Сучасний стан і тенденції злочинності у зарубіжних країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат з кримінології

на тему:

" Сучасний стан і тенденції злочинності у зарубіжних країнах"

План

Вступ

1. Динаміка злочинності в РФ і за кордоном

2. Соціальне і біологічне в особистості злочинця

3. Порівняльний аналіз зарубіжної злочинності

4. Поняття організованої злочинності та її характерні риси за кордоном

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Основним елементом предмета кримінології є злочинність, її природа і сутність, властиві їй закономірності виникнення, розвитку, зміни.

Кримінологія вивчає злочинність, як соціальне та правове явище. Поєднання правового та юридичного аспектів проглядаються у змісті злочинності, її походження, в утворюючих її елементах.

Злочинність, її сутність, походження, характеристики і показники вивчаються кримінологією для того, щоб пізнати причинно-наслідкові зв'язки цього явища, її внутрішню структуру, без чого не можна грамотно здійснювати заходи щодо її попередження, контролю, тобто домогтися практичного результату в сфері боротьби з цим негативним явищем.

Злочинність - складне явище, яке представляє перед нами перш за все у вигляді різних злочинів. Злочин можна розглядати з позицією кримінального права та кримінології.

При кримінально-правовому підході воно розглядається як відносно ізольований акт порушення людиною кримінальної заборони. Увага при цьому зосереджується на юридичному аналізі складу злочину в єдності 4-х елементів: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони.

При кримінологічної підході злочин характеризується одночасно у контексті умов зовнішнього для людини середовища та характеристик самої людини, і не як одночасний акт, а як певний процес, який розгортається в просторі і в часі.

З цього випливає, що кримінологічний підхід спрямований на виявлення причин і умов злочину, особливостей характеристики особи, яка вчинила злочин, соціальних наслідків злочинної поведінки.

Таким чином, кримінологічний підхід розглядає злочин у контексті зовнішніх для людини умов середовища та його особистісних характеристик.

З злочинами люди повсякденно зіштовхуються протягом всієї історії людства. Реалії розвитку та існування людського суспільства такі, що суспільствонароджує злочинність і, як наслідок, змушена боротися з нею. А по тому факту, що це явище існувало протягом всієї історії людства, а наука, його вивчає, з'явилася набагато пізніше, може створитися враження, що люди не дуже були стурбовані існуванням злочинності в суспільстві.

Розглянемо злочинність у зарубіжних державах, її динаміку.

1. Динаміка злочинності в РФ і за кордоном

Динаміка злочинності - це тимчасове рух злочинності в бік зростання, зниження, стабілізації за рівнем та структурою.

Середньорічні темпи приросту за коефіцієнтом зареєстрованих тільки восьми (індексних) видів злочинів складають з 1960 р . в США - 3,4%, у Франції (без автотранспортних кримінально караних діянь) - 3,7, у Німеччині - 2,45, Англії та Уельсі - 4,6, Японії - 4,4, Росії - 4,4% ' . Половина зареєстрованих злочинів у країні припадає на крадіжку чужого майна, найбільше - вантажів на залізничному, повітряному, водному транспорті. Потім за поширеністю слід шахрайство та умисне знищення або пошкодження майна, вчинені шляхом підпалу.

Порівняльний аналіз рівня злочинності в Росії та розвинених державах хоча і утруднений огляду на відмінності в кримінальному законодавстві і методикою реєстрації, тим не менш, сьогодні в умовах транснаціоналізації злочинності та інтернаціоналізації боротьби з нею він необхідний. Більш коректні зіставлення за коефіцієнтом злочинності, тобто за кількістю зареєстрованих злочинів на 100 тис. населення. При цьому треба обмовляти, що в США реєструється лише індексний злочинність, тобто вісім видів злочинів.

У Франції і Японії не реєструється автотранспортна злочинність. ООН вимагає для оглядів про стан злочинності в світі дані про 12 видах злочинів. Строго кажучи, їх і слід враховувати при зіставленні рівнів злочинності в абсолютному виразі і за коефіцієнтом злочинності. За допомогою Інтернету можна регулярно знайомитися з такими оглядами ООН. У 2000 р . коефіцієнт злочинності в США дорівнював 4124, Німеччині - 7625, Японії - 1924, Росії - 2028.

2. Соціальне і біологічне в особистості злочинця

Вплив соціально-біологічних факторів на злочинну поведінку дозволяє визначити і пояснити рівень насильно-агресивної злочинності, злочинності неповнолітніх, рецидивної злочинності, жіночої злочинності.

Біологічне в людині є фізіологічним фундаментом розвитку його соціальної сутності.

