Безвісна відсутність фізичної особи та її правові наслідки

Размещено на http: //www. allbest. ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Цивільне та сімейне право

на тему: «Безвісна відсутність фізичної особи та її правові наслідки»



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ ТА ЙОГО ПРАВОВІ НАСЛІДКИ

1.1 Поняття та умови визнання особи безвісно відсутньою

1.2 Правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою

РОЗДІЛ ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ЬЕЗВІСНО ПОМЕРЛОЮ ТА ЙОГО ПРАВОВІ НАСЛІДКИ

2.1 Підстави оголошення особи померлою

2.2 Правові наслідки оголошення особи померлою

РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПОВЕРНЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ВИЗНАНОЇ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ ЧИ ОГОЛОШЕНОЇ ПОМЕРЛОЮ

3.1 Правові наслідки повернення фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою чи оголошеної померлої

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Темою моєї курсової роботи є «Безвісна відсутність фізичної особи та її правові наслідки».

Актуальністю даної теми є те, що в Конституції України закріплено право громадян на судовий захист від посягань на життя і здоров'я, майно і особисту свободу, честь та гідність. Забезпечення здійснення конституційних прав громадян України - одне з важливих завдань української держави. Піднесення суб'єктивних прав громадян в ранг конституційного права обумовлює велике теоретичне і практичне значення дослідження питань, цивільного права. Специфічними засобами захисту суб'єктивних прав є цивільні справи по визнанню громадян безвісно відсутніми і оголошення їх померлими. Міжгалузева приналежність даного інституту пояснюється тим, що його норми знаходяться як в матеріальному (статті 18-22 ЦК України) так і процесуальному праві (статті 261-265 ЦПК України).

Тривала невизначеність місцеперебування одного з суб'єктів цивільних правовідносин створює труднощі для захисту своїх прав інших учасників цих правовідносин або їх реалізацію, або виконання обов'язків.

Метою даної роботи є аналіз чинного законодавства, що регулює інститути безвісної відсутності та оголошення громадянина померлим. Для досягнення поставленої мети, необхідно розкрити наступні питання: правова суть інституту по визнанню громадян безвісно відсутніми і оголошення їх померлими; правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим; юридичні наслідки явки громадянина, визнаного безвісно відсутнім і оголошеного померлим.



РОЗДІЛ І. ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ ТА ЙОГО ПРАВОВІ НАСЛІДКИ

правовий померлий цивільний законодавство

1.1 Поняття та умови визнання особи безвісно відсутньою

В житті трапляються такі випадки, коли особа тривалий час відсутня в місці постійного проживання. Вона не повідомляє про себе, а заходи щодо встановлення цих відомостей не дають позитивних результатів. Вона не повідомляє про себе, а заходи щодо встановлення цих відомостей не дають позитивних результатів.

Довготривала відсутність особи в місці проживання, якщо невідомо місце її перебування, небайдужа для організації і громадян, з якими вона перебувала у правових відносинах. Наприклад, якщо громадянин був боржником, то кредитори позбавлені можливості вимагати сплату боргу. Недієздатні особи, які перебували на утриманні громадянина, перестають отримувати від нього утримання, але не можуть звернутися за призначенням пенсії, оскільки вважається, що вони мають годувальника. У разі довготривалої відсутності громадянина може бути завдано шкоди його майну, яке залишилося у місці проживання без нагляду. [10; с.15]

Місцем проживання фізичної особи визначається житловий будинок, квартира, інше помешкання, де вона постійно або переважно проживає. З місцем проживання закон пов'язує виникнення і припинення багатьох юридичних фактів, що можуть так чи інакше чином вплинути на майновий та інший стан особи.

Щоб усунути юридичну невизначеність, яка спричинена довготривалою відсутністю громадянина, і зазначені небажані наслідки для його майна, закон передбачає утворення особливого юридичного статусу для такого громадянина, а саме -- визнання його безвісно відсутнім. Безвісна відсутність -- засвідчений у судовому порядку факт довготривалої відсутності громадянина в місці його проживання, якщо не вдалося встановити місце його перебування.

