Правовий режим земель житлової та громадської забудови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський національний технологічний університет

Навчально-науковий інститут права і соціальних технологій

Юридичний факультет

Реферат

з предмета «Земельне право»

на тему «ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ЖИТЛОВОЇ ТА ГРОМАДСЬКОЇ ЗАБУДОВИ»

Сапон Юлія Володимирівна

Курс ІІІ Група ЗПРт-151

Чернігів 2017

План

1. Визначення земель житлової та громадської забудови

2. Використання земель житлової та громадської забудови

3. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва

4. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів

5. Земельні ділянки багатоквартирних будинків

1. Поняття і склад земель житлової та громадської забудови

житловий громадський багатоквартирний прибудинковий

Землі житлової та громадської забудови - самостійна категорія земель серед земель України. Вона з'явилася замість земель населених пунктів, які відповідно до раніше чинного земельного законодавства теж характеризувалися самостійним правовим режимом.

Згідно зі ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки у межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Виходячи із змісту глави 6 ЗКУ, до земель житлової забудови слід відносити земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель (ст. 40), земельні ділянки житлово-будівельних (жилих) кооперативів (ст. 41) та земельні ділянки багатоквартирних житлових будинків (ст. 42).

Характерними ознаками, по яким землі житлової та громадської забудови виділені в окремч категорію є те, що ці землі розташовані саме в межах населених пунктів на яких і розміщені житлові та громадські будівлі та споруди, інші обєкти загального користування.

Під землями житлової забудови розуміється земельний масив у межах якого зосереджений житловий фонд різних форм власності. Житлова забудова -це самостійний різновид забудови конкретної території. Здійснення житлової забудови передбачає нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт і благоустрій будівель і споруд, які складають житловий фонд.

Відповідно до Державних будівельних норм (ДБН 360-92. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень) розрізняють садибну забудову (будинки садибного типу, розміщені на присадибних земельних ділянках, які належать громадянам на праві власності або корнстування) та несадибну забудову (багатоповерхові житлові будинки, які не належать до приватної власності, гаражні кооперативи, а також індивідуальні гаражі, готелі, гуртожитки тощо.).

Під землями громадської забудови розуміється земельний масив, де розміщені будівлі громадських навчальних закладів, громадського відпочинку, дитячих дошкільних закладів, охорони здоров'я, підприємств торгівлі та громадського харчування, підприємств побутового обслуговування, тощо.

Землі загального користування на яких розміщені площі, вулиці, дороги, провулки, бульвари, набережні, парки, лісопарки, сади, сквери, пляжі, водойми, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів та інші споруди та обєкти інфраструктури населеного пункту, також відносяться до земель житлової та громадської забудови.

Використання земель загального користування здійснюється безоплатно. Вони належать до комунальної власності і не можуть передаватись у приватну власність.

При визначенні земель житлової та громадської забудови також беруть до уваги не лише земельні ділянки, які вже облаштовані житловими і громадськими будівлями, спорудами та об'єктами загального користування, а й земельні ділянки, на яких відповідно до затвердженої містобудівної документації виділені земельні ділянки для житлової або громадської забудови або вже ведеться така забудова.

Правове регулювання земель житлової на громадської забудови здійснюється Земельним Кодексом України та відповідно до законів України: «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про основи містобудування», «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про благоустрій населених пунктів», «Про генеральну схему планування території України». постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складення плану земельно-господарського устрою території населеного пункту».

2. Використання земель житлової та громадської забудови

На правовий режим використання земель житлової та громадської забудови суттєво впливають планування розміщення об'єктів індивідуального та громадського житлового фонду, забудова земельних площ з виділенням садибних ділянок та здійснення безсадибного будівництва.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється у відповідності з генеральним планом, іншою містобудівною документацією та детальним планом у межах населеною пункту

Генеральний план населеного пункту є основним юридичним документом, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту та є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обгрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, а це проживання населення, напрямки та межі територіального розвитку, функціональне зонування, забудову і благоустрій території, і збереження історико-культурної та природної спадщини.

Генеральні плани визначають також основні напрями експлуатації земель; їх цільову приналежність, розміщення житлових районів, промислових центрів та місць відпочинку;поверховість будівництва, захисні санітарні зони тощо. Генеральні плани затверджуються на 25-30 років і покликані забезпечити оптимальну організацію земель житлової та громадської забудови

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невідємною чатиною генерального плану. Цей план охоплює заходи організаційно-технічного характеру, спрямовані на раціональне використання освоєних земель та впорядкування нових земельних площ, забезпечення їх охорони від негативного природного і техногенного впливу, інженерно-технічного захисту території тощо.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення містобудівної документації, яке складаться і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

Використання земель житлової та громадської забудови повинно здійснюватися з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм та санітарних правил, а сааме відповідно до Державних будівельних норм України та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.

3. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва

Земельна ділянка, призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель (садів, гаражів, літніх кухонь, вбиралень, погребів тощо) і споруд (колодязів, вигрібних ям, навісів і т.п.) згідно закону вважається присадибною ділянкою.

Підставою виникнення земельних прав громадян на зазначені земельні ділянки виступають безоплатна передача у власність чи надання в оренду таких земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. При цьому орендарями можуть бути не тільки громадяни України, але й інші особи. Питання про те, отримувати земельну ділянку у власність чи в оренду, залежить від волевиявлення самого громадянина.

Суб'єктами земельних прав власності щодо зазначених земельних ділянок згідно ст. 40 Земельного кодексу є громадяни України. Вони можуть набувати земельні ділянки у власність на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в залежності від того, із яких земель будуть надаватися відповідні земельні ділянки.

