Размещено на http://www.allbest.ru/

Банківське право та банківські правовідносини

Банківське право - це система правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними та фізичними особами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій.

Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходячи з принципу, що всі підприємства, установи й організації різних форм власності зобов'язані зберігати кошти на рахунках у банках і дотримуватися встановленого порядку проведення безготівкових розрахунків.

У законодавстві чітко:

визначено порядок відкриття рахунків у кредитних установах,

встановлено правові форми розрахунків;

встановлено порядок здійснення розрахунків за цими формами.

Норми банківського права:

закріплюють правові основи банківського кредитування;

визначають правове положення кредитних установ;

принципи відносин кредитних установ з одержувачами кредитів за умов повернення з дотриманням строків;

регулюють валютні відносини України з іноземними державами;

визначають правила валютних операцій на території України.

Отже, всі правові норми, що регулюють організацію банківської системи і проведення банківських операцій, у своїй сукупності формують визначений комплекс норм і мають предметну єдність.

Крім того, норми банківського права включають норми інших галузей національного права. право банківський валютний

Норми банківського права та їх класифікація

Банківська діяльність, будучи важливим елементом функціонування фінансової системи держави, є об'єктом регулювання з боку банківського права. Відносини, що виникають в процесі банківської діяльності, регулюються нормами банківського права.

Норми банківського права є загальнообов'язковими правилами поведінки, які встановлюють і регулюють публічні відносини, пов'язані з організацією та функціонуванням банків, з порядком здійснення ними банківських операцій, а також приватні відносини банків з клієнтами. Для з'ясування поняття норми банківського права важливе значення має визначення специфічних ознак, що характеризують норми банківського права.

Норми банківського права регулюють специфічну групу суспільних відносин - банківські правовідносини, тобто взаємовідносини між суб'єктами банківського права в процесі здійснення банківської діяльності. Ці відносини носять як публічний, так і приватний характер.

Норми банківського права є за своєю природою спеціальними нормами і в силу цього підлягають застосуванню.

Норми банківського права:

чітко визначають юридичні права і обов'язки учасників;

закріплюють правове положення суб'єктів банківських правовідносин;

передбачають певні варіанти їх поведінки;

жорстко закріплюють вимоги держави у сфері банківської діяльності - встановлюється відповідальність за невиконання приписів держави;

регулюють організацію і функціонування банківської системи, основу якої складають грошово-кредитні відносини, об'єктом яких є гроші та грошові зобов'язання.

Принципи і джерела банківського права

Банківське право ґрунтується як на загальноправових принципах, притаманних усьому національному праву (законності, верховенстві права та рівності всіх перед законом), так і на спеціальних, що мають свої специфічні ознаки і притаманні саме банківській сфері.

В ринкових умовах такі принципи мають сприяти вдосконаленню економічних відносин і способів правового регулювання з метою підвищення ефективності функціонування банківської системи, здатної мобілізувати фінансові ресурси та сконцентрувати їх на пріоритетних напрямах структурної перебудови економіки.

До спеціальних принципів банківського права належать:

· принцип свободи банківської діяльності;

· принцип неухильного виконання обов'язкових економічних

· нормативів, встановлених НБУ, норм чинного законодавства;

· принцип поєднання публічних і приватних начал в банківській сфері;

· принцип задоволення потреб клієнтів та максимізації прибутку, отримуваного банками;

· принцип добровільності взаємовідносин і взаємної заінтересованості банківських установ та їхніх клієнтів;

· принцип підтримки конкуренції та заборони економічної діяльності, що спрямована на монополізацію і недобросовісну конкуренцію;

· принцип нагляду за діяльністю банків та інших кредитно-фінансових установ.

Банківська діяльність отримує своє правове виявлення в нормативних актах (джерелах права), які видаються відповідними органами держави.

Джерелом національного права є, як відомо, форма вираження державної волі в нормативних актах - офіційних письмових документах компетентного органу держави, в яких встановлюються норми права.

Банківські правовідносини: поняття, склад та їх види

Результатом регулюючого впливу норм права на суспільні відносини є перетворення їх у правові відносини.

Банківські правовідносини встановлюють між учасниками юридичний зв'язок організаційного і майнового характеру, котрий врегульовано нормами банківського права.

Банківські правовідносини виконують такі основні функції:

· закріплюють конкретну поведінку учасників у процесі банківської діяльності або при здійсненні банківських операцій;

· визначають коло суб'єктів, на яких поширюється дія норм банківського права;

· забезпечують приведення в дію юридичних засобів для реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Банківські правовідносини складаються із суб'єктів, між якими виникли правові відносини, об'єктів та змісту, тобто суб'єктивних юридичних прав і обов'язків.

