Речі як об’єкти цивільних прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Речі як об'єкти цивільних прав 

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Цивільне право є основою правової системи будь-якої держави. Цивільно-правові відносини є основою сучасного суспільства, оскільки врегульовують особисті майнові і немайнові відносини між членами такого суспільства, тобто максимальний об'єм таких відносин.

Дослідження таких важливих об'єктів цивільно-правових відносин як речі завжди були в центрі уваги юридичної науки.

Актуальність дослідження речових правовідносин полягає в тому, що саме речове право дає суб'єктам громадянського суспільства можливість реалізовувати свої життєво важливі права, такі як право власності, право на житло, право на тощо.

Прийняттям нового Цивільного кодексу України починається новий етап розвитку нового суспільства - суспільства, яке ґрунтується на фундаментальних принципах справедливості, добросовісності та розумності.

Чітке уявлення про природу речей, їх цивільно-правовий обіг, класифікацію й способи захисту свого речового права є необхідним для формування правової держави.

У даному зв'язку теоретичні проблеми речового права набувають особливої практичної значимості. Зазначені проблеми і є предметом дослідження в даній курсовій роботі. В процесі виконання курсової використовувались нормативні акти, зокрема Конституція України, Цивільний кодекс України, закони і підзаконні акти, які врегульовують окремі сторони теми, що розглядається, зокрема, Закон України “Про власність”, кодекси України, підзаконні акти, а також навчальні посібники з цивільного права.

Речі як об'єкти цивільних прав 

Річ як об'єкт цивільних правовідносин - це предмет матеріального світу в своєму природному стані або ж такий, що створено в результаті людської діяльності, задовольняє певні потреби суб'єктів цивільних правовідносин і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Юридичне значення відіграють лише ті речі, які мають корисні властивості, що дозволяє їх експлуатувати.

Важливу роль під час вивчення такого об'єкта, як речі, відіграє його класифікація, що є орієнтиром при виявленні правового режиму тієї чи іншої речі. Речі можна класифікувати залежно від різних ознак.

За оборотоздатністю речі поділяють на:

- речі, які вилучені з обігу. Відчуження таких речей, за загальними правилами, не дозволяється. Вони не можуть виступати предметом цивільну - правових право чинів. (Наприклад, зброя стратегічного призначення, порнографічні видання, підроблені грошові знаки, об'єкти державної власності, що знаходяться у громадському користуванні - шляхи, річки, національна бібліотека тощо);

- речі, як обмежені в обігу. Вони можуть належати і набуватися лише певними учасниками цивільного обороту і їх перебування в обороті регламентується спеціальними правилами. Обмеження в обігу таких речей пов'язане, як правило, з міркуванням державної чи суспільної безпеки. (Наприклад, встановлено спеціальний правовий режим щодо вогнепальної мисливської зброї, газової зброї, сильнодіючих отрут тощо).

- речі, які вільно перебувають в обігу. Ці речі можуть відчужуватися, переходити у власність будь-якого суб'єкта цивільних правовідносин без обмежень. В умовах економіки більшість речей належать саме до такої категорії. річ цивільний право

Залежно від можливості переміщення у просторі:

- нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни їх призначення, наприклад, будинок, садиба тощо. При цьому режим нерухомої речі може бути поширено законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації;

- рухомі речі, до яких слід відносити речі, що можна вільно переміщувати у просторі.

Значення цього поділу в тому, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За способами індивідуалізації:

- індивідуально-визначені речі, тобто ті, що наділені тільки їм властивими ознаками, що вирізняють їх з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи їх, наприклад, картина К. Малєвіча «Чорний квадрат»;

- родові речі, тобто ті, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам того самого роду, виміряються числом, вагою, мірою, наприклад, 3 кілограму картоплі, 3 мішки крупи тощо.

Значення цього поділу в тому, що речі, які мають родові ознаки, є замінними, а індивідуально визначені речі - не замінні.

Залежно від можливості поділу речі:

- подільні речі, тобто ті, які у результаті їх натурального поділу не втрачають свого первісного господарського призначення. Наприклад, відро молока можна розлити у пляшки, мішок муки - розсипати у відра тощо.;

- неподільні речі - це речі, поділ яких неможливий без зміни або навіть пов'язаний із втратою ними їх корисних властивостей (стілець, телевізор, собака тощо). При поділі спадщини, спільного майна подружжя, фермерського господарства, якщо річ належить до категорії неподілених, то поділити її в натурі неможливо, тому одному із співвласників надається річ, а іншому сплачується грошова або товарна компенсація.

Значення цього поділу в тому, що при розподілі спільної сумісної властивості ці речі мають різний правовий режим.

