Систематизація нормативно-правових актів: поняття, способи, види

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський технікум готельного господарства

Циклова комісія загальноюридичних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

на тему «Систематизація нормативно-правових актів: поняття, способи, види»

з навчальної дисципліни «Теорія держави і права»

Студента IІ курсу 22 групи

галузі знань 03,04 «Право»

спеціальності 5,03040101 «Правознавство»

денної форми навчання Чірков В.А.

Керівник завідуюча відділенням «Правознавство»

Спеціаліст вищої категорії Лейченко Людмила Миколаївна

Київ 2015



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти систематизації нормативно-правових актів

1.1 Поняття систематизації нормативно-правового акта як форми вираження правових норм

1.2 Роль систематизації для сучасного законодавства

Розділ 2. Cпособи, форми та види систематизації нормативно-правового акту

2.1 Кодифікація як спосіб впорядкування змісту нормативно-правових актів, її види

2.2 Інкорпорація як спосіб впорядкування змісту нормативно-правових актів, її види

2.3 Консолідація як спосіб впорядкування змісту нормативно-правових актів, її види

Висновок



Вступ

систематизація впорядкування правовий кодифікація

Право того чи іншої держави за своєю сутністю являє собою сукупність величезної кількості правових норм, що регулюють різні правовідносини. Однак, щоб уникнути правового та смислового хаосу, всі ці норми повинні бути узгоджені, організовані, структуровані і наведені в логічно несуперечливу систему. Саме поняття "система" передбачає якесь цілісне утворення, що складається з безлічі елементів, що знаходяться між собою в певному зв'язку (координації, супідрядності, функціональної залежності і т.д.). Саме систематизація права є одним з головних критеріїв його розвиненості, показником рівня правової культури і професійної юридичної правосвідомості.

У цій роботі, досліджуется систематизація нормативно-правових актів, їх суть та поняття, способи та види.

Метою дослідження є розкриття поняття систематизації нормативно-правових актів, їх способи та види.

Актуальність теми дослідження. Українське законодавство формується в умовах складної трансформації економічної, соціальної та політичної сфер життя країни. Інтенсивність розвитку законотворчого процесу викликана потребами реформування нашого суспільства, переходом його до ринкової економіки та розбудовою правової держави. З метою забезпечення цього процесу в Україні накопичена величезна кількість різноманітних правових нормативних актів. З часу набуття незалежності спостерігається стійка тенденція до прискореного збільшення загальної кількості нормативно-правових актів, що приймаються у системі законодавчої та виконавчої влади.

Отже, українське законодавство на даному етапі є складним, багатогалузевим утворенням, в якому переплетені вертикальні та горизонтальні зв'язки, діють законодавчі масиви різних рівнів, включно із нормативним спадком радянського періоду, та намітились стійкі тенденції до його уніфікації.

Для спрощення і ефективності орієнтування в нормативному матеріалі його слід постійно приводити до певної системи, адже в Україні приймаються нові нормативні акти, змінюються існуючі, відміняються застарілі, тобто відбувається інтенсивний законотворчий процес. Отже, нагальною є проблема впорядкування й систематизації прийнятих правових актів з метою ефективного їх використання.

Об'єктом дослідження є систематизація нормативно-правових актів, оформлені значним законодавчим масивом, який безперервно упорядковується і систематизується з метою його ефективного використання в умовах перехідного періоду розвитку сучасного українського суспільства.

Предметом дослідження є процедура консолідації, інкорпорації та кодифікації як основних типів систематизації нормативно-правових актів.

Метою даної роботи буде проаналізувати види систематизації нормативно-правових актів за різними критеріями класифікації, їх поняття, способи реалізації та види

Методологічною основою дослідження стала сукупність загально-наукових та спеціально-галузевих методів та принципів. У ході дослідження застосовано низку таких загально-наукових методів дослідження, як діалектичний, перехід від загального до особливого та конкретного, а також системного аналізу. Комплексне використання загальнонаукових та спеціально-юридичних методів надало можливість максимально різнобічного дослідження обраної проблеми.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у тому, що ми отримуємо комплексне осмислення процесу систематизації нормативно-правового матеріалу.



