Основи правового регулювання бджільництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Загальна характеристика бджільництва в Україні

2. Основи правового регулювання бджільництва в Україні

Висновок

Список використаної літератури

мед бджолиний правовий

Вступ

Розвиток бджільництва в Україні був забезпечений відповідними природно-кліматичними умовами, достачею медоносів у лісах, луках і степах, що сприяло отриманню доброякісного меду та інших продуктів бджолиного гнізда. Україна займає таке географічне положення, що є сприятливим для розвитку бджільництва в розмірах, що дають змогу виробляти продукцію не тільки для задоволення власного попиту, а й на експорт.

Україна є однією із провідних країн світу, яка має потенціал у галузі бджільництва і може його реалізовувати лише при належному правовому регулюванні. Проблема саме правового регулювання у даній галузі набула значної актуальності у зв'язку із розвитком ринкових відносин в Україні. Необґрунтований механізм формування та функціонування ринку продукції бджільництва, недосконалість чинного законодавства, відсутність єдиного комплексного дослідження даної сфери в аграрному праві України становить інтерес для вивчення цієї теми.

Дослідженням бджільництва займалися різні науковці : Р. С. Федорук, І. І.Ковальчук, Л. М. Ковальська, В. І. Андрейцева, Г. Ю. Бистрова, Л. О. Бондар, О. М. Браніцький, та інші.

Метою даної роботи є дослідження правових норм, що регулюють відносини у сфері бджільництва, а також у системі аграрного права.

Предметом дослідження є норми чинного національного законодавства, практика їх застосування, а також різні наукові здобутки вітчизняних науковців у сфері бджільництва.

Методом дослідження є формально-юридичний метод, що дав можливість встановити зміст норм права, які регулюють відносини у сфері бджільництва та порівняльно-правовий, що дав можливість порівняти деякі аспекти даної сфери з іншими країнами.

1. Загальна характеристика бджільництва в Україні

Специфіка аграрних відносин полягає в тому, що основним їх об'єктом є земля з її неповторними якостями. Важливу роль серед об'єктів аграрних відносин відіграють і живі організми. Зокрема, тваринництво є однією із основних галузей сільськогосподарського виробництва, а тому відносини у цій сфері є важливою складовою частиною аграрних правовідносин. Щодо бджільництва, правовідносини в цій сфері запроваджені у незалежній Україні з прийняттям Закону України «Про бджільництво» від 22 лютого 2000р. [3, с. 107]

Перш ніж говорити про бджільництво, спочатку потрібно визначити, що ж воно являє собою. Відповідно до ст..1 ЗУ «Про бджільництво» від 22.02.2000 р. бджільництво - галузь сільськогосподарського виробництва, основою функціонування якої є розведення, утримання та використання бджіл для запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення і підвищення їх урожайності, виробництво харчових продуктів і сировини для промисловості. Об'єктами бджільництва є робочі бджоли, бджолині матки, трутні, бджолині сім'ї, яких розводять на племінних і товарних пасіках. Суб'єктами бджільництва, незалежно від форм власності, є: племінні та товарні пасіки, племінні бджоло розплідники; підприємства з виготовлення обладнання та пасічного реманенту; підприємства, установи й організації із заготівлі, переробки, реалізації продуктів бджільництва та препаратів із них; лабораторії сертифікації продуктів бджільництва; наукові установи, заклади освіти, дослідні господарства, які займаються бджільництвом; спілки, асоціації та інші об'єднання, діяльність яких пов'язана з бджільництвом. [2] Основним же завданням бджільництва є підвищення врожайності сільськогосподарських культур і одержання якісної продукції бджільництва. Тому відносини, які виникають у даній сфері з приводу підвищення врожайності сільськогосподарських культур шляхом їх запилення, належать до відносин, які опосередковують ведення сільськогосподарського виробництва з використанням земель сільськогосподарського призначення. Саме тут ми бачимо наскільки бджільництво пов'язане з аграрним правом.

