена як таємне викрадення чужого майна, внутрішньо вимагає їх як обов'язкові. Баулін Ю. В., Борисов В. І., Тютюгін В. І. та ін. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / за ред. В. В. Сташиса, В.Я. Тація. - 4-те вид., перероб. і допов. - Х. : Право, 2010. - 456 с. 

Якщо законодавець передбачає конкретний мотив або мету як обов'язкову ознаку складу злочину, то відсутність їх у конкретному випадку виключає цей злочин. Так, якщо при здійсненні певних дій відсутній хуліганський мотив, то склад хуліганства, передбачений у ст. 296 КК, відсутній. Не може бути шахрайства (ст. 190) без корисливих мотиву і мети.

Встановлюючи суб'єктивну сторону на приклад корупційного діяння , є обов'язковим з'ясування таких ознак, як корисливий мотив чи особиста зацікавленість. Невстановлення цих обставин дає можливість кваліфікувати дії відповідної службової особи або як дисциплінарний проступок, або ж як злочин (службова недбалість чи, за відповідних умов, зловживання службовим становищем) Гриців М.І., Іщенко О.С. Причини скасування та зміни апеляційними судами постанов місцевих судів у справах про адміністративну відповідальність за порушення вимог Закону «Про боротьбу з корупцією» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/4771D6A6FE742931C2257AF4003C3517?OpenDocument

Оскільки певні мотиви і мета впливають на ступінь тяжкості злочину, законодавець може вказати їх у деяких складах як кваліфікуючі або особливо кваліфікуючі ознаки, тобто такі, що підвищують (збільшують) суспільну небезпечність певного складу. Іванов Ю.Ф. Кримінологія: Навчальний посібник. // К: Видавець Паливода А.В., 2006. - 264 c. Так, простий склад умисного вбивства, передбачений у ч. 1 ст. 115 КК, являє собою умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині незалежно від мотивів і мети. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України 7-ме вид., переробл. та до- пов //Юридична думка, 2010 - 1288 с. Однак, якщо це вбивство вчиняється з корисливих чи хуліганських мотивів або з помсти за виконання потерпілим свого службового або громадського обов'язку, то воно визнається більш тяжким (кваліфікованим), передбаченим у відповідних пунктах ч. 2 ст. 115 КК. Особливо кваліфікованими складами, наприклад, є насильницьке донорство за наявності мети продажу незаконно вилученої крові (ч.3 ст.144); погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, з метою помсти за їх службову чи громадську діяльність (ч.3 ст.350).

Разом з тим певні мотиви і мета можуть зменшувати суспільну небезпечність, тяжкість конкретних складів злочинів, тому законодавець відносить їх до так званих привілейованих, тобто з пом'якшуючими обставинами. Наприклад, вбивство при перевищенні меж необхідної оборони (ст, 118 КК) належить до вбивств при пом'якшуючих обставинах, тому що його мотивом є захист від суспільно небезпечного посягання.

Якщо в статтях Особливої частини КК не зазначені мотиви і мета ні як обов'язкові, ні як кваліфікуючі ознаки, то вони на кваліфікацію не впливають і можуть впливати лише на призначення покарання: як пом'якшуючі або як обтяжуючі його. Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК мотиви, що не носять низького характеру, можуть враховуватися судом як такі, що пом'якшують покарання, наприклад, неправильно зрозумілі інтереси служби, жалість, захист від суспільно небезпечного посягання, тоді як вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 67 є обставиною, що обтяжує покарання. Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І. та ін Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / за ред. проф. М. І. Бажанова , В. В. Сташиса, В. Я. Тація. -- 2-е вид., перероб. і допов. -- К.: Юрінком Інтер, 2005. -- 480 с.

Для глибшого розуміння цих ознак складу злочину наведемо як приклад

Ухвалу колегії судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 5-3679км13 від 06.08.2013 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32977937

Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 22.06.12 та ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 09.11.12 Р. засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 156 КК України(розбещення малолітнього) - на строк 7 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; за ч. 4 ст. 301 КК України (Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів) - на строк 5 років.

За обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, Р. визнано винуватим у тому, що він 20 серпня 2011 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на березі річки Сіверський Донець вчинив розпусні дії щодо Е, а також примушував її до участі у створенні відеопродукції порнографічного характеру і, використовуючи відеокамеру мобільного телефону, зняв відеоролики з візуальним зображенням дитячої порнографії.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та на суворість призначеного покарання, просить скасувати постановлені судові рішення щодо Р. Вважає, що суттєві порушення полягають у тому, що суд першої інстанції, визнавши Р. винним у скоєнні зазначених злочинів, не встановив обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони - мотиву та мети скоєння злочину, що є неприпустимим.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що мотив та мета не є обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України і відповідно не впливає на кваліфікацію вчиненого, а тому касаційну скаргу засудженого та його захисника залишити без задоволення.

2.3 Емоційний стан злочинця: підходи до визначення його як ознаки суб'єктивної сторони

Остання ознака суб'єктивної сторони складу злочину, яка до того ж є і найбільш суперечливою - це емоційний стан злочинця.

В науці існують декілька точок зору щодо місця його місця серед ознак суб'єктивної сторони складу злочину, які можна звести до трьох основних підходів. Згідно з першим підходом, емоційний стан особи не входить до суб'єктивної сторони злочину, а притаманний лише окремим привілейованим складам злочинів, в яких умовою відповідальності є перебування винного в стані сильного душевного хвилювання. Мотивуючи це тим, що емоції притаманні будьякій діяльності людини, тобто присутні у вині, наявні при формуванні мотивів та мети. Короленко О.М. Емоційний стан як ознака суб'єктивної сторони складу злочину //Держава і право. -2010. - Вип. 50. -С.605-609.

Згідно з другим підходом, емоційний стан особи (так само, як мотив і мета) не є самостійною ознакою суб'єктивної сторони складу злочину, а входить у зміст вини. Науковці роблять висновок про те, що емоції (як мотив і мета) є обов'язковими компонентами психологічного змісту вини і тому повинні бути встановлені у всіх випадках вчинення як умисних, так і необережних злочинів. Ігнорування цих компонентів призводить до неправильно го встановлення ступеня вини, а отже, не дозволяє індивідуалізувати відповідальність та покарання. Утевський Б.С. Вина в радянському кримінальному праві. // М .: Держ. вид-во юрид. літ, 1950. - С. 165

Прихильники третього підходу - найбільш поширеного в кримінальноправовій науці - вважають, що емоційний стан особи, поряд із мотивом та метою, є факультативною ознакою суб'єктивної сторони злочину. Прихильники цього підходу вважають, що емоційний стан вказується в конкретному складі злочину не завжди, а лише у випадку, коли він визначає сутність вчиненого злочину або суттєво впливає на характер чи ступінь суспільної небезпечності вчиненого Кригер Г.А. Радянське кримінальне право. Загальна Частина: Підручник - 2е вид., Доп. і переробл. // М .: МГУ, 1988.

На кримінальноправове значення емоційного стану особи при кваліфікації окремих категорій злочинів звертає увагу і Пленум Верховного Суду України, який в п. 23 своєї постанови № 2 від 7 лютого 2003 р. "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" підкреслює, що суб'єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачена статтями 116 та 123 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи / Постанова Пленуму Верховного суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03

В чинному КК України про стан сильного душевного хвилювання, як про особливий емоційний стан особи, мова йде у п'яти статтях: умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116), умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання (ст. 123), у п. 7 ст. 66 вказується, що вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилю вання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, є пом'якшуючою покарання обставиною, у ч. 4 ст. 36 та в ч. 3 ст. 39 КК України.

Найбільш обґрунтованою є позиція віднесення емоційного стану особи до ознак суб'єктивної сторони складу злочину. Емоції мають значення для з'ясування суб'єктивної сторони злочину, вони можуть свідчити про мотиви вчинення злочи ну або вказувати на мету його вчинення. Стан сильного душевного хвилювання є емоційним станом особи (видом емоції) і його слід розглядати як факультативну (обов'язкову) ознаку суб'єктивної сторони складів злочинів, відповідальність за вчинення яких передбачена у ст. ст. 116, 123 КК України. При вчиненні інших злочинів емоційний стан особи може лише характеризувати суб'єктивну сторону злочину, як конкретного факту поведінки конкретної особи і враховуватися судом при призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності та покарання тощо, тобто виступати в ролі опосередкованої ознаки суб'єктивної сто рони складу злочину. мотив вина емоційний злочинець

Ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах ВСУ Ухвала Верховного суду України у справі № 5-115км08 від 24.01.2008 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1584753

Л. обвинувачувався у тому, що 19 жовтня 2005 року під час сварки з Н. заподіяв останній середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді перелому грудини та крововиливи на кистях обох рук.

