Міжнародний кримінальний суд

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний кримінальний суд

План

Вступ

1. Структура Міжнародного кримінального суду

2. Компетенція Міжнародного кримінального суду

3. Порядок прийняття та виконання рішень Міжнародним кримінальним судом

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Важливим засобом забезпечення стабільності міжнародно-правових відносин є формування у системі міжнародного права інституту міжнародної кримінальної юстиції. Її поява зумовлена передусім необхідністю утворення дієвого механізму захисту міжнародного правопорядку, що все частіше потерпає в результаті міжнародних конфліктів, які неминуче призводять до порушення основних міжнародно-правових принципів та ведуть до скоєння міжнародних злочинів, загострення проблеми міжнародного тероризму, а також потреби встановити чіткі межі міжнародної кримінальної відповідальності держав та індивідів.

Зміни, що відбуваються останнім часом у сфері міжнародного правопорядку об'єктивно потребують адекватної реакції міжнародного права для запобігання порушень невід'ємних прав людини та нації, швидкої і постійної реакції на скоєння міжнародних злочинів.

Попри всі наміри міжнародного співтовариства запобігти збройним конфліктам, масовим порушенням невід'ємних прав людини та нації, значного поширення набуло вчинення міжнародних злочинів, які лише у XX столітті спричинили мільйони невинних смертей та призвели до винищення цілих народів та націй. Тому однією з найактуальніших проблем міжнародно-правових відносин сучасності є проблема ефективного реагування та запобігання найбільш жорстоким злочинам глобальних масштабів.

Усі ці та інші проблеми, пов'язані із захистом міжнародного гуманітарного права, зумовили необхідність утворення Міжнародного кримінального суду, який повинен стати інструментом міжнародної кримінальної юстиції. Його завдання і функції визначені Римським статутом 1998 року.

1. Структура Міжнародного кримінального суду

міжнародний кримінальний суд

Згідно з Римським статутом (ст.3) місцем перебування Міжнародного кримінального суду є Гаага, Нідерланди («держава перебування»), але поки що тимчасово Суд знаходиться у передмісті Гааги у приміщенні «De Arc» з наступним переміщенням у 2007-2009 р. у постійне приміщення в «Alexanderkazere».

У лютому 2003 року було формально обрано на 9-річний строк перші 18 суддів МКС. Обрані судді є незамінними впродовж найближчих 9 років, окрім як за власним бажанням або за станом здоров'я. У процесі обрання перших 18 суддів брали участь кандидати, серед яких були й колишні судді міжнародних військових трибуналів ad hoc, колишні голови верховних національних судів, генеральні прокурори та міністри юстиції. Судді збираються на пленарні засідання якнайменше 1 раз на рік для виконання своїх функцій відповідно до Статуту, Правил процедури доведення та Регламенту Суду

Отже, згідно зі статтею 34 Статуту Суд складається з наступних органів:

Президія;

Апеляційна палата, Судова палата і Палата попереднього провадження;

Канцелярія прокурора;

Секретаріат.

Як бачимо, Міжнародний кримінальний суд є органом, де зосереджені майже всі стадії кримінального процесу, тобто органи попереднього розслідування та досудової підготовки, власне суд, що розглядає справу по суті, апеляційна інстанція, а також координуючі та допоміжні органи.

Та перш, ніж безпосередньо перейти до характеристики органів Суду, варто згадати і про інший орган, який, хоч і не входить до його складу, проте є не менш важливим, оскільки забезпечує формування суду. Йдеться про Асамблею держав-учасниць Римського договору (надалі - Асамблея).

Кожна з держав-учасниць Римського договору представлена в Асамблеї одним представником. Держави, які лише підписали Договір про створення Суду можуть бути присутніми у цій Асамблеї на правах спостерігачів

Відповідно до Статуту (ст. 112) Асамблея обирає на своїх засіданнях суддів, прокурора та його помічників і, як випливає зі змісту п. 5 цієї статті, може за певних умов контролювати діяльність Суду.

