Господарські товариства та виробничі кооперативи

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

Актуальність дослідження -- визначення правового становища командитного товариства є актуальною темою, оскільки діяльність даних товариств отримала свій розвиток зовсім недавно і є ще молодою. Тим більше що на сьогодні це форма організації середнього і малого бізнесу в Україні, який стрімко розвивається. Незначна кількість командитних товариств щодо інших видів господарських товариств дає підстави для детальнішого вивчення даної теми курсової.

Командитне товариство -- господарське товариство, в якому разом з одним або більшою кількістю учасників, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім майном (учасники з повною відповідальністю), є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у фонд товариства (вкладники). Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Він підписується усіма повними учасниками. Засновницький договір командитного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником.

Командитне товариство характеризується наступними ознаками:

1) це об'єднання осіб;

Учасниками товариства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Кількість вкладників і повних товаришів законом не встановлено, проте із тексту коментованої статті можна дійти висновку, що командитне товариство може складатися, як мінімум, з одного повного товариша;

2) повне товариство належить до товариства договірного типу: єдиним установчим документом є засновницький договір;

3) третя ознака, це ознака, за якою всі учасники поділяються на дві групи з різним обсягом відповідальності та обов'язків і вона є основною ознакою, яка відрізняє повне товариство від командитного.

Керують справами командитного товариства лише учасники з повною відповідальністю. Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

Предмет дослідження -- господарсько-правовий статус командитного товариства.

Обєкт дослідження -- командитне товариство, що утворюється з метою одержання прибутку або для задоволення певних суспільних потреб та інтересів.

Мета дослідження -- дослідити поняття командитного товариства, правові засади, припинення та ліквідацію його діяльності.

Завдання дослідження :

1. Ознайомити із загальними засадами командитного товариства.

2. З'ясувати стан досліджувальної проблеми у правознавчий літературі.

3. Проаналізувати законодавчу базу з створення командитного товариства в Україні.

4. Розкрити суть діяльності командитного товариства.

5. Припинення діяльності командитного товариства.

6. Зробити заключні висновки.



Розділ 1. Поняття командитного товариства

У ст. 72 Господарського кодексу України (далі - ГК) визначається, що господарські товариства -- це підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами і/або громадянами шляхом об'єднання їхнього майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою отримання прибутку. право кооператив товариство господарський

Всі види господарських товариств можна розділити на об'єднання осіб і об'єднання капіталів. До об'єднань осіб належать повні й командитні товариства, до об'єднання капіталів --акціонерні, товариства з обмеженою відповідальністю і додатковою відповідальністю. [11]

Командитне товариство -- це договірне об'єднання підприємців, в якому частина учасників здійснює керівництво товариством і несе солідарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм капіталом і власним майном, а інші учасники (командитисти) відповідають лише своїм вкладом і не беруть участі в управлінні фірмою.

Легальне визначення командитного товариства наведено у ст. 133 ЦК України. Слід зауважити, що у законодавстві деяких іноземних держав (наприклад, Російської Федерації) командитне товариство має іншу назву товариство на вірі (ч. 1 ст. 82 ЦК РФ). Згаданий термін також закріплений у чинному законодавстві України.

У Цивільному кодексі України командитне товариство тлумачиться як товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від його імені підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства (ч. 1 ст. 133 ЦК). [23]

Таким чином, господарське товариство, що складається з двох категорій учасників: повних учасників (комплементаріїв), які солідарно несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном, та учасників-вкладників (командистів), які не несуть відповідальності за зобов'язання товариства, називається командитним товариством (командита).

Командитне товариство (commandant -- фр., командувати, розпоряджатися, панувати; commendere -- лат., доручати) інакше в дореволюційний час і в перші роки радянської влади в літературі називали -- «товариством на вірі».

Така назва виходить з відмітних ознак даного виду товариства:

а) ведення справ повними учасниками здійснюється із загальної згоди і при повній довірі всіх повних учасників командитного товариства (діє принцип - один за всіх і всі за одного);

б) характеру відповідальності його повних учасників;

в) наявності у складі його учасників двох груп з різним правовим статусом.

Ця правова форма підприємництва не набула великого поширення в країнах Заходу і характерна для дрібного і малого бізнесу. Назви командитних товариств у різних країнах: у Великобританії і США йому відповідає товариство з обмеженою відповідальністю -- Limited partnership, у ФРН -- Kommanditgesellshaft, у Франції -- Societe en commandite.

Командитне товариство можна кваліфікувати як товариство змішаного типу, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (повні учасники), є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно товариства (вкладники або командитисти).

Найбільш характерною відмітною особливістю командитного товариства є встановлення додаткової, солідарної, по суті, необмеженої відповідальності повних учасників товариства всім своїм майном. Така відповідальність у командитному товаристві означає, що кожен повний учасник відповідає за зобов'язаннями товариства всім своїм майном незалежно від його частки в товаристві й від частки інших повних учасників.