Для визнання особи безвісно відсутньою потрібна наявність таких умов:

1) особа відсутня у місці її постійного проживання протягом року;

2) визнано юридичне поважними причини, заради яких заявник просить визнати особу безвісно відсутньою;

3) згідно зі ст. 43 ЦКУ особу в судовому порядку може бути визнано безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці, де вона постійно або переважно проживає, немає відомостей про місце її перебування. День одержання останніх відомостей може бути підтверджено пред'явленням останнього листа відсутнього громадянина або іншим способом (наприклад, показання свідків). Якщо неможливо встановити день одержання останніх відомостей, початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, наступного за тим, у якому були одержані останні відомості, а якщо неможливо встановити цей місяць -- 1 січня наступного року (п. 2 ст. 43 ЦК);

4) визнання особи безвісно відсутньою допустимо за умови, що встановити місце її перебування неможливо. Тому до розгляду справи у відповідні організації за останнім відомим місцем перебування особи, місцем роботи, місцем народження і т. п. надсилаються запити про існуючі відомості про неї. [12; с.100]

Визнання особи безвісно відсутньою здійснюється в судовому порядку. Порядок визнання особи безвісно відсутньою визначається главою 35 Цивільного процесуального кодексу України. Заява подається заінтересованою особою до суду за місцем її проживання (чи є заявник заінтересованою особою, встановлює суд) Суд розглядає справу в порядку особливого провадження з обов'язковою участю прокурора.

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку (ст.247 ЦПК).

Вказівка в заяві мети допомагає суду встановити, чи є у заявника юридичний інтерес у справі, і визначити коло заінтересованих осіб. Справи такої категорії можуть порушуватися з метою припинення шлюбу, призначення пенсії, одержання спадщини або витребування з майна безвісно відсутнього.

Обставинами, що підтверджують безвісну відсутність громадянина, є будь-які дані, що свідчать про те, що протягом року в місці його проживання немає відомостей про те, де перебуває громадянин (виписка з будинкової книги, негативні відповіді на запити реєстраційних служб за місцем народження, роботи або передбачуваного знаходження, відомості про розшук, проведений органами внутрішніх справ тощо). У заяві повинен бути підтверджений строк тривалості відсутності громадянина в місці постійного проживання.

Підготовка справи до розгляду. Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідомо. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено (ст.248 ЦПК). [14; c.14]

Суддя також повинен з'ясувати, чи не є відсутність громадянина навмисною (наприклад, переховується з метою уникнути кримінальної відповідальності, ухиляється від сплати аліментів або виконання якого-небудь іншого обов'язку). Для цього суддя повинен направити запити в органи міліції, опитати близьких відсутньої особи.

Розгляд справи в суді. Суд розглядає справи за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою. У резолютивній частині рішення суд повинен указати прізвище, ім'я, по батькові громадянина, рік і місце його народження, останнє відоме місце проживання, початок безвісної відсутності або дату смерті громадянина, якщо вона відома.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкоємного майна. У разі наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна. [3; ст. 249]

Справи про це розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання заявника (ст. 261 ЦПК України). Суддя вживає заходів для встановлення відомостей про відсутнього: виявлення родичів, співробітників, знайомих; надсилання запитів до відповідних організацій за останнім місцем проживання (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ, виконкоми тощо). Суд постановляє рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім або про відмову в задоволенні заяви про це.

Гарантією від необґрунтованого визнання особи безвісно відсутньою є те, що рішення про визнання особи безвісно відсутньою приймає лише суд. До того ж, ст.43 максимально точно встановлює умови, за яких фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою, передбачаючи, що для цього необхідно, аби протягом одного року в місці її постійного проживання (ст.29 ЦК) немає відомостей про місце її перебування.