Згідно з п. 6 ст. 36 Статуту судді Міжнародного кримінального суду обираються шляхом таємного голосування на засіданні Асамблеї. На противагу цьому положенню Статуту суддів Югославського та Руандійського Трибуналів обирала Генеральна Асамблея ООН. Обраним до складу Суду вважається той кандидат, за якого проголосувало більше 2/3 держав-учасниць Асамблеї, що присутні на засіданні та беруть участь у голосуванні. Зокрема, до складу суду можуть входити лише 18 осіб, тому обраними вважаються ті 18 кандидатів, які набрали найбільше голосів. Статут також передбачає і довибори суддів у разі, якщо загальну кількість суддів (18 осіб) не було обрано на першому засіданні

Кандидатури на посаду суддів можуть висуватись кожною державою-учасницею шляхом подання до Асамблеї відповідної заяви. Передбачається, що кандидат, якого висунула на обрання держава-учасниця не обов'язково повинен бути її громадянином, а може мати громадянство іншої держави-учасниці Римського договору.

Для проведення виборів формуються два списки кандидатів (п. 5 ст. 36 Статуту). До першого списку (список А) вносяться кандидатури тих осіб, що мають достатню кваліфікацію у кримінальному праві та процесі, а до другого (список В) - особи, які є визнаними фахівцями у міжнародному праві.

18 обраних суддів повинні представляти 18 держав-учасниць. Варто також відзначити, що кількість суддів може бути збільшена у разі необхідності. Пропозиція про проведення такої зміни вноситься Президією Суду на розгляд Асамблеї, котра має право прийняти чи відхилити таку пропозицію (п. 2 ст. 36 Статуту).

Судді Міжнародного кримінального суду обираються терміном на 9 років без права переобрання. Це правило не поширюється на перші вибори суддів, коли одна третина суддів, відібрана жеребкуванням, залишається на посаді протягом трьох років, друга третина - протягом шести років, а решта - на повний термін

Президія - це незалежний орган в системі Міжнародного кримінального суду, безпосередньо не пов'язаний із здійсненням правосуддя та відповідальний за належне управління справами, що віднесені до його компетенції.

Після утворення Президії судді формують відділення Суду. Таких відділень Статутом передбачено три: відділення попереднього судочинства, судове відділення та апеляційне відділення

Відповідно до п. 1 ст. 39 Статуту відділення попереднього судочинства формується не менш як з 6 суддів. Цей орган відповідальний за забезпечення передбаченого Статутом комплексу заходів при проведенні попереднього (досудового) слідства. До безпосередньої участі у судовому розгляді це відділення не залучається.

Така функція Статутом передбачена у повноваженнях Судового відділення, яке, як і відділення попереднього судочинства, повинно мати у своєму складі не менш як 6 суддів.

Третім відділенням є найменше за чисельністю (Голова та чотири судді) апеляційне відділення, до компетенції якого входить перегляд вироку та апеляційне провадження.

З наведеної характеристики можна зробити висновок, що всі три судові відділення МКС разом складають власне Суд як орган, що безпосередньо розглядає кримінальні справи у злочинах, віднесених до юрисдикції МКС згідно зі Статутом та у відповідності до його процесуальних правил шляхом здійснення правосуддя.

Створення “трьохрівневого” судового органу є нововведенням у порівнянні з Міжнародними кримінальними трибуналами, що існували ad hoc. Так, Трибунали по колишній Югославії і Руанді складались із двох палат - Судової та Апеляційної, а Статут Нюрнбергзького воєнного трибуналу взагалі не передбачав жодної апеляції.

Наступним органом Суду відповідно до ст. 34 Статуту є Канцелярія прокурора. У п. 1 ст. 42 Статуту зазначено, що “Канцелярія прокурора діє незалежно як окремий орган суду”. Вона відповідає за отримання будь-якої обґрунтованої інформації про злочини, що підпадають під юрисдикцію Суду та здійснення розслідування і підтримання обвинувачення під час судового процесу.

До складу Канцелярії прокурора входять:

прокурор;

один чи декілька заступників;

кваліфікований персонал (слідчі); та

консультанти прокурора зі спеціальних питань.

Інакше кажучи, Канцелярія прокурора це незалежний орган у складі Суду, який безпосередньо відповідає за весь комплекс заходів, пов'язаних з попереднім розслідуванням кримінальних справ.

