Диференціація кримінальної відповідальності, покарання та виконання покарання: особливості розмежування понять

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Диференціація кримінальної відповідальності, покарання та виконання покарання: особливості розмежування понять

Л. В. Павлик

Досліджено окремі аспекти проблеми співвідношення понять «диференціація кримінальної відповідальності», «диференціація покарання» та «диференціація виконання покарання». Аргументовано, що диференціація кримінальної відповідальності та диференціація покарання містять низку відмінностей, що полягають у визначенні змісту процесів, які позначені цими поняттями, встановлення мети їх здійснення, визначення часового виміру їх реалізації тощо. Проаналізовано особливості розмежування диференціації покарання та диференціації виконання покарання.

Ключові слова: кримінальна відповідальність, покарання, диференціація кримінальної відповідальності, диференціація покарання, диференціація виконання покарання.

Постановка проблеми. Аналіз статей Кримінального кодексу України дає змогу ствердно говорити про те, що залежно від наявності певних обставин, що підвищують чи знижують ступінь суспільної небезпеки злочину, законодавець передбачає у кримінальному законі суворіші або м'якші, порівняно із основним складом злочину, кримінально-правові обмеження. Це свідчить про те, що законодавець намагається диференціювати кримінальну відповідальність. Однак у зв'язку із цим виникає слушне питання щодо визначення поняття диференціації покарання та встановлення співвідношення між ними.

Стан дослідження. Сучасний етап розвитку науки кримінального права характеризується активізацією уваги до розробки теоретичних положень диференціації кримінальної відповідальності та диференціації покарання. Зокрема, окремі аспекти цієї проблематики досліджують О. В. Авраменко, Д. С. Азаров, П. П. Андрушко, Л. В. Багрій- Шахматов, Ю. В. Баулін, П. С. Берзін, Л. П. Брич, В. К. Грищук, Н. О. Гуторова, Ю. П. Дзюба, О. О. Дудоров, О. О. Кваша, Р. І. Ко- більник, О. Г. Колб, І. Б. Коліушко, В. Я. Конопельський, І. В. Крас- ницький, О. К. Марін, В. О. Навроцький, В. Л. Ортинський, Ю. А. Пономаренко, М. С. Пузирьов, П. П. Сердюк, З. А. Тростюк, Л. О. Ужва, Ю. В. Філей, П. Л. Фріс, М. І. Хавронюк, О. А. Шаповалова та ін. Однак малодосліджене питання щодо визначення співвідношення понять «диференціація кримінальної відповідальності», «диференціація покарання», «диференціація виконання покарання».

Метою цієї статті є наукове обґрунтування доцільності розмежування кримінально-правових понять «диференціація кримінальної відповідальності», «диференціація покарання» та «диференціація виконання покарання», а також виокремлення певних особливостей їх застосування.

Виклад основних положень. «Диференціація» (фран. diffйrenciation, лат. differentia - різниця, відмінність) - слово іншомовного походження, що, відповідно до роз'яснень словника іншомовних слів, розуміється як поділ, розчленування цілого на якісно відмінні частини [1, с. 175]. Тобто диференціацію слід розуміти як поділ цілого на якісно відмінні частини (елементи), тобто такі, які мають спільні і відмінні ознаки. Ці частини відрізняються не кількісною характеристикою, а якісною. Слово «якісний» виражає якість, внутрішню ознаку предмета [2]. Відтак робимо висновок, що «якісно відмінні частини» - це частини цілого, які відрізняються внутрішніми ознаками, що характеризують цю частину, тобто розкривають ті її властивості, за якими її можна відрізнити від інших таких же частин. З огляду на таке трактування змісту поняття «диференціація», необхідно розпочинати з'ясування змісту понять «диференціація кримінальної відповідальності» та «диференціація покарання».

Зважаючи на те, що кримінальна відповідальність і покарання - два взаємопов'язані кримінально-правові інститути, вирішення цієї проблеми слід розпочати із визначення співвідношення понять «кримінальна відповідальність» і «покарання».

