Правове регулювання соціального захисту

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Соціальні допомоги

Стаття 46 Конституції України визначає право особи на соціальний захист за рахунок бюджетних коштів. Цей вид соціального забезпечення отримав назву “державна соціальна допомога”.

Суб'єктами соціальної допомоги слід визнавати тільки нужденних громадян та членів їх сім'ї, а підставою для надання -- стан нужденності (бідності), тобто такий рівень доходу, який не досягає прожиткового мінімуму, визначеного законом. Право на соціальну допомогу не повинне обумовлюватися трудовою діяльністю або сплатою страхових внесків. Тому фінансування можливе тільки за рахунок бюджетів різних рівнів. Грошові виплати можуть встановлюватися як в твердих розмірах, так і в розмірах, які доповнюють доходи до прожиткового рівня, а послуги надаються безоплатно або з частковим відшкодуванням їх вартості.

В Україні створено систему соціальної допомоги, яка складається з житлової субсидії, допомоги малозабезпеченим сім'ям, допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомоги сім'ям з дітьми.

Допомогами зі соціального забезпечення називаються всі, крім пенсій, державні виплати із відповідних фондів, які надаються громадянам у передбачених законом випадках. Державна соціальна допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету особам, які не застраховані у системі загальнообов'язкового соціального страхування.

На відміну від пенсій -- основного та постійного джерела засобів для існування -- допомоги, як правило, тимчасово замінюють заробітну плату або є додатком до основного джерела засобів для існування, або виступають як допомога за відсутності основних джерел засобів для існування.

Виходячи із підстав призначення можна виділити три групи допомог.

Перша група -- це допомоги, які виплачуються замість втраченого з поважної причини заробітку. Такі допомоги надаються протягом нетривалого часу в розмірі, який близький до середньомісячного заробітку або співвіднесений із розміром прожиткового мінімуму. Характер призначення допомог цього виду виключає можливість їх отримання одночасно із заробітною платою, хоча і допускає виплату одночасно з пенсією. До цієї групи належать допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Друга група -- це допомоги, які надаються як додаткова допомога до заробітку або до допомог першого виду. Ці допомоги вже не є заміною основного джерела засобів для існування, а покривають додаткові витрати. Залежно від того чи йдеться про покриття разових додаткових витрат, чи систематичних, встановлюються щомісячні та одноразові допомоги. До таких допомог належать: допомога при народженні дитини, допомога малозабезпеченим сім'ям.

Третя група -- це допомоги, які надаються тим, у кого відсутні або можуть бути відсутні зарплата, пенсія та інші доходи. Прикладом такої допомоги є допомога інвалідам з дитинства.

Суб'єктивне право на державну соціальну допомогу виникає в разі настання соціальної незабезпеченості осіб, які не підлягають державному соціальному страхуванню або мають дохід, нижчий за прожитковий мінімум, встановлений державою. Вищезазначене свідчить, що законодавство визначає широке коло осіб, які мають право на допомоги, як правило, не пов'язуючи його з правовим становищем тих, кого забезпечують.

Отже, державну соціальну допомогу можна визначити як форму організації здійснення права на соціальний захист бідних громадян без урахування трудової діяльності та сплати страхових внесків.

Аналіз діяльності держави з надання адресної соціальної допомоги дає підстави стверджувати про проблемність такого виду допомоги. Розмір державної соціальної допомоги має складати різницю між сумою величини прожиткового мінімуму і загальним доходом членів малозабезпеченої сім'ї. Тобто сукупний дохід має дорівнювати прожитковому мінімуму. Але через недофінансування державних програм соціального захисту малозабезпечених верств населення різниця, яка б доводила до прожиткового мінімуму, не виплачується.

Статтею 7 Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року -- 1 544 грн., з 1 травня --1 624 грн., з 1 грудня -- 1 700 грн., а

Для основних соціальних і демографічних груп населення розрахунки наступні:

дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року -- 1 355 грн., з 1 травня -- 1 426 грн, з 1 грудня -- 1 492 грн.;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року -- 1 689 грн.,

з 1 травня -- 1777 грн., з 1 грудня -- 1 860 грн.;

працездатних осіб: з 1 січня 2017 року -- 1 600 грн., з 1 травня -- 1684 грн., з 1 грудня -- 1762 грн.;

осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року -- 1 247 грн., з 1 травня -- 1312 грн., з 1 грудня -- 1373 грн.