Канцелярію очолює прокурор, який обирається шляхом таємного голосування на асамблеї держав-учасниць. Нею ж обираються і заступники прокурора. До кандидатів на посаду Прокурора та заступників прокурора висуваються такі вимоги: високі моральні якості, висока кваліфікація, досвід в галузі кримінального переслідування чи ведення кримінальних справ, знання і володіння як мінімум однієї робочої мови Суду. Прокурор та його заступники повинні представляти різні держави.

Допоміжним несудовим органом Міжнародного кримінального суду, який відповідає за несудові аспекти управління справами та відає обслуговуванням інших органів є Секретаріат (п. 1 ст. 43 Статуту).

Секретаріат очолює Секретар, що є головною адміністративною посадовою особою Суду. Він здійснює свої функції під керівництвом Голови суду.

Секретар обирається суддями шляхом таємного голосування на 5 років. Він повинен володіти високими моральними якостями, мати достатню кваліфікацію та досконало знати принаймні одну робочу мову Суду і розмовляти нею. Будь-яких особливих професійних вимог (стаж роботи в певній сфері діяльності тощо) Статутом для Секретаря не передбачено.

Загалом за перші 12 місяців з початку роботи Суду кількість його персоналу зросла з 7 до 55 осіб. Співробітники Суду є міжнародними цивільними службовцями. Вони мають не національні, а виключно міжнародні зобов'язання та повинні дотримуватися основні цінності діяльності Суду, як-от: незалежність від національної приналежності, відданість Суду та високий рівень сумлінності. Вони повинні підтримувати та керуватися принципами, викладеними у Статуті, включаючи віру у права людини, гідність та цінність людської особистості, а також рівноправність чоловіків та жінок. Саме тому співробітники повинні проявляти повагу до усіх культур, не допускаючи дискримінації щодо якої-небудь особи або групи осіб або будь-яких чином зловживати своїми владою та повноваженнями, якими вони наділені. Співробітники також не повинні використовувати своє службове положення або інформацію, що стала їм відома при здійсненні службових функцій, задля фінансової або іншої особистої вигоди або задля вигоди 3-ьої сторони, включаючи сім'ю, друзів та ін. Співробітники не мають права отримувати від будь-якого уряду або від неурядового джерела ніяких почесних звань, нагород, послуг, подарунків або винагород без попередньої згоди Секретаря або Прокурора. Співробітники не наділені правом активно брати участь в управлінні або мати фінансову зацікавленість у діяльності будь-яких прибуткових комерційних підприємств, якщо така участь дозволяє співробітнику або підприємству вилучати вигоду щодо службового положення співробітника.

МКС повинен позбавити імунітету будь-яку свою посадову особу, щодо якого було порушено кримінальну справу будь-яким національним судом.

Судді, Прокурор, його заступники та секретар користуються тими ж привілеями та імунітетами, що й голови дипломатичних представництв. Судово-процесуальний імунітет по відношенню до усього сказаного або написаного ними, включаючи їхні офіційні дії, буде й надалі надаватися їм навіть після завершення строку їх повноважень (ст.48 Статуту).

Матеріальна база МКС формується за рахунок обов'язкових членських внесків держав-учасниць, добровільних внесків міжнародних організацій, урядів, юридичних та фізичних осіб, а також за рахунок коштів, наданих ООН, зокрема таких, що пов'язані із передачею ситуації Радою безпеки. Порядок сплати членських внесків а також спосіб їх нарахування встановлюється у відповідності із спеціальною шкалою, яка є аналогічною до шкали ООН, прийнятою для формування її власного бюджету.

Отже, Міжнародний кримінальний суд, як будь-який інший міжнародний орган, має достатньо розгалужену внутрішню структуру (див. Додаток 1).

2. Компетенція Міжнародного кримінального суду

Як було зазначено вище, Суд має чітко визначену Римським статутом структуру (ст.34). Кожний орган має певну специфіку роботи, тому буде доречно розглянути компетенцію кожного органу окремо.

Президія. Судді, що входять до складу Президії, виконують свої функції на постійній основі з моменту свого обрання. Голова та перший та другий заступники Голови обираються абсолютною більшістю голосів суддів. Вони виконують свої функції протягом 3-річного строку або до завершення строку їх повноважень як суддів, в залежності від того, який з цих термінів збігає раніше. Вони можуть бути переобрані лише один раз.

