Прогалини в законодавстві

Причини утворення прогалин у праві, характеристика їх основних різновидів. Аналогія права і аналогія закону як основні способи подолання прогалин у праві. Субсидіарне застосування норм права в усуненні прогалин. Правотворча діяльність державних органів.

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 31.03.2017
Размер файла 63,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

28

Размещено на http://www.allbest.ru/

Змiст

  • Вступ
  • 1. Поняття і причини утворення прогалин у праві
  • 2. Різновиди прогалин
  • 3. Причини виникнення прогалин у законодавстві
  • 4. Аналогія права і аналогія закону як основні способи подолання прогалин у праві
  • 5. Субсидіарне застосування норм права в усуненні прогалин
  • 6. Усунення прогалин у законодавстві
  • Висновок
  • Список використаної літератури

Вступ

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ - нерідко при проходженні другої стадії застосування норм права, а саме: при встановленні юридичної основи справи - виборі та аналізі юридичних норм, виникають ситуації, коли правозастосовувач не знаходить норм, які регулюють встановлені факти. Тоді розглядається таке поняття як "прогалина у праві".

Реалізація норм права - це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в їх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.

МЕТА І ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ - реалізувати нормативні розпорядження, що містяться в законах та інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя - у суспільні відносини, поведінку громадян - волю законодавця й інших суб'єктів правотворчості, спрямовану на встановлення правопорядку. Без такої реалізації право втрачає своє соціальне значення і призначення.

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ - вимоги до застосування норм права - юридичні правила (умови), за допомогою яких правозастосовний орган (суд, адміністрація державних органів та ін.) втілює в життя принципи права.

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ - прогалини в праві виникають, як правило, там, де є суперечливість норм однакової сили, коли одна з них "знищує" іншу.

МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ - прогалини в законодавстві повинні усуватися в процесі правотворчості шляхом внесення змін і доповнень до законів, видання нових, досконаліших юридичних актів.

К.І. Спектор пропонує визначення прогалини у праві як соціально обумовленого об'єктивними й суб'єктивними факторами правоутворення явища, яке позначає повну або часткову неврегульованість суспільних відносин, виражене в недосконалості правового регулювання. Згідно з цим, автор пропонує відносити до прогалин випадки, пов'язані, зокрема з:

1) відсутністю конкретної правової норми для регулювання конкретного випадку, що підпадає під сферу правового регулювання;

2) відсутністю певної сукупності правових норм;

3) відсутністю окремої правової норми, її частини;

4) необхідністю правової регламентації конкретного суспільного відношення, виходячи з зацікавленості держави й доцільності регулювання даних відносин;

5) конкретною обставиною, відомою на момент створення правової норми, яка в той період не потребувала регулювання прогалини в праві слід відрізняти від поняття юридичних колізій. На відміну від прогалин юридичні колізії - це "надли­шок" нормативно-правових актів, які суперечать один одному.

Такі суперечності знімаються шляхом видання колізійних норм. Колізійні норми дозволяють обрати норму (або право), яка необхідна для регулювання конкретних суспільних відносин. Наприклад, колізійна норма Цивільного кодексу України "За­кон, застосований до спадкоємства" встановлює, що відносини щодо спадкоємства визначаються за законом тієї країни, де спад­кодавець мав останнє постійне місце проживання. Наявність цієї норми дозволяє уникнути юридичних колізій між нормативними актами різних країн у сфері спадкоємства.

прогалина законодавство право правотворчий

1. Поняття і причини утворення прогалин у праві

Прогалина у праві - це повна або часткова відсутність у чинних нормативно-правових актах необхідних юридичних норм.

Слід зазначити, що прогалину в праві не можна ототожнювати з "помилкою в праві" як результат невірної оцінки об'єктивних умов і вияву не тієї законодавчої волі, котру слід було б втілити в нормативно-правовому акті. "Помилка в праві" можлива у випадках, коли правотворчий орган:

1) помилково вважає якісь відносини такими, що не підлягають правовому регулюванню;

2) помилково покладається на конкретизацію права в ході його застосування;

3) помилково передає питання на розсуд того, хто застосує право;

4) видає норму, яка не потрібна;

5) помилково вирішує питання в установленій нормі. У перших трьох випадках "помилка в праві" домислює наявність прогалин.

Прогалина у законі - це повна або часткова відсутність необхідних юридичних норм у даному законі.

Причини прогалин:

1) невміння законодавця відобразити в нормативних актах усе різноманіття життєвих ситуацій, які вимагають правового регулювання (первісна прогалинність);

2) невміння законодавця передбачити появу нових життєвих ситуацій у результаті постійного розвитку суспільних відносин, здійснити щодо них певні законодавчі дії (подальша прогалинність);

3) технічні помилки законодавця, допущені при розробці законів і у використанні прийомів юридичної техніки.

Прогалини в праві виникають, як правило, там, де є суперечливість норм однакової сили, коли одна з них "знищує" іншу.

Невірно вважати прогалинами такі випадки:

кваліфіковану мовчанку законодавця, коли він умисно залишає питання відкритим, утримується від прийняття норми, відносить вирішення справи за межі законодавства;

свідоме віднесення питань на розсуд правозастосувача, коли законодавець розраховує на конкретизацію його законодавчої волі правозастосовними та іншими правовими актами.

2. Різновиди прогалин

Існує декілька різновидів прогалин у законодавстві

• залежно від часу їх виникнення;

• первісні прогалини, тобто ті, які існують на момент набрання чинності нормативно-правовими актами;

• наступні прогалини - ті, що з'являються внаслідок подальшого розвитку суспільних відносин, які мають регулюватися правом;

• залежно від можливості подолання прогалин під час правозастосування:

- переборні прогалини;

- непереборні прогалини;

• залежно від того, чи охоплюється існування прогалин умислом законодавця:

- навмисні й ненавмисні прогалини;

- залежно від ступеня відсутності законодавчої регламентації певної групи суспільних відносин:

- повні або часткові прогалини.