Для учасників командитного товариства Цивільним кодексом визначені деякі обмеження. Так, особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві; повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства; повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

При вивченні законодавства у сфері діяльності командитних товариств мож на дійти висновку про недоцільність використання даної організаційно «право» вої форми.

Дане затвердження ґрунтується на тому, що законодавство не приділяє належної уваги командитному товариству, а розглядає його більше як різновид повного товариства. Все це говорить про необхідність наявності спеціальних норм, регулюючих створення і діяльність командитних товариств, а не розглядати їх в аспекті норм, регулюючих діяльність повних товариств.



Розділ 2. Правові засади діяльності командитного товариства

2.1 Установчі документи командитного товариства

Командитне товариство має своє фірмове найменування, яке повинно містити імена (найменування) всіх повних товаришів, а також слова "командитне товариство", або ім'я (найменування) не менш ніж одного повного товариша з додаванням слів "і компанія" і "командитне товариство" (п. 4 ст. 81 ЦК).

Командитне товариство досить близько до повного товариству, внаслідок чого Цивільний кодекс (п. 5 ст. 81) передбачає, що командитне товариство регламентується нормами про повному товаристві в частині, що не суперечить положенням про командитному товаристві.

Засновницький договір підписується лише повними товаришами.

Цивільний кодекс не передбачає рівності статусу всіх коммандитов. При цьому передбачається, що порядок отримання вкладником частини прибутку товариства, належну на його частку в статутному фонді, визначається в установчому договорі (підп. 1 п. 2 ст. 84 ЦК). В установчому договорі також вказується і порядок виходу з товариства та отримання вкладу коммандитом (підп. 3 п. 2 ст. 84 ЦК). В установчому договорі може бути передбачений і порядок розподілу майна при ліквідації між коммандитами і повними товаришами.

Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма повними учасниками (ст. 134 ЦК України; ст. 4 Закону України "Про господарські товариства"). Засновницький договір командитного товариства має містити зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, а також відомості про розмір та склад статутного фонду товариства, розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у статутному фонді, сукупний розмір вкладів вкладників.

Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені цією статтею для командитного товариства.

Установчим документом командитного товариства є засновницький договір.

Установчі документи цього товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу. Засновницький договір командитного товариства, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинні визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Засновницький договір командитного товариства має містити відомості щодо зобов'язань учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, а також відомості про розмір та склад складеного капіталу товариства, розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі, сукупний розмір вкладів вкладників.

Спід також ураховувати положення Закону України "Про господарські товариства" щодо вимог до засновницького договору товариства (статті 4, 76). Зокрема, Законом передбачено, що установчі документи товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення складеного капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Законом також встановлено, що засновницький договір командитного товариства повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. У засновницькому договорі стосовно вкладників зазначаються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. [12]

Вкладники хоча і не є сторонами засновницького договору, проте їх формальна згода із його умовами є необхідною для заснування командитного товариства, оскільки таке товариство не може бути створене без їх участі (ч. 1 ст. 133 ЦК). Вкладники повинні у явній формі висловити свою волю на участь у товаристві та взяти на себе зобов'язання щодо внесення вкладів. Наявність або відсутність підтверджувальних документів про виконання таких вимог безпосередньо впливає на проведення державної реєстрації юридичної особи, адже орган реєстрації повинен достовірно встановити вид поданої на реєстрацію юридичної особи.

Формальна згода вкладника із засновницьким договором є необхідною ще й тому, що цей договір, стороною якого він не є, призводить до ряду важливих правових наслідків для нього. Адже засновницький договір встановлює порядок отримання вкладником частини прибутку товариства, а також отримання ним свого вкладу у випадку виходу із товариства, передбачає інші його права (частини 2, 3 ст. 137 ЦК), у разі ліквідації товариства, встановлює порядок та умови одержання вкладниками вкладів (ч. 2 ст. 139 ЦК), крім того, засновницький договір може передбачати нерівні умови щодо розподілу прибутку (ч. 1 ст. 123 застосовується субсидіарно до командитного товариства). Такі наслідки не можуть виникати для особи, яка попередньо з ними не погодилась.

Згода вкладника з умовами засновницького договору необов'язково повинна являти собою певний спеціальний акт волевиявлення. Якщо він заявив про участь у командитному товаристві та взяв на себе обов'язок щодо внесення вкладу, ця обставина вже свідчить про його згоду з умовами засновницького договору за наявності доказів того, що йому було надано можливість ознайомитись із текстом договору, який підписали повні учасники.

Слід зауважити, що оскільки вкладники вступають до товариства на визначених засновницьким договором умовах, то його положення стосовно прав вкладників не можуть бути в подальшому змінені без їх згоди. З моменту реєстрації товариства сукупність таких умов являє собою угоду між товариством та кожним із вкладників, яка не може бути автоматично змінена реєстрацією змін до засновницького договору, що прийняті повними учасниками.