Перебіг річного строку починається з дня одержання останніх відомостей про відсутнього. Якщо неможливо встановити цей день, початком терміну перебування особи безвісно відсутньою вважається перше число місяця, що йде за тим, в якому було одержано останні відомості. Коли неможливо встановити місяць, в якому було одержано останні відомості про відсутнього, перебіг річного строку починається з 1 січня наступного року.

Слід звернути увагу на те, що закон розрізняє поняття "фізична особа, місце перебування якої невідоме" та "фізична особа, визнана безвісно відсутньою" (ст.44 ЦК).

Відмінність полягає в тому, що безвісно відсутньою фізична особа вважається лише з моменту набрання чинності рішенням суду про визнання її такою. До цього (але з моменту звернення заявника або органу опіки та піклування до нотаріуса з відповідною заявою) особа вважається такою, місце перебування якої невідоме.

Виходячи з вище наведеного варто замітити, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення проав і свобод людини є головним обов'язком держави, тому у разі відсутності фізичної особи з усіма хвилюючими питаннями потрібно звертатися до місцевих органів виконавчої влади. [1; ст. 3]

Отже, безвісна відсутність - це сукупність фактів, досліджених і встановлених судом, що дають підстави визнання особи безвісно відсутньою.

1.2 Правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою

Визнання особи безвісно відсутньою тягне за собою ряд правових наслідків, але не відображається на її правоздатності та дієздатності. Громадянин, що перебуває живим, не перестає бути суб'єктом права.

Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою є підставою для встановлення органом опіки та піклування опіки над її майном. Разом з тим у ст. 44 ЦК України передбачається, що опіку над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, встановлює не орган опіки та піклування, а нотаріус, який за останнім місцем проживання особи описує належне їй майно. При цьому за заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою. [6, с.101]

Більш детально обов'язки опікуна розкриваються у ст. 44 ЦКУ. Зокрема, нею встановлюється, що опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах. За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вона за законом зобов'язана утримувати.

За необхідності постійного управління майном воно передається за рішенням суду в довірче управління (ст.1032 ЦК). Управитель вправі, відповідно до цього договору, вчиняти будь-які дії в інтересах відсутнього власника. При цьому правочини управитель укладає від свого и цьому правочини управитель укладає від свого імені, вказуючи, що діє як управитель майном. Управитель має право на винагороду, передбачену договором, і право на відшкодування необхідних витрат за рахунок доходів від використання майна, але, у свою чергу, несе відповідальність за неналежну дбайливість у ставленні до майна (ст.ст.1042, 1043 ЦК).

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні батьки, дружина незалежно від віку і працездатності, якщо вона доглядає за дітьми безвісно відсутнього, що не досягли 8 років, має право вимагати призначання їм пенсії у зв'язку з визнанням годувальника безвісно відсутнім.

Чоловік або дружина безвісно відсутнього набувають права розірвати шлюб у спрощеному порядку через органи реєстрації актів громадянського стану. [4; ст. 107]

Припиняються зобов'язання, тісно пов'язані з особою безвісно відсутнього, зокрема чинність довіреності. Зазначені юридичні наслідки спрямовані на усунення невизначеності у правових відносинах за участю безвісно відсутнього громадянина.

Разом з тим визнання особи безвісно відсутньою не допускається у випадках, коли вона переховується від розшуку (наприклад, за кримінальною справою).

Не можна визнавати безвісно відсутньою особу, про яку вірогідно відомо, що вона жива, але немає точних відомостей про її місце перебування.

Якщо особа, визнана безвісно відсутньою, з'явилася або виявлено її місце перебування, районний (міський) суд, одержавши відповідну заяву, призначає справу до слухання і скасовує попереднє рішення (ст.265 ЦПК України, ст. 45 ЦК).

На підставі рішення суду відміняється опіка, встановлена над майном безвісно відсутнього.

Судове рішення про скасування визнання безвісно відсутнім є юридичною підставою для припинення виплати пенсій відповідним громадянам.