В аспекті сприйняття європейського правового досвіду цікавим виглядає поділ на прогалини формулювання, які мають місце тоді, коли в дослівному тексті закону відсутня повна регламентація поведінки в тій чи іншій ситуації, та оціночні прогалини, що мають місце тоді, коли тільки буквальний зміст слів, якими сформульовано ту чи іншу норму права, говорить про необхідність її застосування, однак очевидна несправедливість, що матиме місце внаслідок її застосування, вимагає коригування цієї норми.

1. Залежно від об'єму регулювання:

пов'язані з повною відсутністю нормативно-правових актів. Про це можна говорити тоді, коли законодавець не врегулював суспільні відносини, що вимагають закріплення в законодавстві. Частіше за все, це трапляється тому, що законодавець не передбачив появи нових суспільних відносин. Інколи сама потреба їх врегулювання з'являється вже після того, як законодавець встановив межі нормативного регулювання виданням відповідних актів. Охарактеризуємо цей вид прогалин за допомогою формул:

3=А+Б+В

(З - це законодавство, яке отримує вираз у цілісній системі нормативних актів - А, Б, В).

0=а+б+в

(О - це сукупність суспільних відносин, що складається з різновидів відносин а, б, в). Таким чином, нормативний акт "А" регулює суспільні відносини "а", "Б" регулює суспільні відносини "б" і т.д.

Проте суспільство розвивається і виникає новий різновид суспільних відносин - "г", що потребує відповідного закріплення. Таким чином дійсною є формула 0 = а + б + в + г. Наявність відносин "г" і відсутність нормативно-правового акту "Г", який повинен їх регулювати породжує певний різновид прогалин. Щоб усунути прогалини, слід прийняти новий нормативно-правовий акт, після чого перша формула зміниться і буде мати такий вигляд:

3=А+Б+В+Г

пов'язані з неповнотою нормативно-правових актів. Це означає, що суспільні відносини регулюються певним нормативно-правовим актом, але врегулювання не є ефективним, оскільки акт не охоплює весь обсяг групи відносин.

Для характеристики даного виду прогалин знову використаємо формули:

3 = А + Б + В, 0=а+б+в

Проте відносини бувають багатоплановими, тобто самі суспільні відносини складаються з сукупності певних елементів: а = а1 + а2 + а1

Кожна складова певних відносин потребує, щоб акт мав відповідну статтю, що регулює цю певну частину відносин, тобто акт також поділений на складові елементи: А = А1 + А2 + А3

У цьому випадку прогалина виникає тоді, коли відносини розвиваються і набувають певної нової риси а4, проте, в нормативно-правовому акті статті А4 немає.

2. Залежно від походження:

законодавчі прогалини (відносини, з якихось причин не врегульовані законодавцем);

технічні прогалини (що виникають у зв'язку з тим, що суб'єкт правозастосування не отримав усіх необхідних вказівок для вирішення конкретного питання).

3. Залежно від змісту форми права і правосвідомості суб'єкта правозастосування:

дійсні (відсутність норми права або її частини, яка регулює конкретні суспільні відносини, що знаходяться у сфері правового регулювання);

уявні (ситуація, коли певне питання знаходиться поза межами правового регулювання, але, на думку особи, що застосовує норми права, потребує цього). Отже, уявною прогалина називається саме тому, що її фактично немає. Інакше кажучи, уявні прогалини пов'язані з професіоналізмом особи, яка застосовує норми права.

Прогалина в законодавстві має бути усунута та подолана. Виходячи з цього, в юридичні літературі виділяють способи подолання та усунення прогалин в законодавстві.

Основним способом усунення прогалини в законодавстві є видання компетентним правотворчим органом відсутнього нормативно-правового акта чи його складової частини, необхідність яких обумовлена життям. Інакше кажучи, прогалина в законодавстві може бути усунута шляхом правотворчості.

Аспекти співвідношення прогалин у законодавстві та правотворчості:

встановлення та усунення прогалин та правотворча діяльність співвідносяться як частина та ціле. Остання охоплює також необхідність реорганізації правового регулювання та його заміни іншими видами соціального регулювання;

внесення в компетентний державний орган ініціативи про видання нормативно-правового акта, метою якого є закріплення, ще не врегульованих суспільних відносин, одночасно означає наявність прогалин;

розробка компетентними органами держави проекту нормативно-правового акта є фактично офіційним визнанням існування прогалин і етапом їх усунення;

прийняття нормативно-правового акту означає, що прогалина усунута, тобто прогалина є причиною, а нормативно-правовий акт є наслідком.

Для працівників правоохоронних органів є особливо важливим, щоб прогалини усувались насамперед в кримінальній та адміністративній галузях законодавства. Це зумовлено тим, що в них містяться норми, що забороняють певну поведінку та встановлюють відповідальність за її вчинення. Для того, щоб особа була притягнута до відповідальності потрібно, щоб вчинене нею діяння було визначене як злочин чи адміністративний проступок. Суб'єкт правозастосування повинен діяти за принципом, який існує ще з часів римського права: немає злочину, проступку і покарання без вказівки на те в законі. У ч.4 ст. З КК України зазначено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено. Тобто у кримінальному законі прогалину можна лише усувати і заборонено долати.

У цивільному ж праві діє принцип, за яким забороняється відмовляти в правосудді на підставі неврегульованості суспільних відносин законом. Якщо випадок, який розглядається, знаходиться в сфері правового регулювання та є пряма вказівка про те, що він повинен бути вирішений юридичними засобами, відсутність його регламентації не дає підстав правозастосовному органу відмовити у вирішенні справи.