Виходячи з встановлених прожиткових мінімумів розміри деяких видів державної допомоги у 2017 році з січня будуть наступними.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами:

допомога при народженні дитини -- 41 280 грн.;

одноразова виплата: -- 10 320 грн.;

щомісячна виплата -- 860 грн.

допомога до досягнення дитиною трирічного віку -- 130 грн.;

Допомога на дітей одиноким матерям:

до 6 років -- 1 355 грн.;

від 6 до 18 років -- 1 689 грн.;

від 18 до 23 років -- 1 600 грн.

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування:

до 6 років -- 2 710 грн.;

від 6 до 18 років -- 3 378 грн.

Тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів:

до 6 років -- 677 грн.;

від 6 до 18 років -- 844,5 грн.

Державна соціальна допомога на дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування:

до 6 років -- 2 710 грн.;

від 6 до 18 років -- 3 378 грн.;

від 18 до 23 років -- 3 200 грн.

Щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу з січня складатиме 1 544 грн.

Статтею 9 вищезазначеного Закону установлено, що у 2017 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб - 21 %, для дітей - 85 %, для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів 100 % відповідного прожиткового мінімуму.

Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у 2017 році не може бути більше ніж 75 відсотків від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї.

Рівні забезпечення прожиткового мінімуму призначення допомоги малозабезпеченим сім'ям у 2017 році становитимуть:

	січень	травень	грудень
Для працездатних осіб (21 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб)	336	353	370
Для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів (100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність)	247	312	1 373
Для дітей віком (85% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку):
-- до 6 років	1 151	1 212	1 268
-- під 6 до 18 років	1 435	1 510	1 581
-- від і 8 до 23 років (за умови навчання)	1 360	1 431	1 497
Доплата на дітей віком від:
-- 0 до 1З років	250
-- 13 до 18 років	500

Крім того, Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» визначено право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та соціальний захист інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів шляхом встановлення державної соціальної допомоги у відсотках від прожиткового мінімуму.

Розмір державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам у 2017 році буде розраховуватися з урахуванням норм вищезазначеного Закону та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (зі змінами).

Виплата пенсій

Згідно ст. 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV), пенсія виплачується щомісяця організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій, виключно в грошовому еквіваленті в строк не пізніше 25 числа місяця, за який вона виплачується, за фактичним місцем проживання пенсіонера в межах України. При необхідності вона може перераховуватися на банківський рахунок одержувача в порядку, передбаченому законодавством, або виплачуватися за довіреністю. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього терміну дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності. Під час перебування пенсіонера в місцях позбавлення волі виплата призначеної йому пенсії здійснюється на загальних підставах в порядку, встановленому законодавством.

Пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування або системи недержавного пенсійного забезпечення.

Пенсіонер на державному утриманні.

Під час перебування пенсіонера на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) йому виплачується 25% призначеної пенсії. У випадках, якщо розмір його пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання. При цьому така різниця повинна бути не менше 25% призначеної пенсії.

Нерідко у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі на повному державному утриманні, є непрацездатні члени сім'ї, які перебувають на його утриманні. Згідно ст. 36 Закону №1058-IV, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, діти померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років; діти, які навчаються на денній формі навчання, до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років, діти-сироти - до досягнення 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника, незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і доглядають за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. За відповідності пенсіонера хоча б одного з цих пунктів пенсія виплачується в такому порядку: 25% - самому пенсіонерові, інша частина пенсії, але не більше 50%-зазначеним вище членам сім'ї. Частина пенсії, що залишилася після виплат пенсіонеру та членам його сім'ї, за його особистою заявою перераховується до установи, де він перебуває на повному державному утриманні.

Згідно з Постановою КМУ № 269 від 04.03.2004 “Про затвердження Порядку перерахування Пенсійним фондом України або органами праці та соціального захисту населення коштів установам (закладам), в яких особи перебувають на повному державному утриманні, і їх використання”, ці кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ понад бюджетні асигнування і спрямовуються виключно на поліпшення умов перебування в них пенсіонерів. Виплата пенсії в цьому випадку проводиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому пенсіонер зарахований на повне державне утримання. соціальний захист пенсія малозабезпечений

Припинення та поновлення виплат.

У деяких випадках виплата призначеної пенсії може припинитися. Згідно ст. 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, які містять недостовірні відомості; в разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за 3 роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому випадку частина неодержаної суми, але не більше ніж за 12 місяців, виплачується одноразово, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, які не перевищують місячний розмір пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження термінів з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за 6 місяців заздалегідь перед виїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного перебування.

Стягнення та відрахування з пенсій.

