Внутрішнє середовище іміджу органу місцевого самоврядування

Дослідження питань, пов’язаних з впливом внутрішніх факторів на формування іміджу органу місцевого самоврядування як політичного інституту. Визначення персональних, організаційних та нормативно-ціннісних складових, що впливають на формування іміджу.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 28.03.2017
Размер файла 26,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ІМІДЖУ ОРГАНУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Солових Є. М.,

викладач кафедри інформатики і

соціально-гуманітарних дисциплін,

Харківська філія

ПАТ «Вищий навчальний заклад

«Міжрегіональна академія

управління персоналом»»

(Україна, Харків)

Розглядаються питання пов'язані з впливом внутрішніх факторів на формування іміджу органу місцевого самоврядування як політичного інституту Обґрунтовується, що на формування іміджу впливають такі внутрішні складові, а саме: персональна, організаційна та нормативно- ціннісна. Визначається, що персональна складова внутрішнього середовища формування іміджу органу місцевого самоврядування включає в себе політичний та управлінський компонент. Організаційна зумовлює ефективність роботи органу місцевого самоврядування та його адаптивні можливості. Нормативно-ціннісна пов'язана з корпоративною культурою і морально-психологічним кліматом в організації.

імідж місцевий самоврядування

Ключові слова: імідж, внутрішнє середовище іміджу, орган місцевого самоврядування, персональний імідж, імідж політичний, організаційна структура, корпоративна культура.

Імідж органу місцевого самоврядування, що складається з зовнішніх та внутрішніх елементів сприйняття, є комплексним образом, формування якого спрямовується на суспільну свідомість різних груп аудиторії через актуалізацію низки конкретних характеристик з метою створення сприятливих умов щодо позитивної оцінки корпоративними групами діяльності установи. Ця позитивна оцінка виступає фундаментом для формування стійкої довіри до органу влади як політичної інституції та суттєво впливає на рівень його легітимності. Сучасний етап модернізації політичних відносин в Україні актуалізує серед інших проблему підвищення довіри суспільства до органів влади всіх рівнів, державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

Саме такий феномен, як «довіра» формує фундамент готовності приймати на себе підприємницькі ризики, брати участь у громадському та державному житті, зменшує втрати на адміністрування та приваблює капітал. На жаль, за останні 24 роки незалежності люди абсолютно втратили довіру до основних інститутів держави. Як же підвищити рівень довіри населення до органів місцевого самоврядування, як зблизити взаємовідносини між владою та громадою та як залучити місцеве населення до участі у громадському житті? Варіантів відповідей може бути багато, але перш за все необхідно докласти багато зусиль, щоб сформувати «позитивний» імідж органу місцевого самоврядування. Тому обрана тема є актуальною.

Науковою розробкою проблеми формування іміджу державної установи займалися як вітчизняні, так і зарубіжні фахівці. Зовнішній аспект формування іміджу вивчали Л. Браун і М. Спіллейн. Вони довели, що зовнішні прояви прототипу іміджу особистості чи організації за певних обставин є вирішальними для створення їх позитивного образу. Дослідники Б. Брюс, Б. Джи та Н. Енкельман проаналізували імідж з точки зору його внутрішньої форми. Більшість їх припущень з цієї проблеми відображають теоретичні напрацювання у сфері сучасної іміджології. Розглянувши питання впливу іміджу на ефективність діяльності організації, П. Берд і Г Даулінг, обґрунтували, що створення іміджу та репутації є необхідною передумовою виходу окремої установи на якісно новий рівень культурних, соціальних та політичних відносин з громадськістю.

Спеціалісти з PR особливо підкреслюють, що найвагоміший вплив на зовнішні групи громадськості справляють працівники організації. Відомий професор маркетингу Г. Даулінг зазначає: «Коли співробітники не відчувають поваги до своєї організації, це може отруїти робочу атмосферу та деморалізувати персонал, який надає послуги. У разі, якщо вони поважають свою організацію, то багато хто з них готовий надати їй усіляке сприяння. Ставлення співробітників може безпосередньо впливати на те, як сторонні люди сприймають організацію» [4, с. 37]. Тому роль внутрішньої комунікаційної сфери знаходиться в центрі постійної уваги фахівців із різних галузей. Зазначеними питаннями займалися В. Бебик, П. Берд, О. Бриза, І. Гофман, С. Колосок, І. Колосовська, Ю. Падафет, А. Панасюк, Т Пахомова, О. Перелигіна, Г. Почепцов, Е. Семпсон, М. Спіллейн, В. Шепель, В. Шпалінський та ін. Проте, теоретичне обґрунтування комплексного підходу щодо внутрішніх факторів, що впливають на імідж органу місцевого самоврядування залишається ще недостатньо розробленим.