Розділ 1. Систематизація нормативно-правових актів

1.1 Поняття систематизації нормативно-правовових актів як форми вираження правових норм. Форми систематизації

Систематизація нормативно-правових актів - це постійна форма розвитку і упорядкування діючої правової системи. У сучасних цивілізованих державах є значна кількість нормативних актів, що приймаються різними правотворчими органами. Правотворчість весь час перебуває в дії в силу динамізму соціальних зв'язків, виникнення нових потреб суспільного життя, які потребують правового регулювання. Журавський В.С. зазначає: «…прийняття нових нормативних актів, внесення до них змін, скасування старих нормативних рішень об'єктивно обумовлює упорядкування всього комплексу чинних нормативних актів, їх укрупнення, приведення у певну науково обґрунтовану систему, видання різного роду збірників і зібрань законодавства. Таку діяльність з приведення нормативних актів у єдину, упорядковану систему називають систематизацією нормативно-правових актів.»

Систематизація необхідна для: підвищення ефективності та якості законодавства; забезпечення доступності використання нормативно-правових актів громадянами, державними органами, громадськими організаціями, комерційними корпораціями; сприяє вивченню та дослідженню законодавства.

У різні періоди життя і розвитку країни потреби у систематизації нормативно-правових актів - різні. Коли протягом багатьох років накопичується велика кількість нормативно-правового матеріалу, коли діє значна кількість нормативних актів, прийнятих у різні періоди, до того ж є такі, що дублюють один одного, то тоді систематизація законодавства необхідна. В умовах же революційного перетворення правової системи, систематизація нормативно-правових актів відступає на другий план.

Зазвичай у поняття систематизація вчені відносять чотири самостійні форми правової діяльності: збирання державними органами, підприємствами, фірмами й іншими установами і організаціями чинних нормативних актів, їх оброблення і розміщення за певною системою, зберігання, а також видання довідок для зацікавлених органів, установ, окремих осіб за їх запитаннями (облік нормативних актів); підготовка і видання різного роду зібрань і збірників нормативних актів (інкорпорація); підготовка і прийняття укрупнених актів на базі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання; підготовка і прийняття нових актів (типу кодексів), в яких зібрані як старі норми, що виправдали себе, так і нові нормативні приписи (кодифікація законодавства).

Вчені-правознавці розрізняють такі форми (способи) систематизації норматив-но-правових актів: кодифікація, інкорпорація, консолідація.

Систематизація нормативно-правових актів - це діяльність, пов'язана з упорядкуванням і удосконаленням законодавчих та інших нормативно-правових актів, зведення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему.

Метою систематизації нормативно-правових актів є впорядкування правового матеріалу, розташування його за певними розділами і рубриками, тобто класифікувати і полегшити пошук необхідних правових актів. У внутрішньому плані вона спрямована на досягнення внутрішньої єдності правових норм, тобто на усунення колізій та прогалин у праві. У її потребують і законодавець, і правопріменітелі, і всі громадяни.

У результаті систематизації усуваються суперечності між правовими нормами, скасовуються або змінюються застарілі норми і створюються нові, більш досконалі, що відповідають потребам суспільного розвитку. Вони групуються за певними системним ознаками, зводяться в кодекси, зібрання законодавства та інші систематизовані акти.

У країнах, де діє прецедентне або звичайне право, систематизація правових норм являє собою складну проблему, оскільки сучасне законодавство лише формально визнає нормативно-правову спроможність прецедентів і правових звичаїв.

Необхідність систематизації обумовлена тим, що постійно йде процес видання нових нормативно-правових актів, з плином часу деякі акти фактично втрачають силу, застарівають, накопичуються протиріччя між юридичними приписами. Також, є необхідність в:

- усунення суперечностей між нормативними актами;

- підвищення якості та ефективності законодавства;

- забезпечення доступності його використання громадянами, державними органами, громадськими організаціями, комерційними корпораціями.