Нерідкі випадки і зловживань з боку пенсіонерів щодо поданих документів до нарахування пенсії. Виплачені зайві суми пенсій в результаті таких зловживань або надання страховиком недостовірних даних можуть бути повернуті пенсіонером добровільно. В іншому випадку вони стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду або в судовому порядку. Відрахування з пенсії здійснюються в установленому законом порядку на підставі судових рішень, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону здійснюється в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахувань з пенсії обчислюється з суми, яка підлягає до виплати пенсіонеру. З пенсії може бути відраховано не більше 50% її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більше 20% пенсії.

Пенсія після смерті.

Відповідно до ст. 52 Закону №1058-IV, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася неодержаною у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером до дня його смерті, в т. ч. непрацездатним членам сім'ї, які перебували на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи ні.

Члени сім'ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання пенсії, належна їм сума ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї або незвернення за виплатою вказаної суми в установлений строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

У разі смерті пенсіонера особам, які займалися його захороненням, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Що треба знати при оформленні пенсії.

Порядок оформлення пенсії за віком регулюється Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та постановою правління ПФУ “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України” Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Оформлення пенсії - досить клопіткий процес і, перш за все, важливо знати, що:

1. Звертатися за пенсією потрібно в територіальний підрозділ Пенсійного фонду за місцем проживання (зареєстрованому або фактичному).

2. Подавати документи для призначення пенсії можна в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

3. Пенсія призначається з дня, наступного за днем ??досягнення пенсійного віку, якщо звернутися за пенсією не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку. В іншому випадку - з дня звернення за пенсією.

4. Днем зверненням за пенсією є день прийняття ПФ заяви про призначення пенсії.

5. Документи можна подати особисто або через свого представника (потрібна довіреність, завірена у нотаріуса) або, якщо пенсіонер ще працює, через відділ кадрів за місцем роботи.

Правовий статус Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України

Правові засади проведення соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань визначаються Конституцією України, Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", підзаконними актами, прийнятими на їх виконання.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. Держава гарантує всім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в деяких випадках -- члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Відповідно страхувальниками, тобто платниками збору, є роботодавці, а в деяких випадках -- застраховані особи. Страховиком виступає Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з законодавством виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються зі страхової виплати:

1) втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

2) одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) пенсії по інвалідності потерпілому;

4) пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) дитині, яка народилася інвалідом унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Законодавством встановлені категорії громадян, які підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку (у т. ч. особи, які працюють за умовами трудового договору (контракту), учні та студенти навчальних закладів та ін.).

Порядок страхування. Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі особи, які підпадають під обов'язкове страхування, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності зазначеним законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків. Певні категорії громадян, у т. ч. суб'єкти підприємницької діяльності, можуть застрахуватися добровільно за письмовою заявою. Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається єдине для всіх видів страхування свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що є документом суворої звітності.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків -- некомерційна самоврядна організація, що діє на основі статуту, який затверджується її Правлінням. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його Правління та виконавча дирекція.

Керівництво Фонду затверджує річні бюджети Фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету та коштів резерву Фонду; Положення про порядок використання коштів лікувально-профілактичними, навчальними та іншими закладами, які надають Фонду соціальні послуги, та контроль за їх цільовим використанням; Положення про подання Фондом на безповоротній основі фінансової допомоги підприємствам для розв'язання особливо гострих проблем з охорони праці тощо. У Фонді створюється резерв коштів для забезпечення виконання завдань страхування від нещасного випадку.

Джерелами формування майна, яке перебуває у власності Фонду соціального страхування від нещасних випадків, є майно, придбане ним за рахунок коштів, що надходять до цього Фонду, а також майно, передане йому у власність іншими. Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств -- з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій -- з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у разі ліквідації страхувальників; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від утримання відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів із працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених КМУ для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування. Умови, порядок обслуговування, гарантії збереження коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків визначаються договором між банком, виконавчою дирекцією цього Фонду та КМУ.

Страхові тарифи диференційовані за групами галузей економіки (видами робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Розмір страхового внеску страхувальника обчислюється:

1) для роботодавців -- у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, в т. ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком із громадян;

2) для добровільно застрахованих осіб -- у відсотках до мінімальної заробітної плати.

Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється КМУ та є розрахунковою величиною під час обчислення страхових виплат. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належать підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

Для контролю за додержанням фінансової дисципліни щодо нарахування, сплати та цільового використання збору органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків мають право проводити в порядку, визначеному законодавством України, планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується КМУ

Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Залишки сум від можливого перевищення доходів над витратами Фонду за підсумками фінансового року використовуються для коригування (зменшення) суми внесків страхувальників.