У результаті організаційно-структурних змін в аграрному секторі в останні роки в бджільництві, як і в багатьох інших галузях сільсьгосподарського виробництва, спостерігається негативна тенденція до скорочення чисельності бджолиних сімей та зниження їхньої продуктивності. [1] Незважаючи на це, Україна належить до п'ятірки країн-лідерів з виробництва меду (Китай, США, Аргентина, Туреччина, Україна). Майже по 5 тис. тонн українського меду експортується до країн Європейського Союзу, до Росії та країн СНД. На внутрішньому ринку України залишається близько 40 тис. тонн меду, який реалізується всередині країни, що відповідає споживанню 0,8 кг на одного жителя (для порівняння: в США цей показник становить 0,9 кг, в Німеччині - понад 1 кг, в Росії - 0,5 кг, в Китаї - 0,02 кг.). [4, с.6]

На жаль, в Україні нині не здійснюється організований збут продукції бджільництва за кордон. Натомість попит на мед на світовому ринку поки що не задоволений і зростає. (за даними Інституту бджільництва ім. П. І. Прокоповича УААН, 2006)

Дані таблиці 1 показують, що споживання меду в Україні на одну людину складає 1,2 кг. Більше меду споживають Греція (1,4 кг), Австрія (1,6 кг), приблизно так само - Німеччина (1,1 кг). Не можна не відмітити, що Україна споживає лише свій мед, тоді як Австрія імпортує 31%, Німеччина - 83%. Японія, в якій споживання меду на 1 людину складає 0,3 кг, імпортує його 93% (в основному з Китаю). [4, с.7]

Незважаючи на те, що вищезазначена статистика є трішки застарілою, тенденція щодо попиту саме українського меду на світовому ринку не зменшується. Виробництво меду в Україні залишається на приблизно тому ж рівні, вітчизняні підприємства стрімко нарощують його експорт. Якщо в 2009 р. при виробництві цього продукту 74 тис. тонн на зовнішніх ринках продавалось 7,3 тис. тонн, то у 2013 р. навіть при дещо меншому рівні виробництва з України вивезли майже 22 тис. тонн. Із них 17,1 тис. тонн (79%) продали до Європейського Союзу.

Трійку найбільших імпортерів українського меду становлять Німеччина (44,9% від загального експорту), Польща (20,6% від загального експорту) та США (11,9% від загального експорту). Протягом січня-жовтня 2014р. українські підприємства експортували 27,2 тис. тонн меду на суму 70,9 млн. дол. США, у той час як за аналогічний період минулого року цей показник становив 16,7 тис. тонн (40,6 млн. дол. США). Основними зовнішніми ринками для збуту українського меду були Німеччина, Польща та США. Про це повідомили в асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ). [14] Експерти наголошують, що сільгоспвиробникам варто звертати більшу увагу на нішеві продукти, зокрема, мед. Адже тільки ЄС щорічно імпортує цього продукту близько 150 тис. тонн на суму близько 1 млрд. дол. США. (за даними 2013р.). У списку постачальників меду до ЄС Україна посідає 6 місце.

Відповідно до цих статистичних даних, важко не помітити наскільки важливе належне законодавче врегулювання даної галузі.

На сьогодні ж, правовим підґрунтям щодо експорту та імпорту продуктів бджільництва є ст..23 ЗУ « Про бджільництво» ч.1 Ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва здійснюються за правилами, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. ч.2 Нерайоновані породи бджіл ввозяться в Україну лише в наукових цілях з дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням

з Українською академією аграрних наук. [2] Наступним актом є Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України і УААН від 20 вересня 2000 р. № 184 / 82, де в п.3 зазначено, що Продукція бджільництва, яка підлягає вивезенню з України, повинна мати сертифікат відповідності, у якому повинно бути відображено: штрих-код країни, енергетична цінність (калорійність) одиниці продукції, адреса виробника продукції, термін зберігання, дата виготовлення, діастазне число (для меду), граничнодопустима концентрація важких металів (крім бджолиної отрути) та відповідати іншим вимогам ветеринарного законодавства. [5]

Знову ж таки, проаналізувавши фактичний стан бджільництва в Україні і його нормативне регулювання, можна з упевненістю сказати, що законодавство потребує більш чіткого і точного регулювання даної галузі. Україна має всі шанси та умови для більшого розвитку цієї сфери. За останні роки попит на українську продукцію бджільництва зростає, що також може позитивно відобразитися на економіці країни. Проте, на мою думку, для досягнення цієї мети доцільно було б більш конкретно закріпити на законодавчому рівні норми щодо виробництва, переробки, реалізації (в т.ч. експорту) продуктів бджільництва. Також варто було б розробити нові державні програми для підтримки і розвитку цієї сфери. На сьогодні ми маємо лише ПРОЕКТ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ БДЖІЛЬНИЦТВА УКРАЇНИ на період 2016- 2020 рр., створений за пропозиціями Міністерства аграрної політики та продовольства України, Національної академії правових наук України, Національного наукового центру, Інституту бджільництва ім..П.І.Прокоповича, Спілки пасічників України.