3. Причини виникнення прогалин у законодавстві

1) невміння відобразити в нормативних актах усе різноманіття сучасних життєвих ситуацій, що потребують правового регулювання і можуть бути врегульовані правом;

2) відставання нормотворчості від розвитку суспільних відносин як наслідок невміння передбачити появу нових життєвих ситуацій;

3) наявність деформацій у процесі нормотворчості, спричинених, наприклад, лобіюванням голосування в парламенті в інтересах певних бізнесових груп;

4) технічні помилки законодавця, допущені при розробці нормативних актів та застосуванні прийомів юридичної техніки. Прогалини в законодавстві виникають зазвичай там, де існує: а) неповнота правових норм; б) суперечність норм однакової юридичної сили, коли одна з них "знищує" іншу; в) повна відсутність правової норми.

Види прогалин в законодавстві за часом виникнення: первинні - виявляються у момент видання нормативного акта; вторинні - виникають після видання нормативно-правового акта у зв'язку з появою нових суспільних відносин або в результаті виникнення потреби врегулюванні явищ і процесів, які раніше не викликали необхідності регламентації.

К. І Спектор виділяє такі причини виникнення прогалин у праві:

• Об'єктивні

• Суб'єктивні

До об'єктивних причин він відносить:

природне "старіння" законодавства, пов'язане з розвитком і виникненням нових суспільних відносин, що підлягають правовому ре-регулюванню, для яких чинне законодавство відповідних правових норм не передбачає.

"Встановлене в суспільстві право, - пише про це американський правознавець Е. Боденхеймер, - часто приходить в протиріччя з поточними силами соціального зростання, і цей конфлікт може приймати серйозні і гострі форми".

Суб'єктивними причинами є:

невірне нормативне відображення дійсності, коли формулювання нормативно-правового акту не охоплюється будь-яке суспільне відношення або їх група, що вимагає правового регулювання;

внаслідок юридично-технічних помилок, допущених в процесі законотворчості.

Наявність прогалин у законодавстві необхідно розглядати як об'єктивне явище, якого неможливо уникнути навіть при найбільш досконалій і детальній правовій регламентації.

4. Аналогія права і аналогія закону як основні способи подолання прогалин у праві

Аналогія закону означає вирішення справи (за наявності прогалини у законодавстві) на підставі закону, який регулює схожі з неурегульованими суспільні відносини. Таким чином, перш за все, треба знайти нормативний припис, який регулює аналогічне, найбільш близьке правове відношення. Схожість фактів, які аналізуються, і фактів, що закріплені в нормі, яка застосовується за аналогією, повинна бути відображена у суттєвих, аналогічних в правовому відношенні ознаках. Аналогія закону передбачає пошук норми, в першу чергу, за предметом правового регулювання, тобто розглядаються відповідна галузь законодавства. Частина 1 ст.8 Цивільного кодексу України передбачає, що аналогія закону може мати місце, якщо цивільні відносини не врегульовані актами цивільного законодавства.

У процесі застосування аналогії закону має бути дотримано ряд умов:

наявність загальної правової урегульованості даного випадку;

відсутність відповідної норми;

існування аналогічної, тобто норми, в гіпотезі якої вказані обставини, аналогічні тим, з якими зіткнулась особа, яка застосовує норму права1.

Застосування аналогії закону повинно здійснюватись з дотриманням певних принципі*:

законності, тобто прийняття рішення повинно здійснюватись у межах повноважень органу правозастосування, за процедурою, встановленою законом, та у передбаченій законом формі.

обґрунтованості - даний принцип вимагає застосування аналогії закону лише на основі знань про об'єктивно істинні юридичні факти, які передбачені гіпотезою норми права.

доцільності - потрібно вибирати саме ту норму, яка найефективнішим та найоптимальнішим способом дасть можливість досягти мети правового регулювання.

У деяких випадках на необхідність застосування аналогії закону прямо вказується в статті нормативно-правового акту. Наприклад у ст.716 ЦК України зазначено, що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Таке положення, коли у нормах права міститься вказівка на застосування норм, що регулюють одні відносини, до інших відносин отримало назву "легальна аналогія" і може розглядатись як прийом правового регулювання.

Міжгалузева аналогія (субсидіарне застосування законодавства) тобто вирішення ситуації (за наявності прогалини) на підставі норм, які містяться у спорідненій галузі законодавства. Наприклад, у статті 8 Сімейного кодексу України зазначено: "якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин". А у ст.9 ЦК України зазначено: "положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не урегульовані іншими актами законодавства.

Умовами міжгалузевої аналогії є:

відсутність норм, які спеціально регулюють дані відносини;

наявність таких норм у суміжних галузях законодавства, однорідних з тими, в яких відбувається субсидіарне застосування;

однорідність методу правого регулювання.

Аналогія права означає вирішення справи (за наявності прогалини у законодавстві та відсутності аналогічної правової норми) на підставі принципів інституту чи галузі права або загальних принципів права.

При застосуванні аналогії права повинен діяти режим законності. Орган, який застосовує аналогію права, повинен обґрунтовувати своє рішення загальними положеннями нормативно-правових актів, що визначають цілі і призначення всього комплексу норм, принципами правового регулювання, які закріплені в законодавстві.

Аналогія права передбачає дотримання наступних умов:

наявність загальної правової урегульованості даного випадку;

відсутність подібної норми у цій, а також у спорідненій галузі законодавства.