1.2 Роль систематизації для сучасного законодавства

Характерною рисою функціонування сучасного суспільства і держави є зростання ролі права та закону як основної форми його зовнішнього виразу. У цьому контексті процес становлення та розвитку державності незалежної України нерозривно пов'язаний із створенням нового законодавства. Це пояснюється також неможливістю ефективного функціонування будь-якої держави без збалансованої системи законів. Правовою основою, підґрунтям цієї системи є Конституція України, яка відкрила шлях до реформування всієї системи нормативно-правових актів. Вона стала своєрідним поштовхом до прискорення процесу приведення діючого законодавства у відповідність до політико-економічних, соціальних, правових принципів побудови незалежної, правової держави та громадянського суспільства.

Сучасний етап розвитку законодавства України пов'язується з необхідністю його гармонізації, уніфікації та систематизації. Це зумовлюється рядом причин та факторів, основними серед яких є наступні:

ь існування низки нормативних актів, що діють з часів Радянського Союзу (у відповідності до принципів правонаступництва), а також існує потреба вирішення проблеми узгодження цих актів із новими прийнятими за період незалежності актами;

ь необхідність приведення законодавства у відповідність з об'єктивними умовами життєдіяльності суспільства;

ь прийняття значної кількості нових нормативно-правових документів нерозривно зв'язане із вирішенням завдання приведення їх у непротирічну, узгоджену систему;

ь визнання Української держави міжнародним співтовариством (у якості суб'єкта міжнародних відносин) пов'язується з проблемою гармонізації та уніфікації національного законодавства у відповідності з принципами міжнародного права.

Саме ці фактори і зумовлюють значне підвищення ролі систематизації, зокрема такої її форми, як кодифікація. Разом з тим, потрібно зазначити, що на виконання Конституції України за роки її дії було прийнято кілька сотень нових законів (у тому числі і чимала кількість кодифікованих), багаточисельні зміни та доповнення до яких зумовили неузгодженість та суперечливість нормативних актів. Необхідно констатувати і той факт, що кількість діючих нормативно-правових актів не завжди свідчить про їх якість. Багато законів приймались безсистемно, швидко застарівали, не вписувались у систему вже прийнятих кодифікаційних актів, суперечили один одному.

Систематизація нормативно-правових актів необхідна перш за все для ведення обліку розвитку законодавства і здійснення контролю над ним, для забезпечення узгодженості та взаємозалежності різних його частин. Дані процеси є важливими умовами правильного з'ясування і застосування норм права державними органами, вони сприяють розумінню законодавства як єдиного цілого. Систематизація забезпечує доступність законодавства для суспільства, вона повинна використовуватись насамперед для забезпечення суб'єкта права необхідною нормативно-правовою документацією. Важливість цього процесу не викликає сумніву.

Розділ 2. Cпособи, форми та види систематизації нормативно-правового акту

2.1 Кодифікація як спосіб впорядкування змісту нормативно-правових актів, її види

Кодифікація - це діяльність правотворчих органів держави щодо створення нового, зведеного, систематизованого нормативно-правового акта, яка здійснюється шляхом глибокої та всебічної переробки чинного законодавства та внесення до нього нових суттєвих змін .

У процесі кодифікації в проект створюваного акта включаються чинні норми, що не втратили свого значення, і новостворені норми, які вносять якісні зміни в регулювання певної галузі суспільних відносин.

Кодифікація законодавства характеризується наступними ознаками.

-Кодифікаційної діяльністю займаються тільки компетентні правотворчі органи на підставі конституційних або інших законних повноважень.

-В результаті кодифікації створюється новий нормативно-правовий акт, що включає норми, які істотно відрізняються від раніше діяли.

-Кодифікаційні акт є зведеним актом, тому що в ньому зводяться воєдино норми, що перебували раніше в різних актах, але регулювали одну і ту ж область суспільних відносин.

-Кодифікаційні акт є основним серед актів, які діють в певній сфері суспільного життя. Такий акт в основних рисах регулює суспільні відносини, що є предметом регулювання даної галузі права (наприклад, Земельний кодекс). У ньому ж містяться загальні принципи, що мають керівне значення для всіх норм цієї галузі права.

- Нормативно-правові акти, які створюються в результаті кодифікації, розраховані на тривалий регулювання суспільних відносин. Вони враховують можливі зміни у суспільному житті і здатні регулювати більш досконалі суспільні відносини, які можуть виникнути в майбутньому.