Можливе поновлення шлюбних відносин між громадянином, який повернувся, та його дружиною шляхом нової реєстрації шлюбу, якщо шлюб було розірвано. Але ті правовідносини, які були припинені на підставі раніше винесеного рішення, не відновлюються. [7; с. 9-10]



РОЗДІЛ ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ЬЕЗВІСНО ПОМЕРЛОЮ ТА ЙОГО ПРАВОВІ НАСЛІДКИ

2.1 Підстави оголошення особи померлою

Згідно зі ст.46 ЦК фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці постійного проживання останньої немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, -- протягом шести місяців. Особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення цих дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою І до закінчення цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою з дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити загибель останньої від певного нещасного випадку чи у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Визнання громадянина безвісно відсутнім не ліквідує юридичну невизначеність, яка виникла, оскільки він залишається учасником ряду правовідносин. Між тим, під час довготривалої відсутності громадянина, якщо неможливо встановити місце його перебування, є підстави припустити, що він помер. Але з таким припущенням не можна пов'язувати юридичні наслідки, допоки факти, які його породжують, не будуть встановлені в офіційному порядку, оскільки помилка у вирішенні питання може спричинити серйозні порушення прав та інтересів особи. [16]

Відповідно до п. 1 ст. 46 ЦКУ особу може бути оголошено померлою у судовому порядку. При цьому не вимагається, щоб попередньо її було визнано безвісно відсутньою. Підставами оголошення померлим є:

1) відсутність особи в місці постійного проживання протягом трьох років з дня отримання останніх відомостей про неї, а в деяких випадках, зазначених у законі, -- протягом шести місяців;

2) неотримання протягом вказаних строків відомостей про місце перебування особи;

3) неможливість встановити, чи жива вона, незважаючи на всі вжиті заходи. Скорочений шестимісячний строк для оголошення особи померлою використовується, якщо особа пропала безвісти за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку. Наприклад, якщо відомо, що особа була пасажиром або членом екіпажу морського судна, що затонуло, то для оголошення її померлою потрібно шість місяців, оскільки припущення її загибелі за таких умов не є безпідставним. Але суд у даному випадку визнає не факт смерті особи, а оголошує її померлою на підставі презумпції смерті під час нещасного випадку.

Як вже зазначалося раніше, окремо закон визначає умови оголошення померлою особу, яка зникла під час воєнних дій: її може бути в судовому порядку оголошено померлою не раніш ніж через два роки з дня закінчення воєнних дій (п. 2 ст. 46 ЦК). Пункт 2 ст. 46 ЦК дає можливість суду з урахуванням конкретних обставин справи оголосити фізичну особу померлою і до закінчення цього строку, але не раніше закінчення 6 місяців з дня закінчення воєнних дій. [11; с.55-56]

На підставі рішення суду про оголошення громадянина померлим органи ЗАГСу видають заінтересованим особам свідоцтво про його смерть. Днем смерті громадянина, оголошеного рішенням суду померлим, вважається день вступу в законну силу цього рішення. У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті громадянина день його гаданої загибелі (наприклад, день катастрофи пасажирського літака, день землетрусу або іншого стихійного лиха). [9; с. 162-163]

2.2 Правові наслідки оголошення особи померлою

Юридичними наслідками оголошення особи померлою є:

· відкриття спадщини (ст. 525 ЦК України). Суд надсилає копію рішення до нотаріальної контори або органу, що виконує нотаріальні дії, для вжиття заходів по охороні спадкового майна;

· як і при визнанні громадянина безвісно відсутнім, певні особи набувають право на одержання пенсії;

· припиняється шлюб; суд надсилає копію рішення органові запису актів громадянського стану для реєстрації смерті громадянина;

· припиняються зобовязання, звязані з особою громадянина, оголошеного померлим.

За ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом 5 років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину, накладає на нього заборону відчуження.

Це означає, що після оголошення фізичної особи такою, що померла, відкривається спадщина (ст. 1220 ЦК), утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється (ст. 104 СК).