Суб'єктами банківських правовідносин можуть бути державні органи (НБУ), юридичні особи (комерційні банки, підприємства), фізичні особи (громадяни України, іноземці).

У деяких випадках суб'єктом банківських відносин виступає держава (при випуску державних облігацій, при використанні банківського кредиту для покриття нестачі бюджетних коштів).

Відповідно до чинного законодавства одним із обов'язкових суб'єктів банківської діяльності є банк або фінансова установа.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національний банк України" банк - це юридична особа, яка на підставі ліцензії Національного банку України здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах. Фінансова установа - юридична особа, яка проводить одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів від населення

Фінансова установа має право здійснювати окремі банківські операції, які перераховані у виданій НБУ ліцензії. Відмінність цих суб'єктів складає той набір банківських операцій, які вони мають право виконувати. Існування фінансових установ обумовлено об'єктивними причинами, а саме - необхідністю виконувати широкий набір функцій з метою забезпечення кредитно-фінансового сегменту суспільного виробництва.

Поняття, функції та структура банківської системи України

В основі вивчення дисципліни "Банківське право" лежить банківська система України.

Банківська система є елементом економічного базису суспільства, що розвивається за законами ринкової економіки.

Банківська система є складовою частиною кредитної системи держави.

Банківська система - це розгалужена сукупність банків, банківських інститутів.

Отже, у загальному вигляді під банківською системою розуміється сукупність різних видів банків, фінансово-кредитних установ та банківських інститутів, що діють у межах єдиного фінансово-кредитного механізму на чолі з центральним банком і йому підпорядковуються, за допомогою яких здійснюється мобілізація коштів і надаються різноманітні послуги щодо прийому вкладів і надання кредитів.

Банківська система являє собою законодавчо окреслену, чітко структуровану сукупність фінансових інститутів, які займаються банківською діяльністю.

Специфіка банківської системи проявляється в її функціях, а саме:

а) функція створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягав в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, відповідно до попиту на гроші;

б) трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх іншим, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів та фінансові ризики;

в) стабілізаційна функція, тобто функція забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку, оскільки банки працюють в умовах постійної чи підвищеної загрози втрати грошей та банкрутства.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність, сучасна банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону, тобто має два рівні.

На першому виступає головний, центральний банк країни Національний банк України та його організаційна структура, на другому рівні - комерційні банки різних видів і форм власності, спеціалізації та сфер діяльності з відповідною мережею установ (філії, відділення).

Поняття та види банківських об'єднань

Правове регулювання діяльності банківських об'єднань здійснюється на підставі ст.ст. 9-12 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та постанови Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банківських об'єднань" № 377 від 31.08.2001 р. Проте згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо нагляду на консолідованій основі" від 19.05.2011 р. набудуть чинності з 18.12.2011 р. відповідні норми щодо зміни правового статусу банківських об'єднань на банківські групи.

Станом на серпень 2011 року банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група.

Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою Національного банку України. Порядок отримання дозволу на створення банківського об'єднання встановлюється Національним банком України. Банківське об'єднання обов'язково підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання.

Відповідно до ст. 9 зазначеного вище Закону банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання. Учасники банківського об'єднання перед своєю власною назвою вказують назву банківського об'єднання.

Учасники банківського об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та дотриманням умов укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання. Вони несуть відповідальність за зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору.

Правовий статус Національного банку України

В системі центральних органів виконавчої влади України особливе місце займає Національний банк України.

Правове положення НБУ визначається Конституцією України (ст. ст. 99, 100), Законом України від 20 травня 1999 р. "Про Національний банк України", а також іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" НБУ є центральним банком держави, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються чинним законодавством.

Національний банк України становить перший рівень банківської системи України і є свого роду "банком банків", який виконує базові функції кредитної і резервної системи та обслуговує виконання Державного бюджету країни.

Національний банк України є емісійним центром держави, якому належить монопольне право на випуск грошей в обіг на території країни.

Національний банк України проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, забезпечення стабільності національної грошової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки.

Національний банк України забезпечує управління золотовалютними резервами держави, є єдиним зберігачем державного золотовалютного запасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, інших коштовностей, що належать державі.

Національний банк України з метою безпеки і фінансової стабільності координує діяльність банківської системи в цілому, здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків, проводить ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках.

Національний банк України приймає на зберігання Державного бюджету України та позабюджетних фондів, виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними.

Національний банк України підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці. НБУ забороняється надавати прямі кредити як у національній, такі і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України.

Размещено на Allbest.ru