Зазначені дії Л. були кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України (Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження), та згідно з вироком він заподіяв тілесні ушкодження потерпілій у стані сильного душевного хвилювання. Оскільки кримінальна відповідальність за такі дії чинним КК України не передбачена, то у діях Л. склад злочину відсутній.

У касаційній скарзі Н. просить скасувати судові рішення щодо Л.. Посилається на необґрунтованість висновку суду про перебування Л. у стані сильного душевного хвилювання, що потягло безпідставне його виправдання. Заслухавши доповідь судді., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з таких підстав, що стан сильного душевного хвилювання підтверджувався висновком судово-психологічної експертизи та показаннями потерпілої Н. про те, що Л. під час події поводився неадекватно;



Висновки

Суб'єктивна сторона складу злочину - це внутрішній зміст злочину, це ті психічні процеси, які проходять у свідомості особи, коли вона вчиняє злочин, це її психічне ставлення до вчиненого нею суспільно небезпечного діяння та його наслідків.

Остаточний висновок щодо ознак суб'єктивної сторони складу злочину в багатьох випадках можна зробити, тільки якщо повністю встановити всі обставини вчиненого злочину.

1. Значення суб'єктивної сторони полягає в тому, що завдяки її правильному визначенню:

а) здійснюється належна кваліфікація діяння та його відмежування від інших злочинів;

б) встановлюється ступінь суспільної небезпеки діяння й особи, яка його вчинила;

в) здійснюється індивідуалізація покарання злочинця, вирішується питання про можливість його звільнення від кримінальної відповідальності й покарання.

2. Зміст суб'єктивної сторони складу злочину визначається за допомогою ознак, які її складають: вина, мотив, мета, емоційний стан.

Вони представляють різні форми психічної активності, але водночас нерозривно пов'язані між собою і взаємозалежні. Це явища з самосійним змістом, у структурі суб'єктивної сторони вони не поглинають одне одного, мають різне, тільки їм притаманне, правове значення, яке проте залежить від того, чи передбачає чинний Кримінальний кодекс України їх обов'язковість в кожному випадку як підстав кримінальної відповідальності.

а) Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК України, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

б) Мотив злочину - це усвідомлене спонукання особи, яке викликає у неї рішучість вчинити суспільно небезпечне діяння. Отже, мотив є рушійною силою злочинної поведінки людини, він передує злочину і значною мірою визначає суспільну небезпеку особи злочинця і вчиненого ним діяння.

в) Мета злочину - це уява про бажаний результат, досягти якого бажає особа, вчиняючи злочин.

Отже, якщо мотив - це спонука, то мета - це бажаний кінцевий результат злочинної діяльності.

Мотив і мета тісно пов'язані між собою. Формування мотиву одночасно означає й постановку певної мети. Мотив - рушійна сила, яка веде суб'єкта злочину до досягнення певної мети.

Водночас мотив і мета - поняття, що не збігаються, бо відбивають різні аспекти психічного ставлення особи до вчиненого діяння. Мотив відповідає на питання - чому особа вчинила злочин, мета - заради чого. Можна сказати, що мета злочину виникає на ґрунті злочинного мотиву і разом вони створюють ту базу, на якій народжується вина.

г) Емоційний стан - це психічні переживання, які існували в особи на момент вчинення злочину.

3. Суб'єктивна сторона створює психологічний, тобто суб'єктивний зміст злочину, тому є його внутрішньою, у зіставленні з об'єктивною, стороною. Якщо об'єктивна сторона складу злочину становить його фактичний зміст і може бути безпосередньо сприйнята особами, які перебувають на місці злочину під час його вчинення, а наслідки злочину можуть сприйматися і після його вчинення, то суб'єктивна сторона безпосередньому сприйняттю людьми піддана бути не може. Адже, це процеси, які відбуваються у психіці винного й об'єктивне їх визначення можливе тільки завдяки дослідженню об'єктивної сторони складу злочину й інших ознак, які входять до складу злочину.