Проте, оскільки оголошення фізичної особи померлою грунтується на презумпції, а не на факті смерті, ЦК передбачає заходи, спрямовані на забезпечення інтересів фізичної особи, оголошеної померлою, якщо вона виявиться живою. Зокрема, спадкоємці такої особи не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Для забезпечення виконання цієї вимоги нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження. [2; ст. 47]

Якщо фізична особа, оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою (ст.48 ЦК). Скасування раніше винесеного рішення про оголошення особи померлою є підставою для анулювання запису про її смерть у книзі запису актів цивільного стану.

На підставі такого рішення фізична особа, оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна або відшкодування його вартості. Але задоволення цих вимог залежить від того, чи збереглося майно в натурі, а також від підстав переходу його до інших осіб. Зокрема, якщо майно збереглося та безоплатно перейшло до когось після оголошення фізичної особи померлою, воно підлягає поверненню, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, оголошеній померлою, відшкодовується вартість цього майна.

Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було ними реалізоване, зазначеній особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.

В інших випадках майно чи його вартість поверненню не підлягають. [15]

При поверненні майна фізичній особі, оголошеній померлою, вона має право вимагати від того, хто володів майном, повернення чи відшкодування отриманих ним доходів з вирахуванням зроблених необхідних витрат на майно. Питання про долю поліпшень майна, зроблених тим, хто ним володів, вирішується залежно від того, чи можна відділити ці поліпшення без пошкодження майна. Якщо поліпшення можна відділити, той, хто володів майном, вправі залишити їх за собою. Якщо відділення їх неможливе, володілець майна має право вимагати компенсації витрат на поліпшення майна. При цьому вказані витрати оцінюються як такі, що не перевищують розміру збільшення вартості майна. [12; с.263-265]

Шлюб громадянина, оголошеного померлим, може бути поновлений органами РАЦС за спільною заявою подружжя, якщо жоден з них не уклав новий шлюб (ст.118 СК).

Для задоволення вказаних вимог і повернення майна чи виплати зазначених сум час появи фізичної особи, оголошеної померлою, значення не має.

Отже, оголошення особи померлою - це закріплення судовим рішенням передбачення про її смерть.



РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПОВЕРНЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ВИЗНАНОЇ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ ЧИ ОГОЛОШЕНОЇ ПОМЕРЛОЮ

3.1 Правові наслідки повернення фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою чи оголошеної померлої

Цивільне законодавство України встановлює, що в разі з'явлення або виявлення місцеперебування громадянина, оголошеного померлим, відповідне рішення скасовується судом. Крім цього незалежно від часу свого з'явлення, громадянин може зажадати від будь-якої особи повернення майна, що збереглося і безоплатно перейшло до інших осіб після оголошення громадянина померлим (стаття 22 ЦК України).

Внаслідок того, що оголошення особи померлою має підставою лише припущення її смерті, не виключається можливість появи або виявлення її місця перебування. Ця обставина спричинює ряд правових наслідків, які настають після скасування судом рішення про оголошення громадянина померлим.

Перший наслідок -- поновлюється особисто-правовий статус громадянина.

Другий з них стосується майна, яке збереглося на момент появи громадянина і яке перейшло безоплатно до інших осіб після оголошення відсутнього померлим. Власник, який з'явився, може вимагати повернення свого майна від цих осіб. У п. 2 ст. 48 ЦК уточнюється, що це правило не стосується майна, придбаного за набувальною давністю, грошей та цінних паперів на пред'явника.

Третій наслідок полягає у можливості повернути майно від осіб, до яких воно перейшло за відплатними угодами. Ці громадяни зобов'язані повернути майно власнику, який з'явився, якщо буде доведено, що, набуваючи майно, вони знали, що громадянин, оголошений померлим, перебуває серед живих, завдані при цьому збитки компенсуються особами, у яких майно набувалося за відплатною угодою.

