Функції права соціального захисту на сучасному етапі розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЙ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

РОЗДІЛ 2. НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ФУНКЦІЙ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ ФУНКЦІЙ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Функції соціального забезпечення є каталізатором права соціального забезпечення як галузі права.

Компонентний (елементний) аналіз соціального забезпечення дозволяє перейти до його функціонального забезпечення та аналізу. Така послідовність викликана тим, що не вивчивши елементів в їх зв'язку з цілим, не можна зрозуміти функції системи окремо від її структури, так як найбільш адекватна суть системи виражається на основі уявлення її як діалектичної єдності структури і функцій.

Функції права соціального захисту займають особливе місце в праві соціального захисту.

Проблема функції соціального забезпечення є однією із важливих проблем науки. Дослідження функцій виконуючих соціального забезпечення в суспільстві, дозволяє глибше усвідомити суть і значення цього інституту, створює більш широкі можливості для прийняття оптимальних практичних рішень в даній сфері суспільного життя.

Проблеми щодо визначення функцій права соціального захисту досліджували різні вчені, зокрема: П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, С.М. Синчук, І.С. Ярошенко, Сташків Б.І., І.М. Сирота, Мачульська Е.Е., Т.А. Занфірова, С.М. Іншин та деякі інші науковці.

Метою даної курсової роботи є визначення та розкриття поняття функцій права соціального захисту на сучасному етапі розвитку.

Основними завданнями курсової роботи є:

- визначення поняття та значення функцій права соціального захисту;

- розкриття наукових підходів до визначення поняття функцій права соціального захисту;

- визначення основних функцій права соціального захисту.

Об'єктом курсової роботи є значення функцій права соціального захисту в системі права соціального захисту України.

Предметом дослідження даної курсової роботи є визначення основних функцій права соціального захисту.

Методи дослідження. Під час написання даної роботи були використані такі методи наукового дослідження як літературний, порівняльний, метод аналізу, синтезу та узагальнення.



РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЙ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Функції права соціального захисту - це зумовлені його природою і цільовим призначенням напрями впливу на суспільство.

Між соціальним захистом і суспільством як системою і її елементами існує ланцюг зв'язків. Суспільство і його складові впливають на соціальний захистом Цей вплив є первинним і визначальним. Одночасно має місце ланцюг зворотних зв'язків: соціальне забезпечення з допомогою своїх функцій впливає на зумовлюють його чинники. Виконуючи ці функції, соціальне забезпечення являє собою активний чинник розвитку суспільства.

Вплив на суспільство здійснюється соціальним забезпеченням як цілісною системою. У той же час кожна з основних сфер суспільства піддається дії відповідної функції. Оскільки суспільство підрозділяється на п'ять основних сфер: економічну, соціальну, політичну, духовно-ідеологічну та сімейно-побутову, - необхідно розрізняти економічну, соціальну, політичну, духовно-ідеологічну, демографічну функції соціального забезпечення [ 3, c. 10 ].

Соціальний захист населення - це система суспільних відносин по забезпеченню умов для нормальної життєдіяльності населення. У неї входить діяльність держави, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, організацій по створенню сприятливого для людини навколишнього середовища, охорони материнства і дитинства, надання допомоги сім'ї, охорони здоров'я громадян, професійної підготовки громадян, забезпечення зайнятості населення, охорони праці, регулювання заробітної плати і доходів населення, забезпечення громадян житлом, регулювання права власності громадян, матеріального забезпечення і обслуговування непрацездатних та інших потребують соціальної підтримки громадян [2, c.32].

Соціальний захист населення є практичною діяльністю по реалізації основних напрямків соціальної політики. Вона здійснюється на базі відповідних нормативних правових актів, грошових і матеріальних ресурсів і включає безпосередню організаторську роботу органів, установ і організацій.

За допомогою заходів соціального захисту населення проводиться охорона навколишнього природного середовища, виявляється матеріальна допомогу жінкам-матерям, дітям, родині, надаються медичні та освітні послуги, працевлаштовується незайняте населення, здійснюється підтримка безробітних та інших осіб, які перебувають у складному матеріальному становищі, пом'якшуються негативні наслідки економічної реформи, що здійснюється індексація доходів і заощаджень громадян, регулювання мінімального розміру оплати праці, контроль за цінами, оподаткування тощо). Держава, органи місцевого самоврядування, організації сприяють громадянам у придбанні майна у власність (з допомогою приватизації державних і муніципальних підприємств, житла, земель, завдяки створенню фермерських господарств, сімейних та інших приватних підприємств і т. д.) [ 18, c. 244 ].

Соціальне забезпечення являє собою один з блоків соціального захисту населення і має більш вузькі параметри дії. Воно склалося як система захисту громадян від настання життєвих обставин, які тягнуть за собою втрату або зниження доходу або підвищені витрати, малозабезпеченість. Ці життєві обставини в потенції іменуються соціально-економічними ризиками та поділяються на страхові і нестрахові. Вони виступають як передбачувані події. Доконані події - це страхові випадки (досягнення пенсійного віку, настання інвалідності, захворювання та ін). Вони стосуються застрахованих осіб і членів їх сімей [ 15, c. 6 ]. Нестрахові ризики і випадки відносяться до громадянам, підлягає обов'язковому соціальному страхуванню (військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів та ін). Зазначені вище життєві обставини можна класифікувати наступним чином:

1) біологічного характеру (вагітність і пологи; народження дітей; хвороба або травми від загальних причин; інвалідність від загальних причин; смерть від загальних причин; досягнення пенсійного віку);

2) виробничого характеру (нещасний випадок на виробництві; професійне захворювання; військова травма; захворювання, отримане в період проходження військової або правоохоронної служби; інвалідність; смерть; вислуга років);

3) економічного характеру (безробіття, інфляція, малозабезпеченість);

4) демографічного характеру (наявність дітей в сім'ї; багатодітність; неповнота сім'ї; самотність; сирітство) [ 15, c. 7 ] .