У разі залишення у командитному товаристві одного повного учасника, що сталося внаслідок виходу, виключення чи вибуття учасників з товариства, засновницький договір товариства переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. У випадку створення командитного товариства одним повним учасником установчим документом такого товариства буде одноособова заява -- меморандум. Меморандум повинен містити всі відомості, що встановлені для засновницького договору командитного товариства (ст. 134 ЦК). [24]

Проте засновницький договір не спрямований на врегулювання взаємних прав та обов'язків повних учасників та вкладників. Поряд із засновницьким договором, ЦК при врегулюванні питань правового статусу вкладника передбачає такий документ, як свідоцтво про участь у командитному товаристві, яким посвідчується обов'язкове внесення вкладів вкладника до складеного капіталу командитного товариства (ч. 1 ст. 137). Дане свідоцтво не є цінним папером, оскільки не віднесено до числа останніх законодавством (статті 194, 195 ЦК). Крім того, вклад, засвідчений свідоцтвом, може передаватися як цілком, так і частково іншому вкладнику або третій особі (п. 7 ч. 2 ст. 137). Відтак, свідоцтво про участь у командитному товаристві не може бути єдиним документом, що засвідчує права участі вкладників у товаристві.

Слід також звернути увагу на вимогу ч. 1 ст. 137 ЦК, яка встановлює обов'язок вкладника командитного товариства зробити вклад до складеного капіталу. Таким чином, таке зобов'язання вкладника існує ще до моменту внесення вкладу. Водночас, виходячи з вимог ч. 2 ст. 134 ЦК, можна зазначити, що засновницький договір командитного товариства може не містити умови щодо розмірів вкладів конкретних вкладників, а також не передбачати їхньої відповідальності за невнесення вкладу.

У зв'язку з наведеним в юридичній науці існує позиція, згідно з якою відносини між повними учасниками та вкладниками, а також відносини між товариством і вкладниками повинні регулюватися договором. У такому випадку, якщо це не засновницький договір, то ним має бути будь-який інший договір, який умовно можна назвати договором про участь у товаристві, або, як підкреслюється, відносини вкладників із товариством мають оформлюватися договорами про внесення ними вкладів. Така юридична конструкція дозволить зберегти абсолютну таємницю особистості вкладника, навіть від держави, проте є такою, що уявляється досить суперечливою. [27]

Найменування господарського товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних товариств і командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, які несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, а також інші необхідні відомості. Найменування господарського товариства не може вказувати на належність товариства до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

У найменуванні командитного товариства, у відповідності до вимог цієї статті, обовґязково повинні бути зазначені слова «командитне товариство», а також міститися імена (найменування) всіх повних учасників, тобто мати наприклад такий вигляд: «Командитне товариство «Шевчук і Павлов», або може бути зазначене імґя одного повного учасника і додані слова «і компанія», наприклад: «Командитне товариство «Шевчук і компанія». [17]

У найменуванні мають бути зазначені імена (найменування) тільки повних учасників товариства. У протилежному випадку, тобто коли у назві командитного товариства буде зазначене імґя вкладника, цей засновник набуває правового статусу повного учасника товариства.

У звґязку з тим, що за своєю правовою природою командитне товариство має багато спільних рис із повним товариством, законодавчо було встановлено, що до командитного товариства застосовуються норми ЦК, які регулюють правове становище повного товариства, якщо інше не встановлене ЦК або іншим законом.

До установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону. Якщо в установчих документах не вказано строк діяльності господарського товариства, воно вважається створеним на невизначений строк.

2.2 Права та обов'язки учасників командитного товариства

Командитне товариство є одним з найстаріших видів господарських товариств. Особливістю цього виду господарського товариства є наявність у складі його засновників двох груп з різним правовим становищем.

Командитне товариство настільки нерозривно пов'язане з учасниками -- повними товаришами, що належного відділення товариства від його учасників -- повних товаришів -- не відбувається, що виражається у відсутності у командитному товаристві власної організації, відмінною від учасників.

Правові положення учасників командитного товариства (повних учасників та вкладників -- є відмінними одне від одного. Перші учасники --повні учасники здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства, управління діяльністю, проте при цьому солідарно несуть необмежену відповідальність за його зобов'язаннями -- відповідають своїм особистим майном за боргами товариства (по суті, формують повне товариство всередині командитного).

Своєю чергою, вкладники практично не беруть участі в управлінні товариством (за винятком вчинення дій за довіреністю), не беруть безпосередньо участі в його підприємницькій діяльності, вони лише роблять вклади до складеного капіталу товариства та несуть ризик їх втрати (тобто ризик вкладників обмежений розмірами внесених ними вкладів до капіталу товариства).

Іншими словами, командитне товариство є об'єднанням осіб, в якому хоча б один учасник несе відповідальність за спільними боргами товариства всім майном, а інший (або інші) ризикує лише власним вкладом.

Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства.

Кількість учасників командитного товариства, як повних, так і вкладників, може становити для кожної категорії одну або більше осіб. Лише в тому разі, якщо у командитному товаристві беруть участь двоє чи більше повних учасників, вони несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства.