Особливості джерел права соціального забезпечення

Під джерелами права соціального захисту розуміються ті чи інші нормативні акти, як форми вираження нормативної державної волі, спрямованої на регулювання різних за характером і змістом суспільних відносин, але які містять в собі норми, що регулюють правовідносини, які виникають між громадянами та відповідними органами з приводу соціального забезпечення громадян.

Джерела права соціального захисту - це витоки формування цієї галузі права, система факторів, які визначають зміст і форми вираження правових норм у сфері соціального забезпечення населення.

В Україні створено єдину державну систему соціального забезпечення, яка передбачає централізоване правове регулювання, що гарантує повсюдно на всій території країни однакові умови та норми, рівні можливості здійснення громадянами свого одного з найважливіших конституційних прав - права на соціальне забезпечення. Крім того, місцевими органами державної влади можуть видаватися нормативні акти, якими передбачається надання окремим категоріям громадян додаткових, крім тих, які передбачені законодавством, певних видів соціального забезпечення. Але такі нормативні акти діють лише на території відповідної місцевої ради і передбачені цими нормами види соціального забезпечення фінансуються із місцевого бюджету.

В залежності від цілеспрямованості, нормативно-правові акти, що є джерелами права соціального забезпечення, можна класифікувати за рядом ознак: за органами правотворчості, за формою акту, за сферою дії, за юридичною силою акту, за колом регульованих правовідносин, за дією нормативного акту у часі і в просторі, за колом осіб, за характером нормативних положень тощо.

В залежності від органів правотворчості джерела права соціального забезпечення можуть поділятися на акти, які видаються:

1) вищими органами державної влади та управління (Верховною

Радою України, Кабінетом Міністрів України, Президентом України);

2) центральними органами державного управління (Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я, Міністерством фінансів, Національним банком, Пенсійним фондом, Фондом соціального страхування). Цими органами нормативні акти приймаються як самостійно, так і сумісно з іншими органами;

3) місцевими органами державної влади та самоврядування;

За формою акта джерела права соціального забезпечення можуть бути класифіковані на: закони, укази, декрети, постанови, розпорядження, накази, інструкції, правила, положення тощо.

За сферою дії джерела поділяються на: загальнодержавні та локальні (місцевої дії).

За ступенем узагальнення поділяються на:

1) комплексні, тобто такі, які водночас є джерелами кількох галузей права;

2) базові, зазвичай, це закони чи постанови, прийняті Верховною Радою України, які містять загальні положення, а детальне регламентування передбачене підзаконними актами.

Основним критерієм розмежування джерел права соціального захисту слід визнати класифікацію за їх юридичною силою. В цьому плані вони поділяються на:

а) міжнародні правові акти, ратифіковані Україною;

б) закони України;

в) підзаконні нормативні акти:

· Укази Президента України;

· декрети, постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України;

· накази, інструкції, правила центральних органів виконавчої влади;

· розпорядження та рішення місцевих органів виконавчої влади та самоврядування.

Система юридичних джерел права соціального захисту побудована на принципах ієрархії і являє собою порядок розміщення джерел права залежно від їх юридичної сили і зводиться до таких принципів:

· відмінності конституційного і законодавчого регулювання;

· пріоритет актів законодавчої влади перед актами виконавчої влади;

· перевага актів вищих органів держави у порівнянні з нижчими;

· наявність первинних і вторинних актів;

· можливість зупинення і скасування нормативних актів.

Ієрархія законодавчих джерел базується на підпорядкованості органів, що приймають акти. Саме місце органу в структурі державних органів влади і управління визначає місце того чи іншого джерела в системі джерел права.

Всі нормативно-правові акти, що видаються в нашій державі передусім класифікуються за характером та особливостями тих суспільних відносин, на регулювання яких вони спрямовані. Така класифікація відповідає поділові системи права на галузі, підгалузі та правові інститути. Часто один і той самий нормативно-правовий акт містить норми, що регулюють різні за характером суспільні відносини, будучи водночас джерелом кількох галузей права. Наприклад, Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є джерелом водночас таких галузей права, як екологічне, трудове, земельне, фінансове право, право соціального забезпечення тощо. А Конституція України є джерелом будь-якої галузі національної системи права.