Так, особи з фізичними і психічними аномаліями більш схильні до впливу криміногенних факторів.

Особам з девіантною поведінкою утруднено освоєння ними соціально корисних рис, особливо для адаптації особистості до зовнішнього середовища (наркоманам, алкоголікам, дебилам, маніякам); ослаблений контроль за поведінкою, який призводить, як правило, до порушенні.

Людина-біосоціальна система. Особистість людини соціальна.

Власне біологічні або психіатричні властивості без взаємодії з умовами виховання і ситуацієюдіяння криминологически нейтральні.

Деякі з них обов'язково у взаємодії з криміногенними умовами можуть стати криміналізуються психолого-психіатричними факторами, які полегшують вчинення злочинів і направляють поведінку людини в певне русло, найчастіше насильно-сексуальне.

Якщо злочинність переходить у спадок, то число злочинців повинно бути досить стійким.

Адже гени людини не змінюються з року в рік, а зберігаються незмінними протягом тисячоліть. Однак цифри злочинності такої стійкості не мають. Так, в Росії з 1876 по 1889 р . злочинність зросла на 57%, а чисельність населення тільки на 1,5%. У Франції з 1831 по 1880 рік злочинна росла в сім разів швидше, ніж чисельність населення. У США з 1900 по 1972 рік жіноча злочинність зростала в три рази швидше, ніж чисельність населення; в США з 1900 по 1972 рік жіноча злочинність зростала в три рази швидше чоловічої. Коли Німеччина була розділена на західну і східну, злочинність у ФРН була в шість разів вище, ніж в НДР (1969р).

3. Порівняльний аналіз зарубіжної злочинності

Зростання соціальних протиріч у сучасному капіталістичному світі зумовив, на думку західних соціологів, небувалі розміри злочинності. У США, наприклад, щорічно реєструється близько 12 млн. тяжких злочинів, у тому числі понад 6 млн. крадіжок зі зломом, 600 тис. бандитських нападів, близько 500 тис. пограбувань. При цьому розкривається лише 20% злочинів, що фігурують в "Індексі з найважливіших злочинів". У Франції щороку в поліцію надходить до 500 тис. заяв про пограбування та крадіжки. Аналогічне становище наголошується у ФРН, Італії та інших країнах.

Масовий характер злочинності супроводжується перетворенням багатьох видів злочинної діяльності на джерело наживи та бізнесу. Зростає рецидивна злочинність як один з показниківтенденції до професіоналізації злочинності.

Західні соціологи і кримінологи намагаються пояснити причини нестримного зростання злочинності і знайти ефективні заходи боротьби з нею. Саме томупрофесійна злочинність все частіше стає предметом їх наукових досліджень. Потрібно відзначити, що і західній кримінології професійна злочинність не з'явилася спеціальним об'єктом монографічних досліджень. Як правило, вона розглядалася при аналізі загальної злочинності чи окремих її видів. Дещо інше становище спостерігається в дослідженні проблем організованої злочинності, що мабуть, пов'язано з більшою її небезпекою і поширеністю.

Разом з тим соціологічна і кримінологічна література, інші джерела інформації дозволяють в достатній мірі проаналізувати стан теоретичних і практичних аспектів злочинності у ряді розвинених країн. Західні кримінологи відносять професійну злочинність в основному до області майнових злочинів. Професійні злочинці, на думку західних кримінологів, зазвичай скоюють злочини проти власності, здобуваючи собі, таким чином, засоби до життя.

До професійних злочинцямтакож відносяться особи, які не причетні до організованої злочинності, але присвятили себе вчинення таких злочинів, як злом сейфів, пограбування банків, грабежі, крадіжки з готелів і шахрайство. З професійної злочинністю значною мірою пов'язується і злочинність рецидивістів.

Таким чином, погляди сучасних західних кримінологів на проблему професійної злочинності мало чим відрізняються від оцінок цього явища криміналістами минулого століття. Але на відміну від них сучасні фахівці більше уваги приділяють механізму освіти професійно-злочинної поведінки, ознак цього явища і особи злочинця. Вони, наприклад, вважають, що злочинці вчаться своєму ремеслу, як і всі інші фахівці, і людина стає професійним злодієм або в результаті навчання його певними особами в певній мікросередовищі, або в результаті того, що навчається сам за допомогою, так званого методу спроб і помилок.

Як видно, при дослідженні механізму освіти професійно-злочинної поведінки західні кримінологи більше уваги приділяють його зовнішній стороні, уникаючи, як правило, пояснення причин його виникнення. Тепер проаналізуємо позиції західних кримінологів щодо ознак, що характеризують саму професійно-злочинну діяльність.