Залежно від наявності залежності між речами:

- головна річ визнається як самостійна річ, пов'язана з іншою річчю - належністю, наприклад, скрипка як головна піч пов'язана зі смичком;

- приналежність покликана слугувати головній речі та пов'язана з нею спільним господарським призначенням. Від приналежності слід відмежовувати складову частину речі, тобто все те, що не можна відокремити від речі без її пошкодження або істотного знецінення, наприклад, автомобіль і мотор.

Значення цього поділу в тому, що приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не визначено договором або законом.

Залежно від тривалості використання:

- споживні речі, тобто такі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існувати у первісному вигляді, наприклад, продукти харчування, сировина, напівфабрикати;

- неспоживчі речі, тобто такі, які призначені для неодноразового використання, зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу, наприклад, будівлі, технічне обладнання.

Залежно від наслідків використання речі:

- продукція, тобто все те, що отримане в результаті виробничого використання речі;

- плоди, тобто продукти органічного розвитку тварин, наприклад приплід, та інших речей, наприклад урожай;

- доходи, тобто економічний приріст від участі речі в цивільному обороті, наприклад орендна плата, відсотки від вкладу в банку, доходи від акцій тощо.

Правове значення полягає в тому, що продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не визначено договором або законом.

Залежно від того, чи жива річ, чи ні:

- тварини, тобто хордові. В тому числі хребетні (птахи, плазуни, земноводні, риби тощо) та безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та ін.) тварини в усьому їх видовому і популяційному різноманітті.

- неживі речі.

Значення такого поділу полягає в тому, що на тварин, за загальним правилом поширюється режим речі. Однак для їх використання може бути встановлено спеціальні правила, наприклад правила поводження, або спеціальний правовий режим - тварини, що занесені у Червону книгу тощо.

Окрім поняття речей у цивільному праві вирізняють окреме поняття майно. Поняття «майно» ширше поняття річ, оскільки включає в себе:

1) окрему річ; 2) сукупність речей; 3) майнові права та обов'язки.

Висновок

В даній контрольній досліджено правову природу речового права, в світлі розвитку загальних тенденцій розвитку цивільно-правових відносин у нашій державі. Ці проблеми досліджено із врахуванням останніх нормативних актів цивільного законодавства України, зокрема нового Цивільного кодексу України, який набуде чинності з наступного року.

Речове право, як підгалузь цивільного права також змінюється, оптимізується правове регулювання правовідносин щодо таких об'єктів, як речі.

Проте все ж таки слід зазначити певну недосконалість новітнього цивільного законодавства України, або, якщо точніше, недостатню увагу законодавця до специфіки використання й захисту саме речових прав, як підгалузі цивільного права.

Аналогія закону, яка заповняє прогалину в правовому регулюванні захисту речових прав шляхом розповсюдження цивільно-правових норм, які регулюють захист власності на зазначені правовідносини, кардинально не може вирішити завдання правового регулювання захисту саме речових прав.

В Цивільному кодексі України, який набирає чинності з 01.01.2004 року, мова йде не лише про зміну системи та структурну побудову підгалузі речового права, про введення нових інститутів, присвячених окремим видам прав на чужі речі тощо, а в першу чергу, про зміну концепції речових прав у новому законодавстві.

Не дивлячись на більш детальне порівняно із попереднім цивільним законодавством врегулювання речових прав слід зазначити, що, наприклад, із остаточного варіанта Цивільного кодексу України були виключені загальні положення про речові права

Як уже зазначалося вище, речово-правові засоби захисту характеризуються тим, що вони направлені безпосередньо на захист права власності як абсолютного суб'єктивного права, забезпечення реалізації правомочностей власника - володіння, користування і розпорядження - по відношенню до належної йому речі.

Список використаної літератури

Конституція України.

Цивільний кодекс України від 18.07.1963 р.

Цивільний кодекс України: Коментар. - Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. - 854 с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18.07.1963 р.

Цивільне право: підручник для студентів юридич. вузів та факультетів. - К.: Вентурі., 1997. - 544 с.

Земельний кодекс України. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 3-4, ст.27

Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. Пособие. - К.: А.С.К., 2001, с. 832 с.

Постанова верховної Ради України “Про право власності на окремі види майна” // Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, N 35, ст. 517.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. , О.В. Дзера (керівник авт. Кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер. 2002.

Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 “Про порядок визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачами”.

Закон України “Про власність” Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 20, ст.249.

Гражданское право Украины. Под ред. А.А. Пушкина; В.М. Самойленко Х. 1996.

Советское гражданское право. Под ред. Красавчикова О.А. М. 1985.

Гражданское право Украины. Учебное пособие в двух частях, (Под ред. В.А. Кройтора, С.А. Слипченко) Харьков: Эспада, 2000 г.

Размещено на Allbest.ru