Поняття «кримінальна відповідальність» не є однозначним, адже існує справжній плюралізм думок щодо характеристики його змісту. Зокрема, це обумовлено тим, що в чинному кримінальному законі відсутнє нормативне визначення поняття кримінальної відповідальності, і у зв'язку із цим серед учених-криміналістів тривають дискусії щодо розуміння його змісту. Натомість у ч. 1 ст. 50 КК України міститься визначення поняття покарання, що є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. У зв'язку із цим і виникає питання щодо визначення співвідношення понять «кримінальна відповідальність» і «покарання».

Загалом усі підходи до розуміння змісту кримінальної відповідальності та її взаємозв'язку із покаранням можна об'єднати в такі групи: 1) кримінальна відповідальність ототожнюється з покаранням, зводиться до застосування санкції кримінально-правової норми [3, с. 72; 4, с. 180]; 2) кримінальною відповідальністю визнається обов'язок особи, яка скоїла злочин, відповісти за його вчинення на підставі кримінального закону, відзвітувати перед державою за порушення кримінально-правової заборони й зазнати заходів державного примусу - обмежень (втрат) особистого, майнового та іншого характеру, передбачених як покарання [5, с. 86; 6, с. 23; 7, с. 49]; 3) кримінальна відповідальність тлумачиться як реальне покладення на особу, яка вчинила злочин, передбачених кримінальним законом і конкретизованих вироком суду заходів державного осуду і примусу, тобто передбачених КК обмежень особистого, майнового або іншого характеру, що визначаються обвинувальним вироком суду і накладаються на винного спеціальними органами держави [8, с. 22-30; 9, с. 99]; 4) кримінальна відповідальність визначається через специфічні кримінально-правові відносини (виникають із моменту вчинення злочину між державою і особою, яка вчинила злочин) або через сукупність кримінально- правових, кримінально-процесуальних і кримінально-виконавчих відносин [10, с. 6-8]; 5) кримінальна відповідальність розглядається як особливий кримінально-правовий інститут, у межах якого здій- нюється реагування держави на вчинений злочин і який полягає в здійснюваному судом в обвинувальному вироку осуді порушника кримінально-правової заборони та, як правило, у застосуванні щодо нього заходів кримінально-правового впливу [11, с. 161].

Як видається, остання із запропонованих дефініція кримінальної відповідальності є найбільш вдалою, адже виражає наявність обов'язкового елементу кримінальної відповідальності - осуду особи від імені держави, що відображається в обвинувальному вироку суду, і факультативного - застосування до особи заходів кримінально- правового впливу. Однак, видається, що такий термін слід використовувати із обережністю, адже у цьому випадку необхідно з'ясувати, що саме слід розуміти під «заходами кримінально-правового впливу». У такому разі видається доцільнішим використовувати термін «обмеження прав і свобод», адже навіть покарання не можна визнавати обов'язковою ознакою кримінальної відповідальності, бо серед форм її реалізації є засудження особи без призначення покарання. У такому разі диференціація кримінальної відповідальності означатиме диференціацію таких обмежень прав і свобод винної особи, а диференціація покарання - відповідно визначення у кримінальному законі видів і строків (розмірів) покарань.

Аналіз кримінально-правової літератури дає підстави стверджувати, що єдиного погляду на визначення поняття диференціації кримінальної відповідальності немає, як і немає однозначного визначення поняття диференціації покарання. Водночас запропоновані у літературі дефініції поняття «диференціація кримінальної відповідальності» зводяться до вказівки: на встановлення у кримінальному законі різних кримінально-правових наслідків залежно від ступеня суспільної небезпеки злочину [12, с. 188]; встановлення в кримінальному законі різних меж караності залежно від відмінностей в характері і ступені суспільної небезпеки злочинів і осіб, що їх вчинили [13, с. 73]; закріплення необхідності застосування санкцій, які відрізняються за видами та розмірами покарання, або ж навіть визначення підстав, за яких за діяння не настає кримінальна відповідальність чи особа звільняється від неї [14, с. 296]; визначення законодавцем виду основного (основних) і додаткового (додаткових) покарання, їх строку чи розміру [15, с. 24]; визначення раціональних способів, форм реалізації кримінальної відповідальності [16, с. 72]; здійснюваної як законодавцем, так і правозастосувачем градації державного примусу у вигляді заходів кримінально-правового впливу [17, с. 75]; визначення видів і розмірів кримінального покарання за певний злочин [18, с. 240]; дозування юридичної відповідальності з урахуванням певних обставин, що має призвести до визначення меж застосування державного примусу щодо особи, яка вчинила правопорушення [19, с. 271]. Тобто так чи інакше диференціацію кримінальної відповідальності науковці, безумовно, пов'язують із обмеженнями прав і свобод, що передбачені у кримінальному законі, або ж із покаранням.

