Правова охорона лісів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Київський національний університет будівництва та архітектури

Кафедра охорони праці і навколишнього середовища

Реферат

З дисципліни: «Природоохоронне законодавство та екологічне право»

На тему: «Правова охорона лісів в Україні»

Виконала:

студ. Гр. ЕК-41

Борщева А.А.

Перевірив:

ст.викл. Щербакова О.М.

Київ-2016



Зміст

Вступ

1. Ліс, як об'єкт правової охорони

2. Організаційно-правові заходи щодо охорони лісів

Висновок



Вступ

В літописі згадується, що в IX-XI ст. ліс України займав майже всю територію: від Дніпра до Карпат. Навколо столиці Древньо-руської держави, наголошує літопис, "был лес и бор велик". Це був той історичний період, зокрема лісового законодавства, коли кількість лісу надзвичайно перевищувала народну в ньому потребу і від нього намагалися позбавитись, використовуючи лісову територію під сільськогосподарське користування.

Джерелом лісового законодавства України є російське лісове законодавство, яке тісно пов'язане з історією Російської імперії, в складі котрої Україна перебувала протягом трьох століть. Але і в зазначений період окремі ліси держава цінувала. Це були ті ліси, котрі створювали загородження від ворожих сусідів.

Вперше про охорону лісів згадується в законах Ярослава Мудрого "О церковних судах й земських ділах", в яких була лісоохоронна стаття, де зазначалося: "А ще кто сожжет лес чужой, или сечет деревья чужие, сугубо да осужден будет и рука его заменена будет".

Статті лісового законодавства часів Ярослава Мудрого були запозичені з Візантійських лісових законів, але вони не відігравали ефективного лісоохоронного значення в Росії. Значущим розвитком лісового законодавства можна вважати той період, коли ліс одержав значення як джерело для задоволення державних потреб. Це початок XIV ст., коли для відбиття нападу ворожих сусідів уряд вирішив створити на південних кордонах держави ряд фортець, які з'єднувались лісами під назвою "засік". Ліси зрубували і валили, створюючи перешкоди для наступу ворожих татар. В той час Росія, за винятком степових територій, була покрита непрохідними лісами. Але ліси, які входили в систему засік, охоронялись "особливими" сторожами, котрі мали назву "засічні сторожи".

Ліси, які не були засічним фондом, перебували у вільному користуванні держави і громадян. Право володіння землею, на якій ріс ліс, не розповсюджувалось безпосередньо на ліс. З часом останній набував свого значення та використовувався як будівельний матеріал, основне паливо, тощо. Таким чином вільне, неузгоджене користування лісом призвело до його зменшення.

В 1485 р. уряд видав "охоронну грамоту", згідно з якою заборонялась вільна вирубка лісу у визначених місцях.

На початку XVII ст. була видана грамота, відповідно до якої ліси віддавались під охоронний нагляд воєводам. В той час цар Олексій Михайлович видав наказ "уложеніє", який передбачав стягнення за "насильницьке лісо-знечтоження", пошкодження окремих порід лісу, за його підпал тощо.

Лісове законодавство XV-XVI ст. було не послідовним. Так, в одних випадках дозволялось кожному рубати у всіх лісах "лишь бы только для себя, а не на продажу". Разом з тим в засічних і заповідних лісах вирубка не дозволялась.

Надмірної експлуатації ліси України зазнали в тридцяті роки. Стосовно цього проф. М.Ткаченко в 1930 р. в статті "Задачи лесного хозяйства" зазначав: "История нашей страны не знает примеров более сильных размеров рубок, чем которые имеют место в настоящее время. Массовые порубки наблюдаются на Украине, Белоруссии, грозят уже подрывом всего народного хозяйства".

Лісоводів, які відстоювали принцип планомірного використання лісових ресурсів, стали називати "ворогами народу".

Споживацьке ставлення до природних ресурсів існувало протягом всього періоду часів СРСР. Відомий публіцист того часу С.Залигін відмічав: "Такой социализм, каким он существует сегодня уже целый ряд десятилетий, существует прежде всего за счет природы. За счет ее ресурсов и территорий, которые обеспечили ему наши грубые, отнюдь не гуманные предки, которых мы и ныне упрекаем за их захватнические замашки".