Метою даної статті є визначення основних складових внутрішнього середовища, що впливає на формування іміджу органу місцевого самоврядування як політичної інституції.

Поставлена мета обумовлює завдання, а саме: з'ясувати внутрішні складові іміджу органу місцевого самоврядування; визначити специфічні особливості цих складових; проаналізувати стан внутрішніх складових іміджу органу місцевого самоврядування; обґрунтувати перспективи їх удосконалення.

Сприятливий образ-імідж повинен бути адекватним, оригінальним, пластичним і мати точну адресу. Бути адекватним - значить відповідати реально існуючому образу чи специфіці фірми. Бути оригінальним - означає відрізнятися від образів інших фірм (товарів), особливо однотипних. Бути пластичним - значить не застарівати, не виходити з моди, змінюючись, здаватися незмінним. Мати точну адресу - означає бути привабливим для визначеної цільової аудиторії, тобто для справжніх і потенційних замовників.

З точки зору сприйняття споживача організації розрізняють імідж:

- сприятливий, викликає позитивні емоції, що запам'ятовується, спонукає придбати продукцію компанії;

- нейтральний, що є відкритим, тобто дозволяє всім споживчим групам вписатися у позитивні відносини з організацією. Він відтинає лише нечисленні крайності серед споживачів;

- негативний, що викликає відторгнення від компанії та її продукції.

Багато іміджмейкерів, виходячи зі свого досвіду радять формувати саме нейтральний імідж. Його перевага полягає в тому, що людині не нав'язується відношення або установка до фірми. Якщо її імідж не викликає позитивних емоцій у кого-то, то принаймні він не повинен викликати негативні відносини [4].

Ми погоджуємось з цією думкою. Проте, коли мова йде про органи місцевого самоврядування, імідж необхідно формувати лише позитивний (або сприятливий). Це пов'язано з тим, що він (імідж) повинен викликати переважно позитивні емоції у мешканців сіл, селищ, міст до місцевої владної інституції, адже прийняття різних політичних рішень та підтримка місцевої влади можлива лише при повній довірі до неї мешканцями територіальної громади. У разі, як зазначають вищезазначені автори, «якщо імідж владної установи не викликає позитивних емоцій», то не буде і довіри до неї та тих політичних рішень, які приймаються органом місцевого самоврядування.

Як було зазначено вище, імідж органу місцевого самоврядування складається з зовнішніх та внутрішніх елементів сприйняття, які постійно знаходяться у взаємозалежності. Розглянемо внутрішні елементи сприйняття.

Можна стверджувати, що на внутрішній імідж органу місцевого самоврядування впливають емоційно- психологічний клімат в організації, ставлення персоналу до керівництва та до своєї організації, специфіка структурної організації та ціннісні орієнтири діяльності інституції. Тому, внутрішній імідж складається з трьох складових: персоніфікованої, організаційної та нормативно-ціннісної. Спробуємо їх дослідити.

Персоніфікована складова внутрішнього іміджу органу місцевого с амоврядування цілкомпов'язаназі специфічною особливістю органу місцевого самоврядування. Ця специфічність розкривається у двох аспектах природи функціонування органу місцевого самоврядування. Перший аспект проявляється у тому, що орган місцевого самоврядування є політичною інституцією, через яку відбувається узгодження інтересів різноманітних груп населення території. Тому, керівники органу місцевого самоврядування мають бути політичними лідерами і відповідним чином формувати імідж політичного лідера. Другий аспект розкривається в управлінський діяльності органу місцевого самоврядування. Отже, персоніфікована складова іміджу органу місцевого самоврядування має враховувати управлінський напрямок.