Перший заступник Голови виконує повноваження Голови у випадку, якщо Голова відсутній або відведений. Другий заступник здійснює функції Голови у випадку, якщо Голова або перший заступник Голови відсутні або відведені. Голова зі своїми заступниками утворюють Президію, яка несе відповідальність за:

сумлінне ведення справ Суду, за винятком Канцелярії Прокурора;

інші функції, що покладені на нього.

При виконанні своїх обов'язків, зазначених вище, Президія координує діяльність Суду разом з Прокурором та отримує згоду останнього з усіх питань, що мають спільний інтерес.

До компетенції Президії МКС належить:

назначати державу відбування покарання щодо особи засудженої до позбавлення волі (далі - держава виконання вироку);

вирішувати питання про виключення тієї чи іншої держави зі списку держав, які повідомили про готовність приймати засуджених на своїй території, якщо вона (Президія) не погоджується з висунутими вимогами такої держави. З приводу цього Президія має право робити запит щодо додаткової інформації від цієї держави до прийняття відповідного рішення;

затверджувати будь-які поправки або додатки до вимог держав щодо питань, зазначених вище;

розглядати питання щодо клопотання засуджених осіб або Прокурора про призначення або зміну держави виконання вироку. Має право зробити запит до держави виконання вироку, щоб та розглянула усне або письмове клопотання засудженої особи;

визначаючи межі необхідності, надає дозвіл на отримання засудженою особою будь-якої допомоги, включаючи надання кваліфікованого усного перекладача;

виконує нагляд за виконанням рішень Суду;

делегує суддю Суду або його співробітника Суду, якому доручається - після повідомлення держави виконання вироку - зустрітися з осудженою особою та заслухати його думки без присутності національних представників влади;

приймати рішення щодо дозволу тимчасової видачі засудженого до 3-ьої держави для здійснення переслідування лише при умові достатніх гарантій, що засуджений буде перебувати під вартою у цій державі та його буде повернуто до держави виконання вироку після здійснення переслідування;

після проведення консультацій з Прокурором, засудженою особою, потерпілими або їх представниками приймає рішення щодо розпорядження майном чи активами або їхнього розподілу, що здійснюється під час впродовж виконання вироку Суду;

встановлювати строки, в межах яких засуджені особи можуть можуть звертатися за наданням допомоги або оскаржувати рішення Суду.

Президія має коло повноважень щодо розпорядження бюджетними коштами Суду.

Судові палати. Саме ці органи покликані забезпечити виконання головної мети створення Міжнародного кримінального суду - це притягнення до відповідальності осіб винних у скоєнні міжнародних злочинів. Як зазначалося раніше до складу МКС входить 3 судові палати: Палата попереднього провадження, Судова палата та Апеляційна палата.

Якщо Прокурор не вважає за потрібне застосування таких заходів, ППП консультується з Прокурором та з'ясовує чи є його небажання не застосовувати такі заходи ґрунтовним. Якщо воно є неґрунтовним, то ППП має право вдаватися до вище зазначених заходів за власною ініціативою.

Разом з попередніми функціями ППП також може за проханням Прокурора видавати такі ордери та розпорядження, що можуть бути необхідними для цілей проведення розслідування. За проханням особи, що була арештована або з'явилася за наказом, може видавати розпорядження, необхідне для надання допомоги такій особі або для підготовки його захисту. На ППП покладаються функції щодо забезпечення захисту та недоторканності приватного життя потерпілих та свідків, зберігання доказів та захисту інформації, що стосується національної безпеки, а також щодо видачі Прокуророві дозволу на застосування спеціальних заходів для проведення розслідування у межах території держави-учасника, якщо така держава не надала своєї згоди через відсутність у неї органу або елементу судової системи, що унеможливлює співробітництво з Судом (п.3(d) ст.57 Статуту).

Судова палата розглядає справу по суті та приймає заключне рішення, що не повинно виходити за рамки фактів та обставин, викладених у звинуваченні. Для цієї Палати встановлюється також обов'язок обґрунтувати таке рішення з посиланням виключно на докази, представленні у Суді та використані ним під час судового розгляду. У випадку встановлення вини особи, звинуваченої у скоєнні злочину, Суд приймає рішення про призначення покарання. При цьому Судова палата може провести додаткове судове засідання для визначення конкретної міри покарання.