Командитне товариство, так само як і повне, не може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником (ч. 2 ст. 114 ЦК).

Командитне товариство виникло як видозмінна форма повного товариства і дозволило учасникам залучити грошові кошти на менш ризикових умовах, ніж за договором позики. Щодо вкладників, то для них така форма виявилась привабливою з точки зору можливості отримання доходів від підприємницької діяльності, без особистої участі та не ризикуючи всім своїм майном.

Правовий статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов'язаннями товариства встановлюються положеннями цього Кодексу про учасників повного товариства. Першу групу складають засновники, які несуть необмежену відповідальність за зобовґязаннями товариства (повні учасники).

Засновники цієї групи займаються керівництвом справами товариства (визначають загальні та пріоритетні напрямки діяльності, укладають договори та контракти з третіми особами, займаються розподілом прибутку та вирішують кадрові питання). До іншої групи належать вкладники (так звані «командитисти») -- засновники, які практично не беруть участі у керівництві товариством та відповідають за його борги тільки у межах внесених ними вкладів. В командитному товаристві є повні учасники і вкладники. Командитне товариство поєднує ознаки повного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Власне ч. З ст. 133 ЦК України (ст. 77 Закону України "Про господарські товариства") передбачає застосування щодо командитного товариства відповідних норм про повне товариство.

На схожість із повним товариством вказує, зокрема, наявність у складі учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями відповідальність усім своїм майном (повних учасників), а з товариством з обмеженою відповідальністю - наявність осіб (вкладників), що несуть відповідальність за боргами командитного товариства лише в межах своїх вкладів. При цьому за ч. 7 ст. 80 ГК України повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. [7]

Згідно зі ст. 135 ЦК України правовий статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов'язаннями товариства встановлюються положеннями законодавства про учасників повного товариства. Повні учасники, зокрема, здійснюють управління діяльністю командитного товариства. При цьому особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства, а також вкладником цього самого товариства.

Щодо вкладників ст. 136 ЦК України передбачає заборону їм брати участь в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

Відповідно до ст. 137 ЦК України вкладник командитного товариства зобов'язаний зробити вклад до статутного фонду. При цьому сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50% статутного фонду командитного товариства.

При виході учасника з товариства йому виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства внесок може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, сплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році. [4]

Звернення стягнення на частку учасника в товаристві за його власними зобов'язаннями не допускається. За недостатності майна учасника для покриття боргів за зобов'язаннями кредитори можуть вимагати в установленому порядку ліквідації товариства або виділення частки учасника-боржника. Решта учасників вправі з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника в грошовій або натуральній формі відповідно до балансу, складеного на день вибуття такого учасника з товариства.

Учасники самостійно визначають розмір статутного фонду, який обумовлюють у засновницькому договорі, здійснюють управління тільки учасниками з повною відповідальністю (якщо у товаристві є тільки один учасник з повною відповідальністю, він управляє справами одноосібно).

Повноваження учасника з повною відповідальністю можуть припинятися повністю або частково у разі припинення діяльності товариства, відмови учасника від доручення, скасування доручення на вимогу хоча б одного з учасників. Учасники відповідають за борги товариства незалежно від того, виникли вони до чи після їх вступу до товариства, проте вони не відповідають своїм майном за борги товариства, які виникли в процесі його діяльності. Учасники можуть передати свою частку або її частину в майні товариства іншим учасникам або третім особам за згоди всіх учасників. Водночас до них переходять усі права та обов'язки учасника. Порівняння з іншими видами господарських товариств дає підставу виділити його переваги (свобода та оперативність у прийнятті рішень, привабливість для кредиторів, можливість залучення додаткових вкладів, простота організації тощо) і недоліки (необмежена відповідальність і ризик втрати майна учасниками з повною відповідальністю, особистий характер відносин і можливість виникнення конфліктів).

2.3 Майно командитного товариства

Командитне товариство надає можливість об'єднання майна для підприємницької діяльності як підприємцям (повним учасникам), так і непідприємцям (вкладникам), поєднуючи у собі властивості об'єднання осіб (підприємців) та об'єднання капіталів.

Вкладники командитного товариства не є професійними підприємцями, вони не беруть участь у веденні справ та управлінні товариства та несуть ризик лише щодо свого вкладу. Вони зберігають тільки право на отримання доходу (прибутку) відповідно до частки у складеному капіталі товариства та на інформацію про діяльність товариства (ч. 2 ст. 137 ЦК). Тому у питаннях використання майна товариства вкладники вимушені покладатися на повних учасників та довіряти їм. Саме тому, як уже згадувалося, у законодавстві деяких держав командитне товариство має назву "товариство на вірі".

Статутний фонд в командитному товаристві не формується, вклади учасників становлять складений капітал (майно товариства, зазначене в установчому договорі), розмір і порядок формування якого визначаються самими учасниками.