Метою даної програми є: - збільшення кількості бджолиних сімей для ефективного запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин та раціонального використання кормової бази; - підвищення рівня отримання товарної продукції, зокрема натурального меду, для забезпечення населення високоякісними продуктами харчування; - сприяння подальшому підвищенню культури виробництва в галузі, розвитку ринку продуктів бджільництва та реалізації експортного потенціалу України в галузі бджільництва.

Головні цілі програми: - досягти кількості бджолиних сімей у всіх категоріях господарств у 2020 році до 6,0 млн. та виробництва натурального меду до 120 тис. т., воску до 2,8 тис. т.; - сприяти покращенню кормової бази, проведенню селекційно-племінної роботи та забезпеченню бджологосподарств різних форм власності високоякісним племінним матеріалом; - забезпечити раціональне запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин, як обов'язкового елементу технології їх вирощування та законодавчо закріпити орендну плату за бджолозапилення; - сприяти технологічному забезпеченню та переходу галузі на промислову основу, в тому числі з первинною переробкою та фасуванням продуктів бджільництва, розвитку апітерапевтичних досліджень. [6]

Загалом, мета та цілі проекту програми є оптимістичними для розвитку бджільництва в Україні, тому матимемо надію, що положення даного проекту програми будуть реалізовані.

2. Основи правового регулювання бджільництва в Україні

Правове регулювання бджільництва - порівняно новий правовий інститут в українському аграрному праві. Одним із його виражень є прийняття Закону України від 22 лютого 2000 р. "Про бджільництво," а також численних підзаконних актів, які поєднують комплекс норм аграрного права, які регулюють порядок зайняття бджільництвом в Україні. Серед доктринальних обґрунтувань правового регулювання бджільництва, відомі такі. Одне з найобґрунтованіших та змістовних визначень правового регулювання навів С. С. Алексєєв. Він визначає правове регулювання як особливу категорію, обґрунтовану та «теоретично насичену», яка очолює специфічний понятійний ряд, в який входять «механізм правового регулювання», «правові засоби», «правовий режим» та ін. [7, с. 347]

Під правовим регулюванням також розуміють здійснюване державою з урахуванням досягнутого рівня суспільного розвитку упорядкування суспільних відносин в різних сферах життєдіяльності суспільства шляхом їх юридичного закріплення, охорони і розвитку за допомогою використання правових норм і сукупності інших правових засобів. [8, с. 271]

Потреба в особливому правовому регулюванні цієї галузі виникла у зв'язку із завданням створення сприятливих умов для розвитку бджільництва, посилення державного контролю за якістю і безпекою його продукції, а також у зв'язку з боротьбою з хворобами бджіл. Згідно із Законом України "Про бджільництво", бджільництво -- галузь сільськогосподарського виробництва, основою функціонування якої є розведення, утримання та використання бджіл для запилення комахозапильних рослин сільськогосподарського призначення і підвищення їх урожайності, виробництво харчових продуктів і сировини для промисловості. Об'єктами бджільництва є робочі бджоли, бджолині матки, трутні, бджолині сім'ї, яких розводять на племінних і товарних пасіках. Суб'єктами бджільництва, незалежно від форм власності, є: племінні та товарні пасіки, племінні бджоло- розплідники; підприємства з виготовлення обладнання та пасічного реманенту; підприємства, установи й організації із заготівлі, переробки, реалізації продуктів бджільництва та препаратів із них; лабораторії сертифікації продуктів бджільництва; наукові установи, заклади освіти, дослідні господарства, які займаються бджільництвом; спілки, асоціації та інші об'єднання, діяльність яких пов'язана з бджільництвом.[ 9]