Робота щодо формування позитивного іміджу посадових осіб органів місцевого самоврядування має стати одним із провідних напрямів розвитку органів місцевого самоврядування в Україні. Важливим фактором формування позитивного іміджу влади в Україні є ставлення громадян до місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це пояснюється тим, що, по-перше, на ці органи влади передусім покладається відповідальність за життєзабезпечення населених пунктів, вирішення щоденних нагальних питань місцевих жителів, адже саме до цих органів влади громадяни звертаються найчастіше. По друге, чисельність державних службовців органів державної влади регіонального та місцевого рівнів і посадових осіб місцевого самоврядування значно перевищує чисельність апарату центральних органів державної влади [10].

Питання формування позитивного іміджу зазначених осіб вимагає постійної уваги. Адже зведення цієї діяльності лише до публікацій у засобах масової інформації зі звітами про певні заходи, гонитва за дешевою популярністю або повне відсторонення від роботи з іміджем може завдати серйозних проблем. При цьому, розглядаючи тему іміджу посадових осіб місцевого самоврядування, слід пам'ятати, що вони являють собою професійну групу, що забезпечує виконання управлінських функцій. І зводити уявлення про них до примітивного сприйняття крізь призму побутових скандалів, любовних інтриг та родинних стосунків некоректно. Саме професіоналізм як вищий рівень психофізіологічних і особистісних змін спеціаліста, які відбуваються в результаті тривалого виконання службових обов'язків і забезпечують ефективність вирішення управлінських завдань, має стати головним критерієм у системі оцінок відповідності особи займаній посаді [10, с. 289].

Як же всесторонньо оцінити публічну діяльність органу місцевого самоврядування? Чи можливо порівняти між собою рівень прозорості, відкритості та підзвітності муніципальних інституцій у їхній взаємодії з місцевим населенням? Так, це можливо. У демократичних суспільствах вже стало звичним розцінювати публічність влади як базову ознаку належного врядування (good governance) та як дієвий спосіб запобігання корупції. Вважається, що на рівні місцевого самоврядування, де влада є найбільш наближена до населення і надає їм основні суспільні послуги, саме публічність владних інституцій має позитивний вплив на якість життя громадян.

Прикладом цього є комплексне дослідження, яке є результатом спільної роботи Мережі партнерів з вимірювання Індексу публічності місцевого самоврядування, проведення якої стало можливим завдяки ініціативі Львівським представництвом Громадської мережі ОПОРА. У 2013 році кампанія вимірювання охопила 11 міст, а в 2014 році об'єктом моніторингу стали муніципалітети усіх обласних центрів України (крім АР Крим).

Найбільш активна фаза моніторингу припала на липень-вересень 2014 року і включала в себе подання та опрацювання відповідей на інформаційні запити, аналіз контенту офіційних веб-сайтів та друкованих видань муніципалітетів, моніторингові візи та безпосереднє спостереження за роботою органів та посадових осіб місцевого самоврядування, опрацювання місцевих нормативно-правових актів.

Практичний інструмент, що дозволяє всесторонньо оцінити та порівняти між собою рівень прозорості, відкритості та підзвітності муніципальних інституцій у їхній взаємодії з мешканцями, є індекс публічності. У вищезазначеному дослідженні публічність розцінюється як збірне поняття, що включає в себе три взаємопов'язані принципи належного врядування - прозорості, відкритості та підзвітності. Основна мета індексу публічності в тім, щоб зрозуміти, наскільки публічно приймаються рішення і втілюється в життя політика муніципалітету, і яким є внесок основних суб'єктів місцевого самоврядування в цей процес.

Так, в результаті дослідження виявилося, що у 2014 р. органи та посадові особи місцевого самоврядування стали більш закритими у поширенні інформації про результати своєї діяльності та у щоденній взаємодії з мешканцями. 48% з можливих 100% - такий сукупний середній показник публічності органів та посадових осіб місцевого самоврядування по Україні. У резюме дослідження чітко зазначається, що «жодна з міських рад в обласних центрах України не досягла показників публічності більшого за 80%, що дозволило б класифікувати такий муніципалітет як цілком публічний. Навіть лідери рейтингу - Івано- Франківська та Вінницька міські ради з показником 67% і 63% відповідно класифікуються як муніципалітети, що мають лише задовільний рівень публічності. Тоді як більшість міських рад за результатами моніторингу віднесено до групи муніципалітетів з низьким рівнем публічності. Трохи кращі результати в цьому переліку демонструють Київська (58%), Сумська (57%) та Луцька (56%) міські ради, тоді як Луганська та Херсонська міські ради замикають список міст з низьким рівнем публічності. Діяльність же двох міських рад - Черкаської і Донецької (з показником 37% і 34% відповідно) формально класифікується як непублічна».