2.4 Управління командитним товариством

Управляють діяльністю та всіма справами командитного товариства виключно повні учасники, а порядок, організація діяльності, ведення справ повністю регулюються правилами управління діяльності у повному товаристві. Ці правила встановлені статтями 121, 122 ЦК. їх зміст свідчить про те, що під управлінням діяльності загалом розуміють участь повного учасника у прийнятті рішень з приводу підприємницької діяльності товариства, наприклад, визначення загальних та пріоритетних напрямів діяльності, доцільності укладення конкретних правочинів з діловими партнерами, розподілу прибутку, кадрових питань тощо. Ведення справ означає представництво товариства у цивільному обороті, тобто вчинення від його імені юридично значимих дій. Учасник, який володіє правом на ведення справ, має загальне повноваження на вчинення таких дій без довіреності.

Вкладники не лише не мають права брати участь в управлінні та веденні справ командитного товариства, а й позбавлені можливості заперечувати проти відповідних дій повних учасників (ч. 2 ст. 136 ЦК). Дане положення означає, що вони не можуть втручатися у процес прийняття комерційних та організаційних рішень і у відносини товариства з третіми особами. Проте якщо внаслідок вини повних учасників, які наділені правом на ведення справ, командитному товариству завдано збитків, повні учасники несуть солідарну відповідальність за збитки, спричинені ними юридичній особі на підставі частин 3, 4 ст. 92 ЦК.

Вкладники мають можливість виступати від імені товариства лише за наявності довіреності. Слід зазначити, що навіть якщо повноваження вкладника будуть визначені у такій довіреності досить детально або не цілком конкретно, він повинен діяти виключно відповідно до вказівок повних учасників, які уповноважені на ведення справ товариства. Вкладники не приймають жодних самостійних рішень.

В утворенні складеного капіталу командитного товариства повинні брати участь як повні учасники, так і вкладники, а у засновницькому договорі мають міститися відомості про сукупний розмір вкладів вкладників. Розмір складеного капіталу командитних товариств законодавством не встановлено та не обмежено якоюсь певною граничною межею. Водночас законодавець передбачив максимальний сукупний розмір вкладів вкладників у складеному капіталі командитного товариства, який не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків складеного капіталу (ч. З ст. 135).

Отже, співвідношення вкладів вкладників та повних учасників закон цілком покладає на розсуд самих учасників. Таким чином, повні учасники самостійно визначають у засновницькому договорі, який додатковий капітал знадобиться товариству від вкладників та якою буде кількість таких вкладників.

На момент державної реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом. Відповідно до вимог Закону України "Про господарські товариства" (ч. З ст. 80) розмір такого внеску для кожного із вкладників повинен бути не менше 25 відсотків його вкладу. Стосовно внесення вкладів повними учасниками до моменту державної реєстрації командитного товариства законодавством такої вимоги не передбачено. [11]



Розділ 3. Припинення діяльності і ліквідація командитного товариства

3.1 Загальні засади та форми припинення діяльності командитних товариства

Припинення діяльності суб'єктів підприємництва означає їх "юридичну смерть". Окрім однакових засад припинення діяльності суб'єктів підприємництва стосовно командитних товариств передбачені особливості. Вони передумовлені суб'єктним складом, й характером прав та обов'язків кожної з груп засновників і довірчим характером відносин усередині певної соціальної групи.

В юридичній літературі прийнято розрізняти повне припинення діяльності юридичної особи та призупинення її діяльності. Призупинення може відбутися з об'єктивних (напр., сезонний характер підприємництва з обслуговування відпочиваючих у курортних місцевостях) та суб'єктивних причин. Досліждуючи ці причини, О.А.Пушкін наголошував, що необхідно розрізняти передбачені законом підстави, способи та форми припинення діяльності суб'єктів підприємництва.

Підстави ліквідації товариства на вірі має ряд особливостей, що перебачено юридичною сутністю такої форми підприємництва та правовим положенням учасників та вкладників, бо воно ніби то включає у себе дві структури: повне товариство та товариство з обмеженою відповідальністю.

Але при тому, товариства особливо загострюється у тому разі, коли повний товариш один і він помирає чи стає обмежено або повністю недієздатним. Чинне законодавство не передбачає ніяких альтернатив, і правонаступництво у даному разі не може бути застосоване. Воно стосується лише майнової сфери, а немайнової і організаційної - ні.

Виникає, по суті, своєрідна "патова" ситуація. Командитне товариство не може бути припинене тому, що нікому виконати всі необхідні для цього дії, але воно повинно бути припинене внаслідок вказівки закону через відсутність учасників з повною відповідальністю. Командитисти у такому разі це товариства представляти теж не можуть, тому що для цього у них немає повноважень. Вони мають права вимог. При смерті єдиного учасника командитного товариства ці майнові вимоги можуть бути заявлені спадкоємцями у межах вартості успадкованого ним майна.

Тому важливо передбачити в законодавстві порядок припинення командитного товариства у разі смерті єдиного учасника. На нашу думку, це право повинно бути надане найбільш заінтересованим у справедливому припиненні командитного товариства особам-вкладникам.