Неординарним є підхід Ю. В. Бауліна до визначення видів кримінальної відповідальності та відповідно характеристики її диференціації. Вчений пояснює: якщо зважати на те, що сутністю кримінальної відповідальності є обмеження прав і свобод злочинця, то можна виділити три види такої відповідальності, а саме: законодавчо визначену, судом індивідуалізовану та кримінально-виконавчу. Вчений зазначає, що диференціація кримінальної відповідальності є прерогативою парламенту, такій диференціації підлягають два види кримінальної відповідальності: 1) законодавчо визначена в КК України; 2) законодавчо врегульована в Кримінально-виконавчому кодексі України (далі - КВК України). Щодо першого випадку вчений аргументує, що диференціація законодавчо визначеної кримінальної відповідальності - це поділ законодавчих обмежень прав і свобод майбутніх злочинців на певні групи залежно від виду та міри таких обмежень. Що ж стосується другого випадку, то науковець обґрунтовує, що діяльність органів кримінально-виконавчої системи повинна відповідати певним правилам поводження зі злочинцями. Ці правила, своєю чергою, також певним чином диференціюють діяльність зазначених органів держави щодо обмеження прав і свобод злочинців, тобто диференціюють так звану кримінально-виконавчу кримінальну відповідальність [20, с. 25-30]. Видається, що ця позиція вченого не є беззаперечною, оскільки може йтися про законодавчо врегульовану, судом індивідуалізовану і органами кримінально-виконавчої системи реалізовану кримінальну відповідальність. Інша річ, що у КВК України передбачено принцип диференціації та індивідуалізації виконання покарання, однак все ж таки думається, що диференціація - це прерогатива законодавця, а індивідуалізація - органів і установ, що забезпечують виконання покарання.

Відповідно, в КВК України визначаються підстави диференціації та індивідуалізації покарання, а не безпосередньо диференціація кримінальної відповідальності. Це підтверджується ст. 5 КВК України, в якій серед принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань передбачено принцип диференціації та індивідуалізації виконання покарань. Диференціація виконання покарання покликана забезпечити реалізацію справедливості, що визначається диференційованим підходом, ставленням до засуджених різних груп. Диференціація виконання покарання проявляється у встановленому порядку виконання та відбування покарання (різних умовах тримання, різному правовому становищі, рівні ізоляції), який застосовується дозовано залежно від ступеня суспільної небезпеки різних категорій засуджених, тобто шляхом фактичної реалізації кари, що випливає з позбавлення волі. Диференціація виконання покарання означає, що до різних категорій засуджених залежно від тяжкості вчинених ними злочинів, минулої злочинної діяльності, форми вини, поведінки в процесі відбування покарання застосовується каральний вплив у різному обсязі [21]. Тобто в цьому випадку передбачена диференціація не кримінальної відповідальності, а диференціація виконання покарання.

Різним є не лише зміст цих кримінально-правових понять, а й суть передбачених ними явищ. У такому випадку диференціація виконання покарання є, так би мовити, продовженням індивідуалізованої судом кримінальної відповідальності, стадією її реалізації. Суд в обвинувальному вироку, мотивуючи своє рішення, визначає лише вид і розмір призначуваного засудженому основного та додаткового покарання, а органи кримінально-виконавчої системи, з урахуванням певних обставин, визначають, в якій кримінально-виконавчій установі та з яким рівнем безпеки (якщо це покарання у виді позбавлення волі) відбуватиме призначене судом покарання ця особа. Індивідуалізація ж виконання покарання полягає в тому, що в умовах дотримання загальних приписів закону щодо виконання покарання окреслюється індивідуальний підхід до кожного засудженого, що означає вибір потрібних саме цьому засудженому заходів.