Режим законності вимагає від процесу застосування аналогії права дотримання таких правил:

рішення за аналогією не припустимо, якщо воно заборонено законом;

використання аналогії можливе лише у випадках дійсної відсутності норм права, дійсної прогалини в законодавстві;

обставини випадку, що підлягає вирішенню, і обставини, які закріплені в нормі права, повинні мати суттєву правову схожість;

вироблене в ході використання аналогії правове рішення має бути мотивованим;

рішення за аналогією не повинно суперечити чинному законодавству;

пошук аналогічної норми повинен починатися з аналізу відповідної галузі законодавства, потім розповсюджуватись на інші галузі і лише після цього - на принципи;

суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитись в сфері правового регулювання і хоча б принципово бути врегульовані правом.

При застосуванні аналогії права істотне значення мають принципи права, які закріплюються в конституції. Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії, то суб'єкт правозастосування може мотивувати рішення в справі, посилаючись на конституційні норми.

Отже, застосування аналогії є лише подоланням прогалин в законодавстві оскільки прогалини не ліквідуються. Усунення прогалин в законодавстві є обов'язком правотворчих органів.

За наявності прогалини в законі законодавець пропонує правозастосовувачу різну поведінку.

Трапляються випадки, коли потрібно знайти норму права, що регулює конкретні суспільні відносини, а виявляється, що такої норми немає.

Подібна ситуація в теорії права отримала назву "прогалини в праві", тобто відсутність юридичного врегулювання конкретних суспільних відносин у тому випадку, коли таке врегулювання необхідно. При цьому спір, що виник у сфері суспільних відносин, не врегульованих нормами права, однаково необхідно вирішувати, включаючи й судовий розгляд. Відсутність норм права, що регулюють конкретні відносини, не може бути підставою для відмови судом розглянути справу. Так, зокрема, ч.6 ст.4 ГПК говорить:

"Забороняється відмова в розгляді справи за мотивами неповноти, неясності, суперечливості або відсутності законодавства, що регулює спірні відносини".

Як вихід із такої ситуації є два варіанти: перший полягає в прийнятті компетентним органом правового акта, що регулював би дане питання. Однак цей процес є тривалим і складним. Тому для оперативного рішення застосовується другий варіант, що полягає в аналогії закону і аналогії права. Аналогія закону - це застосування для регулювання даних відносин закону, що регулює аналогічні відносини. Аналогія права - це вирішення конкретних питань, з використанням при цьому загальних ідей і принципів права, коли відсутні акти, що регулюють як конкретні відносини, так і аналогічні їм. Ці теоретичні принципи зафіксовані тепер і на законодавчому рівні у ст.8 нового Цивільного кодексу України. Тому при нормативному обґрунтуванні своїх вимог або заперечень у господарському суді можна буде посилатися на цю норму Цивільного кодексу. Принципи аналогії закону і аналогії права знайшли своє відображення й у згаданому вище законопроекті "Про закони й законодавчу діяльність". Стаття 43 цього законопроекту встановлює, що "прогалини, виявлені в змісті закону, можуть бути усунені судом, що застосовує закон, шляхом аналогії закону і аналогії права". У законопроекті дається визначення цих принципів теорії права і встановлено обмеження їх застосування. І хоча цей законопроект ще не має сили закону, однак, судячи з хронології його обговорення у Верховній Раді, є надія, що його приймуть у третьому читанні в недалекому майбутньому. Однак варто пам'ятати, що рішення, прийняті на підставі аналогії права або аналогії закону, не можуть відігравати роль загальної норми права.

Крім аналогій закону і права, прогалини в праві усуваються ще одним способом - постійним застосуванням того чи іншого припису із суміжної галузі права, що регулює подібні відносини. У зв'язку з цим характерними є норми нового Цивільного й Господарського кодексів. Так, зокрема, Господарським кодексом регулюється порядок укладення агентських договорів, а новим Цивільним кодексом - договорів доручення. За своєю правовою природою ці договори є ідентичними. Законодавець допускає, що розділ, який регулює порядок укладення агентських договорів, може не охоплювати абсолютно всі сторони цього питання. Тому п.2 ст.305 Господарського кодексу передбачає, що "у частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними в цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, яким регулюються відносини доручення". З огляду на це, і суд, і підприємці можуть постійно застосовувати норми Цивільного кодексу, якщо в Господарському кодексі відсутні необхідні норми для регулювання агентських відносин.

За наявності прогалини в галузі кримінального законодавства і законодавства про адміністративні правопорушення виходом для юриста-практика є відмова у порушенні провадження в справі, тобто ухвалення виправдувального рішення. Юрист-практик у такому разі повинен керуватися принципом, відомим ще з часів римського права: "Немає злочину і немає вини, немає покарання і немає стягнення, якщо немає закону".

Зловживання аналогією в галузі кримінального законодавства мало місце у фашистській Німеччині, де законом від 28 червня 1935 p. був скасований принцип "немає злочину без закону" і тим самим на законодавчому рівні відкритий шлях для судової сваволі і розправи з політичними супротивниками. IV з'їзд Міжнародної асоціації кримінального права (Париж, 1937 p.) засудив аналогію в кримінальному праві і виступив проти її застосування. У кримінальному законодавстві України інститут аналогії відсутній. Стаття 58 Конституції України проголошує: "Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення".

За наявності прогалини у галузі цивільного законодавства суди не можуть відмовити у правосудді, посилаючись на відсутність закону. У разі прогалин у цивільно-правових відносинах застосовується аналогія двох видів:

аналогія закону;

аналогія права.