Кодифікація - це найбільш складна і досконала форма систематизації законодавства, що має правотворчий характер. За допомогою її створюється єдиний, юридично і логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативно-правовий акт. Кофікаційні акт у своїй структурі, як правило, має загальну частину, в якій і закріплюються галузеві принципи (загальні положення), що визначають характер і зміст цієї галузі права в цілому.

Кодифікаційні акти за своїм змістом і найменуванню поділяються на три основних види:

1. Основи законодавства - це нормативно-правовий акт, що встановлює найважливіші положення (основні засади) певної галузі права або сфери державного управління. Така форма кодифікації використовується у федеративних (союзних) державах. Основи законодавства складають нормативно-правову базу для кодифікаційної діяльності членів федерації.

2. Кодекс - найбільш поширений вид кодифікаційних актів, що діють в основних сферах суспільного життя, що вимагають правової упорядкованості (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс, Митний кодекс, Кодекс торговельного мореплавства та інші),

3. Статут, положення - це кодифікаційні акти спеціальної дії, які видаються не тільки законодавчими, а й іншими правотворчими органами (наприклад, президентом чи урядом). Кодифікаційних актами є іншим центральним, що діють у збройних силах, Статут залізниць.

Значне число кодифікаційних актів у сучасних державах не мають спеціального найменування. Це різного роду закони: про власність, пропенсійне забезпечення, про військову службу, про місцеве самоврядування й інші;

Кодифікація -- це спосіб систематизації нормативних актів, здійснюється шляхом перероблення та зведення правових норм, що містяться в різних актах, у логічно узгодженийнормативно-правовий акт, який системно і вичерпно регулює певну сферу суспільних відносин, як правило, на галузевому рівні.

Ознаки кодифікації:

· завжди є офіційною систематизацією, що здійснюється виключно в межах нормотворчої діяльності;

· результатом кодифікації є видання нового нормативно-правового акта;

· здійснюється винятково спеціально уповноваженими органами держави;

· її метою є кардинальна переробка або удосконалення змісту законодавчого регулювання;

· при кодифікаційних роботах, у зміст правового регулювання вносять суттєві зміни аж до скасування існуючих і створення принципово нових правил поведінки;

· здійснюється в межах певної галузі законодавства, тому в її основі мають бути предмет і метод правового регулювання;

· кодифікаційний акт регулює значну і досить широку сферу відносин (майнові, трудові, шлюбно-сімейні відносини, боротьбу із злочинністю);

· з набранням чинності кодифікаційним актом попередні акти, що регулюють аналогічні суспільні відносини, втрачають чинність повністю або в частині, що суперечить цьому акту.

Кодифікація сприяє посиленню стабільності законодавства, створенню чіткої системи нормативних актів, забезпечує оптимальну скоординованість чинних норм, створення в законодавстві укрупнених нормативних блоків. Вона дозволяє вирішити два взаємопов'язаних завдання -- вдосконалювати зміст і форму законодавства. Результатом кодифікації є нормативно-правовий акт (кодекс, інструкція, положення тощо).

Кодифікаційні акти становлять той фундамент, на якому будується нове законодавство, впорядковують нормативно-правовий масив, усувають наявні суперечності, уніфікують правовий категорійний апарат, забезпечують єдність термінологічно-мовного оформлення законодавчих актів.

Кодифікація не обмежується приведенням в порядок тексту чинних актів, а, виходячи із загальних принципів даної правової системи, враховуючи предмет і метод правового регулювання, не просто об'єднує і систематизує наявні правові акти, а переробляє їх зміст, в одному зведеному акті струнко і внутрішньо узгоджено викладає правові настанови, які максимально повно регулюють певну сферу суспільних відносин. При цьому припускається критична переоцінка чинних правових норм, перегляд нормативних актів, усунення неузгодженості та суперечностей між ними, заповнення прогалин у праві, заміна застарілих норм новими. Результатом кодифікації є новий зведений законодавчий акт, що змінює нормативні акти, які діяли раніше.

У юридичній літературі виокремлюють такі кодифікації:

- загальну, в результаті утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів);

- галузеву, здійснюється на рівні певної галузі законодавства (основи законодавства, Цивільний, Кримінальний, Сімейний кодекси);

- спеціальну (міжгалузеву), здійснюється в межах певної галузі законодавства чи інституту (Повітряний, Бюджетний, Лісовий, Митний кодекси).