1. Ліс, як об'єкт правової охорони

Ліс -- зазначено у ст. З Лісового кодексу України, -- це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що у своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і навколишнє середовище. Ліси є національним багатством України і за своїм призначенням та місцем розташування виконують екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні. Ліс захищає річки, ставки й інші водойми від обміління, а їх береги від руйнування. Якщо з такими явищами не боротися, продукти водної ерозії будуть заносити посіви, сади, городи, виноградники. Водяні потоки руйнують шляхи, мости, житлові та господарські будівлі. Проте цьому можна запобігти, використовуючи захисні можливості лісу.

Ліси не тільки запобігають обмілінню водоймищ, а й дають життя багатьом нашим річкам. Саме в лісах розпочинають свій виток і набирають силу більшість наших річок.

Ліс захищає ґрунти від водної та вітрової ерозії, затримує вологу, закріплює піски. Лісонасадження, що ростуть на схилах, захищають грунт від змиву й утворення ярів.

Ліси мають величезне господарське значення. Зокрема, дуже широко використовується деревина в промисловості. З неї виготовляються будівельні матеріали, меблі, папір, лікувальні препарати. Підраховано, що нині з деревини виготовляється близько 20 тис. найменувань промислових виробів і товарів народного вжитку. У природі немає більше такого матеріалу, який би за різноманітністю застосування міг зрівнятися з деревиною.

Лісам належить велика роль у розвитку сільського господарства. Вони захищають поля від суховіїв, піщаних та чорних бур, поліпшують водний режим полів, підвищують урожайність сільськогосподарських культур. Встановлено, що 1 га лісосмуги захищає 25--ЗО га ріллі, а на кожному її гектарі накопичує 600--800 т вологи, забезпечуючи збільшення врожаю зернових не менше ніж на 3--4 центнери.

Лісові сінокіс та пасовища сприяють розвитку тваринництва.

Ліси мають велике санітарно-гігієнічне значення. У лісах розташовують санаторії, будинки відпочинку, профілакторії, дитячі табори. Ліси -- важливе джерело поповнення запасів кисню в атмосфері. Один гектар лісу виділяє протягом року майже 3 т кисню. Враховуючи, що людині треба на рік для дихання приблизно 300--400 кг кисню, то гектар лісу забезпечує життя 8--10 чоловік. 1 га деревостанів поглинає за рік 5 т вуглекислого газу.

Ліси виконують кліматорегулюючу функцію, тобто сприятливо впливають на клімат: пом'якшують дію суховіїв і холодних вітрів, підвищують вологість повітря.

Корисними властивостями лісів є їх здатність зменшувати вплив негативних природних явищ, спеки, морозів, попереджувати забруднення навколишнього природного середовища і очищати його, сприяти оздоровленню населення та його естетичному вихованню.

Ліс -- це природна аптека, в якій зосереджена велика кількість лікарських рослин.

Загальна площа лісового фонду України становить 9,97 млн. га, запас деревини досягає 1240 млн. м3, щорічний приріст деревини -- майже 25 м3. На одного мешканця України припадає 0,16 га лісу і 24 м3 запасу деревини. Лісистість території становить майже 14,2 відсотків.

До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, що надаються для потреб лісового господарства.

Не належать до лісового фонду:

а) усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

б) окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках.

Усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. До її відання в галузі регулювання лісових відносин належать:

а) законодавче регулювання лісових відносин;

б) розпорядження лісовим фондом;

в) визначення основних напрямів державної політики в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

г) визначення повноважень діяльності Рад народних депутатів і органів державної виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

д) вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин.

Верховна Рада України делегує свої повноваження щодо розпорядження лісами відповідним Радам народних депутатів, що визначені Лісовим кодексом України та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції здійснюють контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів; забезпечують здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації лісових пожеж, а також заборону відвідання лісів населенням, в'їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки;організують благоустрій земельних ділянок лісового фонду і культурно-побутового обслуговування відпочиваючих у лісах зелених зон та інших лісах, що використовуються для цих цілей; надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним та Лісовим кодексами. Надання земельних ділянок лісового фонду в тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів.

Ліси України за екологічним і господарським значенням поділяються на першу і другу групи. До першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції:

-- водоохоронні (смуги лісів уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів, смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів); лісовий законодавство державний

-- захисні (ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державного та обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, що мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища; полезахисні лісові смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, захисті лісові насадження на смугах відводу автомобільних доріг);

-- санітарно-гігієнічні та оздоровчі (ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій).

До першої групи належать також ліси на територіях природно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, пам'ятники природи, заповідні урочища, регіональні ландшафтні парки, ліси, що мають наукове або історичне значення).