Аналогія закону - це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає у застосуванні до нього врегульованих конкретною нормою правовідносин норми закону, що регламентує подібні відносини. На другій стадії процесу правозастосування - при виборі та аналізі норми права, яка повинна бути застосована до конкретного випадку, іноді виявляється відсутність такої норми. Тобто виникає ситуація, в якій конкретне рішення спірного питання повністю або в якійсь частині законом не передбачено - в наявності є прогалина в законодавстві. Усунути прогалину - фактично означає заповнити пропуск (пустоту) у тілі права, подолати ж прогалину - означає перейти через пустоту, не заповнивши її по суті. Тому роль засобів, спрямованих на усунення прогалин, можуть відігравати лише ті явища, які юридичною наукою розуміються як джерела права. Тобто усуває прогалину законодавець. Способи ж подолання прогалин - це ті правові інструменти, які дозволяють в процесі правозастосування миттєво вирішити казус, що знаходиться у сфері правового регулювання, якщо нормами права його безпосередньо не передбачено. Правозастосовувач - долає прогалину. Наприклад, суду надається право вирішувати такого роду справи за допомогою аналогії закону. Застосування аналогії закону (як і аналогії права) правозастосувачем зумовлене насамперед такими двома обставинами:

1) Установленою законом забороною відмови у правосудді і потребою вирішення справи про не передбачені правом суспільні відносини з метою юридичного захисту прав, свобод та інтересів осіб. Так, відповідно до загальновизнаного у світовій юридичній практиці принципу, суд не має права відмовити громадянину у вирішенні спору під приводом відсутності закону. Суд зобов'язаний прийняти справу до розгляду і вирішити її по суті, використовуючи інститут аналогії. Ще в Кодексі Наполеона говорилося, що суддя, який відмовиться судити "під приводом мовчання, темряви або недостатності закону, сам може підлягати переслідуванню за звинуваченням у відмові в правосудді".

2) Неможливістю швидкого врегулювання суспільних відносин, не регламентованих правом, шляхом внесення необхідних змін і доповнень до чинного права або видання нового нормативно-правового акту. Аналогія закону передбачає пошук норми передовсім за предметом правового регулювання - шляхом аналізу відповідного інституту, галузі законодавства, а в подальшому - іншої галузі, законодавства в цілому. Відповідно існують два види аналогії закону:

внутрішньогалузева аналогія

міжгалузева аналогія

Аналогія права - це застосування до не вирішених в конкретній нормі спірних правовідносин за відсутності норми, що регулює подібні відносини, загальних засад і змісту законодавства.

Загальними основами і сенсом законодавства є принципи права. Це означає, що юридична справа вирішується на основі принципів, таких як справедливість, гуманізм, юридична рівність, відповідальність "за провину" та інших, переважно закріплених у відповідних статтях Конституції або в загальних положеннях законодавчих актів. При аналогії права принципи виконують безпосередньо регулюючу функцію і виступають єдиною нормативно-правовою підставою правозастосовного рішення. Застосування аналогії права, таким чином, обґрунтовано за наявності двох умов:

• при виявленні прогалини в законодавстві;

• за відсутності норми, що регулює подібні відносини, що не дає можливості використовувати аналогію закону;

Правова аналогія покладає на правозастосовувача більшу міру відповідальності перед суспільством, так як передбачає більше суб'єктивізму і творчості. При застосування аналогії права створюється нове правило поведінки суб'єктів, яке підлягає застосуванню лише до одного конкретного випадку, який розглядається, а не до всіх аналогічних суспільних відносин.

Межі, суб'єкти та сфера застосування аналогії закону стосуються і аналогії права. Поняття та умови використання такого засобу заповнення прогалин закону передбачено у ч.2 ст.8 Цивільного кодексу України, положення якої допускають застосування аналогії права лише в разі неможливості використання аналогії закону для регулювання цивільних відносин. Зміст аналогії права полягає у визначенні прав та обов'язків сторін правовідносин на основі не конкретних правових норм, а загальних засад і змісту цивільного законодавства, а також вимог добросовісності, розумності і справедливості.

Аналогія права застосовується тоді, коли:

немає норми, яка прямо передбачає даний випадок;

немає норми, яка передбачає подібний випадок.

При вирішенні справи за аналогією закону і аналогією права необхідно додержуватися таких умов:

1) аналогія допустима лише у разі повної відсутності або неповноти правових норм;

2) суспільні відносини, до яких застосовується рішення за аналогією, повинні бути врегульовані хоча б у загальній формі, тобто перебувати у сфері правового регулювання;

3) наявність подібності (аналогії) аналізованих обставин і обставин, передбачених наявною нормою, повинна бути в істотних, юридичне рівнозначних ознаках; розбіжність - у деталях, у неістотному;

4) пошук норми, яка регулює аналогічний випадок, має йти спочатку в актах тієї самої галузі права, у разі відсутності такої - в іншій галузі та у законодавстві в цілому;

5) вироблене в ході використання аналогії правове рішення не повинно суперечити дії розпоряджень закону, його меті;

6) обов'язково має бути вмотивоване пояснення причин застосування рішення за аналогією до даного випадку.

При застосуванні аналогії права істотне значення мають принципи права, які закріплюються в конституції. Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії, то правозастосовувач, виходячи із власною правосвідомості, може мотивувати рішення в справі, посилаючись на конституційні норми. Для усунення прогалин у законі використовується також субсидіарне застосування норм права - додаткове застосування одного інституту або галузі права до відносин, що регулюються іншим інститутом або галуззю права.

Сфера застосування аналогії закону. Область застосування аналогії закону (та аналогії права) досить широка. Правова аналогія можлива усюди, де немає спеціальної заборони. При цьому часто інститут аналогії закону може бути прямо передбачений приписами певної галузі.

Законодавцем прямо передбачено застосування аналогії закону у випадках, коли відносини не врегульовані законом (та в деяких галузях домовленістю (договором) сторін) та ін. Наприклад у публічному праві - п.8. ст.8 Цивільного процесуального кодексу України, п.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, у приватному праві - ст.8 Цивільного кодексу України, ст.10 Сімейного кодексу України. Так, згідно з п.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України "У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права)". Статтею 10 Сімейного кодексу України передбачено: "Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону)". Оскільки ЦПК передбачає аналогію матеріального закону, а за його правилами здійснюється розгляд земельних, житлових, трудових справ, то у відповідних галузях теж можлива аналогія.

