Поняття та значення інституту примусового виконання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

І. ГОЛОВНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

1. Основні завдання та права ГТУЮ

2. Структура та функції органів ГТУЮ

ІІ. ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

1. Державні виконавці та їх правовий статус

2. Повноваження працівників ДВС

ІІІ. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ІНСТИТУТУ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ

1. Законодавство про виконавче провадження

2. Учасники виконавчого провадження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Я, Дука Володимир Андрійович, проходив практику в Головному територіальному управлінні юстиції в Миколаївській області в період з 23.01.2017 року по 10.02.2017 року.

Мета проходження виробничої практики - сформувати навички практичної роботи, необхідних для самостійного здійснення юридичної діяльності, прийняття професійно виважених рішень.

Завдання виробничої практики:

· вивчення особливостей професійної діяльності юристів в організаціях різного типу;

· закріплення практичних навичок, необхідних для самостійного здійснення юридичної діяльності, формування та вдосконалення ведення юридичної документації;

· застосування на практиці знань, здобутих під час теоретичного навчання;

· системна підготовка до державних іспитів;

· розвинення творчих здібностей, уміння самостійно приймати рішення;

· навчання планування та організації робочого часу, здатності працювати в колективі.

Правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять: -Конституція України; - Закон України «Про державну службу»; - Закон України «Про виконавче провадження» та інші закони й нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання; Закон України «Про державну службу» визначає правову основу діяльності державної виконавчої служби, регламентує організацію структури державної виконавчої служби, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби, встановлює вимоги, що ставляться до державних виконавців, порядок призначення і звільнення працівників органів державної виконавчої служби, контроль за діяльністю державних виконавців, їх правовий і соціальний захист, порядок фінансування і матеріального забезпечення. ГТУЮ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства юстиції України, дорученнями Міністра юстиції України, наказами ДВС України, дорученнями Голови ДВС України, наказами головного управління юстиції.

І. ГОЛОВНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

1. Основні завдання та права ГТУЮ

Основними завданнями Головного територіального управління юстиції є:

o реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства, у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації статутів територіальних громад сіл, селищ, міст, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації; забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб);

o внесення на розгляд Мін'юсту пропозицій щодо формування та реалізації політики у зазначених сферах;

o забезпечення роботи нотаріату;

o експертне забезпечення правосуддя;

o протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (щодо нотаріусів, адвокатів, адвокатських бюро та об'єднань, суб'єктів господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових відносин));

o здійснення в межах повноважень міжнародно-правового співробітництва. Головне територіальне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань: 1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, готує пропозиції щодо його вдосконалення та подає їх на розгляд Мін'юсту;

2) підтримує тексти актів законодавства у контрольному стані, веде їх облік та здійснює зберігання;

3) здійснює узагальнення роботи з питань систематизації законодавства підвідомчих органів та установ юстиції, надає їм практичну та методичну допомогу з цих питань;

4) координує діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій з питань систематизації законодавства, перевіряє стан такої діяльності, надає рекомендації щодо її поліпшення і вносить пропозиції про усунення виявлених недоліків;

5) бере участь у формуванні Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів;

6) забезпечує розгляд запитів на отримання публічної інформації, забезпечує доступ до публічної інформації;

7) проводить за рішенням Мін'юсту конкурси для залучення адвокатів для надання безоплатної вторинної правової допомоги;

8) забезпечує підвідомчі органи та установи юстиції "Офіційним вісником України" та іншими офіційними збірниками актів законодавства, що визначені Мін'юстом, кодексами України; доводить інформацію про збірники актів законодавства, що видаються Мін'юстом, та про доступ до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів до відома органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян;

9) координує діяльність територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, а також державних підприємств, установ, організацій та державних господарських об'єднань, навчальних закладів з питань правової освіти населення, перевіряє стан їх діяльності із зазначених питань, надає їм необхідну методичну допомогу, консультує їх з питань підготовки навчально-тематичних планів, програм, посібників, визначення форм і методів правового навчання; дає рекомендації щодо його вдосконалення; бере участь у проведенні семінарів, конференцій, олімпіад, конкурсів та інших навчально-методичних заходів;