Методи кодифікації: кодифікація-компляція та кодифікація-реформа.

Кодифікація-компіляція передбачає зібрання чинних правових норм та їх приведення в певну кодифіковану форму без істотних змін і доповнень, використовується в разі,якщо метою кодифікації є виключно спрощення та уніфікація законодавства. Приклад: Соборне уложення 1649 р.

Кодифікація-реформа передбачає зібрання правових норм та їх приведення в певну кодифіковану форму зі змінами і доповненнями, передбачає більш високий рівень юридичної науки та нормотворчої майстерності. Приклади: Французький цивільний кодекс 1804 р., Кодекс адміністративного судочинства України.

Кодифікація є різновидом правоустановчого процесу. Якщо результатом поточного законодавства є утворення окремих законодавчих актів, то кодифікація впорядковує значну частину чинного законодавства, об'єднуючи їх у певній галузі права, змінюючи, доповнюючи і перетворюючи. Внаслідок кодифікації з'являються переважно широкі за змістом законодавчі акти, що регулюють значну частину суспільних відносин у сфері дії певної галузі права.

Кодифікація спрямована на створення більш стійких стабільних норм, розрахованих на тривалий період їх дії. Ефективність кодифікованого акта багато в чому залежить від того, чи зможе законодавець врахувати об'єктивні тенденції розвитку відносин, які є предметом регулювання такого акта, їх динаміку.

Предмет кодифікації звичайно визначається залежно від поділу системи законодавства на галузі і інститути. Кодифікація закріплює системність нормативних актів, їх юридичну єдність і узгодженість. Кодифікований акт, звичайно, очолює систему взамопов'язаних нормативних актів, що утворюють певну галузь, підгалузь чи окремий інститут законодавства. Акт кодифікації завжди значний за обсягом, має складну структуру. Це своєрідний укрупнений блок законодавства, який забезпечує більш чітку побудову системи нормативних приписів, а також зручність їх використання.

Головними видами кодифікаційних актів є основи законодавства і кодекси.

Основи законодавства- це кодифікаційний акт, що містить найбільш загальні норми і визначає цілі та принципи правового регулювання певної групи суспільних відносин. Основи законодавства активно використовуються законодавчою практикою. Основи законодавства звичайно очолюють ті чи інші галузі або інститути права, забезпечують взаємоузгодженість всіх норм відповідних галузей і інститутів. Вони поділяються на великі відокремлені підрозділи (розділи, глави). У них визначаються єдині для всіх суб'єктів принципи регулювання, надаються визначення важливих понять, що використовуються у відповідній сфері.

Кодекс- це єдиний, зведений, юридично і логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативно-правовий акт, що забезпечує регулювання суспільних відносин у відповідній галузі чи підгалузі законодавства. Кодекс - є найбільш уживаним видом кодифікованого акта, детально і конкретно регулює певну сферу відносин і підлягає безпосередньому застосуванню. Кодекс або повністю поглинає всі норми відповідної галузі (Кримінальний кодекс), або містить основну, за обсягом найбільш важливу частину таких норм (Цивільний кодекс, Кодекс законів про працю). Поряд з нормами-принципами і нормами-дефініціями у кодексах формулюються норми безпосереднього регулювання, конкретні варіанти поведінки, що складають основний їх зміст. Кодекс -- оптимальний варіант узагальнення і систематизації законодавства за певним напрямом, дієвий засіб ліквідації множинності актів з одного і того ж питання.

У правовій системі можуть існувати й інші види кодифікаційних актів: статути, положення, правила.

Особливою формою систематизації законодавства є створення зводу законів - зібрання в одному виданні всього чинного законодавства держави, об'єднаного за хронологічним або тематичним принципом. Звід законів сприяє зміцненню правової основи державного та суспільного життя, забезпечує найбільшу стабільність і доступність законодавства для всіх громадян, подальше зміцнення законності, посилення охорони правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян.