Список використаних джерел

1. Конституція України 254к/96-вр від 28.06.1996 : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

2. Кримінальний кодекс України № 2341-III від 05.04.2001

[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

3. Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №1423/17083/2012 від 07.12.2012 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35616474

4. Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи // Постанова Пленуму Верховного суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03

5. Ухвала Верховного суду України у справі № 5-115км08 від 24.01.2008 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1584753

6. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 5-3679км13 від 06.08.2013 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32977937

7. Ухвала Апеляційного суду Миколаївської області у справі №784/862/13 від 28.03.2013 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45867953

8. Александров Ю.В. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів // Ю.В. Александров, В.А. Клименко - К.: МАУП, 2004 - 328 с.

9. Александров Ю. В., Антипов В. І., Дудоров О. О. та ін..Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник. Вид. 3-тє, перероб. та допов. / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. - К.: Юридична думка, 2004. - 441 c.

10. Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І. та ін Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / за ред. проф. М. І. Бажанова , В. В. Сташиса, В. Я. Тація. -- 2-е вид., перероб. і допов. -- К.: Юрінком Інтер, 2005. -- 480 с.

11. Баулін Ю. В., Борисов В. І., Тютюгін В. І. та ін. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / за ред. В. В. Сташиса, В.Я. Тація. - 4-те вид., перероб. і допов. - Х. : Право, 2010. - 456 с.

12. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина : [навч. посіб.] / Вереша Р. В. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 960 с.

13. Гриців М.І., Іщенко О.С. Причини скасування та зміни апеляційними судами постанов місцевих судів у справах про адміністративну відповідальність за порушення вимог Закону "Про боротьбу з корупцією" [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/4771D6A6FE742931C2257AF4003C3517?OpenDocument

14. Гуцуляк М.Я., Костюк Л.О. Поняття, зміст та ознаки суб'єктивної сторони складу злочину // Юридична Україна.-2013.- 5 c.

15. Іванов Ю.Ф. Кримінологія: Навчальний посібник. // К: Видавець Паливода А.В., 2006. - 264 c.

16. Короленко О.М. Емоційний стан як ознака суб'єктивної сторони складу злочину //Держава і право. -2010. - Вип. 50. -772 c.

17. Кригер Г.А. Радянське кримінальне право. Загальна Частина: Підручник - 2е вид., Доп. і переробл. // М .: МГУ, 1988.

18. Кришевич О. В. Мотив та мета злочину шахрайства // Науковий вісник національної академії внутрішніх справ м. Києва - 2014

19. Кузнецов В. В., Савченко А. В. Кримінальне право України: питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів: Навч. посіб. / Кузнецов В. В., Савченко А. В. / За заг. ред. О. М. Джужи. - Вид. 2-ге доп. та перероб. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 392 с.

20. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України 7-ме вид., переробл. та до- пов //Юридична думка, 2010 - 1288 с.

21. Никифоров Б.С.Субъективная сторона в "формальних" преступлениях //СГП. 1971.№З

22. Нікулін С.І. Кримінальне право. Заг. част. / С.І Нікулін, Г.В. Чеботарьова -- К., 2004. -- 594 с

23. Стрельцов Є.Л. Суб'єктивна сторона злочину // Вісник Асоціації кримінального права України, 2013

24. Утевський Б.С. Вина в радянському кримінальному праві. // М .: Держ. вид-во юрид. літ, 1950.

25. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів // К.: Атіка, 2004.- 488 с

26. Чернишова Н.М. Характеристика суб'єктивної сторони корисливих злочинів // Науковий вісник Херсонського державного університету. - 2014 - 5 с.;

27. Шем'яков О.П., Хохлов І.В. Кримінальне право України (Загальна частина): Навчальний посібник. // К.: Центр навчальної літератури. - 2006 - 272 с.;

28. Шульга А.М., Паликівський В.І. Кримінальне право України:основні питання та відповіді. // Х: ПП "Берек-Нова", 2006

Размещено на Allbest.ru

...