10) бере в межах повноважень участь в організації роботи з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців за спеціальністю “Правознавство” у навчальних закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, надає пропозиції щодо підготовки юридичних кадрів; вносить до відповідних органів управління освітою пропозиції щодо вдосконалення роботи, пов'язаної з вивченням права у вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладах, закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

11) бере участь у проведенні ліцензійної та акредитаційної експертизи спеціальності "Правознавство", поточних перевірках дотримання державних вимог щодо провадження освітньої діяльності у вищих навчальних закладах, що здійснюють підготовку юристів;

12) організовує та забезпечує роботу громадських приймалень з надання безоплатної первинної правової допомоги;

13) здійснює через засоби масової інформації інформування населення з питань держави і права, захисту прав і основних свобод людини, законодавства та діяльності підвідомчих органів та установ юстиції;

14) бере участь у розробленні та розповсюдженні методичних матеріалів у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів громадян;

15) сприяє розвитку надання юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

ГТУЮ має право:

1) залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства до розгляду питань, що належать до його компетенції;

2) одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб; 3) скликати наради, утворювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (ради, комісії, у тому числі постійно діючі, колегії, робочі групи тощо) для сприяння здійсненню покладених на нього завдань; 4) брати участь у розробленні пропозицій щодо підготовки юридичних кадрів;

5) здійснювати перевірки в підвідомчих органах та установах юстиції;

6) залучати в установленому порядку до перевірок роботи установ нотаріату та приватних нотаріусів завідувачів державних нотаріальних контор, кваліфікованих нотаріусів з інших нотаріальних округів, а також представників відділень Української нотаріальної палати за їхньою згодою;

7) залучати в установленому порядку для перевірок роботи атестованих судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і здійснюють судово-експертну діяльність на підставі свідоцтва Мін'юсту та внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів, кваліфікованих судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз, підпорядкованих Мін'юсту;

8) вносити до Мін'юсту пропозиції щодо призначення дисциплінарного провадження відносно судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, здійснюють свою діяльність на підставі свідоцтва Мін'юсту та внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів;

9) у разі неналежного виконання керівником юридичної служби територіального органу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, державного господарського об'єднання, підприємства, установи, організації покладених на нього завдань порушувати питання про притягнення його до відповідальності згідно із законодавством.

2. Структура та функції ГТУЮ

Система органів ДС побудована за вертикальним принципом, відповідно до якого державна виконавча служба України має таку структуру:

1) Департамент державної виконавчої служби -- очолює органи ДВС в Україні;

2) Державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя -- регіональні органи ДВС;

3) Державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах -- територіальні органи ДВС.

Органи ДВС вищого рівня здійснюють по відношенню до органів ДВС нижчого рівня такі функції:

-- контрольну функцію, що полягає у праві цих органів здійснювати перевірки законності, повноти і своєчасності виконання рішень, правильності оформлення службових документів, дотримання державними виконавцями трудової й службової дисципліни тощо;

-- функцію кадрового забезпечення, що виражається в організації добору, розстановки кадрів та підвищення професійного рівня державних виконавців;

-- методичну функцію, яка полягає у наданні вищими органами ДВС відповідних роз'яснень та рекомендацій з окремих питань виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом;

-- функцію фінансування та матеріально-технічного забезпечення.

юрист правовий виконавчий провадження

ІІ. ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

1. Державні виконавці та їх правовий статус

Відповідно до Закону України «Про державну службу» державними виконавцями є начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники відділів примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, заступник начальника районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби відповідного управління юстиції.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Працівники органів державної виконавчої служби (державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції) є державними службовцями.

Зазначеним у частині першій цієї статті працівникам органів державної виконавчої служби видаються службові посвідчення єдиного зразка, який затверджується Міністерством юстиції України.