Апеляційна палата є органом нетиповим для міжнародних судових установ. Сторони процесу можуть звертатися до нього у випадку оскарження рішень двох інших судових палат. При розгляді справи вона користується тими ж повноваженнями, що й Судова палата, проте його рішення є остаточними та оскарження не підлягають.

Якщо Апеляційна палата приходить до висновку, що оскаржений судовий розгляд був несправедливим і це ставить під сумнів довіру до рішень або вироків Суду, або що при винесенні вироку були зроблені суттєві помилки щодо факту або права, або відбулося процесуальне порушення, воно має право:

а) відмінити або внести зміни до рішення чи вироку;

b) розпорядитися про проведення нового судового розгляду, але вже іншою судовою палатою.

Канцелярія прокурора діє незалежно як окремий орган Суду. Вона відповідає за отримання будь-якої інформації про злочини. Канцелярія очолюється Прокурором, який має усі повноваження щодо керівництва Канцелярією, включаючи персонал, приміщення та інші ресурсі. Прокурор розпочинає розгляд справи на підставі інформації про злочини, що належать до юрисдикції Суду. Він перевіряє серйозність отриманої інформації, а потім, якщо робить висновок про наявність достатніх підстав для порушення справи, звертається до Палата попереднього провадження з проханням видати санкцію на проведення розслідування.

Прокурор обирається шляхом таємного голосування більшістю голосів членів Асамблеї держав-учасниць. Цю посаду, а також посаду заступника Прокурора може зайняти особа, якій властиві високі моральні якості, висока кваліфікація та великий досвід у переслідуванні або веденні кримінальних справ. Вони мають досконало знати хоча б одну з робочих мов Суду та вільно говорити ним.

До повноважень Прокурора відносять призначення консультантів з досвідом юридичної діяльності щодо спеціальних питань, які стосуються ґвалтування, гендерного насилля та насилля по відношенню до дітей, але не обмежуючись лише цими питаннями. Держави, що ратифікували Римський статут, а також Рада Безпеки ООН може звертатися до Прокурора з проханням розслідувати один або декілька злочинів, якщо вони належать до юрисдикції Суду (ст.42 Статуту).

Секретаріат відповідає за несудові аспекти управління справами та обслуговування Суду без нанесення шкоди для функцій та повноважень Прокурора відповідно до ст.42 Статуту. Секретаріат очолюється Секретарем, який є головною адміністративною посадовою особою Суду. Він виконує свої функції під керівництвом Голови Суду. Саме Секретар створює у структурі Секретаріату Групу з надання допомоги потерпілим та свідкам. Секретар за згодою Президії та Прокурора пропонує Положення про персонал, що містить умови, за яких персонал Суду призначається, отримує винагороди та звільнюється. Секретар бере участь у розробці Регламенту Суду та будь-яких додатків до нього шляхом проведення консультацій разом з Прокурором (п.2 ст.52). У Секретаря зберігається точний протокол з кожної справі, укладений Судовою палатою, а також перелік держав-учасниць, що готові надати свою територію для відбування покарання засуджених осіб.

Отже, розглядаючи компетенцію органів МКС, можна дійти висновку, що чіткий розподіл функцій та повноважень між ними не є випадковим, а є результатом професійно спланованих організаційних засад діяльності Суду його засновниками. Специфіка компетенції Суду полягає у тому, щоб найбільш мобільно та ефективно провести розслідування міжнародних злочинів, що підпадають під його юрисдикцію, та встановити справедливість, покаравши тих, чию вину доведено у скоєнні таких злочинів.

3. Порядок прийняття та виконання рішень Міжнародним кримінальним судом

Відповідно до Статуту Суд є постійно діючим органом, юрисдикція якого поширюється на фізичних осіб, відповідальних за “найбільш серйозні злочини, що викликають стурбованість міжнародного співтовариства і які визначені цим статутом” (стаття 1 Статуту МКС). Інакше кажучи, Статут визначає найбільш серйозні злочини, за вчинення яких може наступити міжнародна кримінальна відповідальність. Звідси випливає, що за інші злочини, не вказані в Cтатуті, така відповідальність не застосовується, тобто ці інші, злочини або не є серйозними, або вони не становлять загрози світовій спільноті. До таких злочинів, зокрема, відноситься міжнародний тероризм.