Правове регулювання бджільництва передбачає збереження порідної чистоти вітчизняного бджільництва. Задля цього створюється запобіжна система схрещування й гібридизації трьох вітчизняних порід бджіл: української степової, поліської і карпатської. Закон передбачає вжиття заходів із збереження генофонду бджіл: на пасіках мають утримуватися бджоли лише районованих у тій чи іншій місцевості порід згідно з планом їх порідного районування в Україні, затвердженим наказом Мінагрополітики і Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 р. № 184/82. Відповідно до цього положення породне районування бджіл - це науково обгрунтований відбір для розведення і господарського використання в конкретних регіонах таких порід бджіл, біологічні особливості яких найкращим чином відповідають типовим умовам клімату і медозбору цих регіонів, дозволяють їм виробляти в цих умовах значно більше продукції в порівнянні з іншими породами на фоні достатньої зимостійкості бджіл. Упровадження у виробництво Плану породного районування і досягнень селекції бджіл є найефективнішим в економічному відношенні способом підвищення їх продуктивності та зниження затрат часу по догляду за ними. З метою покращення продуктивних і племінних якостей бджолосімей районованих порід бджіл, а також забезпечення власників пасік племінним матеріалом, вирощування і реалізації необхідної кількості племінних маток і пакетів бджіл районованих порід створюються племзаводи і племінні бджолорозплідники (пасіки). [10]

Стаття 13 Закону "Про бджільництво" встановлює, що для обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Пасіка реєструється один раз у рік її заснування за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом, у місцевих державних адміністраціях або місцевих радах. Порядок реєстрації пасік затверджено наказом Мінагрополітики та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 р. № 184/82. Під час реєстрації пасік провадиться їх обстеження районними (міськими) управліннями державної ветеринарної медицини. За його результатами заявникові видають ветеринарно-санітарний паспорт пасіки, котрий і є документом, що підтверджує її реєстрацію. [11] Ветеринарно-санітарні вимоги до розміщення пасік і ведення бджільництва визначаються Інструкцією щодо попередження і ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженою наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 р. № 9. В зазначеному документі містяться такі вимоги: вимоги щодо розміщення і облаштування пасік, вимоги до утримання, годівлі й розведення бджіл, вимоги під час перевезення (кочівлі) бджіл на медозбір і запилення, заходи щодо охорони пасік від занесення збудників заразних хвороб бджіл, встановлюється перелік інфекційних хвороб і заходи, що застосовуються у разі зараження бджіл такими інфекціями. [12]

За ст. 19 Закону України «Про бджільництво», вироблені або заготовлені продукти бджільництва підлягають ветеринарно-санітарній експертизі. Виробництво вощини задля її реалізації здійснюється фізичними та юридичними особами у порядку, визначеному Ветеринарно-санітарними вимогами щодо заготівлі й переробки воскосировини, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини України від 7 червня 2002 р. № 31. Ці вимоги встановлюються з метою попередження поширення заразних хвороб бджіл, забезпечення ветеринарно-санітарної якості вощини, що виробляється воскопереробними підприємствами з боку місцевих ветеринарних органів, головних лікарів ветеринарної медицини районів (міст), ветлікарів воскозаводів установлюється ветеринарно-санітарний контроль за станом місць заготівель, концентрації і перевезення воскосировини, місць її збереження, переробки (пасіки, торгово-заготівельні пункти бджоловодних підприємств і спілок, споживкооперації, воскозаводи, воскобійні цехи, бджолокомбінати), а також за виконанням установлених режимів і методів знезаражування воску, воскосировини, помешкань, устаткування, тари, спецодягу, стічних вод. [13]

Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд здійснюється відповідно до ЗУ «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 № 2498-XII

Виробництво і застосування лікарських засобів із продукції бджільництва, їх доклінічне й клінічне випробування здійснюються відповідно до Закону України від 4 квітня 1996 р. "Про лікарські засоби". На деякі види продукції бджільництва в Україні затверджено державні стандарти. Так, наприклад, у 2005 році Національним науковим центром «Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича» УААН було розроблено ДСТУ 4497 «Мед натуральний», який вступив у дію з 1 січня 2008 року.

Система відповідності показників ДСТУ 4497 «Мед натуральний»

Одним з головних компонентів державної стандартизації продукції бджільництва є процес маркування меду та інформація щодо сертифікації.[1, с.5-6]

Вимоги до меду натурального за показниками безпеки

Щодо ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва здійснюються згідно з Правилами ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва, затвердженими наказом Мінагрополітики і Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 р. № 184/82 відповідно до якого продукція бджільництва, яка підлягає вивезенню з України, повинна мати сертифікат відповідності, у якому повинно бути відображено: штрих-код країни, енергетична цінність (калорійність) одиниці продукції, адреса виробника продукції, термін зберігання, дата виготовлення, діастазне число (для меду), граничнодопустима концентрація важких металів (крім бджолиної отрути) та відповідати іншим вимогам ветеринарного законодавства. Увезення порід бджіл, що не відповідають плану породного районування бджіл України, про який вже зазначалося раніше, проводиться лише в наукових цілях за згодою Міністерства аграрної політики та продовольства України та за погодженням з Національною академією аграрних наук України.[5]