До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне значення, і для збереження захисних функцій, безперервності та невиснажливості використання яких встановлюється режим обмеженого лісокористування.

У лісах першої та другої груп можуть бути виділені захисні земельні ділянки лісового фонду з режимом обмеженого лісокористування.

Поділ лісів на групи та віднесення до категорій захищеності, переведення лісів з однієї групи до іншої, а також виділення особливо захищених земельних ділянок лісового фонду проводиться залежно від народногосподарського призначення лісів, їх місця розташування та функцій, які вони виконують.

З найдавніших часів ліс задовольняє найрізноманітніші матеріальні й духовні потреби людини. Його ресурси широко використовуються в багатьох галузях народного господарства і культури. Лісовими ресурсами є деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва. Залежно від призначення розрізняють лісові ресурси державного і місцевого значення. До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця. До лісових ресурсів місцевого значення належать усі інші ресурси.

Розрізняють загальне і спеціальне використання лісових ресурсів. В порядку загального використання громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Спеціальне використання здійснюється в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього в користування. Земельна ділянка лісового фонду може надаватися одному або кільком тимчасовим лісокористувачам.

Лісокористувачі мають право здійснювати такі види спеціального використання лісових ресурсів:

а) заготівля деревини під час рубок головного користування; с

б) заготівля живиці;

в) заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревина, зелень тощо);

г) побічні лісові користування.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів проводиться за відповідним дозволом: лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком. Форми лісорубного квитка (ордера) та лісового квитка і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постійні Лісокористувачі в разі спеціального використання ними лісових ресурсів і проведення рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, зобов'язані оформляти на це дозвіл.

Порядок заготівлі деревини встановлюється Правилами відпуску деревини на пні в лісах України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Планування і проведення заготівлі деревини в порядку порубок головного користування здійснюється в межах розрахункової лісосіки. Заготівля деревини в розмірах, що перевищують розрахункову лісосіку забороняється.

Розрахункова лісосіка -- це щорічна норма заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, що обчислюється під час лісовпорядкування і затверджується для кожного постійного лісокористувача та окремо за групами порід у межах груп лісів, виходячи з принципів безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів.

Виходячи з розміру розрахункової лісосіки, Кабінет Міністрів України встановлює щорічний розмір лісосічного фонду.

Лісосічний фонд -- це запаси деревини, призначеної для щорічної заготівлі під час рубок головного користування.

Як відомо, одним із видів спеціального використання лісових ресурсів є заготівля живиці. Вона здійснюється шляхом підсікання стиглих хвойних деревостанів, які після закінчення строків підсікання підлягають рубці. Правила заготівлі живиці, а також зони обов'язкового підсікання деревостанів визначаються Кабінетом Міністрів України.

До побічних лісових користувань належать: випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, збирання і заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстілки та очерету. Побічне лісове користування має здійснюватися без заподіяння шкоди лісу. Порядок та умови здійснення побічних лісових користувань встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Величезне і багатогранне значення лісів потребує їх надійної правової охорони. Право спроможне активно впливати на всі сторони проблеми раціонального використання і охорони лісів. Велику творчу силу права необхідно насамперед спрямувати на зміцнення охорони ґрунтозахисних, водоохоронних, кліматорегулюючих, оздоровчих та інших екологічних властивостей лісів. Треба керуватися тим, що природоохоронна роль лісів з кожним роком зростає.

Важливим напрямом дії права є також відтворення лісів, підвищення продуктивності та поліпшення їх якісного складу. Новий Лісовий кодекс України заклав для цього певні законодавчі підвалини. Треба очікувати, що питання відтворення лісів та підвищення їх продуктивності знайдуть більш детальне відтворення і в інших правових актах про ліси.

Удосконалення правового регулювання раціонального використання і охорони лісів, поєднане з беззастережним виконанням вимог лісового законодавства, -- це ті важелі, які забезпечать вирішення проблеми охорони лісів в Україні.

Отже, основним і найпершим заходом охорони лісів є створення міцної правової бази їхнього раціонального використання і охорони, а саме: розробка і прийняття необхідних лісових законодавчих актів, а також їх своєчасне поновлення в залежності від потреб життя. Лісове законодавство завжди розглядалось як важливий засіб раціонального використання і охорони лісів. Проте на практиці допускалося немало правопорушень щодо лісів. Це обумовлювалося наявністю великої кількості некодифікованих актів лісового законодавства, що утруднювало діяльність органів лісового господарства, лісокористувачів, усіх суб'єктів лісових правовідносин. З прийняттям нового Лісового кодексу України зазначений недолік усувається.