Незастосування строків давності передбачене Законом №10 поширювалось лише на злочини, скоєні нацистами до і після Другої світової війни, але це обмеження вже не фігурувало у Конвенціях 1968 та 1974 років. На противагу цим Конвенціям Статут МКС поширив вказаний принцип і на інші злочини, зокрема геноцид та злочин агресії.

Третім і чи не найголовнішим серед таких принципів є принцип індивідуальної кримінальної відповідальності. Ним акцентується увага на тому, що МКС наділений юрисдикцією лише стосовно фізичних осіб.

Особа підлягає кримінальній відповідальності за злочини, передбачені цим Статутом у випадках:

- вчинення такого злочину індивідуально або;

- у співучасті з іншою(ми) особою(ами).

Особа несе індивідуальну кримінальна відповідальність і у випадку замаху на злочин, що також передбачено Статутом (п. f. ст. 25).

Статут МКС містить і спеціальне застереження, згідно з яким індивідуальна кримінальна відповідальність жодною мірою не впливає на відповідальність держав за міжнародним правом. Це застереження - своєрідний доказ в користь твердження про вчинення злочину “не абстрактними категоріями, а людьми”. І тому держава не повинна і не може нести кримінальної відповідальності, так як вона виступає лише засобом чи прикриттям злочинної діяльності людини.

Отже, порушення та провадження кожної справи складається з етапів, послідовність яких визначається Римським статутом.

Порушення розслідування. Прокурор, оцінивши представлену йому інформацію, починає розслідування, якщо тільки він не визначає, що немає розумних підстав для прийняття дій відповідно до даного Статуту. Після проведення розслідування Прокурор приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для початку кримінального переслідування, якщо:

а) немає достатніх підстав або фактичних підстав для запиту ордера або наказу згідно зі ст.58 Статуту;

b) справа є неприпустимою на підставі ст.17;

с) кримінальне переслідування не відповідає інтересам правосуддя з урахуванням усіх обставин, включаючи ступінь тяжкості злочину, інтереси потерпілих та вік або немічність передбачуваного злочинця, а також його роль у передбачуваному злочині.

Прокурор повідомляє Палату попереднього провадження та державу, яка передає ситуацію відповідно до ст.14, або Раду Безпеки у випадку, що підпадає під положення пункту «b» ст.13, про свій висновок і підстави для такого висновку. Прокурор у будь-який час може переглянути рішення про початок розслідування або кримінального переслідування на підставах нових фактів або інформації.

Отже, порушення розслідування Міжнародним кримінальним судом здійснюється згідно з вимогами Статуту та за наявності для цього вамогих підстав, що встановлюються Прокурором та його Канцелярією.

Розслідування. Відповідно до ст.54 Статуту Прокурор: для встановлення істини проводить розслідування з тим, щоб охопити факти і докази, що відносяться до оцінки того, чи наступає кримінальна відповідальність згідно з даним Статутом, і при цьому в рівному обсязі розслідує обставини, що свідчать як про винність, так і не про невинність особи. Потім вживає необхідні заходи для забезпечення проведення ефективного розслідування та кримінального переслідування, дотримуючись при цьому інтересів потерпілих та свідків, зокрема вік, гендерний чинник, стан здоров'я, а також враховує характер злочинів. Прокурор має право проводити розслідування на території будь-якої держави (частина 9 Статуту), або з дозволу виданого Палатою попереднього провадження. Прокурор може:

збирати та вивчати докази;

вимагати явки та допитувати осіб, що перебувають під слідством, потерпілих та свідків;

укладати такі угоди або домовленості, що не суперечать даному Статуту, необхідні для співробітництва з державами та міжнародними організаціями;

гарантувати конфіденційність наданої йому інформації.