Саме останні й повинні представляти командиту в разі смерті єдиного учасника. У зв'язку з наведеним, вважаю за доцільне доповнити ст. 83 Закону України "Про господарські товариства" частиною третьою наступного змісту: "У разі смерті єдиного учасника з повною відповідальністю, визнання його, в установленому Законом порядку, обмежено чи повністю дієздатним, а рівно безвісти відсутнім, при припиненні командитного товариства його представляють вкладники.

При наявності декількох вкладників, вони на зборах обирають відповідального представника, якому передають повноваження по управлінню справами командитного товариства до моменту його повного припинення". Відповідно, частина 3 стає частиною 4 згаданої статті. [12]

Окрім цього, повинні бути забезпечені й права спадкоємців, у тому числі й на участь у діяльності командитного товариства замість вибувшого спадкодавця. Якщо вони в установленому порядку приймаються, то підстави для припинення діяльності командитного товариства відпадають. Тому коли повних товаришів є два та більше, то є завжди можливість поповнити їх склад за рахунок правонаступників чи інших прийнятих у командитне товариство учасників.

Імовірність забезпечення стабільності існування такого товариства більша у порівнянні з товариством, де є лише один учасник з повною відповідальністю. Учасник створеного на невизначений час командитного товариства може вийти з нього у будь-який час, попередивши про це інших учасників не менш ніж за три місяці. Якщо ж таке товариство створене на визначений час, то вихід з нього учасника з повною відповідальністю допустиме лише за наявності поважних причин та за умови попередження інших учасників у строк не менше ніж за 6 місяців. На мій погляд, у цьому є суперечливість.

Встановлений у законі строк є явно не співрозмірним передбаченим підставам виходу -- поважні причини. За загальним правилом поважні причини трапляються негадано (хвороба, необхідність з'єднання із сім'єю, виїзду у інше місце у зв'язку з переїздом у іншу місцевість тощо). Тому, на мій погляд, мова може йти про інші причини -- суб'єктивного характеру.

Тоді у інших учасників є можливість вжити необхідні заходи для нейтралізації негативних наслідків виходу із товариства. Якщо з виходом учасника із товариства воно продовжує свою діяльність, то вибуваючому учаснику виплачується вартість його внеску у відповідності із балансом на день виходу.

Відзначимо, що Закон передбачає "у відповідності з балансом, який складено на день виходу". Це суперечить правилам складення балансу. На вимогу вибуваючого учасника і за згодою товариства, внесок може бути повернутим повністю або частково в натуральній формі. Вибуваючому учаснику виплачується також належна йому частина отриманого у поточному році прибутку.

Передане у користування майно повертається у натуральній формі без винагороди. Учасник командитного товариства може бути виключеним з нього в передбаченому засновницьким договором порядку, у разі систематичного невиконання чи неналежного виконання своїх обов'язків, чи створення перепон у діяльності та досягненні мети товариства. В такому разі наступають вищеназвані наслідки.

Кредитори учасника з повною відповідальністю також можуть вимагати припинення діяльності командитного товариства і виділу долі учасника-боржника. Якщо учасників два та більше, то товариство продовжує свою діяльність. Якщо ж він один, то з його виходом припиняє свою діяльність і командитне товариство.

Якщо ж учасник один, то в період між його смертю (визнанням померлим), виникає неможливість діяльності товариства тому, що нікому представляти командиту. Це фактично призводить до необхідності припинення її діяльності. Таке припинення повинно проводитись також вкладниками, що варто передбачити самим Законом, у тому числі й розроблюваним Корпоративним кодексом.

Діяльність командитного товариства припиняється також у разі вибуття з нього всіх вкладників. В той же час законодавством передбачена альтернатива для учасників з повною відповідальністю у вигляді його перетворення і перереєстрації як повного товариства. Для цього в установчий договір необхідно внести відповідні зміни.

Відповідно до п. 20 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності передбачається, що перереєстрація суб'єктів підприємництва здійснюється у місячний строк у разі зміни назви, організаційно-правової форми, а також форми власності. Перетворення командитного товариства у повне і є проявом зміни організаційно-правової форми. Одночасно з тим повинна й змінитися назва створеного на базі командити повного товариств

Командитне товариство, крiм пiдстав, зазначених у статтi 19 цього Закону, припиняється також у разi вибуття всiх учасникiв з повною вiдповiдальнiстю.

При вибуттi усiх вкладникiв учасники з повною вiдповiдальнiстю вправi замiсть лiквiдацiї товариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як i у разi лiквiдацiї товариства, необхiдно внести вiдповiднi змiни до установчого договору i державного реєстру.

Наявнi у командитного товариства грошовi кошти, включаючи i виручку вiд продажу його майна при лiквiдацiї, пiсля розрахункiв по оплатi працi найманих працiвникiв товариства i виконання обов'язкiв перед банками, бюджетом, iншими кредиторами у першу чергу розподiляються мiж вкладниками для повернення їм їх вкладiв, а потiм мiж учасниками з повною вiдповiдальнiстю у порядку i на умовах, передбачених цим Законом та установчим договором. У разi недостатностi коштiв товариства для повного повернення вкладникам їх вкладiв наявнi кошти розподiляються мiж вкладниками вiдповiдно до їх долi у майнi товариства.