Отже, можна говорити, що основною метою соціального захисту при реалізації основних напрямків діяльності суб'єктів соціальних відносин є запобіганя, пом'якшення або усунунення несприятливих наслідків настання страхових і нестрахових випадків. Для досягнення цієї мети створюються спеціальні фінансові джерела. Діяльність із соціального забезпечення здійснюють органи держави, органи місцевого самоврядування, федеральні, регіональні і муніципальні установи, організації-роботодавці.

РОЗДІЛ 2. НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ФУНКЦІЙ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Функції права соціального забезпечення почали досліджуватись у 80-х роках ХХ ст. Найбільше уваги їм приділив В. Шайхатдінов. На його думку, склад і зміст галузевих функцій визначаються характером предмета регулювання галузі, який, зокрема, визначає зміст специфічних для даної галузі функцій, які дозволяють відмежувати її від інших галузей правової системи. Так як предмет права соціального забезпечення становлять майнові відносини, які виникають при розподілі матеріальних благ і послуг з суспільних фондів споживання, то вплив права соціального забезпечення на ці відносини полягає в тому, що він організовує здійснення мети і завдань соціального забезпечення. Оскільки мета і завдання знаходять свій вияв у його функціях, роль галузі полягає в реалізації цих функцій за допомогою юридичних засобів [ 24, c. 35 ]. Функції соціального забезпечення отримують правовий зміст і стають функціями права настільки, наскільки можливе проникнення права у сферу економіки. Право соціального забезпечення як одна із галузей права, перш за все, виконує загально-правові функції: економічну, політичну, ідеологічну, а також регулятивну та охоронну. У процесі здійснення цих функцій з їх структур викристалізовуються міжгалузеві та галузеві функції.

У структурі економічної функції права право соціального забезпечення наповнює ті його елементи, які визначають міру споживання і забезпечують нормальне функціонування суспільного виробництва. Тому, як вважає В. Шайхатдінов, обидві ці сфери піддаються детальному регулюванню з боку права соціального забезпечення, що дає підставу виділити відповідні його функції - розподільчу та виробничу [ 24, c. 37]. Ці функції одночасно виступають як елементи економічної функції всього права і як міжгалузевих функцій, а також як галузевої економічної функції права соціального забезпечення. Свій нормативний вияв правові функції отримують у важливих законодавчих актах у вигляді постановки мети і завдань правового регулювання. Головним у здійсненні з боку права соціального забезпечення економічної функції права є роль останнього як інструмента розподілу суспільних фондів споживання, яка виконується його розподільчою функцією. Зміст розподільчої функції визначається відповідними завданнями, які закріплені, як правило, у кодифікованих нормативних актах. Оскільки право соціального забезпечення таких актів не має, то його завдання витікають зі смислу правових норм цієї галузі. Розподільча функція виконує таке завдання галузі, як визначення конкретної долі трудящого в суспільних фондах споживання у вигляді пенсій, допомог, послуг через регулювання нормами права розмірів цих виплат. Право соціального забезпечення є регулятором споживання непрацюючих або частково непрацюючих осіб і тим відрізняється від інших галузей права [ 16, c. 158].

Виробнича функція права соціального забезпечення включає сукупність правових засобів, які служать зміцненню й розвитку виробництва. Норми права соціального забезпечення впливають на виробництво опосередковано, впливаючи на поведінку людей шляхом регулювання умов і рівня матеріального забезпечення й обслуговування за рахунок суспільних фондів споживання [ 8,c. 106]. Виробнича функція може здійснюватися задовго до виникнення правовідношення у сфері соціального забезпечення (стосовно пільг з урахуванням умов та характеру роботи). Безпосередній вплив норм права соціального забезпечення на виробництво спостерігається лише у сфері відтворення робочої сили. Виробнича функція права соціального забезпечення служить виконанню такого важливого завдання галузі, як сприяння зміцненню та розвитку економіки. Цю функцію виконують правові норми, які сприяють відтворенню робочої сили, збереженню і примноженню трудових ресурсів, матеріальному стимулюванню праці, зростанню її продуктивності, зміцненню трудової дисципліни, попередженню плинності кадрів, скороченню нераціонального використання робочої сили (пенсії по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на дітей, пенсія за віком та ін.) [17, c. 78].

Через норми права соціального забезпечення реалізуються ті аспекти політичної функції, які стосуються мети і завдань соціальної політики. Тому у праві соціального забезпечення ця функція проявляється як соціально-політична. Ця функція включає декілька взаємопов'язаних елементів: 1) призначення норм цієї галузі права полягає в закріпленні й здійсненні важливих соціальних прав трудящих, які є невід'ємним атрибутом демократії, тобто право сприяє розвитку і зміцненню демократії; 2) галузеві норми спрямовані на гармонізацію відносин між особою і суспільством (вирішення можливих розбіжностей між інтересами особи та суспільства у процесі розподілу суспільних фондів споживання); 3) сприяння зміцненню союзу робітників і колгоспного селянства з іншими прошарками населення (цей елемент сьогодні втратив свою актуальність).

Суть ідеологічної функції права полягає в регулюванні за допомогою правових норм суспільних відносин у духовній сфері життя людей. Норми права соціального забезпечення впливають на ідеологію в цілому і на її складові. Так, норми про матеріальне забезпечення престарілих, інвалідів, сімей з дітьми позитивно впливають на зміцнення моралі, уявлення про благо, добро тощо[4, c. 91].

Регулятивна функція права соціального забезпечення спрямована на виконання однієї з основних завдань галузі - надання громадянам суб'єктивного права на різні види соціального забезпечення. У галузевих нормах деталізуються конституційні положення щодо соціального забезпечення громадян. Це знаходить свій вияв у встановленні правосуб'єктності громадян, у компетенції органів держави, що здійснюють забезпечення, у юридичних фактах, у видах регулювання, у характері та змісті правовідносин у сфері соціального забезпечення. Особливості регулятивної функції найбільш чітко виявляються в змісті методу права соціального забезпечення[9, c, 11].