Отже, вищезазначене дослідження свідчить про те, що по Україні в середньому відзначається досить низький рівень публічності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, що, у свою чергу призводить до відсутності дієвого діалогу між представниками влади і громадою, зниження довіри до місцевих владних інституцій, а в цілому - до зниження їх іміджу.

Невід'ємним атрибутом будь-якої внутрішньої іміджевої системи є структура. Вона визначає механізми взаємодії різних структурних підрозділів, рівень адаптаційної здатності та самозбереження, форми та методи реакції на зовнішні збурення. Специфічність функціонування органу місцевого самоврядування накладає свій відбиток на структуру. Основним призначенням цього органу є створення сприятливих умов для існування території та розвитку територіальної громади. Враховуючи це, структура органу місцевого самоврядування має відповідати потребам території і вчасно реагувати на запити територіальної громади.

Важливим внутрішньою складовою формування іміджу органу місцевого самоврядування є нормативно-ціннісна. Організаційні цінності - система загальноприйнятих норм, принципів та правил працівників установи, яка виступає об'єднуючою силою всередині колективу та робить організацію більш стійкою та адаптованою до більшості руйнівних факторів.

У дослідженнях, що стосуються основних цінностей інституту державної служби, ключовими визначаються такі:

- нейтральність - власні переконання працівників органів державної влади не повинні мати значення і це дає можливість працювати з представниками чи прихильниками будь-якої політичної течії;

- професійна честь - її засади сформовані в правових нормах, правилах поведінки державного службовця і повинні включати такі моральні якості, як лояльність, безпристрасність, гордість за виконання справи;

- чесність і непідкупність - державний службовець не може представляти інтереси приватних осіб чи комерційних структур;

- відповідальність - усвідомлення важливості покладених на державну особу функцій та власної ролі у їх виконанні [11].

Формування та зміцнення відповідних організаційних цінностей відбувається в тому випадку, коли створюються економічні, правові та психологічні умови.

Організація - це складний організм, основою життєвого потенціалу якого є організаційна культура: те, заради чого люди стали членами організації; те, як будуються відносини між ними; які стійкі норми і принципи життя та діяльності організації вони поділяють; що, на їхню думку, добре, а що - погано, і багато іншого з того, що відноситься до цінностей, норм, сімейному укладу, віруваннями, переконанням і т.д. Все це не тільки відрізняє одну організацію від іншої, а й в істотній мірі зумовлює їх успішне функціонування і виживання в довгостроковій перспективі [9].

Якщо говорити про «душу» організації, то нею і є організаційна культура. Як певна характеристика організації корпоративна культура виконує чотири основні функції [2]:

1. Є вираженням індивідуальності організації;

2. Є носієм корпоративного здорового глузду, який найчастіше проявляється у звичках;

3. Сприяє формуванню колективної відданості організації (лояльності або патріотизму працівників);

4. Служить психологічною гарантом стабільності соціальної системи організації [3].

Існують різні класифікації корпоративних культур.

К. Камерон та Р. Куінн виділяють 4 основні типи культури [6]:

1. Ієрархічна культура. Даний тип заснований на самому ранньому підході до трактування організації - на роботі німецького соціолога Макса Вебера, який вивчав європейські урядові організації 1800-х роках. Він запропонував сім характеристик, з часом визнаних класичними атрибутами бюрократії (правила, спеціалізація, система відбору за оцінками, ієрархія, роздільна власність, знеособлення, облік). Відповідність цим характеристикам гарантувало високу ефективність. До 1960-х років фактично в будь-якій книзі з менеджменту та організаційним наук приймалося допущення, що ієрархія, або бюрократія Вебера, є ідеальна форма організація, оскільки вона призводить до стабільного, рентабельному, у високому ступені однаковому випуску продукції та надання послуг. Беручи уваги відносну стабільність зовнішнього оточення, можна було інтегрувати та координувати завдання та функції, підтримувати однаковість продукції і послуг, тримати під контролем робітників і виконувані роботи. Ключовими цінностями успіху вважалися чіткі лінії розподілу повноважень з прийняття рішень, стандартизовані правила і процедури, механізми контролю та обліку.