3.2 Порядок припинення командитних товариств шляхом ліквідації

Згідно ст. 37 ЦК припинення юридичних осіб можливо шляхом ліквідації або реорганізації. Ліквідація -- це така форма припинення діяльності юридичної особи, яка не передбачає перехід прав і обов'язків у порядку правонаступництва.

Незважаючи на те, що ліквідація може проводитись з різних причин, можна виділити загальні підстави. Законодавець розрізняє добровільний і примусовий порядок ліквідації -- це такий порядок, коли юридична особа припиняє свою діяльність з ініціативи власника, засновника, органа. Мотиви ініціативи власника щодо ліквідації товариства можуть бути різними і закон їх не регулює.

Наприклад: якщо юридична особа створена на певний строк, то підставою ліквідації буде закінчення строку; якщо юридична особа створена з певною метою, то досягнення цієї мети буде підставою її ліквідації.

Примусова ліквідація юридичної особи проводиться на підставі рішень суду (арбітражного суду). Для ліквідації юридичної особи створюється ліквідаційна комісія, встановлюється порядок і строк ліквідації. Ліквідаційна комісія повідомляє про ліквідацію юридичної особи в пресі, за місцем знаходження юридичної особи.

Командитне товариство ліквідується на підставах, загальних для всіх юридичних осіб, а також на підставах, передбачених для повного товариства (див. ст. 132 ЦК та коментар до неї). Проте, на відміну від повного товариства командитне товариство зберігається, навіть, якщо в ньому лишається один повний товариш, за наявності хоча б одного вкладника. [24]

Спеціальна підстава ліквідації командитного товариства - вибуття всіх вкладників. Це пов'язано з тим, що при їх вибутті суб'єктний склад товариства припиняє відповідати його формі. Якщо повні учасники бажають продовжити діяльність, вони повинні перетворити командитне товариство в повне товариство.

В зв'язку з тим, що вкладник не має права на управління справами товариства і таким чином довіряє свій внесок повним товаришам, вкладник користується особливою перевагою на випадок ліквідації командитного товариства.

З ліквідаційного залишку передусім вкладникам відшкодовуються їх внески, а після цього вони нарівні з повними учасниками приймають участь в розподілі майна, яке залишилось. Порядок розподілу майна, яке залишилось після задоволення вимог кредиторів і виплати внесків вкладникам, визначається в засновницькому договорі. Слід, щоправда, підкреслити, що вкладники, як учасники товариства, не можуть отримати ніяких ліквідаційних виплат до задоволення вимог кредиторів товариства.

Крім того, при недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі товариства.

При вибутті усіх вкладників, учасники з повною відповідальністю вправі замінити ліквідацію товариства та перетворити його на повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору та державної реєстрації.

Наявні у командитному товаристві грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання обов'язків перед банком, бюджету, іншими кредиторами у першу чергу розподіляється між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах, передбачених установчим договором. У разі недостатності коштів товариство для повного повернення вкладникам їх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками відповідно до їх долі у майні товариства.

3.3 Особливості припинення командитних товариств шляхом реорганізації

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючої юридичної особи однієї або більше нових юридичних осіб.

Реорганізація представляє собою повну або часткову заміну власників корпоративних прав підприємства, зміну організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідацію окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступником. Рішення, пов'язані з реорганізацією підприємства відносяться до сфери стратегічного менеджменту. Основними причинами здійснення реорганізації діючого підприємства є:

- суттєве розширення діяльності підприємства та його розмірів;

- згортання діяльності підприємства;

- необхідність проведення фінансової санації;

- необхідність зміни повноти відповідальності власників за зобов'язаннями підприємства;

- диверсифікація напрямків діяльності;

- податкові мотиви;

- необхідність збільшення власного капіталу (покриття потреби в капіталі та підвищення рівня кредитоспроможності підприємства).

Форма майбутньої реорганізації підприємства визначається насамперед причинами та мотивами, що спонукають власників та керівництво підприємства до реорганізації. Розрізняють наступні напрямки реорганізації:

- укрупнення діючого підприємства. Може відбуватись шляхом злиття, приєднання, поглинання.

- подрібнення діючого підприємства. Відбувається шляхом поділу підприємства або виділення окремого підрозділу.

- перетворення підприємства. У цьому разі зміни розмірів підприємства не передбачаються.

У разі реорганізації юридичної особи всі її права та обов'язки переходять до правонаступника (здійснюється універсальне правонаступництво). При цьому відбувається зміна форми юридичної особи, яка існувала раніше. Наприклад: господарське товариство стає правонаступником орендного права.



Висновки

Командитне товариство -- це таке господарське товариство, в якому один або більше учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть щодо боргів додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, на яке за законом може бути звернене стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми внесками (вкладники).