Необхідно також зауважити, що скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою не означає, що вона може отримати все раніше належне їй майно в натурі, законодавство передбачає ряд особливостей щодо повернення майна. Передусім слід зазначити, що необхідно враховувати, оплатно чи безоплатно майно фізичної особи, щодо якої рішення суду скасовано, перейшло до третіх осіб. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей і цінних паперів на пред'явника. Так, фізична особа може вимагати повернення майна в натурі, якщо таке майно перейшло безоплатно і збереглося, і незалежно від того, чи знала ця третя особа про те, що фізична особа, оголошена померлою, жива чи ні. Слід зауважити, що аналіз норм ЦК України дає підстави вважати, що він не дозволяє повернення вартості речей, які були отримані безоплатно, а потім відчужені за гроші. Наприклад, якщо спадкоємці отримали у спадщину автомобіль громадянина, оголошеного померлим, а потім продали його третій особі, то фізична особа, яка з'явилася, не може вимагати від покупця, який не знав, що така особа є живою, повернення автомобіля в натурі, а також не може вимагати від спадкоємців повернення грошей, які отримані від продажу автомобіля. [8; с. 22-23]

Четвертий вид наслідків стосується майна, яке в порядку спадкування перейшло до держави. Якщо майно є в наявності, то воно повертається власникові; якщо ж воно було реалізовано, то після скасування рішення про оголошення особи померлою, їй повертається сума грошей, виручених від реалізації цього майна.

У сфері сімейних відносин з'явлення "громадянина, оголошеного померлим, є підставою для поновлення шлюбних відносин шляхом нової реєстрації шлюбу.

Якщо зявиться громадянин якого оголошено померлим або буде виявлено його місце перебування, суд, одержавши відповідну заяву, призначає справу до слухання, скасовує своє рішення про оголошення громадянина померлим. Копію такого рішення суд надсилає органові ЗАГСу для анулювання запису про смерть (ст. 265 ЦПК України). При цьому поновлюється не лише особисто-правовий статус громадянина, а і його майновий стан.

1. спадкоємці та інші особи зобов'язані повернути майно, що збереглося і безоплатно перейшло до них після оголошення громадянина померлим. Законодавець допускає лише одну форму поновлення майнового стану громадянина. Повернення майна в натурі. Якщо спадкоємці продали спадкове майно, то виручені від реалізації гроші не повертаються йому;

2. якщо майно оголошеного померлим перейшло за правом спадкування до держави, то громадянину воно повертається як в натурі, так і у вигляді сум, виручених від його реалізації;

3. особи до яких перейшло майно за відплатними угодами, зобов'язані повернути його, якщо буде доведено, що в момент придбання майна вони знали, що громадянин, оголошений померлим, є живим;

4. інші юридичні наслідки явки громадянина, оголошеного померлим: виплата пенсій відповідним особам припиняється; для поновлення шлюбних відносин необхідна нова реєстрація шлюбу.

Таким чином, з врахуванням певних особливостей тих чи інших правовідносин і їх суб'єктивного складу питання про відновлення прав та обов'язків осіб раніше визнаних безвісно відсутніми та оголошених померлими, повинні бути чітко врегульвані відповідними правовими нормами конкретно для кожного випадку.

Таке становище дозволить забезпечити належний захист прав і охоронюваних законом інтересів громадян. [14; с. 10-11]



ВИСНОВКИ

У висновку своєї курсової роботи хотілося б зазначити, що фактичний склад безвісної відсутності повинен включати такі обставини, при наявності яких суд може визнати громадянина безвісно відсутнім: відсутність протягом року, що передував зверненню в суд, відомостей про громадянина по місцю постійного проживання, а також приблизного місцезнаходження громадянина; неможливість для суду і всіх зацікавлених осіб всіма законними засобами отримати відомості про відсутнього громадянина; відсутність даних про те, що особа умисно приховує своє місце перебування; наявність у позивача цивільно-правової мети, яка може бути досягнута шляхом судового визнання громадянина безвісно відсутнім. Реальність цієї мети повинна підтверджуватись існуючими між позивачем і безвісно відсутнім громадянином цивільно-правових відносин (що виникли до моменту безвісної відсутності) і об'єктивної необхідності ліквідації перешкод для реалізації прав або виконання юридичних обов'язків шляхом визнання громадянина безвісно відсутнім.