Дана організаційна культура характеризується як формалізований і структуроване місце роботи. Тим, що роблять люди, керують процедури. Ефективні керівника - це хороші координатори і організатори. Важливим є підтримкою плавного ходу діяльності організації. Довгострокові піклування організації полягають у забезпеченні стабільності, передбачуваності та рентабельності. Організацію об'єднують формальні правила і офіційна політика.

2. Ринкова культура. Ринкова культура ґрунтується на формі організації, яка почала набувати популярності в 1960-х роках, коли організації все частіше виявлялися перед обличчям нових викликів конкуренції. Ця культура базувалась на роботі Олівера Вільямсона, Білла Оучі та їхніх колег. Свою назву вона отримала через те, що даний тип організації функціонує як ринок, тобто орієнтованої на зовнішнє оточення, а не на свої внутрішні справи. Стрижневими цілями, які домінують у організація ринкового типу, є конкурентоспроможність і продуктивність. Вони досягаються завдяки сильному акценту на зовнішніх позиціях і контролі.

Базисні допущення ринкової культури полягають у наступному:

- зовнішнє оточення - це не милість понад, а ворожий виклик;

- споживачі перебірливі і зацікавлені в придбанні цінностей;

- організація займається бізнесом з метою посилення свого положення в конкуренції;

- головне завдання менеджменту - вести організацію до продуктивності, результатам і прибуткам.

Ця культура - це місце для роботи, орієнтованої на результати. Лідери є твердими господарями і суворими конкурентами. Вони непохитно і вимогливі. Організація пов'язує воєдино прагнення перемагати. Довгострокова турбота концентрується на конкурентних діях і досягнення розтягнутих у часі цілей.

3. Кланова культура. Назва кланової, ця культура отримала внаслідок нагадування організацію сімейного типу. Після вивчення японських фірм в кінці 960 х і початку 1970-х років ряд дослідників прийшли до висновку про існування фундаментальних відмінностей між ринковими та ієрархічними формами організаційних конструкцій в Америці і клановими формами цих конструкцій в Японії. Форми кланового типу пройняті розділяються усіма цінностями і цілями, згуртованістю, співучастю, індивідуальністю і відчуттям організації як «ми».

Кланова культура характеризується як дружне місце роботи, де люди мають багато спільного і довіряють один одному. Вона нагадує велику родину. Лідери мислять як вихователі і, можливо, навіть як батьки. Організація тримається разом, завдяки відданості та традиції. Висока обов'язковість організації. Вона робить акцент на довгостроковій вигоді від вдосконалення особистості, надає значення високого ступеня згуртованості колективу і моральному клімату. Успіх визначається в термінах здорового внутрішнього клімату та турботи про людей. Організація заохочує бригадну роботу, участь людей у бізнесі і злагода.

4. Адхократична культура. З'явився в кінці ХХ ст. тоді, коли світ переходить з ери індустрії в еру інформації. Слово «адхократія» походить від латинського «ad hoc» (із нагоди) і визначає якусь тимчасову, спеціалізовану, динамічну організаційну одиницю. Більшість людей виконують свої обов'язки у складі адхократичної цільової бригади чи комітету, які розпускаються, як тільки виконано поставлене завдання. Головна мета адхократії - прискорювати адаптивність, забезпечувати гнучкість і творчий підхід до справи в ситуаціях, для яких типова невизначеність, двозначність і / або перевантаження інформацією.

У даній культурі відбувається перетікання влади від одного індивіда до індивіда або від однієї цільової бригади до іншої залежно від проблеми, яка заявляє про себе в даний момент часу. Яскраво виражений акцент на індивідуальності, заохочення ризику і передбачення майбутнього, тому що кожен працівник такої організації виявляється причетним до виробництва, спілкування з клієнтами, дослідження і розвитку тощо.

Адхократична культура характеризує динамічний, підприємницьке і творче місце роботи. Люди готові жертвувати собою і йти на ризик. Ефективне лідерство полягає в умінні передбачати, новаторство та орієнтації на ризик. Сполучною сутністю організації є відданість експериментування і новаторства.

Якщо говорити про органи влади в Україні, то в їх межах більше розповсюдженою є гібридний тип культури, а саме бюрократично-кланового типу. При цьому для формування сприятливого іміджу органу місцевого самоврядування більш ефективним є ринково-адхократичний тип культури у сучасних умовах постіндустріального суспільства.