На думку І. Гущина, соціальне забезпечення як форма розподілення частини суспільних фондів споживання виконує ряд економічних функцій і, зокрема, такі, як:

1) повне або часткове відшкодування заробітку в зв'язку з настанням старості, інвалідності або смерті годувальника;

2) компенсація в установлених випадках зверх заробітної плати підвищених витрат[7, c. 9].

Більш широко трактується економічна функція в економічній літературі. Так, В. Слобожанін до функцій соціального забезпечення відніс наступні:

1) відшкодування витрат відтворення робочої сили в період втрати працівником здатності до праці, а також створення сприятливих економічних умов формування здатності до праці в неповнолітніх осіб, які потребують матеріальної підтримки, тобто для постійного оновлення складу робочої сили;

2) матеріальне стимулювання праці, тобто сприяння більш широкому охопленню працездатного населення соціально корисною діяльністю;

3) розвиток суспільного виробництва шляхом створення умов, які б стимулювали підвищення продуктивності праці, кваліфікації працівника, дотримання дисципліни, зниження плинності кадрів тощо;

4) утримання економічно неактивної частини населення, позбавленої джерел грошових доходів або нездатної здобувати засоби існування особистою працею внаслідок вроджених дефектів, травм чи тяжких захворювань.

Тарасова В., крім економічної, політичної і демографічної, виділяє соціально-реабілітаційну функцію та функцію охорони здоров'я всіх громадян[15, c. 48].

Захаров М.Л.., виходячи з основних завдань права соціального забезпечення, виділив чотири його функції:

- матеріально-побутового забезпечення престарілих і непрацездатних громадян, що полягає в задоволенні їх матеріально-побутових потреб шляхом установлення різних пенсій, допомог, натуральних послуг тощо;

- охорони здоров'я громадян, спрямованої на організацію різних видів медичної допомоги, санаторно-курортного лікування, надання допомоги ліками тощо;

- соціально-трудової реабілітації інвалідів і пенсіонерів за віком, яка полягає в створенні сприятливих умов для реалізації ними права на працю;

- демографічну, покликану стимулювати зростання народонаселення та впливати на відтворення робочої сили[9, c. 18].

Мачульська О. вважала, що суть соціального забезпечення найбільш рельєфно проявляється в його функціях. Вона називає та розкриває зміст найважливіших функцій соціального забезпечення:

- економічної (компенсійно-розпорядчої), що полягає у повному або частковому відшкодуванні заробітку чи іншого джерела засобів існування;

- політичної, яка сприяє послабленню соціальної напруги, пов'язаної з відмінностями в рівні життя різних верств населення;

- демографічної, покликаної стимулювати відтворення народонаселення, необхідного для нормального розвитку країни;

- соціально-реабілітаційної, яка спрямована на відновлення суспільного статусу непрацездатних громадян та інших соціально незахищених груп населення, що дозволяє їм відчувати себе повноцінними членами суспільства.

Вказані О. Мачульською функції соціального забезпечення М. Буянова доповнює функцією захисту. Саме таке завдання ставить перед собою суспільство, надаючи соціальне забезпечення своїм громадянам, оскільки захист їх у важкій життєвій ситуації, допомога у вирішенні різних проблем (матеріальних, фізичних, психологічних, вікових та ін.) є основним призначенням соціального забезпечення. До переліку функцій соціального забезпечення М. Захаров і Е. Тучкова включили екологічну, виробничу, соціальну (соціально-реабілітаційну), політичну та демографічну. Виробнича функція розглядається як окрема функція, що не входить до економічної і виражається в тому, що право на багато видів соціального забезпечення обумовлене трудовою діяльністю, а рівень забезпечення напряму залежить від її характеру і розміру винагороди за працю. Соціальна функція сприяє підтримці соціального статусу громадян при настанні різних соціальних ризиків шляхом надання різних видів матеріального забезпечення, соціальних послуг, пільг з метою підтримки гідного рівня життя і попередження злиденності [11, c. 76]. Останнім часом В. Шайхатдінов обґрунтував духовно-ідеологічну функцію соціального забезпечення, до складу якої включив ідеологічну, моральну і соціально-психологічну підфункції.

Функції права соціального забезпечення здійснюють прямий вплив на суспільні відносини соціального забезпечення і відносяться до власне юридичних функцій права. Крім того, вказані функції здійснюють непрямий вплив на різні сфери суспільного життя. Напрямки такого побічного впливу називаються загальносоціальними функціями, і в літературі наводиться їх перелік, який у різних авторів суттєво відрізняється за кількістю, назвою та змістом[1, c. 7].

Отже, підводячи підсумки вищевикладеному, можна зробити висновок, що функції права соціального забезпечення - це напрями впливу на процес формування відповідної галузі права та реалізації її норм у суспільних відносинах у сфері соціального забезпечення з метою здійснення мети і завдань держави щодо соціального забезпечення та захисту населення.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Слід розрізняти функції права соціального забезпечення як галузі права, окремого правового інституту цієї галузі права, як однієї із галузей юридичної науки і навчальної дисципліни. Це різні поняття, і їх не можна плутати.

Право соціального забезпечення, як частина соціального права перш за все виконує загально-правові суспільні функції: економічну, соціальну, політичну, духовно-ідеологічну і демографічну, а також спеціально юридичні: регулюючу і охоронну. В процесі здійснення названих функцій з їх структур викристалізовуються галузеві функції [19, c. 56].

Економічна функція відображає вплив права соціального забезпечення на економіку. Ця роль складна і багатогранна. В структурі економічної функції соціального права норми права соціального забезпечення визначають міру споживання і рівень забезпечення загальних фондів споживання, співпрацюють в нормальному функціонуванні загального виробництва, що дає підставу виділити відповідні його функції - розподіл забезпечення і виробничу. Вказана функція одночасно виступає в якості елементів економічної функції соціального права, галузевої функції права соціального забезпечення [21, c. 9].

