Особливості захисту права інтелектуальної власності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Поняття "інтелектуальна власність" (англ. Intellectual property) виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.

Інтелектуальна власність -- це результат творчої діяльності людини: винаходи у всіх галузях людської діяльності, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг, знаки обслуговування, фірмові знаки, комерційні позначення, інформаційна продукція, селекційні досягнення тощо. Іншими словами -- це такі результати науково-технічної та художньої творчості людини, які можна використовувати будь-яким способом у господарській діяльності.

Із загального поняття інтелектуальної власності міжнародно-правові норми виділяють окремо промислову власність, до якої належать винаходи, загальнокорисні зразки, промислові рисунки або моделі, товарні або фірмові знаки, знаки обслуговування.

Інші об'єкти інтелектуальної власності, які не враховані в понятті промислової власності, складають групу результатів творчої діяльності, яка охороняється авторським правом.

Усі результати творчої діяльності охороняються законом -- авторським та патентним правом.

Відносини у суспільстві, у зв'язку із створенням і використанням об'єктів інтелектуальної власності, регулюються системою правових норм, що узагальнено називається правом інтелектуальної власності.

В 1967 році у Стокгольмі було підписано Конвенцію, якою визначено, що до інтелектуальної власності належать права на:

· літературні, художні та наукові твори;

· виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;

· винаходи у сферах людської діяльності;

· наукові відкриття;

· промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;

· захист від недобросовісної конкуренції;

· усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

Законодавство, яке визначає права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, що, за визначенням, є благом не матеріальним і зберігаються за його творцями та можуть використовуватися іншими особами лише з їх дозволу, окрім випадків, визначених законодавством.

Інтелектуальна власність може бути індивідуальна або колективна (це форми інтелектуальної власності).

Розрізняють кілька видів інтелектуальної власності:

Виключна власність -- власність, запатентована або захищена авторським правом.

Інформаційна власність формується у вигляді практичних та теоретичних знань, ідей, досвіду, кваліфікації. Ця власність реалізується у вигляді інформаційних послуг через навчання, освіту чи публікації.

Ліцензійна власність -- у вигляді придбаних інвестором прав володіння чи користування, фіксованих ліцензією.

Інтелектуальна власність, що полягає у реалізації певних ідей чи пропозицій у законодавчих та нормативних актах.

Відповідно до видів інтелектуальної власності класифікуються й об'єкти інтелектуальних інвестицій.

Згідно з українським законодавством, до промислової власності належать: винаходи, корисні моделі, промисловий зразок, знак для товарів та послуг.

Винахід або корисна модель -- це результат творчої діяльності в будь-якій галузі техніки. Такими результатами можуть бути продукція або способи її виробництва.

Корисною моделлю вважається конструктивне виконання пристрою. Право власності на винахід завіряється патентом терміном дії 20 років, корисна модель патентується на 5 років.

Промисловий зразок -- це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Таким результатом може бути форма, рисунок, забарвлення або їх поєднання, які визначають зовнішній естетичний вигляд промислового виробу. Патентуються промислові зразки на 10 років.

Знак для товарів та послуг (товарний знак) -- це позначення, за яким товари та послуги одних виробників відрізняються від інших. Це можуть бути словесні, образотворчі, об'ємні чи інші позначення, їх комбінації у моно- або поліколірному виконанні. Право власності на знаки засвідчується свідоцтвом на 10 років (з можливим продовженням кожного разу на 10 років).

Об'єкти інтелектуальної власності реєструються в Державному комітеті України з питань інтелектуальної власності.

Об'єктами інтелектуальної власності можуть бути наукові теорії, математичні методи, плани, правила, комп'ютерні програми, художні твори тощо. Окремі з них підтверджуються патентним відомством. Інші, такі як наукові праці, твори мистецтва, захищені нормами авторського права.

Авторське право -- це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають унаслідок створення і використання творів літератури, мистецтва і науки. У суб'єктивному розумінні слова -- це сукупність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв'язку із створенням і використанням твору літератури, науки чи мистецтва.

Закон України "Про авторське право і суміжні права" визначає перелік об'єктів авторського права, їх загальні ознаки, а також охорону цих прав таким чином: охороняються особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані зі створенням та використанням творів науки, літератури, мистецтва (авторське право) і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права).