Таким чином, у статті досліджено основні внутрішні складові формування сприятливого іміджу органу місцевого самоврядування. До цих складових відноситься: персоніфікована - діяльність, навички керівників та службовців органів влади, поєднує у собі політичні та управлінські елементи; організаційну - форму структурування органу місцевого самоврядування, що має гнучко реагувати на зовнішні виклики та ефективно виконувати покладені перед нею завдання; нормативно- ціннісну, що уособлює певний тип корпоративної культури.

Імідж органу місцевого самоврядування складається не тільки з внутрішніх складових, а і зовнішніх. Тому, дослідженню зовнішніх складових іміджу органу місцевого самоврядування як політичної інституції будуть присвячені майбутні дослідження.

Список використаних джерел

1. Артим І. Факторно-критеріальний підхід до оцінки ефективності державного управління / І. Артим // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління УАДУ при Президентові України / За заг. ред. А. О. Чемериса. - Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. - Вип.3. - С.68-74.

2. Білик Р Критерії ефективності діяльності районної державної адміністрації / Р Білик // Вісник УАДУ. - 2001. - №2. - Ч.1. - С.68-71.

3. Вернеке Х. Ю. Революция в предпринимательской культуре. Фрактальное предприятие: пер. с нем. яз. / Х. Ю. Веренке. - М.: МАИК «Наука/Интерпериодика», 1999. - 280 с.

4. Даулинг Г. Репутация фирмы: создание, управление и оценка эффективности / Г. Даулинг. - М.: Имидж-контакт: инфра-М, 2003. - 368 с.

5. Індекс публічності місцевого самоврядування [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://opora.lviv.ua/?p=3799.

6. Камерон К. Диагностика и изменение организационной культуры / К. Камерон, Р Куинн; пер. с англ. под ред. И. В. Андреевой. - СПб.: Питер, 2001. - 320 с.

7. Колосовська І. І. Формування іміджу місцевих державних адміністрацій в Україні: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00. 02 / Національна академія державного управління при Президентові України. - К., 2004. - 20 с.

8. Колосок С. В. Зв'язки з громадськістю у формуванні іміджу органів державного управління: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00. 01 / Національна академія державного управління при Президентові України. - К., 2003. - 20 с.

9. Кочеткова А. И. Введение в организационное поведение и организационное моделирование / А. И. Кочеткова. - 3-е изд. - М.: Дело, 2007. - 944 с.

10. Серьогін С. М. Державний службовець у відносинах між владою і суспільством: монографія / С. М. Серьогін. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2003. - 456 с.

11. Тертичка В. Культура державного управління як основа діяльності місцевого самоврядування / В. Тертичка // Вісник НАДУ при Президентові України. - 2002. - №2. - 240 с.

12. Savage G., Nix T. Whitehead and Blaire J. Strategies for Assessing and Managing Organizational Stakeholders / The Executive. - 1991. - №5. - P.61-75.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Поняття місцевого самоврядування, основні засади організації та здійснення, історія становлення і розвитку в Україні. Характеристика ознак місцевого самоврядування та структура органів. Необхідність утвердження місцевого самоврядування у містах.

    контрольная работа [48,9 K], добавлен 16.12.2012

  • Поняття та основнi концепції органів місцевого самоврядування. Принципи місцевого самоврядування в Україні, а також система, функції. Прохождення служби в органах місцевого самоврядування. Посади в органах місцевого самоврядування. Статті Закону України.

    курсовая работа [42,2 K], добавлен 08.11.2008

  • Фактори, що визначають стан місцевого самоврядування, їх проблематика. Економічна основа. Повноваження, делегування повноважень. Особливості української моделі місцевого самоврядування. Концептуальне та законодавче визначення оптимальної децентралізації.

    реферат [40,1 K], добавлен 04.04.2008

  • Місцеве самоврядування - право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ в інтересах місцевого населення. Служба в органах місцевого самоврядування в Україні.

    реферат [36,3 K], добавлен 02.05.2008

  • Необхідність посилення політичного статусу місцевого самоврядування як низового рівня публічної влади. Обґрунтування пріоритетності реформи місцевого самоврядування по відношенню до галузевих реформ. Впровадження нових конституційних норм у даній сфері.