Загалом кожне із запропонованих науковцями визначень характеризує диференціацію кримінальної відповідальності та покарання, однак, видається, що жодне із них не є настільки вдалим, щоб повністю із ним погодитись. Зокрема, не заглиблюючись у дискусію щодо критики запропонованих дефініцій, слід зауважити, що, з урахуванням наведеного, можна виокремити низку істотних ознак диференціації кримінальної відповідальності та диференціації покарання, зокрема:

суб'єктом диференціації кримінальної відповідальності та диференціації покарання є винятково законодавець;

об'єктом диференціації кримінальної відповідальності є власне кримінальна відповідальність, яку слід розуміти як кримінально- правовий інститут, у межах якого здійснюється державний осуд суб'єкта злочину в обвинувальному вироку суду та реалізується право держави на застосування до нього примусу у виді кримінально- правового обмеження прав і свобод, а диференціації покарання - покарання (обмеження прав і свобод), що передбачене чинним кримінальним законом;

суть процесу диференціації кримінальної відповідальності полягає у встановленні різних за видом та обсягом обмежень прав і свобод суб'єкта злочину залежно від обставин, що впливають на законодавчу оцінку зміни ступеня суспільної небезпеки злочинного посягання, а диференціації покарання - у визначенні видів і розмірів (строків) покарань і встановлення їх еквівалентності;

диференціація кримінальної відповідальності необхідна для відображення в кримінальному законі залежності між обсягом відповідальності та зміною (збільшенням або зменшенням) ступеня суспільної небезпеки злочинного посягання, а також для досягнення оптимального рівня судової дискреції, а диференціація покарання - для визначення різноманітності видів і строків обмежень прав і свобод винної особи;

у часовому вимірі диференціації кримінальної відповідальності передує криміналізація, диференціація покарання та пеналізація, адже спершу законодавець визначає певне посягання злочинним (кри- міналізація), визначаються можливі види та розміри покарань за будь- які злочини (диференціація покарання), і лише тоді конкретні види та розміри покарань визначаються за конкретний вид злочину (пеналіза- ція), після цього виділяються обставини, які впливають на зміну ступеня суспільної небезпеки злочину, із вказівкою на зміну обсягу кримінальної відповідальності (диференціація кримінальної відповідальності).

Водночас, безумовно, слід також розрізняти диференціацію покарання та диференціацію виконання покарання. Така відмінність полягає у низці істотних ознак, що були описані, зокрема: 1) суб'єктом диференціації покарання є законодавчий орган, суб'єктом диферент- ціації виконання покарання - орган виконавчої влади (Державна служба виконання покарань, кримінально-виконавча інспекція тощо); 2) зміст диференціації покарання полягає у визначенні у кримінальному законі видів і розмірів (строків) покарань, а також установлення їх еквівалентності, а диференціація виконання покарання - у визначенні у Кримінально-виконавчому кодексі, з урахуванням певних обставин, в якій саме кримінально-виконавчій установі та з яким рівнем безпеки (якщо це покарання у виді позбавлення волі) відбуватиме призначене судом покарання винна особа.

Висновки

виконання покарання кримінальний

Отже, диференціація кримінальної відповідальності, диференціація покарання та диференціація виконання покарання - це різні кримінально-правові поняття, кожне із яких позначає різновид законодавчої діяльності відповідно: щодо визначення в кримінальному законі різного обсягу кримінальної відповідальності залежно від обставин, що впливають на законодавчу оцінку зміни ступеня суспільної небезпеки злочинного посягання (під обсягом кримінальної відповідальності слід розуміти види та розміри (строки) обмеження прав і свобод суб'єкта злочину, що можуть реалізуватися в контексті кримінальної відповідальності), видів і розмірів покарань, визначення у кримінально-виконавчому законі підстав та умов виконання конкретного виду покарання залежно від обставин, що впливають на визначення певного виду та умов відбування (виконання) покарання.