Працівник органу державної виконавчої служби під час виконання службових обов'язків носить формений одяг, зразок якого затверджується Міністерством юстиції України.

Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов'язки, передбачені законом.

2. Повноваження працівників ДВС

З метою належного виконання завдань, що покладені на державну виконавчу службу, законом державним виконавцям надане широке коло повноважень, які перелічені у ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», Положенні про державну виконавчу службу у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах, Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби та в інших нормативно-правових актах.

За характером та метою ці повноваження можна класифікувати на такі групи.

1. Організаційно-розпорядчі повноваження. Ця група повноважень входить до компетенції керівників органів ДВС, які окрім обсягу роботи, що виконується ними як державними виконавцями, здійснюють ще й обов'язки, що випливають з обіймання цими особами певних адміністративних посад. Зокрема, керівник органу ДВС:

-- здійснює загальне керівництво роботою органу ДВС, безпосередньо контролює роботу канцелярії, стан діловодства, зберігання й використання документів, своєчасно вживає заходів до усунення недоліків в роботі;

-- залежно від рівня органу ДВС призначає та звільняє (або готує подання про призначення чи звільнення) працівників органу ДВС;

-- розподіляє обов'язки між працівниками органу ДВС та здійснює контроль за їх виконанням;

-- вирішує питання щодо заохочення та притягнення до відповідальності працівників органів ДВС;

-- організовує ведення статистичної звітності тощо.

2. Виконавчі повноваження. Реалізація цих повноважень здійснюється безпосередньо державними виконавцями у ході виконавчого провадження. Найбільшу питому вагу в усьому обсязі їх повноважень складають саме права та обов'язки, спрямовані на неупереджене, своєчасне, повне вчинення виконавчих дій. Так, державний виконавець має наступні обов'язки:

-- здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі -- виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом;

-- надавати сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

-- розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання;

-- роз'яснювати сторонам їх права і обов'язки;

-- проводити оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнові права та професійну оціночну діяльність.

Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:

-- одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;

-- проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами;

-- здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників;

-- безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;

-- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;

-- на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

-- використовувати за згодою власника приміщення, в тому числі ті, що є в комунальній власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;

-- звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення; звертатися до суду з поданням про розшук боржника -- фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника -- фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання;

-- викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

-- залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна -- суб'єктів оціночної діяльності -- суб'єктів господарювання;

-- застосовувати під час проведення виконавчих дій відеозапис, фото і кінозйомку;

-- при виконанні судових рішень безперешкодно входити на земельні ділянки, в житлові та інші приміщення боржників -- фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там знаходиться та на яке за законом можливо звернути стягнення;

-- вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб боржників -- юридичних осіб або від боржників -- фізичних осіб відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження;

-- повідомляти з метою профілактичного впливу органи державної влади, громадські об'єднання, трудові колективи і громадськість за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

-- у разі необхідності для проведення чи організації виконавчих дій залучати на платній основі, у тому числі за рахунок авансового внеску стягувача, суб'єктів господарювання, які у встановленому законом порядку одержали ліцензії на:

1) будівельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництва та монтажу інженерних і транспортних мереж);

2) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);

3) операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

4) надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян;

5) проведення землевпорядних та землеоціночних робіт;

-- здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець під час виконання своїх функцій може здійснювати й інші повноваження, які передбачені цим та іншими законами.

ІІІ. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ІНСТИТУТУ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ

1. Законодавство про виконавче провадження

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Засади виконавчого провадження

1. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов'язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до Закону «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону «Про виконавче провадження», крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

2. Учасники виконавчого провадження

Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій

Учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна.

Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону «Про виконавче провадження» віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Інші учасники виконавчого провадження мають право надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов'язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

ВИСНОВКИ

У період проходження практики я розробив разом з керівником від управління план-графік проходження практики, підпорядковувалась діючим в управлінні правилам внутрішнього трудового розпорядку, суворо дотримувався правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, брав активну участь у суспільному житті колективу управління, засвоїв питання передбачені програмою стажування, збирала практичні матеріали, необхідні для виконання магістерської роботи і представляла їх науковому керівнику.