Отже, підбиваючи підсумки цього питання, можна сказати, що основи правового регулювання бджільництва регламентуються Законом України «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 р., Законом України «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 р., та великою кількістю різних підзаконних актів. На мою думку це і є головною проблемою. Доцільно було б зробити систематизацію цих нормативно-правових актів, адже більшість осіб, які хочуть та/або займаються сферою бджільництва просто не знають про існування наказів, розпоряджень, інструкцій і т.д.

Висновок

Правове регулювання бджільництва слід розуміти як здійснюваний державою за допомогою юридичних засобів вплив на суспільні відносини щодо утримання та використання бджіл для запилення ентомофільних рослин, виробництва та первинної переробки продукції бджільництва, й забезпечення гарантій дотримання прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, зайнятих у цій сфері, який здійснюється за допомогою механізму правового регулювання бджільництва, який включає наявність правових норм, що містяться у спеціальному законі, та норм, що містяться в інших законах та нормативно-правових актах, нормативних документах і регулюють суспільні відносини, пов'язані із зайняттям бджільництвом.

Удосконалення нормативно-правового регулювання бджільництва доцільно здійснити за рахунок реалізації таких пропозицій як систематизувати численні підзаконні нормативно-правові акти до якогось єдиного акту або ж прийняти закон, який би зміг регламентувати всі сфери галузі бджільництва, привести національне законодавство до норм міжнародних стандартів.

Для повноцінного розвитку даної сфери на сьогодні не вистачає засобів державної підтримки і розвитку бджільництва в Україні. Тому доцільно було б розробити з боку держави ряд програм, які б дали стимул розвивати бджільництво фахівцями в цій сфері і заохочувати молодих спеціалістів, тим більше, що попит на цю продукцію на світовому ринку не задоволений.

Список використаної літератури

1. Проблеми, стан та перспективи бджільництва в Україні / Р. С. Федорук, І. І.Ковальчук, Л. М. Ковальська, А. Р. Гавраняк [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.inenbiol.com/ntb/ntb5/pdf/9/3.pdf

2. Закон України «Про бджільництво» від 22.02.2000 № 1492-III//.- Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 21, ст.157

3. Суперсон Ю. В. Бджільництво як правовий субінститут аграрного права України/Ю. В. Суперсон // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Право. -К., 2011. т.Вип. 165,N ч. 1.-с.106-110

4. Бджільництво в Україні і в світі : матеріали до бесід / Сумська обл. універс. наук. б-ка ; уклад. О. Стрельченко - Суми, 2011. - с.6-7

5. Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва: Наказ Мінагрополітики і Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 р. № 184/82 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0738-00

6. Проект програми розвитку галузі бджільництва в Україні на період 2016-2020рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uahoney.com/uk/proekt-programi-rozvitku-galuzi-bdzhilnictva-ukraїni-na-period-2016-2020-rr/

7. Алексеев С. С. Право: Азбука - теория ? философия: опыт комплек-

сного исследования./ Алексеев С. С. ? М. : «Статут», 1999. - с.347

8. Теория права и государства : Учебник. [под общ. ред. д.ю.н., проф.А. С. Васильева] ? Х.: ООО «Одисей». ? 2006. - с.271

9. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://textbooks.net.ua/content/view/500/12/

10. Про затвердження нормативно-правових актів з питань розвитку бджільництва : Наказ Міністерства аграрної політики України і УААН № 184 /82 від 20 вересня 2000 р. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0736-00

11. Порядок реєстрації пасік: Наказ Мінагрополітики та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 р. № 184/82. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0737-00

12. Інструкція щодо попередження і ліквідації хвороб і отруєнь бджіл: Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 р. № 9 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0131-01

13. Ветеринарно-санітарні вимоги щодо заготівлі й переробки воскосировини: Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини України від 7 червня 2002 р. № 31

14. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ucab.ua/ua/pres_sluzhba/novosti/eksport_medu_z_ukraini_zris_mayzhe_vdvichi/?category=29780

Размещено на Allbest.ru