Депутатський імунітет як політичний інститут: вітчизняний та світовий досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Депутатський імунітет як політичний інститут: вітчизняний та світовий досвід

Войтенко Ю.М.

Ключові слова: депутат, імунітет, парламент, інститут, недоторканність, правопорушення, держава, політична система, Верховна Рада України, юридична відповідальність, злочин.

У політико-правовій площині багатьох країн світу, зокрема у конституціях, зазначається, що, з одного боку, усі громадяни країни є рівними у своїх правах, з іншого, значна частина народних представників має особливе положення, зокрема наділені недоторканністю (імунітетом) за правопорушення (навіть за злочини). Виключенням є хіба що Боснія та Герцеговина, Великобританія, Нідерланди та Ватикан, у конституціях яких не міститься положення про особливу недоторканність окремих посадовців та ін. депутатський імунітет політичний

Тому, є необхідність визначення та виокремлення привілейованих осіб, як в Україні, так і в інших країнах світу. А також визначити специфіку цього привілею в Україні та зарубіжних країнах.

Проблематика депутатської недоторканності (імунітету) була об'єктом вивчення ряду вітчизняних дослідників. До них належать: О.Реєнт [8], І. Словська[11], Н. Григорук[1], Н. Грушанська [2], О. Задорожній [3], С. Шаранич [13] та ін. Ці та інші дослідники розглядали інститут депутатського імунітету під різними кутами зору: з позицій

доцільності існування в політичній системі України недоторканності у народних депутатів; порівнювали вітчизняний та світовий досвід інституту депутатського імунітету; вивчали механізми притягнення народного депутата України до відповідальності за правопорушення (зокрема за злочини) тощо.

Згідно Конституції України декілька категорій державних службовців та політиків мають особливе політико-правове становище, зокрема мають т.зв. "недоторканність" (тобто - імунітет від переслідування за правопорушення). До них належать: народні депутати України (стаття 80 КУ), Президент України (стаття 105 КУ) та судді (стаття 126 КУ).

Також у Конституції України міститься положення про рівність у правах усіх людей (стаття 21), а також, згідно статті 24: "Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками" [5]. А також у статті 29 КУ міститься ще і те, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність [5]. Тобто, у Конституції України закладено конфлікт між законами, щодо рівності громадян, та статусу тих громадян, котрі мають особливе становище перед законом (володіють імунітетом).

У даній статті розглянемо особливості політико- правового становища недоторканності (імунітету) депутатів парламенту України та країн світу.

Вітчизняна політико-правова закріплює поняття депутатська недоторканність (депутатський імунітет). Так, у рішенні Конституційного Суду України зазначається: "... депутатська недоторканність як

елемент статусу народного депутата України є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх повноважень і передбачає звільнення його від юридичної відповідальності у визначених Конституцією України випадках та особливий порядок притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання, арешту, а також застосування інших заходів, пов'язаних з обмеженням його особистих прав і свобод" [9]. У Конституції України, зокрема у 80 статті визначається, що "Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані" [5]. Таким чином, депутатська недоторканність (імунітет) в Україні є таким політико-правовим інститутом, який дає можливість народному депутату безперешкодно виконувати свою репрезентативну, законотворчу та законодавчу функцію.

Разом з тим у п.2 стт.27 Закону України "Про статус народного депутата України" зазначається: "Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо" [4]. Також у статті 37 цього закону зазначається про відповідальність за посягання на честь, гідність не тільки народного депутата України, а й на членів його сім'ї та родичів, а також його помічників - консультантів (яких, до-речі, може бути згідно даного закону аж до 31, з яких 4 є державними службовцями) [4]. У п.2 цієї статті (37) визначено, що близькі родичі народного депутата України це: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки народного депутата [4].