До таких ознак американський кримінолог Р. Колдуелл відніс такі:

1) заняття злочинами як бізнесом, спеціалізація на якому-небудь одному типі посягань;

2) вміння чітко діяти, ретельно планувати злочину, технічно їх оснащувати і виконувати з майстерністю;

3) удосконалення в процесі злочинної діяльності своїх знань та досвіду;

4) ставлення до злочину як до своєї кар'єри, підпорядкування цієї діяльності свого світогляду;

5) ототожнення себе з злочинним світом.

До професійних злочинцям, у яких найбільш яскраво проявляються вказані ознаки, Р. Колдуелл відносив у першу чергу шахраїв, фальшивомонетників і кишенькових злодіїв. Неважко переконатися: хоча перераховані ним ознаки і систематизовані, вони мало чим відрізняються від ознак, вивчених криміналістами минулого століття, що не може не свідчити про певні закономірності в розвитку злочинно-професійної поведінки.

Найбільш вдала класифікація злочинців була дана І. Маккін. У ній враховувалися такі оціночні чинники, як злочинна кар'єра, підтримка злочинної поведінки, з боку групи, співвідношення злочинних і законослухняних моделей поведінки, реакція з боку суспільства, а також види протиправної діяльності. Він виділяв наступні вісім типів злочинців:

1) особи, які вчиняють насильницькі злочини проти особи;

2) особи, епізодично вчиняють злочини проти власності;

3) особи, які вчиняють посадові злочини;

4) особи, які вчиняють політичні злочини;

5) особи, які вчиняють злочини, що порушують публічний порядок;

6) особи, які вчиняють звичайні злочини;

7) особи, які беруть участь в організованій злочинності;

8) професійні злочинці.

З даної їм типології систем злочинної поведінки і їх критеріїв особливий для нас інтерес представляють три види: "звичайні" злочини, організована і професійна злочинність.

На думку вказаного автора, професійна злочинність відрізняється від організованої не тільки видами злочинів, але і протиправними зв'язками з державним апаратом (корупції), приналежністю особи до цієї групи.

Десь близько до професійної примикає "звичайна" злочинність, що приносить злочинцеві лише додатковий дохід.

Проте в цілому обмежити звичайного злочинця від професійного досить складно, тому що останній, наприклад, може теж робити "звичайні" злочини. Диференціювати їх за ступенем злочинного доходу також важко. Але автор досить переконливо показує відмінні ознаки професійного злочинця на загальному тлі антигромадської діяльності тих чи інших категорій правопорушників:

1) вчинення злочинів як джерело засобів існування;

2) усвідомлення себе злочинцем;

3) певне положення в злочинному світі і приналежність до середовищі професійних злочинців.

Причому становище в цьому середовищі досягається вчиненням злочинів, а злочинна поведінка наказується груповими неформальними нормами.

Слід зазначити, що як і вчені 19 століття - початку 20 століття, сучасні зарубіжні кримінологи не дають визначення професійної злочинності. Вони лише констатують, що професійна злочинність включає шахрайство, крадіжки з магазинів, кишенькові крадіжки, фальшивомонетництво, підробку документів. Однак це занадто обмежений, на мій погляд, перелік професіоналізовані видів злочинів, якщо взяти до уваги, що до центрального ознакою професійного злочинця відноситься існування його за рахунок злочинної діяльності.

Можна відзначити, що професійні злочинці більше схильні до наркоманії та алкоголізму: відповідно 36% і 30%. Проте за своєю поведінкою в місцяхпозбавлення волі вони нічим не відрізняються від основної маси засуджених.

Таким чином, можна прийти до висновку, що наявні в зарубіжній кримінології теоретичні розробки проблеми професійної злочинності не досить чіткі і зручні для використання в практичних цілях - для вивчення особистості професійного злочинця, класифікації її видів, розробки заходів боротьби і т.д.

Крім того, професійну злочинність нерідко ототожнюють з формами організованої злочинності. Оскільки ці види злочинності мають багато спільного і становлять для нашого суспільства вже не тільки теоретичний інтерес, доцільно також розглянути основні положення, пов'язані також з поняттям організованої злочинності.

4. Поняття організованої злочинності та її характерні риси за кордоном

Визначення організованої злочинності було дано в США міністерством юстиції і ФБР в 1975 році для використання його у спеціальних програмах боротьби з цим явищем. Згідно з цим визначенням, "організована злочинність є діяльність будь-якої групи осіб, чиї основні заняття пов'язані з порушенням кримінальнихзаконів з метою отримання нелегальних доходів, а також можливості займатися рекетом і у випадках необхідності складними фінансовими маніпуляціями".