Відносно розслідування, що проводиться відповідно до ст.55 Статут, особа: не повинна примушуватися свідчити проти самої себе або визнавати свою провину, та не повинна піддаватися примусу, тиску або загрозам у будь-якій формі, тортурам або іншим жорстоким, принижуючим гідність видам знущання та покарання. Під час розслідування підозрювані особи не повинні піддаватися довільному арешту або затриманню. Допомога безкоштовного кваліфікованого перекладача також гарантується, якщо допит проводиться на мові, яку підозрюваний не розуміє.

Допустимість доказів, зібраних під час судового розгляду, або протоколів визначається в ході судового розгляду, і вони мають таку доказову цінність, яка буде визначена Судовою палатою.

Таким чином, розслідування проводяться Прокурором з дозволу Палати попереднього провадження.

Попереднє судове провадження. Після передачі особи Суду або після добровільної явки, або на підставі наказу про явку Палата попереднього провадження упевняється у тому, що цю особу було інформовано про злочини, які вона ймовірно вчинила, і про її права за даним Статутом, включаючи право клопотати про тимчасове звільнення з-під варти до початку судового розгляду (ст.60). Особа, щодо якої видано ордер на арешт, може клопотати про тимчасове звільнення з-під варти до початку судового розгляду. Якщо Палата попереднього провадження впевнилася у тому, що є підґрунтя вважати, що така особа скоїла злочин, який підпадає під юрисдикцію Суду, та якщо така особа може перешкоджати або загрожувати розслідуванню, то їй буде відмовлено у такому звільненні.

Під час слухання особа може:

представляти заперечення проти звинувачення;

оспарювати докази, що представляються прокурором;

представляти докази.

Палата попереднього провадження на основі слухання визначає, чи є достатніми докази для встановлення суттєвих підстав вважати, що така особа скоїла кожен злочин, в яких вона звинувачується. Ґрунтуючись на цьому визначенні Палата попереднього провадження затверджує звинувачення і передає особу іншій судовій палаті для проведення судового розгляду, або не затверджує звинувачення через недостатність доказів, або ж відкликає слухання для надання додаткових доказів, проведення подальшого розслідування чи для зміни звинувачень, оскільки нові докази встановлюють факт здійснення іншого злочину.

Після затвердження звинувачень і до початку судового розгляду Прокурор може, з дозволу Палати попереднього провадження і після повідомлення обвинуваченому, змінити звинувачення. Якщо Прокурор має намір висунути додаткові звинувачення або змінити звинувачення серйознішими звинуваченнями, то повинно бути проведено слухання для затвердження цих звинувачень. Після початку судового розгляду Прокурор може з дозволу Судової палати зняти звинувачення.

Після затвердження звинувачень Президія створює Судову палату, яка відповідає за проведення подальшого розгляду і може здійснювати будь-яку функцію Палати попереднього провадження.

Місцем судового розгляду є місце перебування Суду.

Судова палата забезпечує, щоб розгляд справи був справедливим та швидким і проводився з дотриманням прав обвинувачуваного. Судовий розгляд є відкритим, але за деяких обставин (ст.68 Статуту) Судова палата може встановити, що засідання буде закритим.

Після того, як справа призначена до слухання, Судова палата:

1) радиться зі сторонами і приймає такі процедури, які необхідні для сприяння справедлому та швидкому розгляду;

2) визначає мову або мови, які використовуватимуться у ході судового розгляду;

3) передбачає розкриття, завчасно до початку судового розгляду, документів та інформації, які до цього не були розкриті, щоб належним чином підготуватися до судового розгляду.

Направивши повідомлення сторонам, Судова палата може, у певних випадках, розпорядитися про об'єднання або розділення звинувачень проти більш ніж одного обвинувачуваного. До початку судового розгляду Судова палата вимагає явки свідків і дачі ними свідчень, а також забезпечує нерозголошення конфіденційної інформації.

На початку розгляду справи Судова палата зачитує обвинуваченому звинувачення, раніше затвердженні Палатою попереднього провадження. Судова палта впевнюється у тому, що обвинувачений розуміє зміст звинувачень. Вона дає йому можливість визнати свою провину або заявити про свою невинність.