Економічна функція права виконується правом соціального забезпечення відповідно з його цілями і завданнями. Під дією його норм здійснюються близькі цілі галузі (надання на достатньому рівні малозабезпеченим допомоги з суспільних фондів матеріального забезпечення і обслуговування через індивідуальну форму: судові рішення). Одночасно створюються передумови для реалізації перспективних і кінцевих економічних цілей. функція право соціальний забезпечення

Основним в здійсненні економічної функції права соціального забезпечення є розподіл загальних фондів споживання, що виконує розподільча функція. Ця функція характерна і для інших галузей права, в тому числі і для трудового і суміжних галузей. Проте її зміст в окремих галузях права не однаковий. Так норми трудового права торкаються оплати праці, виплат за час чергової відпустки і ін., забезпечують розподільчі функції, але з їх допомогою трудове право виконує свої специфічні завдання. Воно покликане бути регулятором при розподілу по праці як основного виду розподілу соціального забезпечення, та розподілу загальних фондів споживання. Крім того, цей вид розподілу має місце в рамках трудових правовідносин, що торкається господарського права, з допомогою його норм походить розподіл по праці і їх загальних фондів споживання окремим господарствам в рамках господарських відносин[23, c. 38].

Розподільча функція права соціального забезпечення виконує одну із основних завдань галузі - встановлення видів і форм задоволення громадян, що потребують допомоги суспільства, за рахунок загальних фондів споживчим шляхом індивідуального розподілу. Вказане завдання виконується по засобу визначення конкретних видів забезпечення, які надаються громадянам в певних життєвих ситуаціях. Ці види є специфічними для даної галузі і виступають в грошовій або натуральній формі, а також у формі послуг, маючи матеріальний зміст: пенсії, допомоги утримання в будинках-інтернатах, працевлаштування інвалідів, постачання їх протезно-ортопедичними виробами і засобами пересування і ін. Ці суспільні цілі виражають основне призначення аналізу галузі права, її місце в системі сучасного права, її місце в системі держави соціально-демократичного типу. В цих умовах потрібно виробити єдиний нормативний акт регулювання та впливу у відповідності з єдиними принципами щодо основних положень Конституції. Регулювання матеріального забезпечення в рамках соціального страхування аналогічне: положення повинні бути і в загальному законі про соціальне забезпечення. В даному випадку право соціального забезпечення виступає регулятором через індивідуальну форму суспільних фондів[20, c. 90].

Забезпечувальна функція направлена на здійснення такого важливого завдання галузі права соціального забезпечення як надання належного рівня забезпечення і обслуговування пенсіонерам по віку і стажу, інвалідам, сім'ям з дітьми та ін. Вона реалізується з допомогою загальних норм про правосуб'єктність і правовий статус суб'єктів (громадян і органів, які представляють забезпечення), юридичні факти, а також спеціальних норм про порядок надання і розміри забезпечення. В нормах зазначається перелік громадян, яким належить забезпечення, підстави для виникнення права на забезпечення, розміри пенсії, допомоги, об'єм послуг, які надаються в будинках-інтернатах та ін. Особливе значення мають норми, які становлять розміри пенсій і допомоги[12, c. 77].

Всі перераховані цілі здобуваються з допомогою норм права соціального забезпечення і через галузеві функції, при чому близькі цілі реалізуються постійно, перспективні поступово, а реалізація кінцевої цілі підготовляється в ході здобування ближчих і перспективних.

Виробнича функція права соціального забезпечення - це сукупність правових засобів, які скріплюють і розвивають виробництво. За змістом вона відрізняється від аналогічної функції, яка виконується трудовим правом, хоч і тісно взаємодіє з нею[13, c. 8]. Теж саме можна сказати про виробничу функцію господарського права. Норми трудового і господарського права діють на виробництво безпосередньо, так як регулюють суспільні відносини, які складаються в процесі ринкової кооперації праці. У сферу їх впливу попадають відносини по встановленню і зміні трудової функції працівників, межі праці і дозвілля, умов праці, дисципліни праці. Сюди можна віднести і охорону праці, професійну підготовку працівників на виробництві, працевлаштування та інше.

На відміну від них норми права соціального забезпечення впливають на виробництво посередньо, впливаючи на поведінку людей шляхом регулювання умов рівня матеріального забезпечення і обслуговування за рахунок суспільних фондів споживання. При цьому, якщо трудове право реалізує виробничу функцію в період дії трудового правовідношення, право соціального забезпечення може виконувати аналогічну функцію задовго до виникнення конкретних правовідносин. Це характерно, наприклад, для норм права соціального забезпечення, які мають пільговий характер (про надбавки за безперервний або тривалий стаж та ін.). Безпосередньо діють норми права соціального забезпечення на виробництво лише в сфері відтворення робочої сили, де його вплив, як трудового права є прямим.

Виробнича функція права соціального забезпечення допомагає виконанню важливого завдання галузі сприяти зміцненню і розвитку ринкової економіки. Цю функцію виконують правові норми, сприяючи відтворенню робочої сили, збереженню і примноженню трудових ресурсів, матеріальному стимулюванню праці, росту її ефективності, зміцненню трудової дисципліни, запобіганню плинності кадрів, скороченню нераціонального використання робочої сили.

Так сприяння відтворенню робочої сили, збереженню і примноженню трудових ресурсів досягається за допомогою правових норм про пенсії по інвалідності, на випадок втрати годувальника, по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах, на дітей[14, c. 122].

Кожна із галузевих функцій забезпечує притаманними юридичними засобами проведення в життя цілей даної галузі в різного роду сферах загальної системи. Матеріальна стимуляція праці забезпечується нормами, що торкаються віку, в залежності від величини стажу і величини заробітку, про умови виплати пенсій працюючим пенсіонерам. А це в свою чергу сприяє всебічному розвитку особистості. Але трудове право виконує названі завдання шляхом регулювання міри праці, розподілу по його кількості і якості і з суспільних фондів споживання окремих підприємств, охорони праці, часу відпочинку та інше. Право ж соціального забезпечення реалізує соціальну функцію права іншими правовими засобами регулювання: пенсійне забезпечення, надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологах, на дітей, обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів за рахунок централізованих громадських фондів споживання.