Крім Лісового кодексу, лісове законодавство України поповнилося рядом інших важливих нормативних актів. Кабінет Міністрів України постановами від 27 липня 1995 р. затвердив «Санітарні правила в лісах України», «Правила рубок головного користування в лісах України», «Порядок поділу лісів на групи, віднесення їх до категорії захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду». 16 січня 1996 р. Кабінет Міністрів затвердив «Правила відновлення лісів і лісорозведення».

Правові відносини щодо використання, відтворення і охорони лісів регулюються й іншими правовими актами, які розвивають і доповнюють Лісовий кодекс України. Так, Закон України «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону» від 10 лютого 2000 р. встановлює мораторій на проведення суцільних рубок в ялицево-букових деревостанах, рубок головного користування у високогірських лісах, в лісах в лавинонебезпечних та селенебезпечних басейнах та в берегозахисних ділянках лісу в Карпатському регіоні України. Завданням Закону є забезпечення екологічно збалансованого лісокористування, запобігання проявам згубних наслідків природних явищ, посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних та інших корисних властивостей, охорона здоров'я населення та його естетичне виховання.

Не вдаючись у прогнозування можливих наслідків реалізації цього закону, слід зупинитися лише на одному надзвичайно важливому його положенні. Стаття 10 передбачає до 2005 року збільшити площу природно-заповідного фонду Карпатського регіону до 20 відсотків. Без сумніву можна сказати, що втілення у життя лише цієї статті стане одним з найсерйозніших кроків збереження карпатських лісів.

Тепер завдання полягає в тому, щоб усі, від кого залежить раціональне використання і охорона лісів, були добре обізнані з новим Лісовим кодексом, іншими законодавчими актами про ліси і виконували їх положення та вимоги.

Історія знає багато прикладів трагічних наслідків байдужого ставлення до охорони лісів. Про це треба пам'ятати. Поряд з охороною лісів чинне екологічне законодавство передбачає охорону рослинного світу. Закон України «Про рослинний світ» був прийнятий Верховною Радою 9 квітня 1999 р. Завданням законодавства про рослинний світ е регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцезростання.

Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів.

Важко зрозуміти суспільство, яке допускає, щоб на його очах і з його вини зникали цілі види живих істот і рослин.

Тим часом в Україні цей процес триває. У першому виданні Червоної книги України було оприлюднено 15 видів рослин і тварин, які потребували захисту, а в другому виданні, вже через 16 років, їх уже понад 400. Отже, на грані катастрофи опинилося ще понад 250 видів рослин і тварин.

У медицині сьогодні використовується близько 300 видів рослин, з них близько 60 -- спеціально вирощується, а решта -- дикорослі. При цьому більшість цінних лікарських рослин -- рідкісні або такі види, що зникають.

Будемо сподіватися, що прийняття Закону «Про рослинний світ» стане тією юридичною базою, на якій ґрунтуватимуться всі наукові, правові й організаційні заходи щодо збереження природного біологічного різноманіття.

2. Організаційно-правові заходи щодо охорони лісів

Велика роль в охороні лісів належить організаційно-правовим заходам, що спрямовані на охорону лісі від пожеж, їх збереження від знищення, пошкодження та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання, відновлення лісів і підвищення їх продуктивності.

Характерною ознакою організаційно-правових заходів охорони лісів є те, що вони передують заходам юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства та спроможні запобігати різним порушенням.

Основним організаційно-правовим заходом охорони лісів є ведення лісового господарства на науковій основі. Для вирішення цього завдання треба зробити набагато більше, ніж зроблено. На науковій основі слід проводити розміщення лісів, поліпшення їх породності, здійснювати вирубування, використовувати та відтворювати ліси.

Відомо, що ліс стає придатним для вирубування у віці 80--100 років. Незважаючи на це, ведуться вирубування і значно молодшого лісу. Це призводить до знищення лісів. По-перше, молода деревина недостатньо міцна, вироби з неї швидко псуються, ламаються і вимагають заміни, що веде до нових вирубувань. По-друге, молодий ліс -- тонкий, а тому його треба вирубати більше, щоб задовольнити потреби у деревині.

Вирубування молодого лісу є збитковим і з морального боку, бо використовується те, що належить не нам, а нашим дітям і внукам. Це ганебна позичка у прийдешніх поколінь, яку ми не зможемо повернути.