Згідно Конституції та законів України, лише Верховна Рада України більшістю голосами може притягнути народного депутата до юридичної відповідальності за будь-які протиправні дії. Причому така відповідальність розповсюджується на усіх народних депутатів.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року №9-рп/99, для одержання згоди Верховної Ради України на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності та його арешт, відповідний прокурор повинен внести в парламент подання перед пред' явленням цьому депутату звинувачення або дачу санкції на його арешт [10]. Також у даному Рішенні зазначається, що "у разі пред'явлення громадянину України обвинувачення у вчиненні злочину та/або його арешту до обрання народним депутатом України подальше провадження у кримінальній справі стосовно такого депутата може бути продовжено за наявності згоди Верховної Ради України на його притягнення до кримінальної відповідальності та/або перебування під вартою" [10].

Якщо ж визначити період на який поширюється депутатський імунітет, то у Рішенні Конституційного

Суду України від 27 жовтня 1999 року№9-рп/99 зазначається: "... депутатська недоторканність поширюється на народного депутата України з моменту визнання його обраним за результатами виборів засвідченими рішенням відповідної виборчої комісії, і до моменту припинення у встановленому порядку депутатських повноважень" [10].

Також, згідно Кримінального кодексу України (стаття 344) забороняється незаконний вплив на народного депутата України з метою "перешкодити виконанню ними службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень" [6].

Депутатський імунітет у вітчизняній політичній площині, як показує практика, спокушає багатьох боротися за цей особливий привілей, щоб не бути притягнутим до юридичної відповідальності. Очевидно, що після подій зими 2014 року (т.зв. "Революція гідності") відбулося очищення та заміна влади, та вимоги до представників нової політичної еліти України. Однією з вимог було скасування депутатської недоторканності з народних депутатів України, зокрема вищезазначених п.1 та 3 стт.80 Конституції України. У зв'язку з цим, Президент України 16.01.2015 (№1776) ініціював поправку до скасування депутатської недоторканності [7]. Варто наголосити, що для того, що б скасувати недоторканність народним депутатам, необхідно внести правки до статті 80 Конституції України. Внесення ж змін до Конституції України має свої особливості. Зокрема, згідно ст. 155 Конституції України: "Законопроект про внесення змін до

Конституції України, крім розділу I "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України", попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України" [5].

У Пояснювальній записці Президента України до проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів)" вказується: "Метою законопроекту є вдосконалення положень Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів і приведення відповідних положень Основного Закону України у відповідність із міжнародними стандартами" [7].

Якщо вдатися до світової практики, то не можна говорити про якісь чіткі міжнародні стандарти щодо існування та використання депутатського імунітету. Так, у Німеччині та Іспанії використовується поняття "імунітет". У Великобританії, Канаді та Ірландії використовується термін "свобода від арешту" виключно за так звані цивільні справи. У Малайзії та Нідерландах депутатський імунітет взагалі не використовується.

Досить цікаве положення щодо недоторканності депутатів парламенту у Польщі. Зокрема, за скоєний злочин новообраний депутат не відповідатиме тільки у тому випадку, якщо на це є згода парламенту. Також не зупиняється кримінальне переслідування, після отримання депутатського мандату, у Великобританії, Фінляндії, Естонії, Філіппінах та ін. Згода парламенту

Угорщини, Чехії, Німеччини, Єгипту, Греції, Данії потрібна на продовження кримінального переслідування новообраного депутата парламенту. У Португалії імунітет не захищає від відповідальності тих депутатів, котрі здійснили зловмисне правопорушення, які караються позбавленням волі терміном не менше трьох років. Конституція Швеції не враховує правопорушення депутата, що караються ув'язненням терміном до двох років.

У США депутатський імунітет не поширюється на тих обранців, котрі здійснили державну зраду, або інший тяжкий злочин, чи порушували громадський порядок. Також у США, Ірландії та Норвегії не можна затримувати депутата по дорозі до парламенту чи у приміщенні парламенту. Досить цікавою щодо імунітету обранців та принципів рівності громадян, є нормативно-правова база у Австрії. Згідно

Федерального конституційного акту Австрії, правопорушення, що не пов'язані з парламентською діяльністю, не входять до сфери захисту імунітету.