Право соціального забезпечення впливає на соціальну сферу суспільства за допомогою трьох відносно самостійних функцій: елітарної, реабілітаційної і компенсаційної[10, c. 43].

Елітарна функція включає в себе правові засоби, направлені на усунення різниці у прибутках робітників і службовців, багатодітних сімей і малодітних або бездітних, повних і неповних сімей, непрацюючих інвалідів і пенсіонерів, а також не працездатних і працюючих громадян та інше. Схожий вплив здійснюється перш за все за допомогою правових норм, які передбачають єдині умови соціального забезпечення робітників, службовців.

Таким чином, через свою елітарну функцію право соціального забезпечення активно допомагає науково-технічному прогресу, розвитку виробничих сил.

Право соціального забезпечення бере участь у здійсненні соціальної функції. Роль його у впливі на соціальну підсистему суспільства полягає в позитивному впливі на становище людей в суспільстві, умови і спосіб їх життя і т. д. Воно сприяє вирішенню соціальних завдань (основна мета), створює умови для зближення соціального забезпечення груп і верств суспільства (перспективна мета), для забезпечення всіх потребуючих допомогами громадянського суспільства (кінцева мета)[5, c. 39].

При впливі на соціальні відносини право соціального забезпечення покликане виконувати завдання попередження, пом'якшення або виключення небажаних життєвих ситуацій (інвалідність, тимчасова непрацездатність та інше), усунення або зменшення криз пов'язаних з різницею в сімейному стані, заробітні платі та інше, відмінностей у прибутках окремих громадян, а також різних верств суспільства.

Перспективні цілі права соціального забезпечення відображають тенденції розвитку відношень, що складають його предмет (поступовий рух нашої економіки, ріст загальних фондів споживання). Вони полягають в підвищенні рівня забезпечення, розширення його видів, в зближенні соціального забезпечення верств та соціальних прошарків суспільства, їх юридичною базою є програмні положення Конституції України та інших актів про найбільш повне задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб потребуючих людей, як вищої цілі загального виробництва держави соціальної демократії, про ріст загальних фондів споживання, а також про визначення різниці між соціальним забезпеченням і соціальним страхуванням[3, c. 11]].

Реабілітаційна функція права соціального забезпечення виконує завдання по відновленню працездатності осіб, що втратили здатність по праці, по задіянню їх в трудову і громадську діяльність. Це завдання здійснює ще декілька галузей права, в тому числі адміністративне (про захист здоров'я, народну освіту), трудове і господарське (про регулювання праці інвалідів). Проте право соціального забезпечення застосовує тут специфічні правові засоби, форми і види забезпечення[12, c. 80]. Так особи, що тимчасово втратили працездатність, утримуючи грошову допомогу взамін втраченого заробітку, мають можливість відновити здатність до виконання своїх трудових функцій. Інвалідам надаються послуги лікарсько-трудової експертизи, пенсії по інвалідності, допомоги. Інваліди з дитинства отримують допомогу, вивчаючи професії у спеціальних навчальних закладах, утримуються в будинках-інтернатах, їх працевлаштовують відповідно здібностей до праці, в тому числі у спеціально пристосовані цехи і дільниці, їм виплачується (разом із заробітком) пенсія (повністю або частково), виділяються протезно-ортопедичні вироби, спеціальні засоби пересування, надаються пільги. Пенсіонери по віку мають можливість працювати і отримувати заробіток і пенсію (в повному обсязі або частково) або не утримувати пенсії, але в майбутньому отримати надбавку до неї за кожен рік роботи після призначення пенсії.

Компенсаційна функція галузі впливає на соціальні відносини по виконанні завдання відшкодування втраченого заробітку, підвищених витрат, які виникли з причин, визнаних законодавством поважними. Правові норми діють тут не автоматично, а лише у випадках, коли мова йде про заздалегідь визначені ситуації, при настанні яких проводяться забезпечення за рахунок кооперативної демократії, залучення членів колективних господарств до управління суспільним господарством[14, c. 128].

Духовно-ідеологічна функція права соціального забезпечення є елементом аналогічної функції соціального права. Суть функції полягає у регулюванні суспільних відносин в духовній сфері життя людей за допомогою правових норм, у здійсненні та вирішенні завдань, пов'язаних не лише зі зміцненням правосвідомості, але і з вихованням суспільного відношення до права, суспільної власності, викорінення командно-адміністративної психології, пережитків минулого в свідомості людей[16, c. 160].

Право соціального забезпечення виконує перераховані завдання за допомогою своїх норм і притаманних для нього способів впливу. Правові норми про соціальне забезпечення впливають і на ідеологію в цілому і на її складові. Так норми про матеріальне забезпечення пенсіонерів по віку, інвалідів, сімей з дітьми сприяють зміцненню правової моралі, понять про блага, добробут та інше.

Сімейно-побутова сфера суспільства охоплюється демографічною функцією права соціального забезпечення. Демографічна функція права покликана стимулювати ріст населення країни і впливати на відтворення робочої сили. Право соціального забезпечення впливає на ріст населення країни за допомогою норм про допомоги по вагітності і пологах, про допомоги матерям, зайнятих доглядом за дитиною, що не досягла певного віку, по тимчасовій непрацездатності (по догляду за хворою дитиною), норм про допомоги при народженні дитини, малозабезпеченим сім'ям, на дітей військовослужбовців строкової служби, багатодітним і одиноким матерям. Деяке значення тут мають і норми про пенсії на випадок втрати годувальника, про надбавки до пенсії по віку і по інвалідності, на непрацездатних членів сім'ї, пенсіонерів. Виплати по соціальному забезпеченню позитивно впливають на збільшення народжуваності, зниження захворюваності і смертності серед дітей, створюють умови для нормального розвитку населення[2, c. 45].