Наукового підходу вимагає і використання продукції лісозаготівель. Зараз здебільшого використовується лише так звана «ділова» деревина, тоді як верхівки зрубаних дерев та їх гілля «з'їдає» вогонь.

Не сприяє охороні лісів і разюча безгосподарність у використанні різних виробів з деревини. Тільки четверта частина використаного паперу повертається у нас на переробку, інший спалюється або гниє на звалищах.

Марнотратство і безгосподарність аж ніяк не сприяють збереженню лісів, навпаки -- ведуть до їх виснаження. Розвивати лісове господарство можна тільки на основі досягнень науки.

Організаційно-правові заходи охорони лісів притаманні насамперед організації лісового господарства. Воно має своїм завданням забезпечувати правову і технічну регламентацію раціонального ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів залежно від природних та екологічних умов, цільового призначення, місця розташування, природного складу лісів, а також функцій, які вони виконують.

Державні органи та постійні лісокористувачі, які здійснюють планування, організацію, ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів, зобов'язані забезпечувати:

а) збереження лісів, охорону їх від пожеж, захист від шкідників і хвороб;

б) посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою охорони здоров'я людей і поліпшення навколишнього природного середовища;

в) невиснажливе і раціональне використання лісів для планомірного задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції;

г) розширене відтворення, поліпшення породного складу і якості лісів, підвищення їх продуктивності.

Організація лісового господарства передбачає ведення державного обліку лісів; поділ лісів за групами та їх віднесення до категорій захищеності; поділ лісів за їх призначенням (експлуатаційні, водоохоронні, захисні тощо); встановлення віку стиглості лісу, способів порубок і відтворення лісових насаджень, норм використання лісових ресурсів; визначення системи заходів щодо охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; здійснення інших організаційно-технічних заходів згідно з основними вимогами ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.

З метою забезпечення охорони лісів ведеться розміщення, проектування, будівництво і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів. Під час виконання зазначених будівельних робіт передбачаються і здійснюються заходи щодо усунення негативної дії шкідливих факторів, зокрема, викидів і скидів забруднюючих речовин, відходів виробництва, підтоплення, осушення та інших видів негативного впливу на ліси.

Забороняється введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, комунальних та інших об'єктів, не забезпечених пристроями, що запобігають шкідливому впливу на стан і відтворення лісів.

Визначення місць будівництва підприємств, споруд та інших об'єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів, проводиться за погодженням з місцевими Радами народних депутатів, державними органами лісового господарства, охорони навколишнього середовища.

Організаційно-правові заходи ведення лісового господарства і забезпечення охорони лісів, які передбачені лісовим кодексом, були доповнені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорії захищеності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду» від 27 липня 1995 р.

Серед організаційно-правових заходів охорони лісів важливе місце посідають відновлення лісів і підвищення їх продуктивності. Відновлення лісів здійснюється на землях, що були покриті лісовою рослинністю (вируби, згарища тощо). На інших землях, призначених для створення лісів, насамперед не придатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо), здійснюється лісорозведення. Землі, призначені для лісорозведення, переводяться до складу земель лісового фонду відповідно до земельного законодавства.

Відновлення лісів та лісорозведення має забезпечувати розширене їх відтворення і підвищення продуктивності з метою поліпшення навколишнього природного середовища та добробуту народу України.

Питання відновлення лісів та лісорозведення регулюються постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил відновлення лісів і лісорозведення» від 16 січня 1996 р.

Проблема охорони лісів, їх збереження тісно пов'язана з ростом продуктивності лісів.

Для підвищення продуктивності лісів здійснюються:

-- роботи з селекції лісового насінництва і сортовипробування найбільш цінних у господарському відношенні деревних порід;

-- заходи, спрямовані на підвищення родючості грунтів (меліорація земель, запобігання водній і вітровій ерозії грунтів, заболоченості, засоленості та іншим процесам, що погіршують стан грунтів);

-- своєчасний та ефективний догляд за лісовими культурами;

-- заходи щодо найбільш повного та ефективного використання земельних ділянок лісового фонду для вирощування лісів, поліпшення їх вікової структури, зменшення площі земель, не покритих лісовою рослинністю, зайнятих чагарниками, рідколіссям, охорона лісів від пожеж та самовільних порубок, захист від шкідників і хвороб.

Для поліпшення якісного складу лісів мають проводитися вирубки догляду за лісом, санітарні виробки та такі, що пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків, інші роботи.

Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних лісокористувачів.

Місцеві Ради народних депутатів згідно з чинним лісовим законодавством проводять значну роботу по охороні лісів від пожеж. Вони щорічно організовують розробку і вжиття лісокористувачами заходів протипожежної профілактики в лісах;

залучають до гасіння лісових пожеж населення, протипожежну техніку і транспортні засоби підприємств, установ та організацій; забезпечують добровольців, які здійснюють гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням;

сприяють будівництву об'єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден для Лісоохорони; організують через засоби масової інформації пропаганду правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів; забезпечують координацію заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж у межах своєї території.

Великі обов'язки щодо охорони і захисту лісів покладені на лісову охорону. Службу лісової охорони складають:

а) лісова охорона спеціально вповноважених державних органів лісового господарства;

б) лісова охорона інших постійних лісокористувачів. Службові особи державної лісової охорони і лісової охорони інших постійних лісокористувачів мають право:

-- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень лісового законодавства, встановленого порядку використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, інших порушень, що можуть завдати шкоду лісу;

-- відвідувати безперешкодно підприємства, організації, установи для виконання контрольних функцій щодо забезпечення пожежної охорони та захисту лісів;

-- доставляти осіб, що порушують лісове законодавство, в органи внутрішніх справ, місцеві органи влади;

-- вилучати в осіб, що порушують лісове законодавство, незаконно добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнання, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушення, а також відповідні документи;

-- зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю в порядку, передбаченому законодавством.

Заслуговують на увагу з точки зору здійснення охорони лісів і обов'язки службових осіб лісової охорони. Вони зобов'язані:

-- запобігати порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого порядку використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду та іншим діям, що можуть негативно впливати на ліс, та припиняти їх;

-- здійснювати заходи щодо підвищення протипожежної стійкості насаджень, запобігання виникненню, розповсюдженню лісових пожеж та їх ліквідації, а також захисту лісів від шкідників і хвороб;

-- сприяти лісокористувачам, яким надані земельні ділянки лісового фонду для потреб мисливського господарства, у здійсненні заходів щодо організації мисливського господарства, охорони і розведення диких звірів і птахів.

Працівники лісової охорони підлягають обов'язковому державному страхуванню. Порядок страхування визначається Кабінетом Міністрів України.

До організаційно-правових заходів охорони лісів слід віднести проведення лісовпорядкування. Це система державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.

Під час лісовпорядкування здійснюється:

-- визначення меж і внутрішньогосподарська організація територій лісового фонду, що перебуває в користуванні постійних лісокористувачів;

-- виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів;

-- інвентаризація лісового фонду з визначенням природного і вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів;

-- виявлення деревостанів, що потребують вирубки, пов'язаної з веденням лісового господарства, заходи щодо відновлення лісів і лісорозведення, меліорації; охорони то захисту лісів тощо, а також визначення порядку і способів проведення цих робіт;

-- обґрунтування, поділу лісів на групи віднесення їх до категорії захищеності;

-- обчислення розрахункової лісосіки, обсяг вирубок, пов'язаних за веденням лісового господарства, та обсягів використання інших видів лісових ресурсів;

-- визначення обсягу робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, а також інших лісогосподарських робіт.

Лісовпорядкування на всій території України проводиться державними лісовпорядними службами на кошти державного бюджету і за єдиною системою в порядку, встановленому Державним комітетом лісового господарство України за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів України.

Охорона лісів багато в чому залежить від виконання обов'язків, які покладені законодавством на лісокористувачів, які поділяються на постійних і тимчасових. Постійні лісокористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати відтворення, охорону, захист і підвищення родючості ґрунтів, продуктивність лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів;

б) дотримуватися науково обґрунтованих норм і порядку спеціального використання деревних та інших ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду;

в) вести лісове господарство, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів та користуватися земельними ділянками лісового фонду способами, які б забезпечували збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту, використання та відтворення;

г) вести первинний облік лісів;

д) забезпечувати охорону рідкісних видів рослин і тварин, рослинних угруповань відповідно до природного законодавства;

е) своєчасно вносити платню за використання лісових ресурсів;

є) не порушувати законні права тимчасових лісокористувачів.

На охорону лісів спрямовані й обов'язки тимчасових лісокористувачів.

Підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів, зобов'язані згідно з законодавством України погоджувати з державними органами лісового господарства, державними органами охорони навколишнього природного середовища та іншими органами проведення організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту лісів.