Література

Словник іншомовних слів / укладачі С. М. Морозов, М. М. Шкара- пута. - К.: Наукова думка, 2000. - 680 с.

Тлумачний словник української мови [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.slovnyk.net

Бурдін В. М. До питання про поняття кримінальної відповідальності за КК України / В. М. Бурдін // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - № 9 (47). - С. 64-73.

Каплин М. Н. Сущность дифференциации уголовной ответственности / М. Н. Каплин // Юридические записки Ярославського государственного университета им. П. Г. Демидова; под ред. В. Н. Каршатова, Л. Л. Кругликова, В. В. Бутнева; Яросл. гос. ун-т. - Ярославль, 2001. - Вып. 5. - С. 172-182.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студ. юрид. вищ. навч. закладів і ф-тів / П. С. Матишевський. - К.: А.С.К., 2001. - 347 с.

Коржанський М. Й. Уголовний закон України (наукова модель) / М. Й. Коржанський. - Дніпропетровськ: Юрид. акад. МВС України, 2004. - 200 с.

Фріс П. Л. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / П. Л. Фріс. - К.: Атіка, 2004. - 488 с.

Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності / Ю. В. Баулін. - К.: Атіка, 2004. - 296 с.

Вереша Р. Поняття та підстава кримінальної відповідальності / Р. Вереша // Право України. - 2006. - № 12. - С. 97-103.

Чугунников І. І. Правовідносини та форми їх реалізації у кримінальному праві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально- виконавче право» / І. І. Чугунников. - О.: Одес. нац. юрид. акад., 2001. - 20 с.

Дудоров О. О. Про поняття кримінальної відповідальності / О. О. Дудоров // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. - 2007. - № 4. - С. 148-161.

Пономаренко Ю. А. Значення системи покарань для диференціації кримінальної відповідальності в санкціях статей Особливої частини КК України / Ю. А. Пономаренко // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності: міжнародний симпозіум (11-12 вересня 2009 року). - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 188-190.

Дзюба Ю. П. Видовий об'єкт злочину та його значення для дифе

ренціації кримінальної відповідальності / Ю. П. Дзюба // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності:міжнародний симпозіум

(11-12 вересня 2009 року). - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 72-74.

Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посібник / В. О. Навроцький; наук. ред. В. С. Ковальський. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 511 с.

Андрушко П. П. Поняття та види диференціації кримінальної відповідальності / П. П. Андрушко // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності: міжнародний симпозіум (11-12 вересня 2009 року). - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 18-25.

Грищук В. К. Поняття диференціації кримінальної відповідальності /

К. Грищук // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності: міжнародний симпозіум (11-12 вересня 2009 року). - Львів: ЛьвДУВС, 2009. -

66-72.

Дудоров О. О. Проблеми диференціації кримінальної відповідальності за злочинні порушення податкового законодавства / О. О. Дудоров // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності: міжнародний симпозіум (11-12 вересня 2009 року). - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 75-86.

Філей Ю. В. Вплив принципу диференціації кримінальної відповідальності на побудову кримінально-правових санкцій / Ю. В. Філей // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності: міжнародний симпозіум (11-12 вересня 2009 року). - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 240-243.

Шаповалова О. А. Проблеми диференціації юридичної відпові

дальності за правопорушення у сфері господарської діяльності на кримінальну та адміністративну / О. А. Шаповалова // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності: міжнародний симпозіум (11-12 вересня

2009 року). - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 271-274.

Баулін Ю. В. Кримінальна відповідальність, яка підлягає диференціації / Ю. В. Баулін // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності: міжнародний симпозіум (11-12 вересня 2009 року). - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 25-31.

Кримінально-виконавчий кодекс України. Коментар [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.radnuk.mfo/komentar/kraminal-vukon/309- glava1/4757-5.html.

Размещено на Allbest.ru