Право соціального захисту має досить складну систему юридичних джерел, що обумовлено характером правового регулювання цієї галузі права. Предмет права соціального захисту включає різноманітні суспільні відносини з матеріального забезпечення і соціального обслуговування. Тому джерела права соціального захисту можна класифікувати відповідно за основними видами соціального забезпечення: пенсії і допомоги, професійне навчання і працевлаштування інвалідів, соціально-побутове, житлово-комунальне та медичне обслуговування пенсіонерів, медико-соціальна експертиза, протезно-ортопедична допомога, забезпечення спеціальними транспортними засобами і засобами пересування, утримання осіб похилого віку і інвалідів в стаціонарних закладах системи соціального захисту, пільги на проїзд в громадському транспорті, пільги в оподаткуванні, а також різноманітні види соціального забезпечення, передбачені міжнародними угодами і договорами України з іншими державами в області соціального забезпечення.

Дія нормативно-правового акта в часі визначається моментом набрання ним чинності та моментом припинення його дії. Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами визначений Указом Президента України від 10 червня 1997 р. № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», де зазначено, що нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Такими друкованими виданнями є газета «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України» та «Відомості Верховної Ради України».

Дія нормативного акта може припинятися відповідним компетентним на це органом або після закінчення строку його дії (в разі видання на певний строк) чи у зв'язку із заміною його новим.

В основних нормативних актах, що регулюють соціальне забезпечення, зазвичай вказується час набрання ними чинності, вони видаються здебільшого на тривалий термін і втрачають чинність у зв'язку із заміною їх новими.

За загальним правилом, нормативно-правові акти не мають зворотної сили, тобто вони регулюють тільки ті відносини, що виникають після набрання ними чинності. Але, як виняток, законодавець може надавати окремим актам зворотної* сили. Однією з особливостей джерел права соціального забезпечення полягає в тому, що багатьом із них надано зворотної сили, зокрема тим, які визначають порядок нарахування трудового стажу, оскільки трудовий стаж - це завжди суспільно-корисна діяльність людини в минулому.

За дією у просторі нормативно-правові акти, що регулюють соціальне забезпечення поділяються на такі, що діють на всій території України, тобто які є загальнодержавними і такі, що прийняті місцевими органами державної влади та самоврядування і діють лише на території певної адміністративно-територіальної одиниці (міста, району тощо).

Нормативно-правові акти, що регулюють соціальне забезпечення, зазвичай, поширюються на всіх осіб, які на законних підставах перебувають на території України, а в окремих випадках і за її межами (наприклад, в разі виплати громадянам, що виїхали за кордон, пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання). Такі акти віднесені до загальних. Наприклад, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. особливістю таких нормативних актів є те, що вони на відміну від окремих нормативних актів інших галузей права, таких як трудове, земельне, житлове тощо поширюються не тільки на громадян України, а й на іноземних громадян та осіб без громадянства, в тому числі на осіб, які набули в Україні статусу біженців.

У ряді випадків суб'єктами відносин, що регулюються нормативно-правовим актом, є не всі, а певні, визначені цим актом, категорії громадян. Такий акт називається спеціальним. Наприклад, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» .

За характером нормативних положень, що містяться в нормативному акті, вони класифікуються як первинні та вторинні, основні та похідні. У первинному акті містяться положення, які потім розвиваються і детальніше регламентуються в інших (вторинних) актах, що зазвичай видаються, порівняно до первинних актів, нижчими державними органами. Так, наприклад, Конституція України, в якій закріплено право громадян на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, є первинним актом по відношенню до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а цей закон є первинним, наприклад, по відношенню до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162 «Про затвердження списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах», а ця постанова Кабінету Міністрів України в свою чергу є первинною відносно роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України від 10 травня 1994 р.»Про порядок застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Основні акти -- це ті, в яких містяться нові правові норми. Похідні акти не містять нових норм, вони лише відтворюють прийняті норми, пояснюючи їхній зміст або порядок їх застосування. Наприклад, роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України від 26 березня 1993 року «Про деякі питання застосування окремих статей Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Формою виразу норм галузі права соціального захисту є також нормативно-правовий договір. Під ним розуміють угоду, спрямовану на всиновлення, зміну чи припинення прав чи обов'язків у сфері соціального захисту. Як правило, він приймається на снові типового договору. Напр., згідно ст..12 Закону України «Про загальноообв'язкове державне пенсійне страхування2 з особою, яка подала заяву на участь у добровільному пенсійному страхуванні, укладається договір про добровільну участь у системі пенсійного страхування відповідно до типового договору, що затверджується правлінням Пенсійного фонду України.