Максимальний розмір присадибної земельної ділянки, встановлений ст. 121 Земельного кодексу, залежить від категорії населеного пункту, в якому вона розташована, і становить: у селах -- не більше 0,25 гектара, в селищах -- не більше 0,15 гектара, в містах -- не більше 0,10 гектара.

Поряд з присадибною земельною ділянкою чинне земельне законодавство виділяє самостійну земельну ділянку для будівництва громадянином індивідуального гаража, її розмір становить не більше 0,01 гектара і вона є самостійним об'єктом права приватної власності або права орендного користування.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених провадиться один раз по кожному виду використання.

Набуття громадянами права власності на присадибні ділянки можливе не тільки при одержанні їх із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом, але й і в результаті приватизації присадибних ділянок, які перебувають у користуванні громадян (ст. 116 ЗК).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статею 118 Земельного Кодексу.

Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

4. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів

Чинним законодавством на даний час врегульоване питання діяльності різних за метою та організаційною формою господарювання кооперативів, а саме: житлово-будівельних кооперативів та обслуговуючих житлово-будівельних кооперативів.

Діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюється Житловим кодексом Української РСР та постановою Ради Міністрів Української РСР № 186 від 30 квітня 1985 року «Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу».

Житлово-будівельні кооперативи не с суб'єктами господарювання, організовані з метою забезпечення житлом членів кооперативу та їхніх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком

Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено можливість реорганізації житлово-будівельного кооперативу в об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за рішенням загальних зборів.

Функціонування обслуговуючих житлово-будівельних (житлових) кооперативів та гаражно-будівельних кооперативів в Україні, їх правові, організаційні, економічні та соціальні основи визначені Законом України «Про кооперацію».

Під обслуговуючим кооперативом розуміється кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Об'єктом права власності або права оренди житлово-будівельного (житлового) та гаражно-будівельного кооперативу є конкретна земельна ділянка із встановленими межами на місцевості яка за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування передається цим кооперативам безоплатно у власність або надається в оренду для житлового і гаражного будівництва.

Забудовані земельні ділянки, тобто на яких розміщені кооперативні будинки і гаражі, в подальшому використовуються для обслуговування цих об'єктів.

Розміри таких ділянок встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації, Державних будівельних норм України та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів .

Субєктами права власності на землю або права тимчасового землекористування на умовах оренди є зазначені кооперативи, які є юридичними особами і підлягають державшії реєстрації. Члени кооперативу не мають самостійних прав на земельні ділянки.

Відповідно до Земельного Кодексу і Цивільного кодексу України житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати право власності на земельні ділянки державної, комунальної чи приватної власності на підставі цивільно-правових угод.

5. Земельні ділянки багатоквартирних будинків

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будинки, споруди, а також прибудинкові території надаються у постійне корстування підприємствам, які здійснюють управління цими будинками.

Прибудинкова територія - це нова категорія в земельному законодавстві, її поява обумовлена процесами реформування в житловій сфері, приватизації державного житлового фонду, створенням об'єднань співвласників багатоквартирних будинків - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Земельні ділянки багатоквартирної несадибної житлової забудови характеризуються специфічними особливостями. Вони знаходяться у спільному користуванні декількох юридичних осіб (власників будинків або підприємств, установ і організацій, які здійснюють управління ними) і мають єдину інфраструктуру та об'єкти обслуговування будинків (проїзди, тротуари, майданчики для господарських цілей, озеленені території, ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, майданчики для відпочинку дорослого населення, занять фізичною культурою, тимчасового зберігання автомобілів, господарських цілей, вигулювання собак та інше).

В залежності від правового статусу багатоквартирного жилого будинку регулюються земельні відносини та встановлюється правовий режим земельної ділянки, на якій розміщений жилий будинок.

Належність багатоквартирного житлового будинку до об'єктів державної або комунальної власності обумовлює надання відповідної земельної ділянки (прибудинкової території) в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Якщо багатоквартирний житловий будинок буде приватизований громадянами (мешканцями цього будинку), то прибудинкова територія може бути передана у власність або ж надана у користування об'єднанню власників. Згідно Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» таким об'єднанням вважається юридична особа, створена власниками для сприяння використання їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Розміри та конфігурація земельних ділянок на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації та з урахуванням Державних будівельних норм України Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.

Частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.

Виділення частини земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається.

Використання прибудинкових територій здійснюється за цільовим призначенням, тобто для обслуговування багатоквартирного будинку.

Заходи, пов'язані з підвищенням рівня благоустрою прибудинкових територій (спорудження дитячих спортивних майданчиків, гаражів, автостоянок, встановлення кіосків та інших споруд), здійснюються за рішенням об'єднань співвласників з дозволу уповноважених органів на підставі проектної документації, розробленої та затвердженої у встановленому порядку.

У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Література

1. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III \\ Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3-4, ст.27.

2. Науково-практичний коментар до Земельного кодексу України 2016. Автори Курило В.І., Борко А.Л. та ін.

3. Д. Будинки і споруди. ГРОМАДСЬКІ БУДИНКИ ТА СПОРУДИ. Основні положення. ДБН В.2.2-9-2009. Видання офіційне. Київ, Мінрегіонбуд України, 2009.

4. ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ. МІСТОБУДУВАННЯ ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВА МІСЬКИХ І СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ. ДБН 360-92**, Держбуд України, Київ, 2002.

5. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI \\Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 34, ст.343.

6. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003 № 1087-IV \\Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 5, ст.35.

7. Закон України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII \\ Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 52, ст.683.

8. Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 10, ст.78.

9. Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV \\ Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 49, ст.517.

10. Закон України «Про Генеральну схему планування території України» від 07.02.2002 № 3059-III \\ Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 30, ст.204.

Размещено на Allbest.ru