5. Субсидіарне застосування норм права в усуненні прогалин

Для усунення прогалин у законі використовується також субсидіарне застосування норм права - додаткове застосування одного інституту або галузі права до відносин, що регулюються іншим інститутом або галуззю права.

Субсидіарне застосування правових норм до різних відносин, як правило, закріплене в законі. Є випадки субсидіарного застосування, які прямо законом не передбачені.

Теоретичним підґрунтям субсидіарного застосування є системність права, поділ його на взаємозалежні галузі та інститути. Так, сімейне право виділилося в самостійну галузь з цивільного права і перебуває з ним у тісному зв'язку завдяки подібності регульованих суспільних відносин і методу їх правового регулювання. У Кодексі про шлюб і сім'ю, зокрема, закріплюється, що правозастосувач повинен керуватися розпорядженнями норм цивільного права, які встановлюють строки задавнення позову.

Загальні положення і норми цивільного права застосовуються до:

1) відносин, що регулюються трудовим правом, якщо ті чи інші питання не врегульовані трудовим законодавством;

2) регулювання відносин, які виникають у зв'язку з охороною довкілля, якщо вони не врегульовані екологічним законодавством;

3) відносин, що регулюються сімейним законодавством, якщо ті чи інші питання ним не врегульовані.

Слід зважити на те, що в деяких галузях права субсидіарне застосування норм цивільного права скасоване самим законодавцем, а в інших випадках незважаючи на відсутність прямої заборони в законодавстві, воно недопустимо. Так, до норм власне трудового, сімейного, екологічного права загальні положення цивільного права в порядку субсидіарності не можуть застосовуватися. Субсидіарне застосування можливе лише до норм, включених як додаткові до законодавчих актів про сімейні, трудові та деякі інші відносини.

Регулювання суспільних відносин будь-якою галуззю права здійснюється, як правило, лише власними галузевими засобами. Субсидіарне застосування норм права є винятком із загального правила.

Субсидіарне застосування норм права - вирішення справи або окремого юридичного питання за відсутності норми в певній галузі права відбувається за допомогою додаткового використання норм іншої спорідненої галузі права (міжгалузева аналогія). Наприклад, у ст.8 Сімейного кодексу субсидіарність виражається в такому: майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами, які не врегульовані Сімейним кодексом, регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. У ст.12 Сімейного кодексу також закріплюється необхідність використання правозастосувачем приписів Цивільного кодексу при визначенні строків, установлених у Сімейному кодексі. Тут міжгалузева аналогія не забороняється.

Потрібно знати, що в деяких галузях права субсидіарне застосування норм цивільного права скасовано самим законодавцем, а в інших випадках, незважаючи на відсутність прямої заборони в законодавстві, воно припустиме. Так, до норм власне трудового, сімейного, екологічного права загальні положення цивільного права в порядку субсидіарності не можна застосовувати. Субсидіарне застосування можливе лише до правових норм, включених як додаткові до приписів законодавчих актів про сімейні, трудові і деякі інші відносини. Практика свідчить, що регулювання суспільних відносин будь-якою галуззю права здійснюється здебільшого лише власними галузевими засобами. Субсидіарне застосування норм права є винятком із загального правила.

6. Усунення прогалин у законодавстві

Єдиним засобом усунення прогалин у законодавстві є правотворча діяльність державних органів. Повноваження на усунення певної прогалини можливе лише в межах нормотворчої компетенції того чи іншого органу держави. Кожний нормотворчий орган наділений правом усунення прогалин, спричинених подальшим розвитком і динамізмом суспільних відносин, що потребують правового регулювання і відносяться до сфери діяльності даного органу. Для того, щоб наділити судову гілку влади повноваженнями на усунення прогалин, необхідно визнати суд правотворчим органом, наділити його компетенцією на видання норм права, або ж визнати значення норм за окремими рішеннями суду.

Способи подолання прогалин - це правові інструменти, які дозволяють єдиномоментно вирішити казус, що знаходиться у сфері правового регулювання, якщо нормами права його безпосередньо не передбачено. Для подолання прогалин зазвичай використовують такі засоби, як аналогія закону й аналогія права.

Аналогія закону - це застосування до неврегульованих конкретною правовою нормою відносин норми права, що регулює подібні відносини у цій або суміжній галузі права.

Аналогія права - це правозастосовна регламентація неврегульованих конкретною правовою нормою відносин на підставі лише принципів права за умови відсутності можливостей використання аналогії закону.

При застосуванні аналогії закону, суд надає певній нормі субсидіарну, разову дію щодо деяких неврегульованих відносин - в додаток до звичайної предметної сфери регулювання. Відбувається ніби нехтування законом, який встановлює випадки на які діє норма.

Застосування права може зайти за межі законів, коли почуття наполегливо вимагає рівного обговорення двох чи кількох відносин. Застосування права ніколи не зупинялося прямо перед цією межею.

Застосування закону за аналогією є дією закону поза звичайними межами своєї чинності.

І аналогія закону, і аналогія права спираються на схожість, подібність відносин (їхнього фактичного складу), які врегульовані законом.

Висновок

Отже, можна зробити наступні висновки:

Прогалина у праві - це повна або часткова відсутність у чинних нормативно-правових актах необхідних юридичних норм.

Слід зазначити, що прогалину в праві не можна ототожнювати з "помилкою в праві" як результат невірної оцінки об'єктивних умов і вияву не тієї законодавчої волі, котру слід було б втілити в нормативно-правовому акті. Прогалини в законодавстві повинні усуватися в процесі правотворчості шляхом внесення змін і доповнень до законів, видання нових, досконаліших юридичних актів.