Джерела права соціального захисту в Україні не достатньо систематизовані, оскільки ще не проведено загальної галузевої кодифікації законодавства, не зважаючи, що діє низка кодифікованих актів у вигляді окремих законів.

Отже, джерелами права соціального захисту є нормативно-правові акти та акти договірного характеру, які ухвалюються компетентними державним чи іншими уповноваженими органами з метою врегулювання соціально-забезпечувальних відносин.

Роз'ясніть, які соціальні пільги мають інваліди з дитинства

Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» відповідно до Конституції України інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам гарантовано право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму. Отже, право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства І-ІІІ груп і діти-інваліди віком до 18 років.

Якщо інвалід з дитинства або дитина-інвалід має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.

Під пенсією в разі втрати годувальника розуміються щомісячні виплати з Пенсійного фонду, які призначаються у зв'язку зі втратою годувальника непрацездатним членам сім'ї, що перебували на утриманні померлого.

Коло осіб, що мають право на пенсію у зв'язку зі смертю годувальника, й умови її призначення визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Умови призначення:

Основною умовою призначення пенсії у разі втрати годувальника є непрацездатність членів сім'ї, їх склад, і наявність в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.

Так, діти, брати, сестри й онуки померлого годувальника, які досягли 18 років мають право на пенсію, якщо вони стали інвалідами до досягнення цього віку.

Отже, інваліди з дитинства та діти-інваліди, які втратили осіб, на утриманні яких вони перебували (дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), мають право на одночасне призначення пенсії в разі втрати годувальника та державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.



Розміри державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам у 2017 році

Державна соціальна допомога	з січня	з травня	з грудня
інвалідам з дитинства 1 групи підгрупи А з надбавкою на догляд	2 561	2 695	2 821
інвалідам з дитинства І групи підгрупи Б з надбавкою на догляд	1 870	1 968	2 059
інвалідам з дитинства ІІ групи, одиноким інвалідам з дитинства II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують постійного стороннього догляду з надбавкою на догляд	1 247	1 312	1 373
інвалідам з дитинства III групи, одиноким інвалідам з дитинства III групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують постійного стороннього догляду з надбавкою на догляд	1 247	1 312	1 373
на дітеи-інвалідів	1 247	1 312	1 373
на дітей-інвалідів підгрупи А до 6 років з надбавкою на догляд	2 227	2 344	2 453
на дітей-інвалідів до 6 років з надбавкою на догляд	1 550	1 631	1 707
на дітей-інвалідів підгрупи А від 6 до 18 років з надбавкою на догляд	2 561	2 695	2 821
на дітей-інвалідів від 6 до 18 років з надбавкою на догляд	1 717	1 806	1 891
на дітей-інвалідів, захворювання яких пов'язане з Чорнобильською катастрофою	1 309	1 377	1 441
на дітей-інвалідів підгрупи А, захворювання яких пов'язане з Чорнобильською катастрофою, до 6 років з надбавкою на догляд	2 664	2 803	2 933
на дітей-інвалідів, захворювання яких пов'язане з Чорнобильською катастрофою, до 6 років з надбавкою на догляд	1 986	2 090	2 187
на дітей-інвалідів підгрупи А, захворювання яких пов'язане з Чорнобильською катастрофою, від 6 до 18 років з надбавкою на догляд	2 998	3 154	3 301
на дітей-інвалідів, захворювання яких пов'язане з Чорнобильською катастрофою, від 6 до 18 років з надбавкою на догляд	2 153	2 266	2 371



Література

Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям - Закон України №1768-111 від 1 червня 2000 р // Відомості Верховної Ради. - 2000. -№ 35. - Ст. 290.

Про пенсійне забезпечення - Закон України від 5 листопада 1991р. // Відомості Верховної Ради. - 1992. - № 3. - Ст. 10 (із змінами).

Про державну соціальну допомогу інвалідам с дитинства і дітям-інвалідам: Закон України № 2109-ІП від 16 листопада 2000 р. // ВВР - 2001. - №1. - Ст. 2

Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності - Закон України від 23 вересня 1999 р. (із змінами). // Відомості Верховної Ради. - 1999. -№ 46-47. - Ст. 403.

Пенсійна система України: Навч. Посібник.-К: Кондор,2006.

Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник. К.: Атака, 2006.

Синчук С. М., Бурак В, Я. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб.: - К.: “Знання”, 2006.

Положення Конституції України, що стосується соціального захисту населення // Соціальний захист. - 1996. - № 4.

Размещено на Allbest.ru

...