Слід зазначити, що організовану злочинність в багатьох штатах США визначають по-різному, але суть зводиться до одного - до наявності організації (групи), встановленої субкультури в ній і до заняття злочинним бізнесом. При цьому дефініції як правило, містять елементи, що характеризують не організована злочинність як соціальне явище, а кримінально-правові ознаки, які обумовлюють поняття організованого злочину. Зокрема, в штаті Каліфорнія під організованим злочином розуміють діяння, скоєне двома і більше особами протягом тривалого часу. Далі слідує перелік п'яти злочинних сфер:

1) рекет;

2) аморальні дії (заборонені послуги - проституція, наркотики, азартні ігри);

3) збут краденого;

4) генг;

5) терористичні групи.

Штат Делавар - "група, що діє поза законом з метою отримання для себе матеріальних вигод".

Як бачимо, організована злочинність оцінюється по-різному навіть правозастосувальними і законодавчими органами одного і того ж держави, де вона досягла значних розмірів, проникнувши в сферу економіки і управління. В останні роки відзначається тенденція до поширення дрібніших, але стійких мобільних груп злочинців, що, очевидно, забезпечує їм більшу безпеку. Тому більш вдале кримінологічне визначення організованої злочинності дано Р.Колдуелл. Він виділяє вісім основних її ознак:

1) організація групи з метою заняття злочинами як професією протягом більш-менш тривалого терміну;

2) централізація влади в руках одного або кількох членів групи;

3) створення грошових фондів для потреб організації;

4) спеціалізація групи в цілому на певних злочинах і поширення внутрішньо-функцій;

5) монополістичні тенденції;

6) корупція, яке виражається в створенні системи зв'язків з суддями, поліцейськими, лікарями, політичними діячами, адміністрацією;

7) встановлення жорсткої дисципліни, неухильне підпорядкування встановленим правилам поведінки;

8) ретельне планування з мінімальним ризиком злочинних операцій. І хоча окремі ознаки деталізують один одного (наприклад, 4 та 8), в цілому вони дають чітке уявлення про те, з чого складається організована злочинна діяльність.

Ці структурні компоненти, виділені Р. Колдуелл, в тій чи інтерпретації повторюються в дослідженнях сучасних зарубіжних кримінологів. Так, у згадуваній раніше класифікації видів злочинної діяльності організована злочинність характеризується наступними систематизованими елементами: організація злочинного бізнесу у формі рекету, проституції, контрабанди наркотиків, азартних ігор; приналежність до групи, що наказує вчинення злочинів, службовців джерелом існування; вдосконалення злочинної діяльності та ізольованість від суспільства ; незаконна діяльність, що користується попитом з боку законослухняного суспільства; наявність економічно виправданого ризику; наявність у членів групи (мафії) великих можливостей в законослухняному суспільстві; приховування злочинної діяльності від публіки; підтримка організованої злочинності з боку політиків і поліції. закономірність злочинець біологічний російський

Подібна ж злочинність спостерігається в Італії та Японії. В інших країнах вона виражається не в формі мафії. Наприклад, фахівці ФРН, відзначаючи виключну суспільну небезпеку організованої злочинності, розуміють під нею і описують стійкі організовані групи, які займаються різними видами корисливо-насильницьких злочинів.

Висновок

Характерними рисами сучасної організованої злочинності є її мобільність, проникнення у сфери економіки, державного управління високорозвинених країн, що веде до зміни її структури, злочинної орієнтації та географії. Організована злочинність в зв'язку з цим, набуває міжнародного характеру, коли злочинніорганізації мають свої філії і представників у інших країнах. А це в свою чергу веде до зміни структури злочинності в тій чи іншій країні, де обгрунтовується мафія. Останнє особливо яскраво можна простежити на динаміці посягань, пов'язаних з викраденням культурних цінностей, збутом наркотиків, проституцією, азартними іграми.

Отже, професіоналізація злочинця, згідно зарубіжної кримінології, - закономірний процес стійкої протиправної діяльності, який зумовлює формування двох взаємопов'язаних видів злочинності - професійної та організованою.

Список використаної літератури

1. Кримінологія. / Под ред. А.І. Борговий. - М, 1997.

2. Ю. Козлов Ю.Г. Актуальні проблеми російської кримінології / / Методологічні проблеми правознавства. - М.: МГУ, 2003.

3. Іншаков С.М. Зарубіжна кримінологія. - М., 2003.

4. Шнайдер Г.І. Кримінологія. - М., 2002.

5. http://www.nbuv.gov.ua/node/2272

6. http://stud.com.ua/

Размещено на Allbest.ru