Я мав змогу ознайомитися з порядком організації діяльності управління, нормативними актами, які регулюють діяльність управління, а також конкретно з роботою майже всіх відділів управління, у відділі роботи з кадрами та державної служби - оформленню трудових книжок, прийнятті на роботу державних службовців, вирахування стажу державної служби, нарахування надбавок до заробітної плати за стаж роботи, оформлення особистих справ працівників управління.

Під час проходження практики я:

· дав характеристику актам, положенням, правилам, інструкціям, які має право видавати обласне управління юстиції, провела аналіз відповідності діючому законодавству локального законодавства управління;

· описав порядок організації роботи структурних підрозділів управління, порядок планування їх діяльності, правила прийому громадян, порядок надання консультаційних послуг;

· охарактеризував нормативно-технічні документи і стандарти з охорони праці, які діють в управлінні;

· ознайомився з контролем за станом охорони праці та планування роботи з охорони праці;

· визначив чисельність працівників управління.

ГТУЮ являється центральним органом виконавчої влади без якого неможлива нормальна діяльність ні органів реєстрації актів громадянського стану, ні нотаріальних контор (як державних так і приватних), а також районних, районних у містах, міських управлінь юстиції, що здійснюють важливу завдання покладені на них Президентом та Кабінетом Міністрів України.

Потрібно зазначити - велика роль у вдосконаленні діяльності органу ДВС залежить саме від рівня їх матеріального і фінансового забезпечення. Під час проходження практики я зрозумів, що чим вищий цей рівень, чим менше організаційно-технічних проблем мають працівники, тим і продуктивнішою та якіснішою є виконувана ними робота.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України.

2. Кодекс Законів про працю в Україні .

3. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року, зі змінами та доповненнями.

4. Закон України “Про охорону праці” від 8 груд лютого ня 1992 року і в новій редакції від 21 грудня 2002 року.

5. Закон України “Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 року, зі змінами і доповненнями.

6. Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 30 серпня 2000 року, зі змінами та доповненнями.

7. Інструкція з охорони праці для працівників, зайнятих налагодженням, обслуговуванням та ремонтом обчислювальної техніки затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 березня 2002 року.

8. Інструкція з охорони праці для працюючих на копіювальних апаратах затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2002 року.

9. Положення про відділ державної реєстрації нормативно-правових актів та легалізації об'єднань громадян Київського управління юстиції, затверджене наказом начальника Київського управління юстиції від 10 липня 2001 року.

10. Положення про відділ роботи з кадрами та державної служби Київського обласного управління юстиції, затверджене наказом начальника Київського обласного управління юстиції від 25 березня 2001 року.

11. Регламент роботи Київського обласного управління юстиції, затверджене наказом начальника Київського управління юстиції від 15 травня 2002 року.

12. Законодавство України про охорону праці: Збірник нормативних документів.Т.1-5. - К.: Основа,1995-1997 Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1999.

13. Міністерство юстиції України. Методичні рекомендації з питань організації роботи з кадрами та кадрового діловодства - Київ 2000

14. Желібо Є.П., Барабанова В.В., Коваленко В.В., Чмир А.І., Кочергін О.М. Охорона праці в органах ДПС України./ За ред. д.х.н. Є.П. Желібо. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002.

15. Жидецький В.П. Основи охорони праці.-Львів: Афіша,-2000.-348.

16. Жидецький В.П. Охорона праці користувачів комп'ютерів.-Львів:Афіша,-2000.-176с.

17. Купчик М.П., Гандзюк М.П. та інші. Основи охорони праці. - К.: Основа, 2000.

18. Мартиросова В.Г. Особливості праці користувачів ЕОМ // Охорона праці. - 1995. - № 1. - С. 10 - 13.

19. http://just-mykolaiv.gov.ua/pro_upravlinnja.

20. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/202/98-%D0%B2%D1%80.

Размещено на Allbest.ru

...