Об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, який має певні ознаки: творчий характер та вираження в об'єктивній формі, придатній для відтворювання та сприймання. Об'єктивна форма може бути усною або письмовою.

У вересні 2015 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України оприлюднило проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони інтелектуальної власності». За повідомленням сайту Мінекономрозвитку, основною метою проекту Закону є узгодження положень чинного законодавства України у сфері інтелектуальної власності з директивами та регламентами Ради ЄС, імплементація відповідних положень Угоди про асоціацію, включаючи запровадження інституційних та організаційних змін задля належного виконання положень цієї Угоди в частині правової охорони промислових зразків і торговельних марок.

Правовими підставами для розроблення проекту Закону є:

- Угода про асоціацію;

- План заходів з імплементації Угоди про асоціацію, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 847-р;

- План заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» у 2015 році, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 213-р;

- План імплементації деяких актів законодавства ЄС у сфері інтелектуальної власності, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 р. № 164-р «Про схвалення розроблених Міністерством економічного розвитку і торгівлі планів імплементації деяких актів законодавства ЄС».

Нормативно-правові акти, що діють у відповідній сфері суспільних відносин:

- Цивільний кодекс України;

- Господарський кодекс України;

- Господарський процесуальний кодекс України;

- Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»;

- Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;

- Закон України «Про адміністративні послуги»;

- Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

На підставі зазначених вище законів діють правила складання, подання та розгляду заявок на промислові зразки і знаки для товарів і послуг.

Вважалось, що прийняття Закону забезпечить досягнення європейського рівня охорони прав інтелектуальної власності, виконання зобов'язань, взятих Україною відповідно до Угоди про асоціацію, імплементацію в національне законодавство положень Угоди про асоціацію, адаптацію національних актів законодавства до законодавства Європейського Союзу, удосконалення правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності щодо правової охорони промислових зразків і торговельних марок.

Цей проект закону був підписаний міністром економічного розвитку і торгівлі України Айварасом Абромавичусом.

В Україні за захист інтелектуальної власності й всього, що з цим поняттям пов'язано, відповідає Державна служба інтелектуальної власності України (ДСІВ). ДСІВ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі і який реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Історія ДСІВ починається з січня 1992 року. У зазначеному році постановою Кабінету Міністрів України було створено Державне патентне відомство України (Держпатент України). А вже у грудні того же року, були видані перші патенти України на винаходи, промислові зразки, свідоцтва на знаки для товарів та послуг. Як і вся наша молода країна, ДСІВ кожного року зазнає нових змін на краще та трансформацій.

На сьогоднішній день у обов'язки ДСІВ входить не лише тільки видача патентів, а й чимала кількість інших функцій пов'язаних з інтелектуальною власністю, авторським правом та глибокою відповідальністю перед громадянами Україні і міжнародним суспільством.

ДСІВ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

З прийняттям 7 червня 1996 р. Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на законодавчому рівні було запроваджено визначення поняття недобросовісної конкуренції: це будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Господарський кодекс України у статті 32 (частина 1 та 2) визначає поняття недобросовісна конкуренція наступним чином:

Стаття 32. Недобросовісна конкуренція.

1. Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

2. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті.

Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визнає недобросовісною конкуренцією, зокрема, такі дії:

- неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; інтелектуальний власність державний законодавство

- неправомірне використання товару іншого виробника;

- копіювання зовнішнього вигляду виробу;

- порівняльну рекламу;

- дискредитацію господарюючого суб'єкта (підприємця);

- купівлю-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом;

- схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта (підприємця);

- схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника);

- схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;

- підкуп працівника постачальника;

- підкуп працівника покупця (замовника);

- досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

- неправомірне збирання комерційної таємниці;

- розголошення комерційної таємниці;

- схилення до розголошення комерційної таємниці;

- неправомірне використання комерційної таємниці (статті 4-19 Закону).

Недобросовісна конкуренція зумовлює юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії негативно впливають на конкуренцію на території України незалежно від того, де вчинено такі дії.

Размещено на Allbest.ru