2.2 Інкорпорація як спосіб впорядкування змісту нормативно-правових актів, її види

Інкорпорація (від лат. In corporo ) -- це така форма систематизації, коли нормативні акти певного рівня об'єднуються повністю або частково у різного роду збірники чи зібрання у певному порядку (хронологічному, алфавітному, системно-предметному). Інкорпорація являє собою постійну діяльність державних й інших органів з метою підтримувати законодавство в діючому (контрольному) стані, забезпечувати його доступність, надавати найширшим колам суб'єктів достовірну інформацію про закони й інші нормативні акти у їх чинній редакції. Є більш простим і поширеним видом систематизації правових актів.

Особливість інкорпорації полягає в тому, що будь-які зміни у змісті актів, поміщених в збірники, звичайно, не вносяться і зміст правового регулювання по суті лишається незмінним. Саме це властивість інкорпорації -- збереження незмінним змісту нормативного регулювання -- відрізняє її від кодифікації і консолідації.

Інкорпорація може охоплювати всі законодавство з цього предмету регулювання - тоді вона називається генеральною, а може відноситися лише до його частини, і тоді це буде приватна інкорпорація.

У результаті інкорпорації проводиться зовнішня обробка чинного законодавства. Це означає, що:

1. При зовнішній обробці нормативно-правові акти розташовуються в певному порядку: алфавітному, хронологічному або предметному, тобто досягається їх зовнішня упорядкованість.

2. Зміст нормативно-правових актів, що включаються до ін-корпоративні збірники або зборів законодавства, по суті не змінюється. У них не включаються лише ті норми, які скасовані в законному порядку або визнані такими, що втратили силу.

Інкорпорацію виробляє систематизуючого орган (наприклад, міністерство юстиції), не має повноважень скасовувати, змінювати чи встановлювати правові норми. Він може лише відобразити в збірнику зміни та доповнення, які вже зробив правотворчий орган.

4. Офіційна і неофіційна інкорпорація

Офіційна інкорпорація - це впорядкування правових норм шляхом видання компетентними органами збірників чинних нормативно-правових актів. Видавані цими органами збірники законодавства мають офіційний характер. Хоча вони і не є джерелами права, проте на них можна посилатися у процесі правотворчості і застосування права.

За своєю юридичною природою акт офіційної інкорпорації є формою опублікування чинних нормативно-правових актів в обробленому і впорядкованому вигляді.

Відмінність офіційної інкорпорації від кодифікації виражається у рівні систематизації правових норм. Якщо кодифікація спрямована на суттєве розвиток системи права, зміна змісту правового регулювання, то інкорпорація таких функцій не виконує. Не змінюючи змісту правового регулювання, вона покликана привести у сувору систему ті нормативно-правові акти, які вже створені в процесі кодифікації правотворчими органами.

Розрізняють два види офіційної інкорпорації: хронологічну і предметну (систематичну).

Хронологічна інкорпорація - це така форма систематизації, при якій впорядкування нормативно-правових актів проводиться за часом їх опублікування і вступу в законну силу. В хронологічному порядку видаються акти законодавчої та виконавчої влади в спеціальних офіційних виданнях (наприклад, в «Зборах актів Президента та Уряду Російської Федерації», бюлетенях нормативно-правових актів відомчих або місцевих органів державної влади). При хронологічній інкорпорації. Кожен нормативний акт має порядковий номер, вказується його найменування, рік, місяць і день видання, а також номер статті. Це значною мірою полегшує пошук необхідного нормативно-правового акта, можливість оперативного знаходження і застосування перебувають у ньому правових норм.

Систематична інкорпорація - представляє собою впорядкування діючих нормативно-правових актів з предметними ознаками, тобто за галузями права, їх інститутам, сферах державної діяльності. У систематизованих збірниках або зборах законодавства нормативний матеріал розподіляється за видами чи сферам правового регулювання (державного будівництва, фінансів, народної освіти, оборони країни, громадськиморганізаціям, кримінальної відповідальності і т. д.). Користуючись предметної інкорпорацією, державні органи, посадові особи і громадяни можуть швидко і оперативно використовувати їх цікавлять норми права.

Неофіційна інкорпорація - це зовнішня обробка законодавства, яка проводиться організаціями або окремими громадянами (навчальними закладами, відомствами, вченими і практиками) без спеціальних на те повноважень правотворчих органів.