Юридичні особливості права соціального забезпечення знаходять втілення у змісті його соціально-юридичних функцій: регулятивної і охоронної. В юридичній літературі зазначалось, що поділ на галузі права зумовлено типами функцій, які здійснюють повноваження в ході регулятивної дії на суспільні відносини. Отже, це означає, що специфічні особливості кожної галузі виділяють її у самостійне структурне відділення права, що необхідно шукати перш за все в її регулятивній функції.

Регулятивна функція в першу чергу направлена на виконання одного із основних завдань галузі, яка полягає у сприянні громадянам правового демократичного суспільства у здійсненні їх суб'єктивних прав на різні види соціального забезпечення. Тому в її нормах отримують закріплення і конкретизацію встановлені Конституцією України права громадян на матеріальне забезпечення в старості, у випадку захворювання, втрати працездатності, також втрати годувальника, права сімей з дітьми на допомогу від держави, право вагітних жінок та матерів на пільги. Це знаходить вираження у визначенні правосуб'єктності громадян, у компетенції органів, що здійснюють забезпечення, в юридичних фактах, як основах виникнення, зміни і припинення правовідносин, у видах регулювання, у характері і змісті правовідносин по соціальному забезпеченню. Особливості регулятивної функції найбільш чітко виявляються в дотриманні методу права соціального забезпечення[2, c. 67].

Специфічне наповнення в праві соціального забезпечення отримала і охоронна функція соціального права. Охоронна функція будь-якої галузі, по суті справи, інформує, які соціальні цінності взяті під охорону держави під посередництвом правових приписів. Загалом можна сказати, що право соціального забезпечення охороняється конституційними правами громадян на матеріальне забезпечення та обслуговування із громадських фондів споживання в індивідуальній формі. Крім того, воно охороняє досягнутий рівень благоустрою визначених категорій суб'єктів (інвалідів, пенсіонерів по віку і стажу, сімей з дітьми, тимчасово непрацездатних, та інше) і одночасно покликане охороняти від незаконної розтрати народного статку засобів суспільних фондів споживання.

До складу охоронної функції права соціального забезпечення входить декілька підфункцій, що забезпечують охоронну дію правових норм у різних напрямках, і, що виконують відповідні завдання[2, c. 68].

Перспективна підфункція регламентує процес здійснення громадянами своїх прав на окремі види забезпечення. Норми її здійснення повинні гарантувати безперешкодне отримання громадянами пенсій, допомог і т. д., а при наявності встановлених в гіпотезах правових норм і умов забезпечення. Сюди ж можна віднести норми, які заважають здійсненню громадянам своїх прав, а також санкцій за здійснення цих дій. До вказаних норм належать також адресовані громадянам заборона і санкції у від-ношенні дій, які можуть привести до незаконної витрати засобів із фондів, що призначені для соціального забезпечення.

Контролюючу підфункцію реалізують норми про розміри забезпечення, про порядок виплати грошового забезпечення і обсяги натуральних видів забезпечення. За їх допомогою визначається чітка доля кожного працюючого в суспільних фондах споживання, створюються гарантії їх правильного використання[6, c.9].

Підфункція правової відповідальності виконується безпосередньо нормами про відповідальність громадян за порушення правил, що принесли матеріальну шкоду державі. Ці норми наділені рисами, які дозволяють говорити про їх специфічність. Хоча відповідальність по праву соціального забезпечення є різновидом майнової відповідальності, вона відрізняється від майнової відповідальності, передбаченого нормами цивільного, трудового і господарського права. Перш за все, як було сказано, норми про відповідальність розповсюджуються тільки на громадян, що переотримали грошові засоби у вигляді пенсій, допомог і т. д. Така відповідальність виникає не в рамках договірних відносин або трудових (господарських) правовідносин і не є відповідальністю, що виникає внаслідок припинення шкоди. Вона має місце в межах правовідносин по матеріальному забезпеченню громадян і засобів суспільних фондів споживання в індивідуальній формі. Врешті, своєрідний порядок реалізації заходів відповідальності[22, c. 24].

Реабілітаційна підфункція складається з встановлення фізичних і інших здібностей непрацездатних, пристосування їх до суспільної праці. Вона здійснюється з допомогою таких видів забезпечення, які сприяють встановленню працездатності громадян і залученню їх до трудової діяльності (пенсії по інвалідності, допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і родам, працевлаштування і професійне навчання інвалідів, постачання їх протезно-ортопедичними виробами та ін.).

В результаті виникає не тільки збереження і примноження трудових ресурсів країни, але й створення умов для розвитку особистості.

Комерційна підфункція відшкодування втраченого заробітку або прибутку, а також підвищених видів (витрат) у випадках втрати заробітку або прибутку, зниження рівня матеріальної забезпеченості в зв'язку з виходом на пенсію по віку, по інвалідності, при втраті годувальника, у випадку народження дитини та ін.

В політичну функцію входять зв'язки між соціальним забезпеченням і політикою, перш за все соціальною політикою[15, c. 7]. Соціальне забезпечення є засобом, за допомогою якого реалізуються цілі соціальної політики. Його інститути і установи сприяють практичному здійсненню соціально-політичних заходів, які плануються державою. Соціальне забезпечення здійснює важливу роль у вирішенні ряду загальних завдань соціальної політики: подолання розбіжностей між містом і селом, ліквідація малозабезпеченості та ін.

До числа функцій соціального забезпечення відноситься ідеологічна функція, її існування зумовлено зв'язком між соціальним забезпеченням і духовно-ідеологічною сферою суспільства. Соціальне забезпечення взаємодіє як з вказаною сферою в цілому, так і з взаємними компонентами, різноманітними формами і рівнями суспільної свідомості, передусім з ідеологією, мораллю, соціальною психологією. Тому в складі духовно-ідеологічної функції соціального забезпечення можна умовно виділити ідеологічну і соціально-психологічну підфункції[12, c. 84].