З дотриманням вказівок головуючого судді сторони можуть представляти докази. Судовою палатою складається докладний протокол судового розгляду. Коли обвинувачений визнає свою провину, і при цьому Судова палата встановлює, що обвинувачений усвідомлює характер і наслідки визнання себе винним та що він до такого рішення прийшов добровільно після достатніх консультацій з захисником, то вона засуджує обвинуваченого за здійснення такого злочину. Якщо вона цього не встановлює, то дає розпорядження продовжувати судовий розгляд відповідно до звичайних процедур розгляду справи. Функція доведення провини обвинуваченого належить Прокуророві.

Коли розкриття доказів може спричинити серйозну загрозу свідкам або членам їхнії сімей, Прокурор має право не розкривати такі докази та інформацію та представляє лише їх резюме.

Організацією основних елементів судового розгляду займається Судова палата.

Апеляційне провадження. Рішення, прийняте згідно зі ст.74 Статуту, може бути оскаржено відповідно до Правил процедури і доведення. Прокурор або особа, визнана винною, може подати апеляцію на підставі процесуальної помилки або помилок у праві чи факті. Стаття 82 Статуту визначає перелік питань, з приводу яких рішення може бути оскаржене:

відносно юрисдикції або допустимості;

рішення Палати попереднього провадження діяти за власною ініціативою. Таке рішення може бути оскаржене зацікавленою державою або Прокурором. Така апеляція підлягає невідкладному розгляду.

Якщо Апеляційна палата приходить до висновку, що вирок, який оскаржується, був несправедливим або що при ухваленні вироку були допущені суттєві помилки, то вона може змінити, відмінити вирок чи розпорядитися про проведення нового судового розгляду іншою судовою палатою. Рішення Апеляційної палати ухвалюються більшістю голосів суддів та оповіщається публічно. Апеляційна палата відхиляє клопотання, якщо вважає його необґрунтованим.

Виконання вироку. Покарання у вигляді позбавлення волі відбувається у державі, визначеній Судом з переліку держав, що повідомили Суд про свою готовність прийняти засуджених осіб. Держава, призначена для відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з конкретної справи, негайно інформує Суд про те, чи погоджується вона з проведеним Судом призначенням. Держава виконання вироку повідомляє Суд про будь-які умови обставини, включаючи виконання таких будь-яких умов, які можуть фізично вплинути на умови і тривалість позбавлення волі.

Висновок

Міжнародний кримінальний суд має достатню компетенцію для того, щоб попередити вчинення злочинів, що входять до його юрисдикції, а також притягнути до відповідальності винних осіб та винести справедливі вироки. А кількість та склад його основних органів цілком достатній для ефективного відправлення своїх функцій у сфері міжнародного кримінального судочинства.

Щодо співробітництва України з Міжнародним кримінальним судом слід зазначити, що Конституційний Суд України визнав невідповідність Римського договору Конституції України. Таким чином, ратифікація цього документа Україною, а відтак і співробітництво з Судом можливі лише після внесення відповідних змін до Основного Закону. Враховуючи те, що на сьогоднішній день до Конституції України не було внесено жодної зміни чи доповнення, ратифікацію Статуту МКС нашою державою відкладено на невизначений строк.

Список використаної літератури

1. Кристофер Кейтл Холл Первый проект постоянного международного суда // Международный журнал Красного Креста. - 1998. - №20. - С. 70-79.

2. Полянский Н.Н. Международное правосудие и преступники войны. - М.-Л., 1945. - 541 с.

3. Хосе Луис Фернандес Флорес Пресечение нарушений права войны, совершаемых отдельными лицами. Пресечение нарушений международного гуманитарного права, сборник статей. - М., 1998. - С. 5-19.

4. Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций. - Вып. ХІ. - М., 1955. - 200 с.

5. Тавернье Поль Опыт Международных военных трибуналов по бывшей Югославии и Руанде // Международный журнал Красного Креста. - 1997. - №19. - С. 699-719.

6. Греппи Эдуардо Личная уголовная ответственность в международном праве: эволюция понятия // Международный журнал Красного Креста. - 1999. - №835. - С. 203-233.

7. Антонио Кассезе Предисловие бывшего председателя Международного уголовного трибунала по бывшей Югославии // Международный журнал Красного Креста. - 1997. - №19. - С. 695-696.

8. Фисенко И.В. Борьба с международными преступлениями в международному головном праве. - Минск, 2000. - 215 с.

Размещено на Allbest.ru

...