Широке коло організаційно-правових заходів охорони лісів передбачено «Санітарними правилами в лісах України», які затверджені постановою Кабінету Міністрів від 27 липня 1995 р.

Достатньо дійовим організаційно-правовим заходом охорони лісів є контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Контроль полягає в забезпеченні додержання всіма державними і громадськими органами, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами вимог лісового законодавства.

Передбачається державний і громадський контроль. Державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, Міністерством екології та природних ресурсів, його органами на місцях, іншими спеціально вповноваженими державними органами і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування відповідно до законодавства України.

Порядок здійснення державного контролю визначається Лісовим кодексом України та іншими законодавчими актами.

Громадський контроль здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища. Повноваження громадських інспекторів визначаються Положенням, що затверджується Міністерством екології та природних ресурсів.

Лісове законодавство передбачає компетенцію державних органів у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням і відтворенням лісів. Зокрема, передбачена компетенція Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Уряду Автономної ^Республіки Крим, Державного комітету лісового господарства -України.

До компетенції Кабінету Міністрів України в галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів віднесено вирішення таких питань:

1) здійснення державного контролю в зазначеній галузі;

2) визначення порядку діяльності органів державної виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

3) встановлення порядку поділу лісів на групи, віднесення до категорії захищеності та виділення особливо захищених ділянок лісового фонду;

4) встановлення лімітів спеціального використання лісових ресурсів державного значення;

5) встановлення порядку і нормативів плати за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду;

6) затвердження Правил відпуску деревини на пні, рубки лісу, відтворення, охорони і захисту лісів, догляду за лісом, заготівлі технічної та лікарської сировини, інших продуктів лісу, а також користування земельними ділянками лісового фонду;

7) забезпечення розробки комплексних державних та регіональних програм у галузі охорони, захисту і відтворення лісів, підвищення їх продуктивності та раціонального використання;

8) прийняття рішень про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ і організацій в порядку, передбаченому законодавчими актами, в разі порушення ними лісового законодавства;

9) вирішення інших питань у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Аналогічні питання в галузі охорони лісів складають і компетенцію Уряду Автономної Республіки Крим, які він вирішує в межах своєї автономії.

До відома Міністерства екології та природних ресурсів України в галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів належить:

а) здійснення комплексного управління в галузі охорони, захисту, використання лісів та їх відтворення;

б) затвердження нормативів використання лісових ресурсів;

в) погодження лімітів використання лісових ресурсів;

г) погодження порядку і правил щодо охорони, захисту;

використання та відтворення лісових ресурсів, що розроблюються Державним комітетом лісового господарства України;

д) погодження проектів актів законодавства щодо порядку і нормативів плати за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду;

е) участь у розробці комплексних державних та регіональних програм у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

є) здійснення державної екологічної експертизи проектів розміщення об'єктів лісового господарства;

ж) здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів;

з) вирішення інших питань у цій галузі.

Широкими повноваженнями в галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів наділений Державний комітет лісового господарства України. До його відання, зокрема, належать:

ведення державного лісового кадастру, обліку лісів;

організація ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення лісів;

розробка норм, правил та інших нормативних документів;

розробка та організація комплексних та регіональних програм.

Нормативні акти Державного комітету лісового господарства України є обов'язковими для інших центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ, організацій та громадян.

Охороні лісів сприяють такі заходи, як плата за використання лісових ресурсів та економічне стимулювання захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Відповідно до чинного законодавства загальне використання лісових ресурсів є безкоштовним. Платним є спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення дослідних робіт.

Плата справляється за встановленими таксами або орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів.

Розмір орендної плати визначається за згодою сторін у договорі оренди, але не нижче від встановлених такс на лісові ресурси.

Зазначені платежі розділяються таким чином: платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення в розмірі 80 відсотків зараховуються до державного бюджету і 20 відсотків -- відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів областей.

Плата за використання лісових ресурсів місцевого значення і користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення наукового-дослідних робіт зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів місцевого самоврядування.

Ці платежі спрямовуються на виконання робіт щодо відтворення лісів, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані.