Ідеологічну підфункцію складають відносини між соціальним забезпеченням й ідеологією (ідеологія як система поглядів та ідей: політичних, правових, естетичних, релігійних, філософських). Ідеологія відображає погляди на різноманітні сторони життя суспільства, в тому числі і на соціальне забезпечення, активно впливає на його характер і суть. В свою чергу досягнення в галузі соціального забезпечення позитивно діє на свідомість людей, зміцнює віру працюючих в правильності ідеології держави, уряду, їх довір'я до держави.

Моральна підфункція охоплює собою зв'язки між соціальним забезпеченням і етичними поглядами, що існують в суспільстві. Соціальне забезпечення формується під впливом не тільки об'єктивних фактів, але й його етичних норм і правил. Істотне значення тут мають етичні погляди суспільства на відношення до непрацездатних, на відношення між батьками і дітьми, між чоловіком і жінкою і інші[12, c. 81]. Соціальне забезпечення сьогодні охоплює собою надання матеріальної допомоги економічно неактивним громадянам забезпечення сімей, що втратили годувальника, допомоги у вихованні дітей та інші. Крім цього, через моральну підфункцію соціальне забезпечення діє на зміцнення моральних починань. Повага до людини, що потребує допомоги і підтримки, визнання державою постійного піклування про неї є найбільшими моральними починаннями - принципами взаємовідносин людей в соціально-демократичному суспільстві. Сьогодні соціальне забезпечення грає поважну роль у вихованні народних мас у розвитку правової свідомості, допомагає виконанню принципів демократичного життя, розвитку прогресивних, духовних і етичних якостей громадян, розуміння ними відповідальності перед суспільством, виховання поваги в сім'ї, створення кращих моральних відносин між батьками і дітьми.

В сучасний період значного розвитку дістала соціально-психологічна підфункція соціального забезпечення. Вона базується на взаємовідносинах соціального забезпечення з соціальною психологією. Соціальна психологія є сукупністю почуттів, настроїв, розвитку думок, направленості волі, особливих рис характеру, притаманних людям завдяки спільності соціально-економічних умов їх життя в суспільстві, серед яких особливе значення має таке відчуття, як впевненість людей в завтрашньому дні. Соціальне забезпечення допомагає реалізації даної вимоги по забезпеченню впевненості у майбутньому, надає позитивний вплив на розвиток соціальної психології[18, c. 246]. Кожний член суспільства відчуває, що йому і його сім'ї гарантована соціальна захищеність. І з такою точкою зору неможливо не погодитись.

Демографічна функція включає в себе вплив соціального забезпечення на демографічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Системі соціального забезпечення належить важлива роль в відтворенні населення для праці, чим і обумовлений зміст даної функції. Тут також є ланка прямих і зворотних зв'язків. З однієї сторони, стан і розвиток соціального забезпечення залежить від демографічної структури населення, від характеру демографічних процесів. На зміст соціального забезпечення впливає склад населення, співвідношення між кількістю працездатних і непрацездатних, відношення числа дітей до числа працездатних, співвідношення між кількістю осіб різної статі, середня тривалість життя і інше. Велике значення має народжуваність, смертність, одруження, розлучення[3, c. 10].

В свою чергу соціальне забезпечення має активний позитивний вплив на демографічні процеси. В поняття демографічної функції входить матеріальне стимулювання створення, розвитку і зміцнення сім'ї, підвищення народжуваності, що здійснюється з допомогою матеріальної допомоги по вагітності, по тимчасовій непрацездатності, багатодітним і одиноким матерям, при народженні дітей, матерям, зайнятим доглядом за дитиною, пенсії на випадок втрати годувальника і інше. Крім цього, соціальне забезпечення позитивно впливає на такі демографічні процеси і ситуації, як зміна поколінь, одруження і інше.

Отже, можна говорити, що призначення системи соціального забезпечення проявляється в його функціях.



ВИСНОВКИ

Вплив на суспільство здійснюється соціальним забезпеченням як цілісною системою. У той же час кожна з основних сфер суспільства піддається дії відповідної функції. Оскільки суспільство підрозділяється на п'ять основних сфер: економічну, соціальну, політичну, духовно-ідеологічну та сімейно-побутову, - необхідно розрізняти економічну, соціальну, політичну, духовно-ідеологічну, демографічну функції соціального забезпечення.

Соціальний захист населення є практичною діяльністю по реалізації основних напрямків соціальної політики. Вона здійснюється на базі відповідних нормативних правових актів, грошових і матеріальних ресурсів і включає безпосередню організаторську роботу органів, установ і організацій.

Функції права соціального забезпечення - це напрями впливу на процес формування відповідної галузі права та реалізації її норм у суспільних відносинах у сфері соціального забезпечення з метою здійснення мети і завдань держави щодо соціального забезпечення та захисту населення.

Дослідження функцій права соціального захисту відображались в наукових працях різних вчених, таких як: В.Шайхатдінов, І.Гущин, В.Слобожанін, А. Зайкін, О. Мачульська, М. Захаров, Е. Тучкова.

Право соціального забезпечення, як частина соціального права перш за все виконує загально-правові суспільні функції: економічну, соціальну, політичну, духовно-ідеологічну і демографічну, а також спеціально юридичні: регулюючу і охоронну. В процесі здійснення названих функцій з їх структур викристалізовуються галузеві функції.

Право соціального забезпечення також впливає на соціальну сферу суспільства за допомогою трьох відносно самостійних функцій: елітарної, реабілітаційної і компенсаційної.

Юридичні особливості права соціального забезпечення знаходять втілення у змісті його соціально-юридичних функцій: регулятивної і охоронної. В юридичній літературі зазначалось, що поділ на галузі права зумовлено типами функцій, які здійснюють повноваження в ході регулятивної дії на суспільні відносини. Отже, це означає, що специфічні особливості кожної галузі виділяють її у самостійне структурне відділення права, що необхідно шукати перш за все в її регулятивній функції.