Норми цивільного права регулюють найбільш типові й характерні для певного етапу суспільного розвитку майнові та немайнові відносини.

Але навіть найдосконаліша система права не може охопити всю різноманітність суспільних відносин, які потребують правового регулювання.

Так, безпосередньо в Цивільному кодексі відсутня правова регламентація багатьох питань, які виникають на практиці у зв'язку з медичним обслуговуванням, внутрішніми перевезеннями пасажирів місцевим транспортом, функціонуванням громадського харчування та іншими видами повсякденного обслуговування.

Законодавець в ст.4 ЦК - України прямо зазначає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені в законі, але в силу загальних засад і змісту "цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Зміни в політичному житті й недоліки законодавчої техніки також сприяють тому, що окремі суспільні відносини залишаються поза полем правового регулювання. Під прогалиною в праві звичайно розуміють випадки, коли певні суспільні відносини потребують правового регулювання, але воно не передбачене конкретним законом, правовою нормою.

Засобом усунення прогалин є правотворчість: прийняття нових норм або редагування застарілих. Але суди не можуть чекати, поки прогалину в праві усуне законодавець, і не надавати захисту інтересам громадян і організацій, посилаючись на відсутність нормативної бази.

Вихід полягає в тому, що суду надається право розглядати такого роду справи за допомогою аналогії.

Аналогія закону і аналогія права як засоби усунення прогалин в законодавстві передбачені в ст.11 ЦПК України: "В разі відсутності закону, який регулює спірні відносини, суд застосовує закон, який регулює подібні відносини, а за відсутності такого суд виходить із загальних засад і змісту законодавства України".

Перший вид аналогії (за відсутності закону, який регулює спірні відносини) носить назву "аналогія закону", другий (за відсутності і закону, який регулює спірні відносини, і закону, який регулює подібні до спірних відносини) - "аналогія права".

Аналогія закону має місце, якщо:

1) відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання;

2) ці відносини не регулюються якимись конкретними нормами права;

3) вирішення спору, який виник, не можливе, виходячи із засад і змісту законодавства;

4) є закон, який регулює схожі відносини і який може бути застосований за аналогією.

Вирішуючи справу шляхом використання аналогії закону, суд повинен не лише послатися на конкретну норму закону, а й обґрунтувати, чому він вважає можливим її застосувати. В певних випадках законодавець з метою "нормативної економії" сам вказує на необхідність застосувати аналогічний закон.

Так, до договору міни застосовується ціла низка норм (статей), які регулюють відносини, що виникають за договором купівлі-продажу. В проекті ЦК України передбачено, що до відносин за договором контрактації, не врегульованих правилами щодо контрактації, застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу і правила про договори поставки, якщо інше не передбачено договором, законом або іншими правовими актами.

Зустрічаються і більш суттєві прогалини в законі. В ньому бувають відсутні не лише прямі норми, але й аналогічні. Такі прогалини заповнюються за допомогою аналогії права. При використанні аналогії права необхідно зазначати, якими засадами і змістом цивільного законодавства суд керується, оскільки без такого детального аргументування рішення суду вважається необґрунтованим. Єдиним засобом усунення прогалин у законодавстві є правотворча діяльність державних органів. Повноваження на усунення певної прогалини можливе лише в межах нормотворчої компетенції того чи іншого органу держави. Кожний нормотворчий орган наділений правом усунення прогалин, спричинених подальшим розвитком і динамізмом суспільних відносин, що потребують правового регулювання і відносяться до сфери діяльності даного органу. Для того, щоб наділити судову гілку влади повноваженнями на усунення прогалин, необхідно визнати суд правотворчим органом, наділити його компетенцією на видання норм права, або ж визнати значення норм за окремими рішеннями суду.

Список використаної літератури

1. Охримович Ю. Теорія права. - К., 1991.

2. Проблеми теорії держава і права. - К., 1999.

3. Протасов В.Н. Что и как регулирует право. - М., 1995.

4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656с.

5. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права / Г.Ф. Шершеневич. - М.: Изд. Бр. Башмаковых, 1912. - 805 с.

6. Циппеліус Р. Юридична методологія: пер. з нім. / Р. Циппеліус. - К.: Реферат, 2004. - 176 с.

7. Регельсбергер Ф. Общее учение о праве: пер. с нем. / Ф. Регельсбергер. - М.: Тип. Т-ва И.Д. Сытина, 1897. - 295 с.

8. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / П.Е. Недбайло. - М.: Госюрлитиздат, 1960. - 511 с.

9. Пушняк О.В. Питання дії права в часі при подоланні прогалин у законодавстві / О.В. Пушняк // Теорія і практика правознавства. - 2013. - № 2 (4) [Електронний ресурс]. - Режим доступу

10. Спектор Е.И. Пробелы в законодательстве и пути их преодоления: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01/Спектор Екатерина Ильинична.- М.,2003.-127 с.

11. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения: научн. изд. / В.В. Лазарев. - М.: Юрид. лит., 1974. - 184 с.

12. Матат Ю.І. Застосування норм права в субсидіарному порядку: основні вимоги та передумови [Текст] / Ю.І. Матат // Актуальні проблеми права: теорія і практика: зб. наук. пр. - Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2013. - № 26. - С. 378-384

13. Колотова О. Відмежування прогалин у праві від суміжних правових явищ / О. Колотова // Часопис Київського університету права. - 2009. - № 3. - С. 55-59.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Поняття та головні причини існування прогалин права як предмету дослідження, історико-правовий контекст виникнення та класифікаційна характеристика. Шляхи усунення та подолання прогалин у законодавстві України, перспективи та напрямки даного процесу.