Отже, безвісна відсутність - це сукупність фактів, досліджених і встановлених судом, що дають підстави визнання громадянина безвісно відсутнім.

Громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим, якщо в місці його постійного проживання нема відомостей про місце його перебування протягом трьох років, а якщо він пропав без вісті за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.

Оголошення громадянина померлим повинно включати в себе такий фактичний склад: відсутність відомостей про громадянина протягом часу, вказаного у законі; неможливість для суду і осіб, що приймають участь у справі, усунути цю невизначеність; відсутність у суду передбачення про умисне приховування місця свого перебування безвісно відсутньо громадянина; наявність у заявника правової цілі оголошення громадянина померлим; встановлення судом обставин, що дають підстави для презумпції смерті громадянина.

Днем смерті громадянина оголошеного померлим, вважається день набрання законної сили рішення суду.

Отже, оголошення громадянина померлим - це закріплення судовим рішенням передбачення про його смерть.

Розглянуті вище інститути "визнання громадянина безвісно відсутнім" і "оголошення громадянина померлим" не поширюються на осіб, які зникають за власним бажанням, а саме їх зникнення є неправомірною поведінкою. Це буває у випадках, коли громадянин ховається від суду і слідства, або ухиляється від виконання сімейно-правових обов'язків: сплати аліментів тощо.

В кінці хотілося б сказати, що незважаючи на всі проблеми, які ставали на шляху написанні курсової роботи (знаходження достовірної та актуальної літератури), я намагалася найширше розкрити дану тему, адже вона є немаловажливою в нашому суспільстві, особливо в наш час. У всі часи існування даних норм права «безвісна відсутність фізичної особи» залишалася, залишається та буде залишатися актуальною тему в суспільстві і кожен повинен бути застрахований від усіх можливих правових наслідків.

Тому при написанні даної курсової роботи я дуже багато нового, але немаловажливого відкрила для себе. І не важливо чи пригодиться дана інформація мені в майбутньому, але бути попередженою та обізнаною мені ні в якому разі не завадить.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року, зі змінами та допомненнями станом на 30 вересня 2016 року.

2. Цивільний Кодекс України від 1 січня 2004 року зі змінами та доповненнями станом на 2 листопада 2016 року.

3. Цивільно - Процесуальний Кодекс України від 18 березня 2004 року зі змінами та доповненнями станом на 19 жовтня 2016 року

4. Сімейний Кодекс України від 10 січня 2002 року зі змінами та доповненнями станом на 10 листопада 2016 року

5. Висіцька І. Цивільні права фізичних осіб визнаних безвісті відсутніми. Юридичний журнал "З любов'ю до права" - Київ, 11/2014

6. Дзера О.В., Кузнєцова Н.С. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. К.: Юрінком Інтер, 2010. - Кн.1.

7. Єфімов В. Підстави оголошення особи померлою. Юридичний журнал "З любов'ю до права" - Київ 7/2015

8. Єфімов О. Апеляційні та касаційні провадження. Роль суддів в правових наслідках. Юридичний журнал «З любов'до права»- Київ, 12/2014

9. Килимник І. І., Бровдій А. М., Кутоманов Д. Є. Цивільне право України : навч. посібник; Харк. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова; Х. : ХНУМГ. - 2014.

10. Норов Г. Роль суддів у поновленні статусу громадянина, який був безвісті відсутнім. Юридичний журнал "З любов'ю до права" - Київ, 6/2014

11. Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2009.

12. Фурса С. Я. Правові аспекти визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим / Право України. - 2009. - № 2(18).

13. Харитонов Є.О. , Старцев О.В. Цивільне Право України Підручник. ~ Вид. 2. перероб. і доп. ~ К. : Іcтина. 2011.

14. Шевчук І. Безвісна відсутність фізичної особи. Правові наслідки повернення безвісно відсутньої особи. Юридичний журнал «З любов'до права» Київ, 8/2014

Размещено на Аllbest.ru

...