У Монако, Новій Зеландії та Ліхтенштейні депутатський імунітет діє виключно на період сесії парламенту. У Норвегії, США та Ірландії депутатська недоторканність діє як на час сесії, так і на проїзд до та від парламенту. У інший же час (повсякденний) на депутатів парламенту не поширюється депутатський імунітет від кримінальної відповідальності за злочини. У Канаді, Австралії та Великобританії дещо ширший хронометраж дії депутатської недоторканності, зокрема 40 діб до сесії, та після неї. В Ірландії недоторканість поширюється тільки на тих депутатів, хто перебуває у стінах парламенту, або знаходиться у дорозі до нього.

У Нідерландах та Малайзії взагалі відсутній процедура депутатського захисту, тобто депутат парламенту може бути притягнутий до юридичної відповідальності за будь-яке правопорушення. В Австралії хоч і відсутній депутатський імунітет, але все ж таки депутата парламенту не можуть бути притягнутими до юридичної відповідальності під час проведення засідання парламенту. У Бельгії для арешту депутата парламенту необхідна згода парламенту, а обшукувати житло члена парламенту можуть правоохоронці виключно в присутності спікера парламенту. Досить "справедливий імунітет" мають депутати парламенту у Болгарії, Молдові, Ірландії, Німеччині та Литві. Зокрема, без згоди парламенту у цих країнах депутат не може бути затриманий чи заарештований, окрім випадку затримання його на місці під час тяжкого злочину. Так, під "тяжким злочином" розуміється: державна зрада та порушення миру (Ірландія); зазіхання на визначені конституційні основи (Німеччина).

У більшості зарубіжних країн, процедура прийняття рішення щодо притягнення депутата до відповідальності, приймається абсолютною більшістю парламенту, за поданням профільного парламентського комітету. Ініціювати зняття недоторканності з депутатів у різних країнах може: Міністерство юстиції чи Генеральний прокурор (Німеччина, Данія,

Люксембург); посадові особи, що здійснюють слідство (Фінляндія).

В Іспанії розгляд кримінальних справ щодо депутатів парламенту здійснює Верховний Суд без згоди на це парламенту. У Франції депутат парламенту не може бути заарештованим без згоди Бюро Національних Зборів, окрім випадку затримання його на місці під час тяжкого злочину [12].

Вцілому можна погодитись з О. Реєнт, котра у своєму дослідженні щодо депутатської недоторканності приходить до такого висновку, що недоторканність депутата парламенту безпосередньо заперечує конституційний принцип рівності усіх громадян держави перед законом, оскільки порядок притягнення парламентарія до юридичної відповідальності певним чином відрізняється від загального. Порушення принципу рівності дає формальні підстави відносити депутатський корпус до окремої категорії населення, яка стоїть поза або навіть над законом, а відтак - над суспільством[8, с.41].

Таким чином, можна підсумувати те, що політичний інститут депутатської недоторканності (імунітету) в Україні та зарубіжних країнах має спільні та відмінні ознаки. Спільним є те, що у переважній більшості країн світу, представник парламенту має недоторканність за правопорушення, яка може бути знята абсолютною кількістю голосів самого парламенту. Відмінністю є те, що у більшості європейських країн та цивілізованих країн світу, недоторканність не поширюється на тяжкі злочини та на затримання під час скоєння злочину. Нажаль, в Україні, народний депутат має абсолютний імунітет від усіх видів протиправних дій, що безумовно обурює громадськість і це потребує окремого коригування, аж до скасування цього привілею та дотримання демократичного принципу рівності усіх громадян перед законом.

Список використаних джерел

1. Григорук Н.Г. Деякі аспекти народного депутата / Н.Г. Григорук // Держава і право: Збірн. наук. праць. - К., 2001. - Вип.12. - С.124-128.

2. Грушанська Н. І. Правові засади депутатської етики (на досвіді парламенту України): автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 "Конституційне право" / Н. І. Грушанська. - К., 1999. - 16 с.

3. Депутатська недоторканність: Сучасна парламентська та судова практика: правовий аналіз / [Задорожній О. В., Добкін М. М., Селіванов А. О., Харитончук М.В.]; О.В. Задорожній (заг. ред.). - К.: Логос, 2004. - 287 с.

4. Закон України "Про статус народного депутата України" [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України.

5. Конституція України від 28.06.1996 №254к/96-ВР

Размещено на Allbest.ru