Економічне стимулювання лісокористувачів у додержанні вимог охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів передбачає:

-- цільове виділення через державні органи лісового господарства коштів для реалізації державних, регіональних і місцевих програм і ведення лісового господарства;

-- матеріальне стимулювання лісокористувачів за якісне проведення лісогосподарських робіт;

-- заохочення осіб, які виявили випадки порушення лісового законодавства і порушників та забезпечили стягнення

штрафів і відшкодування матеріальних збитків, заподіяних лісовому господарству;

-- надання пільг лісокористувачам щодо плати за використання лісових ресурсів у разі впровадження ними технологічних процесів, устаткування, що зменшують негативний вплив на навколишнє природне середовище, а також у разі підвищення ефективності відновлення лісів, більш повного використання лісових ресурсів.

Економічне стимулювання охорони, раціонального використання та відтворення лісів здійснюється за рахунок державного бюджету або інших джерел.

Лісове законодавство передбачає такий організаційно-правовий захід охорони лісів, як припинення робіт, небезпечних для природного стану лісів і їх відтворення.

На підставі ст. 102 Лісового кодексу України місцеві Ради народних депутатів, державні органи охорони навколишнього Природного середовища, лісового господарства та інші уповноважені державні органи України в межах своєї компетенції в порядку, визначеному законодавчими актами, припиняють роботи, що здійснюються підприємствами, установами, організаціями і громадянами, якщо під час їх проведення не виконуються встановлені технологічні, санітарні та інші спеціальні вимоги щодо безпеки природного стану лісів та їх відтворення.

У системі лісозберігаючих заходів важливе місце належить удосконаленню деревопереробки. Адже у нас з одного кубометра деревини виробляється плит, картону, паперу в 6--20 разів менше, ніж у країнах Заходу. Стан деревопереробки і збереження лісів -- тісно пов'язані процеси. Удосконалення промислової переробки деревини -- важлива умова лісозбереження.



Висновок

Україна належить до європейських держав і приєдналася до процесу розробки спільних цілей і принципів ведення господарства в лісах Європи (Гельсінський процес), спрямованих на невиснажливе лісокористування, збереження і відновлення біорізноманіття лісових екосистем. В зв'язку з цим стратегічні цілі національної лісової політики повинні мало відрізнятися від цілей, що сформульовані міжнародними угодами стосовно сталого розвитку, раціонального використання та охорони лісів. В найбільш загальному вигляді стратегічні пріоритети лісового господарства України можуть бути представлені наступним чином.

1. Розширене відтворення лісових ресурсів у кількісному та якісному (вартісному) вигляді.

Досягнення цієї мети вимагає довгострокових узгоджених зусиль з таких напрямків:

Збільшення площі лісів. Найуспішніше може бути здійснено за рахунок заліснен ня земель Лісостепової і Поліської зони, що не використовуються. Доцільність створення нових лісів у Степовій зоні ви магає додаткового вивчення і обґрунту вання насамперед в зв'язку зі зростанням посушливбсті клімату та зміною гідро логічних умов у регіоні;

Реконструкція лісів з метою приведен ня їх породного складу відповідно до умов місцезростання. Основною перешкодою для розширення робіт з реконструкції є відсутність коштів і можливостей збуту низькоякісної деревини, що отримана в ході їх проведення;

Підвищення продуктивності і якості (вартості) лісів за рахунок раціонального ведення лісового господарства. Насампе ред необхідне підвищення ефективності рубок догляду за лісом і забезпечення своєчасної рубки стиглих насаджень (до моменту різкого падіння їх приросту і погіршення якості деревини, що прогре сує), внесення коректив у практику лісовідновлення.

2. Збереження і відновлення біорізно маніття лісів, підтримка їх стабільності і життєздатності. Досягнення цієї мети передбачає:

Раціональний, екологічно і економічно обгрунтований підхід до формування ме режі особливо охоронних лісових тери торій і введення обмежень на лісогоспо дарську діяльність;

Широкомасштабне впровадження в практику екологічно орієнтованихметодів лісовідновлення, лісокористування і лісо- вирощування;

Організацію неперервного і ефектив ного контролю за станом лісів;

Удосконалення системи охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб.

3. Раціональне, комплексне і постійне використання лісових ресурсів.

Для досягнення даної мети необхідні:

Широке впровадження методів, що дозволяють вирощувати ліси, які ефектив но та однаково виконуватимуть експлуа таційні, захисні, соціальні та інші функції;

Внесення відповідних змін в практику планування і організації лісокористування;

Досягнення швидкого і збалансовано го розвитку деревообробного комплексу країни, який повинен забезпечити попит на весь обсяг вирощуваної деревини.

4. Забезпечення ефективного виконан ня лісовими екосистемами захисних і соціальних функцій.

Размещено на Allbest.ru

...