    курсовая работа [48,5 K], добавлен 09.07.2014

  • Поняття житла як об’єкта цивільних правовідносин, зміст права на житло та зміст права на недоторканність житла. Установлення недоліків та прогалин чинного законодавства, що регламентує відносини, пов’язані з позбавленням суб’єктивного права на житло.

    автореферат [34,8 K], добавлен 13.04.2009

  • Поняття, природа та функції колізійної норми, її специфіка як засобу подолання конфліктів у праві, що виявляється насамперед у функціях права та в їх системі й структурі. Основні частини колізійної норми та її класифікація за певними критеріями.

    курсовая работа [45,7 K], добавлен 26.11.2014

  • Характеристика норм права як різновид соціальних норм; поняття, ознаки та форма внутрішнього змісту правової норми. Тлумачення норм права як юридична діяльність. Поняття, способи, види та основні функції тлумачення норм права; реалізація правових норм.

    курсовая работа [58,1 K], добавлен 05.10.2010

  • Аналіз чинної нормативно-правової бази роботи детективів Національного антикорупційного бюро України. Визначення основних напрямів і принципів роботи слідчих підрозділів державного бюро розслідувань. Виявлення прогалин у законодавстві. Шляхи їх усунення.

    статья [17,9 K], добавлен 19.09.2017

  • Адміністративна діяльність як здійснення з метою охорони права. Діяльність спеціально уповноважених на то органів, які шляхом застосування правових норм і юридичних заходів прямої дії чи опосередкованого впливу у строгій відповідності до закону.

    статья [14,4 K], добавлен 24.05.2014

  • Основні поняття спадкового права. Етапи розвитку римського спадкового права. Спадкування за jus civile, за преторським едиктом, за імператорськими законами, у "праві Юстиніана", за заповітом, за законом. Необхідне спадкування (обов’язкова частка).

    курсовая работа [47,0 K], добавлен 14.10.2008

  • Поняття та сутність тлумачення норм права. Причини необхідності тлумачення правових норм та способи його тлумачення. Класифікація тлумачення юридичних норм: види тлумачення норм права за суб’єктами та за обсягом їх змісту. Акти тлумачення норм права.

    курсовая работа [57,3 K], добавлен 21.11.2011

  • Сутність та класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Загальні засади охорони права громадян на творчу діяльність. Місця походження товарів. Поняття "ноу-хау" у авторському праві. Поняття та сутність суміжних прав у законодавстві Україні.

    контрольная работа [41,2 K], добавлен 22.02.2011

  • Історико-правові передумови становлення судового прецеденту в англійському праві. Характеристика і види судового прецеденту. Судова система Великої Британії, співвідношення закону і прецеденту. Місце і роль прецеденту в сучасному англійському праві.

    курсовая работа [35,5 K], добавлен 07.10.2010

  • Проблемні питання врегулювання подолання протидії розслідуванню злочинів. Недоліки у чинному кримінальному законодавстві щодо подолання протидії розслідуванню злочинів. Пропозиції його удосконалення з метою належного використання норм матеріального права.

    статья [21,5 K], добавлен 19.09.2017

  • Основні джерела права: первинне законодавство та похідне законодавство. Похідні джерела права: нетипові акти, додаткове законодавство, зовнішні джерела. Неписані джерела права. Дія норм права ЄС, застосування норм у судовій практиці.

    доклад [22,8 K], добавлен 11.04.2007

  • Поняття прав людини. Характеристика загальнообов’язкових норм міжнародного права про права людини. Аналіз міжнародно-правових норм, що слугують боротьбі з порушеннями прав людини. Особливості відображання прав людини у внутрішньодержавному праві.

    курсовая работа [56,6 K], добавлен 09.01.2013

  • Іслам - серцевина середньовічного світогляду. Основні риси мусульманського права, його джерела та особливості структури. Цивільно-правові інститути, злочини і покарання, судовий процес в мусульманському праві. Засади сімейно-шлюбного права в ісламі.

    курсовая работа [94,9 K], добавлен 06.10.2012

  • Загальне поняття права і його значення. Об'єктивне право. Джерела правових норм. Юридична і соціальна природа норм права. Принципи права, рівність і справедливість у праві. Суб'єктивне право. Співвідношення між об'єктивним і суб'єктивним правом.

    курсовая работа [46,7 K], добавлен 29.11.2002

  • Аналіз принципів трудового права України. Розгляд основних причин припинення трудових відносин. Суб’єкт права як учасник суспільних відносин: підприємства, державні органи. Характеристика державних органів, виступаючих суб'єктами трудового права України.

    контрольная работа [46,2 K], добавлен 24.03.2013

  • Афінська держава. Передумови утворення. Реформи Солона і Клісфена. Порядок формування і функціонування основних органів держави. Основні риси права. Судова система. Спарта. Винекненя держави. Державний устрій. Основні риси права. Реформи Лікурга.

    контрольная работа [41,6 K], добавлен 26.03.2004

  • Характеристика, поняття, ознаки норм права як різновид соціальних норм. Поняття тлумачення правової норми і його необхідність як процесу. Загальна характеристика, сутність і значення тлумачення норм права. Тлумачення норм права, як юридична діяльність.

    курсовая работа [59,7 K], добавлен 31.10.2007

  • Суть основних видів джерел (форм) права. Способи юридичного нормоутворення та форми їх відображення. Поняття юридичного прецеденту, нормативного договору, закону, кодексу. Можливості нормативно-правового акту як одного з основних видів джерел права.

    курсовая работа [46,9 K], добавлен 11.03.2010

  • Поняття та характеристика інституту співучасті у вчиненні злочину у кримінальному праві, його форми. Підвищена суспільна небезпека злочинів, вчинених спільно декількома особами. Види співучасників у кримінальному праві України, Франції, Англії та США.

    реферат [46,6 K], добавлен 14.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.