Основні риси:

- різновид господарського товариства;

- спеціальне регулювання: ГК України (частини 7 і 8 ст. 80), ЦК України (статті 133-139), Закон “Про господарські товариства” (статті 75-83); - наявність двох категорій учасників, як мінімум, по одному учаснику кожної категорії: а) повних учасників і б) вкладників;

- установчим документом є засновницький договір, а у разі наявності в товаристві лише одного повного учасника - установчим документом відповідно до ЦК (ч. З ст. 134) є підписаний такою особою меморандум; - відсутність законодавчих вимог до розміру майна і порядку його формування (ці питання регулюються засновницьким договором); - обмеження сукупної частки вкладників 50% майна товариства; - відсутність органів товариства, оскільки управління справами здійснюється повними учасниками;

- порядок управління справами товариства (зокрема, у тих випадках, коли в товаристві двоє і більше повних учасників) визначається засновницьким договором;

- правове становище повних учасників аналогічне правовому становищу учасників повного товариства, включаючи й вимогу ч. 8 ст. 80 ГК України щодо наявності статусу зареєстрованого суб'єкта господарювання; - реорганізація у повне товариство, якщо вибувають усі вкладники.

Повні учасники (учасники, які несуть повну відповідальність) командитного товариства:

- зобов'язані брати майнову і персональну участь у командитному товаристві;

- управляють справами товариства;

- несуть субсидіарну солідарну (якщо їх двоє і більше) майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

- мають права і обов'язки, аналогічні правам і обов'язкам учасників повного товариства: заборона конкурувати з товариством; вимога про попередження виходу з товариства за 3 місяці, а якщо товариство створене на визначений строк і за наявності поважних причин;

- якщо повних учасників двоє і більше, то вони можуть здійснювати управління справами спільно або доручати це одному чи декільком повним учасникам, які діють на підставі доручення, підписаного рештою учасників.

Вкладники командитного товариства:

- зобов'язані брати лише майнову участь у товаристві (сплачувати як основний, так і додаткові внески);

- на момент державної реєстрації товариства зобов'язані внести не менше 25% свого внеску;

- мають право брати участь у розподілі прибутку товариства відповідно до розміру своїх часток;

- вправі вимагати першочергового повернення вкладу (перед повними учасниками) у разі ліквідації товариства;

- не беруть участі в управлінні справами товариства, але у разі необхідності на підставі і відповідно до виданих доручень можуть діяти від імені товариства;

- зобов'язані не перешкоджати здійсненню повними учасниками управління справами товариства;

- не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо повністю сплатили свої частки і не укладали угод від імені та в інтересах товариства без відповідного доручення;

- самостійно відповідають усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, якщо без відповідних повноважень уклали угоду від імені та в інтересах товариства і останнє не схвалило цю угоду;

- набувають статусу повних учасників (і відповідно - несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном); якщо їх імена включені до найменування КТ (ч. 2 ст. 133 ЦК).



Список використаної літератури

1. Булгакова І.В. Господарське право України: Навч. посіб. - К.: Прецедент, 2006. - 346 с.

2. Булгакова І.В. Господарське законодавство України: Посіб. - К.: Прецедент, 2008.- 140 с. (Б-ка адвоката. Матеріали до склад. кваліфік. Іспитів для отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Вип. 8)

3. Вінник О.М. Господарське право: Навч. посіб.- 2-е вид.- К.: Правова єдність, 2008. - 766 с.

4. Вінник О. Характерні риси господарських організацій // , господарство і право. - 1998. - № 2. - С. 38.

5. Вінник О. Господарські товариства та виробничі кооперативи: правове становище. Монографія. -- К., 1998.

6. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 11. - Ст. 80.

7. Господарське право: Посібник // В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін і ін.; Під заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 311 с.

8. Господарське законодавство України: практика і перспективи розвитку в контексті європейського вибору: Зб. наук. пр. - Д.: Південь - Схід, 2005. - 104 с.

9. Господарський кодекс України // Кодекси України. - 2003.

10. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності господарських товариств». -- Урядовий кур'єр. -- 27 травня 1999 p., № 97--98.

11. Закон України «Про господарські товариства» / ВВР України, 1991, № 49.

12. Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576 - ХІІ “Про господарські товариства” // ВВР. - 1991. - № 49. - Ст. 682.

13. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 698 - ХІІ “Про підприємництво” // ВВР. - 1991. - № 14. - Ст. 168.

14. Конституція України //ВВР. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

15. Кашанина Т.В. Корпоративне право. - М.: Норма - Інфра, 1999. - 168 с.

16. Кибенко Е. Р. Корпоративное право. -- Харьков, 1999.

17. Кравчук В. Правові наслідки смерті (реорганізації) господарського товариства. -- ПХП., 2000.

18. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України // Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 143 с.

19. Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Очерки акционерного права Украины. -- К., 1995.

20. Правові основи підприємницької діяльності / Під ред. проф. Жука Л. А. -- К.: ЕУФІМ, 2002.

...