Специфічне наповнення в праві соціального забезпечення отримала і охоронна функція соціального права. Охоронна функція будь-якої галузі, по суті справи, інформує, які соціальні цінності взяті під охорону держави під посередництвом правових приписів. Загалом можна сказати, що право соціального забезпечення охороняється конституційними правами громадян на матеріальне забезпечення та обслуговування із громадських фондів споживання в індивідуальній формі. Крім того, воно охороняє досягнутий рівень благоустрою визначених категорій суб'єктів (інвалідів, пенсіонерів по віку і стажу, сімей з дітьми, тимчасово непрацездатних, та інше) і одночасно покликане охороняти від незаконної розтрати народного статку засобів суспільних фондів споживання.

До складу охоронної функції права соціального забезпечення входить декілька підфункцій, що забезпечують охоронну дію правових норм у різних напрямках, і, що виконують відповідні завдання.

Соціальний захист населення безпосередньо здійснюється через реалізацію основних функцій права соціального захисту.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Безугла Я.І. Актуальні проблеми соціального забезпечення і захисту в Україні // Проблеми соціального захисту в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. 20--21 червня 1996 р. -- Чернігів, 1996. -- С 6--14.

2. Бойко М. Д. Право соціального забезпечення в Україні: Навч. посібн. / М.Д. Бойко. -- 2-ге вид., випр. і доп. -- К.: Атіка, 2006. -- 356 с.

3. Болотіна Н. Соціальне право України: окремі теоретичні проблеми формування та розвитку // Право України. -- 2000. --№ 12. -- С 16--20.

4. Голенко Є.М., Ковальов В.І. Право соціального забезпечення: запитання й відповіді. 2-е вид., Испр. і доп. - М.: Юриспруденція, 2002 . 129с.

5. Горшков А.В. Право соціального забезпечення: Навчальний посібник. Омега-Л, 2009, 179 с.

6. Гусов К.Н. Право социального обеспечения : учебник / под ред. К. Н. Гусова. - М. : ПБОЮЛ Грачев С. М., 2001. - С. 10-11.

7. Гущин И. В. Правовые проблемы социального обеспечения : автореф. докт. дисс. / И. В. Гущин. - Харьков, 1981. - С. 14.

8. Долженкова Г.Д. Право соціального забезпечення: конспект лекцій. - М.: Юрайт-Издат, 2007. - 187 с.

9. Захаров М. Л. Право социального обеспечения : учебник / Захаров М. Л., Тучкова Э. Г. - М. : Изд-во БЕК, 2001. - С. 20-22.

10. Иванова Р. И. Предмет и метод права социального обеспечения / Иванова Р. И., Тарасова В. А. - М. : Изд-во МГУ, 1983. - С. 75.

11. Мачульская Е. Е. Право социального обеспечения / Е. Е. Мачульская. - М., 1997. - С. 6-7; Мачульская Е. Е. Практикум по праву социального обеспечения / Е. Е. Мачульская. - М., 1999. - С. 233.

12. Мачульская Є.Є., Горбачова Ж.А. Право соціального забезпечення: Навчальний посібник для ВНЗ. 3-тє вид., Перераб. і доп. - М.: Книжковий Світ, 2001.- C. 299

13. Гусов К.Н. Право социального обеспечения : учебник / под ред. К. Н. Гусова. - М. : ПБОЮЛ Грачев С. М., 2001. - С. 10-11.

14. Сирота І.М. .Право соціального забезпечення : підручник для вузів /. - 8-ме вид . - Харків : Одіссей, 2010 . - 408 с. - Бібліогр.: с.398-404 та у підрядкових примітках . - На укр. яз. - ISBN 978-966-633-838.

15. Слобожанин В. П. Система социального обеспечения: автореф. канд. дисс. / В. П. Слобожанин. - Минск, 1973. - С. 8-11.

16. Сташків Б. І. До питання про функції права соціального забезпечення / Б. І. Сташків // Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні : матеріали науково-практичної конференції ; м. Харків, 5-6 червня 2009 р. / за ред. проф. В. С. Венедиктова. - Харків : Українська асоціація фахівців трудового права ; Харківський економіко-правовий університет, 2009. - С. 250-253.

17. Сташків Б. І. Функції права соціального забезпечення: вимоги сьогодення / Б. І. Сташків // Право України. - 2001. - №7. - С. 66-69; Сташків Б. І. Теорія права соціального забезпечення : навч. посібник / Б. І. Сташків. - К. : Знання, 2005. - С. 88-92.

18. Сташків Б.І. Теорія права соціального забезпечення: Навч. посіб. /Сташків Б.І. -- К.: Знання, 2005. -- 405 с. -- (Вища освіта XXI століття).

19. Стичинсъкий Б. Право соціального забезпечення: проблеми становлення і розвитку // Право України. -- 2002. -- № 6. -- С 85--89.

20. Сулейманова.В Право соціального забезпечення. Дашков і К, 2009, 448 с.

21. Чутчева О. Правове регулювання соціального захисту громадян України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 /Нац. ун-т внутр. справ. -- Х., 2003. -- 19 с.

22. Шайхатдинов В. Ш. О системном подходе к изучению социального обеспечения / В. Ш. Шайхатдинов // Вопросы социального обеспечения : сб. науч. трудов. Вып.14. - М., 1983. - С. 41.

23. Шайхатдинов В. Ш. Система социальной защиты и обеспечения населения / В. Ш. Шайхатдинов // Социальная защита населения в регионе : уч. пособие. - Х., 1999. - С. 66.

24. Шайхатдинов В. Ш. Теория социального обеспечения: юридический анализ / В. Ш. Шайхатдинов. - Саратов : Изд-во Саратовского университета, 1982. - С. 30-42.

Размещено на Allbest.ru

...