    статья [35,1 K], добавлен 24.01.2014

  • Особливості конституційної конструкції та моделі місцевого самоврядування в Україні. Проблеми реалізації права територіальної громади на місцеве самоврядування на законодавчому рівні. Неконституційні чинники впливу на розвиток місцевого самоврядування.

    курсовая работа [41,1 K], добавлен 25.09.2014

  • Історія розвитку місцевого самоврядування з часів Київської Русі: міське віче, Магдебурзьке право, українські комітети центральної Ради, Радянська система. Правові основи місцевої влади за роки незалежності. Порядок формування доходів місцевих бюджетів.

    реферат [52,8 K], добавлен 11.11.2010

  • Теоретичні основи місцевого самоврядування. Історія функціонування територіальних громад на теренах України. Поняття та система місцевого самоврядування. Повноваження, функції і гарантії. Представницькі органи і реформування місцевого самоврядування.

    дипломная работа [124,5 K], добавлен 30.03.2009

  • Розкриття терміну "місцеве самоврядування" у нормативних актах Європейської Хартії. Визначення поняття і задач муніципальної влади як права територіальної громади на самостійне вирішення питань регіонального значення згідно положенням Конституції України.

    статья [23,7 K], добавлен 30.12.2010

  • Публічно-правова природа місцевого самоврядування. Дослідження основних теорій походження місцевого самоврядування (вільних громад, громадської, державницької, а також радянської, теорії муніципального соціалізму, дуалізму та соціального обслуговування).

    реферат [33,5 K], добавлен 20.04.2010

  • Загальна характеристика основних проблем місцевого самоврядування в Україні. Аналіз формування органів самоврядування через вибори. Несформованість системи інституцій як головна проблема інституційного забезпечення державної регіональної політики України.

    реферат [23,1 K], добавлен 01.10.2013

  • Поняття та конституційні принципи місцевого самоврядування, їх закріплення в чинному законодавстві. Місцеве самоврядування в Україні як частина організації управлінської діяльності в державі. Система й організаційно-правові форми місцевого самоврядування.

    реферат [53,7 K], добавлен 29.10.2010

  • Становлення й розвиток місцевого самоврядування. Розвиток та формування громадянського суспільства в європейський країнах. Конституційний механізм політичної інституціоналізації суспільства. Взаємний вплив громадянського суспільства й публічної влади.

    реферат [23,4 K], добавлен 29.06.2009

  • Історія розвитку місцевого самоврядування в Україні, етапи реформування місцевої влади. Правова основа діяльності місцевих Рад народних депутатів. Поняття державних органів місцевого самоврядування. Конкуренція між посадовими особами в регіонах.

    реферат [45,2 K], добавлен 11.12.2009

  • Дослідження вчення про місцеве самоврядування в європейських країнах. Становлення демократії у Франції. Історичні факти та події, які вплинули на подальший розвиток місцевого самоврядування у країні. Встановлення самостійності територіальних громад.

    статья [31,1 K], добавлен 31.08.2017

  • Історія розвитку місцевого самоврядування в Європі, закладення теоретичних основ вчення про нього та прийняття міжнародних документів. Становлення місцевого самоврядування в Україні з урахуванням досвіду демократичних держав, його конституційні засади.

    статья [34,5 K], добавлен 20.08.2013

  • Організаційно-правові засади функціонування системи місцевого самоврядування в Україні. Аналіз сучасного стану формування, діяльності та система функцій місцевих держадміністрацій, структурно-функціональне забезпечення реалізації влади на рівні району.

    дипломная работа [273,6 K], добавлен 19.11.2014

  • Повноваження та головні сфери діяльності виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Структура та основні елементи системи місцевого самоврядування. Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування, джерела коштів та їх розподіл.

    контрольная работа [17,9 K], добавлен 23.03.2011

  • Аналіз поняття муніципального права; ознаки, система, органи і посадові особи місцевого самоврядування, його матеріально-фінансова та організаційно-правова основа. Порядок формування, організація роботи органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

    курсовая работа [58,5 K], добавлен 11.11.2010

  • Сільські, селищні, міські територіальні громади та їх повноваження. Органи місцевого самоврядування, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Головні повноваження осіб, які працюють в органах місцевого самоврядування.

    контрольная работа [34,4 K], добавлен 03.12.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.