Запобігання злочинності в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання необхідності розробки кримінологічної стратегії запобігання злочинності

Необхідність реагування суспільства на негативні події державного масштабу в соціально-економічній, політичній та правовій сферах життя, потребує значного залучення людських ресурсів. Одним з таких негативів, є злочинність.

Події, що відбуваються останнім часом в Україні, сприяють стрімкому зростанню злочинності та, відповідно, потребують дієвих заходів реагування.

Дослідження причин та умов зростання злочинності в державі постійно викликає занепокоєння вчених, практиків та пересічних громадян. Зумовлено це не тільки тим, що злочинність завжди визнавалась особливо небезпечним соціально деструктивним феноменом, але й тим, що питання запобігання є однією з важливих проблем сучасної кримінально-правової та кримінологічної політики держави.

У нормативно-правових актах, науковій літературі та практичній діяльності поряд із терміном „запобігання” часто вживаються й такі, як „боротьба”, „попередження”, „профілактика”, „припинення”, „превенція”, „протидія”. В одних випадках ці терміни використовуються як синоніми, в інших - як різні за змістом. Так, в результаті аналізу законодавчих та нормативно-правових актів України, що визначають заходи запобігання злочинності, можливо використання терміну “запобігання” паралельно з терміном „протидія”. Утім, незважаючи на законодавче відображення, більшість науковців при дослідженні даної проблеми, вказують на те, що не варто ототожнювати поняття із врахуванням їх лексико-семантичного аналізу, а можливо тільки вживати їх паралельно і “…визначати як єдине ціле” [1, 15], а поняття “запобігання” злочинності визначати як збірне, комплексне поняття, до складу якого на індивідуальному рівні входить профілактика, запобігання та припинення [2, 45-48].

Враховуючи вищезазначене, слід визнати доцільність використання терміну «запобігання», що фактично в контексті запобігання злочинності частіше за все зустрічається в текстах законодавчих актів.

Слід зауважити, що запобігання злочинності можливо тлумачити як у соціально-політичному, так і у кримінально-правовому контекстах. Щодо останнього, згідно ч. 1 ст. 1 Кримінального кодексу України окрім правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру та безпеки людства, Кримінальний кодекс визначає своїм завданням і запобігання злочинам [3, 4]. злочинність кримінологія політичний

Відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, передбачено провадження діяльності щодо запобігання злочинності в Україні з обов'язковим урахуванням результатів вітчизняних наукових досліджень та міжнародного досвіду протидії різним видам злочинності. Однак на момент розробки та затвердження Концепції, ніхто не міг передбачити події кінця 2013 року, що й до сьогодні суттєво впливають на кримінологічну ситуацію в державі. Тому очевидно, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 року План заходів з виконання Концепції, не був реалізований повною мірою [4, с. 2].

Незважаючи на масштабну в рамках держави діяльність щодо виявлення, розкриття та запобігання злочинності, котра виражається у застосуванні заходів загальнодержавного, спеціально-кримінологічного та індивідуального напрямів, встановленні детермінантів злочинності, на жаль, рівень злочинності в Україні суттєво зріс.

Так, за загальними відомостями про кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень та результати їх досудового розслідування за січень-вересень 2015 року, кількість облікованих кримінальних правопорушень у звітному періоді становила 430629 злочинів. Кримінальні правопорушення, у яких на кінець звітного періоду рішення не прийнято (про закінчення або зупинення) становила 288841 злочинів [5, с. 1].

Визначаючи майже загрозливою криміногенну ситуацію в державі, застосування тільки норм кримінального права як засобу кримінально-правового регулювання [6, с. 245], на нашу думку, недостатньо. Варто, як вказують В.В. Голіна та М.Г. Колодяжний, розробити «кримінологічну стратегію запобігання злочинності.., що …полягає у скороченні кількісно-якісних показників злочинності в країні…» [7, с. 54, 56] та відповідає сучасним соціально-економічним, політичним та правовим кризам в Україні, неконтрольованої тимчасово окупованої Донецької та Луганської областей, а також території анексованого Криму.

Тобто з окреслених вище позицій вчених можна визначити, що заходи загальнодержавного запобігання злочинності не обмежуються тільки предметом кримінологічної науки, так як спрямовані на вирішення більш широкого кола питань економічного, соціального, морально-психологічного та правового характеру.

За нашими підрахунками, кримінологічна стратегія може виражатися у реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію злочинного впливу. Це, може бути встановлення причинного комплексу, що сприяли вчиненню злочинів, ретельне дослідження кримінологічних ознак особи злочинця за матеріалами слідчої та судової практики, індивідуально-профілактична робота зі злочинцями з визначенням причин девіантної (неправомірної) поведінки.

За умов використання соціально-інтеграційного підходу, можливо мінімізувати проблему на рівні визначення причинного комплексу і тільки потім аналізувати суспільно-небезпечні наслідки.

Отже, у найзагальнішому вигляді, головна мета заходів запобігання полягає в тому, щоб створити в державі таке сприятливе становище, такий міцний правопорядок, що гарантували б зниження злочинності до мінімального рівня, який доступний у суспільстві з урахуванням його економічних, організаційно-управлінських, суспільно-психологічних та інших умов існування. 

Література

1. Іщук О.С. Кримінологічна діяльність органів прокуратури : монографія / О.С. Іщук. - Харків : Золота миля, 2014. - 366 с.

2. Бандурка О.М. Протидія злочинності та профілактика злочинів : монографія / О.М. Бандурка, О.М. Литвинов. - Х. : Вид-во ХНУВС, 2011. - 308 с.

3. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство із змінами та доповненнями на 24 березня 2015 року: Офіц. текст. - К. : Алерта, 2015. 208с.

4. План заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 року / Офіційний вісник України від 05.10.2012 -- 2012 р., № 73, стор. 19, стаття 2935, код акту 63581/2012.

5. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення за січень-вересень 2015 року. Офіційний сайт Генеральної прокуратури України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua/stat.html.

6. Наден О.В. Теоретичні основи кримінально-правового регулювання в Україні : монографія / О.В. Наден. - Х. : Право, 2012. - 272 с.

7. В.В. Голіна, М.Г. Колодяжний. Кримінологічна політика України: сутність та передумови формування / В.В. Голіна, М.Г. Колодяжний / Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр.. / редкол.: В.І. Борисов та ін.. - Х. : Право, 2012. - Вип. 23. - 334 с.

Размещено на Allbest.ru