Вона не є формою опублікування нормативних актів. Практичне значення неофіційною інкорпорації - довідково-інформаційний. Неофіційна інкорпорація обслуговує специфічні потреби установ, організацій, окремих категорій фахівців до нормативно-правовому матеріалі. Це можуть бути збірники трудового або житлового законодавства, довідники по законодавству для військовослужбовців, вчителів, геологів, працівників правоохоронних органів. Офіційною формою опублікування вони не є, тому на них не можна посилатися у процесі правотворчості і застосування права.



2.3 Консолідація як спосіб впорядкування змісту нормативно-правових актів, її види

Консолідація - це така форма систематизації, при якій відбувається об'єднання кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій же області суспільних відносин, у єдиний зведений нормативно-правовий акт без зміни змісту.

Особливість консолідації в тому, що вона містить в собі деякі риси кодифікації та інкорпорації. Консолідаційний акт є зведеним нормативно-правовим актом - і це формально зближує його з кодифікацією, а той факт, що він по суті не вносить нічого нового в регулювання суспільних відносин, ріднить його з інкорпорацією. За формою систематизації нормативно-правових актів консолідація в більшій мірою примикає до систематичної інкорпорації. Вона використовується там, де відсутня необхідність або можливість кодифікації. У цих випадках консолідація виступає як ефективний засіб для об'єднання однорідного нормативного матеріалу, скорочення кількості актів і поліпшення форми правового регулювання.

Метою консолідації є усунення множинності нормативних актів та створення в структурі законодавства великих однорідних блоків як найважливішого проміжної ланки між поточним правотворчістю і кодифікацією.



Висновок

Отже, підсумовуючи все вище сказане можна сказати, що нормативно-правові акти стоять над усіма іншими юридичними актами. В їх нормативних приписах найбільш повно і концентровано втілюється всезагальна справедливість. Теорія правових актів є досить докладно розробленою юридичною наукою, зокрема означено їх систему та ієрархічну супідрядність, проведено їх поділ на такі види, як галузеві й міжгалузеві, загальні й спеціальні, матеріальні й процесуальні, постійні й тимчасові, звичайні й надзвичайні, локальні тощо.

Також потрібно сказати, що нормативно-правові акти можна класифікувати:

1) за юридичною силою -- на закони-акти вищої юридичної сили, і підзаконні акти -- акти, засновані на законах, що їм не суперечать;

2) за суб'єктами правотворчості -- на нормативні акти, прийняті народом, главою держави, органами законодавчої, виконавчої влади, органами місцевого самоврядування і т. д.;

3) за обсягом і характером дії -- на акти загальної дії, які охоплюють всю сукупність відносин певного виду на даній території; акти обмеженої дії (спеціальні), які поширюються на частину території або на певне коло осіб; акти виняткової дії (надзвичайної), регулятивні можливості яких реалізуються при наявності виняткових обставин (воєнних дій, стихійного лиха, тощо);

4) за галузевою належністю -- на нормативні акти, які містять норми конституційного чи адміністративного, цивільного, кримінального, трудового, сімейного та інших галузей права;

5) за зовнішньою формою виразу -- на закони, укази, постанови, рішення, розпорядження, накази тощо.

На даний момент в українському законодавстві спостерігається велика кількість розрізнених нормативних правових актів, не погоджених з актами, прийнятими раніше, почасти суперечать їм, або в якійсь частині їх дублюючих.

Бурхливий процесс законотворчості робить массив чинного законодавства практично безмежним і тому погано придатним для застосування без використання спеціальних технічних засобів.

Щоб зробити законодавство зрозумілим і доступним, необхідно навести в ньому порядок, провести кардинальне розчищення. Перегляд діючого законодавства з будь-якого конкретного питання повинен починатися з ретельного відбору всіх нормативних правових актів з даної проблеми.

У вирішенні цього завдання важливу роль відіграє систематизація правової інформації.

Вона дозволяє правотворчому органу в короткий термін оцінити обсяг чинного законодавства, успішно і з найменшою витратою сил і засобів виявляти неузгодженість, суперечності, прогалини правового регулювання та вживати заходів щодо їх усунення.

Размещено на Allbest.ru

...